Контрольная работа

9201. Особливості інтелектуальної власності в Україні
Юриспруденция, право, государство

Наша країна більше 30 років є активним учасником міжнародного технологічного обміну, основу якого складає ліцензійна торгівля. Традиційно поняття «ліцензійний договір», «ліцензія» асоціювалися у нас з експортом технологій і не відносились до їх реалізації на внутрішньому ринку. Практично, внутрішнього ринку ліцензій в колишньому СРСР не існувало. Це пояснюється специфікою правової охорони обєктів промислової власності в період з 1919 по 1991 р. (за виключенням так званого патентного періоду з 1924 по 1931рр., коли діяв Патентний закон, який надавав виключні права винахіднику, а не державі). Винаходи і промислові зразки в більшості випадків були загальнодержавною власністю і охоронялися авторськими свідоцтвами. Обєкти промислової власності могли без перешкод використовуватись всіма державними підприємствами на території СРСР за умови виплати авторам винагороди в розмірі, передбаченому чинним на той час законодавством. Тільки наприкінці існування СРСР був прийнятий законодавчий акт, який поновлював патентну систему охорони винаходів в державі. Після розпаду СРСР перед незалежною Україною стало питання створення власного національного законодавства. Закони України про охорону обєктів промислової власності від 15 грудня 1993 року не тільки забезпечили інтереси суспільства, але й права авторів, надаючи їм перевагу при одержанні охорони на обєкти промислової власності. За цими законодавчими актами використання третіми особами виключних прав можливо лише на законних підставах. Однією з цих підстав є укладення ліцензійного договору, який, по-перше, розширює коло юридичних і фізичних осіб, яким на законних підставах дозволено користуватися обєктами промислової власності, що охороняються, та, по-друге, обмежує обсяг виключних прав власника охоронного документа, отриманих ним на підставі патенту (свідоцтва). Торгівля науково-технічними досягненнями на базі ліцензій бере свій початок у XVIII ст., коли були зареєстровані перші ліцензійні угоди. У другій половині XIX ст. ліцензійна торгівля охоплювала переважно внутрішній оборот країн з єдиним внутрішнім ринком, а з кінця XIX - початку XX ст., вона починає швидко розвиватися і між окремими країнами. Розвиток світової ліцензійної торгівлі відбувалося нерівномірно. На неї значно впливали не тільки рівень розвитку продуктивних сил і монополізація промислового виробництва, але й економічні кризи, світові війни й інші причини. Після Другої світової війни ліцензійна торгівля значно активізувалася, що було зв'язано головним чином зі зростанням цивільного виробництва і подальшим поділом праці в області наукових досліджень і конструкторських робіт. Географічні напрямки міжнародної торгівлі ліцензіями після Другої світової війни також перетерпіли значних змін. По-перше, учасниками міжнародної торгівлі ліцензіями стали соціалістичні країни і, по-друге, країни Азії, Африки і Латинської Америки, що звільнилися від колоніальної залежності, стали активно використовувати закордонну технологію на базі ліцензій для розвитку національної промисловості і проведення індустріалізації. Сучасний період міжнародної торгівлі ліцензіями характеризується тим, що вона переважно здійснюється в рамках транснаціональних корпорацій із закордонними філіями, дочірніми і внучатими компаніями (фірмами). Лідерами в цій торгівлі виступають транснаціональні корпорації США. Для утримання позицій і успішної конкурентної боротьби на зовнішніх ринках материнські компанії не обмежуються вкладанням капіталів у родинні закордонні фірми. Як правило, вкладенню капіталів супроводжує передача новітніх досягнень світової науки і техніки по супутнім ліцензіях і в такий спосіб забезпечується лідируюче положення закордонних філій дочірніх і внучатих фірм в області застосування, розробки і виробництва новітньої техніки і технології. При цьому капітал, що вивозиться, і новітні технології, що супроводжують його, забезпечують створення високоефективних виробництв, що приносять надприбутки транснаціональним корпораціям.
9202. Особливості контролю та забезпечення якості проектів інформатизиції
Компьютеры, программирование

