Geum.ru

Контрольная работа

  • 1741. Виховні заняття з дітьми шкільного віку
    Педагогика
  • 1742. ВИЧ — вирус иммунодефицита человека
    Медицина, физкультура, здравоохранение

    Имена основных корецепторов для ВИЧ ССR5 и СХСR-4. В нормальных клетках они служат полноценными рецепторами для специфических клеточных белков-регуляторов хемокинов. А для взаимодействия клеток с ВИЧ они играют всего лишь роль помощников для основного рецептора СD4. Однако без этих белков-корецепторов, так же как без С04-рецептора, вирус проникнуть в клетку не может. Рецепторы и корецепторы для ВИЧ имеются на поверхности нескольких типов клеток иммунной системы. Наличие СD4-рецептора позволяет называть все эти клетки СD4-лимфоцитами. В частности, на мембране уже упоминавшихся Т-лимфоцитов-хелперов имеется СD4-рецептор и СХСR4-корецептор. СD4-рецептор содержится также на поверхности макрофагов и дендритных клеток, которые также одновременно несут и корецептор ССR5 (рис. 3). На ранней стадии ВИЧ-инфекции вирусы обычно имеют большее сродство с макрофагами, поэтому их называют М-троп-ными. Белок оболочки этих вирусов gр120 способен связываться одновременно с СD4-рецептором и ССR5-корецептором. На более поздних стадиях ВИЧ приобретает сродство с Т-клетками, поскольку белок gр120 видоизменяется и становится способным связываться с клетками, содержащими как СD4-рецептор, так и СХСR4-корецептор. По этой причине такие вирусы называют Т-тропными. Понятно, что ключевой для взаимодействия ВИЧ и клетки СD4-белок-рецептор когда-то возник и существует сейчас в некоторых типах клеток совсем не для того, чтобы вирусу было удобно в них проникать. Это очень важный клеточный белок, который обычно участвует на самых первых этапах сложного процесса передачи сигналов при активации Т-клеток. А ВИЧ просто сумел подобрать «ключ» именно к этому «замку». В результате в организме человека атака вируса идет главным образом именно на СD4-содержащие клетки. Основным способом попадания ВИЧ внутрь таких клеток человека является его физическое связывание как с белком-рецептором, так и белком-корецептором, расположенными на клеточной оболочке (рис. 3). Вирус иногда сравнивают с гаечным ключом фиксированного размера: за гайки меньшего размера он не сможет зацепиться, а гайки большего размера вообще не войдут в его паз. Как уже говорилось, взаимодействие вируса и рецептора на поверхности клеток можно также сравнить с ключом и замком. Когда ключ входит в замок стыковка вируса и клетки произошла, после чего дверь открывается. Происходящее за этим слияние внешней оболочки вируса с мембраной клетки-мишени обеспечивает легкое проникновение (перетекание) вируса внутрь клетки. При этом ВИЧ «раздевается» там: освобождается от своей оболочки. Затем вирусу, чтобы жить и развиваться, необходимо перевести свою генетическую информацию на понятный клетке-хозяину язык, т. е. информацию, записанную в форме полимерной молекулы РНК, превратить в ДНКовую форму. Для этого клетка синтезирует белок-фермент, закодированный в вирусном геноме, под названием «обратная транскриптаза». Этот фермент и осуществляет образование на РНК однонитевой ДНК-копии. Затем с помощью того же фермента достраивается вторая нить ДНК. И, наконец, новоиспеченная двунитевая ДНК-копия вируса с помощью специального вирусного фермента интегразы встраивается внутрь ДНК клетки-хозяина. Такое состояние вируса получило название провируса. ДНК провируса имеет размер около 10 тыс. пар нуклеотидов (п.н.) и окружена с обеих сторон одинаковыми последовательностями нуклеотидов, называемыми длинными концевыми повторами (LTR сокращенно от англ. Long terminal repeats), размером по 600700 п.н. каждый. В этих длинных концевых повторах содержатся все необходимые для регуляции работы генов элементы, которые и управляют работой вирусных генов в новом для них месте.Места встраивания вируса в геном человека хотя в целом и случайные, но тем не менее есть определенное предпочтение к тем участкам, которые не «молчат» в клетках, а активно работают. После внедрения в ДНК клетки-хозяина провирус становится для клетки «родным», как и собственные гены, ДНК-провирус, по сути дела, представляет собой небольшой новый текст (программу) в огромном «старом» клеточном ДНКовом тексте. Так вирусная лжепрограмма проникает в главный информационный центр аппарат клетки. Хотя в человеческой клетке в 100 тыс. раз больше генетической информации, чем в геноме провируса, который влезает в человеческий геном, маленький, но хитрый и проворный ВИЧ в конечном итоге одерживает победу над человеком. Считалось, что вирус, превратившись в провирус, успокаивается; эту форму иногда называют «покоящимся вирусом». Но в действительности в большинстве случаев дело обстоит скорее всего не совсем так. Что же происходит после образования провируса? Завладев «штаб-квартирой» клетки-хозяина, ВИЧ (теперь уже в форме провируса) вскоре начинает отдавать приказы, которым клетка вынуждена подчиняться. Этот момент называют активацией провируса. Насколько неизбежно он наступает? Провирус, имеющий и «рожки» и «ножки», без долгих сомнений и размышлений вступает на тропу войны и «бодается» и «пляшет». Не осознавая еще опасности, клетка сама предоставляет вирусу все необходимы химические компоненты, все свои внутренние резервы для его развития и размножения. Сначала происходит транскрипция провируса, в результате которой образуются новые вирусные РНК, т. е. новые геномы. Подчиняясь генетической программе ВИЧ, которая теперь стала для клетки ее собственной, клетка начинает синтезировать на вирусной РНК вирусные белки. Поскольку первоначально синтезируются большие молекулы-предшественники, другой вирусный белок протеаза разрезает их на строго определенные блоки. Так клетка активно производит различные компоненты вируса, истощая этим себя. Затем на поверхности клеточной мембраны из этих компонентов происходит предварительная грубая «сборка» новых вирусных частиц из синтезированных клеткой блоков. Новые вирусы готовы! Они «отпочковываются» от клетки, после чего вирусы становятся «зрелыми», способными инфицировать новые клетки, т. е. готовыми к штурму новых линий обороны. Таков жизненный цикл вируса, который неизбежно заканчивается гибелью инфицированного Т-хелпера. По времени этот цикл (от связывания вируса с клеткой и до выхода первых вирусных частиц из инфицированной клетки) составляет менее суток (обычно от 15 до 20 часов). Скорость размножения ВИЧ очень высока в организме инфицированного человека образуется порой до 10 млрд новых вирионов в день. Хотя некоторые из них погибают под действием иммунной системы, остающиеся инфицируют новые лимфоциты, и цикл репликации вируса повторяется. Общее число инфицированных лимфоцитов в организме ВИЧ-позитивных пациентов составляет обычно величину от 107до 109 клеток.

