Контрольная работа

5481. Криминологическое исследование
Криминалистика и криминология

Наиболее часто встречающимся является анкетирование, анкетирование это заочный опрос. Значит, для проведения опроса надо составить соответствующую программу, с которой мы должны ознакомить респондента (опрашиваемого). Отсюда необходимость информации о том, как анкета составляется. Вопросы анкеты подразделяются на закрытые, открытые и полузакрытые в зависимости от наличия или отсутствия подсказок. Подсказка это возможный вариант ответа. Вопрос по общему правилу должен быть закрытым, какие называть варианты, ведь могут быть взаимоисключающие подсказки (связана со шкалированием ответов на вопрос, напр., высказывается суждение о том, что необходимо пересмотреть результаты приватизации и ответы шкалируются: а) категорично не согласен; б) скорее не согласен, чем согласен; в) затрудняюсь; г) скорее согласен, чем не согласен; д) категорически согласен). Вообще подсказки должны формулироваться от менее вероятного, к более вероятному, это еще одно правило при формулировании подсказки. Подсказки также должны быть равной степени длины (респондент склонен выбирать самые короткие) и разной степени конкретности (респондент склонен выбирать самые абстрактные).
5482. Криминология преступности несовершеннолетних и молодежи
Юриспруденция, право, государство
В качестве социально отягощенных дефектов психофизического и интеллектуального развития и состояния, имеющих более высокую степень распространенности среди несовершеннолетних преступников по сравнению с подростками, правонарушений не совершавшими, исследователями зафиксированы:
- различные нарушения психофизического развития, происшедшие в период внутриутробного развития, родов, в младенческом и раннем детском возрастах (в том числе от черепно-мозговых травм, общесоматических и инфекционных заболеваний);
- - ярко выраженные, начиная с детского возраста, невропатологические черты и патохарактерологические реакции (чрезмерная крикливость и плаксивость, повышенная обидчивость, легкая ранимость, капризность, аффективность, раздражительность, постоянное беспокойство, крайние формы двигательной активности, нарушение сна, речи и др.);
- - заболевание алкоголизмом:
- - явления физического инфантилизма (вялость, быстрая утомляемость, пониженная работоспособность и т. д.) либо выраженное отставание в физическом развитии, включая дефекты внешнего вида;
- - пониженный уровень интеллектуального развития, создающий трудности в общении со сверстниками, воспитателями, в учебе и труде, затрудняющий приобретение необходимой информации и социального опыта.
- В абсолютном большинстве несовершеннолетний преступник - это лицо, обладающее привычками, склонностями, устойчивыми стереотипами антиобщественного поведения. Случайно совершают преступления из них единицы. Для остальных характерны:
- постоянная демонстрация пренебрежения к нормам общепринятого поведения (сквернословие, появление в нетрезвом виде, приставание к гражданам, порча общественного имущества и т. д.);
- - следование отрицательным питейным обычаям и традициям, пристрастие к спиртным напиткам, к наркотикам, участие в азартных играх;
- - бродяжничество, систематические побеги из дома, учебно-воспитательных и иных учреждений;
- - ранние половые связи, половая распущенность;
- - систематическое проявление, в том числе и в бесконфликтных ситуациях, злобности, мстительности, грубости, актов насильственного поведения:
- - виновное создание конфликтных ситуаций, постоянные ссоры в семье, терроризирование родителей и других членов семьи;
- несовершеннолетний преступность
- - культивирование вражды к иным группам несовершеннолетних, отличающихся успехами в учебе, дисциплинированным поведением;
- - привычка к присвоению всего, что плохо лежит, что можно безнаказанно отнять у слабого.
5483. Криминология. Понятие преступности и ее основные характеристики
Криминалистика и криминология
1. Понятие преступности и ее основные характеристики............................................1
2. Понятие латентной преступности и ее виды.............................................................3
3. Понятие причин преступности и ее классификация................................................6
4. Список литературы..................................................................................................12
5484. Криміналістична експертиза
Юриспруденция, право, государство
1. Кримінально-процесуальний кодекс України. Х.: ТОВ «Одісей», 2009. 240с.
2. Закон України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-XII// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 28, ст.232.
3. Балашов Д.Н., Балашов Н.М., Маликов С.В. Криминалистика: Учебник. М.: ИНФРА-М, 2005. 503 с. - (Высшее образование).
4. Колесниченко А.Н., Найдис И.Д. Судебная фотография. Х.: Вища школа, 1981.
5. Криміналістика: підр. / За ред. В. Ю. Шепітька. 2-ге вид., переробл. і допов. К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. 728 с.
6. Кузмічов В.С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. Посібник / За заг. ред. В.Г. Гончаренка та Є.М. Моісєєва. Київ: Юрінком Інтер, 2001.
7. Постика И.В. Судебная (криминалистическая) фотография: теория и практика. Одесса: Юрид. лит., 2002.
8. Салтевський М.В. Криміналістика: Підручник: У 2 ч. Ч. 2. Харків: Консум, 2001.
9. Шепітько В.Ю. Криміналістика: Словник термінів. К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.
10. Яблоков Н.П. Криминалистика: Учебник. М.: Норма Инфра М, 2000.
5485. Криміналістична характеристика крадіжок вантажів на залізничному транспорті та шляхи їх попередження
Юриспруденция, право, государство
Способи таємного викрадення вантажів на залізничному транспорті:
1. складання фіктивних комерційних актів на неіснуючу нестачу та псування вантажу. Доволі часто працівники залізниць (вагарі, прийомоздавачі, завідуючі вантажними дворами), вступаючи в змову з працівниками організацій-замовників (комірниками, експедиторами), складають фіктивні комерційні акти на нестачу вантажних місць, завищують відомості про фактично наявні нестачі. Ту кількість вантажу, яку в документах названі особи вказують як відсутню, надалі викрадають зі станції. В подальшому викрадене реалізують, а одержані гроші розподілять між співучасниками залежно від ролі кожного з них. При змішаних перевезеннях у пунктах перевалки вантажів із залізниці на водний або інший транспорт і навпаки, крадіжки вчиняють, як правило, за участю працівників водного (або іншого) транспорту (прийомоздавачів, завідуючих берегових складів тощо) шляхом складання фіктивних комерційних актів про нестачу вантажів при передачі їх на залізничний транспорт, де, в свою чергу, завантаження і розвантаження вантажів, а також оформлення комерційних актів при розвантаженні вагонів на складах проводять за відсутності однієї зі сторін, яка здає або приймає вантаж;
2. складання підроблених комерційних актів на побитий або протікаючий вантаж. Такі акти складають особи, які вирішили приховати частину вантажу, що перевозять у тарі, яка дійсно в процесі транспортування може бути пошкоджена, розбита (скляні ємкості, діжки тощо). Склавши за допомогою співучасників підроблені комерційні акти, злочинці приховують від обліку винно-горілчані вироби, спирт, олію, соки, сиропи;
3. складання декількох комерційних актів на одну продукцію при обємних перевезеннях зерна, овочів, фруктів. Ці вантажі потрібно перевезти в короткий термін, для того щоб максимально зберегти їхні товарні якості. Злочинці шляхом змови з організаціями-замовниками вказують нестачу вантажу в комерційних актах (якщо навіть її немає); в інших завищують існуючу нестачу під виглядом псування, що у звязку з великими обємами продукції важко виявити. Надлишки, що утворюються, реалізують, прибуток розподіляють;
4. складання підроблених комерційних актів на вантаж, що надійшов на станцію призначення з попутним комерційним актом або актом загальної форми, складеним на шляху прямування. Такий акт складається при виявленні технічних несправностей вагона, контейнера, кришки люка цистерни, пошкодженій пломбі. Викрадаючи вантаж, підозрювані розраховують на те, що відповідальність за втрату вантажу в разі наявності попутного акта понесуть працівники станції, де його було складено. Іноді до такого способу вчинення злочину вдаються і працівники складів і баз організацій-замовників продукції. Посилаючись на цей акт, вони складають фіктивні внутрішньо складські акти на нестачу або псування вантажу, отриманого залізничним транспортом;
5. створення видимості нестачі вантажу. Цей спосіб, використовується, як правило, при вчиненні крадіжок під час розвантаження вагонів. Наприклад, при розвантаженні свіжого мяса, риби з холодильних камер у вагонах злочинці, зважуючи вантаж, приховують частину від обліку, при; цьому в супровідних документах вказують нестачу. При розвантаженні зерна з використанням ковшових вагонів частину його не пропускають через контролюючий ваговий пристрій. Це зерно без зважування відправляють на склад, а за фактом нестачі складають фіктивний комерційний акт;
6. складання актів загальної форми на неіснуючу нестачу. Деякі бухгалтерські працівники баз, складів, організацій-замовників, включені до складу організованих груп, не звертають увагу на те, що акт загальної форми, складений на транспорті, не є юридичною підставою для вирішення питання про відшкодування збитків, спричинених під час перевезення вантажу. Цю обставину використовують інші співучасники для вчинення крадіжок. Вони викрадають частину вантажу, що надходить на адресу клієнтської організації, посилаючись при цьому на акт загальної форми, який складено працівниками транспорту;
7. фальсифікація позначок у накладних про нестачу вантажу в межах норм природних втрат. Це один із найбільш поширених способів вчинення крадіжок вантажів. Фальсифікацію в накладних позначок не завжди виявляють особи, які здійснюють контроль за виконанням комерційних операцій на транспорті і правильністю обліку товарно-матеріальних цінностей в організаціях-замовниках. Використовуючи це, злочинці з числа вагарів за змовою з іншими співучасниками із організацій-замовників роблять в накладних позначки про неіснуючу нестачу вантажу під час видачі його одержувачу. Таким чином вони створюють надлишки вантажу і викрадають його. Фіктивні позначки можуть зробити також інші працівники організацій-замовників, маючи співучасників серед працівників залізничного транспорту, які підроблюють підписи, штампи, роблять інші позначки. Найбільш масові розкрадання у такий спосіб здійснюються під час перевезення зерна, нафтопродуктів, металобрухту та вугілля;
8. приховування надлишків вантажу, виявлених під час розвантаження. В деяких випадках з різних причин кількість вантажу, який надійшов на станцію, виявляється більшою, ніж це зазначено у супровідних документах. У такому разі, відповідно до правил, що діють в системі організації перевезень, на виявлені надлишки має бути складено комерційний акт. Злочинці ж в таких випадках акт не складають, а виявлені надлишки викрадають і реалізують;
9. завищення або заниження ваги вантажу (тари) в супровідних документах. Цей спосіб використовують члени організованих груп, що діють на станціях відправлення. Занижуючи в супровідних документах вагу порожнього вагона (тари), вони тим самим штучно завищують вагу вантажу, що перевозиться. Частину вантажу при цьому викрадають безпосередньо з бази. На станції призначення розкрадачі діють навпаки завищують вагу вагона (тари) і занижують вагу вантажу. Для цього на ваги підкладаються сторонні металеві предмети. У такому разі вага, вказана в супровідних документах, не відповідає вазі, зазначеній при перевезенні, розвантаженні або видачі одержувачу. На неіснуючу нестачу складають комерційний акт щодо відповідальності станції відправлення або відправника вантажу про недовантаження. Приховані від обліку цінності викрадають та реалізують;
10. знищення супровідних документів або фальсифікація їхнього змісту. До цього способу вдаються вагарі, прийомоздавачі, товарні касири, інші особи, що мають справу з обробкою первинних документів. З метою приховування продукції вони вчиняють підробки в справжніх документах. За фальсифікованими документами намічені до розкрадання вагони направляються на інші станції до співучасників, які одержують вантаж за фіктивними дорученнями і реалізують його. Цей спосіб найнебезпечніший, втім має суттєву перевагу у порівнянні з іншими надає можливість вчиняти крадіжки у особливо великих розмірах;
11. присвоєння невитребуваних і безгосподарних вантажів. При виявленні такого вантажу комісія із працівників залізниці повинна відкрити вантаж або багажні місця, провести перепис товарів, речей тощо; по закінченню встановлених термінів зберігання передати їх на склад для зберігання відповідно до опису. Працівники складу разом з представниками фінансових органів повинні провести оцінку товару, після чого передати його на реалізацію. Однак окремі працівники станції, користуючись безконтрольністю, розкрадають цінні товари, речі, не складаючи опису, або складають фіктивні комерційні акти про те, що матеріальні цінності в стані непридатності знищено і тільки після цього сповіщають фінансові і контролюючі органи;
12. фальсифікація документів на одержання вантажу від імені організацій-замовників. У такий спосіб члени організованих груп з метою викрадення цінностей незаконно використовують отримані будь-яким чином бланки ярликів, накладних, доручень на вивіз вантажу.
5486. Кримінальна відповідальність за ненадання допомоги, вимагання та зґвалтування
Юриспруденция, право, государство
Степанов і Архипенко пізно ввечері напали на Мельникову, яка поверталась з роботи через сквер. Степанов застосував фізичне насильство до Мельникової, утримуючи її руки і прикриваючи рот рукою, а Архипенко вчинив з потерпілою насильницький статевий акт. Мельникова побоялася розголосу факту її зґвалтування і не звернулася в міліцію із заявою. Увечері наступного дня Степанов і Архипенко знову зустріли Мельникову і вимагали у неї 300 грн., під погрозою повідомлення її нареченому про зґвалтування. Після звертання Мельникової у правоохоронні органи, Степанов і Архипенко були затримані і їм було пред'явлене обвинувачення у зґвалтуванні, вчиненому групою осіб (ч.З ст. 152 КК України) і вимаганні, вчиненому-за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст. 189 КК України). Адвокати Степанова та Архипенка внесли клопотання про перекваліфікацію дій їх підзахисних, мотивуючи це тим, що в статеві зносини з потерпілою вступав лише Архипенко. При цьому адвокатом Степанова була надана медична довідка з поліклініки про те, що його підзахисний є імпотентом. Адвокат Архипенко, у зв'язку з цим, клопотався про перекваліфікацію дій підзахисного на ч.І ст. 152 КК України. Крім того, обидва адвоката внесли клопотання про кваліфікацію дій підзахисних за ч.2 ст. 15 і ст. 189 КК України, мотивуючи це тим, що гроші обвинуваченим передані не були і вони не досягли поставленої мети.
1. Чи підлягає клопотання адвокатів задоволенню і у якій його частині?
2. Дайте правильну кваліфікацію діям винних осіб. Обґрунтуйте своє рішення.
5487. Кримінальна відповідальність. Різновиди злочинів
Юриспруденция, право, государство
Дії громадянина Марченко безумовно е злочином і повинні розглядатися в судовому порядку. Так при розгляді справи враховуючі всі можливі умови можна винести наступні види покарань:
1. Незаконне заволодіння транспортним засобом з будь якою метою карається штрафом від однієї тисячі до однієї тисячі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі строком від трьох до пяти років.
2. Дії передбачені частиною першою даної статті, поєднані з насиллям, небезпечним для життя або здоровя потерпілого, або з погрозою спричинення насилля, чи шкоди відносно транспортного засобу, вартість якого в двісті пятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян,- карається позбавленням волі на строк від десяти до пятнадцяти років з конфіскацією майна.
5488. Кримінальне право
Юриспруденция, право, государство

Кримінально-процесуальна норма як загально-правова норма має такі особливі риси: 1) це загальновизнане правило поведінки, що формулюється державою і має загальнообов'язковий характер (положення норм права повинні сприйматися як безумовна вказівка до дій, що виходить з державних структур, і не підлягають обговоренню або оцінці з приводу їх доцільності чи раціональності); 2) це формально визначене правило поведінки (в нормі закріплюються права й обов'язки учасників відносин, а також санкції за порушення встановлених норм: приписи норм повинні виконуватися в тому обсязі, в якому вони формально закріплені); 3) це правило поведінки загального характеру (правило поведінки адресовано не конкретній особі, а поширюється на всіх, хто стає учасником відносин, що регламентується нормою права); 4) це правило поведінки, що набуває характеру нормативності у чітко встановленому порядку (норма стає такою тоді, коли вона видається уповноваженим на те органом у межах його компетенції і в рамках встановленої процедури, тобто з додержанням порядку розробки, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміни та відміни дії та змісту норм); 5) це правило, здійснення якого забезпечується державою (держава створює реальні умови і засоби, що сприяють безперешкодному здійсненню правил поведінки, а також створюються засоби заохочення, переконання, примусу і санкцій за невиконання вимог).
5489. Кримінально-правова характеристика невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат
Юриспруденция, право, государство

Різновидом компенсаційних виплат є нарахована громадянам компенсація втрати ними частини доходів у звязку з порушенням термінів її виплати, право на яку вони мають відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 р., який набрав чинності з 1 січня 2001 р. і яким передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші передбачені законом виплати) у випадку порушення встановлених строків їх виплати - затримки їх виплати на один і більше календарних місяців. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обовязкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу. Постановою КМУ від 21 лютого 2001 р. № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати, згідно з п.4 якого сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обовязкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. При цьому п.2 названої постанови передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати, нарахованої працівникові за період роботи з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2000 р. проводиться відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20 грудня 1997 р. № 1427 до ліквідації заборгованості із заробітної плати за зазначений період [7]. Згідно з ч.2 ст.7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначаються відповідно до законодавства, тобто притягнення до кримінальної відповідальності за ст.175 КК можливе як за несвоєчасну виплату передбачених законом виплат громадянам, так і за несвоєчасну виплату їм компенсації за втрату їх частини у звязку з порушенням строків їх виплати. У разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації, громадянину надано право її оскарження у судовому порядку (ч.1 ст.7 Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати»).
5490. Криптографическая защита в телекоммуникациях
Компьютеры, программирование

В КЗУ вводятся 256 бит ключа. В накопители N1, N2 вводится 64-разрядная двоичная последовательность (синхропосылка) S = (S1, S2,...,S64), являющаяся исходным заполнением этих накопителей для последующей выработки M блоков гаммы шифра. Синхропосылка вводится в N1 и N2 так, что значение S1 вводится в 1 -й разряд N1, значение S2 вводится во 2-й разряд N2 и т.д., значение S32 вводится в 32-й разряд N1 ; значение S33 вводится в 1-й разряд N2, значение S34 вводится во 2-й разряд N2 и т.д., значение S64 вводится в 32-й разряд N2.
5491. Криптография. Шифры, их виды и свойства
Компьютеры, программирование

2. Этап формальной криптографии (конец XV - начало XX вв) связан с появлением формализованных и относительно стойких к ручному криптоанализу шифров. В европейских странах это произошло в эпоху Возрождения, когда развитие науки и торговли вызвало спрос на надежные способы защиты информации. Важная роль на этом этапе принадлежит Леону Батисте Альберти, итальянскому архитектору, который одним из первых предложил многоалфавитную подстановку. Данный шифр, получивший имя дипломата XVI в. Блеза Вижинера, состоял в последовательном "сложении" букв исходного текста с ключом (процедуру можно облегчить с помощью специальной таблицы). Его работа "Трактат о шифре" считается первой научной работой по криптологии. Одной из первых печатных работ, в которой обобщены и сформулированы известные на тот момент алгоритмы шифрования, является труд "Полиграфия" немецкого аббата Иоганна Трисемуса. Ему принадлежат два небольших, но важных открытия: способ заполнения полибианского квадрата (первые позиции заполняются с помощью легко запоминаемого ключевого слова, остальные - оставшимися буквами алфавита) и шифрование пар букв (биграмм). Простым, но стойким способом многоалфавитной замены (подстановки биграмм) является шифр Плейфера, который был открыт в начале XIX в. Чарльзом Уитстоном. Уитстону принадлежит и важное усовершенствование - шифрование "двойным квадратом". Шифры Плейфера и Уитстона использовались вплоть до первой мировой войны, так как с трудом поддавались ручному криптоанализу. В XIX в. голландец Керкхофф сформулировал главное требование к криптографическим системам, которое остается актуальным и поныне: секретность шифров должна быть основана на секретности ключа, но не алгоритма.
5492. Кристаллизация металлов. Магнитная индукция. Свободная ковка
Разное

Магнитная индукция, остаточная индукция, коэрцитивная сила, магнитная проницаемость - эти понятия используются в материаловедении при характеристике магнитных материалов. МАГНИТНЫЕ МАТЕРИАЛЫ, вещества, магнитные свойства которых обусловливают их применение в технике (электротехнике, вычислит технике, электронике, радиотехнике и др. областях). Наибольшее применение находят магнитоупорядоченные вещества: ферро -, ферри - и антиферромагнетики, в состав которых входят некоторые элементы с незаполненными 3d-или 4f-электронными оболочками, атомы или ионы которых обладают магнитными моментами. К ферромагнетикам относятся в основном металлы и сплавы Fe, Co и Сu, РЗЭ (Nd, Sm, Gd, Tb, Dy и др.), некоторые соединения Mn и Сr, например, MnBi, MnAl, CrPt; к ферримагнетикам - ферриты-шпинели MFe2O4 (M - Fe, Ni, Со, Mn, Mg, Zn, Сu), ферриты-гранаты R3Fe5O12 (R - РЗЭ), гексаферриты PbFe12O19, Ba2Zn2F12O22 и др., интерметаллические соединения RFe2, RCo5, RFe14 и другие магнитные материалы могут быть металлы (в основном ферромагнетики), диэлектрики и полупроводники (главным образом ферро- и антиферромагнетики). Основная характеристика магнитных материалов - намагниченность металла, которая определяется как магнитный момент единицы объема вещества. Единица намагниченности в СИ - А/м. Зависимость материала от напряженности поля H для ферро- и ферримагнетиков определяется кривой намагничивания с петлей гистерезиса (рис. ). Если напряженность поля достаточна для намагничивания образца до насыщения, соответствующая петля гистерезиса называется предельной; множество других возможных петель, получаемых при меньших значениях H и лежащих внутри предельной петли, называется частными (непредельными). Если до начала действия внеш. поля образец был полностью размагничен, кривая зависимости М от H называется основной кривой намагничивания.
5493. Кристаллографические символы
Физика
План работы
1. Произвести индицирование всех граней и ребер заданных кристаллов.
2. Найти угол между двумя заданными направлениями в кристаллах кубической,. тетрагональной и ромбической сингоний при известных параметрах решетки.
3. Определить угол между двумя заданными плоскостями, направлением и плоскостью в кубических кристаллах.
4. Найти символ зоны по известным символам граней. Найти символ грани, в которой лежат два заданных направления.
5. Определить межплоскостные расстояния для заданного семейства атомных плоскостей по известным параметрам решетки в ряде кристаллов разных сингоний.
5494. Кристаллография и минералогия
Геодезия и Геология

Месторождения пиролюзита возникают главным образом в экзогенных условиях. Промышленное значение имеют осадочные месторождения, в которых пиролюзит находится в ассоциации с другими марганцевыми и железистыми окислами и гидроокислами (гаусманитом, манганитом, браунитом, псиломеланом, лимонитом). Встречаются и месторождения выветривания, образующие марганцевые шляпы в зоне окисления месторождений, содержащих бедные первичные руды марганца. Осадочные месторождения марганца возникают за счёт коллоидных растворов, выносящихся речными водами и претерпевающими коагуляцию в прибрежных зонах морских бассейнов. Процессу коагуляции способствуют растворённые в морской воде минеральные соли, играющие роль электролитов. Сравнительно редки месторождения пиролюзита гидротермального происхождения. Осадочные месторождения пиролюзита находятся в Закавказье (Чиатурское месторождение) и на Украине. Месторождения, возникшие вследствие выветривания, известны в Индии (Балагхат, Нагнур, Бандар) и в Западной Африке (Золотой Берег). Крупные кристаллы пиролюзита встречены в месторождении Платтен в Чехии. На земной поверхности пиролюзит как высший окисел марганца является наиболее устойчивым. В зоне окисления в пиролюзит переходят все марганцевые минералы, по которым пиролюзит образует псевдоморфозы. Известны псевдоморфозы пиролюзита по манганиту, кальциту, родохрозиту и доломиту.
5495. Критерии безопасного программного обеспечения
Компьютеры, программирование

Обеспечение безопасности - важнейший фактор выбора программного обеспечения в государственном секторе. Необходимость в существовании критериев безопасности возникла на заре коммерческой эпохи использования операционных систем. В начале 80-х в США был разработан стандарт Trusted Computer System Evaluation Criteria (TCSEC, более известный по названиям «Оранжевая книга», «Радужная серия»). В конце 80-х европейские страны приняли свой стандарт Information Technology Security Evaluation Criteria (ITSEC), в основу которого легли положения TCSEC. В 1990 году Международная организация по стандартизации (ISO) начала работу над общими критериями безопасности. Международные структуры, принявшие участие в разработке, были не просто гражданскими институтами. Взгляните на список: Агентство Национальной Безопасности (США), Учреждение безопасности коммуникаций (Канада), Агентство информационной безопасности (Германия), Органы исполнения программы безопасности и сертификации (Англия), Центр обеспечения безопасности систем (Франция), Агентство национальной безопасности коммуникаций (Нидерланды) - все они в той или иной степени имели отношение к военным. Не случайное совпадение. Идея создания общих критериев зародилась в недрах закрытого АНБ.
5496. Критерии биологического возраста
История

Поиск критериев созревания субстрата психических процессов - ЦНС - основан на изучение возрастной динамики важнейших ее структурных и биохимических параметров. Развитие мозга и нервной системы в целом имеет системную направленность, начиная уже с очень ранних этапах онтогенеза. Типичны: опережение по сравнению с тотальными размерами тела, гетерохрония, четкие возрастные градиенты созревания как всего мозга, так и коры, приуроченность наиболее интенсивного развития цитоархитектоники корковых формаций ко времени после рождения. Признание в качестве критериев определенных стадий зрелости и, следовательно, биологического возраста получили многие показатели: величина и плотность расположения нейронов, длина аксонов, степень миелинизации, синаптогенез, возможно, стадиоспецифичные антигенные факторы, активность АХЭ, содержание ДНК; при старении - липофусцин в перикарилнах нейронов, сенильные бляшки в нейропиле, атрофия дендритного древа, исчезновение дендритных шипиков, уменьшение размеров и потеря нейронов.
5497. Критерии выбора типа проекционного экрана и правила размещения проекционной аппаратуры в учебном помещении
Компьютеры, программирование
1. Андреев А.А., Барабанщиков А.В. Педагогическая модель компьютерной сети // Педагогическая информатика № 2, 1995 г., с. 75-78.
2. Андреев А.А., Меркулов В.П., Тараканов Г.В. Современные телекоммуникационные системы в образовании // Педагогическая информатика № 1, 1995 г., с. 55-63.
3. Андреев А.А. Направление и методика применения портативных персональных компьютеров в ДО.// Дистанционное образование № 4, 1997.
4. Андреев А.А. Конспект лекций по курсу Автоматизированные информационные технологии в экономике. М.: МИЭП. 1997. с. 47
5. Андреев А.А. Средства новых информационных технологий в образовании: систематизация и тенденции развития. В сб. Основы применения информационных технологий в учебном процессе Вузов. - М.: ВУ, 1995 г. с. 48-43.
6. Андреев А.А., Краюшенко Н.Г., Фокин В.Ю. Некоторые проблемы проектирования центра дистанционного обучения // Матер. VII Междунар. конф. “Применение новых технологий в образовании (29 июня - 2 июля) 1996 г. г.Троицк.
7. Андреев А.А. Применение телекоммуникаций в учебном процессе. В сб. Основы применения информационных технологий в учебном процессе Вузов. - М.: ВУ, 1995 г.
8. Андреев А.А. Модель компьютерной сети для преподавания при дистанционном обучении. В сб. Основы применения информационных технологий в учебном процессе Вузов. - М.: ВУ, 1996 г. с. 6-77.
9. Андреев А.А. Методика оценки экономической эффективности дистанционного обучения с помощью компьютерных сетей. В сб. Основы применения информационных технологий в учебном процессе Вузов. - М.: ВУ, 1995 г. с. 77-83.
5498. Критерии и процедуры отбора персонала в организации
Менеджмент
1. Беляцкий Н.П. Управление персоналом. - Мн.: Интерпрессервис, 2002. - 352 с.
2. Егоршин А.П. Управление персоналом. - Н. Новгород: НИМБ, 2001. - 720 с.
3. Карташова С.А. Рекрутинг. Найм персонала. - М.: Экзамен, 2002. - 320 с.
4. Кибанов А.Я. Основы управления персоналом. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 304 с.
5. Оганесян И.А. Управление персоналом организации. - Мн.: Амалфея, 2000. - 256 с.
6. Основы управления персоналом / Под ред. Яновского Р.Г. - Ростов н/Д: Феникс, 2002. - 480 с.
7. Соловьев Д.П. Управление персоналом (анализ работы и подготовка требований к кандидатам на должность). - Самара: СГЭА, 2003. - 80 с.
8. Управление персоналом организации / Под ред. А.Я. Кибанова. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 638 с.
