Информация по предмету Юриспруденция, право, государство

1901. Криміналістична ідентифікація
Другое Юриспруденция, право, государство

Ідентифікаційне значення групового комплексу залежить від того, яку за обсягом групу об'єктів можна виокремити за його допомогою в певній класифікаційній системі. Що вужча класифікаційна група, яку виокремлюють за допомогою певного групового комплексу ознак, то вища його ідентифікаційна значущість. Наприклад, за наявності сукупності ознак, що характеризують будь-які пістолети, і такої ознаки, як калібр зброї, що дорівнює 7,62 мм, можна виокремити групу пістолетів, до якої ввійдуть, зокрема, пістолети ТТ. Якщо як додаткову ознаку взяти форму бойка на капсулі гільзи, то можна виокремити вужчу класифікаційну групу пістолета ТТ з грушоподібною формою сліду бойка, який випускали до 1948 р., або круглої форми, які випускали після 1948 р. З наведеного прикладу випливає, що комплекс ознак, який включає форму сліду бойка, має більше ідентифікаційне значення, бо за його допомогою можна виокремити вужчу класифікаційну групу.
1902. Криміналістична профілактика злочинів
Другое Юриспруденция, право, государство

Встановлення причин злочину й умов, що сприяли його вчиненню, є однією з обставин, які підлягають доказуванню у кримінальній справі. Так, відповідно до ст.23 КПК при провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані виявити причини й умови, які сприяли вчиненню злочину. Орган дізнання, слідчий, прокурор, встановивши причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов (ч.1 ст.23і КПК). Суд, за наявності на те підстав, виносить окрему ухвалу (постанову), якою звертає увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, і вимагає прийняття відповідних заходів (ч.1 ст.23 КПК).
1903. Кримінальна відповідальність в Україні
Другое Юриспруденция, право, государство

Бланкетною є диспозиція, котра, не називаючи конкретних ознак злочину або називаючи тільки частину із них, відсилає для встановлення змісту ознак злочину до інших нормативних актів, які не є законами про кримінальну відповідальність (інших законів, інструкцій, статутів, положень, стандартів, правил, вказівок тощо). Наприклад, бланкетними є диспозиції у ст. 271 "Порушення вимог законодавства про охорону праці", ст. 286 "Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами". Таким чином, бланкетна диспозиція використовується, коли треба встановити кримінальну відповідальність за порушення правил, що містять у собі різноманітні вимоги або заборони, описані або детально розкриті в інших нормативних актах. Ці акти можуть бути видані до набрання чинності закону про кримінальну відповідальність, що містить бланкетну диспозицію, одночасно з ним і після його видання; вони можуть змінюватися, але кримінально-правова норма, що має бланкетну диспозицію, залишається при цьому без змін. Установи і організації, що приймають і затверджують такі нормативні акти, досить різноманітні. Мають вони відмінності і за сферою їх застосування. Ці нормативні акти, як вже відмічалося, не є джерелами норми кримінального права. Відповідно до закону про кримінальну відповідальність (його соціального призначення) вони виконують підпорядковану роль. Вимоги, заборони, що в них сформульовані, сприяють встановленню ознак злочину, в першу чергу суспільне небезпечного і протиправного діяння (дії або бездіяльності). Слід зазначити, що в КК 2001 р. кількість кримінально-правових норм, які мають бланкетну диспозицію, помітно збільшилася. Особливо це характерно для норм розділу VII "Злочини у сфері господарської діяльності".
1904. Кримінальна відповідальність за погрозу вбивством
Другое Юриспруденция, право, государство
Спеціальна література:
1. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник за ред. проф. М.І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. ? 2-е вид., перероблене і допов. ? К.: Юрінком Інтер 2005. ?480с.
2. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник за ред. М. І Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. ? 2- е вид., перероблене і доповнене, К.: Юрінком Інтер, 2008. ? 554 с.
3. Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко. Кримінальне право України: Особлива частина. ? вид. 2-е, перероблене і допов. ? К.: Атіка 2008. ? 712с.
4. Кримінальне право України: Загальна частина / за ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка. ? 3- тє вид., перероблене та допов. ?К.: Юридична думка, 2004. ? 352с.
5. Науково практичний коментар Кримінального кодексу України. 4- те вид., перероблене і допов. За ред. М.І. Мельника, М. І. Хавронюка. ? К.: Юридична думка, 2007. ? 1184с.
6. Cамощенко И.В. Понятие и признаки угрози в уголовном праве: монография. ? Х.: Издатель СПД ФЛ Вапнярчук Н. М., 2005. ? 120с.
7. Архів Волочинського районного суду Хмельницької області. Кримінальна справа 1/ 151 від 29. 09. 2004.
8. Михлин А.С. Последствия приступления / М.: Юрид. лит., 1969. ?104с.
9. Крылов А. А. Психология: учебник / под. ред. А. А. Крылова. ?М.: ПБОЮЛ М.А. Захаров, 2001. ? 584с.
10. Батиргареєва В.С. Кримінологічна характеристика та попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло: Монографія. Х.: "Одіссей", 2003. 256 с.
11. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. К.: Ірпінь: ВТФ « Перун», 2004. 1140с.
12. Зеленицкий В. С., Куркин Н. В. Обезпечения безопасности субьектов уголовного процесса. Х.: КримАрт, 2000.
13. Карпенко Л.А. Психология: словарь. 2-е изд. М.:Политиздат, 1990.
1905. Кримінальний аборт та його судово-медична експертиза
Другое Юриспруденция, право, государство

