Литература

5821. Літаратура XIV-XV ст.
Курсовой проект пополнение в коллекции 20.02.2011

Ç àðûã³íàïüíûõ òâîðà¢ ³íøûõ æàíðà¢ öàðêî¢íà-ðýë³ã³éíàãà ï³ñüìåíñòâà XIVXV ñò. çíà÷íàå ìåñöà ¢ ã³ñòîðû³ áåëàðóñêàé ë³òàðàòóðû çàéìàå «Õàäæýííå ¢ Öàðãðàä ³ Åðóñàë³ì» ²ãíàòà Ñìàëÿí³íà. Íåïàñðýäíà íå çâÿçàíû ç êàíàí³÷íàé áîãàñëóæýáíàé ë³òàðàòóðàé, ãýòû æàíð óçí³ê ó ýïîõó ðàííÿãà Ñÿðýäíÿâå÷÷à ¢ âûí³êó ïàëîìí³öòâà âåðóþ÷ûõ ó Ïàëåñö³âó. Ë³òàðàòóðíûÿ àï³ñàíí³ ãýòûõ ïàäàðîææà¢ ìåë³ âÿë³êàå ïàçíàâàëüíàå çíà÷ýííå. ßíû ïàøûðàë³ äàâîë³ ì³çýðíûÿ, íÿðýäêà ôàíòàñòû÷íûÿ ¢ÿ¢ëåíí³ ñÿðýäíåâÿêîâàãà ÷àëàâåêà ïðà äàë¸ê³ÿ çåìë³, çàäàâàëüíÿë³ ÿãî ¢çðîñøóþ ö³êàâàñöü äà æûööÿ ³íøûõ íàðîäà¢, ñàäçåéí³÷àë³ ïàøûðýííþ ³ ïàãëûáëåííþ êóëüòóðíûõ óçàåìàñóâÿçåé ïàì³æ ðîçíûì³ êðà³íàì³. Ñìàëåíñê³ äçÿê ²ãíàò ó 1389 ã. ñóïðàâàäæà¢ ðóñêàãà ì³òðàïàë³òà Ï³ìåíà ¢ ÷àñ ÿãî ïàåçäê³ ¢ Öàðãðàä (öÿïåð Ñòàìáóë). Çàñòà¢øûñÿ çà ìÿæîé, ¸í ñïà÷àòêó æû¢ ó ñòàë³öû Â³çàíòûéñêàé ³ìïåðû³, ïàñëÿ ¢ Åðóñàë³ìå, àäêóëü ó 1396 ã. ïåðàåõà¢ íà Àôîí, äçå ³ ïàì¸ð êàëÿ 1406 ã. Àï³ñàííþ ãýòàãà øìàòãàäîâàãà ïàäàðîææà ³ ïðûñâå÷àíà ÿãî «Õàäæýííå». Òâîð íàï³ñàíû òàëåíàâ³òûì ÷àëàâåêàì. ²ãíàò íå àáìåæàâàíû ìàíàõ-ï³ë³ãðûì, äëÿ ÿêîãà âàðòû ¢âàã³ òîëüê³ ñâÿòàÿ çÿìëÿ ³ õðûñö³ÿíñê³ÿ ðýë³êâ³³, à ö³êà¢íû ³ íàç³ðàëüíû ïàäàðîæí³ê. ¨í äàêëàäíà àï³ñà¢ óâåñü øëÿõ íà Áë³çê³ Óñõîä, óñå ìÿñö³íû, äçå ÿìó äàâÿëîñÿ ïàáûâàöü. Ï³ñüìåíí³ê ïàäðàáÿçíà àïàâÿäàå ïðà ïî¢íàå íåáÿñïåê³ ³ ðîçíûõ ïðûãîä ïàäàðîææà ç Ìàñêâû ¢ Öàðãðàä ñïà÷àòêó ïà ñóøû, à ïàñëÿ ïà Äîíå, Àçî¢ñê³ì ³ ×îðíûì ìîðàõ. Àï³ñâàþ÷û ñòàë³öó Â³çàíòûéñêàé ³ìïåðû³, ¸í íå òîëüê³ çâÿðòàå ¢âàãó íà ÿå øìàòë³ê³ÿ õðàìû ³ ìàíàñòûðû, àëå ³ ç äîáðûì âåäàííåì ñïðàâû ðàñêàçâàå ïðà íàéáîëüø çíà÷íûÿ ïàäçå³ ãðàìàäñêà-ïàë³òû÷íàãà æûööÿ êðà³íû, ïðà áàðàöüáó çà ¢ëàäó ðîçíûõ ïðýòýíäýíòà¢ íà öàðñê³ òðîí. Àñàáë³âà ÿðêà ³ ìàëÿ¢í³÷à ïàäàäçåíà ¢ «Õàäæýíí³» ïî¢íàÿ çíåøíÿãà áëÿñêó ³ ïàðàäíàñö³ êàðàíàöûÿ â³çàíòûéñêàãà ³ìïåðàòàðà Ìàíó³ëà II ó âåë³÷íûì Ñàô³éñê³ì õðàìå. Ñòàðîíê³, ïðûñâå÷àíûÿ àï³ñàííþ Åðóñàë³ìà ³ Ïàëåñö³íû, øìàò ó ÷ûì äàïà¢íÿþöü ñòàðàæûòíàðóñêàå «Õàäæýííå» ³ãóìåíà Äàí³³ëà. «Õàäæýííå ¢ Öàðãðàä ³ Åðóñàë³ì» ²ãíàòà Ñìàëÿí³íà âåëüì³ çìÿñòî¢íû, àðûã³íàëüíû ïîìí³ê ïàëîìí³öêàé ë³òàðàòóðû íà ñòàðàæûòíàðóñêàé ìîâå ¢ ôîðìå ëåòàï³ñó, ÿê³ ìåñöàì³ ïåðàõîäç³öü ó äç¸íí³ê. ¨í âûëó÷àåööà âÿë³êàé ôàêòû÷íàé äàêëàäíàñöþ ³ ìàå âàæíàå íàâóêîâà-ïàçíàâàëüíàå çíà÷ýííå ÿê êàøòî¢íàÿ êðûí³öà ïà ãðàìàäçÿíñêàé ã³ñòîðû³, ãåàãðàô³³, ìàñòàöòâå, ã³ñòîðû³ ìàòýðûÿëüíàé ³ äóõî¢íàé êóëüòóðû Ðóñ³, Â³çàíòû³ ³ Áë³çêàãà Óñõîäó. Ãýòû òâîð áû¢ âàæê³ì êðîêàì íàïåðàä ó ðàçâ³öö³ æàíðó õàäæýííÿ¢ ó ñÿðýäíåâÿêîâàé ë³òàðàòóðû ¢ñõîäí³õ ñëàâÿí ³ ¢ÿ¢ëÿå ñàáîþ ñâîåàñàáë³âû ïåðàõîäíû ýòàï àä óëàñíà õàäæýííÿ¢ ó ñâÿòóþ çÿìëþ äà àï³ñàííÿ ïàäàðîææà¢ çà ìÿæó íàîãóë.
5822. Літаратура ваеннага i пасляваеннага перыяду
Курсовой проект пополнение в коллекции 26.02.2011

