1. Поняття, завдання та значення кримінального процесу. Кримінально-процесуальне законодавство України > Загальні поняття та історичні форми кримінального процесу

Вид материала

Закон

Содержание 37. Обвинувачений, його процесуальне становище 38. Представники потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному процесі 39. Законні представники потерпілого і обвинуваченого 40. Процесуальне становище захисника у кримінальному процесі 41. Обов'язкова участь захисника. Відмова від захисника і його заміна 42. Обставини, що виключають участь захисника у справі. Усунення захисника від участі у справі 43. Процесуальне становище спеціаліста у 44. Процесуальне становище експерта 45. Процесуальне становище перекладача 46. Процесуальне становище понятого 47. Секретар судового засідання 48. Забезпечення безпеки суб'єктів кримінального

Подобный материал:

• Поняття І завдання кримінального процесу в період формування правової держави в Україні, 43.76kb.
• Навчальний курс: „Кримінальний процес України Система курсу: Тема Поняття, завдання, 630.41kb.
• Одеська Національна Юридична Академія Миколаївський Навчальний Центр Прокурорсько-слідчий, 842.88kb.
• Лекція №1. Поняття І сутність кримінального процесу., 4192.56kb.
• Кримінальне процесуальне право України, 2089.49kb.
• Цивільне процесуальне право України, 797.43kb.
• Методичні рекомендації з питань вивчення кримінального права для вчителів які викладають, 564.86kb.
• 1. Поняття Особливої частини кримінального права України, 664.74kb.
• Робоча навчальна програма на 2011-2012 н р. Кримінальний процес, 1266.74kb.
• 1. Предмет, основні поняття І завдання кримінального процесу України, 38.65kb.

37. Обвинувачений, його процесуальне становище

Обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому зеконом порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого. Після призначення справи до судового розгляду обвинувачений називається підсудним (ч. 1 ст. 43 КПК). Відповідно до ст. 131 КПК постанова про притягнення особи як обвинуваченого може бути винесена, якщо є достатньо доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою.

Притягнення особи як обвинуваченого ще не означає визнання його винуватим. З моменту винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого, обвинувачений наділяється широкими процесуальними правами для захисту від обвинувачення і відстоювання своїх законних інтересів у кримінальній справі. Протягом всього кримінального судочинства обвинувачений постійно виступає як суб'єкт права на захист. Процесуальні права обвинуваченого закріплені у ст. 43 КПК і конкретизовані стосовно стадій досудового розслідування (ст. 142 КПК) і судового розгляду (ст. 263 КПК). Обвинувачений має право:

- знати, в чому його обвинувачують;

- давати показання з пред'явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

- мати захисника і побачення з ним до першого допиту;

- подавати докази;

- заявляти клопотання;

- ознайомлюватися після досудового слідства або дізнання з матеріалами кримінальної справи;

- брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції;

- заявляти відводи;

- подавати скарги на дії і рішення слідчого, прокурора, судді та суду;

- за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки (ч.2ст. 43 КПК).

Про роз'яснення обвинуваченому його прав на досудовому слідстві робиться відмітка у постанові про притягнення як обвинуваченого, що стверджує своїм підписом обвинувачений (ч. 2 ст. 142 КПК). Право мати захисника і побачення з ним до першого допиту роз'яснюється обвинуваченому окремо, про що складається протокол (ст.21 КПК).

В судовому засіданні підсудний має право:

- заявляти відводи;

- на колегіальний розгляд справи у випадках, передбачених законом;

- заявляти клопотання і висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду;

- подавати докази, просити суд про приєднання до справи документів, про виклик свідків, про призначення експертизи і витребування інших доказів;

- давати показання по суті справи в кожний момент судового слідства або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

- просити суд про оголошення доказів, що є у справі.

- задавати питання іншим підсудним, свідкам, експертові, спеціалістові, потерпілому, цивільному позивачеві і цивільному відповідачеві;

- брати участь в огляді речових доказів, місця вчинення злочину і документів;

- брати участь у судових дебатах;

- звертатися до суду з останнім словом.

Про роз'яснення підсудному його прав робиться відмітка у протоколі судового засідання. Засуджений і виправданий мають право подавати апеляційну скаргу на вирок, що не набрав законної сили.

Обвинувачений зобов'язаний:

- з'являтися за викликом слідчого, прокурора і суду;

- не ухилятися від слідства і суду;

- не перешкоджати встановленню істини у справі;

- дотримуватись обраного щодо нього запобіжного заходу;

- підкорятися винесеним відповідно до закону постановам осіб, що ведуть розслідування.

У випадках неявки без поважних причин обвинувачений підлягає приводу (ст. ст. 135, 136 КПК). У випадку порушення порядку судового засідання підсудний за ухвалою суду може бути видалений із залу судового засідання тимчасово або на весь час судового розгляду справи (ст. 272 КПК).


38. Представники потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному процесі

Представниками потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача можуть бути адвокати, близькі родичі, законні представники, а також інші особи за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого або за ухвалою суду. Коли цивільним позивачем або цивільним відповідачем є підприємство, установа чи організація, то представниками їх інтересів можуть бути спеціально уповноважені ними на те особи (ст. 52 КПК).

Фізична або юридична особа може мати представника у кримінальному процесі тільки з моменту визнання її потерпілим, цивільнім позивачем або притягнення як цивільного відповідача.

Підставою для допуску особи як представника є:

- для адвоката - ордер, виданий адвокатським об'єднанням;

- для законного представника - документ, що підтверджує його відношення до потерпілого, цивільного позивача або відповідача;

- для близьких родичів та інших осіб - належним чином оформлена довіреність.

Представники користуються процесуальними правами осіб, інтереси яких вони представляють (ч. 3 ст. 52 КПК), і можуть брати участь у кримінальній справі як поряд із потерпілим, цивільними позивачами і відповідачами, так і замінюючи їх. Процесуальними правами осіб, яких вони представляють, представники наділяються з моменту винесення особою, яка провадить дізнання, слідчим, суддею постанови, а судом - ухвали про визнання представником потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача.