Право на розпорядження своїм здоров'ям (тілесною недоторканністю), а також правом на життя має два аспекти: заподіяння фізичної шкоди самому собі (покалічення) і згода на заподіяння шкоди здоров'ю, яка завдається іншою особою. За загальним правилом, заподіяння фізичної шкоди самому собі не є злочинним. Підтримуємо позицію тих вчених, які вважають, що, коли вагітна жінка сама викликала штучне переривання вагітності, кримінальна відповідальність виключається [4, c. 101-102]. Аналіз змісту ст. 134 КК однозначно приводить до висновку, що згода потерпілої від цього злочину надається іншим особам. Найбільші суперечки у теорії кримінального права викликає питання щодо правових наслідків згоди людини на заподіяння шкоди власному здоров'ю діями інших осіб. Так, у свій час І.Я. Фойницький зазначав, що ушкодження, які заподіяні зі згоди потерпілого, не є злочинними, бо відмова від блага тілесної недоторканності можлива. У свою чергу, О.Ф. Кістяківський зазначав, що така згода не може даватися на заподіяння смерті чи тяжкого тілесного ушкодження. Питання згоди потерпілого на заподіяння йому смерті в доктрині кримінального права є актуальною й досить широко висвітлена, але найбільші суперечки викликає питання щодо значення згоди потерпілого для кримінальної відповідальності у разі заподіяння тілесних ушкоджень. Так, критерій відмежування злочинного й незлочинного посягання на тілесну цілісність М.С. Таганцев визначав виходячи з виокремлення моральної й фізичної спрямованості діяння. При посяганні на тілесну недоторканність з метою заподіяння моральних страждань згода знищує злочинність діяння. Якщо мета інша заподіяння фізичних страждань діяння слід визнавати злочинним. Хоча сам М.С. Таганцев не визнавав цей тезис абсолютним, наводячи як аргумент дії лікаря в процесі переливання крові, проведення наукових дослідів тощо. Ми повністю розділяємо точку зору тих вчених, які вважають, що не можна виключати кримінальну відповідальність у разі згоди потерпілої при незаконному проведенні аборту. Це пояснюємо кількома аспектами. По-перше, слід зазначити, що винний посягає на здоров'я жінки, яка знаходиться у стані вагітності. Вагітність (graviditas) фізіологічний процес розвитку в жіночому організмі заплідненої яйцеклітини, у результаті якого формується плід, здатний до позаутробного існування. Під впливом нових умов, пов'язаних із розвитком плоду, в організмі вагітної жінки виникають складні адаптаційно-захисні зміни. Вони сприяють підтриманню гомеостазу і нормальній діяльності органів і систем, правильному розвитку плоду, забезпечують підготовку організму жінки до пологів й годування дитини. Звідси випливає, що переривання вагітності порушує ці життєві процеси. Крім того, аборт є біологічною й механічною травмою для організму жінки. По-друге, вчиняючи злочин, передбачений ст. 134 КК, винний посягає не лише на здоров'я особи, а й на її життя. Наприклад, за даними ВООЗ (1998), близько 13% смертей, пов'язаних із вагітністю, стали результатом післяабортних ускладнень. Відповідно до статистичних звітів у абсолютних цифрах це становить приблизно 67 тис. смертей на рік. Окрім цього, ускладнений аборт (йдеться не тільки про кримінальні) асоціюється з досить високим рівнем захворюваності. Після переривання вагітності в організмі жінки розвивається так званий гіпоталамічний стрес. Організм не встигає адекватним чином відреагувати на переривання вагітності, виникає конфлікт між станом організму, перебудованого на розвиток вагітності, та відсутністю плодового яйця. Наслідком гіпоталамічного стресу, як правило, бувають порушення менструального циклу, а також нейроендокринний синдром. У деяких жінок, які перенесли незаконний аборт, у подальшому простежується запалення придатків матки, позаматкова вагітність, у деяких безплідність. Із серйозних ускладнень кримінального аборту, які ставлять у небезпеку життя жінки, можна виділити перитоніт запалення очеревини, яке може спричинити смерть, особливо у людей зі слабким здоров'ям, а також сепсис загальне зараження крові, яке частіше призводить до смерті. Таким чином, винний за згодою вагітної жінки шляхом переривання вагітності посягає не тільки на здоров'я останньої, а й на її життя.
1906. КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ(Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)
Другое Юриспруденция, право, государство