9. Управление персоналом / Под ред. Базарова Т.Ю., Еремина Б.Л. - М.: ЮНИТИ, 2001. - 560 с.
10. Управление персоналом предприятия / Под ред. Крылова А.А., Прушинского Ю.В. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 495 с.
11. Управление человеческими ресурсами: Энциклопедия / Под ред. Пула М., Уорнера М. - СПб.: Питер, 2002. - 1200 с.
12. Федосеев В.Н., Капустин С. Н Управление персоналом организации. - М.: Издательство "Экзамен", 2003. - 368 с.
13. Шекшня С.В. Управление персоналом современной организации. - М.:
14. ЗАО "Бизнес-школа "Интел-Синтез", 2002. - 368 с.
5499. Критерии оптимальности в эколого-математических моделях
Разное
1. Потемкин В.Г. МАТЛАБ. Справочное пособие, Изд-во «Диалог МИФИ», 1998 г.
2. Барабашева Ю.М., Девяткова Г.Н., Тутубалин В.Н., Угер Е.Г. Некоторые модели динамики численностей взаимодействующих видов с точки зрения математической статистики // Журнал общей биологии. 1996. 57, N.2. С.123 139.
3. Боголюбов А.Г. Математические модели эколого-генетических процессов конкуренции видов. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора физико-математических наук. С.-Пб. 1995. 34 с.
4. Болсуновский А.Я. Эколого-биофизические механизмы доминирования микроводорослей в культуре и водоеме. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора биологических наук. Красноярск. 1999. 48 с.
5. Гаузе Г.Ф. Исследования над борьбой за существование в смешанных популяциях // Зоол. журн. 1935. 14, N.4. С.243 270.
6. Замолодчиков Д.Г., Левич А.П., Рыбакова С.Ю. Исследование адекватности теоретико-категорной модели фитопланктонных сообществ // Проблемы экологического мониторинга и моделирования экосистем. Т.15. Л.: Гидрометеоиздат. 1993. С.234 246.
7. Зотин А.И., Зотин А.А. Направление, скорость и механизмы прогрессивной эволюции: Термодинамические и экспериментальные основы. М.: Наука. 1999. 320 с.
8. Крупаткина Д.К. Особенности роста фитопланктона в связи с содержанием биогенных элементов в клетках // Биология моря. 1978. Вып.47. С.18 25.
9. Кучай Л.А. Использование концепции клеточной квоты в моделях динамики фитопланктона. ДЕП 8567-В85. ВИНИТИ. 1985. 35 с.
10. Левич А.П. Структура экологических сообществ. М.: Изд-во Моск. ун-та. 1980. 181 с.
11. Левич А.П., Булгаков Н.Г., Замолодчиков Д.Г. Оптимизация структуры кормовых фитопланктонных сообществ. Под редакцией проф. В.Н.Максимова. М.: Товарищество научных издателей КМК. 1996б. 136 с.
12. Минкевич И.Г., Андреев С.В., Ерошин В.К. Влияние органического и минерального субстратов на величину затрат клеток на поддержание // Микробиология. 1998. 67, N.2. С.176 181.
13. Печуркин Н.С. Энергетические аспекты развития надорганизменных систем. Новосибирск: Наука. 1982. 112 c.
14. Приц А.К. Принцип стационарных состояний открытых систем и динамика популяций. Калининград. 1974. 123 c.
15. Ризниченко Г.Ю., Рубин А.Б. Математические модели биологических продукционных процессов. Учебное пособие. М.: Изд-во Моск. ун-та. 1993. 302 c.
16. Розен Р. Принцип оптимальности в биологии. М.: Мир. 1969. 215 c.
17. Свирежев Ю.М. Феноменологическая термодинамика взаимодействующих популяций // Журнал общей биологии. 1991. 52, N.6. С.840 853.
18. Свирежев Ю.М., Логофет Д.О. Устойчивость биологических сообществ. М.: Наука. 1978. 352 с.
19. Силкин В.А., Хайлов К.М. Биоэкологические механизмы управления в аквакультуре. Л.: Наука. 1988. 230 c.
20. Страшкраба М., Гнаук А. Пресноводные экосистемы. Математическое моделирование. М.: Мир. 1989. 376 c.
