Методическое пособие по предмету Философия

21. Концепция внедрения исследовательского принципа обучения в учебный процесс
Учебники, методички Философия
Взаимосвязь культуры и цивилизации.
1. Культура отождествляется с цивилизацией (А. Фон Гумбольдт), эти понятия не разводятся, они синонимы.
2. Они стадии друг друга, как стороны медали. Развитие человека предполагает искусственно созданные им черты и сферы цивилизация (интеллект, прагматизм) и гуманитарные качества (культивирование ценностей, творчество, религия, мораль).
3. Изначально человек обладает врожденными чертами ( наследственно). Это биологический человек с наиболее устойчивыми программами поведения (инстинкты, шаблоны). Совершенствуясь, человек приобретает ряд навыков поведения общепринятых образцов. Это культурный человек. Но есть, помимо этого, случаи сложных жизненных ситуаций, в которых человек должен искусство приспосабливаться к динамичным, сложным перепетилиям жизни. Это цивилизованный человек.
4. Преемственность культур предполагает существование цивилизации как одной из фаз развития культуры. Это закономерный исторический процесс, который основывается на совокупности материальных удобств и технических средств, усовершенствованных социальных технологиях (цивилизованные способы политической борьбы, экономических протестов и т.д.).
5. Различия этих понятий может быть проведено, как независимых сфер жизни, не соприкасающихся в реальности по принципу, где заканчивается культура там начинается цивилизация, и наоборот.. Если цивилизация уменьшается, увеличивается культура.
6. Культура противоположна цивилизации. (Шпенглер) Господство человека “цивилизаци” свидетельствует о разрушении культурного слоя земли. Это находит свое выражение в мировых войнах.
22. Лекции по философии (Орел, 2003г.)
Учебники, методички Философия
23. Логика и риторика
Учебники, методички Философия

Природный облик Пушкина отмечен не только исключительной одаренностью, но и таковым же личным благородством, духовным аристократизмом. Он родился баловнем судьбы, ибо уже по рождению принадлежал к высшему культурному слою старинного русского дворянства, что он сам в себе знал и так высоко ценил. Конечно, он наследовал и всю распущенность русского барства, которая еще усиливалась его личным "африканским" темпераментом. При желании в нем легко и естественно различается психология "класса" или сословия, как и обращенность к французской культуре, с ее утонченностью, но и с ее отравой. Величайший русский поэт говорил и мыслил по-французски столь же легко, как и по-русски, хотя творил он только на русском языке. Даром и без труда дана была эта приобщенность к Европе, как и лучшая по тому времени школа, столь трогательно любимый им Лицей. Сразу же после школы он вступил на стезю жизни большого света, с ее пустотой и распущенностью, и спасла его от духовной гибели или онегинского разложения его светлая муза. Пушкину от природы, может быть, как печать его гения, дано было исключительное личное благородство. Прежде всего и больше всего оно выражается в его способности к верной и бескорыстной дружбе: он был окружен друзьями в юности и до смерти, причем и сам он сохранил верность дружбе через всю жизнь.
24. Математические модели естествознания
Учебники, методички Философия

В 1865 г. чешский монах Грегор Мендель опубликовал работу о результатах скрещивания разновидностей гороха. В своих опытах Г. Мендель изучал закономерности наследования семи пар альтернативных признаков. В одном из опытов перекрестно скрещивались растения с гладкими и сморщенными семенами. В результате такого скрещивания в первом поколении все растения имели гладкие семена. Проявляющиеся признаки Г.Мендель назвал доминантными, а не проявляющиеся - рецессивными. Растениям, полученным в первом поколении, была предоставлена возможность самоопыляться. Во втором поколении появились как гладкие, так и сморщенные горошины. При подсчете выяснилось, что 5 474 горошины были гладкими, а 1 850 - морщинистыми. Доля гладких горошин оказалась близкой к 3/4, а морщинистых - к 1/4. Отношение близко к 3:1. Во всех других опытах для каждой пары альтернативных признаков (например, цвет горошин) доминантный признак обнаруживался примерно втрое чаще рецессивного. Для объяснения результатов опытов Г.Мендель предположил, что внешние признаки определяются некоторыми внутренними факторами (генами), которые могут находиться в одной из двух альтернативных форм (теперь они называются аллелями). Были сделаны два допущения.
25. Методы научных исследований
Учебники, методички Философия

Изучение лит-ры и отбор фактического материала. Работа с лит-рой должна начинаться ещё в процессе выбора темы дипломной работы. Как правило, студент подбирает лит-ру самостоятельно, а рук-ль её корректирует и дает рекомендации. Выбирая источники необходимо обращать внимание на год издания, выбирая более поздние отражающие современную ситуацию. Для написания текста работы должны отбираться Осн. положения и показатели, которые дают возможность наиболее полно и всесторонне раскрыть исследуемый вопрос. Сбор фактического материала осуществляется в процессе преддипломной практике и является ответственным этапом в подготовке работы. Её кач-во, объективность выводов во многом будет зависеть от того на сколько правильно и полно подобран и проанализирован фактический материал. Только изучение всех фактов, их сопоставление и анализ позволяют выявить закономерности, Осн. тенденции развития исследуемого явления, его логические взаимосвязи и значение. Приводимые факты и цифровой материал должны быть достоверны. В работе необходимо изложить Осн. тенденции изучаемых процессов, подкрепить их наиболее приличными примерами, при необходимости цифровыми расчетами. Систематизация, анализ и обработка фактических материалов предполагают использование в работе таблиц, диаграмм, графиков и схем, которые не только содействуют наглядности приводимого материала, но и убедительнее раскрывают суть исследуемых явлений. При оформлении фактического материала необходимо обратить особое внимание на оформление приложений со ссылкой на них в ходе работы. Также в процессе сбора и обработки фактического материала студентам формируются предложения по практической реализации, сделанных выводов.
26. Мислителі різних епох
Учебники, методички Философия

Взявши за основу платонівську ідеальну державу, Т. Кампанел ла вважав, що відсутність приватної власності можлива тільки за відсутності індивідуальної сім'ї. В його суспільстві всі статеві стосунки мали б бути суворо регламентованими. Керівництво визначає, які чоловіки і жінки краще підходять одне одному і коли вони можуть вступати у статеві зносини. Вихованням дітей займається суспільство. Керують суспільством спеціалісти, яким поталанило від народження бути найздібнішими.“Місто Сонця”В його ідеї створення ідеального суспільства виявляється деяка подвійність: він вважає людину вільною, діяльною, такою, яка має можливість зберегти свою індивідуальність, але в той же час він,як і Платон вважав що держава має керувати статевими стосунками людей, для створення кращих зразків, що лишало людей свободи вибору. Його ідея скасування приватного права позбавила б людей їхніх мотивів діяльності, а також мотивів дітонародження. В той момент як він вважає всих людей рівними він все ж виділяє "керівників" суспільством, цим самим ламаючи свою теорію, а ідея виховання дітей суспільством лишає можливості потенційних батьків самореалізуватися в своїх дітях. Тобто в цій теорії, як і платонівській, людина має підкорятися вимогам держави, а не навпаки,як в сучасному світі.Еспінас Якщо розвивалась більш висока суспільна форма, чим сім”я, то це могло статися тільки завдяки тому, що вона розчинила в собі сім”ї, що перенесли корінні зміни, причому не виключено, що саме завдяки цьому ті ж сім”ї як наслідок знаходили можливість організації за безкінечно сприятливих умов.Теорія має раціональне зерно, яке потрібно розробляти й надалі, потрібно розробити можливі шляхи досягнення тієї мети, яка в ній висловлена, адже реорганізація суспільства в більш сприятливу форму за збереженням сім"ї - це саме те до чого потрібно прагнути в майбутньому.Томас Гоббс 1588-1679 Розробляючи проблеми моральної та громадської філософії, спростовував точку зору на шлюб як на щось нечисте, протилежне святості, бажаючи повернення земному інституту шлюбу його духовної цінності.Для того, щоб зрозуміти теорію Гоббса потрібно знати умови, за яких він жив, тобто за умов релігійності, та поклоніння в усьому церкві, яка нав"язувала всім думку про грішність сім"ї в сексуальному аспекті, та аспекті духовного спілкування в родині. Він прагнев повернути цю святість в сім"ю, показати, що шлюб це не лише фізичні та побутові відносини, а й духовні, емоційні. За сучасного занепаду сім"ї найважливіше пам"ятати, що намагався довести Гоббс: сім"я - це твою святиня, де тебе завжди підтримають і зрозуміють, саме таку сім"ю уявляв філософ, і саме до створення такої потрібно прагнути.Жан Жак Руссо 1712-1778 Відзначався особливою демократичністю в поглядах. Заперечував правомірність суспільної нерівності між статями. Але разом з тим звертав увагу і на їхні природні, функціональні і, в деякій мірі соціальні відмінності.Він допускав диференційований підхід до особливостей жінки та чоловіка.Найбільш актуальна ідея особливо в сьогоденні. коли у суспільстві існують гендерні стереотипи, але разом з тим існують і тенденції до їх руйнації.Застосування цієї теорії на практиці дозволить урівняти подружжя у правах, зменшити конфліктність ситуації, та дозволить, завдяки диференційованиму підходу з урахуванням особливостей чоловіка та жінки, розвиватися сім"ї та подружжю в правильному напрямку.І.Фіхте1762-1814Наполягав на рівності чоловіка та жінки в шлюбі, розглядав кохання як єдине його моральне підґрунтя.У наш час, коли зросла кількість шлюбів за вигодою, а разом з тим зменшилась цінність сім"ї, збільшилась конфліктність у сім"ї, ця ідея якби могла бути застосована покращила б ситуацію, адже люди, що люблять один одного з більшим бажанням ідуть на компроміс.Томас Мальтус1766-1834Уповільнення темпів зростання і зменшення чисельності населення Мальтус розглядав як найважливіший засіб встановлення загального благоденства. Він вважав, що існує два види перешкод зростанню населення: руйнівний (голод, війни, епідемії) і запобіжний (утримання від народження дітей). Сам автор цієї концепції, хоча й був через неї відлучений від церкви, надзвичайно негативно ставився до абортів і контрацепції, вважаючи, що шлях до зниження народжуваності у пізнішому вступі у шлюб і сексуальному утримуванні у шлюбі. Зазначимо, що в середині XX ст. мальтузіанська теорія була в основі програм контролю над народжуваністю у країнах так званого «третього світу».Контролю кількості населення має зерно істини, але за застосування демократичних мір контролю та регулювання, які б необмежували людей в їх самовираженні. Г.Гегель 1770-1831Уперше поставив у залежність від умов життя форми сім'ї та шлюбу. Так, сучасну йому сім'ю він вважав зумовленою християнською мораллю та приватною власністю на землю.Маючи історичним чуттям, він побачмв зв”язок певної форми сім”ї і відповідного соціального та політичного устрою. Гегель зробив висновок про те, що правові відносини ворожі сімейному союзу самі по собі. В основі цього висновку лежить ідея про протиріччя між духовно-моральними засадами і зовнішнім (юридичним) регулюванням цих відносин.З розвитком суспільства розвивалася і мораль, відповідно зараз юридичні сторони шлюбу є немаловажливими для подружжя, хоча, як вірно зазаначив Гегель, ці відносини ворожі по своїй природі сімейним, адже під значенням "сімейних відносин" розуміється відносини взаєморозуміння, прагнення до компромісу, а не відносини які потребують втручання третьої сторони, у вигляді закону. Але саме правові відносини регулюють відносини між особами під час їхнього розлученняФ.Енгельс(1820-1895)Своє пояснення сім'ї Енгельс починає з самої нижчої стадії, з періоду, коли людина тільки почала відокремлюватися від природи і ще нічого не виробляла, а лише брала собі готові продукти матеріального світу. Енгельс у своїй праці піддав аналізу виникнення сім'ї, виникнення приватної власності і держави, оскільки приватна власність породила сім'ю, а держава стала на захист інтересів приватної власності. Всі ці форми обумовлюють одна одну і не існують одна без одної. В своїй роботі «Походження сім'ї, приватної власності і держави» Енгельс достовірно довів історично перехідний характер різних форм шлюбу і сім'ї, показав, що зміни сім'ї та шлюбу завжди викликались змінами в матеріальному житті суспільства, а становище чоловіка і жінки в суспільстві визначалося положенням їх в сім'ї. Так, сім'я заснована на груповому шлюбі, на думку Енгельса, була результатом дуже низького рівня розвитку продуктивних сил, коли в силу цього люди були змушені жити первісною комуною. Відносини, які складались в такій сім'ї між чоловіками і жінками, з усіма привілеями жінок, з пануванням «материнського права», визначались тим положенням, яке займали чоловік і жінка в первісному суспільстві. Низький рівень розвитку продуктивних сил забезпечував задоволення лише самих обмежених потреб людини, і вся діяльність первісних людей була спрямована на пошук засобів до існування. При цьому в цій діяльності жінка мала ряд переваг над чоловіком, які забезпечували їй провідне становище. Згідно природному поділу праці по статі чоловік воює, ходить полювати і ловити рибу, добуває їжу і виробляє потрібні для цього знаряддя. Жінка працює в домі і займається виготовленням їжі та одягу: варить, пече, шиє, влаштовує житло. Вона була господаркою в домі, а оскільки домашнє господарство в первісному суспільстві було загальним, то жінка займала провідне становище в суспільстві. Це панування жінки в суспільстві, а також те, що при існуючих в той час шлюбних відносинах вона ? єдино достовірно відомий родитель молодого покоління, було причиною панування материнського права, тобто по матері визначалось походження дітей, по материнській лінії здійснювалось спадкування. Енгельс показав, що ніяке насильство не може з'явитися раніше, ніж виникне лишок продуктів виробництва, тому що для підтримки насильства потрібен певний апарат, так само, як для здійснення самого акту насильства потрібні знаряддя цього. Отже, справа не у фізіологічних чи фізичних перевагах кожного окремого індивідуума над іншим, а в тому, хто привласнює собі лишки виробництва, у кого вони зосереджуються, хто може утримувати апарат насильства. Таким чином, зміна становища чоловіка і жінки в сім'ї не може бути пояснена фізіологічними відмінностями між статями, бо вони існували з перших днів людського життя і не приводили досить довгий період доісторичної епохи до поневолення жінок чоловіками. Енгельс довів, що причиною першого економічного закабалення жінки явилося те, що жінка разом з ростом виробничих сил була відсторонена від суспільної продуктивної праці, а ведення домашнього господарства втратило свій суспільний характер і стало приватною справою кожної окремої сім'ї. Власника майна, а таким став чоловік, не могла тепер задовольнити існуюча система спорідненості по матері і випливаюча з цього система спадкування по материнській лінії. У нього з'явилось природне бажання залишити своє багатство в спадкування своїм, а не чужим дітям, а цього можна було досягти лише при одношлюбності. Енгельс показав, що перехід від полігамії до моногамного шлюбу був викликаний економічними причинами. Досягти правового закріплення своєї влади над жінкою чоловік зміг лише тоді, коли він економічно піднявся над нею. Проте і жінка не добровільно відмовилась від своїх привілеїв і переваг. Так Енгельс писав, що «одношлюбність з'являється в історії зовсім не як примирення між чоловіком і жінкою і ще менше, як найвища форма шлюбу. Навпаки, вона з'являється як поневолення однієї статі іншою, як проголошення невідомого до того часу в усій попередній історії антагонізму статей»Енгельс достовірно показав розвиток сім"ї в історичному аспекті, у взаємозв"язку з розвитком продуктивних сил та приватної власності, що при аналізі може підказати нам вихід із ситуації, що склалася. Також проаналізувавши теорію Енгельса можливо пояснити витоки стереотипів, пояснити чим вони зумовлені і як деякі з них подолати, пояснюється походження матріархата та патріархата, з чого теж можливо зробити певні висновки та подолат деякі конфлікти в сім"ї, такі як протистояння влади чоловіка та жінки в сім"ї. Він пояснює виникнення одношлюбності, через виникнення приватної власності, що при аналізі теж може при нести користь суспільстві, якщо зробити правильні висновки.Чарльз Кулі 1864-1929 Він розрізняв первинні групи та вторинні суспільні інститути. Первинні групи (сім”я, сусідство, дитячі групи) являються основними суспільними ланками. Вони характеризуються інтимними, особистими неформальними зв”язками прямим спілкуванням, стійкістю, малим розміром. В первинних групах відбувається соціалізація особистості. Вторинні суспільні інститути (класи, нації, партії) відповідно до теорії Кулі створюють соціальну структуру, в якій складаються знеособлені відносини і в яких індивід являється лише носієм певної функції.