Geum.ru

Информация

  • 48741. Прохождение практики на ЗАО ЛАКМА
    Предпринимательство

    Завод был основан в 1925 году на базе существовавшего в то время частного предприятия. В 50-х годах, предприятие называется «Химэфир», и выпускает фармакологическую продукцию. В начале семидесятых годов началась коренная реконструкция и техническое перевооружение предприятия. Предприятие входит в нефтехимическую отрасль и начинает выпуск лакокрасочной продукции. В это же время образовывается Производственное Объединение «Укрлакокраска» и ЗАО «ЛАКМА» становится головньм предприятием объединения. В 1994 году были запущены в эксплуатацию новые цеха и производства с прогрессивным технологическим оборудованием, создан научно-технический центр со специализированными лабораториями и опытно-промышленный участок, где выпускаются новые виды лакокрасочных материалов, построена новая товарно-сырьевая база со складами и железнодорожными подъездными путями.

  • 48742. Прохоров Александр Михайлович
    История

    Необходимо было организовать поиск новых материалов, причем во всех мыслимых агрегатных состояниях: твердом (кристаллы и стекла), жидком, газообразном и в состоянии плазмы, обладающих необходимыми для генерации схемами энергетических уровней; необходимо было разработать методы получения этих материалов. При этом предъявлялись очень высокие требования к химической чистоте и структурной однородности материалов, значительно более высокие, чем существовали раньше. Кроме того, необходимо было разработать и внедрить в практику методы прецизионной механической обработки новых материалов, например, разработать методы полировки оптических поверхностей с небывало высоким классом точности, строгой параллельностью и высокой плоскостностью. Нужно было создать новые источники излучения для оптической накачки, новые методы напыления прецизионных зеркал. За этими звеньями технологии тянулись другие: создание нового технологического оборудования, особо чистых реактивов, методик и приборов для контроля качества и физических параметров материалов и много других совершенно необходимых "мелочей", из которых складываются так называемые высокие технологии. По-существу, необходимо было создать разветвленную исследовательскую и промышленную инфраструктуру, без которой создание лазеров и их продвижение в практику были бы невозможны. Мало что из перечисленного существовало в готовом виде к моменту начала развертывания работ по созданию лазеров. Именно А.М. Прохоров первым осознал необходимость и масштабы предстоящей работы и включился в нее со всем жаром своего темперамента, талантом ученого и организатора и глубокими и разносторонними знаниями. В рекордно короткие сроки, в пределах одного десятилетия, в СССР была создана сеть новых институтов, конструкторских бюро и производств, подготовлены кадры специалистов-лазерщиков и специалистов смежных направлений. В результате за короткий срок СССР превратился, наряду с США, в одну из двух лазерных сверхдержав. Роль А.М. Прохорова в этом процессе трудно переоценить. Она вполне сопоставима с ролью И.В. Курчатова в развитии атомной физики и энергетики и С.П. Королева в развитии космической техники и космонавтики.

  • 48743. Процветает ли Китай и почему не стоит перенимать китайский опыт для России?
    Политология

    В году 365 дней 52 недели. Мы не работаем по субботам и воскресеньям. Остается 52 недели по 5 дней. Получается 260 рабочих дней. Из них 1, 2 января, 23 февраля, 8 марта, 1,2 и 9 мая, 12 июня, 7 ноября и 12 декабря мы не работаем. Это 10 дней. На майские и новогодние праздники работодатели все равно отпускают всех гулять до их окончания, так как в это время у наших мягко говоря “нерабочее состояние” и заставлять их вкалывать бестолковая трата времени и технических расходов. Это еще дней 7. Вычтем еще отпуск в 28 календарных дней. Итого, выходит, что мы работаем порядка 215 дней в году и по 8 часов. Это всего 59% от 40-часовой рабочей недели. Т.е. в среднем за год мы работаем по 4,72 часа в день, что между прочим мало отличается от европейских показателей. Там нет столько праздников, но там часто практикуют 4-дневный рабочий день, который очень многих устраивает. Они и американцы тоже любят потягивать чаек и засматриваться на ворон, не говоря об обсуждении в рабочее время итогов вчерашнего матча, новых анекдотов и последних сплетен.

  • 48744. Процедура банкротства предприятия
    Разное

    Специфика реализации различных типов предприятий в переходной экономике. Характерными чертами функционирования предприятий и их различных типов в переходной экономике можно считать следующие:

    • нечеткость и изменчивость законодательной базы и, как следствие, одновременное наличие старых и новых форм предприятий, их организационная и юридическая хрупкость, нечеткая статистическая картина;
    • механическое копирование (в той или иной мере) сложившихся за рубежом форм предприятий и механизмов их функционирования без достаточного учета национальных особенностей страны и условий переходного периода;
    • сильное воздействие кризисных явлений переходной экономики и, как следствие, неустойчивость экономического положения предприятий, высокая тяга к спекулятивным действиям, к хищническому предпринимательству и т.п.;
    • высокая доля нелегального бизнеса, теневой экономики (по некоторым оценкам, ее удельный вес в российском ВВП приближается к 4050%, а в ее сфере тем или иным образом занято примерно 30 млн человек);
    • прямое или косвенное воздействие на деятельность многих предприятий криминальных структур, рэкета;
    • слабая спецификация прав собственности, неразвитость традиций цивилизованной рыночно-предпринимательской деятельности;
    • возникновение предпринимательских структур не только путем создания совершенно новых предприятий, но и путем приватизации ранее действовавших предприятий (с точки зрения роли этих предприятий в экономике второй путь следует признать наиболее значимым и характерным);
    • большое число неработающих формально зарегистрированных предприятий (среди причин: кризисность экономики, трудности привлечения финансовых средств, а также нацеленность ряда из них на проведение разовых спекулятивных операций, функции "запасного аэродрома" и т.п.);
    • высокая степень бюрократизма при открытии предприятий-юридических лиц (отсутствие опыта и изменчивость нормативных актов, традиции регламентации, корыстные мотивы чиновников и т.п.).
  • 48745. Процедура внесения поправок в конституции Франции и США
    История

    Конституция 1958 г. по способу изменения является "особо жестокой", поскольку для пересмотра требуется проведение двух этапов - принятие поправок и их ратификация. Проект пересмотра Основного закона согласно ст. 89 должен быть одобрен палатами парламента в идентичной редакции. При этой процедуре палаты - Национальное собрание и Сенат - находятся в равных условиях. После принятия поправок требуется их обязательная ратификация, которая может быть осуществлена двумя способами: либо на референдуме (основная процедура), либо в Конгрессе - на совместном заседании парламентских палат большинством в 3/5 голосов. Право выбрать способ ратификации принадлежит Президенту республики. Однако для ратификации в Конгрессе требуется, чтобы автором пересмотра выступало Правительство, а не члены парламента, Процедура ратификации в Конгрессе предусмотрена для внесения в Конституцию незначительных

  • 48746. Процедура заключения международных договоров
    Юриспруденция, право, государство

    2. Книги.