  • 1743. Вишивання картини "Горобчик"
    Туризм

    Геометричні (абстрактні) орнаменти властиві всієї слов'янської міфології. Вони дуже прості: кружечки, трикутники, ромби, зиґзаґи, лінії, хрести (прості і подвійні). Важко судити, яке зміст вкладався в ці символи раніш. Сьогодні на їх основі в народній вишивці широко використовуються такі мотиви, як «баранячі роги», «кучері», «кудрявці», «гребінці» і ін. В орнаменті вишивок зустрічається мотив «кривульки», або «нескінченник», відомого ще з часів трипільської культури, тобто він з'явився значно раніш, ніж знаменитий грецький меандр. Відомий візерунок «рожи» (зірочки, розетки) являє собою перехід від геометричного до рослинного орнаменту. Іноді він нагадує зображення сонця і сонячних променів.

  • 1744. Вишнёвый сад А.П. Чехова, как пьеса о прошлом, настоящем и будущем
    Литература

    Драматургия Чехова, откликавшаяся на актуальные вопросы своего времени, обращавшиеся к повседневным интересам, переживаниям и волнениям обычных людей, будили дух протеста против косности и рутины, звала к социальной активности к улучшению жизни. Поэтому она всегда оказывала на читателей и зрителей огромное влияние. Значение чеховской драматургии уже давно вышло за пределы нашей родины, оно стало мировым. Драматургическое новаторство Чехова широко признано за рубежами нашей великой родины. Я горжусь тем, что Антон Павлович русский писатель, и как бы ни были различны мастера культуры, они, наверное, все согласны с тем, что Чехов своими произведениями подготавливал мир к лучшей жизни, более прекрасной, более справедливой, более разумной.

  • 1745. Вищі спеціалізовані суди. Верховний суд України
    Юриспруденция, право, государство

    Засідання Пленуму Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин від складу Пленуму, крім випадків встановлених Законом. На його можуть бути запрошені представники органів державної влади, наукових установ, громадських організацій, засобів масової інформації та інші особи. Як вже зазначалося вище, Голова ВСУ обирається на посаду строком на п'ять років та звільняється з посади Пленумом ВСУ більшістю голосів від загального складу Пленуму шляхом таємного голосування. Разом з тим, повноваження Голови ВСУ можуть бути припинені і достроково внаслідок висловлення йому недовіри Пленумом ВСУ. Питання про висловлення недовіри Голові ВСУ розглядається Пленумом Верховного Суду України за поданням не менш як п'ятої частини суддів від складу Пленуму Верховного Суду України, скріпленим їх підписами. Рішення про висловлення недовіри Голові ВСУ приймається шляхом таємного голосування більшістю голосів від складу Пленуму Верховного Суду України і оформлюється Постановою Пленуму Верховного Суду України. При ВСУ утворюється Науково-консультативна рада, ВСУ має офіційний друкований орган та може бути співзасновником інших друкованих видань.

  • 1746. Відносини батьків і дітей у Стародавньому Римі
    Юриспруденция, право, государство

    Особисті права і обов'язки батьків і дітей корінним чином були різні на різних етапах римської історії. Влада батька сімейства передбачала наступні права відносно дітей: право розпоряджатися життям дитини в будь-якому віці до досягнення нею повноліття, але це право регулювалося звичаями, а також вимагало участі сімейного ради; право залишити новонародженого бездоглядними; право-обов'язок відповідати за правопорушення, скоєних дітьми. Відповідальність могла бути особистої або ж батькові надавалося право видати дитини позивачеві головою; продати сина чи дочку в рабство; право на віндікаційний позов відносно утримують його дітей. З плином часу настільки сувора влада пом'якшилася. Врешті-решт влада батька звелася до його праву застосовувати домашні міри покарання дітей, до обов'язки дітей надавати повагу батькам. У сфері майнових відносин діти були, мабуть, рано допущені до скоєння угод від свого імені, тобто володіли ius commercium. Алевсі права з таких угод виникали для paterfamilias. Обов'язки ж з цих угод для нього не виникали. Одночасно з послідовним обмеженням влади чоловіка над дружиною і розширенням кола юридичних наслідків з угод рабів здійснюється процес поступового визнання право-і дієздатності підвладних дітей. У Римі увійшло у звичай виділяти підвладному синові, а так само і для раба майно в самостійне управління. Таке майно називалося peculium. Слід підкреслити, що пекулій-майно, надане підвладно тільки в управління та користування; власником пекулія залишається господаря. Пекуліарні відносини батька і сина багато в чому схожі на відносини з приводу рабської пекулія. Так само треті особи, вступили в угоди з підвладними, мали до господаря такі ж додаткові позови, які давалися з угод рабів. У разі смерті підвладного пекулій не переходить у спадок, а просто повертається в безпосереднє володіння батька. У разі смерті господаря пекулій переходить до його спадкоємців поряд з усім іншим майном. Якщо підвладний син звільняється від батьківської влади, і батько при цьому не зажадав пекулій, то останній вважається подарованим синові. У зв'язку з виділенням пекулія підвладному відбулися і деякі інші зміни. У зв'язку з цією практикою було визнано можливимвстановлення "натуральних" зобов'язальних відносин між членами однієї сім'ї. З плином часу поряд з цим видом пекулія з'явилися інші, значно розширили майнову самостійність підвладних і зробили їх повноцінними учасниками громадянського обороту. Наприклад, військовий пекулій складався не тільки у фактичному управлінні підвладного, але і належав йому на праві власності за деякими обмеженнями і виключеннями. З початку 4 століття н. е. юридичне положення військового пекулія було поширено на всякого роду придбання сина, зроблені на державній, придворної, духовної службі, а також на службі в якості адвоката. Нарешті, звизнанням права спадкування дітей після матері, що складалася у шлюб іsine manu, неможливо було не захистити від домагань з бокуpa terfamilias майно, успадковане дітьми від матері. У 4 в. н. е. це майно було оголошено належить дітям з правом paterfamiliasна довічне користування і керування їм. Розвиток завершилося постановою, що paterfamilias зберігає право власності лише нато складається у володінні дітей майно, яке або придбано на кошти батька, або отримано від третьої особи, яка бажає створитивідому вигоду для paterfamilias, а також на майно, яке батько передав підвладним, бажаючи подарувати його, Але яке залишилося власністю батька в силу недійсності угод між ним і підвладними дітьми. Всі інші майна належать підвладно. Батьківська влада над дітьми припинялася тільки із смертю господаря або за допомогою особливого вивільнення з-під влади. Вивільнення було або добровільним актом господаря (manumissio), який прирівнювався до вивільнення раба на свободу; або примусово-правовим (за порушення обов'язки батьків стосовно дітей); або по силі приватного права. Після emantipatio батько зберігав право на користування половиною майна сина. Нарешті, варто коротко розповісти про опіку і піклування. Особа sui iuris у зв'язку з віком, станом здоров'я або деяких особливим становищем може потребувати допомоги та охороні при здійсненні своєї цивільної правоздатності. Цим цілям служили в римському праві Опіка (tutela) над неповнолітніми, над гультяями, а також рано втратила практичне значення опіка над жінками (, і піклування (Cura) над божевільними, над мінору, над гультяями. Різниця між опікою і піклуванням виражалося в порядок діяльності опікуна і попечителя. Опікун формальним актом згоди надає юридичну силу операціях, до вчинення яких підопічний нездатний; попечитель ж висловлює свою згоду неформально, можливо навіть неодночасно з угодою. Наприклад, жінка, яка залишалася в залежності від опікуна, не може складати заповіту без його згоди; в іншому випадку, заповіт її з цивільного права, буде недійсна.