Âà ¢ìîâàõ àíòûýñòýòûê³ áåñêàíôë³êòíàñö³ àñàáë³âà äðàìàòû÷íà ñêëàäâà¢ñÿ ë¸ñ ñàòûðû÷íàãà æàíðó äðàìàòóðã³³. Íàïà÷àòêó, ÿø÷ý íà ïåðàõîäçå àä ñóðîâàé âàåííàé ðý÷à³ñíàñö³, Êàíäðàòàì Êðàï³âîé áû¢ íàï³ñàíû óí³êàëüíû ¢ ïàñëÿâàåííàé ñàâåöêàé ë³òàðàòóðû âûêðûâàëüíû òâîð "Ì³ëû ÷àëàâåê" (1945). Ïà àãóëüíà÷àëàâå÷àé çíà÷íàñö³ ñàöûÿëüíàé ³äý³ ³ àðûã³íàëüíàñö³ ÿå ñöýí³÷íàãà âûðàøýííÿ ñàòûðû÷íàÿ êàìåäûÿ äðàìàòóðãà ¢âàéøëà ¢ êëàñ³÷íû ôîíä áåëàðóñêàé ë³òàðàòóðû ÿå àðãàí³÷íûì íàâàòàðñê³ì çâÿíîì. Óõ³ëåííå àä âàéñêîâàãà àáàâÿçêó, ôàêòû÷íàå äýçåðö³ðñòâà âà ¢ìîâàõ âàåííàãà ÷àñó ïðàéäç³ñâåòà Æëóêòû òðàíñôàðìóåööà ïà õîäó ï'åñû ¢ íîâóþ ñòóïåíü çëà÷ûíñòâà, ó ñ³ñòýìó ïðûñòàñàâàëüíàãà áëàòìàéñòàðñòâà, ãýòàãà ³ñíàãà ðàêàâàãà ìåòàñòàçó ãðàìàäñê³õ àäíîñ³í. Íÿ¢äçÿ÷íû ìàòýðûÿë í³çêàãà, àã³äíàãà ¢ æûöö³, êàë³ òâîð óçí³êàå ç ñàìîãà æûöö¸âàãà êàëàìóòó, ç ïîáûòàâà-ìÿø÷àíñêàãà ðàñêðîþ ðý÷à³ñíàñö³, à ñà ñâàéãî áîêó, äûêòàò òýîðû³ áåñêàíôë³êòíàñö³, øòî íàêëàäâàëà âåòà íà ñàìó ñïðîáó ñàòûðû÷íàãà âûêðûööÿ çëà, âûìóñ³ë³ êàìåäû¸ãðàôà ¢æûöü âåëüì³ âûñîêóþ ñòóïåíü óìî¢íàñö³, ñòâàðûöü, ïà âûçíà÷ýííþ êðûòûê³, "êàìåäûþ ¢ êàìåäû³" (ó ï'åñå ïàðàëåëüíà ç àñíî¢íûì ñàòûðû÷íûì äçåÿííåì-âûêðûöö¸ì ó âÿñ¸ëà-æàðòà¢ë³âûì çíåøíå, àëå ïðû ãýòûì ñóð'¸çíûì ïàâîäëå ïðàáëåìíàãà íàïà¢íåííÿ êëþ÷û ³äçå äûÿëîã-ñïðý÷êà äâóõ äðàìàòóðãà¢ ßçâû-êàìåäû¸ãðàôà ³ Ïðàìåííàãà-ïàýòà). Ïà ñóòíàñö³, ìàäýðí³ñöê³ íàâàòàðñê³ ïðû¸ì äàçâîë³¢ äðàìàòóðãó äàñÿãíóöü ïî¢íàé óëàäû íàä ñàòûðû÷íûì ìàòýðûÿëàì, ïðàç ñòóïåíü ïàäâîéíàé óìî¢íàñö³ ïåðàâåñö³ ÿãî ¢ ýñòýòû÷íóþ ðýàëüíàñöü âûñîêàìàñòàöêàãà òâîðà. Ï'åñà "Ì³ëû ÷àëàâåê" ïà çðàçóìåëûõ ïðû÷ûíàõ áûëà ïðûçíàíà ³äýéíà çàãàííàé ³ ç ïåðøàé ïàñòàíî¢ê³ çíÿòà ç ðýïåðòóàðó. Ñàòûðû÷íû æàíð áû¢ àñóäæàíû íà ïî¢íû çàñòîé. Òîëüê³ ¢æî íà ïà÷àòêó 50-õ ãàäî¢ àä÷óëàñÿ íÿñìåëàå ïðûçíàííå çãóáíûõ âûí³êà¢ äðîáÿçíàãà ³äýàëàã³÷íàãà ðýãëàìåíòàâàííÿ ìàñòàöêàãà ïðàöýñó. Ó ïåðàäàâûì àðòûêóëå ãàçåòû "Ïðàâäà" "Ïåðààäîëåöü àäñòàâàííå äðàìàòóðã³³" àäçíà÷àëàñÿ: "Íàì íå òðýáà áàÿööà ïàêàçâàöü íåäàõîïû ³ öÿæêàñö³. Ëÿ÷ûöü òðýáà íåäàõîïû. Íàì ïàòðýáíû Ãîãàë³ ³ Ø÷àäðûíû. Íåäàõîïà¢ íÿìà òàì, äçå íÿìà ðóõó, íÿìà ðàçâ³ööÿ" (Ïðàâäà. 1952. 7 àïð.).
5823. Літаратура другой паловы XVI ст
Информация пополнение в коллекции 03.03.2011

Ïåðøàÿ äàêóìåíòàëüíàÿ çãàäêà ïðà Ñ. Áóäíàãà êàðîòê³ çàï³ñ ó ìåòðûöû Êðàêà¢ñêàãà óí³âåðñ³òýòà çà 19 êàñòðû÷í³êà 1544 ã. Êàë³ çûõîäç³öü ç òàãî, øòî þíàêó ¢ ÷àñ ïàñòóïëåííÿ âà óí³âåðñ³òýò áûëî êàëÿ 14 ãîä, çâû÷àéíû äëÿ ïà÷àòêî¢öà¢ óçðîñò òî, ìîæíà ìåðêàâàöü, øòî ¸í íàðàäç³¢ñÿ ïðûêëàäíà ¢ 1530 ã. àáî ¢ ñàìûì êàíöû 1520-õ ãã. ó íåéêàé Áóäçå. Äçå çíàõîäç³ëàñÿ òàÿ Áóäà çàãàäêà, áî â¸ñàê ç òàêîé íàçâàé íà Áåëàðóñ³, òàêñàìà ÿê ³ ¢ Ïîëüø÷û, áåçë³÷ (ó á³ÿá³áë³ÿãðàô³÷íûì ñëî¢í³êó “Áåëàðóñê³ÿ ï³ñüìåíí³ê³”, äàðý÷û, óêàçâàåööà â¸ñêà Áóäà êàëÿ Ïëîöêà, øòî íà òýðûòîðû³ ñó÷àñíàé Ïîëüø÷û). Íà êàðûñöü æà ÿãî áåëàðóñêàãà ïàõîäæàííÿ ïàêàçâàþöü ìíîã³ÿ ôàêòû. Íàéïåðø, ¸í âåëüì³ êåïñêà âåäà¢ Ïîëüø÷ó. Ãýòà ³ íÿäç³¢íà, áî äàêëàäíà âÿäîìà, øòî ¢ñ¸ ñâà¸ ñâÿäîìàå æûöö¸ Áóäíû ïðàæû¢ ó Âÿë³ê³ì êíÿñòâå Ë³òî¢ñê³ì ³ òîëüê³ çðýäêó âûÿçäæà¢ ó Ïîëüñêàå êàðàëå¢ñòâà äëÿ ¢äçåëó ¢ ïðàòýñòàíöê³õ ñ³íîäàõ. Àäíàê àñàáë³âà âàæíà òîå, øòî Áóäíû íàï³ñà¢ ñâàå ïåðøûÿ òâîðû «Êàòýõ³ç³ñ» ³ «Àïðà¢äàííå ãðýøíàãà ÷àëàâåêà ïåðàä Áîãàì» íà ñòàðàáåëàðóñêàé ìîâå. Ìàò÷ûíàé ìîâàé àñâåòí³êà, íåñóìíåííà, áûëà áåëàðóñêàÿ ìîâà. Ïðà ãýòà êðàñàìî¢íà ñâåä÷ûöü ³ ïàëûìÿíû çàêë³ê Áóäíàãà äà êíÿç¸¢ Ðàäç³â³ëà¢ øàíàâàöü ÿå âà ¢ñå ÷àñû, áåðàã÷û ÿê íåàöýííû ñêàðá. Íà æàëü, äàêëàäíà íåâÿäîìà, äçå Áóäíû àòðûìà¢ ïà÷àòêîâóþ àäóêàöûþ. Ïðà¢äà, ¸ñöü ïàäñòàâû ãàâàðûöü ïðà ÿãî çíàõîäæàííå íà Ïàäëÿøøû, ìàã÷ûìà, ó ìà¸íòêó Õàäêåâ³÷à¢, ó Çàáëóäàâå, ö³ ¢ Ñóïðàñëüñê³ì ìàíàñòûðû. Ó 1558 ã. Ñ. Áóäíû ðàñïà÷ûíàå äçåéíàñöü ó Â³ëüí³: âûêëàäàå àñíîâû òýàëîã³³ ¢ Â³ëåíñê³ì ïðàòýñòàíöê³ì çáîðû, àòðûìë³âàþ÷û çà ãýòà, ÿê ñâåä÷àöü êðûí³öû, ø÷îäðóþ ïà òûì ÷àñå ¢çíàãàðîäó. Ó ñòàë³öû Âÿë³êàãà êíÿñòâà Ë³òî¢ñêàãà ¸í íå òîëüê³ çíàéøî¢ íàäçåéíû æûöö¸âû ïðûòóëàê, àëå ³ àòðûìà¢ âûäàòíóþ ìàæë³âàñöü óäàñêàíàë³öü ñâîé òàëåíò ïåäàãîãà, ï³ñüìåíí³êà, ô³ëîñàôà ³ áàãàñëîâà. Ó â³ëåíñê³ ïåðûÿä æûööÿ Áóäíû, àäíàê, íå ïðûìà¢ àêòû¢íàãà ¢äçåëó ¢ òûõ äûñêóñ³ÿõ, øòî ðàñïà÷àë³ñÿ ¢ àñÿðîääç³ ïðàòýñòàíòà¢ ³ ¢ âûí³êó ÿê³õ àäáûëîñÿ ðýçêàå ðàçìåæàâàííå àäç³íàé äàãýòóëü ðýôàðìàöûéíàé ïëûí³ íà Áåëàðóñ³, ñïà÷àòêó íà äâà, à ïàñëÿ ³ ÿø÷ý íà íåêàëüê³ ê³ðóíêà¢. Ìÿðêóþ÷û ïà ÿãî ïåðøûõ òâîðàõ, ¸í ñõ³ëÿ¢ñÿ äà êàëüâ³íñêàé äàêòðûíû. Áóäíû íå ñïÿøà¢ñÿ ¢ñëåä çà ñâà³ì ïàòðîíàì Ì³êàëàåì Ðàäç³â³ëàì ×îðíûì ïðûìàöü ïîãëÿäû àíòûòðûí³òàðûÿ¢. ¨í íå õàöå¢ áðàöü íà âåðó ÷óæûÿ äóìê³, ðûçûêóþ÷û, âÿäîìà, òðàï³öü ó íÿì³ëàñöü äà ¢ñåìàãóòíàãà êíÿçÿ. ßê áà÷íà, óæî òàäû âûÿâ³ëàñÿ íåàðäûíàðíàñöü íàòóðû Áóäíàãà, ³ìêíåííå ñàìàñòîéíà àäøóêàöü ³ñö³íó, äàéñö³ ñàìîìó äà ñóòíàñö³ ç'ÿâû. ¨í, ðàçàì ç òûì, íå ê³íó¢ñÿ íà çëîì ãàëàâû ¢ â³ð äûñêóñ³é, à áåñïåðàïûííà íàçàïàøâà¢ äàëåé âåäû ãðóíòî¢íà àíàë³çàâà¢ á³áëåéñê³ÿ òýêñòû, ñêðóïóë¸çíà ïàðà¢íî¢âà¢ ïàç³öû³ ³ ïîãëÿäû øìàòë³ê³õ à¢òàðûòýòíûõ áàãàñëîâà¢, çàõîäí³õ ³ ¢ñõîäí³õ àéöî¢ öàðêâû, íàðýøöå, ïðûâîäç³¢ ó ñ³ñòýìó ñâàå âåäû ïðà Ñóñâåò, Áîãà ³ ×àëàâåêà ³, òàê³ì ÷ûíàì, íàáë³æà¢ñÿ äà âûïðàöî¢ê³ ¢ëàñíàé òýàëàã³÷íàé äàêòðûíû. Êàëÿ 1560 ã. Ñ. Áóäíû ïåðàåõà¢ ç Â³ëüí³ ¢ Êëåöê, äçå ¢ ìÿñöîâûì êàëüâ³íñê³ì çáîðû ïðàäî¢æû¢ ñïðàâó, ðàñïà÷àòóþ ¢ Â³ëüí³, àäíà÷àñîâà ðûõòóþ÷û äà äðóêó ñâîé ïåðøûíåö.
5824. Літаратура Заходняй Беларусі 1920-х-1930-х гадоў
Информация пополнение в коллекции 04.03.2011

Ó äðóãîé ïàëîâå 30-õ ãàäî¢ àãóëüíàïðûçíàíûì ë³äýðàì áåëàðóñêàé ïàýç³³ ¢ Çàõîäíÿé Áåëàðóñ³ ñòà¢ Ìàêñ³ì Òàíê (19121995). Àãóëüíàå ïðûçíàííå íåçâû÷àéíàãà òàëåíòó ïàýòà âûÿâ³ëàñÿ âà ¢ñ³ì: ó àäç³íàãàëîñíàé âûñîêàé àöýíöû êðûòûê³, ó äçåéñíàé óâàçå äà òâîð÷ûõ çäàáûòêà¢ áåëàðóñêàãà ïåñíÿðà ïðàäñòà¢í³êî¢ ïîëüñêàé ë³òàðàòóðíàé ãðàìàäñêàñö³, íàðýøöå, ó ïàïóëÿðíàñö³ ¢ øûðîê³õ êîëàõ áåëàðóñêàé ³ ïîëüñêàé ³íòýë³ãåíöû³. Àá àïîøí³ì êðàñàìî¢íà ñâåä÷ûë³ ë³òàðàòóðíûÿ âå÷àðû Ì. Òàíêà ¢ Â³ëüí³ ç à¢òàðñê³ì ÷ûòàííåì âåðøà¢ ç ýñòðàäû ïðû ïåðàïî¢íåíûõ çàëàõ. Ãëûáîêàòàëåíàâ³òàå ñöâÿðäæýííå ïàýòàì âûñîê³õ ãóìàí³ñòû÷íûõ ³äýàëà¢, ñàìàáûòíàå ìàñòàöòâà ñëîâà çàõàïëÿë³, çà÷àðî¢âàë³. Ìàøòàáíàñöü òàëåíòó Ì. Òàíêà âûÿâ³ëàñÿ ¢ äûíàì³÷íûì òâîð÷ûì óçûõîäæàíí³ ïàýòà. Ïàñëÿ ïåðøûõ ïóáë³êàöûé âåðøà¢ ïðàç ãîä-äðóã³ ïà÷àë³ ç'ÿ¢ëÿööà ¢ äðóêó ÿãî ýï³÷íûÿ ïàëîòíû. Ó ïàýìàõ «Íàðà÷», «Êàë³íî¢ñê³», «Êàçêà ïðà Ìóçûêó», «Æóðàâ³íàâû öâåò», «Ñêàç ïðà Âÿëÿ» Ì. Òàíê àðãàí³÷íà ïàÿäíà¢ ó ïàýòû÷íàé ñòûë³ñòûöû ñ³íêðýòû÷íàå ôàëüêëîðíàå ³ ³íòýëåêòóàëüíà-àñàöûÿòû¢íàå ìûñëåííå. Ó ïðàäìîâå äà ïåðøàãà ïàýòû÷íàãà çáîðí³êà Ì. Òàíêà ÿãî ïåðøû êðûòûê ³ ôàêòû÷íû âûäàâåö Ð. Øûðìà (ïñå¢äàí³ì Ð. Áàðàâû) âûêàçà¢ ïðàçîðë³âóþ àöýíêó áóäó÷ûí³ ìàëàäîãà ïàýòà: «...Ìàêñ³ì Òàíê ïðûéøî¢ ó áåëàðóñêóþ ë³òàðàòóðó... ³ òóò, íà íàøûì Çàõîäí³ì íåáàñõ³ëå... àäðàçó çàãàðý¢ñÿ çîðêàé ïåðøàé âåë³÷ûí³. Äóìàåì, øòî íàì ÿø÷ý ïðûäçåööà áûöü ñâåäêàì³, êàë³ ÿãîíû òàëåíò ïàäûìåööà äà Âÿë³êàãà Ñóçîð'ÿ Êóïàëû-Êîëàñà» (Òàíê Ì. Íà ýòàïàõ. Ñ. XVI.). Êàíô³ñêàöûÿ ïîëüñêàé óëàäàé êí³ã³ «Íà ýòàïàõ», ñàìà íàçâà ÿêîé ìåòàôàðà æûööÿ ïàýòà ³ ÿãî ïàäíÿâîëüíàé êðà³íû, áûëà òàêñàìà âûñîêàé àô³öûéíàé àöýíêàé Ïîëüñêàé äçÿðæàâàé òàëåíòó áåëàðóñêàãà ïåñíÿðà, äçåéñíàñö³ ÿãî Ñëîâà. ßê àãóëüíà ïðûçíàíà, òâîð÷àå ë³äýðñòâà Ì. Òàíêà ¢ ë³òàðàòóðû Çàõîäíÿé Áåëàðóñ³ ãðóíòàâàëàñÿ íà àäç³íà íàäçåéíûõ ïàäñòàâàõ: íà âûñîê³ì, àãóëüíàå¢ðàïåéñê³ì óçðî¢í³ ÿãî ïàýç³³ ³ ðýäêàñíàé ìàñòàöêàé ïðàäóêòû¢íàñö³ ïàýòà. Çà íåéê³ÿ ÷àòûðû ïåðàäâåðàñí¸¢ñê³ÿ ãàäû ¢ ñêëàäàíûõ, ÷àñàì ýêñòðýìàëüíûõ óìîâàõ (çààíãàæàâàíû ¢ êàìóí³ñòû÷íûì ïàäïîëë³ ïàýò çâåäà¢ êàíñï³ðàöûéíûÿ ÿ¢ê³, ïàíñê³ÿ àñòðîã³) Ì. Òàíê ó ÷àòûðîõ êí³ãàõ ïàýç³³ çäîëå¢ àïóáë³êàâàöü êàëÿ òðîõñîò òâîðà¢, ïåðàâàæíà ë³ðûê³ (Àêðàìÿ ïåðøàãà çáîðí³êà Ì. Òàíêà, âûäàäçåíàãà ¢ 1936 ã., ó 1937 ã. àñîáíûì³ âûäàííÿì³ ïàêàçàë³ñÿ ¢ ñâåò «Íàðà÷», «Æóðàâ³íàâû öâåò», à ¢ 1938 ã. «Ïàä ìà÷òàé».). Ñÿðîä ³õ, íå ë³÷à÷û ïàýì, òàê³ÿ ïàýòû÷íûÿ øýäý¢ðû, ÿê «Íà ïåðîíå», «Ïàñëóõàéöå, âÿñíà ³äçå», «Ïåñíÿ êóë³êî¢», «Ë³ðí³ê», «Øýðûÿ õàòû, ïëàòû ³ âàðîòû», «Íàä êàëûñêàé», «Òêàëà ÿ, òêàëà ïàëîòíû», «Óêðàë³, ìàòóëÿ, ñûíà òâàéãî ëþäç³» ðý÷û íåïðàì³íàëüíàé êðàñû ¢ áåëàðóñêàé ë³òàðàòóðíà-ìàñòàöêàé ñêàðáí³öû.
5825. Літаратура першай паловы XVI ст.
Курсовой проект пополнение в коллекции 05.03.2011