    1. Блищенко И.П., Солнцева М.И. Международная политика и международное право. М., 1970
    2. Броунли Я. Международное право. М., 1977
    3. Буткевич В.Г. Советское право и международные договора. Киев, 1977
    4. Версальский мирный договор. М., 1925
    5. Внешняя политика СССР. // Сборник документов, т.6, - М., 1947
    6. Ганюшкин Б.В. Дипломатическое право международных организаций. М., 1972
    7. Действующее международное право. В 3 т. Сост. Колосов Ю.М. и Кривчикова Э.С. М., 1996
    8. Додонов В.Н., Панов В.П., Румянцев О.Г. Международное право. Словарь-справочник. М., 1998
    9. Дружком М.П. Заключение многосторонних договоров в рамках и под эгидой международных организаций. Киев, 1986
    10. Дурденевский В.Н. Правила процедуры международных политических конференций 20 в. М., 1955
    11. Дурденевский В.Н., Крылов С.Б. Международное право. Учебное пособие. М., 1946
    12. Комментарий к ФЗ «О международных договорах РФ». М., 1996
    13. Курс международного права. В 7 т. т.4. Отрасли международного права. М., 1990
    14. Ляхс А. Многосторонние договоры. М., 1960
    15. Мартенс Ф. Современное международное право цивилизованных народов. М., 1888
    16. Международное право. Учебник для ВУЗов. М., 1957
    17. Международное право. Учебник. / МГИМО; отв.ред. Колосов Ю.Н., Кузнецов В.И. М., 1995
    18. Международное публичное право. Сборник документов. М., 1996
    19. Оппенгейм М. Международное право. М., 1968
    20. Поленц О. Ратификация международных договоров. М., 1950
    21. Сборник международных договоров СССР. М., 1985. Вып.39
    22. Степанов В.О. О праве международных организаций на участие в многосторонних международных договорах. М., 1987
    23. Талалаев А.Н. Право международных договоров. М., 1989
    24. Талалаев А.Н. Право международных договоров: общие вопросы. М., 1980
    25. Талалаев А.Н. Юридическая природа международных договоров. М., 1963
    26. Тункин Г.Я. Теория международного права. М., 1970
    27. Ульянова Н.Н. Общие вопросы многосторонних договоров в современных международных отношениях. Киев, 1981
    28. Фабриков Э.М. Международный договор (его подготовка и оформление). М., 1957
    29. Филиппов С.В. Оговорки в теории и практике международных договоров. М., 1958
    30. Хайд Ч.Ч. Международное право, его понимание и применение США. М., 1951
    31. Шуршалов В.М. Основные вопросы в теории международных договоров. М.., 1959
  • 48747. Процедура признания банкротом
    Юриспруденция, право, государство

    Дополнительно хочу обратить внимание читателей МирСоветов, что дело о банкротстве каждого гражданина индивидуально, как и любое другое дело, касающееся споров между двумя и более сторонами. Поэтому прежде чем установить список имущества гражданина, подлежащего распродаже для погашения его долгов, проводится опись всего имеющегося имущества, после чего некоторые вещи, не входящие в указанный выше список, также могут быть арестованы судом и переданы на продажу. Это происходит по личному усмотрению судьи, чем он будет руководствоваться в принятии данного решения, предугадать нельзя. Но, скорее всего, в первую очередь будут учитываться цели, на которые были взяты денежные средства гражданином и их реальное использование.

  • 48748. Процедурний аспект обліку в німецькомовних країнах
    Менеджмент

    Відомим прибічником процедурної концепції був вчений-бухгалтер І.Ф. Шер. Він розглядав облікову процедуру як мету, предмет і метод бухгалтерії. В основу обліку І.Ф. Шер поклав не рахунки, а баланс, тому його теорію і досі часто називають «балансовою теорією Шера». Баланс вчений називав «альфою і омегою бухгалтерії»; він говорив, що все починається з балансу і все ним закінчується. Навіть до цього часу майже всі підручники з теорії бухгалтерського обліку при вивченні методу починають з балансу, а не з рахунків. Під впливом дедуктивного методу І.Ф. Шера - від балансу до рахунків, - бухгалтерія в 20-х рр. XX ст. поступово трансформувалась на балансовий облік (балансоведення).

  • 48749. Процедуры досудебного разбирательства
    Юриспруденция, право, государство
  • 48750. Процедуры и функции
    Компьютеры, программирование

    Ввести двумерный массив. Получить одномерный массив включающий все не нулевые элементы матрицы. Найти модуль полученного вектора.

  • 48751. Процедуры проверки внутренней системы контроля предприятия, организации, учреждения
    Бухгалтерский учет и аудит

    Элементами системы внутреннего контроля экономических субъектов являются внутренний аудит и управленческий контроль. Внутренний контроль создается для упорядоченного и эффективного ведения дел, обеспечения соблюдения политики руководства, охраны активов, обеспечения полноты и точности документации и всей внутрифирменной информации о производственно-хозяйственной и финансовой деятельности. При этом реализация целей управления в системе внутреннего контроля возложена, во-первых, на организационно-технический механизм (включающий процедуры контроля, внутреннюю регламентирующую нормативную документацию и т.п.) и, во-вторых, на специальные контрольные подразделения управления (отделы) внутреннего аудита.

  • 48752. Процентна політика комерційного банку
    Банковское дело

    Список використаної літератури

    1. Про банки та банківську діяльність: Закон України згідно постанови ВР №325/2000 ВР від 07.12.2000р.
    2. Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України. Постанова НБУ №418 від 20.08.99р.
    3. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України. Правління НБУ №466 від 30.12.97р.
    4. Про кредитування. Положення Національного банку України №246 від 28.09.95р.
    5. Про затвердження Положення про механізми рефінансування комерційних банків України. Постанова Правління НБУ №484 від 15.12.2000р. Із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку N 121 ( z0121-01 ) від 22.03.2001
    6. Про затвердження "Правил організації фінансової та статистичної звітності банків України". Постанова Правління НБУ від 12.12.97р.
    7. Інструкція Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків. Постанова Правління від 14 квітня 1998р. №141
    8. Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України. Постанова Правління НБУ №114 від 2003.1998р.
    9. Правила бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів та витрат банків. Постанова Правління НБУ №316 від 35.09.1997р.
    10. Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків. Постанова Правління НБУ №122 від 27.03.1998р.
    11. Ачкасов А. И. Типы валютных операций и другие виды сделок на международном денежном рынке.- М.:Консалтбанкир,1994.
    12. Банковские учреждения в развивающихся странах./ Под ред. Крис Дж. Барлтроп и Дианы МакНоттон. Том 1, 2. Всемирный банк Вашингтон, 1994.
    13. Банковское дело./ Под ред. Лаврушина. М., 1992.
    14. Банковское дело: стратегическое руководство.-М.: АО “Консалтбанкир”,1998.
    15. Банківські операції/ Під ред. Мороза. К.:КНЕУ, 2000.
    16. Вступ до банківської справи / Під ред. Савлука. К.: Лібра,1998.
    17. Основы банковского дела / Под ред. Мороза К.,1994.
    18. Финансовые фьючерсы / Под ред. Кузнецова М.:МГУ,1993.
    19. Кредитование / Пер. с англ. К., 1994
    20. Международная торговля: финансовые операции, страхование и другие услуги / пер. с англ. К.,1994
    21. Буренин А.Н. Рынки производных финансовых инструментов. М.: Инфра-М,1996.
    22. Валравен К.Д. Управление рисками коммерческого банка. Мировой банк реконструкции и развития., 1993.
    23. Вітлінський В.В. Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. К.: ТОВ “Борисфен-М”, 1996
    24. Де Ковни Ш. Стратегии хеджирования. М.: Инфра-М, 1996.
    25. Жезлов А.И. Кредитная политика коммерческого банка. М.,1998.
    26. Примостка Л.О. Банківський менеджмент. Хеджування фінансових ризиків. К.:КНЕУ, 1998.
    27. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку.- К.:КНЕУ,1999.
    28. Роуз Питер. Банковский менеджмент. М.: Дело Лтд, 1995.
    29. Синки Дж. Управление финансами в коммерческих банках. М.,1994.
    30. Тимофеев Л.А. Финансовые фьючерсы. М.:МГУ,1997
  • 48753. Процентні ставки та їх структура
    Банковское дело

    Відповідно до другого підходу, інфляція виміряється за допомогою індексу цін. Індекс цін - це відношення сукупної ціни "ринкового кошика" у поточному році до ціни аналогічного "ринкового кошика" у базисному році. Наприклад, при розрахунку індексу цін на споживчі товари 2002 р. використовується як базовий період, для якого встановлюється рівень цін, що дорівнює 100. У 2006 р. індекс цін складав приблизно 118. Це означає, що в 2006 р. ціни були на 18% вищі, ніж у 2002 p., або, інакше кажучи, набір товарів, що у 2002р. коштував 100 грошових одиниць, у 2006 p. - 118.

  • 48754. Процес і методи навчання
    Педагогика

    Етапи навчанняДіяльність викладанняДіяльність учіння

    1. Підготовчий
    2. аналіз умов навчання
    4. формулювання навчальних цілей
    6. підготовка змісту навчання
    8. вибір форм і методів навчання
    10. складання орієнтовного плану чи сценарію роботи
    12. підготовка матеріалів, приміщення, умов
    13. Вступно-мотиваційний
    14. вступна організація
    15. Настрій до роботи, вгамування, самоорганізація
    17. повідомлення теми, навчальних цілей і плану роботи
    18. Ознайомлення з темою, ..., їх записування
    20. вступне мотивування
    21. Усвідомлення особистої значущості навчання, приведення у стан готовності до навчання
    22. Операціонально-пізнавальний
    23. повторення (актуалізація) попереднього матеріалу
    24. Пригадування основної інформації, встановлення звязків з новою темою
    26. перевірка домашнього завдання (ср)
    27. Перевірка і самоперевірка готовності до подальшої роботи
    29. попередній контроль і оцінювання
    30. Самоконтроль і самооцінювання можливостей до вивчення теми
    32. інформування
    33. Вивчення і засвоєння необхідної інформації
    35. первинна перевірка
    36. Повтор і систематизація інформації, її закріплення
    38. організація формування вмінь та навичок використання отриманої інформації на практиці
    39. Формування вмінь та навичок використання отриманої інформації на практиці
    41. поточне керування і корекція навчання, поточне мотивування
    42. Підтримання своєї зацікавленості, готовності до роботи на необхідному рівні
    43. Контрольно-оцінний
    44. заключний контроль і оцінювання
    45. Перевірка і самоперевірка досягання навчальних цілей.
    47. обговорення ходу і результатів навчання (рефлексія)
    48. Осмислення ходу навчання, особистих перешкод.
    50. надання домашнього завдання (чи завдання для СР)
    51. Отримання домашнього завдання (завдання для СР)
    53. завершальне мотивування
    54. Настрій на подальшу роботу.2. МЕТОДИ, ПРИЙОМИ І ЗАСОБИ НАВЧАННЯ ЯК ДИДАКТИЧНІ КАТЕГОРІЇ
      55. З грецької “metodos” буквально перекладається як шлях до чогось. Тому найпростіше можна визначити метод навчання як спосіб досягання навчальних цілей. Наприклад, щоб отримати необхідну інформацію з сьогоднішньої теми можна діяти декількома способами (тобто використати різні методи):
    55. самостійно прочитати матеріал в літературі;
    56. прийти на лекцію;
    57. розпитати викладача;
    58. звернутись за конспектом до одногрупника і т.д.
      59. Поняття методу характеризує змістовно-процесуальну або внутрішню сторону навчального процесу. Це відповідь на запитання: “Що зробити для досягнення навчальної цілі?”. Приклади методів навчання: лекція, аналіз ситуації, читання підручника, спостереження, експеримент, демонстрація, дидактична гра та інші. Для вірного розуміння поняття “метод” слід відрізняти його від поняття “прийом”. Прийом є складовою частиною методу, він не має самостійного значення для реалізації цілі навчання. Наприклад, метод “читання лекції”, може включати прийом “зміна інтонації для підтримання уваги слухачів”. Для досягання цілі лекції - передачі інформації - цей прийом не має прямого значення, але він сприяє ефективності цього процесу. Маючи більш вузьке і конкретне призначення, прийоми забезпечують поглиблене засвоєння окремих питань, теми та навчальної дисципліни в цілому. Кожен метод може включати багато різних прийомів (як правило, їх більше у досвідченого викладача). Але і один і той же прийом може входити до складу різних методів. Деякі прийоми застосовуються у викладанні всіх навчальних дисциплін, інші лише у викладанні однієї навчальної дисципліни. Нерідко за провідним методичним прийомом може називатись весь метод (наприклад, “прийом комунікативної атаки” в спілкуванні в навчанні можна вважати методом, о ефективно забезпечує початок заняття). В окремих випадках прийом може виступати методом, і тоді він входить у деякі інші методи. Наприклад метод інструктажу одночасно є прийомом, необхідним при проведенні дидактичної гри, аналізі проблемних ситуацій. Крім того, до складу методів часто включають і засоби навчання, наприклад методи: робота з книгою, робота на ЕОМ, на тренажері і т.п. Засоби навчання це різноманітні матеріали і знаряддя навчального процесу, завдяки використанню яких успішне і швидше досягаються навчальні цілі 3. Класифікація методів навчання Для вибору того чи іншого методу навчання зручно користуватись якоюсь класифікацією. В основу класифікації методів навчання можуть бути покладені різні підвалини. Єдиної класифікації методів навчання в сучасній дидактиці нема. І причина цього складність навчально-пізнавальної діяльності, взаємоповязаність її складових елементів, важкість винайдення найсуттєвішого критерію такої класифікації. В якості критеріїв класифікації методів навчання можуть виступати будь-які компоненти навчальної діяльності: ціль, зміст, процес, засоби, субєкти і т.д. Наведемо декілька відомих класифікацій (табл.). Класифікації потрібні для того, щоб наочно побачити різні методи навчання і обрати необхідний метод роботи. Найбільш невдалим є поділ методів на активні і пасивні. По-перше, метод не є живою істотою, отже не може бути активним. По-друге активність учнів може бути досягнута при всіх методах роботи за рахунок використання спеціальних активізуючи прийомів. Найбільш вдалим є поділ методів за етапами діяльності і навчальними цілями, оскільки при цьому зручно в залежності від висунутих цілей або етапу роботи обрати необхідний метод. Гарна класифікація сучасних методів навчання студентів наведена в підручнику “Педагогика и психология высшей школы” колективу авторів (схема). При виборі методів і прийомів навчання доцільно користуватись принципом оптимальності, висуненим Ю.К.Бабанським. Методи і прийоми навчання вважаються обраними оптимально, коли дозволяють з найбільшим успіхом вирішувати висунені задачі за відведений час. При виборі методів навчання необхідно враховувати їх відповідність:
    59. принципам навчання.
    60. цілям і задачам навчання.
    61. змісту даної теми.
    62. навчальним можливостям та інтересам навчальної групи (віковим особливостям, рівню підготовленості, структурним параметрам групи).
    63. наявним умовам і часу, відведеному на навчання.
    64. можливостям самих вчителів (їх попереднім досвідом, рівнем теоретичної і практичної підготовки, особистими якостями та інш.).
      65. НАЙВІДОМІШІ КЛАСИФІКАЦІЇ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ Критерій класифікаціїГрупи методів
    65. Рівень активності (за Є.Я.Голантом)
    66. пасивні: розповідь, лекція, пояснення, демонстрація;
    67. активні: методи самостійної роботи учнів: робота з книгою, лабораторний метод
    68. Рівень включення учня в продуктивну (творчу) діяльність (за М.Н.Скаткіним та І.Я.Лернером)
    69. пояснювально-ілюстративні або інформаційно-рецептивні: розповідь, лекція, пояснення, робота з підручником, демонстрація;
    70. репродуктивні: вправи, досліди, вирішення задач (за зразком);
    71. проблемного навчання: проблемна лекція, дискусія, вирішення проблемних ситуацій, завдань;
    72. частково-пошукові (евристичні): евристична бесіда;
    73. дослідницькі (наукового пізнання): пошук і систематизація інформації, планування і програмування, прогнозування, проектування, моделювання, експеримент.
    74. Джерело отримання знань (за Є.І.Петровським і Д.О.Лордкіпанідзе)
    75. словесні: лекція, розповідь, пояснення, бесіда, робота з книгою, рольова гра;
    76. наочні: ілюстрація, демонстрація, показ, спостереження;
    77. практичні: вправи, досліди, експерименти.
    78. Етап процесу навчання (за Ю.К.Бабанським)
    79. організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності;
    80. стимулювання і мотивації навчання;
    81. контролю і самоконтролю за ефективністю навчання
    82. Етап процесу навчання (за М.А.Даниловим, Б.П.Єсиповим та І.Ф.Харламовим)
    83. отримання нових знань: розповідь, пояснення, лекція, ілюстрація, демонстрація;
    84. закріплення нового матеріалу: бесіда, робота з підручником;
    85. самостійної роботи учнів з осмислення і засвоєння нового матеріалу: робота з підручником, лабораторні роботи;
    86. застосування знань на практиці і виробки умінь та навичок: письмові і практичні вправи, лабораторні заняття;
    87. перевірки і оцінювання знань, вмінь і навичок учнів: спостереження, усне опитування, виставлення поурочного балу, контрольні роботи, перевірка домашніх робіт, програмований контроль.
    88. Навчальні цілі (за В.А.Козаковим)
    89. Інформаційно-презентативні:
    90. усні: лекція, міні-лекція, проблемна лекція, розповідь, пояснення, читання вголос, опис, доведення і переконання, повторення, систематизація, огляд, інструктаж, консультування, переказ, виступ, презентація;
    91. письмові: конспектування, реферування, анотування, план тексту, таблиці, схеми, аналіз, синтез, класифікація, порівняння, узагальнення, конкретизація, інтерпретація, підсумки, висновки, переклад, виклад, твір, диктант, резензування, повідомлення, доповідь, звіт, пояснювальна записка, стаття, тези;