  • 1747. Відображення традиційного українського світогляду в загадках
    Туризм

    Якщо ми будемо розглядати загадки саме українського народу, то можемо зауважити, що саме вони побутували і записувалися головним чином в селянському середовищі, тому і світ речей , що в них зображувався належить перед усім його селу. Читаючи загадки, ми можемо уявити собі селянську хатку-мазанку, пічку, з усіма її деталями і належними до неї начинням, оздоблення кімнат, предметами ремесел і ручної роботи; загадки змалюють одяг і взуття та їжу селянина. Важко знайти таку галузь трудової діяльності землероба, яка б не була відображена в загадках: тут і обробіток поля, і сінокіс, і жнива, і молотьба, різні ремесла, рибальство, полювання і т.д. В загадках зображені тварини та рослини, що оточували селянина у лісі та в садибі, явища природи, спостерігачем яких він був. Загадки розповідають про саму людину, про частини його тіла, про головні моменти його життя. Знайдуться серед загадок і такі, що описують і побут міста, проте переважна більшість говорить про предмети чи тему зацікавлення селянина. В загадках зосереджено багато етнографічних відомостей про побут і працю селянина. Але варто зауважити, що ці свідчення строго окреслені в часі: це побут і праця того періоду, коли загадки записані, тобто, коли зафіксоване їх вживання. Загадки дуже сучасний жанр. Для того,щоб відгадати загадку, необхідно досить добре володіти знаннями про ті предмети, про які йде мова. Тому загадок про предмети, що перестали бути актуальними не загадують. Іншими словами, такі загадки виходять з живого середовища і забуваються.Для сучасної людини багато загадок вже архаїчні, проте на заміну їм приходять нові, що вдало змальовують сучасні предмети побуту (наприклад: про трактор, про електрику, трамвай, та найактуальніші про комп`ютер, Інтернет, ксерокс тощо). Звідси стає зрозумілим, що загадки завжди встигають за часом, проте постійно зазнають змін світоглядні позиції, адже якщо на ранніх етапах (див. вище) загадкам властивий пантеїзм, а починаючи з Володимирової Русі до ХІV ст. - християнський ракурс, то вже з XV ст. до наших днів відчутний вплив матеріалізму. Питання релігії у загадках людини Нового часу вже не зачіпає вічних істин буття, як наприклад у Середньовіччі, для якого властиві загадки про філософські поняття, про життя і смерть, про час, про грамоту, про події священної історії (Адам і Єва і т.д.), про предмети пов`язані з релігією, де навіть у побуті відчутна одухотвореність. Загадки ж Новітньої доби своєрідні - це вже скоріше сатирична транскрипція: часте осміяння церкви противника (католики - православних, православні - католиків, або уніатів); осміяння священників - п`яниць тощо. Так наприклад: Півень, пір`я розпустив, усю земельку накрив так, що вола ревучого злякав (півень - православя, а бик - католицизм), або Курчак - співак, зрубав хлівак (церква і священик). Гарна з виду головка капустяна, а як візьмеш їсти гірка та гнила (про священика в ризі. Адже тоді отці церкви не були благочестиві, і досить часто не гребували службовим становищем). Що за кам`янка у бані? - Архієрей у шані (цікаво, що ця загадка передбачає і відповідь, і нагадує скоріше прислів`я). Та навіть предметний світ змінюється - стає більш приземленим, речовим, для загадок вже невластий своєрідний культовий предмет - фетиш. Цікаво, що для загадок майже не характерні питання про панів, купців, про службовців, про митарів і т. д. Поодинокі випадки з`являються вже в ХІХ ст. про царя, про рекрутський набір. Проте в самих загадках народ завуальовано виразив своє відношення до панів, до церковних служителів. Наприклад: У пані сімдесят сім спідниць, а як вийде на вулицю - спина гола (курка). Звичайно такі порівняння говорять про відсутність поваги до представників правлячого класу. І нажаль зовсім немає загадок про театр, музику чи спорт - це пояснюється досить злиденним становищем українського селянина, для якого головним видовищем був ярмарок, недарма Микола Гоголь, змальовуючи побут селян навіть присвятив цілу повість цьому явищу. Ярмарки - це не тільки спроба вдало продати - купити, але це ще й яскраве дійство. Саме їм завдячує український фольклор, адже більшість створених народом речей творилося саме тут. І сам образ ярмарки обіграється в загадках, набуваючи особливих рис. Часто народ іменує ярмарку - то пані, то купчиха, то благодать. Загадкам надавали на ранньому етапі їх розвитку магічного значення, тобто приписували їх певний вплив на стан господарства, родини, на розквіт або занепад життя. Вдале розгадування вважалося ознакою розуму і щастя людини. Навпаки невміння одгадувати загадки вело, за народними уявленнями, до невдач, нещастя і навіть до загибелі людини. В такій ролі бачимо загадки, наприклад, у найдавнішій обрядовій народній творчості. Так, у поширеній на Україні русальній пісні співалося про те, що мала дівчинка не відгадала загадку русалки: «У світі одна - потрібна всім вона…» (правда), і та дівчину залоскотала. В іншій українській казці (ХVII ст.) козак, який шукав коня потрапив у полон до татар. Татари пообіцяли звільнити його, якщо він одгадає сім загадок: Спочатку на чотирьох, потім на двох, а потім на трьох ногах ходить? (характеристики віку людини - немовля, дорослий, старець з паличкою); Швидше від вітру? (думка); За всіх переживає, про себе не дбає, кохає, страждає, хоч не розмовляє? (серце); Хто народився і не помирав? (рід людський); Що то за жона, що нікому не вклоняється, що їй все рівно чи за царя, чи за злидаря заміж піти? (смерть); На стіл не кладуть, ножем не ріжуть, а весь світ коштував? (грудне молоко); Коли б той не той би не народився, той би не помер (вода і лід). Козак відгадав - і звільнився.