2. Графіки контролю. Графіки контролю - це графічне зображення результатів процесу у часі. Вони використовуються для визначення того, чи перебуває процес "під контролем" (наприклад, чи є відмінність у результатах, спричинених випадковими відхиленнями, або чи є непередбачені події, які мають бути ідентифіковані та скориговані?). Якщо процес контролюється, він не повинен змінюватися. Процес може змінюватися для того, щоб реалізувати удосконалення, але він не повинен змінюватися, коли перебуває під контролем. Графіки контролю можуть використовуватися для відстежування вихідних змінних будь-якого типу. Хоч графіки контролю найчастіше використовуються для відстежування дій, що повторюються, але вони можуть також використовуватися для моніторингу вартісних і планових відхилень, обсягу і частоти змін змісту, похибок у проектній документації або в інших процесах проекту, для того щоб визначити, чи перебуває під контролем управління проектом.
9203. Особливості математичних моделей мереж зв'язку
Компьютеры, программирование

Для кількісної оцінки якості обслуговування з втратами на інтервалі використовуються такі характеристики: втрати за часом, як частина часу на цьому інтервалі, протягом якого всі доступні канали системи зайняті обслуговуванням; втрати за заявками, як відношення числа втрачених за цей відрізок часу заявок до загальної кількості заявок, що надійшли до системи; втрати за навантаженням, як відношення навантаження, що втрачається, до навантаження, що надходить за той же інтервал часу.
9204. Особливості національної економіки Тунісу
Юриспруденция, право, государство

Нові індустріальні країни за рядом ознак виділяються із загальної маси країн, що розвиваються. До них відносять “чотири азіатських дракони” Південну Корею, Тайвань, Сингапур та Гонконг, а також Аргентину, Бразилію та Мексику. Це НІК першого покоління. НІК другого покоління Малайзія, Тайланд, Індія, Чилі, третього Кіпр, Туніс, Туреччина, Індонезія, четвертого Філіппіни тощо. НІК перевищують країни, що розвиваються, за розміром ВВП на душу населення, середньорічними темпами його приросту, питомою вагою обробної промисловості у ВВП (не менше 20%), обсягом експорту промислових виробів, обсягом прямих інвестицій за кордоном, а за деякими з цих показників переважають розвинені країни. Для всіх цих країн характерні високі темпи зростання національного добробуту, рівня життя населення. Для цього НІК активно залучають іноземні капітали, техніку та технологію промислово розвинених країн. Деякі НІК виділяються завдяки перебуванню у сфері економічних та політичних інтересів розвинених країн. На формування сучасної структури економіки НІК величезний вплив справили прямі інвестиції, особливо з США та Японії. Існує своєрідне змагання між двома моделями НІК азіатською та латиноамериканською: перша передбачає розвиток національної економіки з переважною орієнтацією на зовнішній ринок, на експорт, друга орієнтована на імпортозаміщення. Стратегія імпортозаміщення, заснована на протекціонізмі, відіграє важливу роль у диверсифікації господарчої структури, одначе призводить до серйозної кризи та застою. Вступу в етап експортоорієнтованої політики не обов'язково повинен передувати завершений етап імпортозаміщуючої індустріалізації ці компоненти можуть бути збалансовані й суміщені. Місце та роль НІК у міжнародній торгівлі визначається всією сукупністю їхніх реальних можливостей. НІК беруть активну роль у міжнародній міграції капіталів, у Сингапурі та Гонконгу виникли нові міжнародні фінансові центри. Успіхи, яких досягнуто у розвитку НІК, їхня інтеграція у світове господарство дозволяють з упевненістю говорити про те, що перспективи економічного росту, підвищення рівня життя народу та зростання зовнішньоекономічної експансії цих країн доволі сприятливі. У ХХІ столітті вони посядуть вищі місця у світовій економічній ієрархії.
9205. Особливості обліку у галузі підприємств сільського господарства
Менеджмент

Оцінка ПБА при надходженні регулюється П(С)БО ЗО «Біологічні активи» та Методичними рекомендаціями № 1315. Зокрема, ними встановлено, що в залежності від джерел надходження ПБА оцінюються наступним чином. Придбані за плату ПБА оприбутковуються за первісною вартістю, яка складається з фактично понесених підприємством витрат для їх одержання. Перелік таких витрат визначено П(С)БО 9 «Запаси». Безоплатно одержані ПБА оцінюються за їх справедливою вартістю з урахуванням витрат, безпосередньо пов'язаних з доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання у запланованих цілях. Одержані як внесок до статутного капіталу ПБА оцінюються за погодженою із засновниками підприємства справедливою вартістю з урахуванням витрат, безпосередньо пов'язаних з доведенням до стану придатного для використання у запланованих цілях. Первісною вартістю ПБА, отриманого в обмін на подібний є справедлива вартість переданого біологічного активу. Первісною вартістю ПБА, отриманого в обмін (або частковий обмін) на неподібний біологічний актив, а справедлива вартість переданого біологічного активу, збільшена (зменшена) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що належить до сплати за обмінною операцією. На дату річного і проміжного балансу ПБА оцінюють за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. Якщо ж на дату балансу визначити справедливу вартість неможливо, то такі ПБА оцінюються за первісною вартістю відповідно до П(С)БО 9 «Запаси». Найбільш вагомим джерелом одержання ПБА є приплід тварин, або, як зазначено в П(С)БО ЗО «Біологічні активи», додаткові біологічні активи.
9206. Особливості підсудності та правонаступництва
Юриспруденция, право, государство

