Основнi форми iснування етносу в iсторii украiнськоi культури ХРЖV-ХVРЖРЖРЖ столiття
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ОСНОВНРЖ ФОРМИ РЖСНУВАННЯ ЕТНОСУ В РЖСТОРРЖРЗ УКРАРЗНСЬКОРЗ КУЛЬТУРИ ХРЖV - ХVРЖРЖРЖ СТОЛРЖТТЯ
Вступ
У роботi на матерiалi iсторичноi традицii украiнськоi культури та на основi видiлення ii соцiальноi специфiки дослiджуються основнi форми iснування етносу в iсторii украiнськоi культури ХРЖV - ХVРЖРЖРЖ ст., що i логiчним продовженням попереднього аналiзу. Основним результатом даного дослiдження i обТСрунтування в якостi таких форм iнтеграцii, колонiзацii та форми iснування етносу в межах соцiальноi групи - козацтва. Визначаiться особлива роль iнтеграцii полiкультурних надбань, що виступаi в ролi конструктивного елемента сучасного украiнського культуротворення.
Дослiдження основних форм iснування етносу в контекстi полiкультурних вимiрiв iсторичноi традицii дозволяi розкрити одне з найактуальнiших завдань сучасноi фiлософськоi рефлексii - осмислити дiалог культур як парадигму мiнiмiзацii можливих негативних явищ (конфлiктiв, вiйн тощо) у ситуацii мультикультурностi глобалiзованого свiту. Самореалiзацiя особистостi в межах етнокультури та в межах ii духовно-творчих звязкiв з iншими етнокультурними контекстами долаi розiрванiсть мiж iстинною моральною культурою особистостi та соцiальною реальнiстю ii самоутвердження, оскiльки саме творче розумiння (М.Бахтiн) спираiться на традицiйний досвiд (та його уроки) дiалогу етнокультур та дозволяi вiдродити при цьому глибиннi аспекти духовностi самоi особистостi.
Теорiю етносу розвивали як росiйськi (А. Агаiв, В. Алексiiв, С. Арутюнов, Ю. Бромлей, Л. Гумiльов, Г. Гусiйнов, М. Трубецькой, Ю. РЖванова, М. Коган, В. Козлов, М. Крюков, М. Рабiнович, В. Тiшкова), так i украiнськi (Л. Аза, В. РДвтух, РЖ. Кононов, В. Лiсовий, О. Нельга, М. Попович, Т. Рудницька, А. Шевченко, М. Шульга, Л. Шкляр) ученi. Великий доробок у розвязання проблеми дiалогу культур внесла захiдноiвропейська (Г. Гадамер, Е. Левiнас, П. Рiкер, К. Ясперс), росiйська (М. Бахтiн, В. Бiблер, М. Каган) та украiнська (РД. Бистрицький, В. РЖванов, Г. Мiднiкова, О. Семашко, В. Скуратiвський) фiлософська традицiя, що розкрила субстанцiональну роль розумiння та показала iнтеграцiйне значення мистецькоi практики в процесi дiалогу культур. Працi представникiв Киiвськоi фiлософськоi школи - М. Булатова, В. Горського, С. Кримського, А. Лоя, М. Мокляка, В. Табачковського, В. Шинкарука, зробили помiтний внесок у загальнофiлософське осмислення проблеми спiлкування. У працях украiнських фiлософiв (Л. Березницькоi, В. Даренського, А. РДрмоленка, О. Злобiноi, Т. Кононенка, Н. Костенка, С. Кошарного, В. Малахова, В. Пазенка, Ю. Прилюка, Л. Ситниченко, М. Тура, Н. Хамiтова) проблеми спiлкування, комунiкацii та дiалогу стали предметом спецiального аналiзу.
Мета запропонованоi роботи полягаi у тому, щоб на матерiалi iсторичноi традицii та ii соцiальноi специфiки дослiдити основнi форми iснування етносу в украiнськiй культурi ХРЖV - ХVРЖРЖРЖ ст. Досягнення цiii мети передбачаi розвязання таких завдань: 1) довести, що iнтеграцiя полiкультурних надбань виступаi не тiльки формою та способом iснування етносу, але виконуi важливу адаптацiйну функцiю збереження цiннiсного свiту культури у перiоди екстрем та лихолiть; 2) дати культурософське обТСрунтування та визначення категорii украiнськi етноси; 3) розглянути колонiзацiю як форму iснування етносу та висвiтлити ii вплив на дiалог культур украiнських етносiв.
Специфiка полiкультурних вимiрiв соцiуму поч. ХРЖV - пер.пол. ХVРЖРЖ ст. визначалась в умовах складноi соцiально-полiтичноi ситуацii. Монголо татарська навала, приiднання украiнських земель до Великого князiвства Литовського (яке переживало культурнi впливи давньоруських етносiв), згодом утворення Речi Посполитоi та Московськоi держави (пiсля розпаду Киiвськоi Русi в культурi упродовж столiть посилювалися розбiжностi мiж Пiвнiчно-Схiдною Руссю та нащадком iсторичноi традицii Киiвськоi Русi на украiнських землях, що спостерiгаiться на рiзних рiвнях соцiодуховноi спiльностi - у мiськiй i сiльськiй культурi, мистецтвотвореннi, релiгiйнiй культурi тощо) як сукупнiсть фактiв полiтичноi волi РЖншого, ускладнювали пошук порозумiння мiж рiзними началами на паритетних засадах, деструктивно позначалися на iндивiдуальних (етнiчних) свободах та спiльнiй вiдповiдальностi за долю цих свобод. Експансивнi намiри Речi Посполитоi та Московii породжували асимiлятивнi форми впливу на украiнськi етноси - полонiзацiю та русифiкацiю. Квiнтесенцiiю боротьби проти польськоi культурноi i соцiальноi експансii та асимiляцii стала нацiонально-визвольна вiйна 1648-1654 рр. пiд проводом Богдана Хмельницького. Окрiм того, упродовж ХУ - ХVРЖ ст. велась боротьба з татарами, що виснажувала матерiальнi та духовнi сили украiнських етносiв, створювала у культурi атмоiеру ворожостi та вiдчуття раптовостi як трагiчноi митi. Украiнськi землi, виступаючи у ролi схiдного щита РДвропи, платили надто високу цiну. Хоча цей процес не i однозначним. З iншого боку, сувора необхiднiсть боронити рiдну землю вiд ворожого РЖншого консолiдувала сили украiнських етносiв, сприяла дiалогу культур в iмя спiльноi мети. Так були створенi передумови до виникнення нового соцiального стану - козацтва. Козацтво, колонiзуючи лiсостеповi землi, на основi iнтеграцii полiкультурних надбань репрезентувало соцiодуховний тип iснування етносiв у межах iсторично визначеноi соцiальноi групи, що силою своii зброi та духовн