Основні історико-геологічні поняття
Информация - Геодезия и Геология
Другие материалы по предмету Геодезия и Геология
? досліджень у науках про Землю, що вивчає вплив космосу на геологічні й фізико-географічні процеси, фізичні поля планети, геодинамічні режими, історію розвитку земної кори. Серед основних її проблем зумовлена рухами й процесами в Галактиці палеогеографічна й седиментаційна циклічність, зміна ротаційного режиму Землі та його структурно-геологічне й морфологічне відбиття (формування ліпеаментів, регматичної мережі розламів, співвідношення параметрів земної поверхні), пульсація Землі й космічне її бомбардування, періодично повторювані структурно-геологічні перебудови, геологічні підтвердження космогонічних гіпотез, розробка геологічних методів вивчення планет. Термін був запропонований В. М. Букановським (1960) і є кращим, ніж близький за значенням "астрогеологія".
Геологічна форма руху матерії існування її було обґрунтовано філософом Б. М. Кедровим (1954, 1964), який доповнив цим положення Ф. Енгельса, що досить довго панували й навіть були канонізовані. Під . Г.ф.р.м. розуміють широкий комплекс різноманітних і взаємозалежних ендогенних і екзогенних переміщень і, процесів, що відбуваються в надрах Землі й на її поверхні та принципово відрізняються від власне механічних, фізичних, хімічних, космічних, планетарних і органічних (біологічних) рухів. Згодом ці погляди доповнювалися, розшифровувалися або розвивалися багатьма дослідниками. Були сформульовані її властивості й форма існування: 1) відзначався тісний звязок, поступові переходи та взаємозумовленість усіх її проявів, за якої більш високо організована форма руху включає простіші фізико-хімічні прояви; 2) тривалість існування Г. ф. р. м. у Сонячній системі виявляється меншою, ніж фізична, хімічна й планетарна форми, але*більшою, ніж біологічна, яка змогла сформуватися лише на базі геологічної, тобто в тих умовах, що існували на первинній Землі.
Геологічні памятники природи поняття й термін (П. п.) були введені 0. Гумбольдтом (1819), але активне їх вивчення і збереження почалося лише впродовж останніх десятиліть, що було повязано з різким зростанням інтересу до охорони навколишнього середовища. Схема розподілу Г. п. п. більш-менш однотипна і включає дві основні групи обєктів ті, що ілюструють природні процеси (магматизм, тектонічні рухи, роботу вітру, підземних і поверхневих вод, льодовиків, морів тощо), і еталони різних стратиграфічних підрозділів, стратотипів або найбільш виразних розрізів. Саме другі становлять найбільший інтерес для історичної геології уточнення датування стратонів, їх формаційний аналіз, відновлення палеогеографічних умов. їх вивченню в Україні надається велике значення.
Геологічні процеси перебіг розвитку явищ, за якого створюється або змінюється рельєф, відбуваються різноманітні рухи й перетворення в-надрах і, врешті-решт, формується земна кора. Г. п. є основним предметом вивчення динамічної, або фізичної, геології; просторово-часовий їх прояв вивчає історична геологія, а ті з них, що формують рельєф, геоморфологія. їх прийнято . поділяти на дві основні групи ендогенні й екзогенні, або процеси внутрішньої та зовнішньої динаміки. Впродовж останніх десятиліть почала активно вивчатися ще одна група Г. п., які можна називати космогенними: надходження на Землю космічного матеріалу, формування імпактних структур. Усі Г. п. умовно можна поділити на давні й сучасні; останні називають також фізико-географічними. Геологію вони цікавлять в аспекті відтворення картини минулого (актуалізм), як фактор створення сучасного рельєфу, геологічної будови.
Геосинкліналь (від грецьк. "земний прогин") одне з найважливіших історико-геологічних понять, що відповідає колишнім гіпотетичним зонам витягнутих активних прогинань і накопичення потужних відкладень, на місці яких згодом утворюються гірсько-складчасті спорудження. Уявлення про Г. зявилися в XIX ст. (Холл, Дана, Бертран, Ог) і найбільш інтенсивно розвивалися в першій половині XX от. Було виокремлено різні типи Г., вивчено склад відкладень, що заповнювали їх, розшифровано стадії розвитку, детально вивчено складчасті спорудження, які сформувалися на їхньому місці. Протягом останньої третини XX ст. інтерес до Г. різко знизився, що було повязано з розробкою уявлень і вчення про літосферні плити; деякі дослідники закликали навіть відмовитися від цього терміна як від такого, що не має достатньо чіткого геологічного змісту. Аналогом Г. із сучасних уявлень слід вважати зони зчленування океанічної та материкових літосферних плит, окремі океани на зразок Атлантичного, Індійського, Північного Льодовитого або морські басейни на зразок Японського та іншого морів. Тектоніка літосферних плит добре пояснює етапність і циклічність розвитку Г., існування їх одночасно з гороутворенням в інших тектонічних системах, наприклад спостережувані наразі глибоководні жолоби біля острівних дуг у Тихому океані й альпійські гірсько-складчасті спорудження, що формуються в Середземноморському поясі.
Геотектоніка розділ геології, або наука про будову земної кори, її структури, що формують їхні рухи, розвиток тектогенезу в просторі й у часі. Термін цей був уведений К. Ф. Науманном (1850). Залежно від напряму досліджень у складі Г. розрізняють структурну, загальну (теоретичну), історичну й регіональну Г., новітню!", (неотектоніку), прикладну й експериментальну Г. На стику Г. і геофізики сформувалася геодинаміка, а геології та астрономії планетологія, що іноді розглядається як Г. Землі. У цьому науковому напрямі розроблено численні методи досліджен