Орендно-майнові відносини в сільськогосподарських підприємствах: досягнення і проблеми
Статья - Экономика
Другие статьи по предмету Экономика
?ається головним чином, станом ринку на даний продукт, але має невеликий звязок з витратами різних посередників, що вимагаються для вирощування цього продукту, ось чому за своєю природою ця частина є рентою" [3].
Сучасна українська економічна енциклопедія визначає ренту як стабільний доход, одержуваний від капіталу, землі та інших факторів [8]. Підсумовуючи, слід зазначити, що джерелом виплат за оренду землі повинна бути рента. Але цей природний висновок у практиці сільськогосподарських підприємств при розробці політики участі власників земельних та майнових паїв у розподілі доходів сільськогосподарських підприємств не використовується, більше того ігнорується, а загальні рекомендації щодо акціонерних товариств народного господарства і світового досвіду, який переважно ґрунтується на великих корпораціях у даному випадку недостатні.
Господарська та юридична практика нічого подібного до цих пір не знала, тому потрібно порівнювати цю форму розподілу доходів з якоюсь із існуючих. І, на нашу думку, дивідендна політика переробних підприємств АПВ може бути базою для таких порівнянь, хоча ми розуміємо певну умовність при наведенні подібної паралелі.
Проведене нами дослідження 567 сільськогосподарських підприємств та 383 переробних підприємств з усіх регіонів України та аналіз інформації щодо дивідендної політики підприємств АПВ дали цікаві результати.
Витрати на оренду в сільськогосподарських підприємствах сягають понад 10% усіх витрат на виробництво (коливання від 3 до 23%, причому 3% - це потужні підприємства з новими технологіями, де майнові паї викуплені інвесторами- власниками, 23% - фінансово слабкі підприємства) у переробних підприємств - 2-3% (коливання від 1 до 7%), тобто у кілька разів менші.
У переробних підприємствах організаційна форма (головним чином, відкриті і закриті акціонерні товариства) має вплив на дивідендну політику (коливання від 0,1% до 17% на вклад, що підтверджує теорію, що вклад у виробництво вищий, ніж на депозит, звичайно у відкритих товариствах менші суми виплат у закритих більші), у сільському господарстві вплив організаційної форми підприємства на суми орендних виплат не суттєвий.
У сільськогосподарських підприємствах суми орендних виплат офіційно фіксуються (відсоток орендної плати від грошової вартості орендованого майна згідно з договорами становить 1 %) і завищуються (через ціни, послуги), у переробці, навпаки, або зовсім не виплачуються, або офіційно значно занижуються, а то й приховуються зовсім.
У сільському господарстві більше використовуються кредити комерційних банків під високі процентні ставки, що має значний вплив на орендні виплати, у переробці взяті кредити в комерційних банках дешевші (на 3-5 %, інколи на 8-10 %), менше потребують застави, мають коротші терміни, дають більш ефективну віддачу, і поряд з кредитами залучаються кошти через емісію, що вигідніше і менше "тисне" на виробництво.
Терміни орендних виплат у сільськогосподарських підприємствах, як правило, осінь поточного року, тобто до закінчення календарного року, у переробників березень-травень, після закінчення року (трапляються виплати у вересні, тобто через девять місяців після закінчення року). Таким чином, у переробників виплати менше впливають на виробничу діяльність, більше пристосовані до потреб підприємства.
Власники переробних підприємств, особливо закриті товариства більше переймаються фінансовими успіхами підприємства та прибутками, в орендодавців у сільському господарстві практично відсутня зацікавленість (особливо якщо орендодавці не проживають за місцем розташування підприємства).
Дивідендна політика на підприємствах переробки залежить від прибутків, у сільськогосподарських підприємствах орендні виплати стабільно визначені без врахування фінансового стану підприємства.
Дивіденди нараховуються і виплачуються на підприємствах переробки у переважній більшості грошима, на сільськогосподарських підприємствах, головним чином, товарами і послугами, грошових виплат мало (частка розрахунків за оренду майна у грошовій формі становить 19%, причому коливання від 1% до 66%. Часто за оренду майна підприємства розраховуються зерном, і ця частка становить 37% (коливання від 4% до 86%).
У сільськогосподарських підприємствах плата за оренду може бути нарахована, але не виплачена, і борг "висить" на переробних підприємствах. Якщо немає можливості, то дивіденди зовсім не нараховуються, і боргові зобовязання не збільшуються з року в рік у звязку з невиплатою дивідендів, що звичайно позитивно впливає на фінансовий стан.
У селян відсутня альтернатива вибору щодо надання в оренду свого майна і землі та щодо залучення досвідчених висококваліфікованих спеціалістів та робітників. Оскільки переробні підприємства у переважній більшості розташовані у містах, то є альтернатива вибору, причому чим у більшому місті розташоване підприємство, тим більша альтернатива вибору і тим воно краще працює, причому це повязано також із ринками збуту, транспортом, наявністю робочої сили, а головне є конкуренція і альтернатива як у керівників щодо залучення робочої сили, так і в дрібних акціонерів, а особливо у тих, хто вкладає реальні кошти.
Політику підприємства щодо орендних виплат у сільськогосподарських підприємствах формують директори, і у переважній своїй більшості не несуть фінансової відповідальності за виконання договірних зобов язань, у переробних підприємствах рішення про виплату дивіден?/p>