Атрыманне найвышэйшай вучонай ступені дало Скарыне не толькі маральнае задавальненне. Дыплом доктара лекарскіх навук павышаў яго грамадскі прэстыж як асобы вельмі адукаванай, незвычайных ведаў і таленту і адкрываў перад уладальнікам шлях да грамадскага прызнання і матэрыяльнага дабрабыту. Аднак атрыманне і гэтага дыплома не стала канчатковай мэтай Скарыны. Ён не мог спыніцца на дасягнутым, бо добра ведаў, наколькі далёкае яшчэ развіццё асветы, навукі, культуры на Беларусі ад надзённых духоўных патрэб народа. Менавіта ў кнізе, якая тады была цяжка даступнай простаму чалавеку, беларускі асветнік слушна ўбачыў адзін з найважнейшых сродкаў культурнага прагрэсу сваіх суайчыннікаў. Напэўна ў Італіі, калысцы рэнесанснага гуманізму, краіне высокаразвітага кнігадрукавання, не толькі завяршылася фарміраванне гуманістычнага светапогляду Скарыны, але і канчаткова выспела яго вялікая асветніцкая задума даць свайму народу друкаваную кнігу. Там ён навочна пераканаўся, як дзякуючы друкарскаму станку кніга становіцца агульнадаступнай для розных слаёў насельніцтва. Будучы ў Італіі, беларускі асветнік не мог абмінуць блізкую Падуі Венецыю, дзе працаваў выдатны кнігадрукар Альд Мануцый і дзе ў 1506г. надрукавана Чэшская Біблія, якая стала адной з крыніц Скарынавай. Ажыццяўленне яго вялікай задумы патрабавала незвычайных намаганняў. Неабходна было здабыць немалыя сродкі, каб арандаваць памяшканне і друкарскі станок, купіць паперу і фарбы, заказаць шрыфты, знайсці кваліфікаваных майстроў кнігадрукарскай справы. Гэтыя і іншыя цяжкія праблемы, звязаныя з заснаваннем кнігадрукавання ва Усходняй Еўропе, давялося вырашаць Скарыне. Ён пабываў у розных гарадах Вялікага княства Літоўскага, Польшчы, іншых краін, наладжваў кантакты і сувязі, шукаў падтрымкі. Асабліва яму дапамаглі заможныя віленскія беларусы: радца Багдан Онкаў (Анковіч) і бурмістр Якуб Бабіч. Шмат часу і сіл аддаў асветнік, каб сабраць неабходныя пісьмовыя крыніцы, дакладна перакласці і падрыхтаваць да друку сотні старонак Бібліі, якую ён вырашыў даць простаму чалавеку для самастойнага чытання. Скарына вельмі хацеў пачаць кнігадрукаванне і выдаць сваю першую кнігу ў тагачаснай літоўска-беларускай сталіцы горадзе Вільні, у грамадскім і культурным жыцці якой ужо адчуваліся моцныя рэнесансна-гуманістычныя павевы. Аднак адсутнасць неабходных умоў прымусіла яго адмовіцца ад першапачатковай задумы. Выбар паў на чэшскую Прагу, дзе была значная паліграфічная база, вопытныя майстры кнігадрукарскай справы, багатыя традыцыі перакладу і выдання Бібліі на роднай мове. Прага геаграфічна блізка размяшчалася ад такіх буйных цэнтраў тагачаснага еўрапейскага кнігадрукарства, як Аўгсбург і Нюрнберг. Важнае значэнне мела і агульная талерантная атмасфера ў гусіцкай Чэхіі. Тут атмасфера была больш спрыяльная, чым у каталіцкім Кракаве, для такой вальнадумнай, наватарскай акцыі першага выдання Свяшчэннага пісання для праваслаўнай Русі ў перакладзе на яшчэ адну славянскую, некананічную мову старабеларускую. Для свайго вялікага пачыну Скарына выбраў менавіта Біблію, выдатны помнік сусветнай культуры, найбольш аўтарытэтную і папулярную ў хрысціянскім свеце кнігу, у якой людзі імкнуліся знайсці адказы на хвалюючыя пытанні жыцця. Ф.Скарына бачыў у ёй не толькі кодэкс хрысціянскай веры і маралі, але і каштоўную крыніцу разнастайных ведаў, важны сродак духоўнага ўзбагачэння і маральнага ўдасканалення чалавека, «лекі для душы». У гэтай кнізе, сцвярджаў ён у прадмове, «усяе народнае мудрасці пачатак і канец», «навучанне сямі свабодных навук дастатковае». Сваім агульначалавечым характарам, багаццем зместу і глыбінёю думкі, а таксама высокімі літаратурнымі вартасцямі і прывабіла Скарыну Біблія. З поўным тэкстам выдатнага помніка старажытнага пісьменства і вырашыў пазнаёміць усходнеславянскага чытача беларускі асветнік.
5826. Літаратура перыяду контррэфармацыi
Информация пополнение в коллекции 23.02.2011

Робячы рэальную гістарычную асобу Івана Мялешку рупарам сваіх грамадскіх і ідэйна-палітычных поглядаў на сучаснае яму жыццё, ананімны аўтар гэтай цікавай па форме і змесце пародыі на сеймавую прамову выступае шчырым патрыётам-дэмакратам, для якога былі дарагія радзіма, народ і яго лёс, за паляпшэнне якога ён змагаўся вострым словам публіцыста-сатырыка. Гэта быў добра адукаваны шляхціц, які дасканала ведаў палітычнае жыццё тагачаснай Рэчы Паспалітай і нават быў у курсе звычаяў каралеўскага двара Сігізмунда ІІІ Вазы. Валодаючы мастацкім талентам забаўнага апавядальніка, пісьменнік вуснамі свайго героя, прозвішча якога ў пэўнай ступені адпавядала фрывольнаму, сатырычнаму характару тэксту выдуманай «Прамовы», стварыў твор вялікага грамадскага гучання. Яго герой добра разумее тое сумнае, цяжкае і па сутнасці бязвыхаднае становішча, якое склалася для жыхароў Вялікага княства Літоўскага пасля Люблінскай уніі, калі пачалася карэнная ломка ўсяго бытавога, эканамічнага, палітычнага і культурнага жыцця, падпарадкаванага непажаданаму, а часам і здзіўляючаму па сваёй дзікасці замежнаму ўплыву, які ўносіў дысананс у прывычны, вякамі выпрацаваны парадак. I вось ён, трапіўшы па родзе сваёй службы на дзяржаўны сейм Рэчы Паспалітай, разгублены, таму што раней «на таких зьездах николи не бывал и з королем его милостью николи не заседал», пры ўсёй сваёй уяўнай наіўнасці асмельваецца на выступленне перад каралём і дэпутатамі сейма. Ён праяўляе сябе далёка не прасцяком, а прынцыповым і мужным грамадзянінам, які можа смела, калі трэба, «солею в очи» кінуць. Не баючыся, Іван Мялешка супастаўляе час панавання Сігізмунда III з эпохаю Жыгімонта I і падкрэслівае, што такое супастаўленне не робіць гонару першаму, як і яго папярэдніку Жыгімонту II. Наплыў у Вялікае княства Літоўскае іншаземцаў меў пэўны негатыўны ўплыў на народную культуру, на грамадзянскія паводзіны, мараль, норавы прывілеяваных слаёў мясцовай шляхты. У выніку, гаворыць прамоўца, «много тутако таких ест, што хоть наша костка, аднак собачим мясом обрасла и воняет».
5827. Літаратура старажытнай Русі
Курсовой проект пополнение в коллекции 03.03.2011

