Geum.ru

Контрольная работа

  • 321. Администрация Калининского района
    Юриспруденция, право, государство

    1. Губернатор Санкт-Петербурга издает следующие правовые акты Администрации Санкт-Петербурга:
    распоряжения губернатора - нормативные правовые акты по вопросам, отнесенным к компетенции Администрации Санкт-Петербурга, издаваемые только в случаях, установленных федеральными законами, законами Санкт-Петербурга, правовыми актами Президента Российской Федерации, Правительства Российской Федерации, или индивидуальные правовые акты по вопросам, отнесенным к компетенции Администрации Санкт-Петербурга;
    приказы губернатора нормативные или индивидуальные правовые акты по вопросам организации работы Администрации Санкт-Петербурга.
    Правительство Санкт-Петербурга принимает постановления Правительства Санкт-Петербурга - правовые акты рекомендательного характера по вопросам, отнесенным к компетенции Правительства Санкт-Петербурга.
    Руководители отраслевых и территориальных структурных подразделений Администрации Санкт-Петербурга издают следующие правовые акты:
    распоряжения руководителя структурного подразделения Администрации Санкт-Петербурга нормативные правовые акты по вопросам, отнесенным законодательством к компетенции соответствующего структурного подразделения или компетенции Администрации Санкт-Петербурга, издаваемые только в случаях, установленных федеральными законами, законами Санкт-Петербурга, правовыми актами Президента Российской Федерации, Правительства Российской Федерации, или индивидуальные правовые акты по вопросам, отнесенным законодательством к компетенции соответствующего структурного подразделения Администрации Санкт-Петербурга;
    приказы руководителя структурного подразделения Администрации Санкт-Петербурга нормативные или индивидуальные правовые акты по вопросам внутренней организации работы соответствующего структурного подразделения Администрации Санкт-Петербурга.

  • 322. Адміністративне правопорушення
    Юриспруденция, право, государство

    Адміністративне правопорушення (проступок) - це перш за все діяння, поведінка, вчинок людини, дія чи бездіяльність, це акт зовнішнього виявлення ставлення особи до реальної дійсності, інших людей, держави, суспільства. Закону непідвладні переконання, думки людей, якщо вони не знайшли зовнішнього виявлення. Таке діяння має визнаватися адміністративним проступком за наявності певних ознак, до яких традиційно відносять суспільну шкідливість (небезпечність), протиправність, винність та адміністративну караність. Перша ознака означає, що дія чи бездіяльність заподіює або створює загрозу заподіяння певної шкоди (матеріального, морального, організаційного чи іншого характеру) обєктам адміністративно-правової охорони ("посягає на ..."). Цією обставиною і пояснюється необхідність встановлення за її вчинення адміністративної відповідальності. Разом з тим в наш час потребує уточнення перелік обєктів, які мають охоронятися нормами з адміністративною санкцією. Не викликає сумніву, що такі обєкти як права і свободи громадян, власність, громадський порядок, які названо в нинішньому КпАП, повинні залишитися також і в майбутньому. А от що стосується державного порядку і встановленого порядку управління, то думається, що це поняття подібні і однорідні і залишити треба одне із них, причому, краще - державний порядок, оскільки в чинному КпАП до правопорушень, які посягають на встановлений порядок управління, віднесено, наприклад, прояв неповаги до суду, невжиття заходів щодо протесту, припису чи подання прокурора тощо, хоча такі відносини не належать до управлінських. В той же час поняття "державний порядок" потрібно розшифрувати - це встановлений порядок діяльності державних органів та установ. Крім того, у визначенні серед основних обєктів адміністративно-правової охорони слід назвати права і законні інтереси інших субєктів, а також громадську безпеку, різновидами якої є санітарна, екологічна безпека тощо. Ми свідомо не акцентуємо увагу на відмінності термінів "суспільна шкідливість" і "суспільна небезпечність", тому що така відмінність, на нашу думку, є досить умовною, а суперечки, які навколо цього точаться, мають, переважно, термінологічний характер. Хоча варто зауважити, що ні окремо взятий адміністративний проступок, ні навіть злочин не можуть становити небезпеку для суспільства в цілому, а от певної шкоди вони завдають. Тому більш прийнятним, як уявляється, є термін "суспільна шкідливість". Юридичним відбиттям шкідливості адміністративного проступку є його протиправність, яка означає, що дію чи бездіяльність прямо заборонено адміністративно-правовими нормами. Діяння, які визнаються адміністративними правопорушеннями, перераховано в особливій частині розділу ІІ КпАП та в деяких інших нормативних актах. В разі встановлення адміністративної відповідальності за нові діяння або скасування відповідальності, яка існувала раніше, до КпАП вносяться зміни та доповнення. Ознака протиправності означає також неприпустимість застосування аналогії закону, що сприяє зміцненню законності, виключає можливість притягнення до адміністративної відповідальності за діяння, не передбачені законодавством про адміністративні правопорушення. Адміністративним проступком може бути тільки винне діяння, тобто свідомий, вольовий акт протиправної поведінки. Вина полягає в психічному ставленні особи до діяння та його шкідливих наслідків і може бути умисною або необережною. Адміністративним проступком визнається тільки таке протиправне винне діяння, за яке законодавством передбачено особливий вид державного примусу - адміністративну відповідальність. Реалізація адміністративних стягнень не завжди супроводжує адміністративний проступок, але можливість їх застосування становить його обовязкову властивість. Винятком із загального правила є адміністративні правопорушення військовослужбовців і працівників органів внутрішніх справ, за більшість яких останні несуть не адміністративну, а дисциплінарну відповідальність, тобто в цьому випадку адміністративна караність проступків відсутня, хоча від цього вони не перестають бути адміністративними. З огляду на викладене спробуємо сформулювати визначення адміністративного проступку. Отже, ним, на нашу думку, доцільно визнати суспільно шкідливу, протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на права і свободи громадян, права і законні інтереси юридичних осіб, власність, громадський порядок і громадську безпеку, встановлений порядок діяльності державних органів та установ і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення необхідно відрізняти від дисциплінарного проступку і від злочину. Дисциплінарний проступок - це порушення трудової дисципліни, тобто невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обовязків. Він тягне дисциплінарну відповідальність, яку врегульовано трудовим законодавством. Стягнення за дисциплінарні проступки накладають керівники підприємств, установ і організацій. Від злочинів адміністративні правопорушення відрізняються, перш за все, розміром шкоди, яку вони заподіюють. Злочин - суспільно небезпечне діяння, яке тягне кримінальну відповідальність. Кримінальне покарання може призначити тільки суд. Розглянуті вище ознаки характеризують адміністративне правопорушення як фактичну підставу адміністративної відповідальності, як явище реальної дійсності, тобто складають його матеріальне поняття; вони є найбільш характерними і суттєвими, властивими будь-якому адміністративному проступку. Матеріальне поняття правопорушення конкретизується в законодавстві про адміністративні правопорушення у формі конкретних складів проступку, в яких законом передбачено необхідні і специфічні ознаки того чи іншого конкретного діяння. Матеріальне поняття правопорушення відповідає на запитання, що спільного між всіма проступками (наприклад, між дрібним хуліганством і дрібним розкраданням), а поняття складу проступку - на запитання, в чому відмінність одних проступків від інших. Відрізняються адміністративні проступки за специфічними ознаками, які характеризують їх обєктивні і субєктивні сторони. Таким чином, склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом обєктивних і субєктивних ознак, які характеризують діяння як адміністративний проступок. Склади конкретних проступків виконують важливу функцію, оскільки вони встановлюють юридичні підстави адміністративної відповідальності і передбачають можливість застосування заходів адміністративного впливу. Вони забезпечують однакове застосування закону, правильну кваліфікацію проступків, гарантують від необґрунтованого притягнення громадян до адміністративної відповідальності, обмежують відповідальність рамками скоєного. До складу адміністративного правопорушення належать ознаки, які характеризують обєкт, обєктивну сторону, субєктивну сторону і субєкта проступку. Обєкт адміністративного правопорушення - це те, на що воно посягає, чому воно завдає шкоди. Адміністративний проступок завдає шкоди або створює загрозу її заподіяння суспільним відносинам, які і становлять обєкт проступку. Засобами адміністративної відповідальності охороняються суспільні відносини, які регулюються нормами не тільки і не стільки адміністративного права, а й багатьох інших: цивільного, екологічного, трудового, фінансового тощо. Обєктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), його шкідливі наслідки, причинний звязок між діянням і наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку. Основною і обовязковою ознакою обєктивної сторони є протиправне діяння, відсутність її виключає склад будь-якого адміністративного правопорушення. Це може бути як дія (наприклад, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях), так і бездіяльність, коли закон вимагає активних дій (ухилення свідка від явки в суд або орган попереднього слідства чи дізнання). Всі інші ознаки мають факультативний характер, тобто вони обовязкові лише в тих випадках, коли прямо передбачені законом. Так, шкідливі наслідки і причинний звязок обовязкові тільки для так званих матеріальних складів проступків, в результаті яких завжди заподіюється матеріальна шкода (наприклад, дрібне розкрадання, пошкодження телефонів-автоматів, потрава посівів тощо). Більшість же адміністративних правопорушень характеризується недодержанням різних загальнообовязкових правил, коли діяння становить склад проступку незалежно від настання шкідливих наслідків матеріального характеру (порушення правил охорони праці, торгівлі, дорожнього руху, митних, паспортних, санітарних тощо). Ці склади формулюються в статтях особливої частини розділу ІІ КпАП лише вказівкою на протиправну дію чи бездіяльність ("порушення правил", "невиконання правил" тощо). В деяких статтях міститься вказівка лише на шкідливі наслідки ("пошкодження", "знищення", "псування" тощо), діяння ж розуміється саме собою. Місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку можуть бути обовязковими ознаками, якщо їх включено до конкретного складу проступку (наприклад, окремі діяння визнаються адміністративними правопорушеннями лише в разі вчинення їх в громадському місці, часто в КпАП називається спосіб вчинення проступку - грубе, злісне порушення, прихована передача тощо); в інших випадках вони можуть визнаватися обставинами, які помякшують або обтяжують відповідальність (наприклад, вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин обтяжує адміністративну відповідальність). Окремі статті КпАП передбачають адміністративну відповідальність за незакінчені дії (ст.188 - за спробу передачі заборонених предметів у виправно-трудові установи і ст.209 - за приготування до контрабанди), загальної ж норми про стадії адміністративного правопорушення немає, що цілком виправдано. Субєктивну сторону адміністративного правопорушення становить повязана із його вчиненням психічна діяльність особи. До ознак, які характеризують субєктивну сторону, належать вина, мотив і мета вчинення правопорушення. Вина - основна і обовязкова ознака субєктивної сторони будь-якого адміністративного проступку. Це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння і його наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності. Поняття цих форм вини розкривається в ст.ст.10 і 11 КпАП. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Вчиненим з необережності правопорушення визнається тоді, коли особа передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити. Визначення форм вини в чинному КпАП сформульовано, на нашу думку, не зовсім вдало. Передусім це стосується визначення необережності, оскільки в ньому в основу покладено ставлення порушника до шкідливих наслідків свого діяння. Однак, зміст переважної більшості адміністративних проступків полягає в порушенні тих чи інших загальнообовязкових правил, незалежно від того, чи настали внаслідок цього якісь конкретні шкідливі наслідки (це так звані "формальні склади"). Тому для визначення форм вини за основу має братися ставлення порушника до діяння та усвідомлення ним його протиправності.

  • 323. Адміністративне судочинство: концептуальні підходи українських вчених періоду незалежності України
    Юриспруденция, право, государство

    Досліджуючи Кодекс адміністративного судочинства України (далі КАС), проф.. Селіванов А.О. звертає увагу на те, що вже сама назва Кодексу відображає теоретико-правову концепцію, що активно розвивалася протягом останнього десятиріччя у вигляді форм і засобів функціонування адміністративної юстиції, зокрема, адміністративного процесу як складного судового явища. Йдеться про наявні у ньому складові: адміністративне судочинство, адміністративне провадження (за складами адміністративних правопорушень) та адміністративно-процесуальний розгляд справ. Сучасні наукові уявлення про адміністративне судочинство відрізняються від традиційних концепцій адміністративної юстиції, яка становить фундамент юридичної ваги у структурі адміністративного процесу [5]. На відміну від позиції російських вчених, які досліджують проблеми адміністративної юстиції (Ю.М. Старилов та інші), ми розрізняємо вказані категорії, оскільки головний смисл і завдання адміністративного судочинства забезпечити дотримання принципу верховенства права у відносинах між публічними органами державної влади та місцевого самоврядування з людиною і громадянином, при цьому враховувати міжнародні зобовязання України та практику Європейського суду з прав людини [6; с. 107]. Нормативні положення Конституції України про здійснення судової влади за допомогою адміністративного судочинства є конституційно-правовим базисом, на основі якого відбуватиметься формування адміністративної юстиції в Україні як організаційно-правової форми здійснення права на судовий захист незалежним і неупередженим судом.

  • 324. Адміністративний менеджмент
    Менеджмент

    Звичайно керівник має владу над підлеглим, оскільки останні залежать від нього в таких питаннях, як підвищення заробітної плати, просування по службі тощо. Однак за певних обставин підлеглі мають владу над керівником, тобто керівник залежить від підлеглих, наприклад, у таких питаннях, як потрібна для прийняття рішення інформація. Яскравим прикладом влади підлеглих над керівником є виключно сприятливі контракти, які можуть одержати відомі актори та спортсмени. У допоміжного персоналу лікарень є влада, оскільки лікарі залежать від них. Тому ефективний керівник намагається підтримувати розумний баланс влади, достатній для забезпечення досягнення мети, але такої, що не викликає почуття невдоволеності у підлеглих і звідси - непокори.

  • 325. Адміністративний мовний етикет
    Культура и искусство

    Мова адміністративного підстилю заслуговує особливої уваги, так як знання його важливо для кожного громадянина, оскільки такі ділові папери, як заяву, розписка, пояснювальна записка і багато інших, постійно супроводжують нас у роботі і навіть на відпочинку. Уміння написати потрібну «папір» є невід'ємною рисою грамотності, культури мовлення людини. Однак призначення адміністративного підстилю ширше, ніж складання побутово-ділової документації. Сфера функціонування адміністративного підстилю це адміністративно-відомчі відносини, з якими пов'язані різного роду канцелярії, які відають службової листуванням, оформленням документації. У адміністративного підстилю дві функції: інформаційно-змістовна (повістка, оголошення) і організаційно-регулююча (розпорядження, наказ, ділова переписка). Адміністративний підстиль включає в себе багато жанрів. До них відносяться так звані підзаконні (тобто видаються на підставі та на виконання законів) документи, що випускаються виконавчо-розпорядчими органами (адміністративні акти, циркуляри, накази, розпорядження), і договірні документи, а також різна канцелярська документація: заява, характеристика, автобіографія, довіреність, розписка і т.п.

  • 326. Адміністративні провадження
    Юриспруденция, право, государство

    Система адміністративних судів в Україні включає: ВАСУ, 7 апеляційних та 27 окружних адміністративних судів. На сьогодні приміщенням, яке дозволяє здійснювати правосуддя, забезпечений лише ВАСУ. Ще два суди (у м. Харкові та м. Вінниці) отримали приміщення, але ті потребують ремонту і не дають можливості суддям повноцінно функціонувати. Решта судів фактично ще не мають своїх приміщень: одні суди (ті, де вже призначені голови судів) не мають приміщень через відсутність належних пропозицій від місцевих держадміністрацій та достатнього фінансування, інші суди (там, де є домовленість ВАСУ чи ДСА про оренду приміщень з місцевими держадміністраціями), - не можуть формально ці приміщення отримати через відсутність голів судів. Така ситуація потребує прояву політичної волі і спільного вирішення проблеми, оскільки згідно з Указом Президента адміністративні суди повинні були запрацювати з 1 вересня 2009 року, а ситуація з їх забезпеченням приміщеннями не дає сподівань на те, що вони запрацюють до кінця 2009 року. Заробітна плата суддів адміністративних судів сьогодні оцінюється як адекватна виконуваним обовязкам, тоді як заробітна плата інших працівників адміністративних судів є надзвичайно низькою і потребує перегляду та підвищення (зокрема, місячний оклад помічника судді у понад 10 разів менший за місячний оклад судді, хоча помічник судді і має надзвичайно великі навантаження). Порівняно високі розміри заробітної плати суддів адміністративних судів вважаються необхідними, щоб судді могли бути незалежними від органів влади і якомога менше користуватися додатковими пільгами (на які вони мають право), які потенційно створюють можливості для впливу на суддів. Разом з тим, органи місцевої влади і Кабінет Міністрів України не виконують повною мірою своїх обовязків щодо забезпечення окремим житлом суддів адміністративних судів, призначених чи обраних на посади.

  • 327. Адміністративно-запобіжні заходи
    Юриспруденция, право, государство

    Слід зазначити, що за умов надзвичайного стану посилюється застосування заходів адміністративного примусу, тому що органи, які здійснюють управління в цих умовах, одержують надзвичайні повноваження. Відповідно до статей 16 і 18 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 р. (зі змінами) можуть вживатися такі заходи: заборона перебувати на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи в установлені години доби; тимчасове вилучення в громадян зареєстрованої вогнепальної зброї та боєприпасів, а в підприємств, установ і організацій також навчальної військової техніки, вибухових, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин; вислання порушників громадського порядку, які не є жителями місцевості, де введено надзвичайний стан, за їх рахунок; тимчасове виселення людей з місць, небезпечних для проживання; тимчасова заборона будівництва нових, розширення діючих підприємств та інших об'єктів; мобілізація ресурсів державних підприємств, установ, організацій тощо.

  • 328. Адміністративно-правові норми
    Юриспруденция, право, государство

    Адміністративно-правова норма - це правило поведінки, установлене державою (Верховною Радою України, органом виконавчої влади) з метою регулювання суспільних відносин у сфері державного керування. Норми адміністративного права визначають границі належного, припустимого й рекомендованого поводження людей, діяльності органів виконавчої влади, їхніх посадових осіб, а також підприємств, установ, організацій і трудових колективів у сфері виконавчої влади. Норми адміністративного права встановлюють правовий режим взаємин суб'єктів державного керування й місцевого самоврядування, порядок здійснення організаційно-управлінської діяльності, визначають права й обов'язки громадян у сфері виконавчої влади й гарантії їхньої реалізації. Серед норм адміністративного права значне місце займають норми про відповідальність (адміністративної, дисциплінарної, матеріальної). Більша частина норм адміністративного права носить імперативний (приказний) характер, їхня реалізація підкріплюється можливістю застосування примусової чинності держави.

  • 329. Адресная книга на языка Visual Basic
    Компьютеры, программирование

    При разработке программных продуктов, обязательно возникает вопрос выбора программных средств для оптимального решения, поставленной задачи. Но, каждый пакет имеет свои особенности, решению которых уделено большее внимание. В данном случае оптимальным выбором стал Visual Basic 6.0. Так как, Visual Basic 6.0 является очень гибким языком, что позволяет в короткие сроки создавать программное обеспечение довольно высокой степени сложности. Кроме того, Visual Basic популярный язык программирования, как следствие, наличие достаточно полной справочной информации.

  • 330. Азбука делового этикета
    Культура и искусство

    Одно из главных требований к письму: оно должно быть недлинным. Если хотите, чтобы ваше письмо прочли, старайтесь уложиться на полутора страничках машинописного текста, а еще лучше на одной странице. Хорошее письмо, как и выступление, должно быть четким и ясным это второе требование к письму. Старайтесь избегать в деловом письме многосложных, непонятных (иностранных, сугубо специальных) слов и выражении это третье правило написания делового письма это же правило предполагает и составление писем короткими предложениями, в которых четко и ясно сформулированы основные мысли автора. Лаконичные письма, написанные односложными словами, характеризуют пишущих как хороших собеседников, владеющих искусством общения. В письмах не должно быть лишних прилагательных, наречий, что часто делает стиль излишне «цветистым». Таким слогом чаше всего пользуются в странах Востока.

  • 331. Азербайджан сегодня, история нефтедобычи
    География

    Азербайджан впервые в мире стал добывать нефть в открытом море. Первая попытка высадки десанта на скалистую, в штормовую погоду полностью заливаемую волнами, пользующуюся среди местных рыбаков дурной славой группу островков, была сделана 14 ноября 1948 г. К островкам приблизилось небольшое судно "Победа", на борту которого находились известный азербайджанский геолог А. Алиев, специалист по буровым работам Ю. Оруджев и руководитель созданного в 1947 г. объединения "Азнефтеразведка" С. Оруджев. Десанту удалось высадиться на маленький остров, и вскоре на сваях, вбитых в дно моря, были построены первая на Нефтяных Камнях буровая установка и домик для буровой бригады площадью всего в 14 м2! С этой рабочей площадки будущий Герой Социалистического Труда, легендарный Михаил Каверочкин и пробурил первую нефтяную скважину, давшую 7 ноября 1949 г. долгожданную нефть с глубины 942 м. И уже в феврале 1951 г. первый танкер, заполненный нефтью Нефтяных Камней, встал под разгрузку к причалу нефтеналивного порта Дюбенди. Еще через несколько месяцев на глубине 20-25 м началось планомерное строительство эстакад, буровых и технологических площадок. Поверхность главной площади, на которой разместились электростанция, насосно-компрессорный комплекс, вспомогательные цеха, а в начале 60-х годов и 5-9-этажные жилые дома для нефтяников, составила 70 тыс. м2. А общая длина эстакад, этих "улиц" выросшего в море города на сваях, превышает сегодня 200 км.

  • 332. Азербайджан сьогодні, історії нафтовидобутку
    География

    Азербайджан вперше у світі став видобувати нафту у відкритому морі. Перша спроба висадки десанту на скелясту, в штормову погоду повністю заливається хвилями, що користується серед місцевих рибалок поганою славою групу острівців, була зроблена 14 листопада 1948 До острівців наблизилося невелике судно "Перемога", на борту якого знаходилися відомий азербайджанський геолог А. Алієв, фахівець з бурових робіт Ю. Оруджев і керівник створеного в 1947 р. об'єднання "Азнефтеразведка" С. Оруджев. Десанту вдалося висадитися на маленький острів, і незабаром на палях, вбитих у дно моря, були побудовані перші на Нафтових каменях бурова установка і будиночок для бурової бригади площею всього в 14 м2! З цієї робочої площадки майбутній Герой Соціалістичної Праці, легендарний Михайло Каверочкін і пробурив першу нафтову свердловину, яка дала 7 листопада 1949 довгоочікувану нафту з глибини 942 м. І вже в лютому 1951 р. перший танкер, заповнений нафтою Нафтових Каменів, став під розвантаження до причалу нафтоналивного порту Дюбенді. Ще через кілька місяців на глибині 20-25 м почалося планомірне будівництво естакад, бурових і технологічних майданчиків. Поверхня головній площі, на якій розмістилися електростанція, насосно-компресорний комплекс, допоміжні цехи, а на початку 60-х років і 5-9-поверхові житлові будинки для нафтовиків, склала 70 тис. м2. А загальна довжина естакад, цих "вулиць" виріс в море міста на палях, перевищує сьогодні 200 км.

  • 333. Академическая история болезни. Гипертоническая болезнь
    Разное

    Считает себя больной с 2004 года, когда впервые появились головные боли, тупые, периодические, возникающие преимущественно по вечерам, а также после физической нагрузки, боли купировались самостоятельно; головокружение, сопровождающееся рвотой; повышение артериального давления до 160/100 мм.рт.ст. За медицинской помощью обратилась в больницу, прошла курс лечения и была выписана с диагнозом: гипертоническая болезнь 2 стадии, 2 степени, 3 риск. Больная была поставлена на диспансерный учет у терапевта, были назначены следующие препараты: эналаприл, индапамид, эгилок. Лечение получала нерегулярно, при улучшении состояния прекращала приём лекарств. С 2005-2007 годы отмечала периодическое повышение артериального давления да 150/100 мм.рт.ст., которые купировала приемом энапа. В 20 февраля 2008 года у больной после психо - эмоционального стресса наступило ухудшение состояния: появилась пульсирующая головная боль в затылочной и теменной области головы, которая не купировалась приемом обычных доз лекарств, появилась тошнота, рвота, появилось нарушение зрения в виде пелены, мелькания «мушек» перед глазами, шум в ушах, артериальное давление повысилось до 200/110 мм. рт. ст. Вызвала врача на дом, было дано направление на госпитализацию, 21.02.08 госпитализирована в терапевтическое отделение ГБ №3. За время пребывания в стационаре отмечает улучшение состояния головные боли, головокружение отсутствуют, нарушение зрения, шум в ушах уменьшились, АД снизилось до 140/90 мм.рт.ст.

  • 334. Аккредитация органов по сертификации и испытательных лабораторий
    Менеджмент

     

    1. Амиров Ю.Д., Печенкин А.Н. Оценка качества продукции и рыночная экономика // Стандарты и качество. 1992 №10. с. 53-55.
    2. Богатин Ю.В. Экономическая оценка качества и эффективности работы предприятия. М.: Изд. Стандартов. 1991. 150с.
    3. Богатырев А.А., Филиппов Ю.Д. Стандартизация статистических методов управления качеством. М.: Изд. Стандартов. 1989. 121с.
    4. Всеобщее Управление качеством: Учебник для вузов/ О.П. Глудкин, Н.М. Горбунов, А.И. Гуров, Ю.В. Зорин; Под ред. О.П. Глудкина. - М.: Радио и связь, 1999. - 600с.: ил.
    5. Международные стандарты по качеству МС ИСО серии 9000.
    6. Никифоров А.Д. Управление качеством: Учебное пособие для вузов. - М.: Дрофа, 2004.
    7. Новицкий Н.И., Олексюк В.Н. Управление качеством продукции: Учебное пособие. - М.: Новое знание, 2001. - 238с.
    8. Управление качеством: Учебное пособие для вузов. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 240с.: ил.
    9. Шишкин И.Ф. Метрология, стандартизация и управление качеством. М.: Изд. Стандартов.1990. 325с.
  • 335. Аккредитивная форма расчетов и ее виды
    Банковское дело

    Если по предъявлении тратты документы оказываются в порядке, то банк примет тратту, указав на ее лицевой стороне "Акцептована со сроком погашения .......... (дата)" и подписав "по поручению и от имени (акцептующий банк)". Если имеет место какое-нибудь заверенное изменение суммы тратты или несоответствие суммы цифрами и суммы прописью, то на лицевой стороне тратты будет указано "Акцептовано на сумму (сумма прописью) с погашением (дата)". Акцептуя тратту, банк даст обязательство оплатить ее номинальную стоимость по наступлении срока погашения независимо от того, каков аккредитив: подтвержденный или неподтвержденный. После акцептования тратта может быть возвращена предъявителю, содержаться в "портфеле" или быть учтена акцептующим банком в зависимости от полученных инструкций. Бенефициар обычно требует возврата акцептованной тратты себе, если в аккредитиве не оговорен учет тратты или если акцептующий банк не готов произвести учет. В то же время если учетные тарифы отнесены за счет бенефициара, то он может пожелать возврата тратты для последующего учета его собственным или иным банком, который, возможно, предложит более выгодный тариф, чем акцептующий банк. Если банк проинструктирован держать акцептованную тратту в своем "портфеле", то он авизует банк-эмитент и предъявителя о дате платежа и обеспечивает надежное хранение векселя. По наступлении срока банк-эмитент будет дебетован, а предъявитель получит номинальную стоимость. При наступлении срока погашения вексель будет аннулирован.

  • 336. Аккредитивные формы расчетов
    Экономика

    Выходом из этого тупика может быть обращение в многонациональный банк, имеющий свои отделения в Японии и в США, который может гарантировать выполнение обязательств обеими сторонами или, другими словами, принять на себя кредитный риск, наличие которого в ином случае могло бы сорвать сделку. Процесс начинается американским продавцом, который идет в банк и обращается за аккредитивом. Если банк его дает, то принимает на себя ответственность за то, что американская сторона оплату произведет. Естественно, банк, как и при выдаче кому-нибудь краткосрочного займа или при открытии кредитной линии, проведет тщательную кредитную проверку и решит, можно ли иметь дело с данным партнером; в некоторых случаях банк взимает сбор за обращение, так же как он это делает при операциях с некоторыми видами займов. Американский продавец должен убедить банк, что его бизнес является прибыльным и законным. Если банк пришел к выводу, что кредит испрашивается для ведения прибыльного и законного дела и что продавец кредитоспособен, он может удовлетворить просьбу и выдать аккредитив и известить об этом японского производителя. В аккредитиве будут определены тип продукции, ее качество и цена, средства доставки и условия платежа. Теперь японская сторона знает, что, если она отправит товары в кредит и исполнит это на условиях, оговоренных в аккредитиве, она получит предусмотрительный платеж даже в том случае, если американский партнер не исполнит своих обязательств. В случае разногласия в условиях сделки производителю придется иметь дело только с банком, расположенным в Японии, и по японским законам и обычаям.