Представник не має права використовувати свої повноваження на шкоду інтересам особи, яку він представляє. Повнолітній і дієздатний потерпілий, цивільний позивач і відповідач у будь-який час може відмовитись від представника і продовжити захист своїх інтересів самостійно.

Особа, яка допитана або підлягає допиту як свідок, не може бути представником у справі. Посадові особи, які ведуть процес, повинні роз'яснити потерпілому, цивільному позивачу, відповідачу право мати представника з числа інших осіб, які зазначені у ст. 52 КПК. Ст. 63 КПК передбачає й інші обставини, які виключають можливість участі у справі представника.

Представником потерпілого, цивільного позивача, відповідача не може бути особа, яка брала участь у справі як слідчий, або особа, яка провадила дізнання, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, захисник, особа,

яка є родичем кого-небудь зі складу суду або обвинувача.

Адвокат не може брати участі у справі як представник, за

таких умов:

- коли він у цій справі надає або раніше надавав юридичну

допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про ведення справи;

- коли він брав участь у справі як перекладач, понятий;

- коли в розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває у родинних стосунках.

При наявності цих обставин особа повинна відмовитись від виконання обов'язків представника потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у даній справі. На цих же підставах особа може бути усунена від участі в справі слідчим, прокурором або судом.


39. Законні представники потерпілого і обвинуваченого

Відповідно до п.10 ст.32 КПК законними представниками неповнолітнього потерпілого і обвинуваченого є їх батьки, опікуни, піклувальники або представники тих установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких вони перебувають.

Слідчі і судові органи не мають права допускати до участі в справі як законних представників інших осіб.

Законні представники залучаються до кримінального судочинства для відстоювання прав і законних інтересів потерпілого, який є неповнолітнім або недієздатним у зв'язку із психічним захворюванням чи недоумством, а також неповнолітнього обвинуваченого.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 8 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами України норм кримінально-процесуального законодавства, якими передбачені права потерпілих від злочинів" від 22 грудня 1978 р. роз'яснив: виходячи із змісту статей 60, 131 і 132 Кодексу про шлюб та сім'ю, суд у справі в якій потерпілим визнаний неповнолітній або недієздатний внаслідок душевної хвороби чи недоумства, повинен забезпечити участь його законного представника.

Права і інтереси потерпілого, що охороняються законом, який не досягнув 15-річиого віку, а також визнаного недієздатним через психічну хворобу або недоумство, стосовно до ст. 101 ЦПК захищає в суді його законний представник (п. 6 Постанови).

Якщо неповнолітній потерпілий не має родичів або інших законних представників, суд зобов'язаний забезпечити участь у справі представника з числа інших осіб, вказаних у ст. 52 КПК.

Оскільки після досягнення потерпілим 18-річного віку він стає повністю дієздатним, функції законного представника з цього часу припиняються. Надалі останній може брати участь у справі відповідно до ст. 52 КПК як представник потерпілого (п. 7 Постанови).

Законні представники неповнолітнього потерпілого допускаються до участі у справі тільки за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, судді або за ухвалою суду. Законний представник повинен пред'явити документ, який підтверджує ким він доводиться потерпілому. Законним представником не може бути особа, яка допитувалась або підлягає допиту як свідок у справі. У такому випадку суд зобов'язаний забезпечити участь у справі представника неповнолітнього або недієздатного потерпілого. Законний представник потерпілого користується такими ж правами, що й потерпілий. Законний представник обов'язково присутній при допиті неповнолітнього потерпілого у віці до 14 років. На розсуд слідчого допит неповнолітнього потерпілого віком до 16 років може провадитись у присутності його законного представника. Тільки через законного представника здійснюється виклик неповнолітнього потерпілого в органи досудового розслідування і суд.

Законні представники неповнолітнього обвинуваченого також допускаються до участі у справі за постановою слідчого, судді або за ухвалою суду. Через законних представників, як правило, здійснюється виклик неповнолітнього обвинуваченого до слідчого, прокурора, в суд. Щодо неповнолітнього обвинуваченого може бути застосовано запобіжний захід - віддання під нагляд батькам, опікунам, піклувальникам або адміністрації дитячої установи (ст.436 КПК). Про затримання і взяття під варту неповнолітнього обов'язково повідомляються батьки або особи, що їх заміняють (ст. 434 КПК).

У разі, коли неповнолітній не досяг 16 років або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, при пред'явленні йому обвинувачення та на допиті за розсудом слідчого чи прокурора або за клопотанням захисника можуть бути присутні педагог або лікар, батьки чи інші законні представники неповнолітнього.

При оголошенні неповнолітньому обвинуваченому про закінчення досудового слідства і пред'явленні йому матеріалів справи з дозволу слідчого може бути присутній законний представник неповнолітнього (ч. 2 ст. 440 КПК).

Відповідно до ст.441 КПК законні представники неповнолітнього обвинуваченого можу брати участь у судовому розгляді справи.

Законний представник підсудного має право заявляти відводи і клопотання, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Вказані права роз'яснюються законному представнику у підготовчій частині судового засідання.

При необхідності допитати родичів або інших законних представників неповнолітнього підсудного як свідків суд заслуховує їх показання. Законні представники перебувають у залі судового засідання протягом всього судового розгляду.


40. Процесуальне становище захисника у кримінальному процесі

Захисником є особа, яка у порядку встановленому законом уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надавати їм необхідну юридичну допомогу при провадженні у кримінальній справі (ч. 1 ст. 44 КПК).

Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках, передбачених законом як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.

Повноваження захисника на участь у справі стверджується:

- адвоката - ордером відповідного адвокатського об'єднання;

- який не є членом адвокатського об'єднання – угодою; інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи - угодою або дорученням юридичної особи;

- близьких родичів, опікунів або піклувальників - заявою обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого про їх допуск до участі у справі як захисників.

Захисник допускається до участі в справі на будь-якій стадії процесу. Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники як захисники допускаються до участі в справі з моменту пред'явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів досудового слідства. У випадках коли участь захисника є обов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники як захисники мають право брати участь у справі лише одночасно з захисником - адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права.

Про допуск захисника до участі у справі особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд-ухвалу.

Процесуальні права і обов'язки захисника в кримінальному судочинстві передбачені ст. 48КПК.

