Робоча програма з дисципліни Правове регулювання вищої освіти в Україні для магістрів із спеціальності «Правознавство» Київ 2011

Вид материала

Документы

Содержание Перезатвердження робочої навчальної програми 1. Структура робочої програми навчального курсу 2. Опис предмета та мета навчального курсу. Лекції (теоретична підготовка): 8 3. Модульний тематичний план (структура залікового кредиту курсу) Правового регулювання вищої освіти в Україні Змістовий модуль І "Загальна характеристика сисеттми вищої освіти в країнах Західної Європи, США та Японії" Змістовий модуль ІІ. "Реалізація принципів Болонського процесу в країнах Західної Європи та в Україні" Разом по дисципліні 4. Розрахунок рейтингової оцінки змістовного модуля (модулів) та умови отримання підсумкової оцінки залікового кредиту За шкалою Поточні оцінки семінарських занять Відвідування семінарських занять Термін складання модуля Зразок розрахунку Зразок розрахунку 5. Зміст змістовних модулів та тем програми. Тема 1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного Тема 2. Системи вищої освіти в країнах Європи, Америки та Японії. Тема 3. Порівняльний аналіз систем вищої освіти в деяких ... Полное содержание

Подобный материал:

• Правознавство” Галузь знань, 238.57kb.
• Робоча навчальна програма з дисципліни "Комп’ютерні технології в юридичній діяльності, 796.79kb.
• Робоча навчальна програма для студентів спеціальності "060101 Правознавство" Затверджено, 408.94kb.
• Навчально-методичний комплекс: Програма, Робоча навчальна програма та практикум з дисципліни, 1247.82kb.
• Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 060100 „Правознавство Київ-2009, 1711.5kb.
• Робоча програма з інфекційних хвороб для магістрів медицини випускників вищих медичних, 795.87kb.
• Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 060100 „Правознавство Затверджено, 1063.01kb.
• Робоча програма учбової дисципліни «теорія управління» для спеціальності 03060101 «Менеджмент, 484.21kb.
• Робоча навчальна програма з дисципліни (спецкурсу) для студентів спеціальності 060100, 1126.11kb.
• Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 060100 "Правознавство" Київ 2009, 1909.37kb.

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

навчально-науковий інститут права та психології

Робоча програма з дисципліни

Правове регулювання вищої освіти в Україні

для магістрів із спеціальності «Правознавство»


Київ – 2011


Кафедра гуманітарних дисциплін

навчально-наукового інституту права та психології

Робоча програма з дисципліни

Правове регулювання вищої освіти в Україні

для магістрів із спеціальності «Правознавство»


Укладач:

Доцент кафедри гуманітарних дисциплін, к.ф.н., доцент Пономарьов О. В.


Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри гуманітарних та соціально-економічних дисциплін. Протокол № 1 від 26.08.2011 року


Завідувач кафедри О.М. Цапко


Схвалено методичною радою інституту


Начальник НМЦ

полковник міліції О.А. Андреєв


^ ПЕРЕЗАТВЕРДЖЕННЯ РОБОЧОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ

Навчальний рік	2010/2011	2011/2012	2012/2013
Дата засідання кафедри
Номер протоколу
Підпис завідувача кафедри

^ 1. Структура робочої програми навчального курсу

«Правове регулювання вищої освіти в Україні»

(за вимогами кредитно-модульної системи)

ПЕРЕДМОВА

У відповідності до сучасних соціальних замовлень підготовка фахівців вищої освіти повинна грунтуватися на методологічній основі. Магістри різних спеціальностей повинні володіти не лише знаннями, вміннями і навичками творчої діяльності у відповідній галузі, а й уміти навчати інших, розробляти методологічні основи управління навчально-освітнім процесом у системі підготовки і перепідготовки управлінських кадрів усіх сфер народного господарства країни.

Останнє положення є найбільш актуальною проблемою розвитку вищої національної освіти. Для неї настав період активних пошуків таких дидактичних підходів і засобів, які могли б надати гарантоване досягнення цілей навчання.

