ОсобистСЦ немайновСЦ права подружжя
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
равовСЦ норми, а й норми конституцСЦйного, цивСЦльного, трудового, адмСЦнСЦстративного, кримСЦнального та СЦнших галузей права.
Водночас зСЦ змСЦсту СЦнших пунктСЦв ст. 49 СК можна зробити висновок, що право на материнство - це, перш за все, сСЦмейно-правовий СЦнститут. Саме в такому вузькому розумСЦннСЦ право на материнство як субСФктивне сСЦмейне право жСЦнки може здСЦйснитись тСЦльки в сСЦмейних правовСЦдносинах. ЗмСЦст цього особистого немайнового права подружжя становлять правомочностСЦ дружини з приводу прийняття рСЦшення про те, мати чи не мати дитину. Якщо дружина забажаСФ мати дитину, а чоловСЦк буде проти цього або виявиться нездатним до зачаття дитини - це може бути причиною розСЦрвання шлюбу. Право на материнство як сСЦмейне право включаСФ в себе також певнСЦ обовязки СЦншого з подружжя. ВагСЦтнСЦй дружинСЦ мають бути створенСЦ у сСЦмi умови для збереження ii здоровя та народження здоровоi дитини. ДружинСЦ-матерСЦ мають бути створенСЦ у сСЦмi умови для поСФднання материнства СЦз здСЦйсненням нею СЦнших прав та обовязкСЦв. Право на батькСЦвство. БатькСЦвство в правСЦ визначаСФться як факт походження дитини вСЦд певного чоловСЦка, юридичне посвСЦдчений записом в державних органах РАЦСу про народження. Право на батькСЦвство, як СЦ право на материнство, СФ юридичним правом людини. Тому цСЦ особистСЦ немайновСЦ права подружжя, хоч СЦ регулюються рСЦзними статтями СК, але фактично виступають СФдиним правом подружжя. Стаття 50 СК, у якСЦй закрСЦплено право на батькСЦвство, маСФ багато спСЦльного зСЦ ст. 49 СК. Якихось суттСФвих вСЦдмСЦнностей, крСЦм тих, що зумовленСЦ фСЦзСЦологСЦчними особливостями жСЦнки та чоловСЦка СЦ соцСЦальним станом жСЦнки-матерСЦ, цСЦ статтСЦ немають. Що ж до практики розСЦрвання шлюбу за мотивом бездСЦтностСЦ, то у звязку з тим, що такСЦ шлюби розриваються, як правило, в органах РАЦСу, судова практика щодо таких спорСЦв незначна. На нашу думку, ст. 49 СЦ ст. 50 надмСЦрно акцентують увагу на особистих немайнових правах подружжя на материнство СЦ батькСЦвство. Будь-яких наукових дискусСЦй з приводу цих прав в УкраiнСЦ не було. Дуже рСЦдко зустрСЦчаються спори з цього приводу СЦ мСЦж самим подружжям. Той СЦз подружжя, хто за станом здоровя неспроможний мати дСЦтей, як правило, не заперечуСФ проти розСЦрвання шлюбу. НеобхСЦдно врахувати й те, що в СК СФ правовСЦ варСЦанти вирСЦшення проблеми бездСЦтностСЦ. Одним СЦз таких прикладСЦв СФ ст. 123 СК, яка встановила порядок визначення походження дитини вСЦд батька, матерСЦ при штучному заплСЦдненнСЦ та СЦмплантацСЦi зародка.