З моменту допуску до участі у справі захисник має право:

- до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати з ним конфіденційне побачення , а після першого допиту - без обмеження їх кількості та тривалості;

- мати побачення із засудженим та особою, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру;

- ознайомлюватися з матеріалами, якими обґрунтовується затримання підозрюваного Чи обрання запобіжного заходу або пред'явлення обвинувачення, а після закінчення досудового слідства з усіма матеріалами справи;

- бути присутнім на допитах підозрюваного, обвинуваченого та при виконанні інших слідчих дій, виконуваних з їх участю або за їх клопотанням чи клопотанням самого захисника, а при виконанні інших слідчих дій - з дозволу дізнавача, слідчого;

- застосовувати науково-технічні засоби при провадженні тих слідчих дій, в яких він бере участь, а також при ознайомленні з матеріалами справи - з дозволу особи, яка провадить дізнання, чи слідчого, а у суді, якщо справа розглядається у відкритому судовому засіданні, - з дозволу судді чи суду;

- брати участь у судових засіданнях;

- ставити у судовому засіданні питання підсудним, потерпілому, свідкам, експерту, спеціалісту, позивачу і відповідачу, брати участь у дослідженні інших доказів;

- подавати докази, заявляти клопотання і відводи, висловлювати у судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, оскаржувати дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду;

- виступати в судових дебатах;

- знайомитися з протоколом судового засідання та подавати на нього зауваження;

- знати про принесення у справі подання прокурора, апеляції, подавати на них заперечення;

- брати участь у засіданнях суду при апеляційному розгляді справи;

- збирати відомості про факти, що можуть використовуватись як докази у справі, в тому числі запитувати і одержувати документи чи їх копії від громадян та юридичних осіб, знайомитись на підприємствах, в установах, організаціях, об'єднаннях громадян з необхідними документами, окрім тих, таємниця яких охороняється законом, одержувати письмові висновки фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань, опитувати громадян.

Крім процесуальних прав, елементом процесуального статусу адвоката-захисника є його обов'язки. Він зобов'язаний:

- з'являтися для участі у виконанні процесуальних дій, в яких його участь є обов'язковою або заздалегідь повідомити особу, яка провадить дізнання, слідчого прокурора та суд про неможливість з'явитися у призначений строк;

- не розголошувати даних, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням його обов'язків;

- не перешкоджати встановленню істини у справі шляхом вчинення дій, спрямованих на те, щоб схилити свідка чи потерпілого до відмови від показань або до дачі завідомо неправдивих показань, схилити експерта до відмови від дачі висновку чи дачі завідомо неправдивого висновку, іншим чином сфальсифікувати докази у справі або затягнути розслідування чи судовий розгляд справи.

Вищевказані обов'язки захисник нас не тільки перед підозрюваним і обвинуваченим, інтереси яких він представляє, але й перед адвокатським об'єднанням, членом якого він є. За порушення обов'язків, передбачених КПК і Законом України "Про адвокатуру" захисник може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження, зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю строком до одного року, анулювання свідоцтва (ст.16 Закону України " Про адвокатуру "). У статуті адвокатського об'єднання, якщо адвокат-захисник є його членом, можуть бути передбачені й інші види дисциплінарних стягнень (наприклад, позбавлення членства в адвокатському об'єднанні).

За розголошення відомостей, що становлять державну таємницю або даних досудового розслідування, адвокат-захисник може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. ст. 328 і 387 КК України. Документи, пов'язані з виконанням захисником обов'язків, в кримінальній справі не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню дізнавачем, слідчим, прокурором, суддею і судом без його згоди (ч. 10 ст. 48 КПК).

Забороняється вимагати від захисника, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть бути допитані як свідки (ст. 10 Закону України "Про адвокатуру".

Після допуску до участі у справі захисник-адвокат вправі відмовитись від виконання своїх обов'язків ляше у вішалках:

- коли є обставини, що виключають його участь у справі (ст. 61 КПК);

- коли він свою відмову мотивує недостатніми знаннями чи некомпетентністю (ч. 7 ст. 48 КПК).


41. Обов'язкова участь захисника. Відмова від захисника і його заміна

Участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи у суді першої інстанції є обов'язковою:

1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, з моменту визнання особи підозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

4) коли санкція - статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру — з моменту встановлення факту наявності у особи психічної хвороби;

6) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру — з моменту першого допиту неповнолітнього або з моменту поміщення його до приймальника-розподільника ч. 1 ст. 45 КПК).

У суді апеляційної інстанції участь захисника у вищевказаних випадках є обов'язковою, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого.

Підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право за власної ініціативи відмовитись від захисника, але це не позбавляє їх права запросити того ж чи іншого захисника в подальших стадіях процесу. При відмові від захисника особа, яка провадить дізнання, слідчий складає протокол у якому зазначає мотиви відмови, а суд зазначає це в протоколі судового засідання. Про прийняття відмови від захисника чи відхилення її особа, яка провадить дізнання, слідчий суддя виносять постанову, а суд -ухвалу.

Відмова від захисника у випадках, коли його участь законом визначається обов'язковою, може бути прийнята лише коли Підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений чи виправданий обґрунтовують ЇЇ мотивами, які визнаються такими, що заслуговують на увагу. У цьому випадку захисник замінюється іншим.

Прийнявши рішення про усунення захисника від участі у справі, а також прийнявши відмову від захисника підозрюваному, обвинуваченому, підсудному роз'яснюється право запросити іншого захисника у строк не менше доби під час розслідування кримінальної справи, і не менше 3 діб під час розгляду справи у суді. Якщо протягом зазначених строків підозрюваний, обвинувачений, підсудний не запросить іншого захисника йому призначається захисник, про що особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.

Заміна одного захисника іншим може мати місце тільки за клопотанням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Заміна одного захисника іншим може мати місце на будь-якій стадії процесу і не тягне відновлення процесуальних дій, вчинених за участю захисника, якого замінено (ст. 46 КПК).

Захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсудним чи засудженим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого. Особа, яка провадить дізнання, слідчий, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка утримується під вартою, допомогу у встановленні зв'язку з захисником або з особами, які можуть запросити захисника.