    92. наочно-усні: ілюстрація, демонстрація, показ, спостереження;
    93. Алгоритмічно-дійові:
    94. діалогічні: бесіда, дискусія, опитування;
    95. предметно-групові: вправа, дослід, діагностика, вирішення задач, робота з ЕОМ, експеримент, кейс-метод, анкетування, тестування;
    96. групові: мозковий штурм, синектика, метод проектів, ігрове моделювання, аналіз ситуацій, гра, тренінг
    97. Самостійно-пошукові:
    98. індивідуальна робота: спостереження, проекти, моделювання, дослідження
    99. самостійна робота: пошук і систематизування інформації, планування і програмування, прогнозування, проектування, моделювання.
      100. основні методи організації навчання Лекція
    100. історично метод викладу матеріалу шляхом точного читання завчасно написаного тексту (конспекту), в сучасному розумінні тривалий, послідовний, систематизований виклад вчителем значного за обсягом навчального матеріалуПроблемна лекція
    101. метод навчання, при якому вчитель не лише повідомляє учням готові знання (кінцеві висновки науки), а й відтворює певною мірою шлях їх відкриття через вирішення проблемних завдань, постановку дослідів, відповіді на проблемні запитання.Розповідь
    102. живий, образний, емоційний виклад будь-якого питання, недовгий за часом, що містить переважно фактичний матеріалПояснення
    103. метод усного викладу навчального матеріалу, метою якого є аналіз, тлумачення й доказ різних положень матеріалу, що викладається, шляхом розкриття причинно-наслідкових та інших звязків та закономірностейІлюстрація
    104. показ конкретних предметів і явищ в натурі чи у вигляді зображень, які сприймаються за допомогою органів відчуттів, у статичному вигляді (макети, моделі, фотографії, картини, малюнки, діаграми, графіки, таблиці, схеми, формули, математичні моделі економічних процесів, географічні карти); надання усного матеріалу, який активізує уявлення (факти, приклади, аналогії, афоризми, цитати).Демонстрація
    105. показ конкретних предметів і явищ в натурі чи у вигляді зображень, які сприймаються за допомогою органів відчуттів, у динаміці (кіно-, телефрагменти, діюча модель, дослід, процес утворення схеми, таблиці) Показ
    106. метод демонстрації певного способу дійБесіда
    107. діалогічний метод навчання, при якому вчитель шляхом вдало поставлених питань спонукає учнів міркувати і аналізувати в певній логічній послідовності факти і явища, що вивчаються, і самостійно підходити до відповідних теоретичних висновків та узагальнень; відтворювати раніше набуті знання.Дискусія
    108. історично спір, суперечка окремих осіб, співбеседніків, в сучасному розумінні широке публічне обговорення якогось спірного питання під керівництвом ведучого.Аналіз конкретних ситуацій
    109. глибоке і деталізоване дослідження реальної чи імітованої ситуації, що виконується для виявлення її окремих чи загальних характерних властивостей, пошуку найоптимальнішого способу її вирішення.Дидактична гра
    110. будь-яке змагання або протиборство поміж гравцями, дії яких обмежені певними умовами (правилами), яке спрямоване на досягання певної мети (виграшу, перемоги, винагороди) Вправа
    111. метод здійснення учнями багаторазового дій з застосування матеріалу, що вивчається, на практиціДослід
    112. проведення експериментів, тобто створення умов, які дозволяють виявити будь-яке явище для дослідження причин його вияву, протікання, наслідків та інш.Вирішення задач
    113. здійснення певних розрахунків, пошук виходу з ситуації, вирішення проблемиСпостереження
    114. метод самостійного виявлення та аналізу певного наочного матеріалуРобота з підручником
    115. організація самостійної роботи учнів над друкованим текстом.
      116. 4. ОСНОВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ До основних методів навчання більшість авторів підручників педагогіки (незалежно від обраної класифікації) відносять такі: лекція, проблемна лекція, розповідь, пояснення, ілюстрація, демонстрація, показ, бесіда, дискусія, аналіз конкретних ситуацій, дидактична гра, вправа, дослід, вирішення задач, спостереження, робота з підручником (табл.). Всі ці методи добре описані в навчальній літературі. При виборі таких методів слід чітко усвідомлювати їх призначення, витрачання часу, а також ефективність засвоєння. За результатами досліджень, проведених Національним тренінговим центром (США, штат Меріленд) у 80-х рр.. було побудовано схему ефективності різних методів навчання (так звана „Піраміда навчання”). 5. МЕТОДИ АКТИВНОГО НАВЧАННЯ Хоч класифікація методів на активні і пасивні і є не зовсім вдалою (про це вже йшла мова), традиційно методи, що найбільше сприяють підвищенню інтересу, самостійності і творчої активності учнів у навчанні, називаються методами активного навчання (або активними методами). Тим самим мов би проводиться їх розмежування з традиційними догматичними методами, де учень лише пасивний спостерігач і приймач інформації, що надається викладачем. Поняття “активного навчання” виникло у 70-ті роки ХХ ст. і було повязане з періодом застою у вітчизняній освіті, зниженням її якості. І хоч з тих часів було запропоновано багато різноманітних методів активізації роботи учнів, криза системи освіти триває. Для ілюстрації можна навести дані світового банку щодо освітніх тенденцій, виявлених у підготовці учнів 13-ти років з математики та природничих наук щодо 19-ти країн світу. Освітні тенденції (середні бали для 8-ми країн світу): 1 Великобританія, Ізраїль, Канада, Франція; 2 Росія, Словаччина, Угорщина, Україна. Ці дані свідчать про те, що в нашій системі освіти традиційно більша увага приділяється відтворенню наявної культури, в той час як в інших країнах можливостям її оновлення і вдосконалення. Сьогодні часто пишуть, що причиною такої ситуації є менталітет, специфіка західної і східної культури. Для західної культури більш притаманним є особистісний, індивідуальний підхід, учень завжди має свою думку стосовно того, що він вивчає, може відмовитись вчити те, що йому не потрібне, не цікаве. Отже застосування активних методів навчання єдино можливий шлях навчання. Для східної культури навчання це просвітлення, те, що надається “зверху” і не може змінюватись принаймні у навчанні. Учень не має права власної думки, він повинен лише відтворювати надане йому знання. За таких умов застосування спеціальних активних методів непотрібне. Достатньо лише інформаційно-презентативних і репродуктивних методів. Цікаво, що навіть самі студенти східної культури часто відмовляються від активних методів роботи, лякаються виказати свою думку, щось продемонструвати. Наша країна знаходиться в особливому положенні на зіткненні двох культур, двох підходів. Отже, саме на нас може бути покладеною місія поєднання цих двох підходів, оскільки навіть традиційна перевага якогось одного з них це обмеження, або гальмування розвитку, або слабка база, основа. І доцільним є доречне застосування і традиційних і активних методів навчання. До основних методів активного навчання традиційно відносять: різноманітні дискусії, аналіз ситуацій, ігри. Оскільки саме ці методи розкриті в навчальній літературі не завжди повно, надамо їх коротку характеристику. Слово "дискусія" походить з латинської "discussio" - дослідження і означає суперечку, обговорення якого-небудь спірного питання (проблеми) з метою правильного його розвязання. Дискусія може виконувати у навчальному процесі значну кількість функцій:
    116. подання суперечливого матеріалу, в якому група самостійно обирає правильну точку зору,
    117. демонстрація різних підходів до тих чи інших явищ, обговорення та вирішення складних теоретичних і практичних проблем,
    118. обмін досвідом між слухачами,
    119. розробка єдиного підходу до дослідження певного явища,
    120. швидкий, всебічний розгляд проблеми і знаходження нетрадиційного рішення,
    121. формування інтелектуальних вмінь, навичок конструктивного вирішення суперечок,
    122. надання можливості прояву творчих здібностей, ініціативності,
    123. зацікавлення аудиторії, стимулювання і мотивація навчальної діяльності та інші.
      124. Метод дискусії широко розповсюджений у зарубіжних країнах, про що свідчить велика кількість розробок різноманітних видів групового обговорення. Різні форми дискусій визначаються особливостями організації взаємодії учасників обговорення, їх складом, правилами поведінки та керівництва дискусії, попередньою підготовкою учасників. Найпростішою формою організації дискусії є фронтальна дискусія, яка часто виникає в аудиторії спонтанно. Невимушеність такої дискусії, її природний характер, коли студенти самі відкликаються на цікаву для них проблему, відсутність потреби у попередній організаційній підготовці як з боку тих, хто навчається, так і тих, хто навчає, призводять до широкої розповсюдженості саме цієї форми дискусії у вітчизняній практиці викладання. Але її стихійний характер, непередбаченість виникнення, залежність від певного емоційного стану учасників робить таку дискусію недостатньо ефективним способом навчання. Існують і інші форми дискусій, які потребують попередньої підготовки, але за умов добре розробленого сценарію і стимулюванні відповідної діяльності студентів здатні бути досить ефективними формами навчання: диспут, “круглий стіл”, засідання експертної групи, форум, симпозіум, дебати, техніка “акваріуму”, мозкова атака (мозковий штурм), синектика, висування проектів та інші.
    Диспут спір на наукову, літературну чи іншу тему, що відбувається перед аудиторією (ведеться певними попередньо підготовленими особами).

