Анализ резервирования кредитных операций КБ и пути повышения его результативности
Реферат - Экономика
Другие рефераты по предмету Экономика
1. Основи проведення кредитних операцій та формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.
1.1. Кредитні операції головне джерело доходів комерційного банку.
Кредитні операції сама прибуткова стаття банківського бізнесу. В середньому доход від кредитних операцій становить від 60% до 80% доходів комерційних банків. За рахунок цього джерела формується основна частка чистого прибутку, що відраховується в резервні фонди і що йде на виплату дивідендів акціонерам банку.
Банки надають кредити різним юридичним і фізичним особам з власних і позикових ресурсів. Кошти банку формуються за рахунок клієнтських грошей на розрахункових, поточних і інших рахунках; міжбанківського кредиту; коштів, мобілізованих банком у тимчасове користування шляхом випуску боргових цінних паперів і т.д.
Найбільш важливими напрямами розміщення коштів банку є позики і інвестиції. Видача позик - один з основних і традиційних видів банківських операцій. Комерційні кредити (або кредити підприємствам будь-якої форми власності) надаються позичальникам при дотриманні принципів цільового використання: забезпеченості, терміновості, платності, поворотності. Основні напрями кредитної політики банку визначаються Правлінням банку відповідно до законодавства України, нормативними документами НБУ. Координацію кредитної роботи і прийняття рішень про видачу кредитів (або їх пролонгації) здійснює кредитний комітет - постійний робочий орган банку, діючий відповідно до Положення про кредитний комітет.
Надання банком кредитів засновується на обліку необхідних потреб позичальників в позикових коштах, наявності достатніх гарантій для своєчасного їх повернення. Банк надає кредити в межах власного капіталу і залучених коштів, забезпечуючи сбалансованість ресурсів, що залучаються і що розміщуються по термінах і обємах.
Суть і функції кредиту
Кредит - надання грошей або товарів в борг, як правило, зі сплатою процентів; вартісна економічна категорія, невідємний елемент товарно-грошових відносин. Виникнення кредиту повязано безпосередньо зі сферою обміну, де власники товарів протистоять один одному як власники, готові вступити у економічні відносини.
Можливість виникнення і розвитку кредиту повязані з оборотом капіталу. У процесі рушіння основного і оборотного капіталу відбувається вивільнення ресурсів. Засоби труда використовуються в процесі виробництва тривалий час, їх вартість переноситься на вартість готової продукції частинами. Поступове відновлення вартості основного капіталу в грошовій формі приводить до того, що грошові кошти, що вивільняються, осідають на рахунках підприємств. Разом з тим на іншому полюсі виникає потреба в заміні зношених засобів труда і досить великих одноразових витратах. Аналогічні по своєму характеру процеси відбуваються і в рушенні оборотного капіталу. Більш того коливання в кругообігу і обороті тут виявляють себе більш різноманітно. Так, внаслідок сезонності виробництва, нерівномірного постачання і іншого відбувається неспівпадання часу виробництва та реалізації продукції. У одних субєктів зявляється тимчасовий надлишок коштів, у інших - їх нестача. Це створює можливість виникнення кредитних відносин, тобто кредит дозволяє відносну суперечність між тимчасовим осіданням коштів і необхідністю їх використання в господарстві.
Місце і роль кредиту в економічній системі суспільства визначаються, передусім, функціями, що виконуються ним, як загального, так і селективного характеру:
1. Перерозподільча функція.
2. Економія витрат обігу.
3. Прискорення концентрації капіталу.
4. Обслуговування товарообороту.
5. Прискорення науково-технічного прогресу.
Перерозподільча функція
В умовах ринкової економіки ринок позикових капіталів виступає як своєрідний насос, що відкачує тимчасово вільні фінансові ресурси з одних сфер господарської діяльності та направляє їх в інші, що забезпечують більш високий прибуток. Орієнтуючись на диференційований її рівень в різних галузях або регіонах, кредит виступає в ролі стихійного макрорегулятора економіки, забезпечуючи задоволення потреб обєктів що, динамічно розвиваються в додаткових фінансових ресурсах. Однак в деяких випадках практична реалізація вказаної функції може сприяти поглибленню диспропорцій в структурі ринку, що найбільш наочно виявилося в Україні на стадії переходу до ринкової економіки, де перелив капіталів з сфери виробництва в сферу звертання прийняв загрозливий характер, в тому числі за допомогою кредитних організацій. Саме тому одна з найважливіших задач державного регулювання кредитної системи раціональне визначення економічних пріоритетів і стимулювання залучення кредитних ресурсів в ті галузі або регіони, прискорений розвиток яких обєктивно необхідний з позиції національних інтересів, а не виключно поточної вигоди окремих субєктів господарювання.
Економія витрат звертання
Практична реалізація цієї функції безпосередньо витікає з економічної суті кредиту, джерелом якого виступають, в тому числі фінансові ресурси, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу промислового і торгового капіталів. Тимчасовий розрив між надходженням і витрачанням грошових коштів субєктів господарювання може визначити не тільки надлишок, але і нестача фінансових ресурсів. Саме тому таке широке поширення отримали позики на заповнення тимчасо