Підозрюваний, обвинувачений, підсудний має право запросити декількох захисників.

Особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд призначають захисника через адвокатське об'єднання у випадках:

• коли відповідно до закону його участь є обов'язковою, але підозрюваний, обвинувачений, підсудний не бажає або не може запросити захисника;

- коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний бажає запросити захисника, але за відсутності коштів чи з інших об'єктивних причин не може цього зробити.

У випадках, коли є потреба у проведенні невідкладних слідчих чи інших процесуальних дій за участю захисника, а підозрюваний чи обвинувачений ще не встиг запросити захисника або явка обраного захисника неможлива, особа, яка провалить дізнання, слідчий своєю постановою мають право призначити захисника тимчасово до явки обраного захисника.

Якщо потреби у проведенні невідкладних слідчих чи інших процесуальних дій за участю захисника немає і коли неможлива явка захисника, обраного підозрюваним протягом 24 годин, а захисника, обраного обвинуваченим чи підсудним, - протягом 72 годин, особа, яка провадить дізнання, слідчий, суд мають право запропонувати підозрюваному, обвинуваченому, підсудному запросити іншого захисника. Якщо і цей захисник не зможе з'явитись для участі у справі протягом 24 годин, а також у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний протягом того ж строку не запросить іншого захисника, особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суддя постановою, а суд - ухвалою самі призначають захисника.


42. Обставини, що виключають участь захисника у справі. Усунення захисника від участі у справі

Захисником у кримінальній справі не може бути особа:

- яка брала участь у даній справі як дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

- яка є свідком і в зв'язку з цим допитувалась або підлягає допиту;

- яка є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого із складу суду, потерпілого, цивільного позивача;

- щодо якої порушено кримінальну справу;

- визнана недієздатною чи обмежено дієздатною (ч. 1 ст. 61 КПК).

Особа не може брати участь у справі як замісник також у випадках:

- коли він у даній справі надає або раніше надавав юридичну допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, що звернулась з проханням про надання юридичної допомоги;

- у разі зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або права на надання правової допомоги чи його анулювання у порядку, встановленими законодавчими актами України (ч. 2 ст. 61 КПК).

Одна і та ж особа не може бути захисником двох і більше підозрюваних, обвинувачених чи підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого (ч. 3 ст. 61 КПК).

Не може бути захисником особа, яка зловживаючи своїми правами, перешкоджає встановленню істини у справі, затягує розслідування чи судовий розгляд справи, а також особа, яка порушує порядок у судовому засіданні чи не виконує розпоряджень головуючого під час судового розгляду справи ( ч. 4 ст.61 КПК).

Захисник може бути усунутий від участі у справі лише з підстав, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1, ч. ч. 2, 3 ст. 61 КПК. Встановивши обставини, що виключають участь захисника у справі, особа, яка провадить дізнання, слідчий виносять мотивовану постанову про усунення захисника від участі у справі та повідомляють про це захисникові і підозрюваному, обвинуваченому, підсудному

На стадії досудового розслідування питання про усунення захисника з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 або ч.4 ст. 61 КПК, за поданням особи, яка провадить дізнання, слідчого вирішує суддя за місцем провадження розслідування. Суддя розглядає подання про усунення захисника, вивчає матеріали, якими обґрунтовується подання, вислуховує прокурора і захисника, при необхідності опитує підозрюваного, обвинуваченого, особу, у провадженні якої знаходиться справа, після чого виносить мотивовану постанову про усунення захисника від участі у справі чи про відмову в цьому. Постанова судді про усунення захисника оскарженню не підлягає.

Під час судового розгляду питання про усунення захисника з підстав, зазначених у ст. 61 КПК, вирішує суд.

За наявності підстав, особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд про усунення захисника від участі у справні повідомляють відповідному органу, адвокатському об'єднанню для вирішення питання про відповідальність адвоката (ст. 61¹ КПК).


43. Процесуальне становище спеціаліста у

кримінальному процесі

Спеціаліст - це особа, яка володіє науковими, технічними та іншими спеціальними знаннями і навиками і за викликом органів досудового розслідування, суду надає їм допомогу у проведенні та оформленні слідчих і судових дій.

Участь спеціаліста її експерта у кримінальному процесі має багато спільного: їх залучають, за необхідності використання їх спеціальних знань. Але знання і навички спеціаліста використовуються лише для надання допомоги слідчому в безпосередньому виявленні, закріпленні і вилученні доказів, у проведенні судових дій та дослідженні доказів у суді. Спеціаліст може давати пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають при проведенні слідчих дій і судового слідства. Результати діяльності спеціаліста відображаються у протоколі слідчої дії та протоколі судового засідання, а також у додатках до них у вигляді складених ним планів, схем, діаграм, графіків, виготовлених ним дактилокарт, зліпків, фотознімків, кіно- і відеофільмів тощо.

Провадження ж експертизи на підставі постанови слідчого або ухвали суду про її призначення - це самостійна діяльність експерта. Він має справу з уже зібраними доказами, при дослідженні яких встановлює нові фактичні дані та складає висновок, який є самостійним джерелом доказів (ч. 2 ст. 63 КПК). Особа, яка брала участь у справі як спеціаліст, згодом може бути призначена експертом у цій же справі, якщо вона має належну кваліфікацію.

Основна мета залучення спеціаліста - розширити практичні можливості слідчого щодо виявлення, вилучення і фіксації доказів при проведенні слідчих дій і суду, з метою всебічного і повного дослідження обставин справи під час судового слідства для встановлення істини.

Закон не обмежує кола слідчих і судових дій, для участі у проведенні яких може бути залучений спеціаліст. Слідчий і суд викликають спеціаліста у випадках, коли визнають за необхідне використати його знання і навики. З цього загального правила є лише такі винятки:

- при зовнішньому огляді трупа і судово-медичному освідуванні особи участь судово-медичного експерта або лікаря обов'язкова (ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 193 КПК);

- при ексгумації група обов'язкова присутність судово-медичного експерта (ч. 2 ст. 192 КПК);

- допит неповнолітнього свідка віком до 14 років, а за розсудом слідчого чи суду - до 16 років, проводиться у присутності педагога, а за необхідності - лікаря (ч. 1 ст. 168, ч. 1 ст. 307 КПК); якщо неповнолітній не досяг 16 років або визнаний розумово відсталим, при пред'явленні йому обвинувачення і його допиті за розсудом слідчого чи прокурора або за клопотанням захисника можуть бути присутні педагог або лікар (ч. 2 ст. 438 КПК).

