Організація патопсихологічного дослідження
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
?ізми порушення психічної функції, що відповідають виділеним клінічним симптомам і синдромам розладів мислення; виділити ті ланки (фактори) мислення, що розуміється як результат діяльності складної функціональної системи, випадання яких приводить до якісно своєрідних варіантів патології цієї системи в цілому.
При цьому вихідною позицією радянських патопсихологів (Б. В. Зейгарник, 1962, 1976; С. Я. Рубинштейн, 1972; Ю. Ф. Поляків, 1973, 1978) є розуміння процесу мислення як рефлекторно обумовленої діяльності всупереч розповсюдженим у закордонній психології представленням про мислення як про уроджену здатність, що лише перетерплює розвиток в онтогенезі.
Використовуючи у своїх дослідженнях психологічні критерії для оцінки досліджуваних явищ, патопсихологія не може виходити із сугубо клінічної систематики розладів мислення. Кваліфікація, систематизація цих розладів у психіатрії і патопсихології проводяться відповідно різним параметрам. Іноді ті або інші варіанти розладів мислення, виділювані психіатрами і патопсихологами, збігаються, однак патопсихології властивий більш загальний підхід до розрізнення тих або інших класів патології мислення, вона нерідко оперує більш широкими поняттями в порівнянні з клінічною практикою.
Найбільш відома та має велике теоретичне і практичне значення систематика розладів мислення Б. В. Зейгарник (1958, 1962, 1976). У своїх дослідженнях патопсихологи користуються набором спеціальних експериментальних методик, кожна з яких відрізняється спрямованістю на визначені ланки в протіканні психічних процесів. У патопсихологічних методиках відтворюються конкретні ситуації. У психологічному експерименті моделюється якась проблемна ситуація, що вимагає свого розкриття, тому що окремі вхідні в цю ситуацію елементи знаходяться в неадекватних співвідношеннях (С. Л. Рубинштейн, 1958). Рішення експериментального завдання зводиться до розкриття взаємин між елементами проблемної ситуації в результаті її аналізу і пошукам адекватного способу приведення складових частин ситуації у відповідність.
У психіатричній практиці патопсихологічне дослідження найбільше часто застосовуються з метою діагностики, експертизи, для контролю ефективності лікування, у процесі реабілітації і психотерапії. Їх використовують і з теоретичною метою. У цих випадках вони проводяться по спеціально розробленій програмі і спрямовані на вивчення якого-небудь недостатньо відомого прояву психічної патології.
Будь-яке психопатологічне дослідження стану хворого, вважав Е. Kraepelіn, є в скороченому виді і психологічному дослідженні. Тактика психіатра при зборі анамнестичних відомостей і виявленні симптомів захворювання передбачає постановку хворому питань, що сприяють виявленню психічних відхилень і особливостей особистісної позиції. Для характеристики психічного статусу психіатри використовують і нескладні експериментально-психологічні прийоми (рахунок від 100 по 7, тлумачення переносного значення прислівїв, опис сюжетних картинок, передача змісту розповіді). Звичайно, проведення цілісного психологічного дослідження вимагає спеціальних знань і знаходиться в сфері компетенції патопсихолога, однак психіатр повинний знати основні методики патопсихологічного експерименту і вміти інтерпретувати одержувані з його допомогою дані в нозологічному аспекті.
За даними Всесвітньої організації охорони здоровя (ВОЗ), число неврозів за останні 80 років зросло в кілька десятків разів. Це пояснюється зростаючим темпом життя, що предявляє до нервової системи людини більш підвищені вимоги.
Важливе значення у виникненні неврозів мають як різні психічні травми службового, сімейного, інтимного характеру, так і несприятливі умови життя в період дитинства - такі, наприклад, як неповна родина, неправильне виховання, сімейні конфлікти і т.д.
Однак однієї психотравми часом виявляється недостатньо для розвитку неврозу. Важливе значення мають і особливості особистості. А вони формуються в процесі виховання в дитинстві і спілкування з навколишніми. Визначене значення має спадковість.
Неправильне виховання в дитинстві може привести до формування особистості з завищеними претензіями, з недооцінкою або повним ігноруванням реальних умов. У таких випадках виникає конфлікт, і це приводить до неврозу.
У ряді випадків розвиток хвороби відбувається тоді, коли організм чим-небудь ослаблений, наприклад після інфекційного захворювання, травми або якої-небудь інтоксикації. Нам нерідко приходилося спостерігати виникнення неврозу після черепно-мозкової травми (контузія, струс головного мозку). Несприятливий вплив на нервову систему робить і зловживання алкоголем, що може зявитися причиною виникнення неврозу.
Необхідність експериментального дослідження стала особливо очевидної на початку XX в. Так, відомий представник гештальтпсихології К. Левін наполягав на тому, що розвиток психології повинен йти не по шляху збирання емпіричних фактів (шляху, по якому йде і зараз американська психологія), а що вирішальною в науці є теорія, що повинна бути підтверджена експериментом. Не від експерименту до теорії, а від теорії до експерименту - генеральний шлях наукового аналізу. Усяка наука націлена на перебування закономірностей - психологія повинна теж прагнути до перебування психологічних закономірностей. Курт Левін підкреслював це положення. Він говорив про те, що задачею психологічної науки повинно бути навіть не тільки встановлення законів, а пророкува