Вчення Кулі чудово охарактеризовує сучасні відносини в соціумі, тому керуючись ним можливо дещо покращити відносини в суспільстві, через вдосконалення способу виховання особистості. И. Баховен1815-1887Його класична праця “Материнське право” положила початок вивченню історії сім”ї та проблем матріархата.Він допустив, що моногамному шлюбу передували полігамні відносини між статями, а патріархату ? період зверхності жінки в житті первісного суспільства.«Материнське право” (1861)Вивчення його праці дає пояснення сучасної ситуації, коли існує тенденція ло повернення матріархату, що, в свою чергу, дає можливість спрогнозувати подальший розвиток сім"ї і, відповідно контролювати дещо цей процес.Ф.Мак-Леннан1827-1881 На його думку сім”я в своєму розвитку пройшла три ступені розвитку- від проміскуітета через материнське право до батьківського права. Він предположив: перетворення початкових тотемічних груп в екзогамні матрілінійні групи пояснюється недостатньою кількістю жінок, що було зумовлено звичаєм умертвляти новонароджених дівчаток.Це вчення в сьогоденні має важливе значання, адже повторюється історія,в Китаї як відповідь на прийняття закону про обмеження кількості дітей в сім"ї, батьки почали вибирати стать дитини за допомогою сучасної техніки(УЗД) і відповідно почастішали випадки від народження дівчаток, через аборти, а надається перевага в народженні хлопчиків, що в майбутньому може негативно відобразитись на світовій ситуації, а саме не лише повернення материнського права, а й війн (через велику кількість чоловіків, що не знайдуть своє місце в суспільстві),можливо навіть панулуальної сім"ї через недостатню кількість жінок при тому, ця нація в більшості заключає шлюби всередині себе. Ми бачимо, що може статися,якщо буде неприняте правильне рішення. Е.Вестермак1862-1939Він вважав, що ні в первісному суспільстві, ні тим більше,в більш пізні часи шлюбним відносинам не був характерний проміскуітет.Він відстоював думку, що людині від самої природи завжди було характерно прагнення до моногамії. Що ж стосовно деяких звичаїв, в яких проявляються пережитки групового шлюбу, то причина їх, як думав Вестермак, в іншому.Так право першої ночі бере свій початок не від проміскуітету, а виникло на основі забобону, що гіменальна кров гнобить нареченого, але при цьому не гнобить короля та священника. В деяких суспільствах була поширена думка, що священик, здійснюючи право першої ночі, тим самим освячував шлюб. Вестермак спростовував теорію Моргана про пунулуальну стадії розвитку сім”ї і, без всяких на те засад, стверджував, що ця форма ніде знайдена на була.Ми бачимо, як за теорією Вестермака, виникли деякі забобони, також щ теорії можна зробити деякі висновки про прагення людей, про такі поняття як "симпатія" та "антипатія", з розрахунки якої люди вибирали собі партнерів.Льюіса Генрі Моргана 1818-1881“Сім”я ? за словами Моргана, - “активний початок, вона ніколи не зостається незмінною, а переходить від нижчої форми до вищої, в міру того як суспільство розвивається від нижчого ступеня до вищого. Навпаки, система роду пасивні, тільки через довгі інтервали часу вони реєструють прогрес в сім”ї за весь цей час, і стерплюють радикальні зміни тільки тоді, коли сім”я уже радикально змінилася” Він перший хто на науковій основі почав вивчати історію первісного суспільства. Книгу “Древнее общество” він писав приблизно 40 років і видав в 1877 році. В ній розкривається теорія єдиного шляху розвитку людського суспільства, обгрунтовується універсальність материнського роду, спростовуючи патріархальну теорію. На величезному фактичному матеріалі Морган проаналізував систему родинних відносин на різних континентах. За його схемою шлюбні відносини пройшли шлях від проміскуітета (неконтролювані статеві стосунки) через групову сім”ю до моногамії. Найбільш важливим результатом всіх його досліджень було встановлення багатогранність історичних типів шлюбно-сімейних відносин і залежність їх від конкретних історичних умов.Важливим вкладом Моргана як соціолога являється те, що він встановив багатогранність шлюбно-сімейних відносин, також пояснив повний шлях розвитку сім"ї, що дало можливість багато зрозуміти з особливостей сім"ї, як малої соціальної групи та як соціального інституту.Обгрунтовуючи універсальність материнського роду він показує значущу роль матері в сім"ї, але зараз стосунки в сім"ї подружжя прагнуть приблизити до рівності прав. В загальному його вчення надає людині можливість керувати процесом зміни сім"ї, тому що вона озброєна знаннями про історичний розвиток, про фактори впливу, та про залежність сімейних відносин від нівколишнього середовища.Е. Берджес та Х. Локк ХХ ст. В 1945 році була видана книга Е. Берджеса та Х. Локка “Сім”я ? від інституту до співпраці”. Намагалися довести що, зміни в житті сім”ї відбуваються з причини нормального переходу від інститута (традиційної моделі сім”ї) до співпраці (сучасної моделі сім”ї). Стійкість шлюбу головним образом залежить від психологічних зусиль подружжя. Іншими словами, сім”я змінюється, коли втрачає всі ознаки соціального інституту та перетворюється в вільну асоціацію осіб, які взаємодіють заради своїх особистих бажань та необхідностей, а саме ? в співпрацю.Вони розуміли зміни в сім”ї не просто як втрату своїх функцій, не в її дезорганізації, а в реорганізації, в зміні всієї суті сім”ї, її структури та функціонування. Гасло “Від інститута до співпраці” був соціологічно наївним, та ідея зміни сім”ї через реорганізацію була розвинена і надалі.