Geum.ru

Информация

  • 30641. Міста Австралії та Океанії
    География

    Перші поселення з'явилися на Фіджі близько 1000 років до н.е. Остров'яни обробляли землю, розводили свійських тварин і займалися гончарною справою. Голландські дослідники відвідали Фіджі в XVII столітті, а в 1874 році острова були приєднані до Великобританії, яка прагнула здобути морський порт Цови. Столицею колонії Сува стала 8 років потому, в 1882 році, коли стало ясно, що старої столиці - місту Левука вже більше нікуди розширюватися. На Фіджі європейці стали вирощувати кокоси, бавовну й цукровий очерет. Спочатку Сува являла собою маленьке поселення, огорнуте пилу влітку й у бруді взимку. Однак поступово Сува почала перетворюватися в місто, а потім і в найбільше місто на Фіджі. Під час другої світової війни Саву була передовою базою військово-морських сил і ВВС Великобританії. Місто стало столицею незалежної держави Фіджі в 1870 році, звільнившись від колоніальної залежності від Англії. У 1987 році країна вийшла зі Співдружності, після того як у країні відбувся державний переворот. Сьогодні це столиця Республіки Фіджі й саме жваве місце південної частини Тихого океану після міст Австралії і Нової Зеландії. У самому місті проживає більше 100000 осіб; ще 40000 живуть уздовж 25-кілометрового шосе, що веде його від Цови в аеропорт Наусорі.

  • 30642. Містами України. Історія. Природа. Мистецтво
    Туризм

    Правобережна частина сучасної Дніпропетровської області у Х-XIII ст. входила до складу Київської Русі. Проте найбільший внесок у розбудову української державності Дніпропетровщина зробила пізніше, коли на її території розміщувалася легендарна Запорозька Січ. Принагідне зауважимо, що це поняття вживалося у двох значеннях: у широкому сенсі ним позначалися всі землі, які перебували в управлінні й володінні запорозьких козаків, у вузькому - центральне поселення, де працювали органи адміністративного управління «вільної козацької республіки». Останнє за період існування Запорозької Січі, який охоплює трохи більше, ніж два століття (1552-1775), принаймні 190 (!) років перебувало на теренах Дніпропетровщини: на острові Томаківка поблизу сучасного міста Марганця, що був затоплений водами Каховського водосховища (1560-1593); на острові біля гирла ріки Базавлук, що також тепер укритий водами Каховського водосховища (1593-1638); на правому березі Дніпра, на мисі Микитин Ріг, що нині розташований у межах Нікополя (1638-1652); на острові в гирлі ріки Чортомлик, притоки Дніпра, поблизу теперішнього села Капулівки Нікопольського району (1652-1709); на березі ріки Підпільної, притоки Дніпра, за 5 кілометрів від Старої, або Чортомлицької, Січі (1734-1775). До речі, відтворенням історії козацької Атлантиди ми завдячуємо насамперед випускникові Харківського університету, видатному вченому й письменникові, авторові тритомної «Истории запорожских козаков» (1892-1897), першому директорові (1902-1933) Катеринославського історико-краєзнавчого музею, колекцію котрого він зберіг у шалені роки громадянської війни, академікові Дмитру Яворницькому, чий будинок-музей у Дніпропетровську (так само, як історичний музей, що разом із Дніпропетровським національним університетом нині носить його ім'я), безсумнівно, вартий відвідання.

  • 30643. Місто Камінь-Каширський
    История

    Та найголовнішим для нас, мабуть, є те, що невгамовний плин часу доніс до нас рештки городища, що зосталося практично в самому центрі сучасного м.Каменя-Каширського на правому березі річки Цир, яке хтось колись нарік Гіркою". Звичайно, віки руйнівно вплинули на нього. Проте воно продовжує височіти над навколишньою місцевістю своїми насипами. Дослідження його в значній мірі даклъ змогу судити про вік Каменя-Каширського. Вони стверджують тезу про те, що наприкінці XII століття тут була міцна дерев'яна фортифікаційна споруда, яка пізніше в XIIIXIV ст. зазнала перебудови. Перше розвідкове вивчення городища було проведено в 60-х роках нинішнього століття відомим археологом П.Рапопортом. Та розпочав систематичне істо-рико-археологічне дослідження городища в Камені-Кашир-ському при допомозі місцевої влади енергійний науковець з обласного музею С.Панишко, який очолив експедицію. Було розкрито 250 квадратних метрів площі городища і це при тому, що інколи доводилося розкопувати його до 4 метрів вглибину, тобто знімати землю так званого "культурного" шару, який наніс сюди майже тисячолітній час. С.Панишко своїми розкопками ствердив, що саме це городище є залишками міського дитинця, тобто укріпленого центру, а окольне місто пригороди було на південь від самої фортеці. Розкопками городища виявлено велику кількість кераміки, яка характерна для XII століття, а також дещо пізнішого часу XIII століття. Значний інтерес складають знайдені тут прясла, скляні браслети, металічні наконечники стріл, ножі. Особливо детально досліджені два зруби, які знаходяться в городищі. В одному з них рештки трьох вертикальних стовпів досить значного розміру. Вони заставляють нашу уяву допускати, що їх призначення підтримувати, мабуть, якусь надбудову, можливо, дерев'яну оборонну вежу чи досить великий дах. З'ясувалося також, що давні поселяни Каменя користувалися печами, від яких в одному зрубі залишився великий черінь з одного боку археологи наміряли півтора метра, а піч сама була обшита добре обробленими дошками із слідами вогню.

  • 30644. Місто Славута в роки Другої Світової війни
    История

    - Про початок війни почув 22 червня з гучномовця, виступав В.Молотов. У цей день на Ринковій площі зранку був великий базар, але після повідомлення про війну люди швидко розбіглися, було не до торгівлі. Над містом почали пролітати літаки, чого раніше не було, адже район був закритий для польотів авіації. На вулицях зявилися озброєні гвинтівками члени винищувальних загонів з числа місцевих жителів, переважно євреїв, для виловлювання лазутчиків і диверсантів. Особисто спостерігав як через місто повільно летів важкий літак. Раптом у небі зявився швидкісний і обстріляв першого, з якого вистрибнули два парашутисти. По них відкрили стрільбу яструбки. Один з пілотів приземлився на Ринковій площі. Виявилося, що це радянський льотчик. Радянський літак впав в районі сучасних очисних споруд. З липня ворог почав бомбардувати місто. Були випадки грабежу із магазинів і залишених господарських будівель. Зі спогадів Побережного І.В., який у 1941 році закінчив 9 класів Славутської СШ № 1: «Війна для мене запамяталася бомбардуванням міста. Найбільше постраждав центр міста, згорів кінотеатр. Великий пожар від бомбардувань виник в районі Ринкової площі». План призову в армію військовозобовязаних 1905-1918рр. по Славутському району (близько 7 тисяч чоловік) виконано до вечора 23 червня. Мобілізовані 3-4 дні перебували в дворі лісок лубу, а потім групами і поодинці вирушали на Схід. Славутська МТС уже через кілька годин після отримання наказу про евакуацію встановила на залізничній платформі 49 тракторів, 1 автомашину. Протягом пяти днів виконано план поставок діючій армії автотранспорту, тракторів, коней, возів. Підприємства міста перейшли на випуск продукції і матеріалів для потреб фронту. Продукція маслозаводу, харчокомбінату, підприємств промкооперації відправлялася військовим частинам. Лісозаготівельні організації, деревообробні підприємства переводилися на виготовлення шпал, деталей до військових возів тощо. Розміщена у Славуті кавалерійська дивізія, піднята по тривозі о 4 год. Ранку 22 червня, виступила до м. Кременця, де вже під вечір 23 червня вступила у бій з німецькими моторизованими частинами, які до того часу зайняли більшу частину міста. Вибивши ворога з Кременця, дивізія утримувала місто протягом 8 днів. Ведучи важкі бої, потрапила в оточення , з якого зуміла вирватися. Відступаючи з боями, дивізія в Каневі переправилася через Дніпро. Далі її шлях проліг на Полтаву, а у листопаді вона була відведена район м. Будьонівська Воронезької області. У попередніх боях дивізія втратила більше половини особового складу . понесла великі матеріальні втрати. Просування ворога до міста Славути стримували воїни 109-ї та 213-ї моторизованих дивізій. 109-а дивізія (командир полковник Краснорецький) вийшла з Острога і зайняла оборону на захід від Славути. Маючи відкриті фланги, дивізія вела важкі бої з переважаючими силами ворога. У лісі під Славутою перший бій з ворогом прийняла на себе 147-ма стрілецька дивізія. Її окремий мотоциклетний полк вступив у бій з передовими частинами ворожої танкової групи. Однак 4 липня частини фашистської армії окупували місто. Фашисти та місцеві найманці негайно приступили до встановлення «нового порядку» у місті. Було створено районну і міську управи, районну «народну» міліцію, війську комендатуру тощо. 24 липня комендант підписав «Наказ до населення міста Славута», в якому вимагалося:

    1. Всім, у кого знаходиться зброя, радіоапарати, акумулятори й аноди, телефонні апарати і всяке військове знаряддя, негайно віднести його до команди народної міліції, що по Цвітоській вулиці.
    2. Переховування більшовицьких міліціянтів, НКВДистів і військових карається розстрілом.
    3. Під загрозою розстрілу забороняються грабунки та привласнення всякого майна.
    4. Награбоване майно належить негайно знести в команду народної міліції (протягом 24 годин).
    5. Встановлено такі поліцейські години: а) для українців - від 6-ї до 21-ї години (9 годин вечора за німецьким часом), б) для жидів і поляків- від 6-ї до 20-ї години. Всі жид мусять носити на правому рамені білу опаску із блакитною зіркою Давида.
    6. Службою безпеки, охорони і порядку є українська народна міліція, котра носить жовто-блакитну відзнаку на лівому рамені. За невиконання цих наказів підлягає кожен воєнному судові
  • 30645. Місце адвокатури в системі правоохоронних органів
    Юриспруденция, право, государство

    Закон містить перелік обставин, що унеможливлюють участь адвоката по справі в якості захисника. Зокрема, відповідно до ст. 61.1 КПК, захисник не може брати участь у справі: якщо він брав участь у даній справі як дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; коли він є родичем особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого із складу суду, потерпілого, цивільного позивача. Верховний Суд України у своїй ухвалі від 24 грудня 1996 р. по конкретній справі визнав, що «адвокат не може брати участі у справі як захисник, коли в її розслідуванні чи в судовому розгляді бере участь посадова особа, із якою адвокат перебуває в родинних стосунках». Захисник також не може брати участь у справі, якщо проти нього порушено кримінальну справу; визнано його недієздатним; коли раніше він надавав у даній справі юридичну допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання юридичної допомоги; у випадку зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або права на надання правової допомоги чи його анулювання у порядку, встановленому законодавчими актами України; у випадку колізії між підзахисними, яких захищає один захисник [5, с. 5].

  • 30646. Місце адміністративного права в правовій системі
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Аверянов В.Б. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії// Право України. 2003. №5. С. 117-118.
    2. Авер'янов В.Б. Адміністративне право України: Академічний курс. К.: Юридична думка, 2004. 741 с.
    3. Бандурка О.М. Адміністративний процес. К.: Літера ЛТД, 2002. 541 с.
    4. Битяк Ю.П. Адміністративне право України. К.: Юрінком Інтер, 2005. 544 с.
    5. Гончарук С.Т. Основи адміністративного права України: Навч. посіб. К.: Знання, 2004. 200 с.
    6. Грянка Г.В. Адміністративне право України: Практикум. К.: Азимут-Україна, 2004. 144 с.
    7. Кивалов С.В. Административное право Украины. Х.: Одиссей, 2004. 880 с.
    8. Коломоєць Т.О. Адміністративне право: Навч.-метод. посіб. Запоріжжя: ЗНУ, 2006. 140 с.
    9. Константий О.В. Джерела адміністративного права України. К.: Рада, 2005. 120 с.
    10. Крегул Ю.І. Адміністративне право України. К.: КНТЕУ, 2004. 190 с.
    11. Куйбіда Р.О. Основи адміністративного судочинства в Україні. К.: Конус-Ю, 2006. 255 с.
    12. Миколенко А.И. Административный процесс и административная ответственность в Украине. Х.: Одиссей, 2006. 351 c.
    13. Шкарупа В.К. Адміністративне право України: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів. Ірпінь, 2005. 248 с.
  • 30647. Місце Аїду в грецькому пантеоні
    Культура и искусство
  • 30648. Місце й роль судової влади
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Конституція України
    2. "Про судоустрій України"- Закон України
    3. Бондаренко І. Судова система України та її реформування у сучасних умовах /Бондаренко І.// Право України . 2002. №8 С.37
    4. Василюк С. Теорія поділу влади і судова влада в Україні / Василюк С.// ПравоУкраїни. 2002 №5 С.8 11
    5. Закаблук М.Політична рука на пульсі судівської діяльності. Більшість європейських країн боряться з цим явищем, а от для Америки воно стало традицією/ Закаблук М.//Закон і бізнес - № 8(788). 24.02.07 02.03.07
    6. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. К.: Атіка, 2000. 320 с.
    7. Онопенко В., Пилипчук П., Балакницький І. Про стан здійснення правосуддяу 2006 році та завдання на 2007 рік / Онопенко В., Пилипчук П., Балакницький І.//Вісник верховного суду України 2007. №4(80) с. 18- 20
    8. Прилуцький С. Незмінність суддів питання теорії і практики / Прилуцький С. // Право України. 2003. №8 С.48 50
    9. Селінов А. Реформування конституційних засад організації судової влади в Україні / Селінов А. // Право України // 2003. №7 С. 14 15
    10. Чубар А. П. Захист прав і свобод людини і громадянина у конституційному судочинстві України / Чубар Л. П. // Вісник конституційного суду Ураїни 2000.№1 С.84 88
    11. Штогун С. Судова реформа шлях до вдосконалення захисту прав і свобод людини і громадянина / Штогун С. // Право України. 2002. - №8 С. 34- 37
  • 30649. Місце конституційного права в системі пpава Укpаїни
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Конституція України. К., “Юрінком”, 1996.
    2. Білий П. Правова держава і правова культура: взаємозвязок та результативність // Право України. 2002. - № 12. С. 75.
    3. Богуцький П. Поняття правової держави та методологічний підхід до проблем її формування // Право України. 2001. - № 4.
    4. Васькович Й. Проблеми та перспективи побудови правової держави в Україні // Право України. 2004. - №1.
    5. Гавриленко Г. Правова держава і правова культура // Право України. 2002. - № 1. С. 28.
    6. Димитров Ю. Правова держава: перспектива чи сьогоднішній день? // Право України. 2002. - № 5.
    7. Задоянчук О. Громадянське суспільство як проблема культури // Людина і політика. 1999. - №1.
    8. Конституційне право України. / За ред. В.Ф. Погорілка. К., “Наукова думка”. 2003 р., - 316 с.
    9. Конституційне право. / Під ред. В.В. Молдаван, В.Ф. Мелащенка. К., “Юмана”, - 2002р., - 294 с.
    10. Михайленко О. Проблеми справедливості при розбудові правової держави // Право України. 2002. - №8.
    11. Основи держави і права України. / За ред. Настюка М.І. Львів, 2001.
    12. Основи конституційного права України. / За ред В.В. Копейчикова. К., Юрінком. 2003 р.
    13. Полешко А. Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку // Право України. 2002. - № 12. С. 90.
    14. Рабінович П.М. Основи права. К., 2001 р.
    15. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Посібник. 2-е вид. К., 1999 р.
    16. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. Харків: Консум, 2001.
    17. Теория государства и права / Под редакцией М.М.Рассолова, В.О.Лучина, Б.С.Эбзеева. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003.
    18. Хропанюк В.Н. Теорія держави й права. Харків, 2002 р.
  • 30650. Місце та значення реєстраційних рахунків в процесі виконання бюджету
    Экономика

    Державне казначейство України не здійснює оплату послуг за обробку розрахункових документів та повідомлень при обслуговуванні реєстраційних рахунків. Для повного обліку бюджетних коштів і контролю за їх цільовим використанням у відповідності до закону про державний бюджет України на певний бюджетний рік, в органах Державного казначейства відкривається реєстраційний рахунок на кожний рік а після закінчення бюджетного року він поновлюється. Реєстраційні рахунки відкриваються розпорядниками бюджетних коштів для обліку видатків. Для відкриття реєстраційного рахунку заводяться особові справи, в які вкладаються такі документи:

    • заява на відкриття рахунку в системі органів Державного Казначейства, підписана керівником і головним бухгалтером;
    • довідка про внесення в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України з вказівкою ідентифікаційного коду;
    • копія затвердженого положення або статуту підприємства, установи, завірена вищестоячою установою або нотаріально;
    • доведений до розпорядника коштів поквартальний обєм асигнувань, передбачених в бюджеті України, з розподілом по розділах, параграфах і статтях бюджетної класифікації;
    • затверджений кошторис доходів і видатків з поквартальним розподілом;
    • картка із зразками підписів осіб, яким у відповідності з законодавством України надано право розпоряджатися рахунком і підписувати грошові документи, та відбитком печатки;
    • звіт про виконання кошторису витрат установи на датузакриття фінансування на поточні бюджетні рахунки в установах уповноважених банків;
    • виписка з особової картки розпорядника коштів, якщо змінюється адреса і орган Державного казначейства. Після реєстрації розпорядника коштів йому присвоюється номер. Дані номери є складовою частиною кода їх реєстраційних рахунків, які відкриваються в розрізі розділів бюджетної класифікації. Про відкриття реєстраційного рахунку в органі Державного казначейства повідомляється розпорядник коштів.
  • 30651. Місце та функції Фонду державного майна в процессах регулювання операцій на ринку нерухомості
    Юриспруденция, право, государство

    Фонд відповідно до покладених на нього завдань виконує такі функції у сфері приватизації державного майна:

    • розробляє і подає Кабінетові Міністрів України проекти державних програм приватизації та контролює виконання державних програм приватизації;
    • щорічно складає і подає Кабінетові Міністрів України перелік об'єктів, що підлягають приватизації, для включення його до проекту Державного бюджету України на відповідний рік; складає і подає Кабінетові Міністрів України перелік об'єктів, що підлягають приватизації, для включення його до проектів середньострокових та довгострокових загальнодержавних програм;
    • разом з органами, уповноваженими управляти державним майном, складає переліки об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;
    • організовує проведення передприватизаційної підготовки підприємств;
    • приймає рішення про приватизацію державного майна, включаючи приватизацію об'єктів незавершеного будівництва та законсервованих об'єктів, у тому числі про створення господарських товариств на базі майна об'єктів незавершеного будівництва та законсервованих об'єктів, що є у державній власності;
    • приймає рішення про зупинення (призупинення) приватизації державного майна, у тому числі про зняття об'єкта приватизації з продажу, а також вносить зміни до плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства у частині перенесення терміну їх розміщення;
    • організовує та контролює виконання робіт з інвентаризації та оцінки майна державних підприємств, що приватизуютьсят та повертаються у державну власність, у разі необхідності залучає органи державної влади до проведення інвентаризації майна;
    • створює комісії з приватизації, конкурсні комісії з продажу державного майна;
    • затверджує плани приватизації державного майна та плани розміщення акцій;
    • вживає разом з органами Антимонопольного комітету України заходів щодо запобігання монополізації товарних ринків у процесі приватизації та оренди державного майна;
    • продає державне майно в процесі його приватизації, у тому числі майно ліквідованих підприємств, об'єкти незавершеного будівництва;
    • здійснює у процесі приватизації реструктуризацію, в тому числі реорганізацію, державних підприємств;
    • укладає у процесі приватизації договори купівлі-продажу державного майна;
    • підтверджує право власності на державне майно, яке передається до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації;
    • здійснює контроль за додержанням законодавства з питань приватизації, виконанням умов договорів купівлі-продажу державного майна;
    • забезпечує інформування Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та населення про хід приватизації;
    • контролює та вживає заходів щодо своєчасного та повного надходження коштів від продажу об'єктів приватизації;
    • забезпечує контроль за діяльністю Фонду майна Автономної Республіки Крим, регіональних відділень, представництв та організацій Фонду;
    • виступає замовником оцінки майна, укладає договори на проведення оцінки майна та затверджує акти оцінки майна (висновки про вартість майна) у випадках, встановлених законом.
  • 30652. Місце України в глобалізаційних процесах
    Экономика

    Сьогодні наука ще не має остаточної відповіді на запитання про характер нових глобальних трансформацій. Очевидно, що замість двополярного новий світ може стати або багатополярним, або однополярним. Але чи існують гарантії проти реставрації тоталітарних систем і держав, чи безповоротною є "холодна війна", чи не замінить її "холодний мир", чи достатньо підстав сподіватися, що на зміну епосі конфронтації прийшла епоха співробітництва і розвитку на базі співробітництва? Ці і багато інших важливих запитань ще не знайшли відповіді. На рівні робочих гіпотез на нинішньому перехідному етапі є можливими всі сценарії розвитку подій аж до реставрації тоталітарних систем включно. Питання в тому, чи будемо ми мати хоча б мінімальний набір сил і чинників протидії такому можливому розвитку. Наприклад, теоретично є можливим, хоч практично і малоймовірним, новий варіант двополярності. Хоч багато вчених і політиків вважають, що перетворення Росії в нову наддержаву є нереальним, ця точка зору нам здається не досить обґрунтованою. Тут все залежатиме від внутрішнього розвитку Росії, від її здатності притягати й об'єднувати навколо себе інші країни і від загального балансу сил. В усякому разі фактор Росії залишається фактором глобального характеру, а її прагнення як до великої світової держави і наддержави є реальною політикою і стратегією, про що свідчить феномен Білорусії, спроби "білорусизації" інших країн - багатьох колишніх республік СРСР. Крім того, на роль великих держав і навіть наддержав вже реально претендують Японія, Німеччина і навіть Китай. Слід особливо відзначити і фактор інтегрованої, об'єднаної Європи, яка стає, поряд зі США, глобальним силовим центром.

  • 30653. Місце України в світовому сільському господарстві. Шляхи переходу до ринкової економіки
    Экономика

    Реальна загроза економічного спаду впродовж 1998 року була повязана з такими чинниками:

    1. Уповільнення темпів зростання світової економіки після кризи в Азії внаслідок затяжної стагнації і падіння внутрішнього попиту в економіці Японії та сусідніх із нею країн Індонезії, Таїланду, Кореї і Малазії. Із середини 1997 року зростання обсягів промислового виробництва у світовій промисловості уповільнилося. Мінімальними (3.3%, починаючи з 1985 року) стали і темпи зростання товарообігу в міжнародній торгівлі;
    2. Погіршення перспектив розвитку світової економіки, передусім економіки країн, що розвиваються, внаслідок підвищення процентних ставок на ринках цих країн, повязаного з фінансовою кризою в Росії. Оголошення дефолту та девальвація російського рубля завдали великих втрат інвесторам (лише в Росії, за деякими оцінками, вони становили 100млрд. доларів США), яких не вдалося уникнути, незважаючи на енергійні дії і фінансову підтримку з боку офіційних кредиторів. Активи на ринках країн, що розвиваються були віднесені до категорії ризикових, унаслідок чого прискорився відплив із цих ринків фінансових ресурсів, їх перерозподіл на користь розвинутих країн, збільшилися премії за ризик і відповідно зросли процентні ставки.
    3. Посилення дефляційного тиску у світовій економіці. Уповільнення темпів зростання обсягів товарообігу у міжнародній торгівлі обумовило стрімке падіння світових цін на сировинні матеріали і посилило дефляційні тенденції у світовій економіці. В середньому за рік ціни на нафту впали на 32%. На 16% знизився індекс цін на непаливні сировинні матеріали, особливо чутливими до погіршення умов торгівлі виявилися економіки, які розвиваються, оскільки сировина і паливні матеріали є їхньою основною експортною продукцією. Наприклад близько 70% надходжень від експорту в Росії припадає на експорт нафти. Не є випадковістю і те, коли світова економіка уповільнює темпи економічного зростання, отже кризи в перехідних економіках стають індикаторами застійних явищ у світовій економіці в цілому.
  • 30654. Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів
    Экономика

     

