Исследование
| Вид материала | Исследование |
- Исследование машинописных текстов, 3773.04kb.
- Исследование рынков сбыта, 102.92kb.
- Великой Отечественной Войны. Данное исследование, 132.59kb.
- А. М. Степанчук Национальный технический университет Украины "Киевский политехнический, 245.12kb.
- Задачи маркетингового исследования. Укажите информацию, которую необходимо получить,, 20.78kb.
- I. Исследование влияния тренировочных нагрузок на изменение уровня физической работоспособности, 95.1kb.
- Слепнёв Андрей Геннадиевич исследование, 237.56kb.
- Исследование рынка, объекта рыночных исследований (курсовая), 15.53kb.
- Л. В. Шипова Саратов, сгу им. Н. Г. Чернышевского Исследование, 107.95kb.
- Буланькова Эдуарда Анатольевича исследование, 19.13kb.
Г. В. Ситар / А. В. Ситарь (Донецк). Українські субстантивні речення з предикатом відношення «ціле → частини»
Речення, які задають напрям відношення “ціле → частини”, втілюють позамовну ситуацію, за якої певний предмет або явище об’єктивної дійсності кваліфікується як ціле щодо відповідних частин. Обов’язковими компонентами ситуації виступають: 1) холонім [Никитин 1988, с. 94], або комплексив [Всеволодова 2000, с. 143] – денотативна роль на позначення цілого; 2) холо-партитивний предикат [Всеволодова 2000, с. 138; Никитин 1988, с. 93] на позначення відношення частини і цілого; 3) партитив [Никитин, 1988, с. 88; Polenz, 1985, с. 171], який відображає ідею частин цілого і конкретизує значення предиката, визначаючи його належність до поняття певної сфери дійсності. Факультативними для типової ситуації є 1) квалітативний компонент, який передає якісну характеристику цілого; 2) квантитативний – на позначення кількості частин, які входять до складу цілого.
Серед субстантивних речень із предикатами відношення “ціле → частини” диференціюємо три основні моделі. Під моделлю речення розуміємо “структуру (конфігурацію) пов’язаних відношеннями предикації синтаксем, що включає до свого складу значущі факультативні компоненти і має певне типове значення” [Всеволодова 2000, с. 234].
Модель 1. Власне холо-партитивні речення. Біномінативні речення з типовим значенням ‘характеристика реалії як цілого щодо його складників’ об’єднуємо у модель 1. Висловлення цього типу становлять інтерпретацію певного цілого щодо його складу і не ускладнюються додатковими значеннями, напр.: Білий – це синтез усіх кольорів, тому він є “ідеальним” кольором, “кольором мрії” (Корніяка О. Мистецтво гречності. – К.: Либідь, 1995. – С. 86); Суспільство – це система суспільних відносин людей у різноманітних підрозділах життєдіяльності (Філософія: Навчальний посібник / За ред. І.Ф.Надольного. – К.: Вікар, 1997. – С. 344) / далі (Філософія 1997)/. З-поміж загалу речень, які передбачають напрям відношення “ціле → частини”, модель 1 виявилась непродуктивною, очевидно, у силу малоінформативності конструкцій, які не деталізують тип відношення і не відображають його особливості.
Модель 2. Поліпропозитивні холо-характеризаційні біномінативні речення передають типову ситуацію ‘якісна характеристика цілого’. Поява у висловленні семантично обов’язкового атрибутивного поширювача призводить до нашарування холо-партитивного й характеризаційного значень із невиразним домінуванням останнього, напр.: Етносуспільне буття – саморегульована система (Філософія 1997, с. 421). На відміну від партитивно-характеризаційних речень, в яких предикати із значенням частини виявляються семантично спустошеними і можуть бути опущеними без суттєвої зміни семантики речення, а роль інформативного центру висловлення виконує атрибут, у переважній більшості холо-характеризаційних біномінативних речень атрибутивний і предикатний компоненти постають значущими для інтерпретації мовцем позамовного стану речей. У наведеному реченні однаково важливим є і той факт, що Етносуспільне буття становить систему і те, що Ця система є саморегульованою (пор. партитивно-характеризаційне речення: Як може бути щасливим чоловік, заплутаний сітками всяких приписів, заповідей, умовностей? Та це найбільше нещаслива частина нашого громадянства, ця паршива буржуазія! (Володимир Винниченко. Божки)).
Речення моделі 2 характеризуються поліпропозитивністю (на семантичному рівні) і/або складністю (на формальному рівні). При цьому функцію характеризації можуть виконувати: 1) атрибутивні поширювачі, які конкретизують значення лексеми, що перебуває у ролі холоніма. Вони можуть позначати: а) неподільність цілого, напр.: Як бачимо, суверенітет взагалі, що поділяється на суверенітет нації і суверенітет особи, – не просто родове поняття щодо цих двох окремих видів суверенітету, а неподільна синкретична сукупність суверенітету нації і особи, коли і нація вільно самовизначається, і особа не боїться за життя і незалежність світогляду (Філософія 1997, с. 485); б) самостійність множинності, напр.: Етносуспільне буття – саморегульована система (Там само, с. 421); в) рухливості цілого, можливості його зміни або розвитку, напр.: Філософське бачення цієї [демографічної] системи сукупності відносин полягає у тому, що демографічна система, по-перше, внутрішньо спрямована на самозбереження, самовідтворення, і, по-друге, це – цілісність, динамічна система, яка змінюється з історичним розвитком суспільства (Там само, с. 366); г) кількісні параметри множинності, напр.: Великі соціальні групи, етнічні спільності (племена, народності, нації), вікові групи (молодь, пенсіонери), об’єднання за статтю (чоловіки, жінки) – це багаточисельні об’єднання людей (Там само, с. 409); 2) підрядні означальні, напр.: Етизм – це система, що найбільшою мірою виражає загальнолюдський зміст (Там само, с. 528). При всій своєрідності діяльність людини – це система, що входить до системи суспільних відносин (Там само, с. 339).
