ОсобистСЦ немайновСЦ права подружжя
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?СЦльно-корисним СЦ не обовязково бути таким, що приносить користь сСЦмi - головне, щоб воно не завдавало шкоди СЦншим субСФктам суспСЦльних вСЦдносин СЦ не було забороненною законом дСЦяльнСЦстю. Закон (СЦ не тСЦльки сСЦмейно-правовий) даСФ людинСЦ можливСЦсть зберегти свою СЦндивСЦдуальнСЦсть (про яку дещо критично йшлося стосовно ст. 51 СК) у сферСЦ особистих схильностей до того чи СЦншого заняття, спрямованого на задоволення ii емоцСЦональних чи духовних СЦнтересСЦв. Пункт 2 ст. 54 СК передбачаСФ, що усСЦ найважливСЦшСЦ питання життя сСЦмi мають вирСЦшуватися подружжям спСЦльно, на засадах рСЦвностСЦ. Дружина, чоловСЦк мають право противитися усуненню iх вСЦд вирСЦшення питань життя сСЦмi. ЗдСЦйснення цього права кожним СЦз подружжя можна оцСЦнювати з допомогою п. 3 ст. 54 СК, в якому зазначено, що дСЦi одного з подружжя стосовно життя сСЦмi вважаються такими, що вчиненСЦ за згодою другого з подружжя. Тому якщо спСЦр щодо вирСЦшення того чи СЦншого важливого питання життя сСЦмi не виник, то необхСЦдно вважати, що це питання мСЦж подружжям погоджено. Але необхСЦдно мати на увазСЦ й те, що в деяких випадках закон зобовязуСФ подружжя таке погодження оформити належним чином. Так, для укладання одним СЦз подружжя договорСЦв, якСЦ потребують державноi реСФстрацСЦi, а також договорСЦв стосовно цСЦнного майна згода другого з подружжя маСФ бути надана письмово. Згода на укладання договору, який потребуСФ нотарСЦального посвСЦдчення СЦ(або) державноi реСФстрацСЦi, маСФ бути нотарСЦально засвСЦдчена (п. З ст. 65 СК). Право дружини та чоловСЦка на особисту свободу. ЗгСЦдно зСЦ ст. 56 СК змСЦстом особистоi свободи кожного з подружжя СФ право:
- на вибСЦр мСЦсця свого проживання;
- на припинення шлюбних вСЦдносин;
- на вжиття заходСЦв, якСЦ не забороненСЦ законом СЦ не суперечать моральним засадам суспСЦльства, щодо пСЦдтримання шлюбних вСЦдносин. Право подружжя на вибСЦр мСЦсця проживання законом вСЦднесено до особистих немайнових прав кожного СЦз подружжя. Хоча за звичайних умов сСЦмейного життя подружжя проживаСФ сумСЦсно. Саме сумСЦсне проживання створюСФ необхСЦднСЦ передумови для розвитку сСЦмi та здСЦйснення ii функцСЦй (ведення спСЦльного господарства, виховання дСЦтей, вирСЦшення СЦнших немайнових та майнових питань, що виникають пСЦд час шлюбу). Виходячи з цього, закон Украiни не передбачаСФ СЦнституту роздСЦльного проживання подружжя, хоча кожному з них надаСФ право вибору мСЦсця свого проживання. Цим самим законодавець заперечуСФ будь-яку можливСЦсть примусу подружжя до сумСЦсного проживання СЦ пСЦдкреслюСФ, що шлюб не звужуСФ кола особистих прав громадян СЦ не обмежуСФ iх правоздатностСЦ.
У життСЦ зустрСЦчаються випадки, коли за тих чи СЦнших обставин подружжя сумСЦсно не проживаСФ. Це можуть бути професСЦйнСЦ СЦнтереси чоловСЦка чи жСЦнки, СЦнтереси iхнСЦх дСЦтей (необхСЦднСЦсть лСЦкування, догляд СЦ нагляд за ними). РоздСЦльне проживання може зумовлюватись також СЦншими обставинами. НеобхСЦдно врахувати й те, що роздСЦльне проживання подружжя може свСЦдчити про фактичне припинення шлюбних вСЦдносин мСЦж ними. Якщо це буде встановлено, то на пСЦдставСЦ п. 6 ст. 57 СК суд маСФ визнати особистою приватною власнСЦстю дружини чи чоловСЦка майно, набуте кожним з них за час такого роздСЦльного проживання.
Право на припинення шлюбних вСЦдносин хоч СЦ належить до особистих немайнових прав подружжя, але маСФ свою специфСЦку. По-перше, волевиявлення подружжя чи одного з них недостатньо для припинення шлюбних вСЦдносин. НеобхСЦдно ще й рСЦшення компетентного державного органу про розСЦрвання шлюбу. По-друге, не завжди волевиявлення подружжя чи одного з них СФ пСЦдставою для винесення такого рСЦшення. Суд може вСЦдмовити в задоволеннСЦ позову. По-третСФ, волевиявлення подружжя може ставитись пСЦд сумнСЦв шляхом вжиття судом заходСЦв щодо примирення учасникСЦв спору, якщо це не суперечить моральним засадам суспСЦльства (ст. 111 СК). По-четверте, при розСЦрваннСЦ шлюбу мають враховуватись СЦнтереси й СЦнших осСЦб, насамперед малолСЦтнСЦх дСЦтей СЦ дСЦтей-сирСЦт (п. 1 ст. 112 СК). По-пяте, закон передбачаСФ випадки, коли один СЦз подружжя протягом певного промСЦжку часу взагалСЦ не може здСЦйснити особистого немайнового права про припинення шлюбних вСЦдносин. Так, позов про розСЦрвання шлюбу не може бути предявлений протягом вагСЦтностСЦ дружини та протягом одного року пСЦсля народження дитини (п. 2 ст. 110 СК). По-шосте, розСЦрвання шлюбу допускаСФться СЦ без врахування волСЦ одного з подружжя. Наприклад, розСЦрвання шлюбу з особою, засудженою за вчинення злочину до позбавлення волСЦ на строк не менш як три роки, допускаСФться лише за заявою того СЦз подружжя, хто знаходиться на волСЦ (ст. 107 СК). ЗазначенСЦ особливостСЦ здСЦйснення особистого немайнового права подружжя на припинення шлюбних вСЦдносин зумовленСЦ насамперед тим, що при розСЦрваннСЦ шлюбу необхСЦдно вирСЦшувати два дСЦаметрально протилежних завдання - забезпечити особисту свободу кожного СЦз подружжя СЦ змСЦцнити сСЦмю. КрСЦм того, встановлений законом порядок розСЦрвання шлюбу СФ одним СЦз публСЦчно-правових засобСЦв профСЦлактики правопорушень. Особа, яка замислила скоСФння злочину, маСФ знати, що може втратити не тСЦльки волю, але й сСЦмю. Кожен СЦз подружжя маСФ також особисте право вживати не заборонених законом СЦ таких, що не суперечать моральним засадам суспСЦльства, заходСЦв щодо пСЦдтримки шлюбних вСЦдносин. Для визначення природи цього особистого немайнового права подружжя великого значення набувають зазначенСЦ вище особливостСЦ права кожного СЦз подружжя на припинення шлюбних вСЦдносин.
ВстановленСЦ законодавством обмеження для розСЦрвання шлюбу можуть використовуватись кожни?/p>