КПК також передбачає можливість участі спеціаліста при описі манна (ч. 5 ст. 126 КПК), обшуку (ч. 4 ст. 183 КПК), огляді (ч. 2 ст. 191 КПК), відтворенні обстановки й обставин події (ч. 1 ст. 194 КПК).

Крім судово-медичних експертів, лікарів і педагогів, до проведення слідчих і судових дій найчастіше залучаються експерти з експертно-криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ.

До осіб, які викликаються як спеціалісти, закон пред'являє дві основні вимоги: бути незаінтересованим у результатах справи і компетентним, тобто мати необхідні спеціальні знання і навички (ч. 1, 4 ст. 128 КПК). Виклик слідчим або судом спеціаліста є обов'язковим для керівника підприємства, установи чи організації, де працює спеціаліст. У разі відмови або ухилення спеціаліста від виконання своїх обов'язків слідчий або суд повідомляють про це адміністрації підприємства, установи чи організації за місцем роботи спеціаліста або громадській організації для відповідного реагування (ч. 1 ст. 128^і, ст. 270^і КПК).

Під час до судової о розслідування злочинів спеціаліст зобов'язаний:

- з'явитися за викликом;

- брати участь у проведенні слідчої дії, використовуючи свої спеціальні знання і навички для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні і вилученні доказів;

- звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням і закріпленням доказів:

- давати пояснення з приводу спеціальних питань, які никають при проведенні слідчої дії.

Він має право:

- звертатися з дозволу слідчого із запитаннями до осіб, які беруть участь у проведенні слідчої дії;

- робити заяви, пов'язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів (ч. ч. 2,3 ст.128¹ КПК);

- ознайомлюватись з протоколом слідчої дії, висловлювати свої зауваження щодо його змісту, а також підписати його (ст. 85 КПК).

Спеціаліст також має право на відшкодування витрат, пов'язаних з явкою за викликом до органів дізнання, слідчого, прокурора чи суду, на збереження середнього заробітку за місцем роботи за час, витрачений у зв'язку з явкою за викликом, а також на винагороду за виконання своїх обов'язків, якщо виконання дорученої йому роботи не входить в його службовий обов'язок (ст. 92 КПК).

Перед початком слідчої дії, в якій бере участь спеціаліст, слідчий переконується в особі і компетенції спеціаліста, з'ясовує його стосунки з обвинуваченим і потерпілим, роз'яснює права й обов'язки. Про виконання цих вимог зазначається у протоколі слідчої дії (ч. 4 ст. 128^і КПК). В суді головуючий роз'яснює спеціалісту його права та обв'язки, про що зазначається у протоколі судового засідання (ст. ст. 87 і 295 КПК).

Процесуальний статус спеціаліста під час судового розгляду кримінальної справи в КПК не врегульований. Є лише вказівка, що в необхідних випадках у судове засідання може бути викликаний спеціаліст, який бере участь у судовому слідстві відповідно до правил, встановлених у ст.128' КПК. Цей недолік дещо виправив Пленум Верховного Суду України, який в п. 16 Постанови "Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ " від 27 грудня і 985р., № 9 дав таке роз'яснення: "Суди повинні відмежовувати процесуальне становище спеціаліста від експерта. У випадку виклику у судове засідання спеціаліста для використання його спеціальних знань та навичок відповідно до ст. ст. 128^і, 270 КПК суд повинен переконатися в його особі, компетентності, роз'яснити йому права та обов'язки. Про кримінальну відповідальність за відмову від дачі пояснень і за дачу завідомо неправдивих: пояснень спеціаліст не попереджусться. Його пояснення і заяви заносяться до протоколу, але відповідно до ч. 2 ст. 65 КПК - не є джерелом доказів і суд на них у вироку посилитися не моє права. Спеціаліст сприяє суду у дослідженні доказів, звертає увагу на характерні обставини, дає пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають у судовому слідстві, в межах своєї компетенції з дозволу суду бере участь і у допитах, може робити заяви". Однією з поширених форм використання у суді спеціальних знань є одержання консультацій спеціаліста з питань, які становлять інтерес для суду і учасників судового розгляду. Усні пояснення спеціаліста заносяться до протоколу судового засідання, письмові консультації додаються до справи. Письмова думка спеціаліста може бути подана прокурором, захисником та іншими учасниками судового процесу до вищестоящого суду або одержана самим судом як "новий матеріал

Такі письмові консультації, думки, висновки спеціаліста (не треба їх плутати з висновком експерта ) можуть розглядатись як "інші документи¹', передбачені ч. 2 ст. 65 КПК і використовуватись у кримінальному процесі як джерела доказів. Але в основному вони містять не доказову, а орієнтовну, довідкову інформацію, як і пояснення спеціаліста, занесені до протоколу слідчої дії або судового засідання.

При застосуванні науково-технічних засобів та апаратури у проведенні слідчих дій і в судовому засіданні використовується допомога так званого спеціаліста-оператора.

За непідкорення розпорядженню головуючого або порушення порядку під час судового засідання спеціаліст може нести відповідальність за ч. 1 ст. 185 КпАП.

Спеціаліста як самостійну процесуальну фігуру, про якого йдеться у ст.128¹ і 270^і КПК, слід відрізняти від тих осіб (їх нерідко теж називають спеціалістами), спеціальні знання яких слідчий або суддя, прокурор, адвокат використовують у формі усних консультацій при формулюванні питань експертам, визначенні завдань ревізора, вивченні технічної, бухгалтерської та іншої документації, висновків експертів тощо. Допомога таких осіб має позапроцесуальний характер і не відображається у матеріалах кримінальної справи.


44. Процесуальне становище експерта

Експерт - це особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, і якій за постановою органу дізнання, слідчих органів чи ухвалою суду доручено провести експертизу та дати за її результатами висновок.