(2) Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті 110 - 114), посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця (стаття 322), посягання на життя судді у зв'язку із здійсненням ним правосуддя (стаття 351), умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 117), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 118), захоплення заручників (стаття 139), згувалтування (стаття 146), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 147), мужолозтво (стаття 150), крадіжку (статті 170, 236, 282), грабіж (статті 171, 236, 282), розбій (статті 172, 236 частина 3, 282 частина 3), вимагання (статті 173, 236, 282), умисне знищення або пошкодження майна (стаття 179 частина 2), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 252), угон транспортних засобів (стаття 265), хуліганство (стаття 271 частини 2 і 3).
1907. Кримінологія як наука
Другое Юриспруденция, право, государство

Вивчення особистості злочинців і законослухняних громадян дозволяє спеціалістам зробити висновок про те, що злочинці гірше засвоїли вимоги правових і моральних норм, вони більше відчужені від суспільства і його соціальних цінностей, від малих груп - сім'ї, трудових чи навчальних колективів, у них погана соціальна адаптованість. Злочинці відрізняються від законослухняних людей не "злочинними рисами" їх психіки, а тими негативними рисами характеру, тою спрямованістю особистості, які склалися в умовах їх життя, навчання і діяльності. Для злочинця характерні агресивність в поведінці та імпульсивність в діях, відчуженість від суспільних цінностей і духовної культури, високий рівень тривожності і невпевненості в собі. Всі ці риси формуються в рамках індивідуального буття, а також біологічно зумовлених особливостей. Особистісні якості людини, які проявляються в злочинному діянні, - свідчення її морально-психологічних недоліків (жорстокість, соціальний негативізм, жадібність та ін.).
1908. Критерии и методы оценки компенсации морального вреда
Другое Юриспруденция, право, государство

Установление четкой терминологии представляется очень важным для правильного разграничения отдельных видов вреда и их последующего возмещения. Физический (телесный) вред - это вред материальный и вместе с тем неимущественный. Вредоносные изменения происходят в телесной (то есть материальной сфере потерпевшего) под влиянием определенных внешних воздействий. Эти изменения в телесной сфере приводят или могут при-вести к негативным изменениям в психической сфере и в имущественной сфере личности. Негативные изменения в психической сфере могут выражаться в обоего рода страданиях (моральный вред), а негативные изменения в имущественной сфере - в расходах, связанных с коррекцией или функциональной компенсацией телесных недостатков, и утрате дохода (заработка, имущественный вред). Таким образом, любой телесный вред в целях его возмещения (именно возмещение вреда является целью гражданско-правового регулирования) распадается на моральный вред и имущественный вред. Собственно говоря, к такому же выводу приводит и анализ ст, 12 и 15 ГК РФ. В ст. 12 отсутствует такой способ защиты гражданских прав как «возмещение вреда», но указан способ «возмещение убытков». Текст ст. 15 позволяет сделать вывод, что термин «убытки» применим как к случаям договорных, так и деликтных обязательств: «Под убытками понимаются расходы, которые лицо, чье право нарушено, произвело или должно будет произвести для восстановления нарушенного права, утрата или повреждение его имущества (реальный ущерб), а также неполученные доходы, которые это лицо получило бы при обычных условиях гражданского оборота, если бы его право не было нарушено (упущенная выгода)». Такое понимание убытков применимо в целях его возмещения как при причинении телесного, так и имущественного вреда. Например, гражданин лишается ноги в результате дорожно-транспортного происшествия. Причиненный ему физический вред выражается в утрате ноги. Этот физический вред вызывает физические страдания в момент причинения увечья, в процессе заживления раны, в последующих болевых ощущениях. Одновременно осознание своей ущербности, неполноценности, невозможности вести равноценную прежней жизнь, утрата прежней работы заставляют его испытывать переживания, то есть претерпевать нравственные страдания. В совокупности нравственные и физические страдания составляют моральный вред, который при наличии других необходимых условий должен быть в соответствии со ст. 151 ГК РФ компенсирован в денежной форме.
1909. Критерии надлежащего извещения иностранных лиц в хозяйственном процессе
Другое Юриспруденция, право, государство

