Основні історико-геологічні поняття
Информация - Геодезия и Геология
Другие материалы по предмету Геодезия и Геология
>
Варвохронологія напрям досліджень, що опікується вивченням тривалості існування льодовиків за підрахунками річних пар шарів стрічкових глин, які утворені більш грубим матеріалом, що накопичився літньої пори, і тонким зимовим. Метод запропонований Де-Геєром (1912,1940), згодом він отримав його імя; назва походить від шведського слова "варва", яким позначалися ритмічно-шаруваті глини. Синонім стрічкові глини.
Вевд (за назвою давнього словянського племені "венди" або "венеди") верхній стратиграфічний підрозділ протерозою, що підстилає кембрій. Спочатку був виокремлений Б. С. Соколовим (1950) як комплекс у західній частині Російської плити, а згодом прийнятий як стандартна стратиграфічна й геохронологічна одиниця докембрію. Нижня вікова межа В. приймається зазвичай як 680-650 млн років; верхня збігається з початком кембрію або фанерозою (як правило, 570 млн років). Літологічно В. не є однорідним і включає низку серій із червоноколірними, вулканогенними або морськими відкладеннями. Верхня частина В. з вікового рівня 6305 млн років зазвичай різко відрізняється в літологічному та структурному планах від нижньої, утворюючи поступовий перехід у нижній кембрій. Спочатку до В. належала лише верхня частина нинішнього стратону (Якобсон, 1984). Найбільш важливою особливістю В. є наявність у верхній її частині своєрідної без-кісткової фауни, що отримала назву едіакарської, або вендської.
Вимирання процес місцевого (окремого) або масового, остаточного й повсюдного зникнення окремих видів, родів або більших груп тваринного йрослинного царства. Дані про масові В. використовуються для встановлення геохронологічних (біостратиграфіч-них) меж. Розрізняють великі й малі В. Перші з них відомі між ордовиком і силуром, середнім і пізнім девоном, Пермю і тріасом, крейдою й палеогеном. Причини В. можуть бути різними, зумовленими палеогеографічними факторами (різкі скорочення морських площ, зміни клімату), проявом інтенсивного вулканізму, зміною сонячної активності, космічними бомбардуваннями, біологічною конкуренцією. У деяких випадках такі фактори можуть збігатися, накладатися один на одного. В історичній геології різноманітні В. трактуються зазвичай як індикатор палеогеографічних обстановок, що різко змінилися.
Відносний вік час якої-небудь геологічної події або вік певних порід, товщ, інших геологічних тіл, що визначається за співвідношенням з іншими подіями, тілами, одиницями прийнятих схем (зазвичай ери, періоди, епохи, віки). Установлюється шляхом або безпосередніх спостережень (залягає вище чи нижче досліджуваних і використовуваних для порівняння товщ), або за палеонтологічними рештками, що дозволяють зарахувати його до одиниць місцевої або єдиної стратиграфічної шкали. Є основним предметом вивчення стратиграфії.
Вік геологічний час, що минув від певної геологічної події дотепер або привязаний до сучасних геохронологічних та історико-геологічнйх схем. Розрізняють абсолютний В. г. (виражений в одиницях астрономічного часу, у геології зазвичай у мільйонах років) і відносний В. г. відносно часу іншого хронологічного інтервалу, як правило, в одиницях геохронологічної шкали у періодах, епохах, століттях або їхніх частинах.
Вуглеутворення процес накопичення, а потім перетворення рослинної речовини на вугілля. На першій стадії В. відбувається накопичення органічної речовини в седиментаційних басейнах і перетворення її на торф, на другій у надрах під дією високих температур і тиску торф перетворюється на буре вугілля, а потім на камяне (аж до антрациту). Сукупність процесів у другій стадії називається іноді вуглефікацією. Термін В. використовується також для позначення процесу формування вугленосних відкладень (за аналогією із соленакопиченням, осадконакопиченням), утворення вугленосних площ басейнів, поясів, вузлів, провінцій. Як синонім для цього випадку часто застосовується термін "вугленакопичення", хоча це різні поняття: накопичується не вугілля, а органіка, торф.
Галактичний рік інтервал часу, упродовж якого Сонце й найближчі до нього зорі здійснюють повний оберт навколо центра Галактики. Його тривалість, за різними уявленнями, становить від 150 до 300 млн років; найчастіше називали цифру 176 (за Н. П. Па-ренаго), а останнім часом 230-250 млн років. З Г. р. або його частинами (порами року) в історичній геології повязують уявлення про геологічні цикли; цей напрям досліджень називають іноді галактичною циклічністю. У геологію поняття було введене Б. Л. Лічковим.
Геодинаміка великий напрям досліджень, або самостійна наука, що вивчає процеси, силові (енергетичні) поля й загальні закономірності великих переміщень у межах Землі. Може розглядатися як складова планетології; від тектонофізики її відрізняють обєкти вивчення тут аналізуються процеси, що відбуваються в ядрі, мантії, літосфері, а також переміщення Землі в цілому. Динаміка гідросфери вивчається в основному океанологією, а атмосфери метеорологією; предметом динамічної геології є переважно літосфера. Найбільше активно Г. почала розвиватися впродовж останніх десятиліть, чому дуже сприяли уявлення нової глобальної тектоніки. Необхідно відзначити широке й різноманітне коло питань, що досліджуються сучасною Г. У її складі можна виокремлювати загальну й окрему Г., а також глобальну, регіональну та історичну. Виділяється також таке поняття, як " сучасна Г.", і навіть "миттєва кінематика" у переміщенні літосферних плит (С. О. Ушаков).
Геокосмблогія напря?/p>