Як експерт може бути залучена будь-яка особа, яка володіє необхідними спеціальними знаннями для дачі висновку з питань, незалежно від того, чи працює вона у державній експертній установі і є професійним експертом, займається судово-експертною діяльністю на підставі ліцензії, чи залучається до проведення експертизи за разовим договором.

Працівники державних спеціалізованих установ і відомчих служб, які проводять судові експертизи, повинні мати вишу освіту, пройти відповідну підготовку й атестацію як експертів певної спеціалізації (ч. 2 ст.10 Закону України " Про судову експертизу").

Залежно від спеціалізації і рівня підготовки їм присвоюється кваліфікація судового експерта з дозволом проведення певного виду експертиз та кваліфікаційний клас (ч. 2 ст. 16 Закону України " Про судову експертизу ").

Відповідно до ст. 9 цього закону Міністерство юстиції веде Реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур, а також громадян. Органи дізнання, досудового слідства і суду зобов'язані доручати проведення судових експертиз переважно спеціалістам, занесеним до цього Реєстру.

Якщо проведення експертизи доручено не конкретній особі, а експертній установі, то керівник цієї установи, отримавши постанову про призначення експертизи, доручає її проведення одному або декільком експертам (ст. 198 КПК). Експерт у вступній частині свого висновку зазначає, що він попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, і підтверджує це своїм підписом (ч. 4 ст. 196 КПК).

Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Питання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Якщо питання поставлене перед експертам, виходить за межі його компетенції надані йому матеріали недостатні для дачі висновку; експерт у письмовій формі повідомляє орган, що призначив експертизу, про неможливість дати висновок (ч. 2,З ст. 75, ч. 4 ст. 77 КПК). Експерт має право:

- ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються експертизи;

- порушувати клопотання про представлення нових матеріалів, необхідних для дачі висновку;

- з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дія і задавати особам, що допитуються, запитання, які стосуються експертизи (ч. 3 ст. 77 КПК);

- вказувати у висновку судової експертизи на виявлення в ході її проведення фактів, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;

- подавати скарги на дії осіб, в провадженні яких знаходиться справа,. якщо ці дії порушують права судового експерта (п. 2 і п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про судову експертизу");

- вимагати відшкодування витрат, пов'язаних із явкою за викликом в орган дізнання, до слідчого, прокурора, в суд;

- вимагати виплати середньої заробітної плати за час, затрачений у зв'язку з явкою за викликом;

- вимагати винагороди за виконання своїх обов'язків, якщо виконання дорученої роботи не входить в його службові обов'язки (ст. 92 КПК).

Особа, яка призначена експертом, зобов'язана з'явитися за викликом і дати правильний висновок на поставлені запитання. За злісне ухилення від явки до суду, в органи досудового слідства або дізнання, експерт несе відповідальність згідно з ч. 2 ст. 185³ або ст. 185 КпАП, а за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків - відповідно за ст. ст. 384,385 КК України.

Ст. 62 КПК України передбачає підстави для відводу спеціаліста й експерта. Вказані суб'єкти підлягають відводу на тих самих підставах, що й суддя, суд, прокурор, слідчий, особа, яка провадить дізнання, лише з тим обмеженням, що їх попередня участь у цій справі як перекладача, експерта, спеціаліста і секретаря судового засідання не може бути підставою для відводу. Відповідно до ч. 1ст.11 Закону України "Про судову експертизу" не можуть залучатись до виконання обов'язків судового експерта особи, визнані у встановленому порядку недієздатними і які мають судимість.

Відвід, заявлений спеціалісту й експерту під час провадження дізнання або досудового слідства, вирішується особою, яка провадить дізнання або слідство, прокурором. Відвід, заявлений їм у судовому засіданні, вирішується судом або суддею який одноособово розглядає справу (ч. 2 ст. 62 КПК).


45. Процесуальне становище перекладача

Перекладач — це викликана слідчими органами чи судом особа, яка вільно володіє мовою, що нею ведеться судочинство, а також рідною чи іншою мовою, котрою володіють особи, які залучаються до участі у кримінально-процесуальній діяльності та веде усний переклад з однієї мови на іншу, а також робить письмовий переклад процесуальних документів, що підлягають врученню обвинуваченому, який не володіє мовою судочинства, Його рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє.

Особа вважається такою, що не володіє мовою, якою ведеться судочинство, якщо вона не може розуміти цю мову і вільно говорити нею.

Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, головуючий і член суду, секретар судового засідання, учасники судового розгляду не можуть бути одночасно і перекладачами, бо закон, як правило, не допускає поєднання різних процесуальних ролей в одній особі і, крім цього, може викликати сумнів їх об'єктивність з огляду на заінтересованість у результатах справи.

Перекладач повинен з'явитися за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, зробити повно і точно доручений йому переклад (ч. 2 ст. 128, ст. 285 КПК). Він повинен перекладати всі показання, пояснення, промови, заяви , клопотання, запитання і відповіді, документи і рішення. Письмовому перекладу на рідну мову обвинуваченого або на іншу мову, якою він володіє, підлягають лише ті документи, які вручаються обвинуваченому (постанова при притягненні як обвинуваченого, обвинувальний висновок, вирок), також ті, які не вручаються, а перекладаються йому та іншим особам в усній формі. Слідчі органи і суд повинні роз'яснити перекладачу його обов'язки і попередити його про кримінальну відповідальність за відмову виконати обов'язки перекладача за ст. 384 КК і за завідомо правдивий переклад за ст. 385 КК, про що у нього береться підписка (ч. 3 ст. 128, ст. 285 КПК), яка додасться до справи. За злісне ухилення від явки до суду, органів дізнання або слідчого перекладач несе адміністративну відповідальність у вигляді штрафу, який накладає суддя (ч. 2 ст. 185³, ст. 185⁴ КпАП).

Правила, що стосуються перекладача, поширюються на особу запрошену до участі у процесі для роз'яснення знаків німого або глухого (ч. 4 ст. 128, ч. 2 ст. 270 КПК).

Перекладач має право на відшкодування витрат, пов'язаних з явкою за викликом до органів дізнання, слідчого, прокурора й суду. За ним зберігається середній заробіток за місцем роботи за час, витрачений у зв'язку з явкою за викликом. Крім того, він має право на винагороду за виконання дорученої роботи, якщо вона не входить до його службових обов'язків (ст. 92 КПК).