  • 1748. Відповідальність за згвалтування
    Юриспруденция, право, государство

    Вперше поняття «зґвалтування» зустрічається в XI в. в «Руській правді», а саме в «Статуті Ярослава Володимировича». У ньому зазначалось: «Коли наскочить на жінку на коні». Чіткого визначення даного виду злочину в документі немає. Покарання за зґвалтування грошовий штраф (вира), розмір якого зростав при замаху на злочин проти особи привілейованого стану. В 1529 році був прийнятий перший статут Великого князівства Литовського, котрий, який встановлював: «Якщо хто-небудь зґвалтував жінку або дівчину, незалежно від її стану, то такий ґвалтівник повинен бути присуджений до страти. Якщо ж постраждала побажала б вийти за нього заміж, то це в її волі, а злочинець тоді прощається». У першому загальноросійському («великокнязівському») Судебнику 1497 р. знайшли застосування норми «Руської правди», звичаєвого права того періоду, судової практики й литовського законодавства. Саме в цьому документі злочини проти моральності (звідництво, порушення сімейних основ і ін.) уводяться в загальну систему злочинних діянь. Раніше ж вони були відомі тільки церковному законодавству (ст.ст. 25, 26 гл. ХХП). Судебник 1550 р. багато в чому дублює й розвиває норми першого Судебнику. Соборне уложення 1697 р. Зґвалтування згадується в ст. 30 гл. VII Уложення, що передбачає відповідальність за злочини, вчинений військовослужбовцями при проходженні на службу або під час повернення з неї. Закон особливо виділяє вбивство й зґвалтування як найтяжчі злочини, що тягнуть страту. Артикул військовий 1715 року. Глава 20 Артикулу військового регламентує статеві злочини, розгляд яких раніше майже цілком відносився до компетенції церкви. Поряд зі зґвалтуванням встановлюється покарання за скотолозтво, мужолозтво, перелюбство, двошлюбність, укладання шлюбу в близьких ступенях споріднення, кровозмішення. Артикул 167, що передбачає покарання за зґвалтування жінки, встановлює однакове покарання незалежно від того, на своїй або на ворожій землі був вчинений злочин, проти чесної жінки або блудниці: «…насильство є насильство, хоч над блудницею або чесною жінкою, і слід… не на особу, але на справу й саме обставини дивитися» і «коли хто жіночої статі, стару або молоду, замужню або неодружену, на ворожій або дружній землі зґвалтує, і освідчується, і тому голову відітнути, або вічно на галеру послати, по силі справи». В 1845 р. було прийнято «Уложення про покарання карних й виправних», система злочинів якого включала дванадцять розділів, у тому числі й розділ Х «Про злочини проти життя, здоров'я, волі й честі приватних осіб» (ст.ст. 19202039) і розділ XI «Про злочини проти прав сімейних» (ст.ст. 20402093). Тут зґвалтування згадується як кваліфікуюча обставина іншого злочину. Карний кодекс 1903 р. Регламентувались злочини проти моральності главами 26 «Про злочинні діяння проти особистої волі» і 27 «Про непотребство» Карного кодексу. Існувала градація потерпілої залежно від її віку. Законодавець особливо виділяє стан жертви, що по різних обставинах залежить від винного. Як покарання за ці злочини виступало тримання у в'язниці або у виправному будинку. Уведений у дію в 1960 р. Кримінальний Кодекс РСФСР за здійснення зґвалтування особа засуджувалась або до позбавлення волі на тривалий час, або, як міра відповідальності за злочин, вчинений за особливо кваліфікуючих обставин, до страти як найвищої міри покарання. У сучасних нормативно-правових актах вища міра покарання за зґвалтування це позбавлення волі. Зґвалтування належить до найбільш небезпечних злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Небезпечність його визначається тим, що воно може потягнути за собою тяжкі наслідки, шкідливо впливає на психіку і здоровя потерпілої особи, нерідко призводить до розірвання шлюбу, сприяє розповсюдженню розпусти, знижує культурний рівень суспільства. На проблему викорінення насильства, в тому числі у сфері статевих відносин, звертають увагу міжнародні організації. Питома вага зґвалтувань в структурі української злочинності відносно невелика, але загальна кількість зґвалтувань досить значна (близько 1000 в рік) і ступінь їх небезпечності високий. Теоретичної та практичної значущості спеціальне дослідження особливостей кримінальної відповідальності за зґвалтування набуває й у звязку з необхідністю осмислення відповідних положень Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року (далі КК або КК України) з врахуванням того, що зміст окремих положень ст. 152 КК зазнав серйозних змін порівняно з відповідними положеннями ст. 117 КК 1960 року. Існують досить серйозні проблеми кримінально-правової кваліфікації зґвалтування і в правозастосовній практиці. Воно поєднується з вчиненням інших статевих злочинів, а також таких злочинів як умисне і необережне вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості. Спостерігається різноманітність позицій як серед науковців, так і у судовій практиці щодо кваліфікації цих видів (різновидів) злочинів. У цьому сенсі аналіз Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» дозволяє сформувати комплексне уявлення про кримінальну відповідальність за зґвалтування. Питання кримінальної відповідальності за зґвалтування та інші статеві злочини висвітлювали радянські, російські та українські науковці, зокрема, Ю.В. Александров, Л.А. Андрєєва, М.І. Бажанов, П.П. Бліндер, В.І. Борисов, С.В. Бородін, Л.В. Дорош, О.О. Дудоров, А.А. Жижиленко, А.М. Ігнатов, Т.В. Кондрашова, П.І. Люблінський, П.С. Матишевський, В.О. Навроцький, В. Натансон, А.В. Наумов, П.П. Осіпов, В.Н. Сафронов, Н.М. Свидлов, Є.В. Фесенко, М.Н. Хлинцов, А.П. Чуприков, Б.М. Цуприк, С.Д. Шапченко, Я.М. Яковлєв та інші. Окремі проблеми національного кримінального законодавства та кримінального законодавства іноземних держав з позиції порівняльного правознавства досліджували відомі вчені кінця ХІХ початку ХХ століття (Л.С. Бєлогриць-Котляревський, В.В. Єсипов, О.Ф. Кістяківський, М.С. Таганцев, І.Я. Фойницький, М.П. Чубинський) та автори радянських часів (М.А. Гельфер, О.А. Герцензон, П.С. Дагель, І.І. Карпець, Н.А. Крашенинникова, В.М. Кудрявцев, В.А. Лихачов, Н.В. Ляс, І.C. Ной, А.А. Піонтковський, А.Н. Трайнін, Б.С. Утєвський, М.Д. Шаргородський та інші). Значні доробки у компаративістиці напрацювали західні вчені, серед яких Р. Давид, А. Есмен, К. Жоффре-Спінозі, Х. Кьотц, Л.Р. Сюкияйнен, К.Цвейгерт. Безпосередньо питаннями порівняльного кримінального права займаються Г.О. Єсаков, А.І. Жалінський, Н.Є. Крилова, І.Д. Козочкін, Н.Ф. Кузнецова, О.О. Маліновський, А.В. Наумов, А.А. Нерсесян, Б.С.Нікіфоров, К. Осакве, Ф.М. Рєшетніков, А.Х. Саїдов, А.В. Савченко, А.В. Сєрєбрєнікова, А. Тер-Акопов, Ю.А. Тихомиров, М.І. Хавронюк, І.В. Хохлова, О.П. Шемяков, С.С. Яценко та інші.

  • 1749. Відпускні ціни на продукцію
    Экономика

    №п/пНайменування статей калькуляціїСума, грн.АБВ1Сировина і матеріали57,54656,05834,5032Зворотні відходи2,5021,350,93Всього матеріальних затрат55,04454,70833,6034Основна заробітна плата5,8876,4066,4375Додаткова заробітна плата1,4721,731,4816Відрахування на соціальне страхування2,913,2183,1327Витрати на утримання та експлуатацію обладнання1,6381,7231,7918Загальновиробничі витрати.0,6840,7380,7479Інші виробничі витрати.2,4532,4851,71210Виробнича собівартість.70,08871,00848,90311Адміністративні витрати.0,670,6790,46812Витрати на збут.0,4140,4190,28813Повна собівартість.71,17272,10649,6614Прибуток.2,8782,9162,00815Оптова ціна підприємства.74,0575,00251,66816Податок на додану вартість(ПДВ)14,8115,00410,33417Продажна (вільно відпускна) ціна88,8690,00662,002

  • 1750. Відстежування змін за допомогою стовпців і таблиць аудиту
    Компьютеры, программирование

    Тепер ми знаємо, як використовувати аудит для повідомлення про зроблені зміни. Проте єдина зміна, яка може бути легко відмінена - це подія DELETE. Досить просто скинути прапор IsDeleted, і дані будуть знову доступні. Існує також можливість відмінити подію CREATE, якщо про цю дію є достатня інформація. Проте якщо потрібно мати можливість повністю відстежувати стан даних перед зміною, можливо, кращим варіантом виявиться використання таблиць аудиту. Цю можливість слід використовувати з обережністю, тому що вона може викликати багато проблем з обслуговуванням і продуктивністю. Такі проблеми виникають тому, що доводиться копіювати дані в таблицю аудиту і змінювати їх в початковій таблиці. Для цього прикладу ми задамо аудит на базі таблиці в таблиці Sales. Special Offer. Мета - відстежування будь-яких змін в цій таблиці і забезпечення можливості відмінити зміни після того, як вони були зафіксовані.

  • 1751. Візантія: Імператорський культ
    Культура и искусство

    «Следует знать, что поблизости от дворца Иерии, на равнине, т.е. на Ливадии, возводятся величественные и красивые своды. Магистры, препозиты, проконсулы, патрикии, чиновники и остальные синклитики становятся прямо против виноградника, а позади них стоят разделенные на две партии димы вместе с димархами. А император в короткой тунике и расшитом золотом сагии приходит вместе с патриархом, облаченным в плащ и накидку, и когда они подходят к первому ряду виноградных лоз, где стоит мраморный стол с наполненными виноградом корзинами, - тогда приближаются и магистры, и патрикии, и синклитики, и две партии димотов вместе с димархами. Когда распорядитель приносит бочонок с гроздьями, патриарх творит молитву и совершает церковный обряд. И после молитвы патриарх берет одну гроздь и дает ее императору. А император, в свою очередь, дает ее патриарху, и затем так же по порядку подходят старшие чины синклита - магистры, проконсулы, патрикии, чиновники и димархи и распорядитель, и каждому из них император дает по одной грозди. Когда же император дает гроздь первому магистру, из двух партий начинают возглашать первые голоса: «Цвет, созревший на поле познания господней мудрости, священное сословие славных патрикиев! Под нескончаемые песнопения да увенчаем мы главу, как бы жилище благоуханных мыслей, получив взамен сладкое наслаждение от них! А ты, среди всех бессмертный царь, благочестивый помазанник божий, силой твоего единодержавного величия в мире, даруй нам этот праздник не один раз!».

