Підстави припинення діяльності суб'єктів господарювання: загально-правова характеристика
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ується у випадках і порядку, передбачених законом, штраф, але не більш як у двократному розмірі вилученої суми, а у разі повторного порушення протягом року після застосування цієї санкції - у трикратному розмірі вилученої суми.
Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з субєкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 ГКУ [104, с.108].
У разі порушення субєктом господарювання встановлених правил обліку або звітності щодо сплати зборів (обовязкових платежів) або їх несплати чи неповної сплати сума, яку належить сплатити, стягується до відповідного бюджету. Крім того, з субєкта господарювання у визначених законом випадках може бути стягнуто штраф у розмірі до пятдесяти відсотків належної до сплати суми збору (обовязкового платежу). У разі відмови органів управління або посадових осіб субєкта господарювання у проведенні документальної перевірки чи у допуску працівників податкових органів для обстеження приміщень, що використовуються для здійснення господарської діяльності, ненадання податковим та іншим органам чи їх посадовим особам встановленої законом звітності, розрахунків, декларацій чи інших документів, повязаних з обчисленням та сплатою податків, зборів (обовязкових платежів), операції цього субєкта за його рахунками в установах банку зупиняються.
У випадках недобросовісної конкуренції, розміщення валютних цінностей з порушенням встановленого законодавством порядку на рахунках та вкладах за межами України, а також в інших випадках, якщо дії учасників зовнішньоекономічної діяльності завдають шкоди економіці України, експортно-імпортні операції таких субєктів господарювання припиняються на умовах і в порядку, передбачених законом. За порушення субєктами господарювання правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності щодо антимонопольних заходів, заборони недобросовісної конкуренції та інших правил, зазначених у частині першій цієї статті, якими встановлюються певні обмеження чи заборони у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, до таких субєктів може застосовуватися індивідуальний режим ліцензування. Порядок і строки застосування індивідуального режиму ліцензування встановлюються законом.
Здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоровю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється. У разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологічних вимог діяльність субєкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а також іншими уповноваженими органами в порядку, встановленому законом. До підприємств торгівлі, громадського харчування і сфери послуг, що неодноразово допустили реалізацію недоброякісних товарів або систематично порушують встановлені законодавством правила торгівлі та надання послуг або умови зберігання і транспортування товарів, крім господарських та адміністративно-господарських санкцій, передбачених ГКУ, можуть застосовуватися також спеціально передбачені законом про захист прав споживачів адміністративно-господарські санкції, включаючи вилучення недоброякісних товарів та зупинення діяльності зазначених субєктів у встановленому законом порядку [105, с.82].
Розділ 3. Удосконалення правового змісту та механізму припинення діяльності субєктів господарювання
Злиття, приєднання, поділ та інші подібні зміни підприємств являють собою часте явище в сучасному економічному житті України. Причиною їх виникнення найчастіше є різкі зміни в корпоративному секторі управління, які, у свою чергу, зявляються в періоди бурхливого розвитку та технологічних проривів або під час спаду чи кризи. Як показує світова практика, злиття і приєднання є характерними при економічних піднесеннях, а поділ при економічних спадах.
Реорганізація являє собою випадок реструктуризації, тому що саме реорганізація колишніх державних підприємств пройшла в 90-х роках ХХ ст. як процес приватизації. Реструктуризація підприємства це здійснення комплексу організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на підвищення інвестиційної привабливості обєкта приватизації, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, зростання ефективності виробництва. Практика довела неефективність радянських принципів управління підприємством, що і спричинило реорганізаційні заходи. В умовах же кризи необхідність реструктуризації є вочевидь: для перших вона стає способом виживання, для других способом захоплення ринку, що звільняється, а для третіх способом припинення справи.
Актуальним є розгляд даного питання в нинішніх умовах господарювання, повязаних з еволюційними та революційними процесами, які виникають під дією зовнішніх і внутрішніх джерел.
Можна виділити такі форми реорганізації: