Основнi теорii походження мiiевого самоврядування
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
той час як первинний вплив громади на державу i набагато сумнiвнiший. З iншого боку, покладенi на самовряднi органи завдання вимагають здебiльшого застосування примусу, що i безперечною прерогативою держави i надаiться громадi знову ж через закони. Питання про первиннiсть громади щодо держави i багато в чому суперечливим, наприклад, в тому, що громада та змiст самоврядування часто визначаiться з використанням поняття тАЬдержаватАЭ, але як тодi вона може iснувати без держави? Поняття громади саме по собi i досить непевним. До того ж жодне законодавство свiту не спроможне надати суттiву ознаку, що б вiдрiзняла власнi i делегованi повноваження в кожнiй краiнi це питання вирiшуiться по-своiму i його порядок i цiлком довiльний i без особливих проблем регулюiться, перш за все, державою або безпосередньо всiм народом на референдумi. Ще одним важливим недолiком громадiвськоi теорii i те, що, визнаючи природнi та невiдiмнi права громади, за нею фактично визнаiться суверенiтет, що i неможливим за умови iснування держави або веде до ii руйнацii. Про це свiдчить i той факт, що на поточний момент нiде в свiтi не iснуi практичного застосування цiii теорii.
Як засвiдчила iсторiя, держава може створювати адмiнiстративно-територiальнi самовряднi утворення, що мають всi ознаки громади, окрiм самоiдентифiкацii ii жителiв, але цей недолiк швидко вичерпуiться, коли це утворення у свiдомостi громадян поступово замiнюi собою старе, що займало ту ж територiю. Одним з найбiльших недолiкiв i застарiлiсть громадiвськоi теорii, оскiльки вже давно немаi практичного матерiалу для ii втiлення, як було в роки буржуазних революцiй в РДвропi та в Америцi у перiод органiзацii США з громад поселенцiв. До того ж, вивчення цiii теорii показуi, що вона була свого часу популярна завдяки полiтичним вiдцентровим тенденцiям та боротьбою з центральною владою, яку вели суспiльнi групи, в руках яких перебувало самоврядування. [6]
- Громадська теорiя
На змiну теорii вiльних громад прийшла громадська теорiя самоврядування (чи суспiльно-господарча), котра, як i попередня теорiя, виходила з протиставлення держави та громади, з принципу визнання свободи втiлення своiх задач мiiевими спiльнотами. Однак обстоюючи основну ознаку мiiевого самоврядування, дана теорiя на перший план висувала не природний та невiдчужуваний характер права громади, а недержавну, переважно господарчу природу дiяльностi органiв мiiевого самоврядування. Самоврядування, згiдно з цiiю теорiiю, - це вiдання справами мiiевого господарства.
Змiшана, громадiвсько-державницька, або теорiя суспiльного, чи господарського самоврядування говорить про те, що органи самоврядування самостiйнi лише в неполiтичнiй iерi, у iерi господарськоi i громадськоi дiяльностi. Держава не втручаiться у справи мiiевого самоврядування i навпаки. Ця теорiя обумовлюi одночасне спiвiснування на мiiевому рiвнi як самоврядних, так i органiв уряду. Ця теорiя вважаiться створеною пiд час розгромноi критики природничоi теорii як компромiс, на який пiшли тАЬприродникитАЭ та тАЬдержавникитАЭ, хоча насправдi обiднала недолiки обох i додала iще один порушення принципу розподiлу влад, коли по сутi однорiднi функцii здiйснюють органи з дуже вiдмiнним статусом. Як показала практика, практичне застосування цiii теорii веде до перетворення ii на одну з вищезазначених систем. [2, с. 24]
Громадська теорiя, писав дореволюцiйний державознавець М.М. Коркунов, бачить сутнiсть самоврядування у наданнi мiiевому суспiльству права самому вiдати своi громадськi iнтереси й у збереженнi за урядовими органами вiдання лише державними справами. Громадська теорiя виходить, отже, з протилежностi мiiевого суспiльства державi, громадських iнтересiв полiтичним, вимагаючи, щоб суспiльство й держава, кожне вiдало лише своiми власними iнтересами. Проте ця теорiя, як вiдзначали ii критики, змiшувала самовряднi територiальнi одиницi з рiзного роду приватноправовыми обiднаннями (промисловими компанiями, благодiйними товариствами та т.п.). Але приналежнiсть людини до якогось приватноправовового обiднання залежить вiд нього, як i вихiд iз такого обiднання. Тодi як приналежнiсть до самоврядних одиниць i пiдпорядкування органам самоврядування самоврядноi територiальноi одиницi встановлюiться законом i повязане з мiiем проживання людини.
Практика також показала, що правоохороннi органи самоврядування здiйснювали функцii, що носять не тiльки приватноправовий, а й публiчноправовий характер, властивий органам публiчноi влади (прийняття загальнообовязкових рiшень, збiр податкiв та iнше). Виявилося, що не можна дати точного розмежування справ власне общинних (мiiевих) та внутрiшнiх справ державних, доручених для виконання громадам. Тi питання, вирiшення яких здiйснювалося органами мiiевого самоврядування, не можуть вважатися суто суспiльними та протиставлятися державним питаням, оскiльки вони за своiм змiстом (дорожнiй благоустрiй, мiiевi податки, завiдування освiтою, культурою, охороною здоровя тощо) не вiдрiзняються вiд мiiевих завдань державного управлiння. Данi питання цiкавi як з погляду мiiевого населення, так i з боку держави. [1, с. 45]
- Державницька теорiя
Державницька теорiя маi своiю основою iдею створення органiв самоврядування, повнiстю пiдпорядкованих державi. Це ланка державноi влади, яка не маi власних прав, власноi компетенцii. Органи мiiевого самоврядування