  • 1752. Вікові особливості розвитку і поведінки дітей
    Психология

    Більшість психологів і педагогів визначають цей період як початок кризи у розвитку, що може тривати до п'ятого року життя. Це період, коли дитина переходить до самостійності та незалежності. Будь-яке прагнення дорослих підпорядкувати або навіть „зламати" впертість дитини, як і ігнорування такого прояву, може стати причиною того, що дитина стає або некерованою, або її воля буде зламана і пригнічена. У три-чотири роки дитина з задоволенням запам'ятовує вірші, пісні: це "пік" механічної пам'яті людини. Регулятори вольової поведінки дуже незрілі, тому дитина не може всидіти на місці або пригальмувати своє бажання, що регулюється завдяки правильному вихованню. У цей період дитина отримує знання, досвід спілкування, диференціює своє емоційне ставлення до оточуючих, засвоює елементарні морально-етичні норми поведінки. Для періоду раннього дитинства є характерною потреба в постійній соціалізації. На другому, особливо на третьому році життя дитина вже прагне до взаємодії з іншими дітьми. Однак без участі дорослих таку взаємодію налагодити дуже важко, тому навіть перші спроби встановити стосунки з іншими дітьми зазвичай мають негативний характер. Більш легко і природно дитина соціалізує свою поведінку в перші три роки життя у сім'ї.

  • 1753. Віра, Надія, Любов у філософсько-релігійних поглядах та етичній думці людства
    Культура и искусство
  • 1754. Вказівки, масиви і символьні рядки в мові C
    Компьютеры, программирование

    Символьні дані в С предствляють у вигляді стрингів. Стринги є одним з найбільш корисних та важливих типів даних мови С. Символьний рядок (стринг) це масив символів, що закінчується у лапки ("). Він має тип char. Нульовий символ (\0) автоматично додається останнім байтом символьного рядка та виконує роль ознаки його кінця. Кількість елементів у масиві дорівнює кількості символів у стрингу плюс один, оскільки нульовий символ також є елементом масива. Кожна стрингова константа, навіть у випадку, коли вона ідентична іншій стринговій константі, зберігається у окремому місці пам'яті. Якщо необхідно ввести у рядок символ лапок ("), то перед ним треба поставити символ зворотного слешу (\). У стринг можуть бути введені будь-які спеціальні символьні константи, перед якими стоїть символ \.

  • 1755. Вклад А.А. Вишневского в развитие отечественной хирургии и анестезиологии
    Медицина, физкультура, здравоохранение

    В 1956 г. Александр Александрович Вишневский основал первый в нашей стране журнал «Экспериментальная хирургия» (позже журнал переименовали, и он стал называться «Анестезиология и реаниматология»). В период его руководства институтом здесь было выполнено множество экспериментальных работ. Здесь и разработка новых способов соединений сосудов, новые типы паллиативных операций при пороках сердца, в частности, впервые разработанная в нашей стране операция анастомоза между верхней полой веной и легочной артерией. Много было сделано в области применения пластмасс в хирургии. Особый интерес представляет работа по электрофизиологии сердца. А.А. Вишневским совместно с Б.М. Цукерманом был разработан метод устранения мерцательной аритмии с помощью электрической дефибрилляции (подробнее об этом будет сказано ниже). Целая серия оригинальных исследований была посвящена электрической стимуляции органов, в частности мочевого пузыря. Наиболее впечатляющие исследования были проведены по применению искусственного кровообращения, а также по разработке метода выключения сердца из кровообращения под гипотермией. Александр Александрович, как уже было сказано, сам живо интересовался экспериментами. Так, 4 апреля 1958 г. произвел ушивание дефекта межпредсердной перегородки. Это была первая операция на открытом сердце в условиях гипотермии, выполненная с успехом в Советском Союзе.