Буквальное толкование ч. 3 ст. 241 ХПК (аналогично ч. 3 ст. 253 АПК [2]) говорит о праве хозяйственного суда вручать извещения иностранным лицам путем направления поручения «в учреждение юстиции или другой компетентный орган» иностранного государства. Другими словами, формально у хозяйственного суда право направлять извещения непосредственно адресату за границу отсутствует. При этом такая возможность может быть предусмотрена в международном договоре. Однако нельзя не отметить, что практически все договоры, действующие для Республики Беларусь, не допускают подобный способ вручения судебных документов. На преодоление данного подхода отчасти направлены положения ст. 10 Конвенции о вручении 1965 г., но они применяются только в том случае, если такое вручение разрешается законодательством страны, в которой рассматривается дело, и запрашиваемое государство не заявило соответствующих возражений [4]. В частности, соответствующую оговорку сделали Аргентина, Болгария, Китай, Чешская Республика, Египет, Германия, Греция, Венгрия, Корея, Кувейт, Литва, Норвегия, Польша, Российская Федерация, Сан-Марино, Словацкая Республика, Шри-Ланка, Швейцария, Турция, Украина, Венесуэла, Монако, Хорватия, Индия, Мексика, Македония, Греция. В зарубежной литературе высказывается критическое мнение об эффективности извещения посредством направления судебного документа заказным письмом с уведомлением [14, с. 298]. Тот факт, что государство не сделало возражений против применения п. а ст. 10 Конвенции о вручении 1965 г., не обязательно означает, что впоследствии такое государство признает решение иностранного суда, вынесенного против ответчика, получившего документ по почте. Отказ в исполнении решения может последовать на основании недействительности такого способа вручения в соответствии с национальным процессуальным правом иностранного государства (например, такова позиция Японии) [15]. Частноправовой характер данного способа вручения делает его необязательным для иностранного лица. Он не может гарантировать соблюдение процессуальных гарантий стороны, поскольку не всегда позволяет достоверно установить, были ли судебные документы вручены иностранному лицу надлежащим образом. В самом бланке почтового уведомления в графе «вручено», как правило, установить, кем был получен документ, не представляется возможным. Кроме того, в большинстве договоров о правовой помощи, если адрес или наименование иностранного лица указаны неверно или неточно, компетентный орган обязан предпринять соответствующие меры для их установления. При избрании же вышеуказанного способа вручения следует рассчитывать только на добросовестность сторон в процессе. Существует и противоположная точка зрения, в частности, В.А.Мусин [16, с. 95], А.В.Приходько [17, с. 168] призывают, наоборот, более активно его использовать в целях сокращения сроков доставки документа адресату. Представляется, что использование такого способа вручения документов допустимо только в качестве вспомогательного к каналам передачи, предусмотренным международными договорами. Кроме того, нормы, устанавливающие возможность направления судебных документов непосредственно адресатам, расположенным (проживающим) за границей, по почтовым каналам должны найти отражение в двусторонних международных договорах о правовой помощи.
1910. Критерии эффективности управления государственной собственностью
Другое Юриспруденция, право, государство

Вид критерияОбъекты оценивания (предметные ценности)Признаки эффективностиКритерии оценкиЦенностно-рациональныйполитическая стратегия, государственные программы, планы, социально-политические и экономические концепции, принципы, методы управления;уровень осуществления основных функций госуд. управления (сохранение системы, обеспечение целостности общества, прав и свобод граждан и др.); уровень рациональности решений, их легитимности, демократизм, свобода выбора;соответствие результатов и последствий решений государственным ценностям, принципам, общественным интересам;Целерациональныйгосударственные программы, планы, принципы деятельности управления, организационные структуры, формы, методы, нормы и стиль управленческой деятельности, правовое и информационное обеспечение, способы артикуляции интересов государства и граждан, защиты их, объем и виды услуг и т.д.полнота осуществления поставленных целей, уровень рациональности решений, легитимность, демократизм, законность, компетентность, информационное обеспечение, методы стимулирования участия граждан в управлении, степень свободы выбора, общественная цена выбора, рациональность использования всех видов капитала, инновационность решений;соответствие решений функциональным целям и задачам государственного субъекта, его статусу и полномочиям, правовому порядку, общественным потребностям и интересам, достижение оптимальных результатов в рамках регулируемых государственных ресурсов; соответствие решений ожиданиям конкурирующих социальных групп;Прагматическийнепосредственные результаты изменения управляемых объектовобщественная полезность, экономическая, социально-политическая выгода, рациональность использования ресурсов, инновационность решений, их оперативность, простота, созидательность методов управления.получение оптимальных результатов при минимальных затратах ресурсов, оценка по модели “затраты-выгода”.
1911. Критерії класифікації відпусток на види
Другое Юриспруденция, право, государство