  • 48755. Процес кваліфікації злочинів
    Юриспруденция, право, государство

    Притягнення до кримінальної відповідальності особи, винної у вчиненні злочину, має на меті застосування до нього покарання, необхідного і достатнього для виправлення винного і попередження вчинення нових злочинів. Покарання призначається в межах або, у виняткових випадках, нижче санкції статті, в якій встановлена відповідальність за даний конкретний злочин. Отже, необхідною передумовою відповідальності є встановлення тієї норми кримінального права, яка містить склад злочину, що охоплює ознаки вчиненого діяння. Це завдання вирішується за допомогою кваліфікації діяння. Вона виражається в зіставленні ознак вчиненого діяння з ознаками конкретних складів злочинів, передбачених кримінальним законом, і встановленні між ними тотожності і відмінності.

  • 48756. Процес навчання
    Педагогика

    Для інших навчання вимагає зусиль необхідно пожертвувати іншими інтересами і розвагами для концентрації на процесі навчання. Допомогти в цьому вам може розклад навчання. Воно включає наступні кроки.

    1. Поставте персональну мету, що ви хочете досягти в результаті виконання програми навчання. Це може мати відношення до ученого ступеня, що ви хочете одержати або навичкам, що ви хочете придбати.
    2. Потім вирішите, скільки годин у тиждень вам необхідно для досягнення цілі. Визначите, скільки може вимагатися часу для навчання. Для цього будуть необхідні консультації з іншими учнями, що мають досвід навчання по такій програмі, або з викладачем.
    3. Розподілите цього годинник навчання по різних днях не діли, забезпечивши досягнення рівноваги протягом тижня з іншими інтересами.
    4. Складіть розклад роботи з темами, що ви будете вивчати в тижневі періоди, будучи упевненими, що ви дійсно зможете це вивчити під час.
    5. Підготуйте формальний графік навчання протягом усієї програми навчання. У графіку вкажіть конкретно дні завершення визначених тим або завдань.
    6. Переконаєтеся, що розклад передбачає періоди відпочинку під час і після закінчення періодів навчання. Залишіть вільним від занять 1 день кожного тижня, а також передбачите трохи більш довгих перерв протягом дня або тижня під час навчання.
    7. Намагайтеся дотримувати розклад і не відставати від нього. Якщо це случилося, то можна пожертвувати чим-небудь зі сфери ваших інтересів, наприклад, відкласти похід у кіно.
  • 48757. Процес прийняття та класифікація управлінських рішень
    Менеджмент

    Рішення класифікують за такими ознаками:

    • за масштабом обєкта глобальні, локальні, обєктні;
    • за терміном дії оперативні (прийняті рішення реалізуються годинами, цілодобово, тижнями), стратегічні (реалізовані протягом декількох років відповідно до прийнятого стратегічного плану) і тактичні (реалізуються протягом року);
    • за змістом економічні, соціальні, політичні тощо;
    • за засобами передачі вербальні, невербальні, електронні;
    • за формою відображення план, наказ, програма тощо;
    • за формою текстові, графічні, математичні;
    • за метою комерційні, некомерційні;
    • за ступенем невизначеності (повноти інформації) рішення, прийняті в умовах визначеності, в умовах ризику (можливішої визначеності) і в умовах невизначеності;
    • за повторюваністю програмовані (ті, що повторюються багато разів та мають напрацьовані процедури прийняття) та непрограмовані (виниклу проблему потрібно вирішувати вперше);
    • за ступенем унікальності рутинні, нетворчі й унікальні (творчі);
    • за кількістю субєктів, що вирішують проблему індивідуальні і колективні (групові);
    • за типом застосовуваних критеріїв і часу (швидкості) вирішення завдань;
  • 48758. Процес реалiзацiї рiшень i його регулювання
    Менеджмент

