Політична діяльність Лазара Кагановича
Информация - История
Другие материалы по предмету История
ртійному апараті. Неприязні відносини склалися у Кагановича і з молодим Маленковим, також швидко йде в гору в надрах апарату ЦК. Але Сталіна не тільки влаштовували подібні конфлікти, він майстерно заохочував і підтримував взаємну ворожнечу між своїми найближчими помічниками.
Каганович був однією з провідних фігур тієї страшної терористичної чистки партії і всього суспільства, яка проходила хвиля за хвилею в СРСР в 1936-1938 роках. в. Під час розслідування, яке проводилося після XX зїзду КПРС, було виявлено десятки листів Кагановича в НКВС зі списками безлічі працівників, яких Каганович вимагав заарештувати. У ряді випадків він особисто переглядав і редагував проекти вироків, вносячи в них довільні зміни. Каганович знав, що робив. Сталін настільки довіряв йому в той період, що поділився з ним планами великої чистки ще в 1935 році. І не випадково, що саме Каганович виїжджав для керівництва цієї чищенням в багато районів країни: він був на чолі репресій в Челябінській, Ярославській, Іванівської областях і в Донбасі. Так, наприклад, не встиг Каганович приїхати в Іванові, як відразу дав телеграму Сталіну: Перше ознайомлення з матеріалами показує, що необхідно негайно заарештувати секретаря обкому Єпанчікова. Необхідно також заарештувати завідувача відділом пропаганди обкому Міхайлова .
Отримавши санкцію Сталіна, Каганович організував справжній разгром Іванівського обкому партії. Виступаючи на початку серпня 1937 року на пленумі вже досить поріділого обкому, Каганович звинуватив всю партійну організацію в потуранні ворогів народу. Сам пленум проходив в атмосфері терору і залякування. Варто було, наприклад, секретареві Івановському А. А. засумніватися у ворожій діяльності арештував працівників обкому, як Каганович грубо обірвав його. Тут же на пленумі Васильєв був виключений з партії, а потім і заарештований як ворог народу. Така ж доля спіткала і члена партії з 1905 року, голови обласної Ради профспілок І.М. Семагіна.
Грубо й жорстоко діяв Каганович і в Донбасі, куди прибув у 1937 році для проведення чищення. Він скликав відразу ж нараду обласного господарського активу. Виступаючи з доповіддю про шкідництво, Каганович прямо з трибуни заявив, що і в цьому залі серед присутніх керівників є чимало ворогів народу і шкідників. У той же вечір і ту ж ніч було заарештовано органами НКВС близько 140 керівних робітників Донецького басейну, директорів заводів і шахт, головних інженерів і партійних керівників. Списки для арешту були затверджені напередодні особисто Кагановичем.
Сталін активно допомагав Кагановичу в розгромі партійної організації України. На пленумі Київського обкому партії Каганович домігся зміщення бюро обкому на чолі з П.П. Постишевим, з мстивої активності зводячи рахунки зі своїми опонентами 1927 - 1928 років.
Сталін доручав Кагановичу самі різні каральні акції. Так, наприклад, Каганович мав безпосереднє відношення до розгрому театру Мейєрхольда, а отже, і до долі великого режисера.
4. Перехід на господарські роботі
Якщо на початку 30-х років Каганович посідав друге за значенням місце в партійному апараті, то з середини 30-х років Сталін став переміщати його на господарську роботу. У 1935 році Каганович був призначений наркомом шляхів сполучення. Транспорт виявився слабкою ланкою в господарській системі країни, але Каганович, діючи методами погроз і терору, зумів за короткий час помітно поліпшити роботу залізниць. Зменшилася кількість аварій, і поїзди почали ходити за більш чіткому розписі. В кінці 1937 року він був призначений наркомом важкої промисловості. На початку 1939 року Каганович став також наркомом паливної промисловості, а в 1940 році він очолив наркомату нафтової промисловості. Каганович до того ж був заступником голови РНК. Фактично він став другою людиною в Раднаркомі після Молотова. Радянська преса постійно рекламувала Кагановича як сталінського наркома, здатного швидко налагодити будь-яку важку справу. У газетах і журналах нерідко зявлялися оповідання і статті, що розповідають про гуманність Кагановича і його турботу, про просту людину. На жаль, у кампанію з вихваляння Кагановича включився і такий видатний письменник, як Андрій Платонов. Автор Котловану і Чевенгуру, після прочитання яких Сталін сказав: Талановитий письменник, але сволота - що опинився в немилості і отримував тепер відмови від журналів і видавництв, Платонов опублікував наприкінці 1936 року оповідання Безсмертя, який неможна оцінити інакше, як підлабузництво по відношенню до Кагановича.
Роки війни з гітлерівською Німеччиною були важким часом для всіх радянських керівників. Каганович відповідав у першу чергу за безперебійну роботу залізниць, на які в умовах війни лягла особлива відповідальність. Залізні дороги, і без того перевантажені у нас в країні, повинні були здійснювати тепер величезний обсяг військових перевезень та евакуацію багатьох тисяч підприємств у східні райони країни. Каганович не увійшов до першого складу Державного Комітету Оборони, але скоро був включений до ДКО разом з Булганіним, Мікояном і Вознесенським.
Залізниці впоралися з неймовірно важкими завданнями воєнних років, і в цьому була, безсумнівно, заслуга Кагановича. У вересні 1943 року йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
У 1942 році Каганович був також членом Військової Ради Північно-Кавказького фронту. Щоправда, він продовжував в основному працювати в Москві та на фронті бував наїзд