    1. Аксенова Е. Бюджет и экономическая самостоятельность регионов // Мировая экономика и международные отношения. 1992.- №5- С. 118-124
    2. Альвианськая Н.В. Местные бюджеты : понятие, механизм функционирования //Финансы.-1995.-№9.-С.9-11
    3. Аптекар С., Краснова В. Про формування місцевих бюджетів. //Економіка України. 1994.№4. с. 4247.
    4. Бескид Й.М. Теоретичні підвалини дослідження суті державного бюджету Улраїни.// Фінанси України.-1998.-№1.-С.19-21.
    5. Буковинський С.А. Шляхи розвитку бюджетної системи України.// Фінанси України.-1998.-№9-С.3-8.
    6. Бутко М.П., Білокур К.О. Фінансові ресурси регіону в умовах ринкової трансформації.// Фінанси України.-1998.-№10.-С.23-32.
    7. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. К.: Вища школа, 1997. 383с.
    8. Василик О.Д., Павлюк К.В. Удосконалення податкової системи України. //Фінанси України. 1997. №10. С. 3443.
    9. Василенко Л.І.,Бабич П.С. Місцеві фінанси та фінансова незалежність.// Фінанси України.-1998.-№8.-С.112-117.
    10. Васильева М.В. Местніе бюджеті в современніх условиях М.: Финансы и
      статистика , 1987.-128с.
    11. Деркач М.І., Гордєєва Л.П. Бюджет і бюджетний процес в Україні. Дніпропетровськ: Пороги, 1995. 257с.
    12. Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / За редакцією Юрая Немеца К.: Основи, 1998.-542с.
    13. .Єпіфанов А.О., Сало І.В., Дяконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. К.: Наукова думка, 1997. 301с.
    14. Конституція України, прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28.06.96р.// УкраїнаЦентр.-№31.-с.9-14.
    15. Кириленко О.П. Зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів. //Фінанси України. 1996.№ 9. С. 35.
    16. Криниця С.О. Зміцнення фінансової бази місцевого та регіонального самоврядування// Фінанси України.-1998.-№2.-С.38-47.
    17. Кузьменко Н.А. Аналіз міжбюджетних відносин в Україні. //Фінанси України. 1996. №9. С. 4042
    18. Лісовська А.П., Ганевич Д.М. Формування місцевих бюджетів. // Фінанси України. 1996.№ 7. С. 1115..
    19. Ломинога В.К. Складові бюджету держави. “Сини і пасинки” //Вісник НБУ.-1998.-№11.-С.57
    20. Луніна І.І. Місцеві бюджети України: пошук нових підходів до проиедення реформ // Економіка України.-1998.-№3.-С.31-40.
    21. Ляшенко Ю.І. Місцеве оподаткування в системі фінансової діяльності держави // Фінанси України-1998.-№6.-С.104-107.
    22. Мельник П.В. Проблема формування місцевих бюджетів і податкова політика держави //Фінанси України.-1998.-№6.-С.101-103.
    23. Мельниченко В., Присяжна Л. Співвідношення загальнодержавних і місцевих податків: зарубіжний досвід в контексті українських реалій. //Фінанси України. 1996. №51. С.10.
    24. Моісеєнков В.В. Формування місцевих бюджетів в умовах ринкових відносин. //Фінанси України. 1996. №11. С. 1619
    25. Налоговые системы зарубежных стран / Под ред. Проф. Черника Д.Г.- М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997. 191с.
    26. Пабат М.Г. Про окремі аспекти формування доходної частини бюджетів місцевого та регіонального самоврядування //Фінанси України.-1996.-№10.-С11-14.
    27. Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави.- К.: НІОС, 1998. 173с.
    28. Павлюк К.В. Концептуальні основи фінансової незалежності місцевого самоврядування //Фінанси України.-1996.-№8.-С.24-29.
    29. Павлюк К.В. Місцеві бюджети та міжбюджетні відносини //Фінанси України. 1996. 6. с. 2532.
    30. Павлюк К.В. Організація виконання державного бюджету //Фінанси України.-1998.-№3.-С.37-45.
    31. Пансков В.Г. Налоговые проблемы местных финансов //Финансы.-1995.-№10.-С.15-18.
    32. Поляк Г.Б. Финансы местных Советов. М.: Финансы и статистика, 1991. 152с.
    33. Поплавський М.І. Макроекономіка перехідного періоду. К.: Техніка, 1999. 475с.
    34. Потапов В.И. О некоторых вопросах налоговой политики //Финансы.-1995.-№10.-С.3-8.
    35. Про бюджетну систему України. Закон України від 29.06.95р. із змінами від 2.02.97р. //Відомості Верховної Ради України..1995.26.с.589 611.
    36. Про місцеве самоврядування в Україні. Закон України від 27.05.97р. //Урядовий курєр. 1997. №107108. с. 1120.
    37. Про систему оподаткування. Закон України від 18.02.97р. //Вісник податкової служби. 1997. №4.с.26.
    38. Про Державний бюджет України на 1997 рік. Закон України від 27.06.97р. //Урядовий курєр. 1997 №138 139.с.7 9.
    39. Про Державний бюджет України на 1998 рік. Закон України від 30.12.97р. //Галицькі контракти.-1998.-№2-с.80-101.
    40. Про оподаткування прибутку підприємств. Закон України від 22.05.97р. //Доходи і податки. 1997. №11 12. с. 3 24.
    41. Про місцеві податки і збори. Декрет Кабінету Міністрів від 20.05.93. //Відомості Верховної Ради. 1993. №32.
    42. Про основні напрями бюджетної політики на 1998 рік Постанова Верховної Ради України від 3.07.97р. //Урядовий курєр. 1997. №128129.с.1516.
    43. Про порядок формування місцевих бюджетів на 1997 рік. Постанова Кабінету Міністрів від 18.10.96р.
    44. Рибак В.В. Проблеми формування доходних джерел місцевих бюджетів //Економіка України.-1995.№10.-С.29-38.
    45. Родионова В.М. Бюджетная реформа : Содержание и проблемы //Финансы._1994.-№8.-С.3-15.
    46. Седов К.В. Распределение налогов между звеньями бюджетной системы //Финансы.-1995.-№9-С.28-30.
    47. Слухай С.В. Становлення системи фінансового вирівнювання //Фінанси України.-1998-№11.-С.15-25.
    48. Слухай С.В. Прямі бюджетні трансферти в системі міжбюджетних відносин //Фінанси України.-1998.-№12.-С22-32.
    49. Фільштейн Л.М. Фінанси України : Навчальний посібник. Кіровоград: Державне Центрально-Українське видавництво, 1994.-164с.
    50. Финансы. Денежное обращение. Кредит / Под ред Дробоздиной Л.А. М.: Финансы , ЮНИТИ , 1997. 479с.
    51. Ширкевич Н.А. Местные бюджеты. М.:Финансы и статистика, -1991- 112с.
    52. Чирка Д.М. Напрямки збалансування місцевих бюджетів. //Фінанси України. 1998. №1. С. 2225.
    53. Чуприна О.В.місцеві податки справа державна //Фінанси України.-1998.-№10.-С.24-25.
  • 30655. Місцеві бюджети як основа місцевого самоврядування
    Экономика