“Сім”я ? від інституту до співпраці”Як правило, дійсно, стійкість шлюбу залежить від психологічних зусиль подружжя, в цьому виявляється актуальність ідеї. Також має сенс теорія зміни сім"ї через її реорганізацію, але не в сторону співдружності, а можливо в сторону більшої цінності сім"ї, підвищення її ролі в суспільстві. Пояснення сучасного стану сім"ї за цими соціологами дає можливість на дійсно перебудову сім"ї в кращу форму за більш сприятливих умов.Толкотт Парсонс (1902-1979) Зі своїми колегами вперше провів дослідження по визначенню ролі подружжя в суспільстві. Він допускав можливість процеса дезорганізації сім”ї без всякого зв”язку з процесами функціонування та розвитку більш широких громадських структур. Осодливості сімейно-шлюбних відносин в США Т. Парсонс пояснює процесом соціальної диференціації. У зв”язку з зміною рівня структурної диференціації суспільства, пише Парсонс, “зменшується важливість в нашому суспільстві всіх одиниць родинних відносин, крім нуклеарної сім”ї”.Відбувається переміщення всіх основних її функцій,крім двох: первинної соціалізації дітей та емоційної стабілізації дорослих. Парсонс вважає, що це є свідченням не занепаду сім”ї, а її “спеціалізації” та підвищення ролі в суспільстві, так як ці життєві функції виконуються виключно в сім”ї.Теорія "спеціалізації" сім"ї дійсно має місце в сучасному часі, але це не позитивне явище, а більш негативне, так як зменшується цінність сім"ї, її роль в житті сучасної людини, і це дійсно є деяким підтвердженням занепаду сім"ї як соціального інституту.Мартін
27. Мышление: эмпирическое и трансцендентальное
Учебники, методички Философия

Причиной такого положения дел является трансцендентальное «Я» способность выходить за пределы эмпирического. Чувства человека относятся, безусловно, к эмпирическому «Я». Я, например, чувствую, что люблю. Пусть это будет любовь платоническая, например, любовь к философии «Афродита небесная» Платона. Но «Я» трансцендентальное, выводя человека за пределы чувствования, конструирует само это чувство, мыслит возможность самой возможности такой любви. То есть, это мышление такого порядка, что границы самой возможности постоянно нарушаются, осуществляется трансцендирование, которое в случае любви, оборачивается страданием, и страдание это обусловлено именно осознаваемостью, а потому «я и страдаю от того, что недостаточно страдаю». Страдание или любое другое переживание в его содержательной части есть эмпирическое наполнение времени как пустой формы, априорно присутствующей в сознании. Временная последовательность относится к содержаниям сознания. Форма времени создается в сознании как синтез повторяющихся мгновений. В воображений независимые, последовательные мгновения сжимаются в одно качественное восприятие. Синтез есть непосредственно переживаемое настоящее. Этому переживаемому настоящему принадлежит и прошлое, в той мере, в какой предшествующие мгновения удерживаются в воображении в сжатом состоянии, и будущее, как ожидание того, что уже предвосхищается прошлым как сжатием. Форма восприятия, делающая возможным такой синтез есть созерцание, которое нацелено на различия.
28. Н.А. Бердяев о смысле истории
Учебники, методички Философия

Объективация означает выброшенность человека во вне, его подчинение власти необходимости, пространства, времени, рациональности. Бердяев выделяет основные признаки объектированного мира, которые и определяют условия существования человека, его рабского положения в этом мире: отчуждение объекта от субъекта; поглощенность неповторимо-индивидуального, личного общим, безлично-универсальным; господство необходимости, детерминации извне, подавление и закрытие свободы; приспособление к массивности мира и истории, к среднему человеку, социализация человека и его мнений, уничтожающая оригинальность. В результате объективации происходит раздвоение мира на феноменальный, или эмпирический, в который человек оказался выброшенным, и оставшийся по ту сторону, ноуменальный мир. Закрепленная сознанием привычка жить в этом «падшем мире» привела к тому, что именно он признается первичным, действительным миром. Эта раздвоенность порождает трагизм человеческого существования. Человек переживает острое чувство одиночества, страха перед существующим миром и тоски по мирам иным, отблески которых прорываются в его снах, мистических прозрениях и творческих интуициях. В порядке компенсации за утраченную возможность непосредственного общения с Богом у человечества вырабатывается способность познания мира и творчества в условиях объективированного, «падшего» мира. Творчество есть прорыв духа из небытия и свободы в бытие и мир истории. Однако даже в моменты наивысшего духовного напряжения в процессе творчества человек роковым образом обречен на объективацию своих творений в падшем мире и тем самым усугубляет его падшесть. Это противоречие целиком переносится и на философию Бердяева.
29. Николай Бердяев. Смысл творчества (опыт оправдания человека)
Учебники, методички Философия
30. О. Бердаев. О назначении человека: опыт парадоксальной этики
Учебники, методички Философия
31. Общие закономерности и различия проблематики философии Востока и Запада
Учебники, методички Философия
Развитие философии на Востоке и Западе при всей ее самобытности и специфичности имеет ряд общих закономерностей.