Одним з видів часу відпочинку, передбаченим трудовим законодавством, є відпустки. Стаття 45 Конституції України передбачає право працюючих на відпочинок, яке забезпечується наданням оплачуваної щорічної відпустки. Порядок надання відпусток регулюється КЗпП України, Законом України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 p., а також іншими законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами. Відпустки за своїм характером та призначенням бувають досить різноманітними. Тому спроба дати визначення поняттю "відпустки" є досить непростою. Адже є відпустки, які дійсно встановлюються з метою сприяння працівнику найбільших можливостей для відпочинку і відновлення трудових сил та надаються, як правило, на кінець кожного робочого року; інші, хоч і називаються відпустками, але до відпочинку мають віддалене відношення (творчі відпустки або такі, що гарантуються матерям після народження ними дітей (соціальні відпустки). Протягом XX століття в законодавстві колишнього СРСР та УРСР і в чинному законодавстві поняття "відпустка" і поняття окремих її видів, не було визначено, чого не можна сказати про теоретичні наукові розробки в цій галузі. При визначенні поняття "відпустка", її окремих видів та класифікації вчені використовували різні підходи та методи дослідження. Для того, щоб правильно сформулювати поняття "відпустка" та її види, необхідно з'ясувати, які елементи входять до змісту поняття взагалі. При формуванні наукових понять в якості ознак, які складають основу узагальнення відповідних предметів, необхідно виділити найсуттєвіші риси і співвідношення предметів, знання яких дає змогу пояснити інші суттєві риси і прояву цих предметів. Тому до змісту самого поняття ввійде саме сукупність тих ознак предметів, які є основою для узагальнення цих предметів у даному понятті. Тому відпустки - це такі календарні періоди працюючих громадян, протягом яких вони вільні від виконання основних трудових обов'язків і мають право використовувати їх на власний розсуд або за призначенням. Право на відпустки мають всі громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Нарівні з громадянами України право на відпустки мають іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні. Кожному працівнику право на відпустку гарантовано законом. А тому порядок надання, види тривалість, умови оплати відпусток необхідно знати кожному
1912. Крупная российская корпорация в системе власти
Другое Юриспруденция, право, государство
1913. Крупнейшие месторождение нефти. Месторождение Аль-Гавар
Другое Юриспруденция, право, государство