5500. Критерии оценки инвестиционных проектов
Разное
Критерии, основанные на дисконтированных оценках ("динамические" методы оценки):
1. Чистая приведенная стоимость (чистый дисконтированный доход, чистая текущая стоимость) ЧДД, NPV (Net Present Value) сальдо дисконтированных денежных доходов и расходов за весь период инвестиционного проекта. Метод основан на сопоставлении величины исходной инвестиции (IC) с общей суммой дисконтированных чистых денежных поступлений, генерируемых ею в течение прогнозируемого срока. Коэффициент дисконтирования (r), устанавливаемого аналитиком (инвестором) самостоятельно исходя из ежегодного процента возврата, который он хочет или может иметь на инвестируемый им капитал. Показатель ЧДД является наиболее объективным отражением абсолютно-сравнительной эффективности ИП. При выборе ИП из альтернатив выбирается наибольший ЧДД при минимальном сроке окупаемости проекта. При помощи NPV-метода можно определить не только коммерческую эффективность проекта, но и рассчитать ряд дополнительных показателей. Из ЧДД вытекает критерий дисконтированного срока окупаемости DPP (Discounted Payback Period), который указывает на время, когда единовременные затраты инвестора окупаются и ИП начинает приносить доход больший, чем по альтернативному ИП с гарантированной нормой дохода. Следует особо прокомментировать ситуацию, когда ЧДД ИП равен нулю. В случае реализации такого проекта благосостояние собственников предприятия не изменится, однако объемы производства возрастут. Поскольку часто увеличение производственного потенциала предприятия оценивается положительно, проект все же принимается;
2. Адаптированная чистая текущая стоимость проекта (АЧТС, адаптированный чистый дисконтированный доход)- ANPV (adjusted net present value) сходен с ЧДД, рассчитывается по той же базовой формуле, но имеет следующие от него отличия: 1) все денежные потоки не прогнозируются, а планируются из того расчета, чтобы ни в одном из периодов проекта (лет, месяцев) не было отрицательных денежных потоков; 2) в бизнес-план ИП закладывается конкретный план его финансирования (кредитный план проекта), который служит способом сделать ИП максимально реальным. С учетом разных возможностей финансирования ИП, одни и те же проекты могут оказаться неэффективными для одних инициаторов, и, наоборот, эффективными для других. Рассматриваемый критерий служит альтернативной характеристикой степени реальности эффективного осуществления ИП при данных возможностях финансирования. Денежные потоки, используемые при расчете АЧТС отличаются от применяемых при расчете ЧДД тем, что в планировании последних не обязательно потребность в финансировании по проекту будущих продолжающихся по нему затрат на приобретение или создание собственными силами новых активов и необходимого при разворачивании проекта пополнения оборотных средств покрываются в бизнес-плане ИП полностью. Денежные потоки, используемые при расчете показателя ЧДД, в отличие от потоков АЧТС могут быть отрицательными.
3. Индекс рентабельности инвестиций - PI (Profitability Index), ИРИ - является относительным показателем (рассчитывается на основе ЧДД) и характеризует уровень доходов на единицу затрат, т.е. эффективность вложений (чем больше значение этого показателя, тем выше отдача каждого рубля, инвестированного в данный проект). Показатель представляет собой меру устойчивости как самого инвестиционного проекта, так и предприятия которое его реализует, а также позволяет ранжировать инвестиционные проекты по величине ИРИ (PI). Данный критерий удобен при выборе одного проекта из ряда альтернативных, имеющих примерно одинаковые значения ЧДД (в частности, если два проекта имеют одинаковые значения ЧДД, но разные объемы требуемых инвестиций, то выгоднее тот из них, который обеспечивает большую эффективность вложений), либо при комплектовании портфеля инвестиций с целью максимизации суммарного значения ЧДД;
4. Внутренняя норма прибыли (внутренняя норма доходности) - IRR (Internal Rate of Return) значение коэффициента дисконтирования r, при котором NPV проекта равен нулю. Это второй (после ЧДД) стандартный метод оценки ИП. Рассматриваемый показатель еще более, чем показатель ЧДД приспособлен для оценки проекта сторонним инвестором, поскольку служит характеристикой внешней среды проекта и позволяет сопоставить доходность различных способов вложения средств. Экономический смысл критерия IRR заключается в том, что он показывает максимально допустимый относительный уровень расходов по проекту. Эту норму можно трактовать так же, как максимальную ставку процента, под которую инвестор может взять кредит для финансирования ИП с помощью заемного капитала. При этом доход, получаемый от проекта, использовался бы полностью на погашение кредита и процентов по нему (отсутствие прибылей и убытков);
5. Дисконтированный срок окупаемости инвестиций DRR это срок, в расчете на который вложение средств в ИП даст ту же сумму денежных потоков (чистых прибылей), приведенных по фактору времени (дисконтированных) к настоящему моменту, которую за этот же срок можно было бы получить с альтернативного доступного для покупки инвестиционного актива. Он указывает на тот горизонт времени в бизнес-плане ИП, в пределах которого план-прогноз денежных потоков по проекту должен быть особенно надежен. Дисконтированные оценки срока окупаемости всегда больше простых оценок, т.е. ДСОИ (DPP) СОИ (PP). К недостаткам рассматриваемого метода относится то, что он не учитывает влияние денежных притоков последних лет; не делает различия между накопленными денежными потоками и их распределением по годам; не обладает свойством аддитивности. Преимущества метода: прост для расчетов; способствует расчетам ликвидности предприятия, т.е. окупаемости инвестиций; показывает степень рискованности того или иного инвестиционного проекта: чем меньше срок окупаемости тем меньше риск и наоборот.

Blog

Контрольная работа