1. Философская мысль и на Востоке, и на Западе зарождается в лоне мифологии как изначальной формы общественного сознания. Для мифологии характерна синкретичность, неспособность человека выделить себя из окружающей среды и объяснить явления на основе естественных причин. Она объясняет мир и все явления в нем действием богов и героев. Но в мифологии впервые в истории человечества ставится и ряд собственно философских вопросов: как возник мир и как он развивается; что такое жизнь и смерть и другие.
2. Философия Запада и Востока зарождается как форма общественного сознания с возникновением классового общества и государства. Так, возникновение философии в Древней Индии относится примерно к I тыс. до н. э., когда на ее территории стали формироваться рабовладельческие государства. В Китае философия возникает в VI-V вв. до н. э., когда там начался процесс классового расслоения общества. Античная философия в Греции возникла в городах-государствах («полисах») на рубеже VII-VI вв. до н. э. сначала на западном побережье Малой Азии, затем - в греческих городах острова Сицилии и, наконец, в Греции - в Афинах (V в. до н. э.) и была связана с возникновением и развитием классового, рабовладельческого общества, которое создавало условия для расцвета культуры древнего мира.
3. Философия Запада и Востока обращена к общечеловеческим ценностям. Она исследует такие явления, которые человека волнуют всегда: «Как хорошо мыслить, хорошо говорить и хорошо поступать».
32. Основи філософії
Учебники, методички Философия

Студентам треба розкрити основні риси українського світоглядного менталітету: 1) антеїзм (термін походить від давньогрецького міфічного персонажа Антея, котрий черпав свою життєву силу в постійному звязку з матірю-землею) - емоційно-шанобливе ставлення до землі, рідної природи в цілому; 2) індивідуалізм - праця на родючих землях українського Лісостепу та Степу сприяла формуванню малих соціальних груп. Звідси властивий українському національному характерові індивідуалізм, поєднаний з ідеєю рівності, повагою до окремішнього індивіда та його свободи, гостре неприйняття деспотизму, абсолютної монархічної влади; 3) екзистенційність - життєвість, "заземленність"; 4) діалогічність гостро-емоційне переживання сьогоденності життя, життєлюбність, поетичне, лірично-пісенне сприйняття природного та соціального оточення, пріоритет "серця" над "головою"; 5) кордоцентризм (від лат. cordis - серце) - зверненість до "внутрішнього життя", що розкривається як "здатність до товариськості, психологічного розуміння чужого душевного життя... здатність до інтроспекції і споглядальної настроєності" (Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. Мюнхен, Львів, 1995, С. 155). Антеїзм, екзистенційність та кордоцентризм - характерні риси, якими визначається специфічність, унікальність української світоглядно-філософської ментальності, утворюючи неповторну діалогічно-гармонійну цілісність - українську філософську думку. Саме остання як власне філософія й народжується за Києворуської доби. В "Ізборнику Святослава" (1073) знаходимо уривки з "Діалектики" візантійською філософа VII-VIII ст. Іоанна Дамаскіна, в яких наводиться таке визначення філософії: "Філософія є пізнанням сущого, оскільки воно суще, тобто пізнання природи сущого. І ще: філософи є пізнанням речей божественних і людських, тобто видимих і невидимих. Далі, філософія є помисленням про смерть як довільну, так і природну... Далі, філософія є уподібненням богові... Філософія є мистецтвом мистецтв і наукою наук, оскільки філософія є початком усякого мистецтва... Далі, філософія є любовю до мудрості: істинна ж мудрість є бог. А тому любов до бога є істинна філософія" (Антология мировой философии. В 4 т., М., 1969, Т. 1, ч. 2, с. 622). Домінуючим у становленні києворуської філософської думки стає мотив філософії як "любомудрія", тобто "софійне" розуміння філософського знання. Софійне спрямування києворуського "любомудрія" виразно виявило ще одну тенденцію: органом розуміння (просвіщення) як способу осягнення істини виступає серце. В людині, що є точкою перетину світу благодаті й світу гріха, центром цих протидіючих сил є серце, яке зводить воєдино думку, волю та віру. Такий кордоцентризм бачимо у вже згадуваного Іларіона (Х ст.), першого київського митрополита-русича. У своєму "Слові про закон і благодать" він пише, що коли князь Володимир задумав увести християнство на Русі, у нього в серці "засяяв розум".
33. Основные идеи марксистской философии
Учебники, методички Философия
Общественное сознание влияет на общественное бытие:
1. относительная самостоятельность общественного знания, проявляющегося в отставании или опережении общественного бытия.
2. подчинено закону преемственности - ранее накопленный мыслительный материал может стать причиной взлета о. сознания при отсталом о. бытии. Проявляется закономерность :каждая из сфер о. сознания имеет свои собственные внутренние законы развития, не связанные с о. бытием.
3. ) в ходе исторического процесса степень активного воздействия о. сознания на о. бытие возрастает (закон возрастания).