    Âèñíîâêè äî ðîçä³ëó

    1. Ñèñòåìíèé àíàëiç ââàæàºòüñÿ îäíèì ç åôåêòèâíèõ çàñîáiâ ùî íàäຠËÏÐ ó ïðîöåñi ïðèéíÿòòÿ ðiøåíü. Âií ïåðåäáà÷ຠâèêîðèñòàííÿ ÿê ñòðîãèõ êiëüêiñíèõ, òàê ëîãi÷íèõ ñóäæåíü, äîñâ³äó, ³íòó³ö³¿.
    2. Ñèñòåìíèé àíàëiç îäåðæàâ øèðîêå ïîøèðåííÿ ïðè âèðiøåííi òàêèõ çàâäàíü, ÿê ðîçïîä³ë âèðîáíè÷èõ ïîòóæíîñòåé ìiæ ñòðóêòóðíèìè ïiäðîçäiëàìè, âèçíà÷åííÿ ïîòðåáè óñòàòêóâàííi, ó ðîáiòíèêiâ òié ÷è iíøié ñïåöiàëüíîñòi, êâàëiôiêàöi¿, ïðîãíîçóâàííi ïîïèòó íà ðiçíi âèäè ïðîäóêöi¿.
    3. Äëÿ âèðiøåííÿ ðÿäó çàâäàíü îïòèìiçàöiéíîãî õàðàêòåðó ÷àñòî âèêîðèñòîâóþòü ìåòîäè äîñëiäæåííÿ îïåðàöié (²ÑÎ). Ìåòîäè ²ÑÎ çíàõîäÿòü øèðîêå çàñòîñóâàííÿ ïðè âèáîði åôåêòèâíèõ âàðiàíòiâ âèêîðèñòàííÿ ðåñóðñiâ i ¿õ ðîçïîäië (ïðè ÿêîìó äîñÿãàºòüñÿ ìàêñèìàëüíà åôåêòèâíiñòü âèðîáíèöòâà), îïòèìiçàöi¿ îáñëóãîâóâàííÿ åëåìåíòiâ âèðîáíè÷î¿ ñèñòåìè (ìiíiìiçàöiÿ âòðàò), ðàöiîíàëüíî¿ îðãàíiçàöi¿ äîñòàâêè íà ïiäïðèºìñòâî ìàòåðiàëüíèõ ðåñóðñiâ, âèáîði îïòèìàëüíîãî ìàðøðóòó âíóòðiøíüîçàâîäñüêîãî òðàíñïîðòó é îðãàíiçàöiÿ êiëüöåâî¿ ñèñòåìè ïåðåâåçåííÿ âàíòàæiâ.
    4. Ñóòü çàâäàíü, ðîçâÿçóâàíèõ ìåòîäàìè òåî𳿠ìàñîâîãî îáñëóãîâóâàííÿ, ó áiëüøîñòi âèïàäêiâ çâîäèòüñÿ äî âèçíà÷åííÿ òàêîãî ñïîñîáó îáñëóãîâóâàííÿ ðiçíèõ âèðîáíè÷èõ äiëÿíîê, ùî çàáåçïå÷óâàâ íàéìåíøi âèòðàòè i âòðàòè. Íà îñíîâi ìåòîäiâ äàíî¿ òåîði¿ ìîæóòü çâàæóâàòèñÿ ðiçíi çàâäàííÿ â ãàëóçi ïëàíóâàííÿ é îðãàíiçàöi¿ âèðîáíèöòâà. Äî íèõ âiäíîñÿòüñÿ ïðîáëåìè ìàòåðiàëüíî-òåõíi÷íîãî çàáåçïå÷åííÿ, òðàíñïîðòíi ïîòîêè, iíñòðóìåíòàëüíå i ñêëàäñüêå ãîñïîäàðñòâî i ò.ä.
    5. Ïiäõiä, ÿêi ìîæíà ââàæàòè Áàéºñà â ïðèéíÿòòi ðiøåíü áàçóºòüñÿ íà ðîçäiëàõ òåîði¿ éìîâiðíîñòi i ìîæå çàñòîñîâóâàòèñÿ â óìîâàõ ðèçèêó i íåâèçíà÷åíîñòi ïðè ãðóïîâîìó ïðèéíÿòòi ðiøåíü. Óïîðÿäêóâàâøè ðiçíi äóìêè, ìîæíà êiëüêiñíî âèðàçèòè íàÿâíó íåâèçíà÷åíiñòü i íà îñíîâi öüîãî çðîáèòè âèñíîâêè ö³ëêîì ïðèéíÿòíèìè.
    6.  ïiñëÿâîºííi ðîêè îäåðæàâ øèðîêå ðîçïîâñþäæåííÿ, îñîáëèâî â çàõiäíèõ êðàíàõ, ìåòîä “âàðòiñòü åôåêòèâíiñòü”, ùî iíîäi íàçèâàþòü “âèòðàòè âèãîäè”, ùî áàçóºòüñÿ íà ïîáóäîâi ãðàôi÷íèõ ìîäåëåé i ¿õíüîìó çiñòàâëåííi (ñèíòåçi). Çà äîïîìîãîþ öèõ ìîäåëåé ìîæíà, íàïðèêëàä, âèçíà÷èòè åôåêòèâíó êiëüêiñòü ïðîäóêö³¿, ùî âèïóñêàºòüñÿ, ïî âàðòîñòi.
    7.  ãàëóçi ïëàíóâàííÿ âèðîáíèöòâà ïiäïðèºìñòâà (÷è îêðåìèõ âèäiâ éîãî äiÿëüíîñòi) øèðîêå ðîçïîâñþäæåííÿ îäåðæàëè ðiçíi ìàòåìàòè÷íi ìåòîäè îïòèìiçàö³éíèõ çàâäàíü íà áàçi äîñëiäæåííÿ îïåðàöié. Öi çàâäàííÿ, ó çàëåæíîñòi âiä iñíóþ÷èõ óìîâ, êðèòåði¿â i îáìåæåíü, à òàêîæ òèì÷àñîâèõ õàðàêòåðèñòèê ìîæóòü çâàæóâàòèñÿ ìåòîäàìè ëiíiéíîãî, íåëiíiéíîãî, äèíàìi÷íîãî ÷è ñòîõàñòè÷íîãî ïðîãðàìóâàííÿ ïëàíóâàííÿ.
    8. Áàãàòî çàâäàíü êåðóâàííÿ â äiéñíèé ïåðiîä çâàæóþòüñÿ íà áàçi òåîði¿ iãîð. Çàñòîñîâóâàíi îñíîâíi êðèòåði¿ äàíî¿ ìîäåëi ìîæóòü äàâàòè ðiçíi ðåçóëüòàòè â òèõ ñàìèõ ñèòóàöiÿõ. Òîìó âèêîðèñòàííÿ çíàíü iíäèâiäà (ËÏÐ) ïðî éìîâiðíi ñòàíè “ïðèðîäè”, ÷è éîãî iíòó¿öiÿ îäåðæàííÿ íîâèõ çíàíü çà äîïîìîãîþ åêñïåðåìåíòó º êðàùèì âèõîäîì äëÿ çàñòîñóâàííÿ òîãî ÷è iíøîãî êðèòåð³þ. Îñîáëèâå çíà÷åííÿ, íàáóâàþòü iãðè â óìîâàõ çàñòîñóâàííÿ çàêîíiâ i ìåòîäiâ ìiêðîåêîíîìiêè é ó ðåôëåêñèâíîìó ïiäõîäi äî ïðèéíÿòòÿ óïðàâëiíñüêèõ ðiøåíü.
    9. Iíòó¿öiÿ i ïðàöÿ, íàòõíåííÿ i ñâiäîìiñòú, áóäó÷è åëåìåíòàìè òâîð÷îñòi, ÷àñòî ìîæóòü íåçìiðíî ñêîðîòèòè ÷àñ i âèòðàòè, íåîáõiäíi äëÿ âèðiøåííÿ çàâäàííÿ. Áóâຠi òàê, ùî âiäîìi øëÿõè i ìåòîäè âèðiøåííÿ çàâäàíü íå äîñÿãàþòü ìåòè. Ó öèõ óìîâàõ íà äîïîìîãó ïðèõîäÿòü ïiäõîäè, çâÿçàíi ç åâðèñòè÷íèì ïðîãðàìóâàííÿì ðîçâÿçàííÿ ïðîáëåì ÷è åêñïåðòèçîþ.
