Особливості роботи соціального педагога з молодіжними організаціями і неформальними об’єднаннями
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
*Конфліктність7Взаємопідтримка**Недоброзичливість8Захоплення*Байдужість9Кумедність*Нудьга10Успішність*НеуспішністьЗагальна кількість учнів921232684612100
Проведений нами зріз емоційного клімату констатує несприятливий емоційний клімат, що свідчить про потребу створення злагодженої і продуктивної атмосфери, креативної діяльності, спільність мети якої проводила б до практики емоційних стосунків молоді.
Не менш інформативною є і методика сферограм “Кому віддам”, яка дозволяє не тільки виявити коло інтересів, потреб респондентів, але і зясувати коло значущих для них людей. Саме питання дозволяє окреслити сфери співпричетності особистості: чи турбують його близькі, друзі, чи хвилює його комфортність того життя, яке перебуває за межами його життєвої персональної сфери. Респондентам було поставлено таке питання: “Що б ти зробив, якби у тебе було занадто багато чогось?” (таблиця 3, рис. 2.).
Таблиця 3.
%кореспонд."Я"45120"Друзі"2770"Сімя"1230"Знайомі"1230"Інші"410Загальна кількість100260
Рис. 2. Результати експерименту "Кому віддам?"
За результатами експерименту можемо стверджувати, що у відповідях домінує спрямованість особистості на себе, непоодинокі вияви егоїзму, небажання з кимось ділитися. Крім того, помітно, що авторитет батьків значно знижується, попри те, що з ними діти не хочуть ділитися. Отримані за всіма тестовими методиками результати дали можливість певним чином побудувати експеримент. Становлення підлітків у колективі ми розглядаємо крізь призму креативності, бо саме у творчості, в захопленні прекрасним, історією, культурою, традиціями та звичаями українського народу, через пробудження в собі здібностей, не розкритих ще до цього віку, відбувається формування основних цінностей, розуміння сенсу життя.
Експеримент дозволив констатувати, що респондентам притаманні: низький рівень комунікабельності, підвищена тривожність, невпевненість у собі, низький рівень сформованості творчих здібностей, що, в свою чергу, позначається на емоційному кліматі в колективі, де панує атмосфера холодності, недоброзичливості, ворожості, невміння дійти згоди.
ВИСНОВКИ
1. На основі теоретичного аналізу наукових досліджень розкрито основну молодіжну проблематику, яка полягає у тому, що в українському суспільстві триває процес соціальної диференціації та виокремлення політико-економічних та культурних інтересів конкретних соціальних верств та соціально-демографічних груп населення. Відповідно, паралельно з цим процесом відбувається активне формування і трансформація молодіжного руху України в його організованій та неформальній формі. Тож Україна є одним з найпоказовіших суспільств для дослідження згаданих процесів. Також необхідно зазначити, що неоднозначні знання про молодь, її соціальну активність,молодіжні рухи та ініціативи почали формуватись в часи індустріальної революції. Дослідження нам дозволило встановить, що головною проблемою є стосунки старшого покоління з молодим, оскільки відбувся розрив між поколіннями, і старші опиняються перед фактом, що вони не мають уяви про потреби, запити та ідеали своїх дітей.
2. Соціально-педагогічна робота проводиться як із формальними так і з неформальними групами, починаючи від класних чи студентських груп і закінчуючи групами молодіжної субкультури. Одним із напрямів такої діяльності може виступати відвернення конфлікту між формальними та неформальними організаціями, встановлення партнерства між ними, виконання неформальною групою тих завдань, які вирішує формальна організація. Зазначимо, що діяльність більшості неформальних груп є в межах закону, лише 69% характерні асоціативні прояви. Значна кількість молоді, потребує до себе певної уваги. До основних підходів в роботі з неформальними групами належать наступні: ліберальний підхід, адміністративно-репресивний підхід, підхід на основі нетерпимості, демократичний підхід.
3. Для проведення дезорганізації та реорганізації необхідною умовою виступає входження працівника в довіру і контактні відносини з членами групи. Цього можна досягнути шляхом контакту насамперед із членами, які займають антагоністичну позицію. Зазначимо, що певних універсальних рекомендацій у цьому випадку не має і не може бути.
4. Соціально-педагогічна роботи з діагностики молодіжних обєднань різних напрямів має на меті визначення спрямування групи, її складу, структури, взаємовідносин, уточнення орієнтації та планів членів групи, також необхідно визначити кількісні показники (віковий і кількісний склад групи, соціальний та статевий склад, тривалість існування , частоту та тривалість зустрічей членів, місця зустрічей, кримінальне минуле членів, рівень групового розвитку, відповідальність за групову діяльність), та якісні показники (підготовленість до спільної діяльності, яка виражається в ефективності та результативності, характер, мета, мотиви і спрямованість діяльності, рівень організованості, колективність, конфліктність, внутрішня структура, типи спілкування і відносин, запити та способи їхнього задоволення, норми і цінності).
Слід зазначити, що для ефективності роботи соціальний педагог чи працівник повинен використовувати наступні методи: спостереження, опитування, соціометричні методики, тести, аналіз продуктів діяльності, метод експрес оцінок. Вибір методів діагности визначається метою дослідження та певними обмежен