На черговій конференції міністрів країн Європи, відповідальних за сферу вищої освіти (19 травня 2005 року, м. Берген, Норвегія), було схвалено приєднання України до Болонського процесу. У Комюніке було зазначено, що основним принципом розвитку освіти у країнах-учасниках Болонської співдружності повинно стати партнерство між навчальними закладами по всій Європі. При цьому особливо важливими умовами Євроосвітньої інтеграції є:

1. забезпечення якості навчання;
   
2. реалізація інтенсивної дослідницької діяльності;
   
3. визначення соціальної складової доступності вищої освіти;
   
4. забезпечення мобільності студентів і працівників ВНЗ.
   

Визначальними тенденціями розвитку світової освітньої системи стають поглиблення її фундаменталізації, посилення гуманістичної спрямованості, духовної та загальнокультурної складової освіти, формування у студентів системного підходу до аналізу складних технічних і соціальних ситуацій, стратегічного мислення, виховання соціальної та професійної мобільності. Необхідність підтримання високої конкурентоспроможності на динамічному ринку праці потребує також прищеплення прагнення і навичок до самонавчання, самовиховання і самовдосконалення протягом усього активного трудового життя.

В Україні розглянуті тенденції і особливості розвитку істотно ускладнюються тим, що вони відбуваються на тлі процесів глибокої трансформації не лише суспільно-політичного устрою та соціально-економічного укладу, а й суспільної психології, системи життєвих цінностей і орієнтирів, морально-етичної парадигми.

Освіта визнана однією з найголовніших складових загальнолюдських цінностей. Вектор сучасної політики і стратегії держави спрямований на подальший розвиток національної системи освіти, адаптацію її до умов соціально-орієнтованої економіки, трансформацію та інтеграцію в європейське та світове співтовариство.

Структура освіти України за своєю ідеологією та цілями узгоджена зі структурами освіти більшості розвинутих країн світу. Україна досягла певного рівня реалізації двох стратегічних завдань: розширення доступу до отримання вищої освіти і досягнення рівня відповідного світовим стандартам, що сприятиме найповнішому задоволенню освітніх потреб громадян.

^ 2. Опис предмета та мета навчального курсу.

Курс: підготовка спеціалістів	Напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчального курсу
1	2	3
Кількість кредитів ECTS: 2,5 Змістових модулів:2 Загальна кількість годин:90 Тижневих годин: 6	6.0601 6.060102 Юридична освіта, Магістр	Обов’язкова: Магістратура – ІІ семестр ^ Лекції (теоретична підготовка): 8 годин Семінари: 10 години Самостійна робота: 54 годин Індивідуальна робота-6 годин Вид контролю: залік

Мета дисципліни – надати слухачам магістратури цілісну і логічно-послідовну систему знань про дидактику підготовки кадрів вищої кваліфікації, розкрити концепцію, основи теорії, методики і методології викладання навчальних дисциплін у системі вищої освіти.

Предмет дисципліни: системно організований навчальний процес підготовки кадрів вищої освіти за сучасними дидактичними принципами.

Завдання вивчення дисципліни:

• ознайомитись із законодавчими актами України про вищу освіту і концепцію її розвитку за Болонським процесом;
  
• ознайомитися зі структурою і змістом навчального процесу у вищому навчальному закладі, з особливостями роботи викладачів, завідувача кафедри, деканату, адміністрації;
  
• оволодіти педагогічними формами освітньої взаємодії зі студентами, навчитися творчо застосовувати знання і способи діяльності, засвоєні під час вивчення дисциплін;
  
• ознайомитися з системами вищої освіти в країнах Європи, Америки, Японії, Росії та України і зробити порівняльний аналіз;
  
• навчитися планувати, організовувати і аналізувати різноманітні види навчальних і позааудиторних занять, використовувати найбільш ефективні методи навчання, виховання і розвитку студентів;
  
• набути початкового досвіду ведення науково-методичної роботи, дослідно-експерементальних форм педагогічної діяльності;
  
• ознайомитися з кращим педагогічним досвідом викладачів ВНЗ України, апробувати найбільш ефективні прийоми і методи навчання, що застосовуються в системі викладання навчальних дисциплін.
  

Основні форми вивчення дисциплін: лекції, семінарські і практичні заняття, ділові і дидактичні ігри, тренінги, дискусійні форми розгляду виробничих ситуацій, наукові семінари, дебатні турніри, реферативні читання, навчальні конкурси, тестування, рецензії статей. Заключний контроль – залік. Система дидактичного забезпечення – модульно-рейтингова технологія навчання.


^ 3. Модульний тематичний план (структура залікового кредиту курсу)

з ^ Правового регулювання вищої освіти в Україні " кафедри гуманітарних дисциплін на 2010 /2011 навчальний рік для студентів юридичного факультету
(назва дисципліни) (назва кафедри)
освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр" (набір 2010 року) (ІІ семестр)
складений згідно програми, затвердженої “____” ______________ 200__ року.
Розглянутий і схвалений на засіданні кафедри від “15” вересня 2010 року, протокол № 2
№ з/п	Назва тем	Всього годин	Всього годин з викладачем	З них:				Посада, прізвище та ініціали ведучого заняття	Види використовуємих технічних засобів навчання		Взаємозв’язок тем з іншими темами та дисциплінами		Примітка
				Лекцій	Семінарських занять	Практичних занять+МК	*Індивідуальна робота з викладачем
	^ Змістовий модуль І "Загальна характеристика сисеттми вищої освіти в країнах Західної Європи, США та Японії"	36	18	4	6	8
1	Тема 1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави.	8	4	2	2			Директор ННІПП, доцент на 0,25 ст. за суміщенням Коваленко В.О.	Таблиці, графіки, дошка, крейда		З усіма темами дисципліни "Методологія та методика наукових досліджень"		Л1-2; С1-2
2	Тема 2. Системи вищої освіти в країнах Європи, Америки та Японії.	8	4		2	2					З темами 1, 3, 4 дисципліни "Методологія та методика наукових досліджень"		С2-2; Пз1-2
3	Тема 3. Порівняльний аналіз систем вищої освіти в деяких країнах Європи.	8	4		2	2					З темами 2, 4 дисципліни "Методологія та методика наукових досліджень		С3-2; Пз2-2
4	Тема 4. Основні підходи та етапи формування Зони Європейської вищої освіти.	10	4	2		2					З темами 2, 3, 4 дисципліни "Методологія та методика наукових досліджень		Л2-2; Пз3-2
5.	Модульний контроль	2	2			2							МК1-2
	^ Змістовий модуль ІІ. "Реалізація принципів Болонського процесу в країнах Західної Європи та в Україні"	54	16	4	4	8
6.	Тема 5. Основні засади та принципи формування Зони Європейської вищої освіти.	12	4	2		2					З темами 2, 3, 4, 5 дисципліни "Методологія та методика наукових досліджень		Л3-2; Пз4-2
7.	Тема 6. Європейська кредитно-трансферна система накопичення - ECTS.	14	4	2	2						З темами 5, 6 дисципліни "Методологія та методика наукових досліджень		Л4-2; С4-2
8.	Тема7. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи вищої освіти у вищу освіту України.	12	4		2	2					З темами 5, 6, 7 дисципліни "Методологія та методика наукових досліджень		С5-2; Пз5-2
9.	Тема 8. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у вищу освіту України.	14	2			2					З темами 3, 4, 5, 6, 7, 8 дисципліни "Методологія та методика наукових досліджень		Пз6-2
10.	Модульний контроль	2	2			2							МК2-2
	^ РАЗОМ ПО ДИСЦИПЛІНІ:	90	34	8	10	16	6
Форма контролю: ЗАЛІК

^ 4. Розрахунок рейтингової оцінки змістовного модуля (модулів) та умови отримання підсумкової оцінки залікового кредиту


Для розрахунку рейтингової оцінки пропонується використати єдину бальну систему оцінювання академічної успішності студентів з обов’язковим переведенням оцінок до національної шкали та шкали ECTS

^ За шкалою ECTS	За національною шкалою	За шкалою університету
A	5 (відмінно)	90–100
B	4 (добре)	85–89
C	4 (добре)	75–84
D	3 (задовільно)	70–74
E	3 (задовільно)	60–69
FX	2 (незадовільно) з можливістю повторного складання	35–59
F	2 (незадовільно) з обов’язковим повторним курсом	1–34

Розрахунок бальної оцінки змістовного модуля складається з наступних елементів:

М1 = М₀+К₁+…К_п, де

М₀ - початкова максимальна «вартість» змістовного модуля в балах, яку можна отримати під час поточного тестування. Вона становить 90 балів.