Модель 3. Речення визначення. Найбільш численну групу біномінативних речень із напрямом відношення “ціле → частини” становлять універсальні висловлення, які відображають ситуацію визначення мовцем певної реалії дійсності через його інтерпретацію як множинності відповідних компонентів і вказівку на її суттєві ознаки, напр.: … Туристична індустрія – сукупність різних суб'єктів туристичної діяльності (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчування, транспорту, заклади культури, спорту тощо), які забезпечують прийом, обслуговування та перевезення туристів (Про туризм. Закон України від 15 вересня 1995 року № 324/95-ВР). Типове значення речень дефініції можна сформулювати так: ‘поняття і його визначення як множинності частин’.
Конструкції моделі 3 характеризуються високою інформативністю, яка забезпечується поліпропозитивністю: першу пропозицію, як правило, оформлює предикат на позначення цілого, а друга частина речення служить для тлумачення значення абстрактної предикатної лексеми першої пропозиції. Отже, речення визначення характеризуються поліпропозитивністю (на семантичному рівні) і/або складністю (на формальному рівні).
Функцію тлумачення найчастіше виконують: 1) підрядні означальні, напр.: Радіаційний контроль, або радіаційно-дозиметричний (у межах цього документа) – система вимірювань і розрахунків, які спрямовані на оцінку доз опромінення окремих осіб або груп людей, а також радіаційного стану промислової зони та навколишнього середовища, транспортних засобів та вантажів з метою виявлення їх можливого радіонуклідного забруднення й запобігання несанкціонованому поводженню з ДІВ [джерелами іонізуючого випромінювання] (Інструкція щодо проведення радіаційного контролю транспортних засобів і вантажів у пунктах пропуску через державний кордон та на митній території України. Затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 15 травня 2000 року № 27); 2) дієприкметникові звороти, напр.: … Довідково-інформаційний фонд – це сукупність упорядкованих первинних документів і довідково-пошукового апарату, призначених для задоволення інформаційних потреб (Про науково-технічну інформацію. Закон України від 25 червня 1993 року № 3322-ХII).
Значно рідше дефініції можуть бути оформлені як прості поліпропозитивні речення, напр.: Суспільство – це система суспільних відносин людей у різноманітних підрозділах життєдіяльності (Філософія 1997, С. 344). Полілексемне спотворення – це ланцюжок літер у копії повідомлення (у межах усього повідомлення) стосовно його оригіналу від першої їх розбіжності до найближчого збігання (Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи: Навчальний посібник. Л., 2001. С. 97).
Типовими поширювачами у реченнях визначення виступають атрибутивні компоненти, які на формальному рівні є узгодженими означеннями: 1) із значенням сутнісної характеристики цілого: … Інформаційні ресурси науково-технічної інформації – це систематизоване зібрання науково-технічної літератури і документації, зафіксовані на паперових чи інших носіях (Про науково-технічну інформацію. Закон України від 25 червня 1993 року № 3322-ХII); База даних – іменована сукупність даних, що відображає стан об'єктів та їх відношень у визначеній предметній області (Про національну програму інформатизації. Закон України від 4 лютого 1998 року № 74/98-ВР); 2) із значенням оцінки цілого мовцем, напр.: Громадянське суспільство – це унікальна система взаємодії суспільних індивідів, груп, верств, прошарків, що взаємозбалансовує вектори сил своїх складових, виявляючи рівнодіючу безлічі людських прагнень та сподівань (Пасько І.Т., Пасько Я.І. Громадянське суспільство і національна ідея. – Донецьк: ЦГО НАН України, УКЦентр, 1999).
Факультативними у моделях 1–3 є компоненти на позначення кількості частин у складі цілого, напр.: Смітсонівський Інститут (Smithsonian) створено 1846 року парламентом США й названо на честь Джеймса Смітсона (п. 1829), що передав усе своє майно Сполученим Штатам. Сьогодні це конгломерат 16 музеїв і установ, де зберігається 142 мільйони предметів і де ведуться дослідницькі програми (Ігор Шевченко. Традиційні еліти на бічних рейках // Критика. 2001. № 9).
Отже, виступаючи організаційним і конститутивним центром речення, іменникові предикати на позначення цілого продукують в українській мові три основні реченнєві моделі, які у мовленні можуть зазнавати різноманітних граматичних, структурно-семантичних і комунікативних видозмін. У конкретному висловленні факультативні компоненти типової ситуації можуть набувати статусу обов’язкових і призводити до розмивання холо-партитивної семантики (див. модель 2), її ускладнення якісним або кількісним значенням.
Література
Всеволодова М. В. Теория функционально-коммуникативного синтаксиса: Фрагмент прикладной (педагогической) модели языка: Учебник. М., 2000. 502 с.
Никитин М. В. Основы лингвистической теории значения. Учебное пособие. М., 1988.
Polenz P.von. Deutsche Satzsemantik. B.; N. Y., 1985.