Політична діяльність Лазара Кагановича
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?ісія під його головуванням у черговий раз заборонила показ пєси Н.Р.Ердмана Самогубець, яка лише нещодавно, через багато років після смерті автора, була поставлена Московським театром сатири.
Кагановичу доводилося вирішувати і питання зовнішньої політики. Як свідчить колишній співробітник Наркомату закордонних справ СРСР Є.Д. Гнідин, основні зовнішньополітичні рішення приймалися не в Раднаркомі, а в Політбюро. В апараті [НКИД], - пише Гнідин, - було відомо, що існує комісія Політбюро із зовнішньої політики з мінливим складом. У першій половині 30-х років, я мав нагоду бути присутнім на нічному засіданні цієї комісії. Давалися директиви щодо якоїсь важливої зовнішньополітичної передовій, яку мені треба було писати для Известий, Був запрошений і головний редак-тор Правди Мехліс. Спочатку обговорювалися інші питання. Рішення приймали Молотов і Каганович; остання головував. Звітував заст. наркоми Крестінскій і Стомоняков; мене вразило, що ці два серйозних діяча, знавці обговорюваних питань, що знаходилися в положенні прохачів. Їх прохання (вже не доводи) безапеляційно задовольнялися або відхилялися. Але треба зауважити, що Каганович не без іронії реагував на зауваження Молотова .
У цей же період Каганович став за сумісництвом керівником Транспортної комісії ЦК ВКП (б). Коли Сталін їхав у відпустку, саме Каганович залишався в Москві в якості тимчасового глави партійного керівництва. Він був одним з перших, кого нагородили щойно введеною в країні вищою відзнакою - орденом Леніна.
Ще в 20-і роки важливою зброєю в зміцненні влади Сталіна стали чистки партії - періодично проводилися перевірки всього її складу, що супроводжувалися масовим вигнанням з неї не тільки недостойних, але і неугодних людей. Коли в 1933 році в нашій країні почалася чергова чистка партії, то саме Каганович став Головою Центральної комісії за її проведення, а після XVII зїзду партії і головою Комісії партійного контролю при ЦК ВКП (б). Ніхто в нашій країні, крім самого Сталіна, не займав в цей період таких важливих посад у системі партійної влади. Саме Каганович як голова оргкомітету з проведення XVII зїзду партії організував фальсифікацію ре-зультатів таємного голосування в ЦК ВКП (б), знищивши близько трьохсот бюлетенів, в яких було викреслено прізвище Сталіна.
У середині 30-х років у відділі науки Московського міськкому партії деякий час працював А. Кольман. У спогадах про цей період свого життя Кольман писав:
З секретарів нашим відділом керував Каганович, а потім Хрущов, і тому я, маючи можливість доповідати їм, ближче пізнав їх, не кажучи вже про те, що я спостерігав їх поведінку на засіданнях секретаріату і бюро ЦК, як і на численних нарадах. Я памятаю їх обох дуже добре. Обидва вони життєрадісні і енергійні, ці два таких різних людей, яких проте зближувало багато чого. Особливо у Кагановича була прямо надлюдська працездатність. ... І обидва вони, Каганович і Хрущов, - тоді ще не встигли зіпсуватися владою, були по-товариському прості, доступні, особливо Микита Сергійович, ця російська душа навстіж, не соромиться вчитися, питати у мене, свого підлеглого, розяснень незрозумілої їм наукової премудрості. Але і Каганович, більш сухий у спілкуванні, навіть мякий, і вже, звичайно, не дозволяв собі тих витівок, крику і матюків, які - принаймні така про нього пішла погана слава - він в наслідування Сталіну придбав згодом .
Кольман в даному випадку, безсумнівно, прикрашає образ Кагановича середини 30-х років. Зрозуміло, Каганович зовсім інакше вів себе з деякими відповідальними працівниками міськкому та обкому партії, а тим більше на засіданнях секретаріату і бюро ЦК, ніж з представниками організація більш низького рівня. Свою грубість і безжалісність Каганович досить яскраво довів вже за часів колективізації. Старий більшовик І.П. Алексахін згадує, що восени 1933 року, коли в Московській області виникли труднощі з хлібозаготівлями, Каганович приїхав до Єфремівський район (тоді входив у Московську область). Насамперед він відібрав партійний квиток у голови райвиконкому і секретаря райкому Уткіна, попередивши, що якщо через три дні план хлібозаготівель не буде виконано, Уткін буде виключений з партії, знятий з роботи і посаджений у вязницю. На доводи Уткіна Каганович відповів лайкою і звинуватив Уткіна в правому опортунізмі. Хоча уповноважені МК працювали по селах до глибокої осені (одним з таких уповноважених і був Алексахін) і забрали в селян і колгоспів навіть продовольче зерно, картоплю і насіння, план заготівель був виконаний по району тільки на 68%. Після такої заготівельної кампанії майже половина населення району виїхала за його межі, забивши свої хати. Сільське хозяйство району було зруйновано, протягом трьох років сюди завозили насіннєве зерно і картоплю.
Звичайно, переродження Кагановича сталося не в один день чи місяць. Під впливом Сталіна і в силу розкладаючого впливу влади він ставав все більш і більш грубим і нелюдським працівником. До того ж Каганович боявся сам стати жертвою свого жорсткого часу і вважав за краще губити інших людей. Поступово і в міськкомі він перетворювався у вкрай безцеремонну і нахабну людини. Уже в 1934-1935 роках своїми технічними помічникам він міг кинути в обличчя папку з паперами, які вони приносили йому на підпис. Відомі були навіть випадки рукоприкладства.
У 1934-1935 роках Каганович вороже зустрів висунення Єжова, який швидко ставав фаворитом Сталіна, відтіснивши Кагановича з деяких позицій у па