Астраханское газоконденсатное месторождение расположено в юго-западной прибортовой зоне Прикаспийской впадины, в 60 км к северо-востоку г. Астрахани. Открыто в 1976 году разведочной скважиной № 5-А. Залежь приурочена к сложному по строению карбонатному массиву, представленному известняками башкирского яруса среднего 40 км, тип массивно пластовый. Глубина залегания карбона. Астраханское газоконденсатное месторождение крупнейшее в Европе. Его запасы оцениваются в 2,5 трлн м3 газа и 400 млн т конденсата (с высоким содержанием сероводорода). Размеры залежи 100х40 км, кровли продуктивного пласта 3827-3990 м. Этаж газоносности до 250 м. Газо-водяной контакт на глубине минус 4073 м. Добыча ведется с глубины около 4000 м. Начальное пластовое давление 61,2 МПа. Начальная пластовая температура 107 0С. Фильтрационно-емкостные свойства пород коллекторов (ФЕС) низкие (пористость 10 %). Продуктивная толща месторождения резко неоднородна по площади и разрезу и представляет собой совокупность макрозон с повышенной продуктивностью (дебит газа 300600 и более тыс. м3/сут.) и зон с неактивными запасами (дебит скважин ниже 50 тыс. м3/сут.) Состав пластовой смеси АГКМ Пластовая смесь АГКМ характеризуется как высокосернистая, со сложным составом. Из соединений серы, кроме H2S, среднее содержание которого по состоянию на 1.01.99 г. составляет 26,0 %об., в газе содержится аномально большое количество сероокиси углерода (около 1000 мг/м3). Содержание серы меркаптановой составляет около 2000 мг/м3, сероуглерода менее 10 мг/м3, углекислоты 12,6 %об., азота не превышает 0,5 %об. В соответствии с "Комплексным проектом разработки Астраханского месторождения (утвержден 28.06.96r) на 1.01.99г принято удельное потенциальное содержание С5+ в пластовом газе 259 г/м3 газа сепарации. Пластовая система АГКМ находится в однофазном газообразном состоянии и недонасыщена тяжелыми углеводородами. Давление начала конденсации оценивается в 40,0 44,0 МПа. Состояние и основные направления освоения Астраханского газоконденсатного месторождения Разработка Астраханского месторождения начата 31 декабря 1986 году в соответствии с «Проектом опытно промышленной эксплуатации», составленным ВНИИГАЗом в 1985 году на объем годовой добычи газа 12 млрд м3 (протокол ЦКР 45/85 от 10.06.85r). В 1996 году «Комплексный проект разработки Астраханского месторождения» выполнен ВНИИГАЗом с участием ВолгоградНИПИнефти, АНИПИгаза, ВНИПИгаздобычи, НВНИИГГ. Максимально достигнутая добыча по газу сепарации с начала ввода АГКМ в эксплуатацию приходится в 1999 году 8,7 и минимальная добыча на 1990 г. 2,9 млрд м3. Добыча газа на АГКМ обусловлена работоспособностью перерабатывающих мощностей АГПЗ, из-за невозможности транспортировки агрессивного сырья на другие перерабатывающие заводы по магистральным трубопроводам без предварительной подготовки. Средний рабочий дебит скважин в 1998 году составил 300 тыс. м3/сут. Среднее рабочее устьевое давление и депрессия равны соответственно 26,4 и 12,7 МПа (по проекту 24,3 и 14,6 МПа). Пластовое давление в зоне отбора АГКМ составило 53,5 МПа. Принятый вариант разработки АГКМ В качестве рекомендованного на период до 2010 года принят вариант с годовым отбором добычи газа сепарации 12 млрд.м3 (с 2002 года), предусматривающий эксплуатацию месторождения на режиме истощения при минимизации пластовых потерь конденсата путем подключения в эксплуатацию зон с высоким давлением (УППГ 6 и 3) и максимальное использование методов воздействия на призабойные зоны скважин с целью повышения их продуктивности. Тактика разработки месторождения основывается на использовании запаса пластовой энергии до величины давления начала ретроградной конденсации. Равномерное и минимальное снижения пластового давления по площади обеспечивается за счет создания условий внутрипластовых перетоков газа из пойменной, охранной, периферийных и малопродуктивных зон. Такая тактика позволяет сохранить стабильность КГФ, снизить потери конденсата, а также отодвинуть сроки строительства ДКС.
1914. Крыніцы i асноўныя рысы старажытнага права Беларусі ў IX-XIII стст
Другое Юриспруденция, право, государство

Горад складаўся з некалькіх частак. Унутраная частка называлася дзядзiнец. (Дзядзінец - гэта ўмацаваны валамі, равамі, сценамі цэнтр горада.) Каля ўмацаванага цэнтра ўзнікалі паселішчы рамеснікаў і гандляроў, якія называліся пасадамі. Важным грамадскім месцам горада быў рынак (торг). У XII-XIII стст. шырокае развіццё атрымалі кавальскае, ювелірнае, ганчарнае, гарбарнае (апрацоўка скур), шавецкае, бандарнае (выраб бочак) і іншыя рамёствы. Паміж гарадамі вёўся гандаль. Купцы падтрымлівалі гандлёвыя сувязі не толькі з суседнімі, але і з далёкімі краінамі. Вядомыя сувязі Полацка з Візантыяй, Арабскім халіфатам, германскімі гарадамі, аб чым сведчаць шматлікія скарбы, якія ўтрымлівалі манеты гэтых краін. Праз беларускія землі праходзіў вялікі водны шлях з вараг (Балтыйскае мора - р. Нява - Ладажскае возера - р. Волхаў - возера Ільмень - р. Ловаць - р. Днепр Чорнае мора; Балтыйскае мора - р. Заходняя Дзвіна р. Днепр Чорнае мора). 3 замежных краін дастаўлялі ў амфарах (амфары - вялікія гліняныя пасудзіны) віно і аліўкавы алей, перац, лаўровы ліст, Грэцкія арэхі, шкляны посуд, фарбы, дарагія тканіны, упрыгажэнні. 3 заходнеславянскіх гарадоў вывозіліся футра, воск, мёд, сабраныя ў якасці даніны, а таксама рабы, захопленыя ў час войнаў. Такім чынам, X - XIII стст. - гэта раннефеадаль-ны перыяд у развіцці беларускіх зямель, які характарызуецца: 1) зменай першабытных адносін феадальнымі; 2) аддзяленнем рамяства ад сельскай гаспадаркі; 3) развіццём гандлю і ростам гарадоў; 4) утварэннем феадальнай зямельнай уласнасці і зяўленнем залежных сялян. Утвараецца вялікая і магутная дзяржава, якая называецца Кіеўскай Руссю. Беларускія землі (землі дрыгавічоў, радзімічаў і крывічоў) увайшлі ў склад гэтай дзяржавы.
1915. Кто может подписывать протоколы об административных правонарушениях
Другое Юриспруденция, право, государство

