Основнi теорii походження мiiевого самоврядування
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Мiнiстерство освiти та науки Украiни
Харкiвський нацiональний унiверситет iменi В.Н. Каразiна
юридичний факультет
кафедра конституцiйного, мунiципального i мiжнародного права
Реферат
з мунiципального права
на тему: Основнi теорii походження мiiевого самоврядування
Виконала:
студентка пятого курсу
групи ЮПМ-51
Тунiкова РЖрина Вiкторiвна
Перевiрив:
Воронов М.М.,
доктор юридичних наук,
професор
Харкiв-2010
План
Вступ
- Теорiя вiльних громад
- Громадська теорiя
- Державницька теорiя
- РЖншi теорii
4.1Радянська теорiя
4.2Теорiя мунiципального соцiалiзму
4.3Теорiя дуалiзму
4.4Теорiя соцiального обслуговування
Висновок
Список використаноi лiтератури
Вступ
Принцип мiiевого самоврядування i однiiю з найважливiших ознак будь-якоi демократичноi держави. Це питання i також досить актуальним i для Украiни, де навiть пiсля прийняття закону тАЬПро мiiеве самоврядування в УкраiнiтАЭ залишилося багато складних проблем щодо практичноi реалiзацii теоретичних положень. Хоча б з цiii причини дослiдження i опис юридичноi природи мiiевого самоврядування i надзвичайно важливим.
На сучасному етапi розвитку державотворення та фiнансово-економiчноi кризи в нашiй краiнi гостро виникла потреба ефективного вирiшення питань мiiевого значення. Це спонукаi суспiльство та державу звернути свою увагу на розбудову ефективно дiючого мiiевого самоврядування. Тому осягнення сутностi мiiевого самоврядування та розгляд iснуючих теорiй походження мiiевого самоврядування необхiдний.
Вивченням проблематики цього питання займалися класики теорii мiiевого самоврядування Р. Гнейст i Л. Штейн, французький iсторик, соцiолог i громадський дiяч А. де Токвiль, нiмецькi вченi О. фон Гiрке та В. Шеффнером, а також вiтчизнянi дослiдники РЖ. Козюра, В. Кравченко, В. Журавський, В. Бабаiв, А. Мельник та iн.
У звязку з цим розглянемо основнi теорii походження мiiевого самоврядування.
- Теорiя вiльних громад
Вперше теорiя, що пояснюi сутнiсть мiiевого самоврядування, виникла у серединi в XIX ст. у Бельгii та Францii. Це теорiя вiльноi (природноi) громади. РЗi пiдТСрунтям стали, переважно, погляди iвропейських вчених ХРЖХ ст. Цей iсторичний перiод характеризувався переходом вiд феодалiзму до iндустрiального капiталiстичного суспiльства. Вiдповiдно, багато iвропейських мiст здобули реальнi переваги у незалежному вiд центральноi влади (короля, феодала) самоуправлiннi. Активна розробка теорii вiльних громадрозпочалася у першiй чвертi ХРЖХ ст. РЗi iдеологом був французький iсторик, соцiолог i громадський дiяч А. де Токвiль.
РЗi представники (Гербер, Аренi, Э.Мейер, О.Лабанд, О.Ресслер) вважали, що громада маi право на самостiйнiсть вiд центральноi влади з самоi своii природи, причому держава не створюi громаду, а лише визнаi ii. Звiдси в поняття самоврядування вони включили такi елементи: управлiння у власних справах громади; громади i субiктами iхнiх прав; посадовi особи общинного управлiння i органами не держави, а громади. Отже, ця теорiя спиралася на iдеi природного права. Вона виходила з визнання громади природно iормованою органiчною корпорацiiю, сутнiсно незалежною вiд держави. Права громади на самоврядування апрiорним шляхом виводилися з самоi природи громади як такоi. Обгрунтовуючи волю i незалежнiсть громади, дана теорiя звернулася до iсторii середньовiчних громад вiльних мiст, iх боротьби за незалежнiсть проти феодального государства.[4, с. 21 ]
Теорiя природних прав громади ототожнюi цiлi, завдання i функцii органiв мiiевого самоврядування з дiяльнiстю i функцiями громади. Таким чином, центральним ii положенням i те, що громада, як самоврядний територiальний колектив, така ж самостiйна, як i сама держава, тим бiльше, що вона виникла ранiше держави. Держава i федерацiiю громад, i держава виводить своi права вiд громади, а не навпаки. Держава не може створити справжньоi громади, яка могла б мати свою власну iеру самостiйного розвитку. Отже, держава iснуi для громади, а не громада для держави, оскiльки, вiдповiдно до теорii природних прав, право могло бути визнане державою, а не створеним нею. Як i людина, громада володii наданими iй природними i невiдiмними правами. Така громада не повинна пiдкорятись державi у вирiшеннi питань мiiевого значення, а повинна мати свою власну компетенцiю. Органи мiiевого самоврядування незалежнi i самостiйнi в своiй дiяльностi i керуються лише законом вiдповiдно до принципу тАЬдозволено все, що не заборонене закономтАЭ. Для забезпечення недоторканостi тАЬвласнихтАЭ прав громади доктрина природних прав вимагала встановлення певних гарантiй у формi вищих територiальних самоврядних обiднань, незалежних вiд держави, за якими визнавала право нагляду та видавання рiшень у справах власного кола дiяльностi громади. Це була, як видно з iсторii, перша з теорiй про мiiеве управлiння i самоврядування.
Теорiя вiльних громад знайшла яскраве вiдображення у Конституцii Бельгii 1831 р. У нiй мунiципальна влада ставилася в один ряд з виконавчою, законодавчою i судовою, тобто визнавалася окремою четвертою владою. [5, с.9]
Одним з тАЬвбудованихтАЭ недолiкiв дано теорii вважаiться дiяльнiсть саме на основi закону, що безпосередньо походить вiд держави, в