Основнi етапи та особливостi розвитку украiнськоi культури 20 ст.
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ворця. Твори новаторiв просто знищували (композицiя скульптурних рельiфiв на Байковiй горi тАЬСтiна памятi" А. Рибачука та В. Мельниченка).
У 70-тi вийшли на екран визначнi твори кiнематографii: тАЬВ бiй iдуть тiльки старики", тАЬАти-бати, йшли солдати" режисера Л. Бикова, тАЬТривожний мiсяць вересеньтАЭ Л. Осики, тАЬВавiлон - ХХтАЭ РЖ. Миколайчука, тАЬВисокий перевал" В. Денисенка. В той же час зазнали гонiнь С. Параджанов, РЖ. Миколайчук; у надзвичайно важких умовах працював Л. Биков.
80-90-тi рр. Однiiю з найважливiших проблем розвитку культури незалежноi Украiни i спрямування ii на утвердження нацiональноi самосвiдомостi, нацiонального вiдродження i украiнцiв, i кожноi зi 110 нацiональностей, що проживають на ii територii.
Велике значення мало прийняття Закону тАЬПро мови в Украiнськiй РСР" (1989). Вже 1991 р. було вiдкрито 400 украiнських шкiл, й чисельнiсть iх зараз дорiвнюi 50% вiд загальноi кiлькостi шкiл.
Значнi досягнення украiнських науковцiв, проте 90% нових технологiчних розробок не впроваджуiться у виробництво. Знизився рiвень винахiдництва порiвняно з краiнами Заходу.
Нацiональна лiтература вiдгукнулася на проблеми часу творами тАЬВибухтАЭ С. Йовенко, тАЬЧорнобильтАЭ Ю. Щербака, тАЬМарiя з полином у кiнцi столiттятАЭ В. Яворiвського - на тему Чорнобильськоi трагедii. Не минали теми Афганiстану, голодомору 1932-1933 рр.
Певнi здобутки мало кiно. Так, подiям початку 30-х рр. присвячений фiльм О. Янчука тАЬГолод-33тАЭ. В той же час вiдбуваiться процес вiдторгнення украiнського кiно вiд нацiональних проблем: екран Украiни заполонила низькопробна продукцiя кiно Заходу, зокрема США, на якiй сучасна молодь вчиться насильству i бездуховностi.
Це ж стосуiться i музики. Художнi смаки молодi формуються насамперед пiд впливом масових захiдних i вiтчизняних музичних жанрiв.
В культурi Украiни поряд з досягненнями залишаiться багато нерозвязаних проблем, що гальмують iх подальший розвиток. Брак уваги до освiти, науки, культури, залишковий принцип iх фiнансування ведуть до зниження iнтелектуального i духовного потенцiалу народу, а з цим - до уповiльнення суспiльного прогресу. Щоб запобiгти цьому, державi потрiбно проводити особливу полiтику у iерi культури.
Питання про державну пiдтримку розвитку культури, про використання культурноi полiтики як ефективного iнструменту оновлення суспiльства надзвичайно гостро постало в Украiнi пiсля проголошення незалежностi. Адже саме з цього моменту дедалi бiльшоi сили й розмаху в духовно-культурному життi набули три складнi, суперечливi та неоднозначнi процеси:
1. Перегляд, переосмислення та переоцiнка донедавна панiвних поглядiв, орiiнтирiв, настанов поведiнки.
2. Повернення традицiйних цiнностей нацiональноi культури, вiдтворення релiгiйних та нацiональних форм свiтосприйняття.
3. Проникнення i адаптацiя на нацiональному ТСрунтi новоi системи цiнностей, якi характернi для духовно-культурного життя захiдноi цивiлiзацii.
Зiткнення цих рiзновекторних культуротворчих потокiв призвело до своiрiдного руйнiвного вибуху у свiдомостi як на рiвнi окремоi людини, так i на рiвнi суспiльства, кризи нацiональноi iдентичностi, втрати почуття iсторичноi перспективи i зниження рiвня самооцiнки нацii. Дослiдники назвали цей феномен "культурним шоком в посткомунiстичних суспiльствах". Його загальними рисами, характерними для бiльшостi краiн перехiдного перiоду, i ерозiя системи соцiальноi мотивацii, зростання стресу, моральноi перевтоми, розчарування та невдоволення серед широких верств населення, пiдвищена конфронтацiйнiсть суспiльства i помiтна ностальгiя за тоталiтарним "порядком".
Закономiрно, що вiдмова, бодай навiть часткова, вiд староi шкали цiнностей вивела суспiльство iз рiвноваги, а вiдсутнiсть чiткоi новоi системи цiнностей не давала йому змоги стабiлiзуватися. За цих умов гасло духовного вiдродження абсолютно логiчно було висунуто на перший план. Суть його полягала в пошуку в глибинах iсторii та нацiональноi традицii надiйноi та стабiльноi свiтоглядноi опори, яка була вкрай необхiдна в умовах перехiдного перiоду.
За останнi роки було зроблено чимало для адаптацii iери культури до нових соцiально-економiчних умов. З цiiю метою розроблено й прийнято ряд нових законiв, створено вiдповiднi умови для функцiонування закладiв культури, пiдприiмств, установ та органiзацiй у цiй iерi, вiдбулися помiтнi змiни в системi пiдготовки кадрiв. Зараз, кадри для iери культури готують такi навчальнi заклади як Киiвський нацiональний унiверситет культури i мистецтв, Державна академiя керiвних кадрiв культури i мистецтв, Нацiональна музична академiя iм. Чайковського, Академiя образотворчого мистецтва та архiтектури, Киiвський державний iнститут декоративно-прикладного мистецтва, iнститут театрального мистецтва iм. РЖ.К. Карпенка-Kapoгo та iншi.
Розширилося мiжнародне культурне спiвробiтництво, повнiше стали задовольнятися духовнi потреби нацiональних меншин. Були прийнятi "Декларацiя прав нацiональностей Украiни", закон "Про нацiональнi меншини в Украiнi".
Однак iера культури в Украiнi перебуваi в станi, що неповною мiрою задовольняi потреби культурного та духовного вiдродження украiнського народу.
Кризовi явища в економiцi протягом останнього десятирiччя негативно позначилися насамперед на станi матерiально-технiчноi бази у iерi культури. Потребуi реформування законодавча база у iерi культури, вимагають удосконалення м?/p>