4. Культура, по Марксу, есть способ связи между людьми. Это дает ему основание утверждать, что о степени общей культуры человека можно судить только по тому, "в какой мере другой человек в качестве человека стал для него потребностью". Отсюда вывод Маркса о том, что для каждого человека величайшим богатством "является другой человек
34. Основные определения философии
Учебники, методички Философия

ЭтапыПредставители Проблемы и идеиДревнегреческая философияСократ Платон АристотельОсновная идея: космоцентризм (страх и преклонение перед Космосом, проявление интереса прежде всего к проблемам происхождения материального мира, объяснению явлений окружающего мира)Средневековая философияОриген, Василий Великий, Григорий Нисский, Августин Аврелий, Эригена Иоан Скот, Ансельм Кентербе- рийский, Пьер Абеляр, Альберт Великий, Дунс Скот, Роджер Бэкон, Уильям Оккам.Основные идеи: Идея творения, лежащая в основе онтологии. Идея откровения, лежащая в основе теории познания. Основные проблемы: Защита и обоснование религиозной догматики. Проблема бытия Бога. Соотношение разума и веры. Отношения между Богом и миром. Проблема теодицеи. Природа универсалий. Свобода человеческой воли и предопределение.Философия ВозрожденияФранческо Петрарка, Данте Алигьери, Марсилио Фичино, Николай Кузанский, Пико делла Мирандолла, Леонардо да Винчи, Николай Коперник, Джордано Бруно, Галилео Галилей, Томмазо Кампанелла, Гуго Гроций, Никколо Макиавелли, Томас Мор.Основные проблемы: Сущность и предназначение человека. Критика средневековой схоластики. Теоретические и методические начала естествознания Философские вопросы политики и права. Основные идеи: Критика схоластической философии. Изменение стиля и содержания философствования. Переводы и комментарии к античным текстам, популярное их изложение на национальных языках. Эстетизация и морализация как отличительные черты философствования.Философия Нового времениФренсис Бэкон, Томас Гоббс, Рене Декарт, Арнольд Гейлинкс, Николай Мальбранш. Основные проблемы: Условия и границы обыденного, научного и философского познания. Проблема истины в познании. Чувственное и рациональное познание, их соотношение Природа методов научного познания. Классификация наук. Соотношение единого и многого в субстанции. Природа государства и права. Влияние культуры на развитие человека Культурное и природное в человеке. Основные идеи: Преобладание гносеологической проблематики над онтологической. Отчетливо выраженный интерес к методологии научного познания. Рационализм и антропоцентризм как основания философствования. Просветительская направленность. Критика религии и теологии.Философия ПросвещенияДжон Локк, Джон Толанд, Исаак Ньютон, Энтони Шефтсбери, Джордж Беркли, Дэвид Юм, Томас Рид, Ламетри Жюльен Офре де, Дени Дидро, Кондильяк Этьен Бонно, Монтескье Шарль Луи, Вольтер (Аруэ) Мари, Руссо Жан-Жак, Готфрид Лейбниц, Христиан Вольф, Лессинг Готхольд Эфраим, Гердем Иоганн Готфилд.Основные идеи: развитие и распространение естественных наук, преобладание материалистических тенденций в философии, умеренная критика религии и церкви. попытка компромисса между религией и философией. Бог, сотворив мир, не принимает в его делах никакого участия. Существуют первоначальные способности, посредством которых подтверждаются обыкновенные человеческие истины. антиклерикальный характер; материалистическая ориентация; энциклопедизм; учет потребностей массового читателя. доказательство необходимости социально-политических преобразований и идеологическое их подкрепление. Основные проблемы: оправдание Бога в перспективе существования зла. критика и преодоление лейбницево-вольфовой философии.Немецкая классическая философияИмануил Кант, Иоганн Готлиб Фихте, Фридрих Вильгельм Шеллинг, Георг Вильгельм Фридрих Гегель Основные идеи: впервые поставила вопрос о сущности знания. Вопрос о сущности человека. Если субъект является необходимым условием существования мира, то знание становится способом его конституирования. доминирование идеализма; главный метод философского - творчества диалектика. Основные проблемы: целостность и структурированность бытия, его познаваемость, активность сознания, связь сознания и познания, принципы развития, сущность человека, универсальность и всеобщность форм нравственности.Философия ХIХ вв.Л. Фейербах, К.Маркс, С. Кьеркергор, А.Шопенгауэр, Ф.Ницше, В.Дильгей.Моральная ценность поведения или поступка определяется его полезностью, значимостью. Включает различные философские <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%BE%D1%84%D0%B8%D1%8F> направления и школы, в том числе: романтизм <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%BC> и идеализм <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%98%D0%B4%D0%B5%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B7%D0%BC> на подъёме немецкой философии <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%86%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D1%84%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%BE%D1%84%D0%B8%D1%8F>, противоположное движение - позитивизм <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BC> во Франции <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D0%B8%D1%8F> и Англии <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B3%D0%BB%D0%B8%D1%8F>, материализм <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B7%D0%BC> Маркса <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%81,_%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BB> и Фейербаха <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B5%D0%B9%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0%D1%85,_%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%B2%D0%B8%D0%B3_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B5%D0%B0%D1%81>, философия отдельных великих мыслителей (Шопенгауэр <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D0%B3%D0%B0%D1%83%D1%8D%D1%80,_%D0%90%D1%80%D1%82%D1%83%D1%80>, Ницше <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B8%D1%86%D1%88%D0%B5,_%D0%A4%D1%80%D0%B8%D0%B4%D1%80%D0%B8%D1%85>, Кьеркегор <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%8C%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80,_%D0%A1%D1%91%D1%80%D0%B5%D0%BD_%D0%9E%D0%B1%D1%8E>), неокантианство <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B5%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE>, прагматизм <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%BC> и философия жизни <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%BE%D1%84%D0%B8%D1%8F_%D0%B6%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B8>.