Відповідно до статті 24 ГПК, Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново. Відповідно до статті 25 ГПК, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво завжди є загальним: універсальний правонаступник продовжує брати участь у процесі правопопередника за повним обсягом його процесуальних прав та обовязків, незалежно від того, чи є правонаступництво в матеріальному праві універсальним або сінгулярним. Види правонаступництва в матеріальному праві мають значення лише як його підстава, тоді як заміна неналежного відповідача не передбачає будь-якого матеріально-правового звязку між особами, які змінюють один одного. Багатосубєктність матеріальних відносин зумовлює необхідність участі третіх осіб у господарському процесі. Господарське процесуальне законодавство передбачає два види третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору і які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
9207. Особливості планування водопостачання
Сельское хозяйство

Ремонтні роботи поділяються на поточні і капітальні. Особливий вид представляють аварійні ремонти, які виникають з-за стихійних лих. Поточний ремонт проводять для виключення дефектів і ушкоджень. В склад робіт входить: щорічне очищення трубопроводів і каналів від замулення; виключення ушкоджень окремих елементів споруди, підготовка споруд і обладнання до зимового періоду, очищення споруд від сміття, льоду та інше. Капітальний ремонт включає заміну елементів споруди, облицювання каналів, заміну ділянок дорожнього полотна, заміну обладнання. Канали, гідротехнічні споруди, експлуатаційні дороги, лотки, трубопроводи і насосно-силове обладнання оглядають 2 рази на рік: восени після закінчення роботи для обємів виключення дефектів які залишилися і підготовки мережі до зрошень. Поточний ремонт проводять на основі дефектних відомостей і калькуляційних робіт, капітальний ремонт на основі технічних проектів і кошторису. Зрошувана мережа в зимовий період повинна бути вільна від води. В південних районах в зимовий час проводять вологозаряджаючі поливи, поливи садів і древесних насаджень, а також промивку засолених земель. В цих випадках канали працюють згідно за планом водокористування, складений для не вегетаційного періоду. В наслідок накопичення снігу в каналах утворюються затори. В періоди морозів в працюючих каналах накопичення снігу і дрібного льоду досягають великого розміру. Необхідно по можливості виключати систему на весь зимовий період. В випадках необхідності пропуску води на каналах в такі періоди, необхідно встановлювати надзор за ділянками, де можуть утворюватись затори, своєчасно очищати русло. Ділянки з недостатніми запасами міцності в дамбах і повинні бути укріпленими.
9208. Особливості правового статусу працівників сільськогосподарських підприємств кооперативного типу
Юриспруденция, право, государство

Трудові ресурси в міжгосподарських підприємствах (організаціях) формуються за рахунок працівників державних і колективних сільськогосподарських підприємств, які працюють постійно або сезонно, їх взаємовідносини з підприємствами оформляються трудовим договором. При цьому працівники міжгосподарських підприємств і організацій не мають відмінностей у правах та обов'язках незалежно від того, чи працювали вони раніше в державному або колективному сільськогосподарському підприємстві. Це свідчить про те, що за своїм правовим становищем працівники міжгосподарських утворень є просто працівниками і на них поширюється трудове законодавство. Одначе повною мірою це стосується лише постійних працівників міжгосподарських підприємств і організацій. Поряд із ними в міжгосподарських підприємствах (організаціях) і виробничих об'єднаннях у сільському господарстві є специфічні категорії працівників зі змішаним правовим статусом. До них належать члени колективних сільськогосподарських підприємств, направлені за рішенням правління на роботу в міжгосподарські формування. Своєрідність їхнього правового становища полягає в тому, що за ними зберігаються: членство в КСГП (СВК, СпС) І окремі права та обов'язки, передбачені Статутом колективного господарства. Зокрема, вони мають право брати участь в управлінні справами підприємства, членами якого вони є, вибирати та-бути обраними в органи його управління, користуватися присадибною ділянкою, пасовищами, сіножатями, транспортом, культурно-побутовим обслуговуванням та ін. Але на міжгосподарському підприємстві, куди направлено на роботу члена колективного сільськогосподарського підприємства, його за наказом оформляють як звичайного найманого працівника.
9209. Особливості психіки людини. Педагогічні конфлікти
Психология