  • 337. Аккредитивы как форма банковских операций
    Экономика

     

    1. Аллибуттаева Д.М. Виды аккредитивов в международной практике. // Банковское право. 2004, № 2.
    2. Гражданский кодекс ГК РФ (часть вторая).
    3. Зеленов А.В. и др. Основные стадии развития практики применения документарных аккредитивов (правовые аспекты) // Банковское право. 2004, № 3.
    4. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части второй (под ред. Т.Е. Абовой, А.Ю. Кабалкина). // Издательство "Юрайт", 2004.
    5. Нижникова Г.П. Учёт расчётных операций в коммерческом банке. ? Воронеж, 2006.
    6. Нижникова Г.П. Организация бухгалтерского учёта в коммерческом банке. ? Воронеж, 2006.
    7. Положение ЦБ РФ от 01.04.2003 г. № 222-П «О порядке осуществления безналичных расчетов физическими лицами в Российской Федерации».
    8. Положение ЦБ РФ от 03.10.02 г. № 2-П «О безналичных расчетах в Российской Федерации».
    9. Положение ЦБ РФ от 05.12.2002 г. № 205-П «О правилах ведения бухгалтерского учета в кредитных организациях, расположенных на территории Российской Федерации».
    10. Посадская М. Расчеты аккредитивами юридических лиц в рублях на территории РФ.// "Бухгалтерия и Банки" №8, 2006.
    11. Посадская М. Расчеты документарными аккредитивами. Общие правила работы с аккредитивами в международной практике. Формы, виды и конструкции аккредитивов. // "Бухгалтерия и Банки" № 10, 2006.
    12. Сиземова О.Б. Некоторые вопросы международных расчетных правоотношений в условиях интернационализации банковской деятельности. // Банковское право. 2004, № 2.
  • 338. Аксиоматика теории вероятностей
    Математика и статистика

    Наиболее слабая сторона классического определения состоит в том, что очень часто невозможно представить результат испытания в виде совокупности элементарных событий. Еще труднее указать основания, позволяющие считать элементарные события равновозможными. Обычно о равновозможности элементарных исходов испытания говорят из соображений симметрии. Так, например, предполагают, что игральная кость имеет форму правильного многогранника (куба) и изготовлена из однородного материала. Однако задачи, в которых можно исходить из соображений симметрии, на практике встречаются весьма редко. По этой причине наряду с классическим определением вероятности используют и другие определения, в частности статистическое определение: в качестве статистической вероятности события принимают относительную частоту или число, близкое к ней. Например, если в результате достаточно большого числа испытаний оказалось, что относительная частота весьма близка к числу 0,4, то это число можно принять за статистическую вероятность события.

  • 339. Акт обследования и гигиенической оценки стоматологической поликлиники
    Медицина, физкультура, здравоохранение
  • 340. Акт проголошення Незалежності України
    История

    Цікаву думку висловив після всіх подій (1993р. під час візиту до Києва) президент Литви А. Бразаускас. В інтерв'ю газеті «Киевские ведомости» (1993, 24 липня) він заявив: «Ініціатором СНД безпосередньо був М.Горбачов, адже саме він ще у 89-му році дав певний поштовх потрібна федерація з новим змістом. А що таке «новий зміст»? При цьому поняття «конфедерація» було ледь не лайливим і обговоренню не підлягало». О 10-й годині ранку 8 грудня президенти та прем'єр-міністри трьох країн сіли за стіл переговорів і самі склали остаточний текст Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав. Сторони заявили, що Радянського Союзу, як держави, більше не існує, внаслідок чого діяльність його органів на території трьох держав припиняється. Сфери спільної діяльності в рамках СНД мали реалізуватися на рівноправній основі через відповідні координуючі інститути. До сфер спільної діяльності були віднесені такі:

    1. координація зовнішньополітичної діяльності;
    2. співробітництво у формуванні й розвитку спільного економічного простору, загальноєвропейського та євразійського ринків, у галузі митної політики;
    3. співробітництво у розвитку систем транспорту та зв'язку;
    4. співробітництво у галузі охорони навколишнього середовища, участь у створенні всеохопної міжнародної системи екологічної безпеки;
    5. боротьба з організованою злочинністю.