    10. Ìåòîä åêñïåðòíèõ îöiíîê çàñòîñîâóºòüñÿ äëÿ ðiçíîãî ðîäó çàâäàíü, ùî ìàþòü ÿêiñíi õàðàêòåðèñòèêè ñêëàäîâèõ êîìïîíåíòiâ. Ñóòíiñòü ìåòîäó åêñïåðòíèõ îöiíîê ïîëÿãຠâ ðàöiîíàëüíié îðãàíiçàöi¿ ïðîâåäåííÿ åêñïåðòàìè àíàëiçó ïðîáëåìè ç êiëüêiñíîþ îöiíêîþ ñóäæåíü i îáðîáêîþ ¿õíiõ ðåçóëüòàòiâ. Óçàãàëüíåíà äóìêà ãðóïè åêñïåðòiâ ïðèéìàºòüñÿ ÿê âèðiøåííÿ ïðîáëåìè.
    11. Ìåòîä åêñïåðòíèõ îöiíîê âiäíîñèòüñÿ äî iíòó¿òèâíèõ ìåòîäiâ âèðiøåííÿ çàâäàíü i øèðîêî çàñòîñîâóºòüñÿ â åêîíîìiöi, ïîðÿä ç iíøèìè ïîäiáíèìè ìåòîäàìè: àíêåòóâàíí³, ³íòåðâþâàíí³, ìåòîäi ãåíåðàö³¿ iäåé, “ìîçêîâîìó øòóðì³”, äèñêóñ³¿, äóìêè æóð³ ³ ò. ï.
    12. Îñòàííiì ÷àñîì, îñîáëèâî â ëàíöi ïðèéíÿòòÿ ðiøåíü, îäåðæàëè øèðîêå ïîøèðåííÿ çàâäàííÿ, ðîçâÿçóâàíi ç äîïîìîãîþ ãðàôiâ. Òèïîâèìè ¿õí³ìè ïðåäñòàâíèêàìè º: ìåðåæíi ìåòîäè ïëàíóâàííÿ i êåðóâàííÿ; áëîê-ñõåìè, çàñòîñîâóâàíi, çîêðåìà, â åâðèñòè÷íîìó ïðîãðàìóâàíí³; ãðàôè ñèãíàë³â, ÿêi ìîæíà çàñòîñîâóâàòè â ñèòóàöiéíîìó êåðóâàííi ôiðìîþ íà áàçi ìåðåæíèõ ìîäåëñé.
    13. Ïiäâèùåííÿ íàäiéíîñòi ïðèéíÿòèõ ðiøåíü i ¿õíüî¿ ðåàëiçàöi¿ ìîæíà äîñÿãòè ïðè ïiäâèùåííi ãíó÷êîñòi âèðîáíè÷î¿ ñèñòåìè, ãîòîâíîñòi ¿¿ äî çìií ÿê íà ñòà䳿 ñòðàòåãi÷íèõ, òàê i íà ñòàäi¿ iííîâàöiéíèõ ïðîåêòiâ. Îáëiê íåñòàáëüíîñòi âèðîáíèöòâà i çîâíiøíüîãî ñåðåäîâèùà, îáëiê ðèçèêiâ i ðîçðîáêà ïëàíiâ íà îñíîâi îáãðóíòîâàíèõ ïðîãíîçiâ, ïðîãíîçóâàííÿ ïîñòàâëåíîãî çàâäàííÿ â òåðìií îáîâÿçêîâà äîñÿãíåííÿ ðåçóëüòàòiâ ó ïðîöåñi âèðîáíèöòâà i ðîçðîáêà âiäïîâiäíèõ ìið äîçâîëÿþòü ïðàöþâàòè îðãàíiçàöi¿ ñòiéêî íàâiòü ó ìiíëèâié, øâèäêî ìiíëèâié ñèòóàöi¿.
    14. ßêiñòü ïðèéíÿòèõ ðiøåíü íåðîçðèâíî çâÿçàíà ç åôåêòèâíiñòþ ñèñòåìè êåðóâàííÿ ïiäïðèºìñòâîì â öiëîìó. Çâè÷àéíî åôåêòèâíiñòü êåðóâàííÿ âèðîáíèöòâîì âèçíà÷àþòü âiäíîøåííÿì îòðèìàíîãî ðåçóëüòàòó äî âèòðàò, ùî éîãî âèêëèêàëè. Âàæëèâèì ôàêòîðîì, ïîðÿä ç âèòðàòàìè é îòðèìàíèì åôåêòîì, º òåðìiíè äîñÿãíåííÿ ïîñòàâëåíî¿ ìåòè. Âèðiøåííÿ óìîâà åôåêòèâíîñòi êåðóâàííÿ, éîãî âèñîêî¿ ÿêîñòi.
    15. Áóäü-ÿêå, íàâiòü ñàìå ÷óäîâå ðiøåííÿ, íi÷îãî íå âàðòå, ÿêùî âîíî íå áóäå ðåàëiçîâàíå. Çàáåçïå÷åííÿ ðåàëiçàöi¿ é óñïiøíèé ïðîöåñ âèêîíàííÿ ðiøåííÿ º íåîáõiäíîþ óìîâîþ äîñÿãíåííÿ ïîñòàâëåíî¿ ìåòè. Öå çâÿçàíî, ó ïåðøó ÷åðãó, ç ðîçóìíîþ ïiäãîòîâêîþ é åôåêòèâíîþ îðãàíiçàöiºþ ðîáiò, ïðè âèêîíàííi óïðàâëiíñúêèõ âïëèâiâ.
    16. Ðåàëiçàöiÿ áóäü-ÿêîãî ðiøåííÿ çâÿçàíà ç âèçíà÷åíèìè âèòðàòàìè (ãðîøîâèìè, ìàòåðiàëüíèìè ³ ò. ï., ÿêi ìîæíà âèðàçèòè â êiëüêiñíié ôîðìi. ²ñíóþòü i âãðàòè iííøîãî õàðàêòåðó, ùî ó êiëüêiñíié ôîðìi âèðàçèòè äóæå ñêëàäíî, à ÷àñîì i íåìîæëèâî. Àëå ðåçóëüòàò, îòðèìàíèé ïðè ðåàëiçàöi¿ ðiøåííÿ, ìîæå áóòè êîðèñíèé äîñëiäíèêó. Âií ìîæå îäåðæàòè âèãðàø. Ïðèâiâøè âèòðàòè i ðåçóëüòàòè äî ÿêî¿ñü àáî ºäèíî¿ øêàëè, ìîæíà âèðiøèòè çàâäàííÿ çà âèçíà÷åíèõ ïðèéîìiâ, çàñòîñîâóâàíèõ ó òåîði¿ êîðèñíîñò³.
    17. Êåðóâàííÿ âèðîáíâöòâîì i éîãî çàáåçïå÷åííÿì, îñòàííiì ÷àñîì, çäiéñíþºòúñÿ áàãàòüìà ïiäïðèºìñòâàìè ó âiäïîâiäíîñòi ç êîíöåïöiºþ «òî÷íî ïiä ÷àñ» (Just in time), ùî ñïèðàºòüñÿ íà ìiíiìàëüíi çàïàñè i ñèíõðîíiçàöiþ âèðîáíè÷èõ ïðîöåñiâ ³ îïåðàöié. Íàéáiëüø ñó÷àñíîþ ôîðìîþ òàêîãî êåðóâàííÿ º ÿïîíñüêà ñèñòåìà «Êàíáàí», åôåêòèâíiñòü ÿêî¿ äîâåäåíà áàãàòüìà ôiðìàìè Çàõîäó.
    18. ßêiñòü ïðèéíÿòèõ ðiøåíü íåðîçðèâíî çâÿçàíà ç åôåêòèâíiñòþ êåðóâàííÿ ïiäïðèºìñòâîì â öiëîìó. Çâè÷àéíî åôåêòèâíiñòü êåðóâàííÿ âèðîáíèöòâîì âèçíà÷àþòü âiäíîøåííÿì îòðèìàíîãî ðåçóëüòàòó äî âèòðàò, ÿêi éîãî âèêëèêàëè. Âàæëèâèì ôàêòîðîì, ïîðÿä ç âèòðàòàìè é îòðèìàíèì åôåêòîì, º òåðìiíè äîñÿãíåííÿ ïîñòàâëåíî¿ ìåòè. Âèðiøåííÿ ïîñòàâëåíîãî çàâäàííÿ â òåðìií îáîâÿçêîâà óìîâà åôåêòèâíîñòi êåðóâàííÿ, éîãî âèñîêî¿ ÿêîñòi.
  • 48759. Процес створіння цивілізації у наш час: глобалізація і відкритий ринок з погляду європейських соціологів
    Социология