Максимальна бальна оцінка змістовного модуля (100 балів) досягається шляхом додавання «вартості» коефіцієнтів (К₁+…К_п), які враховують якість аудиторної роботи та творчої діяльності.


Таблиця бальних коефіцієнтів

^ Поточні оцінки семінарських занять	К1
«5» (відмінно) «4» (добре) «3» (задовільно) «2» (незадовільно)	+5 +4 +3 -2
^ Відвідування семінарських занять	К2
Постійно За кожний пропуск	+1 -2
^ Термін складання модуля	К3
Поза терміном та повторне складання	-1

^ Зразок розрахунку:

Початкова вартість (модульного контролю) модуля (М₀) = 90 балів

Результат модульного тестування = 50 балів

К₁ – «5», «4», «3» = 12 балів – оцінки, отримані на семінарах модулях

К₂ – постійно = +1 бали

К₃ –поза терміном = – 1 бал

М₁ = 50+12+1–1 = 62 бали

Якщо оцінка за М₁ становить менше 60 балів модульний контроль проводиться повторно. Незадовільні оцінки, пропуски семінарських та практичних занять вважаються відпрацьованими за результатами модульного контролю.

Підсумковий рейтинг (в балах) за навчальну дисципліну (заліковий кредит) визначається за формулою:

А). За умови не складання студентом заліку

R _д1 = Rм ₊ ДБ , де

R_д1 - підсумковий (загальний) рейтинг за дисципліну

Rм _– підсумковий модульний рейтинг, що визначається як середнє арифметичне (сума балів всіх модульних контролів поділена на їх кількість)

ДБ – додаткові бали за навчально-творчу діяльність (реферат, наукова робота (з виступом або без нього) тощо). Їх види та «вартість» визначаються кафедрою.

Студент протягом семестру може підготувати не більше одного реферату чи наукової роботи з дисципліни.

Якщо сума балів R _{д 1} складає більше 60 балів, студент може отримати залік без їх складання. У разі отримання меншої суми балів або бажання підвищення підсумкового рейтингу з дисципліни, складання заліку, обов'язкове.

Б). За умови складання заліку.

R_{д1 +} БВ

R _д = ------------, де

2

БВ – «бальна вартість» заліку максимально становить 100 балів. Його пропонуються проводити у формі тестування . Тести складаються з вибіркових завдань всіх модульних контролів.

^ Зразок розрахунку :

R _д1 = 80 балів

БВ = 70 балів

80 + 70

R _д = ------------ = 75 балів, що дорівнює оцінці добре

2

До заліку допускаються студенти , які позитивно склали всі передбачені модульні контролі.


^ 5. Зміст змістовних модулів та тем програми.


Змістовний модуль І

"Загальна характеристика системи вищої освіти в країнах Західної Європи, США та Японії"


^ Тема 1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного

розвитку держави.


З моменту проголошення України, як незалежної держави перед нами постала нагальна потреба визначити своє місце серед країн світової спільноти. Наша держава взяла курс на європейську інтеграцію. Причини цієї інтеграції носять історичний, економічний і політичний характер. Адже українці завжди розцінювали себе, як нація європейська, яка свого часу зазнала глибокого впливу європейської культури. Говорячи про системний характер сучасної європейської інтеграції України, необхідно зазначити, що рано чи пізно ця інтеграція повинна була відбутися і у сфері вищої освіти стосовно уніфікації стандартів вимог до випускників, як наших ВНЗ так і європейських університетів.


^ Тема 2. Системи вищої освіти в країнах Європи, Америки та Японії.