     

    1. Борщевич Л.О. Місцевий бюджет як основа фінансової самостійності / Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2009. Вип. 1 (24). 492 с.
    2. Бюджет та економіка. Основні тенденції 2009 року / [Щербина І.Ф., Рудик А.Ю., Зубенко В.В., Самчинська І.В.] ; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи», USAID. К.: ДГВПП «Зовнішторгвидав України», 2010. 12 c.
    3. Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради. 2001.- № 37-38, ст. 189 // http://zakon.rada.gov.ua.
    4. Василик О.Д. Теорія фінансів. / О.Д. Василик. К.: НІОС, 2000. 416 с.
    5. Державне регулювання економіки: / [С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін.] К.: КНЕУ, 2000. 316 с.
    6. Деркач М.І., Бюджет і бюджетний процес в Україні / М.І. Деркач, Л.П.Гордєєва. Дніпропетровськ: Пороги, 1995. 256 с.
    7. Єфремова І.І. Місцеві бюджети та бюджети місцевого самоврядування: проблеми правового визначення / І.І. Єфремова // Форум права. -2009. - № 1. - С. 157-161 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-l/09eiippv.pdf
    8. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика) [монографія] / О.П. Кириленко. К.: НІОС, 2000. 384с.
    9. Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96. № 254/96-ВР // Відомості ВРУ. 1996. № 30.
    10. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України / В.І. Кравченко. К.: Знання, 1999. 487 с.
    11. Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади України: Основи теорії та практики: [монографія] / В. І.Кравченко. К.: НДФІ, 1997.
    12. Кульчицький І.М. Місцеві бюджети і механізм їх формування / І.М. Кульчицький // Фінанси України. 2001. - № 9. С.98-104.
    13. Місцеве самоврядування в Україні:стан та перспективи розвитку.[аналітична доповідь /керівник авторського колективу С.О. Біла ]; Аналітична доповідь. К.: НІСД, 2009. 62 с.
    14. Місцеві фінанси: Підручник / [О.Р. Квасовський, А.В. Лучка, Б.С. Малиняк та інші] / За ред. О.П. Кириленко. - К, Знания, 2006 - 677с.
    15. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: навчальний посібник. / Ю.В. Пасічник. 2-ге вид., перероб. і доп. К.: Знання-Прес, 2003.- 523с.
    16. Про місцеві податки і збори: декрет Кабінету Міністрів України від 17.06.1993 р. №3293-ХІІ. Режим доступу [електронний ресурс]: http:// www.rada.gov.ua.
    17. Про формування місцевих органів влади і самоврядування: закон України від 03.02.1994 р. Режим доступу [електронний ресурс]: http:// www.rada.kiev.ua.
    18. Юрій С.І. Концептуальні засади сутності бюджету /С.І. Юрій // Фінанси України. 2001. № 10. - С.310.
  • 30656. Місцеві органи виконавчої влади
    Юриспруденция, право, государство

    Місцеві державні адміністрації при здійсненні своїх повноважень у сфері управління взаємодіють з відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади. Управління, відділи та інші структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій підзвітні та підконтрольні відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади. Голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади та сприяють їм у виконанні покладених на ці органи завдань. З питань здійснення повноважень місцевих державних адміністрацій керівники територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підзвітні і підконтрольні головам відповідних місцевих державних адміністрацій. У разі визнання міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади незадовільною роботи відповідного управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації або їх керівників міністр чи керівник іншого центрального органу виконавчої влади звертається з відповідним вмотивованим поданням до голови місцевої державної адміністрації. Голова місцевої державної адміністрації зобов'язаний розглянути це подання і не пізніше ніж у місячний термін прийняти рішення та дати обгрунтовану відповідь. Голова місцевої державної адміністрації має право порушувати перед міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади вмотивовані питання про відповідність займаній посаді керівників їх територіальних органів, на підставі чого міністерство, інший центральний орган виконавчої влади повинен у місячний термін прийняти рішення та дати обгрунтовану відповідь.