  • 1756. Вклад П. Друкера в современный менеджмент
    Менеджмент

    Питер Друкер в 1984 г. издает книгу под названием «Рынок: как выйти в лидеры. Практика и принципы». В этой работе Друкер вводит термин «революция в управлении», подразумевая под ним инновационную деятельность и предпринимательство. Автор пишет, что они (инновационная деятельность и предпринимательство) помогают достичь тех изменений, которых пытались добиться с помощью различных исторических революций, но только без кровопролития, гражданской войны, концентрационных лагерей и экономических провалов. Созидательные функции инновационной деятельности и предпринимательства отличаются целенаправленностью, определенностью и контролируемостью. Друкер говорит о необходимости предпринимательского общества, в котором инновационность и предпринимательство были бы устойчивым, нормальным и обязательным явлением. От руководителей всех учреждений требуется, чтобы они превратили инновационность и предпринимательство в нормальную, непрерывную, каждодневную деятельность, в практику их личной работы и работы их организации. Таким образом, менеджер выходит на первую роль, и возникает понятие «менеджер-предприниматель». Друкер отмечает, что предпринимательство носит более качественный характер, а предпринимателем считает того, кто создает принципиально новые товары или услуги. Кроме того, Друкер трактует сферы предпринимательства: мелкий бизнес, внутрифирменное предпринимательство (технологическое, организационное), предпринимательство в социальной сфере (новые подходы к мотивации труда). В своей работе Питер Друкер выделяет также условия становления и существования предпринимательского общества. Первоочередной задачей государственной политики и мер, которые необходимо проводить в предпринимательском обществе, автор считает определение областей отказа, то есть тех направлений, в которых инновационная и предпринимательская деятельность не приносят желаемых результатов. Так, по его мнению, планирование в традиционном понимании не совместимо с предпринимательским обществом и предпринимательской экономикой. По своей сути инновационные мероприятия должны быть децентрализованы, оперативны, конкретны и должны носить микроэкономический характер. Лучше всего сделать так, чтобы они реализовывались постепенно, были бы гибкими и результативными. Автор также предостерегает, что не стоит считать инновациями только развитие высокой технологии. Наиболее вероятным результатом политики, способствующей развитию только высокой технологии, может быть очередное дорогостоящее фиаско. Прежде всего, высокая технология лишь одна из областей инновационной и предпринимательской деятельности, но отнюдь не единственная. Основная масса нововведений приходится на другие области. Друкер определяет два участка, в которых предпринимательское общество требует проведения инновационных мероприятий социального характера. Первый участок политика, направленная на социальную защиту резервной рабочей силы. Абсолютное количество людей, не имеющих работы, невелико. Но дело в том, что производственные рабочие, занятые в традиционных отраслях, сконцентрированы в очень немногих местах. Они имеют ограниченную степень свободы, то есть ограничены в смене работы, места жительства и т.д. Они не обладают ни достаточным образованием, ни высокой квалификацией, ни социальной компетентностью, ни уверенностью в собственных силах. Эта категория работников в развитых странах образует тот слой, уровень образования и общей культуры которого не претерпел радикальных изменений в этом столетии. Но эти рабочие составляют самую высокооплачиваемую группу в индустриальном обществе. Если
    общество не проявит заботу об их трудоустройстве пусть даже предоставлением им менее высокооплачиваемых рабочих мест, - они превратятся в сугубо отрицательную силу. Эта проблема разрешима при условии превращения экономики в предпринимательскую. Новые предприятия, открытые в рамках предпринимательской экономики, создают новые рабочие места. Но даже если предпринимательская экономика и создает новые рабочие места, все равно необходимы организационные меры по подготовке и трудоустройству высвобожденных из традиционных индустрий работников. Самостоятельно они этого сделать не смогут. Если не принять этих мер, то высвобожденная индустриальная рабочая сила будет оказывать возрастающее сопротивление всему новому, включая средства своего собственного спасения. Другое необходимое социальное нововведение отличается своей радикальностью, сложностью и необычайностью. Оно заключается в организации систематической замены изжившей себя социальной политики и устаревших структур сферы обслуживания, поскольку активный период социальной политики
    весьма ограничен, и ограничен период эффективной деятельности обслуживающих учреждений. Помимо этих двух инновационных мероприятий социального характера Друкер выделяет в качестве одного из важнейших условий функционирования предпринимательского общества налоговую политику. Она важна и как инструмент, оказывающий влияние на поведенческие нормы экономических агентов, и как символ ценностей и приоритетов общества. В настоящее время в развитых странах избавление от традиционных нерациональностей прошлого сурово наказывается существующей налоговой системой. Не менее важным инструментом, чем налоговая и бюджетно-фискальная политика, направленная на поощрение предпринимательства (или, по крайней мере, не сдерживающая его), является защита новых предприятий от необходимости выполнять правительственные задания бюрократического характера (отчетность, справки и т.п.). Эти расходы выражаются не только в финансовых издержках, связанных с недоиспользованием наиболее квалифицированного персонала, его
    рабочего времени и сил. Эти издержки невидимы, потому что напрямую не
    фигурируют в бюджетах правительства, а скрыты, например, в счетах врача,
    медицинская сестра которая тратит добрую половину своего рабочего времени на заполнение всевозможной официальной отчетности.

  • 1757. Вклад учёных в совершенствование экономической теории
    Экономика

    Институционализм (от лат. «institutum» учреждение) одно из направлений западной экономической мысли, которое возникло в конце XIX в начале XX в. Основоположниками институционализма являлись американские ученые Т. Веблен, Д. Коммонс, У. Гамильтон, английский экономист А. Гобсон и др

    • К институтам представители данного направления относят конкуренцию, профсоюзы, налоги, государство, монополии (корпорации), устойчивый образ мышления, юридические нормы и др.
    • Экономику они рассматривают как систему отношений между хозяйствующими субъектами, которые формируются под влиянием экономических и неэкономических факторов. Широкий социологический подход к предмету экономической теории сближает их с исторической школой.
    • Институционализм отрицает обусловленность развития человеческого общества Производственными отношениями (отношениями собственности), движущей силой общественного развития считает психологические, политические, социально-правовые факторы.
    • По мнению институционалистов, в ходе развития общества идет процесс естественного отбора институтов, система которых создает своеобразную культуру и определяет тип цивилизации. Сами институты являются особыми формами жизни (в том числе хозяйственной), человеческих связей и отношений, которые носят устойчивый характер, формируют в обществе духовные качества и свойства.
    • Представители институционализма выступили с резкой критикой маржинализма, неоклассической теории рыночного равновесия с ее базовыми категориями предельной полезности и производительности, в которых видели лишь формализованные абстракции с идеей ограничения рынка и рыночного равновесия как универсального механизма распределения ограниченных ресурсов.
    • Они утверждали, что концепция классического общества свободной конкуренции XIX в. перестала отвечать реалиям современности, а рынок стал одним из многочисленных экономических институтов, таких, как корпорация, государство и др. Рынок способствует обогащению только крупных монополизированных предприятий, навязывающих свои товары и услуги потребителю.
    • Корпорация, в которой происходит отделение собственности от управления и осуществляется планомерное развитие в единстве со стихией мелкого и среднего предпринимательства, представляет собой качественно новый элемент экономических институтов.
    • При этом ключевым экономическим институтом, основой современного им общества и будущей общественной системы представители институционализма считали государство, которое проводит активную социальную политику, применяет индикативное планирование и регулирование хозяйственной жизни.
    • Идеалом общественного устройства они провозгласили государство социального благоденствия, а условием его построения действенный социальный контроль.
    • В теории общественного выбора исследуются взаимозависимости политических и экономических явлений. Особенность подхода этой теории заключается в том, что частный интерес рассматривается как основной побудительный мотив деятельности не только индивида и фирмы, встречающихся на рынке, но и в общественной жизни людей. В общественной жизни люди ведут себя, исходя исключительно из частных интересов, что в итоге не всегда приводит к результату, отвечающему интересам общества в целом.
  • 1758. Вклады участников ООО в уставной капитал и в имущество общества
    Юриспруденция, право, государство

