Період "руїни" в українській історіографії
Информация - История
Другие материалы по предмету История
ують найневигідніші договори Росія, Польща, Швеція й Туреччина. Саме ці внутрішні проблеми й суперечності козацької держави стали головною передумовою „Руїни”.
Гетьмани, для досягнення своїх цілей, міняли союзників та покровителів. На путі до головної цілі Україні багато чого прийшлося пережити: і стійбища татар під Чигирином, і турецькі знамена на Поділлі, і рабськи ринки на площах Брацлава і пустиню, величезну пустиню у себе вдома, на Україні. Реакція на таку політику гетьмана була така, що люди демонструючи свою недовіру, кидали свої дома, якщо вони ще були, і уходили в Слобідську Україну. Селянство було раз очароване, їх інтереси в корні розійшлися з інтересами козацької верхівки, велика ціль Всенародної визвольної боротьби була розчавлена. Поки народжувающаяся керуюча верхівка, тобто українська шляхта , вела боротьбу за булаву, за землю, за територія, за свою особисту незалежність ( в той час вже не стояло питання про незалежність народу) і за свої амбіції. Народ не розумів своїх гетьманів, які вели незрозумілу політику (наприклад П.Дорошенко), війна за незалежність України, проти українського народу, за допомогою найомної сили, з якою з часом велися розрахунки, знов таки, українським народом. Селянство ринулося на Лівий берег, шукаючи спасіння свого життя під тяжким гнітом руського владики, і ніякі муки, казні, угин в рабство не могли затримати цей потік.
Бойова машина, запрограмована тільки на війну, не могла не згоріти в полумї своєї же війни. Українці убивали українців, жигаючи українські городи та села, відправляючи своїх же українців в рабство. І вона згоріла. І вийшло, що „Руїна” це наслідки військового самознищення козацтва, з допомогою польського, татарського і турецького втручання. Якби ж козаки добивалися своїх цілей не тільки шаблюками, а і не воєнним шляхом, то можливо міг мати місце і другий кінцевий результат.
А в цей час на Лівому березі козацька старшина вела також самознищеньську війну один проти одного, шляхом доносів та зрад, за господарювання. Дякуючи переселенцям старшина створювала сприятливі умови для подальшого формування міцного феодального суспільства. Із нажаханих та істерзанихз Правобережних селян повільно утворювалися відмінні кадрі для кріпаків, що мало велике значення для подальшого розвитку країни.
3 Незадоволення серед соціальних слоїв населення України
Шляхта
В той час, коли Велике козацьке повстання 1648-1657 років, під проводом гетьмана Богдана Хмельницького, насправді перейшло у всенародну боротьбу проти іноземного володарювання, різко скоротилися володіння польської шляхти в цілому по Україні. Та результатом цього поява вільних міст і сел. Основну частину нечисленних приватних володінь на Україні складали села української шляхти.
Дипломатичним кроком Б. Хмельницького було, повернення маєтків особам, у котрих перед цим їх відібрали поляки. Українська шляхта, попервах, була задоволена, та за часи наступників Богдана чимало маєтків відбиралося та переходило в нагороду козацькій старшині, під гетьманську булаву або ставали вільними.
Взагалі, численність шляхти в роки Хмельниччини різко скоротилося. Можна зробить висновки, якщо на час складання присяги на вірність російському цареві в 1654 році шляхти стало значно менш ніж, за підрахунками Н.М. Яковенко, на передодні Хмельниччини, то в силу якихось причин багато її представників виступали тепер у ролі старшин, наприклад: Виговський, Богун та інші.
Козацька старшина
В той самий час, коли в ході Визвольного повстання відбирались землі у польської шляхти, почав складатися новий клас „заслужені козаки”, які і отримували значну частину цих маєтків та сел в нагороду від Богдана Хмельницького.
Взагалі, процес становлення козацької старшини в особливу групу зі своїми інтересами та привілеями же за часів Польської влади. Прагнення досягти надійного становища, збільшити або, взагалі, добути свої володіння і отримати доступ до влади призвело до того, що козацька верхівка порівнялася зі шляхтичами, а з часом стала більш важливим класом в соціально-політичному становленні держави. Польські реєстрові козаки зберегли свої маєтки, в ході повстання, тільки ті, що підтримали і пішли за Хмельницьким.
Можна сказати, що саме старшина стала основою формування нового вищого класу. Вони мали не тільки військову владу, а й цивільну. Цей обсяг влади, можливість впливати не тільки на внутрішню ситуацію в країні, а й на її зовнішню політику, схильність гетьмана дедалі більше орієнтуватися на рішення старшинської, а не загальної ради, - все це справді перетворювало козацьку старшину на дуже впливову еліту. [3, ст. 60]
Отже, нема нічого дивного у прагненні старшини зайняти місце польської шляхти не тільки в політичній, а й в економічні сфері. Помисли козацької верхівки були зайняті, де більш, своїми меркантильними помислами: про збільшення своїх земельних володінь; про гетьманську булаву, та належну їй владу.
В ході війни, на місце загиблих та померлих однодумців Богдана, приходять в старшину нові люди. Нову старшину не можна повязати з масами „покозачених” або походженням, ані спільною участю в бойових діях. Їх місце в козацькій соціальній верхівці визначалося, насамперед, родинними звязками з гетьманом.
Таким чином, верхівка українського суспільства значно змінилася. Місце польської шляхти тепер зайняла козацька старшина і частина української шляхти, доступ до старшинських посад стає, де дали, не доступн?/p>