Основнi форми iснування етносу в iсторii украiнськоi культури ХРЖV-ХVРЖРЖРЖ столiття
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
свiдомлюiться в iсторичнiй традицii як нацiя, та нацiональних (етнiчних) меншин, обiднаних iнтеграцiйними процесами украiнського нацiонального культуротворення та включених у контекст дiалогу культур. Етнiчнi групи, що проживають на територii Украiни, вiдрiзняються вiд украiнських етносiв не стiльки кiлькiсним (нечисленним) складом, скiльки вiдмiною у принципi замкненостi етнокультури на себе, а не на РЖншого, тобто некомунiкабельнiстю етнокультури, що закрiплена на ментальному рiвнi. Етнiчнi групи росiян, бiлорусiв, полякiв, болгар, чехiв, словакiв протягом iсторичноi традицii, з огляду на приналежнiсть до спiльностi та рiзноманiття словянськоi культури, транiормувались в украiнськi етноси. Вони складають величезну бiльшiсть нацiонального складу украiнських етносiв. На вiдмiну вiд словянськоi групи iндоiвропейськоi мовноi сiмi, представники романо-германськоi групи мов (молдавани, румуни, iвреi, нiмцi) утворюють значно меншу числом групу украiнських етносiв. Меншими за кiлькiстю вiд попереднiх i етноси грекiв, вiрмен, циган, албанцiв та деяких iнших нацiональностей.
У другiй половинi ХVРЖРЖРЖ ст. росiйський уряд з метою послаблення етнiчного опору автохтонного населення застосовуi полiтику колонiзацii украiнських земель, особливо це стосуiться Пiвдня Украiни. Духовним ТСрунтом колонiзацii ХVРЖРЖРЖ ст. та асимiляцii ХРЖХ ст., очевидно, стали популярнi в Росiйськiй iмперii iдеi Просвiтництва. Просвiтлений розум шукав обiкт щодо свого виховного месiанського впливу i таким обiктом постала украiнська культура, що потребувала удосконалення до загальноросiйського просвiтницького канону. У своiму загалi колонiсти, звичайно, не несли просвiтянських iдей, проте, вони здiйснювали проект просвiтництва. Колонiсти, здебiльшого через свою нечисленнiсть, асимiлювались украiнським етносом, деякi iноземнi громади зберiгали свою етнiчну автентичнiсть завдяки iзоляцiонiзму, утворюючи при цьому етнiчну групу. У будь-якому разi колонiсти не виконали покладеного на них росiйським урядом головного завдання - асимiлювати мiiеве населення, прищепити автохтонному етносу культуру РЖншого. Велике зацiкавлення викликаi погляд на проблему спiлкування украiнських етносiв цього часу сторонньоi людини, iноземця-мандрiвника, що дозволяi бiльш обiктивно розглянути проблему. Й.А. ТРiльденштедт перебував на Украiнi протягом 1773-1774 рр., нiмецький учений у своiх нотатках описуi процеси колонiзацii украiнських земель етносами росiян (однодвiрцями та розкольниками), схiднороманським населенням (молдаванами i волохами), меншими числом вiд попереднiх були колонii нiмцiв, болгар, грекiв, сербiв, автор згадуi етноси iвреiв, ногайцiв, чорногорцiв, угорцiв та литовцiв. Й.А. ТРiльденштедт, говорячи сучасною мовою, висвiтлюi загальнi закономiрностi спiлкування украiнських етносiв в умовах специфiчноi форми iснування етносу - колонiзацii, що породжуi iншi форми iснування етносу - асимiляцiю та iнтеграцiю. Канд. iстор. н. Н. Никифоренко зазначаi, що вплив украiнського етносу на iншi етноспiльноти, навiть соцiально замкненi, був дуже iстотним i проявлявся переважно у культурi господарювання та побуту: ...на РДлизаветградщинi вчений помiтив, що дехто з розкольникiв лагодив у своiх свiтлицях комини на малоросiйський кшталт; однодвiрцi Украiнськоi лiнii орали тАЮукраiнським плугомтАЭ на волах, будували оселi за малоросiйським зразком, нiмцi-менонiти для обробiтку ТСрунту використовували великий малоросiйський плуг або ж звичайний чернiгiвський. У мiiях дисперсного розселення представникiв iнших спiльнот мали мiiе прояви асимiляцii iх украiнцями. Отже, нiмецький учений порушив проблему етноiдентифiкацii в умовах змiни представниками певного етносу природного та культурного (соцiального, конфесiйного, господарсько-побутового) середовища. Слiд вiдзначити, що пiсля Переяславськоi ради вiдбуваiться планомiрне порушення досягнутих угод з боку росiйськоi сторони, яке у ХVРЖРЖРЖ ст. вiдбивалось у процесах колонiзацii украiнських земель. Закрiпленню нацiональноi етноiдентифiкацii колонiста сприяли численнi привiлеi з боку росiйського уряду, i ,тим не менш, на даному етапi розвитку iсторичноi традицii етноiдентифiкацiя колонiста при збереженнi певних етновiдмiнностей все бiльш привязувалась до самоусвiдомлення себе як титульного (украiнського) етносу. Так створювалось пiдТСрунтя до переходу вiд якостi певноi уособленоi етнiчноi групи до якостi украiнського етносу, переходу вiд взаiмовiдносин та обмежених культурних контактiв до дiалогу культур. Розвиток етносвiдомостi в контекстi iдентифiкацii Себе (колонiста) з РЖншим демонструi типову ситуацiю iнтеграцii як форми iснування етносу в нових культурно-iсторичних обставинах розвитку шляхом асимiляцii колонiста.
Висновки
На основi аналiзу основних форм iснування етносу, що здiйснювався пiд кутом зору методу iсторизму на матерiалi iсторичноi традицii украiнськоi культури ХРЖV - ХVРЖРЖРЖ ст., автор дiйшов висновку, що основними формами iснування етносу в цей перiод i iнтеграцiя та адаптацiя, акультурацiя та асимiляцiя, колонiзацiя та можливiсть iснування етносу в межах соцiальноi групи (козаччина). Окрiм того:
1. РЖнтеграцiя полiкультурних надбань украiнського соцiуму виконала важливу адаптацiйну функцiю збереження цiннiсного свiту культури у перiоди екстрем та лихолiть; iнтеграцiя як дiалог культур прот?/p>