  • 30657. Місцеві податки в розвинених країнах
    Налоги

    Перехід до ринкових відносин змушує нас звернути пильну увагу на економічний досвід розвитку закордонних країн, зокрема в області фінансів. Особливе місце тут займає податкова система - найважливіший інструмент державного економічної політики і регулювання ринкових відносин. Податки стимулюють або, навпакии, обмежують розвиток окремих галузей, створюють передумови для зниження витрат виробництва й обертання приватних підприємств і фірм, підвищення їхньої конкурентноздатності на світовому ринку. Державними і муніципальними органами здійснюється значна частина капітальних вкладень в економічну інфраструктуру - будівництво та утримання транспортних комунікацій, ліній зв'язку, систем промислового водопостачання, очисних споруджень, підготування земельних ділянок до промислової забудови та ін. Ці вкладення не розраховані на одержання прибутку, але непрямим шляхом забезпечують підвищення її для приватного капіталу та відіграють роль одного з найважливіших чинників розвитку і регулювання економіки. Податкова політика західних країн, як правило, розрахована на притягнення приватного капіталу. Стимулюючий вплив податкових пільг можна розглядати як форму непрямого субсидування підприємницької діяльності.

  • 30658. Місцеві суди в Україні
    Юриспруденция, право, государство

    Специфіка судової діяльності потребує, крім додержання засад судочинства, ще й позбавленого політичної пристрасті суддю, дотримання вимог несумісності. Належність судді до будь-якої партії небезпечна для правосуддя. Необхідну за законом політичну нейтральність судді не може бути зведено тільки до формальних заборон його зв'язків із політичними партіями й рухами. Взагалі можливі й інші прояви суддею його політичних симпатій або антипатій (надання матеріальної підтримки певним партіям, участь у вуличних демонстраціях, агітація за кандидатів у депутати тощо). Все це - акції політичного характеру, й суддя має залишатися осторонь них. Якщо ж його політична заангажованість перетворюється на постійний фактор, на тлі якого він продовжує виконувати свої професійні суддівські обов'язки, то, незалежно від відсутності в судді формального членства в партії або русі, цілком правомірним є порушення питання про припинення його суддівських повноважень.

  • 30659. Місцеві фінанси
    Экономика

    Головним суб'єктом таких відносин в Україні є територіальна громада та органи місцевого самоврядування, правовий статус яких закріплено в Конституції України. Це територіальна громада села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, територіальна громада селища чи міста. Це сільська, селищна, міська ради та їхні виконавчі органи, сільський, селищний чи міський голова. Це також обласна та районна рада. Ще один суб'єкт відносин - держава в особі її органів: обласної, районної міської (міст Києва та Севастополя) місцевої державної адміністрації та центральних органів державної влади, насамперед, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України. Міністерства фінансів України та інших органів. Суб'єктами цих відносин є також Автономна Республіка Крим: Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим та юридичні і фізичні особи у сфері фінансів місцевих органів влади на території автономії.

  • 30660. Міське комунальне господарство
    Экология

     

    1. З.Э. Ширакс "Теплоснабжение", М. "Энергия", 1979 г.
    2. В.А. Багдасаров, "Внутридомовые газове сети и оборудование", Ленінград, "Недра", 1974 г.
    3. А.И. Гордюхин, "Эксплуатация и ремонт газових сетей", "Ленинград", "Недра", 1974 г.
    4. В.Н. Богословский, А.Н. Сканави, "Отопление", М. Стройиздат, 1991 г.
    5. Ф.Е. Михайлов, "Отопление и основы внетиляции", Москва, Стройиздат, 1972 г.
    6. В.Э. Бакутис, В.А. Бутягин, "Инженерное благоустройство городских территорий", Москва, "Городское строительство", 1971 г.
    7. С.А. Некрасов, "Експлуатація автомобильніх дорог", "Вісшая шкала", 1970 г.
    8. С.А. Генсіруп, В.О. Кучерявый,"Зелені скарби України", К "Урожай", 1991 р.
    9. Журнал "Енергетика и Єлектрофикация" №7, 1999 г.
    10. Г.О. Білявський, М.М. Падун, Р.С. Фурдуй "Основи загальної екології", К. "Либідь", 1983 р.
    11. Канал Интернет
    12. О.А. Турчихин, "Проектирование городского коммунального хозяйства", М. "Стройиздат", 1991 г.