Персоналістична психологія Вільяма Штерна
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
терни функціонування особистості. Будучи змушеним прийняти цей звичний метод аналізу через абстрагування, Штерн, як і будь-який інший психолог, звертається до деякого набору методологічних категорій. Фактично, він розглядав більшу кількість полярних точок зору, і більшою мірою, чим будь-який інший психолог-теоретик, використовував діалектичні методи у своїх міркуваннях. І, проте, тут є дві відмінності. Людина ніколи не повинна забувати про те, що подібна процедура штучна, що це не кінцева мета, а простий засіб для розкриття аспектів існування особистості. У наявності постійне повернення до первинних фактів цілісної особистісної організації. Друга відмінність ще більш значима. Вибір категорій продиктований споконвічним допущенням про те, що особистість - це локус кожного психічного явища. Вони значно відрізняються від більшості категорій в інших системах психологічного аналізу. Наприклад, у його концепції існують такі чудові особистісні категорії, як глибина - поверховість, опуклість - прихованість, реактивність - спонтанність, близькість - віддаленість, щирість - нещирість, очікування - ретроспектива, субєктивність - обєктивність. На відміну від більшості інших видів категоріального аналізу, у цьому випадку вони не є простими емпіричними конструктами, отриманими в лабораторних умовах. Це ті категорії, які обумовлені фактами. Це не примха експериментатора, що намагається в такий спосіб полегшити собі життя, а відбиття життєвого досвіду самого субєкта.
Психологія як напрямок персоналістики
Особистість як живому цілому, індивідуальному, унікальному, цілеспрямованому й незалежне відкрита навколишньому її миру. Вона здатна накопичувати досвід.
Із всіх характеристик особистості, згаданих у цьому визначенні, відкритість до досвіду є найменш необхідною. Особистість цілісна, у той час як досвід фрагментарний. І, проте, психологія призначена для того, щоб аналізувати ці самі фрагменти. Саме із цієї причини психологія не ідентична персоналістіці. Остання - більше приватна дисципліна, обумовлена як наука про особистість (де особистість розглядається як субєкт, що накопичує досвід або здатний накопичувати досвід). Досвід і здатність накопичувати досвід - тільки аспекти існування особистості. Оскільки необхідний аналіз не тільки досвіду, але також і феноменів біосфери й сфери обєктивних цінностей, існує необхідність розвитку більше великої філософської дисципліни - у якій психологія була б однієї із багатьох. Як цілісною і незалежної не була б особистість у метафізичному плані, у дійсності в кожний момент часу вона відкрита до навколишнього її миру. Вона впливає на середовище й у той же час піддається впливам середовища, напруга існує завжди. Коли напруга досягає свого максимуму, виникає певний стан свідомості. Найважливіший момент, що ми повинні зрозуміти щодо свідомості, полягає в тім, що свідомість - це рівневий феномен. Коли ми повністю усвідомлюємо деякі обєкти або наші власні стани, свідомість загострено. В іншому випадку, коли на перший план виступає деякий емоційний стан, свідомість схована більш глибоко, воно менш ясно, менш опукло. Опуклість являє собою спрямованість людини на що-небудь, що в цей момент має для нього особливе значення. Ніж більше опуклим є досвід, тим більше його обєктивне значення; чим більшою мірою він схований, тим важливіше його субєктивний зміст. Повна прихованість, звичайно ж, це несвідоме. Мінімальний поріг - це перший ступінь опуклості; і якщо проаналізувати пороги, досліджувані психофізиками, то ми зрозуміємо, що всі вони - границі особистої значимості миру.
На думку Штерна, гештальтпсихологія з її митецькими дослідженнями процесів занадто сильно акцентує увагу на опуклих переживаннях зневажаючи не менш важливою сферою схованих переживань, які становлять сутність і зміст Ungestalt. Особлива прихованість відчуттів властива процесам життєзабезпечення. Зір і слух, звичайно являють собою відчуття опуклого характеру, оскільки мають принципове значення для встановлення контактів із зовнішнім миром; тактильні відчуття в цій класифікації займають проміжну позицію.
Монізм
Концепція психофізичної нейтральності, що Штерн пропонував як рішення проблеми співвідношення душі й тіла, звичайно, не абсолютно оригінальне. Будь-яка подвійність, що відстоює, гіпотеза фактично співвідносить тіло й психіку зі звичайними базовими субстратами; це дві сторони однієї й тієї ж монети. Але, як правило, у більшості теорій ця монета не має ніяку психологічну цінність.
Звичайно психологів цікавить тільки взаємна погодженість двох сторін цієї монети (як у концепції ізоморфізму, наприклад). Але для Штерна ця погодженість сторін монети, хоча і є завжди у виді, представляє значно менший інтерес, чим монета сама по собі. І ця монета - не що інше, як реальна особистість - безпосередній предмет психологічного аналізу. Психічні феномени й процеси, що відбуваються в організмі, - це характеристики особистості; але сама по собі особистість - не пасивний театр, на підмостках якого ставиться пєса, де діючими особами є психофізичні події; особистість - їхній справжній генератор, носій і регулятор. Не існує якихось специфічних психічних або фізичних елементів, які були б ізольовані й досить стабільні, щоб створювати між собою безпосередні взаємозвязки, незалежні від особистості. Саме в цьому криється слабість і паралелізму, і ізоморфізму. Подання про особистість як локусі й генерат