Основні напрямки в розвитку психіатрії
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
бажання й конфлікти.
Рушійною силою в людині Фрейд уважав інстинкти життя й смерті, що проявляються відповідно до сексуального і агресивного поводження. Але оскільки життя завжди закінчується смертю, інстинкт смерті сильніше, він проявляється в людини руйнівними діями у відношенні до навколишніх (садизм) або до самого себе (мазохізм). При неврозах це може виявитися насильницьким повторенням колишнього поводження, навіть якщо воно є саморуйнуючим, наприклад пияцтвом. Спогад про пережиті в дитинстві психічній травмі придушуються свідомістю (Суперего). Але, будучи забутої, ця травма зберігається в несвідомому й робить невротичні симптоми пізніше протягом життя. Ціль психоаналітичної терапії - розкрити дитячу травму й повернути її у свідомість, де вона може піддатися раціональній обробці. Це можна зробити, впливаючи на Я (Его) - субстанцію, що займає проміжне положення між Воно і Суперего і, яка служить задоволенню несвідомих інстинктів соціально прийнятним способом. Невротик цього досягає, використовуючи лікаря-психоаналітика як образ одного з батьків, на який він і переносить свої інфантильні сексуальні потяги. Лікар при цьому повинен залишатися байдужим, надаючи пацієнтові повну волю проектувати свої бажання, фантазії й образи батьків, направляти їхню патологічну енергію в інше русло.
Послідовники Фрейда приділяли менше увагу інстинктивним імпульсам несвідомого й більше - функціям свідомого Его. Так, американський психіатр Гарри Салливен (1892-1949) уважав, що розвиток особистості відбувається шляхом міжособистісних відносин субєкта з реальними або уявлюваними людьми, починаючи з дитячого й кінчаючи підлітковим віком. Задовольняючого субєкта відносини створюють у нього почуття безпеки, а зухвалу тривогу - почуття непевності. Психічна хвороба є результат помилкової концепції себе й інших людей, а спосіб лікування полягає в тому, щоб виявити, що було неправильним у ранньому періоді розвитку, і обговорити ці знахідки з пацієнтом. Карен Хорні (1885-1952) більш широко, у порівнянні із Фрейдом, обрисовувала звязки між дитиною і матірю, не зводячи їх до комплексу Едипа. На її думку, переживання дитинства не є єдиним чинником невротичного конфлікту; не менше значення мають поточні переживання, страхи й конфлікти. На думку Еріха Фрома (1900-1980), сутність будь-якого неврозу становить боротьба за волю й незалежність. Їй протистоять почуття самітності, розгубленості й страху людини в сучасному світі, від яких він звільняється, підкоряючись іншим людям або суспільному режиму.
Як психоаналіз Фрейда, так і неофрейдизм виросли з системи поглядів у широке навчання, що претендує на універсальне розуміння особистості людини в нормі й у патології. Безліч проблем, писав Е. Фром, на перший погляд нерозвязних, зникає, як тільки ми вирішуємося відмовитися від уявлення, нібито люди завжди усвідомлюють мотиви своїх дій, думок, почуттів; насправді їхні щирі мотиви не обовязково такі, як їм здається. Фрейд прагнув створити строго наукову методологію психоаналізу, очікуючи зустріти в механізмах несвідомого щире мотивування дій здорової й хворої людини. Але в дійсності йому не вдалося вийти за межі геніальної гіпотези, за допомогою якої він намагався проникнути в мир неусвідомлюваних речей і символів, що містять у собі сховані від очей думки й почуття. Тлумачення цих символів залишається значною мірою субєктивним. Можна, звичайно, припускати, що якщо хлопчик у сні біжить назустріч матері, це символізує його сховані інцестні (кровозмісні) бажання. Можна припустити, що застрашливі галюцинації при білій гарячці є спосіб, яким алкоголік карає себе за ці бажання, сховані в несвідомому. Але довести це настільки ж важко, як і спростувати.
Не було внесено додаткової ясності в проблему несвідомого й за допомогою масового анкетування хворих, що одержав особливо велике поширення в США. За допомогою цього методу було, наприклад, показано, що багато хворих бронхіальною астмою бачать у сні воду: потоки води, дощ і т.п. Цей факт варто взяти до уваги. Але психоаналітична його інтерпретація як вираження раннього дитячого конфлікту - асфіксії плода при проходженні через родові шляхи матері з одночасним відходженням вод при пологах - не може претендувати на істинно наукове пояснення фактів. Що ж стосується практичного значення психоаналітичної терапії, то результати її оцінюються по-різному. Лікування триває довго, роками, і в цих умовах завжди важко сказати, чи є видужання або поліпшення стану пацієнта результатом терапевтичного впливу або воно виникає саме по собі. У класичному варіанті психоаналітична терапія в цей час використовується рідко, але елементи психоаналізу включаються в структуру багатьох різновидів психотерапії при психічних захворюваннях. Живучість ідей фрейдизму в медицині показує, що в основі цього навчання лежать реальні життєві спостереження, які чекають ще переконливого наукового тлумачення за допомогою адекватних методів дослідження.
Думка Фрейда про підпорядкування свідомої волі людини несвідомим інстинктивним бажанням і потягам зустріла, однак, протидія як з боку багатьох психологів і психіатрів, так і з боку інтелектуальної громадськості. У Європі, а потім і в Америці сформувався гуманістичний напрямок у філософії й психології, що зробила великий вплив на розвиток психіатрії. Представники його, не заперечуючи факт біологічної сутності людини, переконані, що не можна пізнати людський розум тіл?/p>