Они подготавливают дело к рассмотрению, в ходе чего обязаны проверить в том числе и правильность составления протокола (ст. 29.1 КоАП РФ, п. 7 постановления Пленума ВАС РФ от 2 июня 2004 г. № 10, п. 4, 5 постановления Пленума ВС РФ от 24 марта 2005 г. № 5). И если они выявят, что протокол составили неуполномоченные лица (не упомянутые в Перечне), то вернут его и все материалы дела обратно контролерам для устранения недостатков (ч. 3 ст. 28.8 КоАП РФ). Если налоговики не исправят ошибки, то протокол нельзя брать за основу при привлечении к административной ответственности. Ведь он является документом, который подтверждает, что лицо совершило административное правонарушение. А доказательства, полученные с нарушением установленного порядка, использовать запрещено (ч. 3 ст. 26.2 КоАП РФ). А что будет, если судья или руководитель налогового органа выявит, что протокол подписан неуполномоченным лицом не на стадии подготовки, а уже в процессе рассмотрения дела?
1916. Купля-продажа градообразующего предприятия
Другое Юриспруденция, право, государство

Законодатели хотели определить статус таких городов законопроектом «О градообразующих предприятиях» от 17 октября 1998г. выдвинутым группой депутатов, но обсуждение и голосование не приняло законопроект. Почему пришло время законодательно урегулировать отношения, складывающиеся в градообразующих предприятиях? Регулируются права руководства предприятий, ограничиваются свобода и беспредел в реорганизации формы собственности, в продаже предприятия, при перепрофилировании предприятия. Вот пример (один из многих) по Томской области: Восточная нефтяная компания, моногород нефтяников Стрежевой - 50 тысяч. Компания продана московским менеджером в лице ЮКОСа, и рухнул тут же бюджет города Стрежевого, и рухнул тут же бюджет субъекта Федерации, Томской области. А менеджер в Москве. В общем, очень интересно, какой жизнью живут люди, работающие там и живущие в этом городе. Там сейчас ни зарплаты, ни этих самых товаров в магазине, ни тепла - ничего. Также при этом ряд организационных, финансовых, экономических, бюджетных мероприятий, в результате которых повыситься устойчивость в рыночных условиях предприятий, станут контролируемые и ответственные процедуры сокращения рабочих мест. Будут урегулированы также финансовые вопросы поддержки предприятий со стороны местных бюджетов, но поддержки не безответственной, а на паритетной основе. Но закон не был принят даже в первом чтении, потому что, он противоречит действующему законодательству. Можно попытаться внести в уже существующие по различным направлениям законы (инвестиционные, налоговые, бюджетные) изменения, которые бы дали возможность осуществлять и стимулировать деятельность градообразующих предприятий.
1917. Курдская диаспора в Западной Европе, США и странах СНГ
Другое Юриспруденция, право, государство

Некурдистанские курды Азии, как «советские», так и все прочие, обладают рядом характерных общих черт, сближающих их между собой, но отличающих от основной массы курдского этноса, населяющего собственно Курдистан. Два главных отличия относятся к этническим и идейно-политическим категориям. Обитая в течение довольно продолжительного времени в инонациональном окружении, они частично подверглись этнической ассимиляции главным образом со стороны господствующей нации, но не только. В этом процессе участвовали и другие этносы, окружавшие курдов. Последние перенимали многие черты их культуры и быта, становились дву-, а то и трехъязычными, причем аккультурация шла и естественным, и насильственным путем (в последнем случае ее следует именовать ассимиляцией). Например, курды советской Армении подверглись заметной армянской и русской аккультурации, а курды Лачинского района советского Азербайджана после ликвидации к 1930 г. их автономии в виде особого Курдистанского уезда («Красный Курдистан») азербайджанской ассимиляции плюс естественной русской аккультурации. Курды Нахичевани, Южной Грузии и некоторые другие, депортированные в Среднюю Азию, приобрели черты местной аккультурации (казахской, киргизской и т. д.). Курды, переселившиеся после развала СССР с Южного Кавказа, вследствие гонений со стороны местных националистов, на Кубань и в глубь России, меняют направление своей прежней аккультурации на русскую. Курды Хорасана и, особенно, сопредельной Туркмении в какой-то степени персианизируются и туркменизируются. Депортированные или переселившиеся в Центральную и Западную Турцию по экономическим причинам курды при существующих в стране до сих пор гонениях на все курдское быстро ассимилируются, в частности теряют свой язык. Часть курдов крупных городов Сирии, Ливана и других арабских стран постепенно арабизируется.
1918. Курс лекций по административному праву
Другое Юриспруденция, право, государство
Административное воздействие это неотъемлемая часть компетенции органов исполнительной власти. Оно характеризует внешнюю деятельность органа, которая вступает в правоотношения с другими государственными органами, общественными организациями и гражданами на основе норм административного права. ОФСБ как ФОИВ наделена полномочиями по применению мер административного воздействия , при этом для всех мер воздействия общим является следующее:
1. они предусмотрены актами ОГВ РФ (законами, УП, ПП)
2. они применяются ОФСБ исключительно в процессе исполнительно-распорядительной деятельности, поскольку административное воздействие носит активный, властный характер и направлено на эффективное решение задач обеспечения государственной безопасности
3. всегда обращены к объектам управления, не находящимися с ОФСБ в отношениях служебной подчинённости, т.е. ОФСБ выступают в роли органов исполнительной власти
4. в силу того, что административное воздействие осуществляется вопреки воли и интересов объекта, и в отдельных случаях вызывает неблагоприятные для него правовые последствия, применение мер принуждения и убеждения строго регламентировано законами и подзаконными актами, при этом особое внимание обращается на строгое соблюдение законности и учёт права и свободы человека и гражданина.
1919. Курс лекций по международному праву
Другое Юриспруденция, право, государство