У пачатку XII ст. манахам Кіева-Пячорскага манастыра Нестарам быў складзены выдатны помнік старажытнарускага летапісання «Аповесць мінулых гадоў» («Повесть временных лет»). Гэты твор дайшоў да нашага часу ў шматлікіх рэдакцыях і рукапісных спісах. Сярод іх найболыы старажытныя, блізкія да аўтарскага арыгінала і таму найболып каштоўныя Лаўрэнцьеўскі (1377), Іпацьеўскі (XV ст.) і Радзівілаўскі (XV ст.).Помнік складаецца з дзвюх розных па характары частак: уступнай, напісанай як цэласнае звязнае апавяданне пра далёкае мінулае Русі, і ўласна летапісу, пададзенага ў форме асобных пагадовых датаваных запісаў. Ва ўступнай частцы расказваецца пра паходжанне славян, рассяленне ўсходнеславянскіх плямён, іх норавы і звычаі. Датаваная частка летапісу ахоплівае перыяд з 852 да 1110г. уключна і прысвечана старажытнарускай гісторыі, выкладзенай у храналагічнай паслядоўнасці. «Аповесць мінулых гадоў» летапісны звод, гэта значыць гістарычна-літаратурная кампіляцыя, у якой зведзены матэрыялы, узятыя з розных паводле часу, месца паходжання і аўтарскай прыналежнасці твораў. Так, з візантыйскай хронікі Георгія Амартала запазычаны звесткі з гісторыі розных плямён і народаў, з Бібліі звесткі біблейскай гісторыі, асобныя цытаты і агульная хрысціянска-багаслоўская канцэпцыя сусветнай гісторыі. З мясцовых крыніц у летапісны звод Нестара ўвайшлі папярэднія летапісы, тэксты дагавораў кіеўскіх князёў з Візантыяй X ст., жыціі першых старажытнарускіх святых, гістарычныя запісы аўтара зводу і інш. Асноўны змест «Аповесці мінулых гадоў» палітычная гісторыя Старажытнай Русі, гісторыя ўтварэння і развіцця Кіеўскай дзяржавы, выкладзеная паводле гістарычна дакладных даных і фальклорнага матэрыялу. У творы злучаны дзве традыцыі: кніжна-літаратурная і вусна-паэтычная. Легендарны характар маюць, напрыклад, летапісныя апавяданні пра заснаванне Кіева, пра першых рускіх князёў і інш. Да народна-паэтычных паданняў узыходзяць створаныя летапісцам каларытныя вобразы кіеўскіх князёў X ст. вешчага Алега, мудрай Вольгі, ваяўнічага Святаслава. Пераважная большасць звестак XI пачатку XII ст. пра гістарычна сапраўдныя падзеі, яны маюць дакументальна дакладны, аб'ектыўны характар, бо заснаваны на ўспамінах сучаснікаў або відавочцаў. Асноўнымі формамі літаратурнага выкладу гісторыі ў летапісе былі кароткі дзелавы запіс, у якім толькі паведамлялася пра падзею, і летапіснае апавяданне, у якім падзея апісвалася больш-менш разгорнута, што залежала як ад паўнаты атрыманай летапісцам інфармацыі, так і ад важнасці падзеі. Нягледзячы на фрагментарнасць летапісу, стракатасць зместу, а месцамі і стылістычную неаднароднасць, адзінства тэмы, агульнасць гістарычнай канцэпцыі і ідэйнай накіраванасці робяць яго цэласным творам. «Аповесць мінулых гадоў» выдатны помнік старажытнарускай літаратуры, каштоўная крыніца нашых ведаў пра жыццё продкаў рускага, беларускага і ўкраінскага народаў, іх гістарычную мінуўшчыну. У гэтым творы шырока адлюстравана напружаная, гераічная барацьба ўсходніх славян супраць качэўнікаў і Візантыйскай імперыі за сваю незалежнасць, гісторыя станаўлення хрысціянства на Русі, сацыяльная і рэлігійная барацьба ў Кіеўскай дзяржаве і інш. У гэтым зводзе захаваліся таксама унікальныя звесткі па гісторыі розных усходнеславянскіх гарадоў і зямель. У тым ліку Полацка і Полацкай зямлі, пра першых полацкіх князёў Рагвалода і яго дачку Рагнеду, Брачыслава і яго сына Усяслава Чарадзея, апетага ў «Слове пра паход Ігаравы». «Аповесць мінулых гадоў» твор глыбока патрыятычны, яркі сведка высокаразвітай гіртарычнай самасвядомасці ўсходніх славян XIXII ст. Летатсец зыходзіў з уяўлення аб агульнасці паходжання ўсіх славян і праводзіў ідэю гістарычнага адзінства і палітычнай незалежнасці ўсходнеславянскіх зямель. Яго глыбока хваляваў гістарычны лёс Рускай зямлі, яе мінуўшчына і сучаснасць, яе будучыня. Ён ганарыўся сваёй радзімай, бачыў мінулае Русі ў часавай перспектыве, усведамляў яе веліч і імкнуўся асэнсаваць яе месца і гістарычную ролю на міжнароднай арэне. Неацэннае значэнне гэтага выдатнага помніка старажытнарускай культуры яшчэ і ў тым, што ён садзейнічаў зараджэнню летапісання ў іншых цэнтрах Русі, паслужыў крыніцай і літаратурным узорам для іншых летапісаў і летапісных зводаў больш позняга часу. Найбольш яркія ў літаратурна-мастацкіх адносінах яго апавяданні найлепшыя старонкі старажытнарускай гістарычна-дакументальнай прозы.
5828. Літаратура як від мастацтва
Информация пополнение в коллекции 22.02.2011

У сувязі з гэтым зявіліся канцэпцыі, якія ў дачыненні да першай паловы ХХ ст. правамерна называць «кінацэнтрысцкімі», а да другой «тэлецэнтрысцкімі». Практыкі і тэарэтыкі кінамастацтва неаднаразова сцвярджалі, што ў мінулым слова мела гіпертрафіраванае значэнне; а зараз людзі, дзякуючы кінафільмам, вучацца па-іншаму бачыць свет; што чалавецтва пераходзіць ад паняційна-славеснай да візуальнай, відовішчнай культуры. Адзін з тэарэтыкаў тэлебачання, канадскі вучоны М. Маклюэн, напрыклад, сцвярджае, што ў ХХ ст. адбылася другая камунікатыўная рэвалюцыя (першай было вынаходніцтва друкарскага станка): дзякуючы тэлебачанню, якое валодае надзвычайнай інфарматыўнай сілай, планета ператвараецца ў свайго роду вялікую вёску. Але гэта не самае важнае. Галоўнае, што тэлебачанне набывае велізарны ідэалагічны аўтарытэт: тэлеэкран уладарна навязвае глядацкай масе той альбо іншы погляд на рэальнасць. Калі раней пазіцыя людзей вызначалася традыцыяй і іх індывідуальнымі ўласцівасцямі, а па гэтай прычыне была ўстойлівай, дык у эпоху тэлебачання асабістая самасвядомасць практычна губляецца. Чалавецтва расстаецца з культурай індывідуальнай самасвядомасці і вяртаецца да племянной «калектыўнай бессвядомасці». Пры такой сітуацыі, сцвярджае М. Маклюэн, у кнігі няма будучага, бо занятак з ёю надзвычай інтэлектуальны; прасцей сесці каля экрана тэлевізара і чэрпаць адтуль інфармацыю, сузіраць творы мастацтва, нават тыя ж кнігі, толькі, вядома, пераведзеныя, няхай сабе і з пэўнымі стратамі, на мову кінамастацтва.
5829. Літаратурная навука ў ХІХ стагоддзі
Информация пополнение в коллекции 26.02.2011

У сваім развіцці параўнальна-гістарычны метад прайшоў шэраг этапаў. Калі кампаратывісты ХІХ ст. займаліся, як правіла, даследаваннем старажытных і сярэдневяковых літаратур, то іх калегі ў ХХ ст. пачалі звяртацца таксама і да вывучэння твораў сучаснага ім прыгожага пісьменства. На сённяшні дзень кампаратывістыка зяўляецца адной з самых уплывовых літаратуразнаўчых школ у свеце. Дзякуючы намаганням такіх вядомых вучоных, як Ф. Бальданспаржэ, П. Азар, П. ван Цігем і некат. інш., з 1921 г. у Францыі пачаў выходзіць спецыяльны кампаратывісцкі часопіс "Revue de litterature comparee", а пры ім - серыя спецыяльных манаграфій. Пасля 2-й сусветнай вайны навуковыя цэнтры параўнальна-гістарычнага літаратуразнаўства зявіліся таксама ў ЗША, ФРГ, Канадзе, Аўстраліі і іншых краінах. Аднак самай буйной і агульнапрызнанай у свеце зяўляецца ўсё-такі французская кампаратывісцкая школа. Як адно з пацверджанняў гэтаму - выданне ў 1996 г. у перакладзе на беларускую мову кнігі французскіх вучоных П. Брунэля, К. Пішуа і А. - М. Русо "Што такое параўнальнае літаратуразнаўства?". У 1955 г. заснавана Міжнародная асацыяцыя параўнальнага літаратуразнаўства (AILC) з цэнтрам у Парыжы (друкаваны орган - часопіс "Neohelicon", Будапешт). Пад эгідай AILC збіраюцца міжнародныя кампаратывісцкія кангрэсы, пасля пасяджэнняў якіх выдаюцца спецыяльныя зборнікі-справаздачы (працы "International comparative Literature assotiation. Proceedings of the Congress").
5830. Літаратурная навука ў ХХ стагоддзі
Контрольная работа пополнение в коллекции 05.03.2011

Вельмі блізкая па метадалогіі да «новай крытыкі» папулярная ў Заходнім свеце кніга-падручнік «Тэорыя літаратуры» (1949) амерыканцаў Рэнэ Уэлека і Осціна Уорэна (выдадзена ў СССР у перакладзе з англійскай мовы ў 1978 г.). Аўтары кнігі, разглядаючы асноўныя напрамкі літаратуразнаўчай метадалогіі, аддаюць перавагу іманентнаму вывучэнню мастацкага твора, адмаўляюць магчымасць генетычнага падыходу да яго. Па гэтай прычыне імі невыпадкова не ацэнены дасягненні біяграфічнай, псіхалагічнай і культурна-гістарычнай школ; даволі тэндэнцыйныя адносіны да марксісцкага, а таксама да савецкага літаратуразнаўства, якое ледзь не поўнасцю атаясамліваецца з вульгарнай сацыялогіяй. «Знешні падыход» да вывучэння літаратуры Уэлекам і Уорэнам хоць і прызнаецца, але істотна карэкціруецца на карысць іманентнасці, «лінгвістычнай літаратурнай традыцыі»: «Існуе вялікая літаратура, суаднесеная з грамадствам слаба, нават зусім не суаднесеная ... Літаратура не павінна падмяняць сацыялогію і палітыку. У ёй самой яе апраўданне і прызначэнне». Мастацкі твор уяўляецца амерыканскімі вучонымі як абект асаблівай прыроды, што не існуе ў рэальным жыцці, як структура, у якой выдзяляюцца наступныя кампаненты: гукавая арганізацыя (рытміка, метрыка); сэнсавыя адзінкі фармальнай лінгвістыкі, якія характарызуюць стыль; сістэма сімвалаў (паэтычны «міф»); тэхніка апавядання; праблема ацэнкі. У метафарызацыі і міфалагізацыі Уэлек і Уорэн бачаць асноўнае прызначэнне і функцыю літаратуры. Вядома, шмат у кнізе амерыканскіх вучоных і станоўчага. Каштоўнасцю падручніка Уэлека і Уорэна зяўляецца яго інфарматыўнасць, прыцягненне вялікай колькасці літаратуразнаўчых прац розных накірункаў. Як зазначыў у прадмове да рускага перакладу кнігі вядомы знаўца сусветнай драматургіі і тэатра А. Анікст, «... да станоўчых бакоў кнігі ... трэба аднесці і вастрыню, з якой аўтары трактуюць прынцыпы літаратуразнаўства, вызываючы жаданне палемізаваць з імі».
5831. Літаратурныя роды, віды, жанры
Контрольная работа пополнение в коллекции 23.02.2011