46. Процесуальне становище понятого

Повитий - це незаінтересована у справі особа, яка на запрошення особи, що провадить дізнання, чи слідчого присутня при проведенні передбачених КПК слідчих дій і своїм підписом підтверджує відповідність записів у протоколі викопаним діям (ст. 127 КПК )

Понятих повинно бути не менше двох. їх присутність обов'язкова при проведенні обшуку, виїмки, огляду, ексгумації трупа, пред'явленні осіб і предметів для впізнання, при відтворенні обстановки і обставин події, опису майна. До участі у проведенні освідування поняті можуть бути залученні у разі, якщо слідчий визнає це за необхідне (ч. 2 ст. 127 КПК).

Перед початком слідчої дії понятим, відповідно до ст. 53 КПК, роз'яснюються їх права і обов'язки, про що зазначається у протоколі.

Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники органів дізнання і досудового слідства (ч. 3 ст. 127 КПК).

Поняті зобов'язані бути присутніми при проведенні спід дії, але не брати участі у ній, і засвідчувати своїми підписами у протоколі відповідність записів у ньому виконаним діям. Вони мають право робити зауваження з приводу проведеної слідчої дії. Ці зауваження підлягають обов'язковому занесенню до протоколу.

У протоколі слідчої дії повинні бути вказані прізвище, ім'я, по батькові понятих, їх адреси. За необхідності вони можуть бути викликані для допиту як свідки з приводу проведеної в їх присутності слідчої дії.

Поняті мають право на відшкодування їм витрат за явку в слідчі органи і на збереження середнього заробітку за місцем роботи за час, витрачений у зв'язку з явкою (ст. 92 КПК).


47. Секретар судового засідання

Секретар судового засідання - це службова особа суду, за участю якої розглядаються всі справа у суді першої інстанції.

За дорученням судді секретар здійснює підготовку справи до її розгляду в судовому засіданні; повідомляє учасників процесу про час і місце судового розгляду; перевіряє перед викриттям судового засідання явку до суду викликаних осіб, з'ясовує причини неявки і доповідає про це головуючому; веде протоколи судових засідань і підписує їх разом з головуючим; виконує всі інші доручення головуючого, пов'язані з підготовкою і проведенням судового розгляду та реалізацією його результатів.

Секретар судового засідання зобов'язаний вчасно і точно виконувати доручення судді, своєчасно і грамотно вести і оформлювати протокол судового засідання з додержанням всіх вказаних у законі вимог (ст. 87 КПК).

Процесуальний статус секретаря судового засідання в КПК майже не врегульований. У даний час секретарями судового засідання працюють здебільшого особи, які мають незакінчену вищу або вищу юридичну освіту, що позитивно впливає на їх роботу та роботу суду в цілому.


48. Забезпечення безпеки суб'єктів кримінального

процесу

Боротьба із злочинністю часто пов'язана з активною протидією з боку організованих злочинних угруповань та окремних громадян у вирішенні завдань кримінального процесу. У зв'язку з ним законодавством передбачені спеціальні заходи забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві.

Забезпечення безпеки учасників кримінального процесу - це здійснення правових, організаційно-технічних та інших заходів, що спрямовані на захист життя, здоров'я, житла, майна, честі і гідності цих осіб від протиправних посягань з метою створення необхідних умов для належного здійснення правосуддя.

Правовою основою забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, є Конституція України, КПК України, Закони України „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві", „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", „Про оперативно-розшукову діяльність" та її і. Право на захист мають:

- працівники суду і правоохоронних органів (прокурор, слідчий, дізнавач, оперативний працівник, ревізор, аудитор, працівник податкової служби та інші особи, які безпосередньо беруть участь у вирішенні завдань кримінального процесі чи у здійсненні оперативно-розшукової чи іншої діяльності щодо виявлення злочинів);

- всі учасники процесу (заявник, свідок, потерпілий, обвинувачений, експерт та ін.) без винятку;

- члени сімей вказаних осіб та близькі родичі. Заходами забезпечення безпеки є:

- особиста, охорона, охорона житла і майна; видача спеціальних засобів індивідуального захисту або сповіщення про небезпеку;

використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;

- заміна документів та зміна зовнішності; - зміна місця проживала чи навчання;

- переселення в інше місце проживання; поміщення у дошкільний виховний заклад чи заклад органів соціального захисту населення;

- забезпечення конфіденційності відомостей про особу;

- закрите судове засідання.

З урахуванням характеру і степеня небезпеки для життя, здоров'я, житла і майна осіб, яких захищають, можуть здійснювати й інші заходи безпеки.

Особиста охорона, охорона житла і манна.

Житло і майно осіб, взятих під захист можуть бути обладнані засобами протипожежної і охоронної сигналізації, можлива зміна номерів їх квартирних телефонів і державних знаків транспортних засобів, що їм належать. Щодо осіб, взятих під захист, здійснюється особиста охорона.

За наявності небезпеки для життя і здоров'я осіб, взятих під захист, їм можуть бути видані з дотриманням вимог діючого законодавства спеціальні засоби індивідуального захисту та оповіщення про небезпеку. Залежно від ступеня загрози для життя і здоров'я працівника суду чи правоохоронного органу, а також його близьким родичам з дотриманням вимог чинного законодавства може видаватися зброя.

Прослуховування телефонних та інших переговорів За наявності загрози насильства чи інших протиправних дій стосовно особи, взятої під захист за її письмовою заявою чи за письмовою згодою може проводитися прослуховування телефонних та інших розмов. У ході прослуховування таких розмов може застосовуватися звукозапис.

Враховуючи, що прослуховування здійснюється всупереч волі однієї з осіб, що веде телефонну розмову, і може зачіпати права й інтереси непричетних до злочину осіб, такий захід повинен здійснюватися за рішенням суду. Зміна місця роботи чи нявчання

Якщо усунення загрози небезпеки особи, взятої під захист, потребує залишення старого місця роботи чи навчання, цій особі за її проханням та з її згоди допомагають влаштуватися на нове місце роботи чи навчання.