    Якщо серйозно розглядати теорію конвергенції, то мають бути враховані деякі положення. Перше питання, яким слід задатися: як трактувати конвергенцію після розпаду СРСР і соціалістичного блоку! Можливо, конвергенція може бути обґрунтована як гіпотеза про те, що в світі цей процес полягає в уподібненні політичних і економічних систем. Це уподібнення може мати дві причини. Перша - глобалізація ринку, який викликає процес адаптації у багатьох куточках світу, де жителі хочуть взяти участь у глобальній грі. Ця адаптація веде до ряду асиміляційних процесів у багатьох інших сферах (соціальній, культурній і т.д.) життя. Інакше кажучи, економічні процеси впливають на вже згадану структуру повсякденного життя настільки сильно, що відбувається процес зміни форм і моделей у багатьох сферах цього життя. Інша причина може полягати в тому, що реакція на загальні глобальні проблеми і погрози дуже схожа. Ця реакція складається зі створення схожих інститутів, загальних цінностей, раціоналізації і т.д. Побічним ефектом може бути перенесення (передача, розповсюдження) моделей, суспільних стосунків і цінностей з однієї сфери життя в інші соціальні сфери (серед різних суспільств).

  • 48760. Процес управління та його основні стадії
    Менеджмент

    No з/п Склад операцій Умови успішного виконання операцій Цілеполагання1 1. Визначення цілей
    2. Обґрунтування цілей
    3. Формування цілей
    4. Постановка цілей
    5. Коректування цілей1. Рівень наукового розвитку і кваліфікації
    2. Облік обєктивних законів
    3. Система інтересів
    4. Кількість і цінність інформаціїВибір2 1. Оцінка механізму управління
    2. Вибір методів управління
    3. Обґрунтування методів
    4. Комбінування методів 1. Особливості механізму управління
    2. Склад засобів впливу
    3. Відповідність засобів впливуІнформаційна робота3 1. Накопичування інформації
    2. Зберігання інформації
    3. Пошук інформації
    4. Обробка інформації
    5. Передача інформації 1. Кількість інформації
    2. Цінність інформації
    3. Можливість інформаційної системи
    4. Автоматизація обробки Аналітична робота4 1. Оцінка параметрів
    2. Розрахунок показників
    3. Графічна робота
    4. Класифікація, аналіз 1. Метод аналізу
    2. Кваліфікація робітників
    3. Автоматизація розрахунків і логічних операцій Розробка і вибір варіанту дій (тип рішень);5 1. Пошук варіантів дій
    2. Визначення критеріїв вибору
    3. Співставлення варіантів
    4. Організаційне оформлення
    5. Прийняття рішень 1. Методика розробки
    2. Досвід і кваліфікація керівника
    3. Використання сучасної техніки
    4. Стиль роботи Організаційно-практична робота (реалізація рішень).6 1. Доведення рішення до виконавців
    2. Роз'яснення и уточнення рішення
    3. Розподіл завдань
    4. Наділення повноваженнями
    5. Контроль виконання 1. Тип організації
    2. Дисципліна
    3. Соціально-психологічний клімат
    4. Авторитет керівника
    5. Стиль управління