Äðàìàòû÷íû ðîä ë³òàðàòóðû (ÿê, äàðý÷û, ³ àñòàòí³ÿ äâà ðîäû ýïàñ ³ ë³ðûêà) óòðûìë³âàå ¢ ñâà³ì ñêëàäçå íàäçâû÷àé âÿë³êóþ êîëüêàñöü òâîðà¢ ìàëîé ôîðìû. Ðàçàì ç òûì ìàëàÿ äðàìàòû÷íàÿ ôîðìà âàëîäàå, ó ïàðà¢íàíí³ ç òàê³ì³ æ ôîðìàì³ ¢ ³íøûõ ðîäàõ ë³òàðàòóðû, öýëûì øýðàãàì àäìåòíûõ ðûñà¢. Ïà-ïåðøàå, ÿíà íàäçâû÷àé ðàçãàë³íàâàíàÿ ³ ïðàäñòà¢ëåíà öýëûì êàíãëàìåðàòàì â³äà¢ ³ æàíðà¢. Òàê, ÿå ¢òâàðàþöü íàöûÿíàëüíà-ýïàõàëüíûÿ æàíðû, ÿê³ÿ ¢çí³êë³ ¢ ïý¢íû ã³ñòàðû÷íû (ÿê ïðàâ³ëà, ðàíí³) ïåðûÿä ó àñîáíûõ íàöûÿíàëüíûõ ë³òàðàòóðàõ ³ êóëüòóðàõ. Ñþäû ìîæíà àäíåñö³ ñòàðàæûòíàãðý÷àñê³ ì³ì, ñòàðàæûòíàðûìñêóþ àòýëàíó, ³ñïàíñê³ ³ ïàðòóãàëüñê³ à¢òà ³ ïàñàñ, ôðàíöóçñê³ ñàö³ ³ ì³ðàêëü, íÿìåöê³ ôàñòíàõòøï³ëü, àíãë³éñêóþ ³íòýðëþäûþ, ÿïîíñê³ÿ ê¸ãýí, ³íäûéñêóþ ýêàíê³, áåëàðóñê³ÿ æàðò ³ àáðàçîê, à òàêñàìà öýëû øýðàã ³íøûõ æàíðà¢ ó ë³òàðàòóðàõ ³ êóëüòóðàõ ñâåòó. Äðóãóþ ãðóïó ñêëàäàþöü ì³æíàðîäíûÿ ö³ ³íòýðíàöûÿíàëüíûÿ æàíðû, äà ÿê³õ àäíîñÿööà ³íòýðìåäûÿ, âàäýâ³ëü (¸ñöü íÿìàëà ³ øìàòàêòîâûõ âàäýâ³ëÿ¢, àäíàê óñ¸-òàê³ ïåðàâàæíàÿ áîëüøàñöü ³õ ãðóíòóåööà íà âûêàðûñòàíí³ ìàëîé ôîðìû), ôàðñ, ñêåò÷. Òðýöÿÿ ãðóïà òâîðà¢ ìàëîé ôîðìû ¢ äðàìàòóðã³³ ¢òâîðàíà íå ¢ëàñíà æàíðàì³ ¢ ³õ ñòðîã³ì çíà÷ýíí³, à â³äàì³. Ìíîã³ÿ (ó òûì ë³êó ³ âÿäîìûÿ, ñëûííûÿ) ï³ñüìåíí³ê³-äðàìàòóðã³ ñâåòó äàâîë³ ÷àñòà çâÿðòàë³ñÿ ³ ïðàöÿãâàþöü çâÿðòàööà ¢ ñâà¸é òâîð÷àñö³ äà íàï³ñàííÿ ìàëûõ êàìåäûé, òðàãåäûé, óëàñíà äðàì, òðàã³êàìåäûé ³ ã. ä., ïðû÷ûì íà ñàìóþ ðîçíóþ ïðàáëåìàòûêó ³ ¢ ñàìûì ðîçíûì æàíðàâà-ñòûë³ñòû÷íûì íàê³ðóíêó (ë³ðû÷íûì, ãåðà³÷íûì, ô³ëàñîôñê³ì, ñàòûðû÷íûì ³ ã. ä.). Óíóòðàíàÿ, ôàðìàëüíàÿ ñïåöûô³êà ìàëîé äðàìàòû÷íàé ôîðìû çàêëþ÷àåööà ¢ íàäçâû÷àéíàé ëàêàí³÷íàñö³ ³ ñö³ñëàñö³ ñþæýòà, à òàêñàìà ¢ ãðàí³÷íàé ñêàíäýíñàâàíàñö³ âûÿ¢ëåí÷ûõ ñðîäêà¢. Äà ìàëîé äðàìàòû÷íàé ôîðìû çâÿðòàë³ñÿ ¢ ñâà¸é òâîð÷àñö³ ìíîã³ÿ ñëûííûÿ ìàéñòðû ë³òàðàòóðû: Ï. Êàëüäýðîí, Ëîïý äý Âåãà, Ê. Ãàëüäîí³, Á. Øîó, Î. Óàëüä, Ä. Ãàëñóîðñ³, Ø. ÎÊýéñ³, Ï. Ìýðûìý, Ý. Ñêðûá, Ý. Çàëÿ, Ã³ äý Ìàïàñàí, Ñ. Öâýéã, Ì. Ìåòýðë³íê, ². Âàéíîâ³÷, À. Ôðýäðà, Á. Õàðûø÷àíäðà, Á. Áðýõò, Ø. Äýñêîí, Õ. Ëàâ³íýñêó, Þ. ÎÍ³ë, À. Ïóøê³í, Ì. Ãîãàëü, Ë. Òàëñòîé, ². Òóðãåíå¢, Ì. Íÿêðàñà¢, À. ×ýõà¢, Ë. Àíäðýå¢, À. Áëîê, Â. Áðóñà¢, Ì. Ãîðê³, À. Êóïðûí, ². Ôðàíêî, Ë. Óêðà³íêà ³ ³íø. Ìíîã³ÿ òâîðû ìàëîé äðàìàòû÷íàé ôîðìû ñòàë³ áåëàðóñêàé íàöûÿíàëüíàé êëàñ³êàé («Ï³íñêàÿ øëÿõòà» Â. Äóí³íà-Ìàðö³íêåâ³÷à, «Ìîäíû øëÿõöþê» Ê. Êàãàíöà, «Ïðûìàê³» ß. Êóïàëû», «Ñóä» ³ «Ï³ñàðàâû ³ìÿí³íû» Ó. Ãàëóáêà, «Çáÿíòýæàíû Ñà¢êà», «Ïàñëàíåö» ³ «Êîíñê³ ïàðòðýò» Ë. Ðîäçåâ³÷à, «×îðò ³ áàáà» Ô. Àëÿõíîâ³÷à, «Æàðòà¢ë³âû Ï³ñàðýâ³÷» Ì. Ãàðýöêàãà ³ ³íø.). Ó ïðûíöûïå íà ãðóíöå ìàëîé ôîðìû âûðàñëà áåëàðóñêàÿ äðàìàòóðã³ÿ, ÿê, äàðý÷û, ³ íàöûÿíàëüíàå òýàòðàëüíà-ñöýí³÷íàå ìàñòàöòâà.
5832. Література Австралії
Курсовой проект пополнение в коллекции 25.11.2009

Письменник, чия творчість поклала основу міфу про провінціалізм та континентальну обмеженість австралійської літератури. Народився в забезпеченій сім'ї, здобув освіту в Англії в привілейованій середній школі-інтернаті для хлопчиків, а згодом в Кембріджському університеті. Перші книги Уайта збірка віршів і два романи на англійському матеріалі побачили світло у Великобританії. В роки Другої світової війни Уайт служив в британських ВПС. У 1949 р. повернувся до Австралії, де спочатку займався фермерством, потім вів життя професійного літератора [17]. У романі «Тітчина історія» (1948) провідна тема творчості Уайта покірність та мужність перед обличчям невідворотньої смерті, страждань людини і життя поза соціальними міфами і самовтіхами вперше прозвучала в повну силу. Надалі місце дії творів Уайта романів, розповідей, п'єс Австралія; а сама дія наповнюється загальнолюдським змістом і знаходить характер притчі. Загублено в австралійській «глибинці» неіснуюче на картах селище Дьюрілгей («Древо людське», 1955). Австралійський «буш» невинна гущавина лісу і чагарника: там проходить «виховання відчуттів» англійки XIX ст., що потрапила до аборигенів (роман «Пояс соромливості», 1976); туди йде декілька дослідників, які один одного не знають, і нещасних, кожна по-своєму, людей, яких зібрав і повів до загибелі безумець-першопроходець, одержимий ідеєю чи то довести Богові, що здатний його подолати, чи то вселити самому собі віру в те, що він і є Бог (роман «Фосс», 1957). Вигадане середньобуржуазним передмістям Сіднея Сарсапарілла та сам Сідней з романів «Їдуть в колісниці» (1961), «Амулет» (1966), «Вівісектор» (1970), «Око бурі» (1973), збірок розповідей «Обпалені» (1964) і «Какаду» (1974). Для Уайта все це різні іпостасі того, що він назвав «Великою Австралійською Пустелею», де такі верховні, в очах письменника, форми залучення людини до абсолюту, природі і собі подібним, як любов, праця, мистецтво, віра і здатність творити добро, піддаються випробуванню і нарузі. Носії ідеалу того, що Ф.М.Достоєвський називав «позитивно прекрасною людиною», у книгах Уайта, як правило, наділені якоюсь фізичною або психічною вадою, що робить їх несумісними з каноном, обов'язковим для образу справжнього австралійця в офіційній міфології країни, здорового тілом і (не дуже розвиненим) духом, гарного фізично і що сповідає віру в матеріальне забезпечення. Художня досконалість в розкритті метафізичних проблем буття людини принесла Уайту Нобелівську премію по літературі (1973). Особливості стилю Уайта співіснування та сплав різнорідних манер і прийомів листа від майже біблейської патетики до тваринної бурлески, від витонченого внутрішнього монологу до вуличного різноголосся, від вишуканої метафоричної до простонародної мови, від трагічного до смішного в поєднаннях неспівсумісності високого і низовинного, прекрасного і потворного, життя і смерті, які створюють гротеск [10, c. 174].
5833. Літературна династія як наукова проблема
Информация пополнение в коллекции 15.03.2010

