Основнi стереотипи Великобританii
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
?льки не закличний, а переможний^-переможний-розслаблено-переможний, означаючий "вiдбiй". Наскрiзь пропиленi, але щасливi мисливцi виiхали iз ближнього дубняку. З'явилися й гордi пси iз залишками лисоi шкiри на мордах. Незабаром з'ясувалося, що за весь день зацькували всього одну лисицю з п'яти що переслiдувалися - iншi успiшно зникли. Нiчого, - посмiхалися англiйцi. - Ми не кровожерливi...
Однак не все в краiнi i однозначними прихильниками полювання на лисиць. РД й такi, хто вiдкрито виступаi проти цього феодального пережитку, вимагаючи його заборони. Деякi "зеленi" взагалi бачать у нiй лише вбивство заради спортивного iнтересу. Причому вбивство жорстоке: адже лисиць не вбивають iз рушницi, а вiддають на розтерзання собакам. Як би те не було, але представити Англiю без полювання на лисиць уже неможливо. Це традицiя, точно така ж як "файв о'клок".[7, 6].
4. Вiдмiннi риси британця
.1 Щирий джентльмен
Нинi в модi гарнi манери, шляхетнi предки, Англiйський клуб, дорожнi кепi й саки. Приiмно вiдчути себе джентльменом у чомусь твiдовому. Насправдi ходячий образ англiйського джентльмена - не бiльш, нiж мiф.
Слово gentleman, як i безлiч iнших начебто б чисто "англiйських" слiв, - запозичення iз французького. Французьке слово gentihomme означаi "людина доброго роду", "шляхетний". Це слово прийшло в Британiю разом з Вiльгельмом Завойовником, що скорив острова в 1066 роцi й що роздав захопленi землi своiм феодалам.
Немитi середньовiчнi барони, що засiли в неприступних замках, побоювалися власного воiнства й усiляко його догоджали. А найбiльш запопадливих присвячували в лицарi, тобто Дарували iм дворянство.
Закрiплював дворянство фамiльний герб. Герб можна було одержати на лицарському турнiрi, де вiн був потрiбний, щоб вiдрiзняти повнiстю схованих панцирами лицарiв друг вiд друга. Один раз нанесений на шитий, герб ставав фамiльним i успадковувався. Саме лицарство в спадщину не передавалося, але все-таки, вiдповiдно до англiйського закону майорату, старшi сини лицарiв, старшi сини цих старших синiв i далi (за аналогiiю старшi сини всiх молодших синiв лордiв, старшi сини цих, старших синiв i далi) ставали "сквайрами" або "есквайрами", тобто Нехай не титулованими, але дворянами.
А iншi сини - не сквайри, але з гербами - хто вони? Саме iх i стали йменувати "джентльменами", нащадками шляхетних пологiв. Всезнаючий словник "Уебстер" пояснюi: "Сквайр" - звання нижче "лицаря", але вище "джентльмена". У далекi столiття джентльмени становили окремий соцiальний прошарок i мали право носити меч.
Уже в часи Шекспiра перемiг бiльше практичний пiдхiд, що припускав, що заслуги предкiв - справа темне й тому шляхетнiсть варто розглядати як категорiю насамперед матерiальну. Фамiльний герб можна було купити (уважалося, щоправда, що це не продаж, а плата за реiстрацiю). Королi стали нагороджувати гербами кого завгодно за своiм розсудом. Так i сам Шекспiр, подарований гербом, перейшов з розряду vagabond (особа без певного мiiя проживання) у джентльмени. Лише купець не мiг стати джентльменом (як це нi дивно звучить для торговельних нацiй).
До кiнця XVIII столiття джентльменами стали йменувати всi "чисте" стан. Джентльмени вiдчували себе елiтою краiни й не схильнi були спiлкуватися з ким потрапило. Звiдси iхня зарозумiлiсть, що здаiться або дiйсне, i любов до закритих клубiв.
Багатьох англiйських письменникiв i журналiстiв, вихiдцiв з "третього стану", тобто не зовсiм джентльменiв, це зачiпало, часом пiдсвiдомо. Лiтературнi образи джентльменiв - як правило, карикатури, у найкращому разi добродушний-добродушну-добродушне-добродушна-насмiшкувато^-добродААнi. Класичний приклад - творчiсть Дiккенса, сина дрiбного чиновника.
Джентльменам було чим пишатися. Саме вони перетворили Англiю, за сто рокiв перетворивши досить бiдну краiну в лiдера свiтовоi промисловоi революцii. Вони були воiнами, мандрiвниками, натуралiстами, полiтиками, на них ТСрунтувалася вся Британська iмперiя. Вони створили особливий англiйський стиль життя, такий привабливий для багатьох iноземцiв.
У джентльменiв вистачило розуму вчасно зайнятися соцiальними реформами, скасувати нелюдськi середньовiчнi закони. Парламентаризм, воля преси, соцiальна вiдповiдальнiсть iмущих класiв - все це придумано щирими: джентльменами.
У колишнi часи в сiльськiй мiiевостi помiщик був цар i бог. Його знали всi, його володiння були священнi, тiльки вiн мав право полювати на лiсову дичину. Та й на мiськiй вулицi, де нiхто нiкого не знаi, багатого теж не можна було поплутати з бiдним. Привчений до шанобливостi простiй люд здавна величав "сером" кожного, хто мав панський вигляд. Напевно, спочатку це було збиточно: sire (сир) - французький обiг, нi багато нi мало, до монарха, тобто, по сутi, "ваша величнiсть". Але вiд довгого вживання слово стерлося, наблизившись за змiстом до росiянина "пан". Сьогоднi, коли кожний носить що хоче, джентльмен зовнi мало чим вiдрiзняiться вiд всiх iнших. Аристократизм вiдчуваiться тiльки по особливостях мови й манер.
Взагалi-Те англiйцi запевняють, що класового прошарку "джентльмени" бiльше не iснуi, а саме це слово служить тепер лише для позначення вихованого, освiченого й морально бездоганноi людини з гарними манерами Походження ролi не граi.
Правда, говорячи, все це, англiiць явно додаi про себе: 'Така людина просто не може походити з неблагородноi родини". Можливо навiть, ваш анг