Підключення модуля пам'яті до мікропроцессора
Курсовой проект - Компьютеры, программирование
Другие курсовые по предмету Компьютеры, программирование
Зміст
Вступ
1. Розробка схеми пристрою
1.1 Опис схеми
1.2 Вибір елементів схеми
2. Розробка програми
2.1 Загальні відомості про мову асемблера
2.2 Розробка програми на асемблері
Висновки
Література
Вступ
Для короткочасного збереження невеликих обємів кодових слів звичайно використовують регістри. За необхідності тривалого збереження або збереження великих обємів інформації застосовують запамятовувальні пристрої (ЗП), виконані на спеціалізованих IC. Застосування ЗП, що використовують IC, дає змогу максимально спростити апаратну частину електронних пристроїв.
За виконуваними функціями ЗП можна класифікувати так: оперативні запамятовувальні пристрої (ОЗП) і постійні запамятовувальні пристрої (ПЗП).
До оперативних належать ЗП, що використовують для збереження інформації, одержуваної в процесі роботи пристрою, і забезпечують порівняння часу їх зчитування та запису.
Для реалізації оперативної памяті застосовують мікросхеми статичних і динамічних ОЗП: перші для ОЗП порівняно невеликої ємності, другі для ОЗП ємністю більше ніж 10 Кбайт, оскільки вони вбільшому ступені задовольняють вимоги щодо габаритів, енергоспоживання і вартості запамятовувальних пристроїв.
У статичних ОЗП записана інформація постійно зберігається у виділеному для неї місці і не руйнується при її зчитуванні. Руйнування інформації можливе тільки у разі її примусового стирання або вимкнення напруги джерела живлення.
У динамічних ОЗП інформація постійно циркулює в масиві, відведеному для її збереження. При цьому зчитування інформації супроводжується її руйнуванням. Для збереження інформації її потрібно перезаписати заново.
Мікросхеми статичних ОЗП простіші в застосуванні, тому в багатьох випадках їм віддають перевагу.
Мікросхеми памяті для побудови ОЗП мікро-ЕОМ або мікропроцесорного контролера вибирають виходячи з таких даних: необхідна інформаційна ємність і організація памяті, швидкодія (час циклу звертання для запису або зчитування), тип магістралі (інтерфейсу), характеристики ліній магістралі (навантажувальна здатність за струмом і ємністю, вимоги до пристроїв введення-виведення вузлів, що підключаються, тощо), вимоги до енергоспоживання, потреба у забезпеченні електричної незалежності, умови експлуатації, конструктивні вимоги.
Блок ОЗП у загальному випадку включає модуль ОЗП, складений з мікросхеми памяті, контролер ОЗП (пристірій керування), буферні або магістральні регістри, приймально-передавальні пристрої, шинні формівники, що забезпечують зєднання за навантаженням модуля ОЗП із шинами адреси і даних.
Значний вплив на схему і характеристики контролера і пристроїв зєднання справляє тип інтерфейсу в певній мікропроцесорній системі.
Фізичний інтерфейс є уніфікованою магістраллю з функціонально обєднаними лініями, по яких передають коди адреси (шина адреси - ША), дані (шина даних - ШД), сигнали керування (шина керування - ШК), а також електроживлення. Прикладом можуть бути інтерфейси таких типів: ІК1 (для пристроїв на мікропроцесорі К580ВМ80), 141 (для пристроїв на основі 16-розрядного мікропроцесора К1810ВМ86, зокрема для мікро-ЕОМ сімї СМ1810), МПІ (для сімї 16-розрядних мікро-ЕОМ "Електроніка-60", "Електроніка НЦ-80" і ДВК, "Електроніка 35").
У мікросхемах памяті динамічного типу функції елемента памяті (ЕП) виконує електричний конденсатор, утворений всередині MОН-структури. Інформація надходить у вигляді заряду: наявність заряду на конденсаторі відповідає логічному "0", відсутність логічній "1". Оскільки час збереження конденсатором заряду обмежений, передбачають періодичне відновлення (регенерацію) записаної інформації. У цьому полягає одна з відмінних рис динамічних ОЗП. Крім того, для них потрібна синзронізація, що забезпечує необхідну послідовність вмикань і вимикань функціональних вузлів.
Для виготовлення мікросхем динамічних ОЗП в основному застосовують n-MОН-технологію, що дає змогу підвищувати швидкодію і рівень інтеграції мікросхем, забезпечувати малі струми витоку і за цей рахунок збільшувати час збереження заряду на запамятовувальному конденсаторі.
Динамічні ОЗП мають такі переваги:
а) велика щільність. Динамічний запамятовуючий елемент (ЗЕ) можна реалізувати на трьох чи, навіть, на одному МОН-транзисторі. В звязку з цим на подкладці розміщується більша кількість ЗЕ, таким чином, зменшується кількість ВІС в модулі памяті;
б) менше споживання енергії і потужності. Динамічний ЗЕ не споживає струм, за виключенням тих відносно коротких відрізків часу, коли він працює;
в) економічність. Вартість динамічних ОЗП менша, ніж статичних. Це зумовлено тим, що динамічні ОЗП потребують більш складної схеми управління, вони використовуються тільки при організації більших обємів памяті. При малих обємах памяті застосування їх невигідне. ВІС динамічної ОЗП організована в матрицю рядків і стовпців ЗЕ. Найпростіший елемент складається з одного транзистора і однієї ємності. Зберігання одиниці чи нуля визначається наявністю чи відсутністю заряду на ємності ;
г) відсутнє джерело живлення запамятовуючих комірок.
Мета цього курсового проекту навчитися складати модулі памяті, та підключати їх до мікропроцесора відповідно до типу. Та скласти программу на мові програмування assembler.
1. Розробка схеми пристрою
1.1 Опис схеми
У мікросхемах памяті динамічного типу функції ЕП ви