У другій половині XX ст. проблемою родинної психології займалася учениця Я. Морено психодраматист А. Шутценбергер, опираючись у своїх дослідженнях на трансгенераційний метод. Цінність цього підходу для "династичних" студій полягає в тому, що він дозволяє вивчати "родове несвідоме" кількох поколінь, обґрунтовуючи феномен "синдрому предків" - невидимої лояльності членів сім'ї до важливих подій, збережених у пам'яті роду: народження, вибір фаху, навчання, одруження, діти (кількість, імена), несправедливість, успіх, образа, недуги, смерть. Інший зріз трансгенераційного методу - діахронний - проектує психічну диспозицію роду на пережиті ним і "зафіксовані" в його несвідомому загальнонаціональні травми. Емпатія до історії роду може визначати, на думку дослідниці, напрям екзистенційного тривання всіх майбутніх його генерацій-як пам'ять про "борг": "...вірність предкам, що стала несвідомою або невидимою (невидима лояльність) править нами... Батьки з'їли зелений виноград, а в дітей з'явилася оскома на зубах - так написано в Біблії". Неможливо забути / небезпечно пам'ятати - боротьба на рівнях підсвідомого, яка в літературно обдарованих родин може "виходити" у творчу діяльність, як полум'я з вулкана: прорив індивідуального неусвідомлюваного в пам'ять нації про "борги" через родове духовне "віно". Усе ж "вірність предкам" може мати й цілком свідомий характер, що спостерігається в Косачів-Драгоманових і пояснюється так: "...шляхетська свідомість є завжди, ab definitio, "пасеїстична", історично (генеалогічно) зорієнтована: минуле повсякчас присутнє в ній "тепер-і-тут", у вигляді спадкованих предківських "завоювань", які згори задаються нащадкові як непохитний моральний норматив для наслідування й "утримання", Зрештою, висловлене припущення устами Едіти ("У пущі") підтверджує сама Леся Українка: "Мій рід не звик ждати крайньої потреби, він завжди й скрізь ішов у першій лаві" - це літературна призма "синдрому предків", який, заломлюючись через історичну перспективу та психологічну диспозицію "шляхетсько-лицарської" свідомості Косачів-Драгоманових, знаходить свій прихований вияв у художньо-образному світі письменників з цього роду. Скажімо, чи не є присутність грецьких мотивів у творчості Я. Драгоманова, частково Олени Пчілки, Лесі Українки та зацікавлення останньої сербськими темами неусвідомлюваним "проявленням" родової пам'яті, художнім сходженням до коренів свого генеалогічного дерева (тут може брати початок психологічна настанова обох ліній династії на толерантність - як наслідок переходу родоначальників у нову культуру і зживання з іншими ментальними комплексами)? Звичайно, такі іносюжетні творчі дискурси пояснюються ще й загальним "духом часу" (війна на Балканах), класичною освітою (з обов'язковим вивченням грецької мови), колом читання (О. Косач-Кривинюк згадувала, що Леся в дитинстві не розлучалася з "Мифами классической древности" та "Сербськими народними думами й піснями" в українському перекладі М. Старицького, досконало розуміючи "кожен рух душі персонажів з "Міфів" та "Дум"..." Лесю малою навіть називали "Віла біла", разом з братом Михайлом вони розігрували, як свідчить Ольга, різні епізоди з грецької міфології та сербського епосу), зрештою - "безвізовим" польотом художньої фантазії. Та всі ці сфери, накладаючись одна на одну, повинні були мати якийсь внутрішньо-духовний відзив, відповідь emotio і ratio письменника, інакше вони ніколи не змогли б каталізувати художнє чуття такою мірою, щоб отримати вербальне втілення. Яку точку опертя знаходили ці різногранні впливи в серцях художників слова з родини Косачів-Драгоманових? Можливо, невидиму лояльність до своїх генетичних витоків, закріплену знаними всіма членами династії фамільними легендами. На нашу думку, саме у "предківському спадкові" слід шукати джерело родинних лінгвістичних здібностей та широкої перекладацької діяльності (прізвище "Драгоманов" походить від загальної назви "драгоман", що означає "перекладач"; від одного з таких урядовців-драгоманів Богдана Хмельницького і виводять сімейні перекази рід Драгоманових), властиву всім членам династії, філантропічну настанову (саможертовність жінок у догляді за хворими і фінансово-правову допомогу чоловіків, часто на шкоду собі, тим, хто її потребує), генезу "лицарського" за всіма ознаками, почуттєво-етичного кодексу (відвага, гордість, вірність, зневага до смерті), за яким жило, як зауважує О. Забужко, історичне оточення Лесі Українки і за яким діють усі її герої; і, що для нас головне, - трансформацію чину військового в чин літературний, зміну зброї-меча на зброю-слово (тут закорінена одвічна суперечка між українськими націоналістами та українськими гуманістами, або "українцями" й "космополітами", крізь призму якої висвітлюється і зрушене нами питання позірної ідеологічної розбіжності в політично-культурницьких поглядах М. Драгоманова і Олени Пчілки).
5834. Літературна спадщина Григорія Сковороди
Информация пополнение в коллекции 22.11.2010

У дитинстві малий Гриць дуже любив сидіти під вербою, спостерігати за навколишнім світом і грати на сопілці, подарованій старим кобзарем. У дяка-скрипаля Гриць був на привілейованому становищі, бо хлопець вражав своєю допитливістю, до того ж у нього виявився незвичайної краси голос. Дяк навчив Гриця нотної грамоти і поставив першим співаком у церковному хорі, давав читати книжки, підготував до вступу в академію. Здійснилася давня мрія хлопця навчатися у Києво-Могилянській академії. Григорій став одним з найретельнішйх, особливо наполегливих і тямущих студентів. Пізніше він був таким же старанним, чесним і неординарним учителем: писав байки, викладав стародавні мови, глибоко цікавився математикою, географією, економікою; навчав тих етичних норм, яких завжди дотримувався сам. Отже, учив, як жив, а жив, як навчав найкраща риса педагога. Оскільки підручника з етики не було, Сковорода написав його сам. Це був його перший філософський твір, основою якого є думка, що ледарство найбільша людська вада. Студенти любили вчителя, але той незабаром мусив залишити колегіум, бо працювати стало нестерпно від цькування й доносів: можновладці схотіли позбутися людини, яка привселюдно заявила: «Весь світ спить, пора прокидатися!». І з 1769р. Сковорода вів мандрівне життя, не спокушаючись різноманітними посадами й чинами, щоразу відхиляючи пропозиції і світських, і церковних осіб. «Ні в якому разі! Хіба ви хочете, щоб я збільшив число фарисеїв? відповів великий просвітитель бєлгородському єпископові на прохання стати ченцем. Ченці Києво-Печерської лаври, у свою чергу, вмовляли: «Доволі блукати по світу! Час причалити до гавані: нам відомі твої таланти, свята Лавра прийме тебе, як мати своє чадо, ти будеш стовпом церкви і окрасою обителі». На це Григорій Савич саркастично сказав: «Ох, преподобнії! Я стовпотворіння умножати собою не хочу, доволі і вас, стовпів неотесаних, у храмі Божому! Світ мене не впіймає». І таки не впіймав! Не вдалося ні царям, ні панам, ні ченцям за почесті й кар'єру купити розум, честь та волю Сковороди.
5835. Літературно-громадська спадщина Григорія Косинки
Информация пополнение в коллекции 19.02.2011

Все село вийшло «назустріч непроханому ворогу» піднесено романтичний тон оповіді в дусі народної пісні передає важливість події. І не більше. Кольорова гама бою («криваво-червоні стежки полум'я», «червоною крівцею вмитий», «сіра курява... І упала чорним шаром на обличчя», «як чорні примари мріють над селом тополі, попелом припалі») підкреслює напруженість, драматизм ситуації, насторожує читача. Вбито ватажків Чубатенка і Сеньку-кулеметника. Чорний колір продовжує повторюватися болючим рефреном: «чорна руїна», «чорна соха», «чорні повалені хати», «почорнілий» Сенька. Від усього цього чорно в душах людей. Тріумфу перемоги немає. Але урочистий реквієм також відсутній. Опис передає трагічний наслідок: «На місці гарячих боїв селянської волі лишилась чорна руїна, полита сльозами, як дощем...», «Цілі улиці покошено огнем-косою. Чорні повалені хати, щербаті повітки і все віками дбане добро, в попелі тліє горе матері...».
5836. Літературно-громадська спадщина Ю. Яновського
Информация пополнение в коллекции 21.01.2011

