Основні історико-геологічні поняття
Информация - Геодезия и Геология
Другие материалы по предмету Геодезия и Геология
ь (структурні, формаційні, палеотектонічні); широко використовуються методи суміжних наук геофізичні, історико-геологічні, геоморфологічні, геодезичні, метрологічні. З огляду на тісний звязок Г. практично з усіма основними напрямами в науках про Землю, а також важливу роль в історичній і регіональній геології, Г. іноді трактується як теорія геології. Джерела Г. можна віднайти в роботах XVII ст. (Сїено, Декарт, Лейбніц). У середині XX ст. почалося активне складання тектонічних карт, проведення регіонально-тектонічних узагальнень, а з останньої третини минулого століття розвиток нової глобальної тектоніки.
Геохронологія (наука про земний час) напрям історико-геологічних досліджень, учення, або навіть самостійна наука, про геологічний час. Вона вивчає періодизацію геологічної історії (поділ її на інтервали різного рангу, тривалості й співпідиорядкова-ності, установлення їх співвідношень), виявляє співвіднесення послідовності утворення геологічних тіл з їх істинним, або абсолютним, віком. Г. базується на даних стратиграфії, уявленнях про відносний і абсолютний вік. Відповідно розрізняють відносну й абсолютну (ізотопну) Г. Результатом спільного її вивчення є складання геохронологічної шкали історії земної кори.
Герцинський геотектонічний цикл (за назвою гір Гарц, або Богемского Лісу, в Європі) сукупність процесів та інтервал часу, виявлені геосинклінальними прогинаннями в середньому палеозої та формуванням гірсько-складчастих споруджень у пізньому палеозої; вони отримали назву герциніди. Результатом цього циклу стала остаточна консолідація Урало-Монгольського пояса й часткова північно-західної частини Середземноморського; областями типового йото прояву були Середня Європа, Великий Кавказ, Уральська й Тянь-Шанська області, Південна Монголія та ін. Герцинський орогенез збігся за часом з існуванням Пангеї; він характеризується активним гранітоїдним магматизмом. З питання про вікові межі Г. г. ц. і герцинського орогенезу існує чимало різних думок. Як синонім Г. циклу та складчастості іноді використовується термін "варисський", "варисцийський геотектонічний цикл".
Гомініди (від лат. "людиноподібні") родина ряду Примати, еволюція якого завершилася формуванням сучасних людей. Історію розвитку Г. вивчено досить повно, хоча й у цьому літописі є прогалини. Вони зявилися в Африці близько 24-20 млн років тому. До другої половини міоцену належить найбільш активний їх розвиток: 15 млн років тому зявилися великі нелісові мавпи, 15-11 млн років відбулося розходження азіатських і африканських Г., 16-10 млн років від загального стовбура відокремилися орангу-тани, а 12+3 млн років тому гібони. 10-7 млн років тому розділилися людина й африканські мавпи (загальний предок людини, шимпанзе й горили існував 9-6 млн років тому). 51,5 млн років тому почався поділ африканських вищих мавп і людини. Швидке збільшення обєму головного мозку в африканських Г. почався 2,5 млн років тому. Історія Г. це приклад надзвичайно швидкої еволюції від їх появи до того часу, як людина почала відігравати важливу роль у геологічній історії й сучасних процесах.
Ґондвана (за назвою царства ґондів в Індії) гіпотетичний материк у Південній півкулі, до складу якого входили Африка, Південна Америка, Австралія, Антарктида, Індостан. Як єдиний материк оформився в пізньому докембрії в результаті панафриканського гранітоїдного магматизму та інших процесів консолідації. Достовірне існування Ґ. може встановлюватися в середньому палеозої, коли вона відокремлювалася океаном Палеотетіс від Лавразії. У пізньому палеозої входила до складу Панґеї, а в мезозої почалося
її руйнування. Спочатку розходження сучасних материків відбулося в районі Індійського океану, у пізній юрі в Північній, а в пізній крейді у Південній Атлантиці. Своєрідністю Ґ. було найбільше пізньопалеозойське зледеніння, назване ґондванським, що пояснюється її знаходженням у той час у районах Південного полюса; воно супроводжувалося формуванням на великих площах потужних континентальних відкладень, ґондванського комплексу. У межах Ґ. росла своєрідна флора (так звана глосоптерієва за назвою найбільш типового її представника), що свідчить про помірний клімат, а також характерна для всього суперматерика фауна наземних хребетних. Своєрідність тваринного й рослинного світу на материках, що входили до складу Ґ., відзначається й зараз.