Персоналістична психологія Вільяма Штерна
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
Персоналістична психологія Вільяма Штерна
Історія психології - це багато в чому історія міркувань окремих людей. На відміну від природничих наук, тут мало послідовних фактів, які створюють обєктивний зміст науки, незалежне від субєктивного світогляду окремих теоретиків. Той напрямок психології, якого дотримується вчений, неминуче відбиває його філософські погляди щодо людської природи.
Імовірно, Вільям Штерн - це єдиний психолог, чию позицію можна назвати системним філолофсько-психологічним персоналізмом. Можливо, строгість його тверджень удержала інших, у тому числі й багато в чому схожих з ним мислителів, від прийняття цього терміна.
У до гітлерівської Німеччини Штерн зробив на психологію значний вплив, пропонуючи принципово цілісний, структурний підхід до людської особистості - не асоціативний і не атомістичний.
Вільям Штерн був і новатором, і систематизатором психології. Він був одним з перших, хто зайшов у ті специфічні області, які зараз є давно відомої всім нам територією. Особливої уваги заслуговують його докладні дослідження в сфері диференціальної психології, судової психології, психотехніки, дитячої психології й інтелектуальних тестів. Він став відомим і завдяки своїй теоретичній системі персоналістичної психології, у рамках якої були здійснені його основні роботи і яку він включив у свою всеосяжну філософську доктрину критичного персоналізму.
Життя Штерна - незважаючи на пять важких років вигнання - була чудова своєю підпорядкованістю однієї мети. Коли йому було всього девятнадцять, він намітив той інтелектуальний шлях, по якому він ішов без страху й сумнівів до самої своєї смерті. Він працював з ентузіазмом, до кінця життя зберігши дивну запопадливість і оптимізм. Його ентузіазм допомагав йому бути гарним учителем, а його впорядковане життя відбивалося у високій моралі тих двох інститутів, якими він керував.
Вільям Штерн народився 29 квітня 1871 року в Берліні й жив там до двадцятипятилітнього віку. Під час свого третього університетського семестру він почав займатися у Ебингауза, і це визначило напрямок його освіти і його подальшу карєру. У той же час вплив Лацаруса й Паулсена, у яких він також учився, досить рано привело його до думки про те, що він повинен вийти за межі натуралістичних поглядів Еббингауза й виробити для себе більше повне й менш обмежене уявлення про рамки психологічної науки. Уже у своїй докторській дисертації Die Analogic im volkstumlichen Denken (Апології в народному мисленні - ньому.). (1893) він спробував синтезувати культуральний і експериментальний підхід, звязавши навчання Лазаруса й Эббингауза.
В 1900 році він почав роботу над основами критичного персоналізму, ретельно вибираючи назву для свого першого видання й проводячи багато часу за письмовим столом. Його першою філософською публікацією (1903) стала стаття, присвячена другому закону термодинаміки в його звязку з наукою об психічному, що спростовує песимістичні висновки фон Хартманна. До того ж часу належить перша публікація, що стосується його системи - перший тім Person und Sache (Особистість і річ - ньому.).
Таким чином, у віці від 29 до 35 років, усе ще будучи приват-доцентом, Штерн із упевненістю запропонував новий погляд і нові методи в чотирьох важливих галузях психології - диференціальній, судової, дитячій і прикладний; і в той же час завершив роботу на першому, а, отже, самому творчому етапі роботи над своєю теоретичною системою.
Його роботи з дитячої психології, які принесли йому в Америці найбільшу популярність, незабаром вийшли за рамки описового методу. Його почали цікавити більше точні методи дослідження, і він запропонував Німеччині новий напрямок - тестування інтелекту. Його найвідоміша книга Die psychologischen Metoden der Intelligenzprufung und deren Anwendung an Schulkindern (Психологічні методи перевірки інтелекту і їхнє застосування при обстеженні школярів.) (1912) була потім двічі переписана. Саме в цій роботі Штерн запропонував концепцію й перше формулювання IQ. Незабаром пішла інша примітна книга, у якій велика увага приділялася поняттям норма і розвиток, Психологія в перші шість років життя (1914). Ця робота кілька разів перевидавалася як німецькою, так і англійською мовою.
В 1915 році в Гамбурзі вмирає Ернст Мейманн. Штерн негайно стає його спадкоємцем: він відразу ж займає пост редактора Zeitschrift der padagogische Psychologie (Журнал педагогічної психології), а через рік, в 1916 одержує дві посади: професори філософії, психології й педагогіки в Kolonialinstitut і директори психологічної лабораторії, заснованої Мейманном. Після війни необхідність у нових університетах, викликана поверненням солдатів з війни, привела до трансформації колоніального інституту в повноправний університет. І сам Штерн у цій трансформації відігравав роль лідера й стратега. У Гамбурзі його дослідження в сфері дитячої психології стали носити більше практичний характер, частково для того, щоб задовольнити запити місцевої шкільної системи. Інститут незабаром став відомим центром досліджень по педагогічній і професійній психології. У той же час тривали плідні роботи із психотехніки, юридичної й експериментальної психології. В 1925-1928 роках Штерн приділяв велику увагу вивченню пубертатного віку, плануючи розширити спектр своїх досліджень в області дитячої психології. Цей період відзначений рядом різноманітних робіт, а також виходом монографії Anfange der Reifzeit, що містила психологічний аналіз і коментарі до щоденника, що протягом чотирьох ?/p>