Основні напрямки в розвитку психіатрії
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
»огії в середині минулого сторіччя, але продовжувала нести на собі вантаж подань про унікальність психічного, його непорівнянності з фізичними явищами. Саме по собі право психології на самостійність обумовлювалося глибоким розмежуванням свідомості і його матеріального субстрату: якщо останній може бути пізнаний обєктивно шляхом наукового спостереження, піддадуть математичному виміру, то свідомість недоступно обєктивному аналізу, і немає іншого інструмента його пізнання, крім уміння глянути усередину себе - інтроспекції.
Уміння людини стежити за ходом своїх думок і переживань, робити їхнім предметом аналізу зовсім не є фікцією. Але психічні явища сприймаються субєктивно, і зрозуміти їх може тільки той, хто сам їх пережив. Так, фізика визначає довжину хвилі електромагнітних хвиль, що відповідають відчуттю червоного кольору. Фізіологія зясовує, які нервові елементи й процеси беруть участь у його сприйнятті. Але ніякі фізичні й фізіологічні знання не дадуть людині, сліпому від народження, тієї інформації, що зєднують зі словом червоний нормально, що бачать люди.
Наукова психологія, починаючи з періоду свого становлення, намагалася перебороти субєктивізм пізнаваних психічних явищ за допомогою лабораторного експерименту, що дозволяє вимірювати психічні дії подібно тому, як фізіолог вимірює частоту подиху або величину артеріального тиску. Для цього треба було розчленувати єдиний психічний акт на його тридцятилітні, кожне з яких несе в собі певну функцію й служить пристосуванню людини до навколишнього середовища. Так були проведені дослідження функцій сприйняття, памяті, уваги, мислення, волі. Незважаючи на експериментальний спосіб вивчення, ці функції продовжували мислитися як приналежній свідомості, пізнаваному винятково шляхом інтроспекції. Як писав засновник експериментальної психології німецький психолог Вільгельм Вундт (1832-1920), якщо хтось хоче знати, що таке мислення, він спостерігає за людьми й просить їх описати, як вони мислять.
Клінічна психіатрія, слідом за функціональною психологією, в описі психічних розладів виходила з їхнього відношення до порушення психічних функцій, кожна з яких може вивчатися окремо. Так відбулося розчленовування симптомів і синдромів психічних порушень по групах залежно від їхнього звязку зі зміною тієї або іншої психічної функції; були виділені розлади сприйняття, мислення, памяті, інтелекту й т.д., і такий поділ дотепер зберігається в посібниках по психіатрії. Він став звичним для багатьох вітчизняних психіатрів.
Уявлення про інтроспекцію як основний спосіб пізнання психічних явищ у людини в нормі й у патології було серйозно похитнуте теорією психоаналізу, творцем якої став австрійський психіатр Зиґмунд Фрейд (1856-1939). Зміст психоаналізу або глибинної психології полягає в тім, що свідомі процеси, про які людина може судити за допомогою інтроспекції, займають лише невелике й підлегле положення в психіці людини. Свідомість чинить опір неусвідомлюваному, у результаті чого виникають симптоми хвороби.
Теорія Фрейда, що користується як інструмент дослідження психологічним методом, є по суті своєї біологічної. На думку її засновника, людина народжується із запасом енергії, що зберігається в несвідомій сфері (Воно, Ід), що складається із сексуальних і агресивних інстинктів. Вивести ці процеси з фізіологічних законів організму Фрейдові не вдалося, і він звернувся до аналізу гіпнотичного вселяння, сновидінь і патологічних переживань хворих людей. Спостерігаючи за однією з пацієнток, Фрейд помітив, що та стала виражати стосовно лікаря почуття, які раніше випробовувала до батька. У нього виникла думка, що несвідомі дитячі потяги можуть переноситися на інших осіб, що дозволяє догадуватися про зміст несвідомих думок і почуттів. Слідом за переносом (трансфером) способом проникнення в сферу несвідомого став метод вільних асоціацій: якщо субєктові запропонувати говорити все, що приходить йому в голову, то він висловлює дивні думки або раптом випробовує замішання, скаржиться, що не знає, про що говорити. Фрейд думав, що пацієнт у такий спосіб пручається внутрішньому цензорові, про яке йому самому нічого не відомо. Надалі ці дослідження були доповнені проективними тестами, за допомогою яких можна виявити проекцію несвідомих почуттів випробуваного на його відповіді.
У всіх проявах психічного життя Фрейд бачив конфлікт між свідомістю й несвідомим, а також механізми захисту від нього. Наше життя, писав він, повна конфліктів, але свідомість накладає вето на все, що може зробити життя нестерпної. Так, зі свідомості усуваються спогади про перші роки життя, наповнені ганебними для дорослої людини сексуальними бажаннями дитини і страхом піддатися за це покаранню (комплекс Едипа) або агресивними спонуканнями стосовно народження молодшої дитини в родині. Більша частина витиснутих бажань не може одержати прямого задоволення, через що виникає конфлікт, що проявляється тривогою, нерозвязним напругою - фрустрацією. Внаслідок цього зявляються психічні порушення. Так, хворою шизофренією, випробовуючи почуття ворожості стосовно інших людей, несвідомо переносить це почуття на навколишнім і переконаний, начебто його самого хочуть знищити, мир повний небезпеки. Якщо відбувається перенос тривоги на внутрішні органи, то виникають тілесні порушення: головний біль, тик, напади бронхіальної астми й інші симптоми, у яких знаходять вираження сховані й незадоволені