    В то же время ФАС Волго-Вятского округа в Постановлении от 13 апреля 2009 г. по делу N А79-6685/2008 фактически признал неправомерной оценку неденежного вклада участниками ниже стоимости, определенной независимым оценщиком, и указал, что "...если номинальная стоимость доли участника в уставном капитале общества, оплачиваемой неденежным вкладом, составляет более 200 МРОТ... в бухгалтерском учете должна применяться стоимость основного средства не ниже суммы оценки вклада, произведенной независимым оценщиком. В рассматриваемом случае... ООО "Волжский текстиль" приняло к бухгалтерскому учету это имущество по согласованной участниками общества стоимости (7 350 000 руб.), а не по стоимости, приведенной в отчете независимого оценщика (31 833 208 руб.). При таких обстоятельствах суды сделали правильный вывод о том, что общество неправомерно уменьшило стоимость имущества для целей отражения в бухгалтерском учете и исчисления налога на имущество организаций...". Определением ВАС РФ от 7 октября 2009 г. N ВАС-9867/09 отказал ООО "Волжский текстиль" в пересмотре судебных актов в порядке надзора.

  • 1759. Владимир Мономах
    История

    имени Бога, утвердив же клятву целованием крестным, не преступайте оныя. Братья сказали мне: изгоним Ростиславичей и возьмем их область, или ты нам не союзник! Но я ответствовал: не могу забыть крестного целования, развернул Псалтирь и читал с умилением: вскую печальна еси, душе моя? Уповай на Бога, яко исповемся ему. Не ревнуй лукавнующим, ниже завиди творящим беззаконие. Не оставляйте больных, не бойтесь видеть мертвых, так как мы все умрём. Принимайте благословение церкви. Не удаляйтесь от неё, творите добро. Не будте слишком гордыми и думайте, что; мы тленны, ныне живы, а завтра во гробе. Бойтесь всякой лжн, пьянстпа и любострастия, так как это гибельно для тела и души. Почитайте, уважайте старых людей, как отцов, любите младших, как братьев. В хозяйстве сами прилежно за всем смотрите, не полагаясь на Отроков Тиунов, да гости не осудят ни дому, ни обеда вашего. На войне будьте деятельны, служите примером для Воевод. Не время тогда думать о пиршествах и неге. Расставив ночную стражу, отдохните. Человек погибает внезапно, для того не слагайте с себя оружия, где может встретиться опасность, и рано садитесь на коней. Путешествуя в своих областях, не давайте жителей в обиду Княжеским Отрокам, а где остановитесь, напойте, накормите хозяина. Всего же более чтите гостя и знаменитого и простого, и купца и Посла; если не можете одарить его, то хотя брашном и питием удовольствуйте, ибо гости распускают в чужих землях и добрую и худую об нас славу. Приветствуйте всякого человека, когда идете мимо. Любите жен своих, но не давайте им власти над собою. Все хорошее, узнав, вы должны помнить: чего не знаете, тому учитесь. Отец мой, сидя дома, говорил пятью языками: за что хвалят нас чужестранцы. Леность мать пороков, берегитесь ее. Человек должен всегда заниматься; в пути, на коне, не имея дела, вместо суетных мыслей читайте наизусть молитвы или повторяйте хотя самую краткую, но лучшую: Господи помилуй! Не засыпайте никогда без земного поклона, а когда чувствуете себя нездоровыми, то поклонитесь в землю три раза. Да не застанет вас солнце на ложе! Идите рано и церковь воздать Богу хвалу утреннюю так делал отец мой; так делали все добрые мужи. Когда озаряло их солнце, они славили Господа с радостию и говорили: просвети очи мои Христе Боже, а дал си еси свет твой красный. Потом садились думать с дружиною, или судить народ, или ездили на охоту, а и полдень спали; ибо не только человеку, но и дверям и птицам Бог присудил отдыхать в час полуденный. Так жил и ваш отец. Я сам делал все, что мог бы велеть Отроку: на охоте и войне, днем и ночью, в зной летний и холод зимний не знал покоя, не надеялся на Посадников и Бирючей, не давал бедных н вдовиц в обиду сильным, сам надирал церковь и Божественное служение, домашний распорядок, конюшню, охоту, ястребов и соколов». Исчислив свои дела воинские, Владимир пишет далее: «Всех походов моих было 83, а других маловажных не упомню. Я заключил с Половцами 19 мирных договоров, взял вплел более ста лучших их Князей и выпустил из неволи, а более двух сот казнил и потопил в реках. Кто путешествовал скорее меня? Выехав рано из Чернигова, я бывал в Киеве у родителя прежде Вечерен. Любя охоту, мы часто ловили зверей с вашим дедом. Своими руками в густых лесах вязал я диких коней вдруг по нескольку. Два раза буйвол метал меня на рогах, олень бодал, лось топтала ногами, вепрь сорвал меч с бедры моей, медведь прокусил седло, лютый зверь однажды бросился и низвергнул коня подо мною. Сколько раз я падал с лошади! Дважды разбил себе голову, повреждал руки и ноги, не блюдя жизни в юности и не щадя головы своей. Но Господь хранил меня, И вы, дети мои, не боитесь счерти, ни битвы, ни зверей свирепых, но являйтесь мужами во всяком случае, посланном от Бога. Если Провидение определит кому умереть, то не спасут его ни отец, ни мать, ни братья. Хранение Божие надежнее человеческого».

  • 1760. Влажностный режим ограждения
    Строительство

    в) к летнему периоду относятся месяцы со средними температурами воздуха выше плюс 5°С; z1, z2, z3 - продолжительность, в месяцах, зимнего, весенне-осеннего и летнего периодов года (z1+z2+z3=12; ен = енг - среднее парциальное давление водяного пара наружного воздуха, Па, за годовой период; Rпн - фактическое сопротивление паропроницанию наружных слоев конструкции (от плоскости конденсации до наружной поверхности ограждения). При выводе второго требуемого сопротивления паропроницанию внутренних слоев конструкции нужно отталкиваться от того, что каждый материал имеет предельное значение влагонасыщения, достигая которое материал начинает резко терять свои теплотехнические свойства. Чтобы этого избежать, необходимо ограничить увлажнение материала предельно допустимым массовым приращением влаги ().