Час вимушеного прогулу особи, яку захищають, враховується в трудовий стаж, а за вказаний період виплачується компенсація. При більш низькій заробітній платі за новим місцем роботи виплачується різниця у заробітній платі відповідно до чинного законодавства і в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Переселення в інше місце проживання. Заміна документів і зміна зовнішності

Вирішення питання переселення в інше місце проживання особи, надання житлової площі, матеріальної допомоги у розмірі мінімальної заробітної плати і працевлаштування забезпечується органом, який прийняв рішення про застосування заходів безпеки.

При тимчасовому переселенні в інше місце проживання житлова площа за постійним місцем проживання підлягає бронюванню.

Зміна документів, зміна зовнішності та переселення в інше місце проживання можуть бути проведені тільки за клопотанням або за згодою особи, взятої під захист, а також за санкцією прокурора або ухвалою суду і тільки у виняткових випадках або за наявності обставин, коли загроза життю і безпеці особи, взятої піл захист, не може бути усунута іншими заходами.

Для забезпечення безпеки неповнолітніх з письмової згоди батьків та інших законних представників, вони можуть бути тимчасового поміщені у дошкільні виховні заклади, а повнолітні недієздатні особи - у заклади органів соціального захисту населення.

Забезпечення конфіденційності даних про особу Нерозголошення відомостей про особу, яка взята під захист, може здійснюватися шляхом:

- обмеження відомостей про особу в матеріалах перевірки (заявах, поясненнях і т.д.), а також у протоколах слідчих дій і судових засідань, заміни прізвища, ім'я, по батькові в цих документах псевдонімами за постановою органу дізнання, слідчого, прокурора або за ухвалою суду про зміну анкетних даних. Ці постанови (ухвали) до матеріалів справи не приєднуються, а зберігаються в органі, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа; проведення впізнання особи поза візуальним спостереженням того, кого впізнають, з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства,

- не включення до списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання, дійсних анкетних даних про особу, взяту під захист;

- виклику до суду цієї особи виключно через орган, який здійснює заходи безпеки;

- накладення тимчасової заборони на видачу відомостей про особу, взяту під захист, адресному бюро, паспортній службі, підрозділам Державтоінспекції, довідковій службі АТС та іншим державним інформаційно-довідковим службам.

Закрите судове засідання

Закрите судове засідання проводиться за мотивованою ухвалою суду у випадках, коли цього потребують інтереси безпеки осіб, взятих під захист.

Для забезпечення безпеки свідка чи потерпілого суд за власною ініціативою чи за клопотанням прокурора чи іншого учасника судового розгляду, свідків або потерпілих, які підлягають допиту виносить мотивовану ухвалу про проведення допиту цих осіб за відсутності підсудного. За цих же підстав допускається також допит одного підсудного за відсутності інших.

Після повернення підсудного в зал судового засідання суд зобов'язаний ознайомити його з показаннями, які були дані під час його відсутності, і надати йому можливість дати пояснення по суті цих показань.

Суд у виняткових випадках може звільнити потерпілого та свідка, щодо яких здійснюються заходи безпеки, від зобов’язання з'являтися на судове засідання при наявності письмового підтвердження показань, що були дані ними раніше.

Особи, взяті під захист, мають право:

- подавати клопотання про вжиття" заходів безпеки або про їх скасування;

- знати про застосування щодо них заходів безпеки;

- вимагати від органу дізнання, слідчого, прокурора, суду застосування додаткових заходів безпеки або скасування тих, що застосовуються;

- оскаржувати незаконні рішення чи Дії органів, що забезпечують безпеку, у відповідний вищестоящий орган, прокуратуру чи в суд.

Особи, яких захищають, зобов'язані:

- виконувати умови здійснення заходів безпеки та законні вимоги органів, що забезпечують безпеку - негайно інформувати зазначені органи про кожний випадок загрози чи протиправних дій щодо них;

- поводитися з майном та документами, які були видані їм у тимчасове користування органом, що забезпечує безпеку, згідного зі встановленими законодавством правилами.

Органи, що забезпечують безпеку повинні дотримуватися законності і ставитися з повагою до прав і свобод громадян.

При виклику на допит чи для участі у слідчих діях слідчий повинен вжити заходів для того, щоб викликані учасники процесу не могли спілкуватися між собою, вжити заходів, що виключають зустріч потерпілого з рідними і близькими обвинуваченого. При допиті свідків і потерпілих необхідно з'ясувати, чи немає на їх адресу погроз, шантажу, тиску.

Приводом для прийняття спеціальних заходів забезпечення безпеки працівника суду чи правоохоронного органу і його близьких родичів може бути:

• заява працівника чи його близького родича;
  
• звернення керівника відповідного державного органу;
  
• отримання оперативної чи іншої інформації про наявність загрози життю, здоров'ю, житлу і майну особи, що підлягає захисту.
  

Рішення про застосування заходів безпеки приймається Органом дізнання, слідчим, прокурором, судом, у провадженні яких знаходиться кримінальна справа про злочини, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали чи беруть участь особи, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність щодо осіб, що брали участь чи сприяли виявленню, попередженню, припиненню і розкриттю злочинів.

Здійснення заходів безпеки покладається за підслідністю на органи служби безпеки або внутрішніх справ, у складі яких з цією метою створюються спеціальні підрозділи. Безпека осіб, яких беруть під захист, якщо кримінальні справи знаходяться у провадженій прокуратури або суду, здійснюється за їх рішенням органами служби безпеки чи внутрішніх справ. Заходи безпеки щодо військовослужбовців здійснюються також командирами військових частин.

Здійснення спеціальних заходів забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів і їх близьких родичів покладається:

- щодо працівників служби безпеки і органів системи Управління державної охорони - на органи служби безпеки;

- щодо працівників органів охорони державного кордону - на органи охорони державного кордону України;

- щодо інших працівників — на органи внутрішніх справ. Для захисту військовослужбовців командири військових

частин (підрозділів) вживають таких заходів:

- відрядження в іншу військову частину чи військовий заклад;

- перевід на нове місце служби.

Рішення органів, що забезпечують безпеку, прийняті в межах їх компетенції, обов'язкові для виконання відповідними органами, підприємствами, установами, організаціями та їх посадовими особами.