Идеология и международное право суть явления взаимосвязанные. Они оба относятся к нормативным явлениям. Политика и право служат важнейшими средствами реализации идеологических концепций. В свою очередь, политика и право нуждаются в идеологии для обеспечения себе социальной поддержки, а также теоретического осмысливания стоящих перед ними задач. Идеология воздействует на международное право как через политику, так и непосредственно. Она включает в себя политические, правовые, моральные философские идеи, принципы, установки. В состав идеологии входят и международно-правовое сознание, которому принадлежит важная роль в функционировании международного права. Так, например, в период “холодной войны” у определенной части западных юристов-международников существовала устойчивая точка зрения, согласно которой в силу коренных различий в идеологии соглашения между социалистическими и капиталистическими государствами невозможны. Достаточно вспомнить весьма показательный идеологический постулат президента США Р.Рейгана относительно того, что СССР - это “империя зла”. “Взаимностью”, впрочем, платили и советские правоведы. Крайней точкой зрения, пожалуй, являются утверждения А.Гитлера: “...Договоры могут заключаться лишь между контрагентами, стоящими на одной и той же мировоззренческой платформе”.
1920. Курсовая работа по дисциплине Конституционное право по теме Социально-экономические и культурные права и свободы граждан Российской Федерации
Другое Юриспруденция, право, государство

Пенсионное законодательство весьма детализировано. Его основным актом является Закон РСФСР о государственных пенсиях ( с последующими изменениями и дополнениями ). Он устанавливает два основных вида пенсий: трудовые ( связанные с наличием определенного стажа работы ) и социальные ( назначаемые престарелым и нетрудоспособным при отсутствии права на трудовую пенсию ). Социальные пособия устанавливаются несколькими законами. Так, Закон от 19 апреля 1991 г. с дополнениями от 15 июля 1992 г. о занятости населения в Российской Федерации ввел пособия по безработице. Указ Президента РФ о совершенствовании системы государственных социальных пособий и компенсационных выплат семьям, имеющим детей, и повышении их размеров от 10 декабря 1993 г. установил ежемесячное пособие на каждого ребенка до 16 лет ( на учащихся общеобразовательных учреждений - до окончания обучения ). Несколькими актами регламентируются выплаты пособий по временной нетрудоспособности ( болезни ), а также ряд других пособий ( Законом РФ о ритуальном пособии от 12 марта 1992 г. установлено единовременное пособие на погребение ). Эти выплаты производятся соответственно из средств федеральных учреждений: Пенсионного фонда Российской Федерации, Фонда социального страхования, Фонда медицинского страхования, Фонда занятости. Однако дополнительные пенсии и пособия, т.е. сверх федерального уровня, могут вводиться законодательными органами субъектов Федерации из собственных средств. Согласно ст.1 Закона о государственных пенсиях в РСФСР ( 1990 г. ) местные органы государственной власти, предприятия, учреждения ( в том числе общественные ) вправе издавать акты о пенсионном обеспечении. Дополнительные по сравнению с установленными законодательством социальные льготы могут закрепляться также в коллективных договорах с учетом экономических возможностей предприятия согласно ст.13 Закона о коллективных договорах и соглашениях ( 1992 г. ).

Blog

Информация по предмету Юриспруденция, право, государство