35. Основные этапы развития философии (таблица)
Учебники, методички Философия
36. Основы философии
Учебники, методички Философия
Итальянский философ богослов, был монахом доминиканского ордена. Фома пытался обосновать основные принципы христианской теории, опираясь на учение Аристотеля. Под бытием разумеется христианский бог, сотворивший мир, как о том повествуется в Ветхом завете. Различая бытие и сущность (существование и сущность), Фома не противопоставляет их. Сущности, или субстанции, обладают самостоятельным бытием, в отличие от акциденций (свойств, качеств), которые существуют только благодаря субстанциям.
- На первом уровне бытие составляет лишь внешнюю определенность вещи; сюда относятся неорганические стихии и минералы.
- На втором уровне появляется целесообразность, названная Аристотелем, - «растительной душой», как бы формирующая тело изнутри, таковы растения.
- Третий уровень - животные, здесь есть действующая причина, поэтому сущее имеет в себе не только цель, но и начало деятельности движения. На всех трех ступенях форма по-разному переходит в материю, организуя и одушествляя ее.
- На четвертом уровне бытие предстает уже не как организующий принцип материи, а само по себе, независимо от материи. Это дух, или ум, разумная душа, высшее из сотворенных сущих. Не будучи связана с материей, человеческая разумная душа не погибает со смертью тела. Поэтому разумная душа носит у Фомы имя «самосущего». В отличие от нее, чувственные души животных не являются самосущими, а поэтому они и не имеют специфических для разумной души действий, осуществляемых только самой душой, отдельно от тела - мышления и воления; все действия животных, как и многие действия человека (кроме мышления и акта воли), осуществляется с помощью тела. Поэтому души животных погибают вместе с телом, она есть самое благородное в сотворенной природе. Фома рассматривает разум как высшую человеческую способность, видя и в самой воле, прежде всего ее разумное определение, которым он считает способность различать добро и зло. В воле он видит практический разум, направленный на действие, а не на познание, руководящий нашими поступками, а не созерцанием.
37. Основы философских знаний. Философские проблемы в медицине
Учебники, методички Философия

Для обозначения объективной реальности, существующей вне зависимости от человеческого сознания, в философии вводится категория материи, которую не следует путать с определением материи как вещества или даже определённого вида атомов. Наряду с корпускулярной материей существует материя в форме полей. Задача философии рассмотреть категорию материи с тем, чтобы выявить её неотъемлемые, основные свойства (признаки), присущие всем её формам. Такие признаки получили название атрибутов. К ним относятся пространство, время и движение. Пространство понятие, служащее для характеристики материальных объектов по их взаимному расположению, протяжённости и структурности. Время понятие, служащее для характеристики соотношения материальных объектов по длительности и последовательности. В философии существуют две концепции пространства и времени. Первая называется субстанциональная, вторая реляционная. Для первой характерно представление о пространстве и времени, как объективно существующих надматериальных образований, являющихся как бы вместилищем для материи и не зависимых от неё. Эта концепция развивалась в рвмках классической физики, автором которой был И. Ньютон. Вторая рассматривает пространство и время как системы отношений, в которых проявляется взаимодействие объектов материального мира. Она ведёт своё начало от релятивистской физики А. Эйнштейна ( автора теории относительности), в рамках которой была обоснована, и экспериментально доказана взаимосвязь пространства и времени в едином четырёхмерном континууме.
38. Первоисточники по философии
Учебники, методички Философия

Точно также абсурдный человек, глядя на свои муки, заставляет умолкнуть идолов. Отныне эта вселенная, где нет хозяина, не кажется ему ни бесплодной, ни никчемной. Каждая песчинка камня, каждый вспыхивающий в ночи отблеск руды, вкрапленной в гору, сам по себе образует целые миры. В неожиданно притихшей вселенной слышен шепот тысяч тонких восхитительных голосов, поднимающихся от земли. Это бессознательный, тайный зов всех образов мира такова изнанка и такова цена победы. Солнца нет без тени, и необходимо познать ночь. Абсурдный человек говорит «да» - и его усилиям более нет конца. Если и есть личная судьба, то это отнюдь не предопределение свыше, либо, в крайнем случае, предопределение сводится к тому, как о нем судит сам человек: он фатально и достоин презрения. В остальном он сознает себя властелином своих дней. В неуловимое мгновение, когда человек оборачивается и бросает взгляд на прожитую жизнь, Сизиф, вернувшись к камню, созерцает бессвязную последовательность действий, ставшую его судьбой. Она была сотворена им самим, соединена в одно целое его памятью и скреплена смертью. Убежденный в человеческом происхождении всего человеческого, желающий видеть и знающий, что ночи не будет конца, слепец продолжает путь. И вновь скатывается камень, ноша его всегда найдется. Но Сизиф учит высшей верности, которая отвергает богов и двигает камни. Сам по себе мир не имеет ни смысла, ни истины. Путь к решению человеческого существования полная и ясная отдача себе отчета в конечности и бессмысленности жизни. Сизифов труд бессмыслен, но не бесполезен: он открывает истину самому Сизифу. Одной борьбы за вершину достаточно, чтобы наполнить сердце человека. Поэтому Сизифа следует представлять себе счастливым.
39. Понимание материала и сознания
Учебники, методички Философия
40. Понятия по философии
Учебники, методички Философия

Идеализмфилософское направление, согласно которому сознание-первично, материя-вторична. Объективный-мир сотворило нечто, находящееся в не этого мира. Субъективный-мир существует благодаря сознанию человека, в не сознания-реальности нет.

Blog

Методическое пособие по предмету Философия