Підстави припинення діяльності суб'єктів господарювання: загально-правова характеристика
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
±ез податкової перевірки, обовязкової у разі звичайної ліквідації. До переліку документів, на підставі яких суд ухвалює рішення про ліквідацію компанії через банкрутство, акт податкової перевірки і довідка про відсутність заборгованості перед бюджетом не входять.
Утім, підприємство може бути ліквідоване без будь-якої участі, а іноді навіть без відома його власників або керівництва за рішенням суду або відповідного органу державної влади. Найпоширеніший випадок ліквідація підприємств, які припинили або ніколи не вели госпдіяльності, не подавали протягом року податкової та фінансової звітності до ДПІ або відсутні за заявленим місцезнаходженням. Інакше кажучи, ліквідувати підприємство можна, просто кинувши його напризволяще: припинивши діяльність і переставши подавати звітність до держорганів [86, с.28].
Крім неподання звітності закон передбачає ще три випадки ліквідації компанії з ініціативи державного органу. По-перше, визнання недійсним запису про держреєстрацію підприємства. По-друге, ведення компанією діяльності, що порушує закон або не відповідає її статутним документам. По-третє, невідповідність статутного капіталу вимогам законодавства.
У всіх названих випадках податкова інспекція або інший держорган може звернутися до суду з позовом про ліквідацію компанії. Якщо суд ухвалить таке рішення, держреєстратор буде зобовязаний виключити підприємство з держреєстру.
Найдешевший спосіб гроші на послуги юристів і платежі до бюджету не витрачаються. Усі процедурні дії здійснює зацікавлений держорган, від власників або керівництва підприємства нічого не залежить. Податкова перевірка підприємства не проводиться, оскільки найчастіше встановити місцезнаходження компанії неможливо. У більшості випадків пошук кинутого підприємства здійснюється формально, після чого компанія ліквідується. Якщо підприємство не мало заборгованості перед іншими юрособами або бюджетом, то, як правило, жодними істотними неприємностями власникам і директору такий спосіб ліквідації не загрожує.
У базах даних податкових органів і Держкомстату зберігається інформація про засновників і останнього директора підприємства, що пізніше за бажання податківців може завдати їм певних неприємностей. Якщо компанія заборгувала бюджету або соц-фондам, можливе порушення кримінальної справи, відтак розшуком власників і керівників підприємства можуть зайнятися правоохоронні органи. Сама процедура досить тривала і займає щонайменше два роки. Посадових осіб підприємства можуть оштрафувати за неподання звітності [87, с.142].
Проблема в тому, що хоча можливість ліквідації підприємства шляхом звернення до суду, наприклад податківців, у законі й передбачена, детально прописаний механізм її реалізації відсутній. Приміром, незрозуміло, які саме документи підтверджують відсутність компанії за заявленим місцезнаходженням, факт неподання звітності протягом року тощо. Крім того, зважаючи на завантаженість українських, передусім київських, ДПІ та держреєєстраторів, малоймовірно, що вони займатимуться кропіткою роботою зі збору інформації та звернення до суду для ліквідації всіх мертвих фірм, яких налічується не одна тисяча. Тож кинуте підприємство може не один рік значитися в різних базах даних і Єдиному держреєстрі, а його засновникам і формальному директорові податківці регулярно надсилатимуть листи-нагадування про неподання тих чи інших звітів.
Ще один спосіб позбутися непотрібної власникові фірми продати корпоративні права. Або, як часто кажуть, продати підприємство, хоча в законодавстві такого формулювання й немає. Сама процедура продажу виглядає так: між продавцем (нинішнім власником або власниками підприємства) і покупцем укладається договір купівлі-продажу корпоративних прав. У більшості випадків юристи рекомендують нотаріально завірити його (хоча закон цього прямо не вимагає), після чого держреєстратору передаються статутні документи, договір купівлі-продажу, рішення про внесення змін до статутних документів у звязку зі зміною власників. Після або одночасно з внесенням змін до держреєстру нові власники змінюють керівництво підприємства і повідомляють про це податкову інспекцію та соц-фонди, після чого процес продажу компанії можна вважати завершеним [88, с.89].
Підприємство не ліквідується, відповідно не проводяться податкові та інші перевірки. Новим власникам компанія дістається з усією дебіторською та кредиторською заборгованістю, а також належною нерухомістю і різними дозволами та ліцензіями. Сама процедура займає півтора-два тижні. Немає потреби звільняти працівників, а отже, й виплачувати їм вихідну допомогу.
Протягом трьох років після продажу посадові особи підприємства можуть бути притягнені до адміністративної та кримінальної відповідальності, якщо закон було порушено, коли вони керували компанією. Можливе подальше використання проданої фірми в різних шахрайських схемах. Якщо цим підприємством зацікавляться правоохоронні органи, імовірним є залучення колишніх засновників і директора щонайменше як свідків. Якщо сума угоди перевищуватиме внесок засновника до статутного фонду, із суми перевищення доведеться сплатити податок з доходів фізичних осіб (15%) [89, с.170].
Продаж підприємства найшвидший спосіб позбутися його. Утім, не слід довіряти рекламним оголошенням, які обіцяють ліквідацію або продаж протягом двох днів. Щоб провести операцію з купівлі-продажу корпоративних прав, потрібно близько двох тижнів. Так