За нашими даними, дві третини старших класів, що вчаться, в об'єктом конфлікту є існуюча суперечність, що виявляється в невідповідності поглядів учнів і педагога на суть дисципліни (“Я тільки обернувся і попросив олівець у друга, а вона вже зауваження в щоденник пише ”), в не оптимально вироблених і не узгоджено з учнями критеріях оцінювання результату учбової роботи (“У чверті виходило 4, а поставили 3”), у відсутності у вчителів викладацьких умінь і навиків (“ Вчитель розповідає нецікавий матеріал, на уроці нудно, хочеться хоч з сусідом поговорити ”), педагогічної етики і такту (“ Трохи що не по ній, то відразу починає кричати і лаятися ”), в прихильності традиційної авторитарної педагогічної філософії (“ Моя справа вивчати, а ваша - мовчати і слухати ”), яка вступає в суперечність з домінуючими потребами віку старших школярів, - не тільки брати, але і віддавати, не тільки виконувати, але і вести і т.д., з соціальними вимогами сьогоднішнього дня - творчій активності, відповідальності, самостійності індивіда.
9210. Особливості реалізації фонеми в мовленні
Иностранные языки

Порожній млин і без вітру меле (Нар. твор.). Задумався дуб темношатий у сяйва холодного грі (В. Сосюра). Перед нами розляглися поля, рябіючи в очах то зеленими поясами жита, то жовтуватими сходами пшениці, то чорною грудою ріллі (Панас Мирний). Ярослав Мудрий розвинув і удосконалив багато з того, що започаткував Володимир (О. Субтельний). Іній на деревах на мокре літо і недорід (Нар. твор.). Було сказано, що і йому треба взяти участь у цій роботі. У радісній праці, клопоті щоденному ішла весна, несла радість (В. Козаченко). В землі віки лежала мова і врешті вибилась на світ (Олександр Олесь). Як хороше пройтися тобою, земле моя, особливо в жнивну пору. Коли поля стиха подзвонюють струнами стеблин, коли над гречками гудуть арфи і снують свої струни невтомні бджоли, коли жайворон грає в блакиті на першій скрипці, а соняшники бють у литаври (І.Цюпа). У такій позиції і здебільшого не переходить в й: Сонце підбилося вище і пригрівало (Г. Тютюнник). І от, коли моя добра господиня лягла спати, я оце допіру пішов і взяв їх (три золоті десятки) (В. Підмогильний).
9211. Особливості реалізації цілей економічної статистки в Україні
Экономика

Ознакою в статистиці називають відмінну рису, властивість, якість, що є характерною для окремих одиниць. об ' єктів(явищ). Статистична сукупність це велика кількість одиниць, об'єктів, явищ, об'єднаних будь-якими загальними властивостями(ознаками), що піддаються статистичному вивченню. Під статис-тичним показником розуміють узагальнену кількісну характеристику соціально-економічних явищ і процесів у їх якісній визначеності щодо конкретних умов місця і часу. Систематизація та підсумовування даних з метою одержання узагальненої характеристики досліджуваного явища за рядом істотних ознак називають статистичним зведенням. Групування це процес утворення однорідних груп на основі розподілу всієї сукупності досліджуваного явища на окремі групи(частини) за найбільш істотними ознаками. Все розмаїття ознак, на основі яких можуть здійснюватися статистичні групування, можна класифікувати наступним чином [16]:
9212. Особливості роботи операційної системи Windows
Компьютеры, программирование
Усе, що є в компютері у Windows представлене у вигляді вікон, звідси і назва Windows. Усього можна виділити 4 типи вікон:
1. Вікна обєктів і додатків (первинні вікна). Зявляються , коли відкривають обєкт (значок папки або диска) або запускають програму.
2. Кнопка системного меню відкриває системне меню, за допомогою якого можна змінити розмір вікна, згортати його в значок, розгортати на повний екран, переключатися в іншу або закрити поточну програму. Якщо користувач працює з мишею, то всі операції виконуються клацанням миші.
3. Рядок заголовка містить імя прикладної програми або документа. Якщо одночасно відкрито кілька вікон, то заголовок відкритого вікна виділений іншим кольором. Заголовок вікна залежить від типу вікна, яке відкривається. Це може бути імя прикладної програми, імя документа, імя групи, каталогу файлів. Крім того, при необхідності вікно може переміщати по екрані за рядок заголовка.
4. У рядку меню відображений повний писок доступних для роботи команд або дій. Даний елемент властивий тільки первинному вікну. Інструментальні кнопки відповідають окремим командам меню. Всі інструментальні кнопки, згруповані по функціональному призначенню у панелі інструментів. Виставити необхідні панелі, видалити зайві або створити свої можна через меню Вид, команду Панелі інструментів.
5. Кнопка згорнути в значок звертає вікно в значок і розміщає його на панелі задач. При цьому програма залишається в оперативній памяті. Знову розгорнути вікно можна клацанням по значку Кнопка Розгорнути/відновити розвертає вікно на весь екран і перетворюється в кнопку відновити. Остання відновлює первісні розміри вікна. Кнопка закрити вікно завершує роботу програм і видаляє її з оперативної памяті.
6. Межа вікна рухливі межі вікна. При вилученні на них покажчик миші приймає вигляд двусхпрямованої стрілки <>. Натиснувши на межі ліву кнопку миші,її можна переміщати в потрібному напрямку,зменшуючи або збільшуючи вікно.
7. Кут вікна рухливий, використовується аналогічно межі вікна і змінює вікно одночасно у двох напрямках. Усі чотири кути первинного вінка рухомі.
8. Смуги прокручування зявляються у випадку коли інформація не уміщується у вікно. Довжина смуги прокручування відповідає всьому обсягові інформації. Клацання по кнопках із стрілками відповідають переміщенню в зазначеному стрілкою напряму на один рядок по вертикалі (одну позицію по горизонталі) ці ж операції можна виконувати на клавіатурі за допомогою клавіш із стрілками(курсорні клавіші).
9. Рядок стану відображає готовність програм до роботи і поточний стан оброблюваного документа.
10. вторинні вінка або вікна документів. Вікна документів завжди зявляються у вікнах програм у яких вони обробляються. Подвійне клацання по значку документа змушує Windows визначити по розширенню імені файлу, а потім сам документ.
9213. Особливості розвитку лізингу у ведучих країнах Європи
Экономика

На принципово новий вид лізингу пішло уряд Казахстану. У 2006 р. був зданий у лізинг вугільний розріз. Американська компанія «Global Mineral Reserves Inc.» одержала в довірче керування на 10 років Шебаркольський розріз потужністю 3 млн. т, розташований у Карагандинському вугільному басейні. Компанія за лізинговим договором одержує 100% прибутків і вносить у бюджет країни протягом 10 років 38 млн. дол. лізингових платежів. Балансова вартість основних засобів розрізу оцінена в 30 млн. дол. Якщо видобуток вугілля буде рости на 15% у рік, то нові власники зобов'язані пропорційно збільшити рівні заробітної плати зайнятим на підприємстві. Якщо лізинговий договір буде розірваний з ініціативи держави, то іноземна компанія одержить компенсацію в розмірі упущеної вигоди. Іноземну компанію залучило багатство родовища, і вона прийняла на себе зобов'язання виплачувати високий рівень лізингових платежів.
9214. Особливості страхових послуг, які пропонують компанії "Аліко-Україна", "ТАС", "Оранта-Життя"
Банковское дело

Даний показник характеризує страховика на предмет забезпечення майбутніх страхових виплат і складається з резерву неотриманих премій, які відповідають страховим ризикам, що не наступили на звітну дату. Очевидно, що чим більший резерв, тим більша вірогідність своєчасної та повної виплати страхової премії у разі настання страхової події для страхувальника. З цієї точки зору найпривабливішою є СК «Аліко-Україна» з найбільшим значенням даного показника та приростом його за один рік на третину. В «ТАС» ситуація з резервом теж непогана, і приріст має місце, проте у менших масштабах, ніж у лідера рейтингу. В «Оранта-Життя» даний показник порівняно з іншими двома компаніями зовсім незначний і відрізняється негативною зміною показника за рік зменшенням на 3,01%.
9215. Особливості страхування в Україні
Банковское дело

У колишньому СРСР монопольне право на проведення страхових операцій мали організації, які входили до системи Міністерства фінансів СРСР. Права і обовязки цих організацій визначалися відповідними положеннями та відомчими інструкціями. Надходження від страхування були доповненнями до бюджетних резервів. Це негативно відображалося на страхуванні, оскільки стримувало його розвиток і сприяло вилученню в держаний бюджет значної частини страхових ресурсів. Розвиток страхування в умовах держаної монополії відбувався за принципом від пропозиції до попиту. Міністерство фінансів СРСР затверджувало правила страхування, а підприємства і населення, укладаючи договори страхування, були змушені погоджуватись, оскільки альтернативи не було. Правила передбачали здебільшого захист від стихійних лих і нещасних випадків. Система державного страхування не могла брати на себе відповідальність за комерційні, а тим більше політичні ризики, що вступило б у протиріччя з принципами центрального управління народним господарством. Зміна форм власності і розвиток ринкових відносин поставили у розгляд найважливіших завдань захист від ризиків, повязаних із загальною нестабільністю ситуації в Україні. Усе це обєктивно створює широке й у перспективі прибуткове поле для вкладень капіталу. Поряд із перетвореннями на акціонерні товариства підрозділами колишнього Держстраху сюди спрямували свою увагу підприємства, установи, банки, комерційні та інші організації, які володіли вільними коштами. Привабливим фактором у сфері страхування стала висока норма прибутку. Разом з тим, на перепоні розширення клієнтури як головного фактора росту компанії, які утворились, постали труднощі економічного, соціального і суто психологічного характеру. Наприклад, підприємствам, які опинились у складному фінансовому становищі, нелегко йти на затрати, захищаючись від можливих ризиків у потрібному обсязі, навіть усвідомлюючи їхню доцільність. З іншого боку, людям, свідомість яких формувалась в умовах тоталітарного суспільства, не притаманне усвідомлення страхування як важливого засобу своєї соціально-економічної безпеки. Суспільству в цілому не вистачає елементарної страхової грамотності та культури. Певна інертність і пересторога у суспільному сприйнятті страхової справи підживлюється і складнощами зростання, що супроводжують будь-який бум. Виникли фірми, які керувалися винятково перспективою швидкого нагромадження капіталу за рахунок внесків клієнтів без відповідного забезпечення необхідними ресурсами ризиків, які прийняті на страхування. Формування страхового ринку в Україні має стихійний характер, і в багатьох випадках захист прав та інтересів страхувальників не забезпечений належно. Говорити про сформований і, тим більше, конкурентний страховий ринок поки що передчасно. Рівень покриття потенційних ризиків становить не більше 10 % (у більшості розвинутих країн не менше 90-95 %). Обсяг наданих страхових послуг в Україні у 1998 р. менший від такого самого показника у Німеччині у 626 разів, Франції у 589 разів, Росії 20, Польщі у 19 разів. Ступінь розвитку різних регіонів неоднаковий, і треба чимало часу для рівномірного розвитку страхових послуг на території України. Однак у деяких великих містах уже виникають ознаки боротьби за клієнта, що засвідчено наданням нетрадиційних видів послуг, особливою привабливістю умов, зниженням тарифів і збільшення сум відшкодувань, безоплатним консультуванням. Незважаючи на труднощі періоду становлення національного страхового ринку, обсяги страхових операцій помітно зростають, і, за даними провідних аналітиків світу, Україна за темпами розвитку страхової галузі перебуває на першому місці в світі. Початком страхового буму в Україні вважають 1992 р. У 1992 1995 рр. страхові компанії виникли як гриби після дощу. Страхували майже все. З часом чимала кількість піонерів страхового ринку, яка не мала навіть елементарних знань ведення страхової справи, зникла. Перші роки ейфорії, коли страхові компанії без перешкод маніпулювали легкими грішми, поступово змінилися на затишшя. Гострою стала проблема нормативного регулювання лише страхової справи в Україні. Адже допускалася реєстрація страхової компанії зі статутним фондом $ 5 тис. Зрозуміло, що такі компанії прийшли на страховий ринок з метою швидкого збагачення, проводячи спекулятивні операції. На початку 1995 р. в Україні було 660 страхових організацій, з яких активно діяло 654 страховики. У ІІІ кварталі 1994 р. з НАСК «Оранта» (колишній Укрдержстрах), яка налічувала 799 установ по всій Україні, відокремилися і стали самостійними (з набуттям статусу юридичної особи та зміною назви) філії в Автономній республіці Крим, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській областях. У 1995 р. зареєстровано 783 страхових організацій, з яких лише 649 мали право продавати страхову діяльність. У цьому ж році Укрстрахнагляд відкликав 134 ліцензії на ведення страхової діяльності та призупинив дію ліцензій у 102 страховиків. Простежувалась також тенденція до самоліквідації страховиків, передусім тих, які займалися страхуванням життя. Прийнятий у березні 1996 р. Закон України «Про страхування» став першим кроком у системі заходів, спрямованих на формування цивілізованого ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Закон визначив систему контролю за рівнем платоспроможності страховиків і порядок розрахунку резервів, посилив норми, які регулюють нагляд за страховою діяльністю, упорядкував види обовязкового страхування. Було запроваджено нові вимоги до порядку реєстрації страховиків, розмірів і структури їхніх статутних фондів. Станом на 1 квітня 1997 р. страховий ринок України після перереєстрації відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про страхування»» було представлено 201 страховою організацією, з яких 14 отримали ліцензії після прийняття Закону України «Про страхування». Унаслідок проведення перереєстрації склалася вкрай нерівномірна ситуація зі структурою розміщення страхового ринку. Найбільшу кількість страхових організацій зареєстрували: у центральну регіоні (Житомирська, Кіровоградська, Черкаська, Чернігівська, Київська області та місто Київ) 80 страхових організацій; у східному (Сумська, Харківська, Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Полтавська області) 50; у південному (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька області, АР Крим та місто Севастополь) 14; у західному (Вінницька, Хмельницька, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська, Волинська області) 27. Найбільшими страховими центрами стали: Київ 68 страховиків, Одеса 20, Харків 14, Дніпропетровськ 13. Водночас, у Рівненській та Херсонській областях не залишилося жодної страхової організації.
9216. Особливості та режими зварювання різних металів
Производство и Промышленность
9217. Особливості управлінського обліку
Менеджмент
1. П(С) БО 16 «Витрати», затверджено наказом МФУ від 19.01.2000 №27/4248, із змінами і доповненнями// Нова бухгалтерія. 17.04.2006. С.136140.
2. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені Наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001р. №47.
3. Байдик О. Нормативний метод обліку витрат на виробництво продукції.// Баланс. 2001. №7 (спецвипуск). С.5061
4. Белоусова И. Проблеми впровадження управлінського обліку на підприємствах / Бухгалтерський облік та аудит. 2005. №5. с.1216
5. БланкИ.А.Управление активами. Киев: «Ника-Центр», 2000. 720с.
6. БутинецьФ.Ф. та ін. Бухгалтерський управлі-нський облік. Житомир: ЖІТІ, 2000. 448с.
7. АнанькинаЕ.А., ДанилочкинаН.Г.Управление затратами. М.: «Издательство ПРИОР», ИВАКО Аналитик, 1998.
8. Вандер ВилР., ПалийВ.Ф.Управленческий учет. М.: ИНФРА-М, 1997. ГоловС.Ф.Управленческий учет: Учебник. К.: Либра, 2004.
9. Гулін Д.В., МаксименкоО.Л.Система контролінгу на промисловому підприємстві// Маркетинг в Україні. 2000. №4, с.2024.
10. ГуляеваН.М., Верещагін В.В. Моделі і методи розрахунків в інвестиційному контролінгу на торговельних підприємствах.// Регіональні перспективи 2000. №23 стор. 3942.
9218. Особливості фінансування бюджетних установ та організацій в Україні
Экономика

Îðãàíè Äåðæàâíîãî êàçíà÷åéñòâà óêëàäàþòü ç ðîçïîðÿäíèêàìè êîøò³â äîãîâîðè íà çä³éñíåííÿ ðàõóíê³â ³ îáñëóãîâóâàííÿ òàêèõ îñ³á â³äïîâ³äíî äî âñòàíîâëåíèõ ë³ì³ò³â. Ê³ëüê³ñòü ðåºñòðàö³éíèé ðàõóíê³â äëÿ ðîçïîðÿäíèêà áþäæåòíèõ êîøò³â çàëåæèòü â³ä ñòóïåíÿ äåòàë³çàö³¿ êîíòðîëþ êàçíà÷åéñòâà çà âèêîðèñòàííÿ áþäæåòíèõ êîøò³â â³äïîâ³äíî äî áþäæåòíî¿ êëàñèô³êàö³¿.
Ï³äñòàâîþ äëÿ çä³éñíåííÿ âèäàòê³â ðîçïîðÿäíèê³â áþäæåòíèõ êîøò³â º ïëàò³æí³ äîðó÷åííÿ, ï³äãîòîâëåí³ âëàñíèêàìè ðàõóíê³â, òà äîêóìåíòè, ùî ï³äòâåðäæóþòü ö³ëüîâå ñïðÿìóâàííÿ êîøò³â (ðàõóíêè, ðàõóíêè-ôàêòóðè, íàêëàäí³, òîâàðíî-òðàíñïîðòí³ íàêëàäí³, òðóäîâ³ óãîäè (êîíòðàêòè), äîãîâîðè íà âèêîíàííÿ ðîá³ò, àêòè âèêîíàííÿ ðîá³ò òîùî). Ïîðÿäîê ¿õ îôîðìëåííÿ òà ïîäàííÿ äî îðãàí³â Äåðæàâíîãî êàçíà÷åéñòâà ðåãëàìåíòóºòüñÿ âèìîãàìè çàêîíîäàâñòâà, ùî âèçíà÷àþòü ïîðÿäîê îáë³êó çîáîâ'ÿçàíü, ó ìåæàõ ÿêèõ ðîçïîðÿäíèê áþäæåòíèõ êîøò³â ïîâèíåí ñïëàòèòè ïåâíó ñóìó êîøò³â âèêîíàâöåâ³. Ïëàò³æí³ äîðó÷åííÿ ïîäàþòüñÿ äî îðãàí³â Äåðæàâíîãî êàçíà÷åéñòâà ó äâîõ ïðèì³ðíèêàõ àáî â ê³ëüêîñò³ ïðèì³ðíèê³â, ïîòð³áíèõ äëÿ âñ³õ ó÷àñíèê³â áåçãîò³âêîâèõ ðîçðàõóíê³â. Òåðì³í ¿õ ä³¿ âñòàíîâëþºòüñÿ ó ìåæàõ 10 êàëåíäàðíèõ äí³â ç äíÿ âèïèñêè. Ó ìåæàõ âñòàíîâëåíèõ ïîâíîâàæåíü êàçíà÷åéñüê³ îðãàíè âèçíà÷àþòü ïîðÿäîê òà ñòðîêè çáåð³ãàííÿ ðîçðàõóíêîâèõ äîêóìåíò³â çã³äíî ç ÷èííèì çàêîíîäàâñòâîì.
9219. Особо опасные инфекции
Медицина, физкультура, здравоохранение

Реакция иммобилизации. На предметное стекло наносят 2 капли испражнений или материала с поверхности пептонной воды. К 1-ой капле добавляют одну каплю О-сыворотки (1:100), ко 2-ой каплю физ раствора. Каждую каплю эмульгируют пастеровской петлей или пипеткой, накрывают покровным стеклом и просматривают под микроскопом. При положительном результате в первой капле прекращается движение вибрионов, во второй наблюдается движение.
9220. Особое производство
Юриспруденция, право, государство

Суд в случае утраты может восстановить права по утраченным ценным бумагам на предъявителя или ордерным ценным бумагам (ст. 148 ГК РФ). Рассмотрение дел по вызывному производству производится в соответствии с гл. 34 ГПК РФ. Подача заявления осуществляется в соответствии с требованиями ст. 294 ГПК РФ. Содержание заявления регламентировано ст. 295 ГПК РФ. После принятия заявления судья выносит определение о запрещении выдавшему документ лицу производить по нему платежи или выдачи и направляет копию определения лицу, выдавшему документ, регистратору. В определении суда также указывается на обязательность опубликования в местном периодическом печатном издании за счет заявителя сведений в соответствии с требованиями ч. 1 ст. 296 ГПК РФ. Держатель документа, об утрате которого заявлено, обязан до истечения трех месяцев со дня опубликования сведений подать в суд, вынесший определение, заявление о своих правах на документ и представить при этом подлинные документы. В случае поступления заявления держателя документа суд оставляет заявление лица, утратившего документ, без рассмотрения и устанавливает срок, в течение которого лицу, выдавшему документ, запрещается производить по нему платежи и выдачи. Этот срок не должен превышать двух месяцев. После этого в связи с возникновением спора о праве дальнейшее рассмотрение данного дела осуществляется в порядке искового производства. Если в течение установленного срока от держателя документа заявление не поступило, дело рассматривается в судебном заседании, по результатам которого суд выносит решение. В случае удовлетворения просьбы заявителя суд принимает решение, которым признает утраченный документ недействительным, и восстанавливает права по утраченной ценной бумаге на предъявителя или ордерной ценной бумаге. Это решение суда является основанием для выдачи заявителю нового документа взамен признанного недействительным (ст. 300 ГПК РФ). Держатель документа, своевременно не заявивший по каким-либо причинам о своих правах на этот документ, после вступления в законную силу решения суда может предъявить иск о неосновательном приобретении или сбережении имущества (ст. 301 ГПК РФ).

Blog

Контрольная работа