Особливості використання механотерапевтичних апаратів у реабілітації
Курсовой проект - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие курсовые по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
і порушенням функції міжхребцевих суглобів. Це супроводжується синдромом хронічних болів у нижній частині спини (ХБНС) (С.М. Бубновский,2000).
Ми вважаємо, що насамперед необхідно приймати до розгляду керовану мязово-сполучну тканину, на яку і варто впливати для досягнення лікувальних цілей, оскільки вона єдина в організмі людини, що підлягає відновленню в будь-якому віці при створенні для умов скорочення і розслаблення (Г. Шелтон).
Гіподинамія (недолік власне руху) і гіпокінезія (недолік силового руху) ведуть до детренованості мязів, а відомо, що детренованій людині досить зробити один неправильний рух з навантаженням, щоб викликати блокаду або розтягання мязів і звязувань. Оскільки мязова тканина при регулярній роботі з нею відновлює функції тіла до норми (Г. Шелтон), те головна задача рятування від болю в спині - відновити зону звязування, яка піддається ішемії.
Нами запропоновано для реабілітації хворих остеохондрозом використовувати методику фізичної реабілітації, засновану на силових вправах на спеціальному реабілітаційному устаткуванні в сполученні з водними процедурами, суглобною гімнастикою з елементами аеробіки, масажем і мануальною терапією. Важливе значення надається регуляції подиху при виконанні вправ (СМ. Бубновський, 1997).
З метою вивчення впливу даної методики на функцію опорно-рухового апарата і всього організму в цілому хворих остеохондрозом хребта був проведений педагогічний експеримент тривалістю з жовтня 1999 м по червень 2001 р. Були сформовані дві групи: одна дослідна - ДГ (15 чол), інша контрольна - КГ (15 чол.).
Передбачалося проведення занять в ДГ по запропонованій нами методиці фізичної реабілітації, у КГ - за методикою ЛФК, застосовуваної в поліклініках м. Москви.
2.3 Методика дослідження
В експерименті взяли участь 30 чоловіків і жінок у віці 25 - 50 років, що страждають остеохондрозом хребта, із середнім рівнем фізичної підготовленості.
У процесі експерименту досліджений: загальний стан пацієнта, силова витривалість мязів тулуба, рухливість хребта, фізична працездатність; визначена функціональний статус (клас) рухової активності, проведена компютерна томографія (КТ) і ядерно-магнітна резонансна томографія (ЯМРТ).
Виходячи з приведених вище представлень про патогенез хворій у спині, при розробці програми реабілітації хворих ставилися наступні задачі:
- нормалізувати функціональні показники організму (силову витривалість мязів тулуба, рухливість хребта, аеробну функцію, рухову активність);
- зняти страх перед рухом, відновити руховий стереотип;
- усунути спазми мязів хребта;
- поліпшити гемодинаміку хребетних структур;
- нормалізувати поставу;
- зменшити інтенсивність або купірувати біль;
- запобігти рецидиви болів у спині або зменшити їхню частоту і виразність.
Основними принципами реабілітації при болях у спині на різних етапах реабілітації були наступні:
стругаючи індивідуалізація занять у залежності від етапу реабілітації, стадії захворювання, рівня локалізації процесу, характеру синдрому, залучення тих або інших конкретних анатомо-функціональних утворень, рухового локомоторного стереотипу хворого;
адекватність навантаження можливостям пацієнта, оцінюваним по загальному стані, станові серцево-судинної і дихальної систем, а також по резервах дефіцитарної функціональної системи;
послідовна активізація впливів на визначені функції і весь організм шляхом нарощування обсягу і складності навантажень для досягнення ефекту;
дотримання дидактичних принципів у навчанні хворого фізичним вправам: принципів свідомості й активності, наочності, приступності, систематичності, послідовності (від простого до складного, від легкого до важкого, від відомого до невідомого);
постійний медичний контроль за реакцією пацієнта на фізичні навантаження.
Для рішення поставлених задач була розроблена наступна методика реабілітації хворих:
силові вправи на тренажерах спеціального типу, що дозволяють здійснювати диференційовано спрямований вплив на визначені групи мязів і індивідуально дозувати навантаження по амплітуді, обтяженню і структурі руху, що було особливе важливо для хворих остеохондрозом хребта; ці вправи були спрямовані на розвиток силової витривалості мязів, підвищення рухливості хребта, корекцію порушень постави, купірування спазмів мязів хребта і хворій у спині;
суглобна гімнастика з елементами аеробіки, стретчингу, йоги, що сприяв рішенню задач купірування спазмів мязів хребта і хворій у спині, корекції порушень постави, підвищення рухливості хребта, аеробної функції;
мануальна терапія, масаж, гідропроцедури - для купірування спазмів мязів хребта і хворій у спині;
психотерапія, що проводиться лікарями й інструкторами - методистами. Її спрямованість полягала в тому, щоб пояснити хворим, що з їхнім захворюванням можлива нормальна професійна і побутова життєдіяльність, що рецидиви хворій можна запобігти і що це залежить головним чином від них самих, від їхнього способу життя.
Зазначені нами вище вправи і процедури були поділені на три блоки, що входять у структуру кожного заняття:
блок силових вправ на тренажерах (90 хв.);
блок суглобної гімнастики (30 хв.);
блок гідропроцедур (30 хв.).
У межах кожного блоку програма будувалася з урахуванням індивідуальних особливостей:
інтенсивності болю в спині;
факторів, що лімітують, (підвищення