ВирСЦшенню проблем бездСЦтностСЦ також сприяСФ СЦнститут усиновлення (ст. ст. 207-242 СК). РД й СЦншСЦ можливостСЦ виховувати дСЦтей у сСЦмях, що не можуть мати власних дСЦтей. Варто врахувати й те, що СЦсторСЦi вСЦдомо багато прикладСЦв, коли подружжя не мало власних дСЦтей, але стосунки мСЦж чоловСЦком та дружиною не погСЦршувались, а з роками теплСЦшали СЦ продовжувались до кСЦнця iх життя. Право дружини та чоловСЦка на повагу до своСФi СЦндивСЦдуальностСЦ. РЖндивСЦдуальнСЦсть особи - це неповторна своСФрСЦднСЦсть людини. РЖндивСЦдуальнСЦсть СФ невСЦдСФмною частиною ii фСЦзичного буття. Вона робить людину не абстрактною особою, а окремим, неповторним, своСФрСЦдним членом суспСЦльства. РЖндивСЦдуальнСЦсть чоловСЦка СЦ жСЦнки СФ запорукою iх любовСЦ СЦ лежить в основСЦ створення сСЦмi. Якщо шлюб заснований на любовСЦ, то початковим моментом такого шлюбу СФ вСЦльна згода подружжя на певнСЦ самообмеження. В такому шлюбСЦ, на що звертав увагу Гегель, з одного боку, СФ небажання особи бути самостСЦйною тСЦльки для себе, бо СЦндивСЦдуалСЦзм створюСФ почуття недостатностСЦ СЦ неповноти, а з другого, СФ те, що одна особа знаходить себе в особСЦ СЦншСЦй СЦ навпаки. ОбСФднуючись у сСЦмю, кожен з подружжя передаСФ частку своСФi СЦндивСЦдуальностСЦ СЦншому, одержуючи взамСЦн його частку. Через те в щасливих сСЦмях не виникаСФ питань щодо поваги до СЦндивСЦдуальностСЦ одного з подружжя з боку СЦншого. Така повага вважаСФться природною СЦ не потребуСФ повсякденного нагадування. Стаття 51 СК, в якСЦй зазначено, що дружина та чоловСЦк мають рСЦвне право на повагу до своСФi СЦндивСЦдуальностСЦ, своiх звичок та уподобань, по своiй сутСЦ затверджуСФ стан сСЦмi, в якСЦй вСЦдсутня любов мСЦж подружжям. Включивши цю статтю до СК, законодавець, не бажаючи цього, змСЦшав моральнСЦ й духовнСЦ цСЦнностСЦ, що лежать в основСЦ стосункСЦв мСЦж подружжям, з правами громадян як субСФктСЦв конституцСЦйного чи цивСЦльного права. У тих сСЦмях, де немаСФ взаСФморозумСЦння, де кожен СЦз подружжя живе своiм СЦндивСЦдуальним життям, виникаСФ потреба в правСЦ на повагу до своСФi СЦндивСЦдуальностСЦ, своiх звичок та уподобань. Але народна мудрСЦсть говорить, що милим бути не присилуСФш. Право дружини та чоловСЦка на фСЦзичний та духовний розвиток. ФСЦзичний розвиток - це процес, спрямований на змСЦцнення здоровя, гармонСЦйне удосконалення форм СЦ функцСЦй органСЦзму людини. Такий розвиток може вСЦдбуватись завдяки заняттям фСЦзичними вправами, гСЦгСЦСФнСЦ працСЦ та побутутощо. ЗдСЦйснюючи закрСЦплене в ст. 52 СК рСЦвне право на фСЦзичний розвиток, подружжя маСФ створювати в сСЦмi належнСЦ умови для такого розвитку. Це не тСЦльки заняття спортом, а й дотримання чистоти в оселСЦ, удосконалення знарядь працСЦ СЦ побуту, спрямовування зусиль на позбавлення негативних звичок, здСЦйснення СЦнших заходСЦв щодо змСЦцнення фСЦзичного розвитку кожного з подружжя. Духовний розвиток можна розумСЦти як дСЦяльнСЦсть, спрямовану на пСЦзнання духовних багатств, накопичених людством. Можуть бути рСЦзнСЦ напрямки такого пСЦзнання - це СЦ здобуття загальноi та спецСЦальноi освСЦти, удосконалення природних здСЦбностей, поглиблення релСЦгСЦйного свСЦтогляду тощо. Маючи прав?/p>