Народ пробудився, його глибинне єство, серцевина свідомості виходить на поверхню. Прикметно, що роман починається весіллям Шахая, ватажка партизанських загонів. Такий зачин символізує початок нового шляху, нового життя, початок, боротьби. «Груди їм розпирало чекання» красномовна метафора. Ось Шахай іде по осінньому ярмарку. Опис його романтизований, деталі «оживлені» метафорикою. Разом із подібними описами письменник вносить у твір національно-фольклорний колорит, так само як і тими піснями, що звучать на весіллі. Взагалі вся поетика роману, .і надто перших чотирьох пісень, де показано стихію визвольної боротьби, близька до української народнопоетичної традиції. Експресія вираження настрою, почуттів домінує над зображенням. Це відчутно і в розкішних батальних сценах, подібних яким не було в тогочасній українській прозі: «Кулеметники розбіглися з тачанками на фланги, і Галат без шапки лаявся коло підводи з патронами, не сміючи підвести голос. Тільки ворожі гармати стукали далеко. Все робилося в такій страшній і нервовій тиші, що всім здавалося нічого на землі немає: ні міст, ні сіл, ні людських звичаїв, тільки вони самі зійшлися тут на герць, самі на ввесь світ вони та їхній ворог...».
5837. Літературно–теоретичне мислення в київських поетиках XVII – першої половини 18 століття
Курсовой проект пополнение в коллекции 28.09.2010

Питання про походження київських поетик цікавило багатьох дослідників?! Основні твердження, навколо яких оберталася думка та Митрофана Довгалевського Прокоповича являють собою не що інше, як інтерпретацію і конкретизацію тих загальних положень, котрі вперше були сформульовані Арістотелем, згодом варіювалися у Горація, Ціцерона та інших античних авторів, а потім знову переосмислювалися середньовічними і ренесансними поетиками. Немає нічого дивного, що в результаті всіх цих інтерпретацій арістотелівські положення поступово формалізувалися. Однак ця формалізація відбивала суперечності духовно-практичного освоєння світу засобами мистецтва на різних історичних етапах. Все ж важливі принципи естетики Арістотеля в курсах українських авторів знаходили адекватне тлумачення. Крім розуміння предмета поезії, Довгалевський приймає думку Арістотеля про співвідношення поезії і історії, поділяє його думку про близькість поезії до філософії тощо. Звичайно, що на розуміння природи поезії впливали значною мірою і церковні письменники-візантійці, такі як І. Дамаскін, св. Ієронім, Євсевій, та новолатинські ренесансні теоретики Я. Понтан, ІО.-Ц. Скалігер, Ф. Страда та інші. Але, старанно вивчаючи праці цих теоретиків, українські професори ніколи не обмежувалися викладом відомих тверджень якогось автора, а, зіставляючи різні джерела, вони робили самостійні спостереження. Старі положення переосмислювалися у світлі особистого творчого досвіду і вимог сучасності. Не випадково більшість авторів поетик була й відомими на той час поетами. Слід відзначити ще одну загальну рису «Поетики» М. Довгалевського. Вона полягає в тому, що хоча його думки та уявлення і обертаються в сфері біблійних образів і почуттів, але найбільше ж вони живилися сюжетами та образами античної міфології. В арсеналі художніх засобів, що його пропагує український теоретик, спадщині античного міфологічного матеріалу відводиться першочергова роль: імена богів, їхні вчинки, міфологічні оповідання і сюжети є головним відправним моментом при осмисленні будь-яких предметів і явищ. Це ті прийоми, використанням яких поети опосереднюють своє естетичне ставлення до дійсності. Принципи барокко грунтувалися на переосмисленні середньовічних і ренесансних традицій водночас, хоча й мали зовнішню подібність до засад класицизму.
5838. Літературознавчий аналіз новели В. Стефаника "Кленові листки"
Информация пополнение в коллекции 17.02.2010

Яскраво виявлена у невеликій новелі і фразеологічна точка зору. Одразу привертає увагу велика кількість діалектизмів: марікувати нарікати; борше швидше; дюгати - колоти, шпигати; як мийка усотаний - смертельно втомлений; єгомость - так називали попа в Галичині; путерії набрати - путнім стати, набрати розуму, сили; ясла - відгороджене в хліві місце, куди закладають корм для худоби; товарина худоба; війт - голова волосної управи; цізорик - складаний ножик; не замилили - не помилилися, збиткувати знущатися; грядка - жердка під стелею, що на ній вішають одежу; співорити - закричати з переляку; оченаш - "Отче наш..." - слова молитви; в хоромах - в сінях. Фразеологічні ознаки можуть використовуватися у двох функціях: для характеристики особи, що їх вживає, або для маркування авторської позиції. У даному випадку Стефаник вживає діалектизми для передання місцевого колориту, а не для характеристики персонажів, оскільки вони присутні як у мові персонажів, так і у мові автора. Як зазначає Борис Успенський, дуже рідко трапляються твори, де використана лише одна точка зору. Особливу увагу варто звертати на використання у тексті власних назв, які стосуються тієї чи іншої особи. Так куми головного героя у розмові називають дружину Івана теж «жінкою», тобто «дружиною Івана», таким чином вони приймають точку зору і думки Івана, стають на його місце: «Куме Іване, дайте трошки спокій, бо жінка, як мається звичай, у такім стані, то їй не треба цього слухати, бо така мова не дає здоров'я.». Іванова жінка, розмовляючи із Семенком називає себе «мамою», таким чином адаптуючи власну мову до фразеологічної точки зору дитини: «То візьми віничок, покропи землю та й підмети хату. Мама не годна нахилитися, бо дуже болить усередині». У попередньому реченні ми бачимо зменшувальну форму слова «віник». Як пише Борис Успенський, зменшувальні форми часто повязані з етикетними формами ввічливості, але в даному випадку ми бачимо вияв материного піклування, ніжності. Зовсім інший характер носить зменшувальна форма у реченні: «Війточку, виберіть мене із цієї кари», - це благальна інтонація, тон приниження. «Часто у художньому творі одну особу називають різним способом», - стверджує дослідник Б. Успенський; різні ймення отримує і старша дитина у сім'ї Семенко, у залежності від ставлення до нього, ступеню споріднення: «Семенку, ти вже наївся?», «Не тішся, дитино, службі, бо не раз будеш свої дні оплакувати», «А ти чий, шибенику, що пси на дорогах годуєш, а в поле що понесеш?», «Йди зо мною, бідо, бо я також несу туди обід». У перших двох випадках ми відчуваємо материну інтонацію, у третьому і четвертому чужу людину, звертання мають відтінок іронії чи повчання. Стефаник вживає і прийом суміщення елементів двох точок зору того, хто говорить і того, хто слухає. Успенський називає такий прийом «внутрішньомовною двомовністю» між однією та іншою людиною.Наприклад, коли Іван каже про себе у третій особі у розмові з кумами: «А то вони візьмуть здоров'я та й дають до шпиталю лічити, а потім пускають письмо до війта, аби тато платив кошта». Матір у розмові із старшим сином теж каже про себе у третій особі, використано суміщення точки зору матері і дитини: «Семенку, аби просив тата, що мама наказувала, аби вас любив...».
5839. Лобановский Валерий Васильевич
Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

С "дорогами", если вспомнить гоголевское определение российских бед, Валерий Лобановский не боролся, а вот с "дураками" посражаться довелось много. Тренер-академик, дуайен сегодняшнего европейского клубного тренерского цеха, он не изменяет выбранным принципам, совершенствуя их в условиях приобретаемого бесценного опыта. В Советском Союзе Лобановского фактически объявляли "еретиком", пытаясь заставить тренировать возглавляемые им команды так, "как все", и требовали от него, чтобы они играли, "как все". От выбранного направления, базирующегося на очень серьезной научной основе, Валерий Лобановский, несмотря на перераставшие зачастую в настоящую травлю гонения в советской прессе и со стороны некоторых ныне совершенно безвестных советских спортивных и партийных руководителей, не отступил ни на йоту. Его увольняли из сборной СССР с формулировкой "никогда впредь не привлекать Лобановского В.В. к работе со сборными командами страны", включая юношеские, но потом вновь обращались к его кандидатуре, потому что понимали, что только с Лобановским можно добиться хороших результатов.
5840. Логика русского языка
Сочинение пополнение в коллекции 12.01.2009

Возвращаясь к гегелевской диалектике, можно заметить, что мерцание между "бытием" и "ничто" характерно лишь для поверхностного, пограничного слоя культуры, в котором происходит освоение нового пространства. Сам же культурный "гумус" входит в "ставшее" и почти незаметен. Бахтин утверждал, что культура вообще существует "на границах" - вернее было бы сказать, что она оживает на границах, "просыпается" в соприкосновении с чем-то, что культурой не является. Самый ясный пример приходит из истолкования изначальных смыслов: культура в переводе с латинского - это "возделывание". Освоение новых земель, отвоевание участка у леса есть деятельность энергичная и проявляющаяся на границе участков. Что касается уже возделанных участков, то они представляют собой то ставшее, что не учитывает Бахтин. Между тем они-то и составляют основание бытия, но деятельность по возделыванию этих участков и сбору урожая как-то не принято считать деятельностью культурной - она в современном сознании связана с производством с-х продукции, соответствующий труд приравнен по своему культурному статусу труду уборщиков мусора. Земледельцы, которые дают возможность человечеству жить, уравнены в правах с золотарями. Дать высококачественный продукт питания и вынести помои - деятельность однопорядковая по значению в обществе. Это - великая ложь массового общества, которую поддерживают "деятели культуры", не замечающие основ своего существования, всего исторического масштаба культурных процессов.

Blog

Литература