Оцінюючи системні процеси вищої освіти у країнах Європи, Америки та Японії важ­ливо зупинитися на найхарактерніших тенденціях розвитку закордонної вищої освіти, а саме:

• тенденція продовження обов'язкової освіти після школи;
  
• тенденція до диверсифікації структур вищої освіти;
  
• тенденція до побудови суспільства, яке безперервно навчатиметься (сис­тема безперервної освіти);
  
• тенденція до урізноманітнення вищих навчальних закладів;
  
• тенденція до розширення завдань вищих навчальних закладів;
  
• тенденція вдосконалення та розширення «короткої і професіоналізованої» вищої освіти;
  
• тенденція до якісних змін у вимогах та умовах праці викладачів вищої школи;
  
• тенденція до створення та розвитку нових університетів та інших вищих навчальних закладів на території з нижчим освітнім рівнем населення;
  
• нові тенденції в управлінні вищою освітою та її фінансуванні;
  
• нові тенденції у взаємодії вищих навчальних закладів і промисловців;
  
• тенденція до підвищення якості освіти;
  
• тенденція вдосконалення систем кваліфікаційного забезпечення вищої освіти;
  
• тенденція розширення навчання за кордоном;
  
• тенденція до зростання конкуренції на світовому ринку освітніх послуг;
  
• проблема втрати молодих науковців.
  

Євроінтеграція вищої освіти, яка має на меті створення єдиного європейсь­кого освітянського простору (Болонський процес).


^ Тема 3. Порівняльний аналіз систем вищої освіти в деяких

країнах Європи


Процес реформування освітніх систем значною мірою залежить від став­лення до них державних органів управління. Так, у США у зв'язку зі знач­ною автономією штатів та округів Департамент освіти прийняв рішення про необов'язковість стандартів. Вища школа не має єдиних навчальних планів і програм, які могли б бути запроваджені для однотипних навчальних закладів. У Англії занадто сильна децентралізація освіти, за якої вищі школи користуються автономністю, маючи можливість самостійно розробляти навчальні плани та програми. Обов'язковими предметами до кінця 1980-х рр. були лише англійська мова та література, математика, релігія, фізкультура. Навчальні плани та програми британських університетів містять найрізноманітніші комбінації предметів із урахуванням інтересів студентів, можливістю вищого навчального закладу самому визначати обсяг знань відповідно до вимог сус­пільства та запитів ринку щодо змісту кваліфікованої праці. У США та Велико­британії введена загальнонаціональна перевірка успішності учнів і студентів З метою виявлення ступеня засвоєного ними матеріалу.

У країнах із централізованою системою освіти (Японія, Франція, США, Китай, країни СНД) стандарт завжди існував у вигляді затверджених урядом навчальних планів, програм, підручників. Для японської системи властивий уніформізм, відсутність гнучкості та сприйняття ідей реформування освіти. Навчальні плани вищих навчальних закладів містять обов'язкову загально­освітню підготовку, яка складається з підготовки громадянина та підготовки спеціаліста. Але уні­верситетська рада має право на зміни навчального плану для надання їм більшої гнучкості та ринкової зацікавленості. У Франції в навчальному процесі виді­ляють обов'язкову частину та додаткову (яка враховує індивідуальність сту­дента), а також факультативну, за якої потрібно засвоїти суму знань під керівництвом учителів.


^ Тема 4. Основні етапи та підходи формування Зони європейської

вищої освіти.


Ідея безперервної (неперервної) освіти є однією з про­відних в освітній політиці початку XXI ст. Нині вона розглядається як унікальний механізм виживання людини та суспільства в інформаційну епоху. Адже пе­рехід від індустріального до технотронного, інформаційного суспільства, у якому наукові знання й інформація щорічно подвоюються або навіть потроюються, створює для людини принципово нові умови життя, вимагаючи постійного самовдосконалення й оновлення знань, зростання самосвідомості та почуття відповідальності.

Це — нова соціально-педагогічна парадигма, формування якої об'єктивно зумовлене всім соціально-економічним і суспільним розвитком під впливом глобалізаційних та інтеграційних процесів, якими характеризується сучасний цивілізаційний розвиток. Вона покликана і здатна забезпечити сучасний рівень професійної підготовки фахівців, наступність і взаємоузгодженість форму­вання професійного мислення як основи професійної культури. Адже з пли­ном часу змінюються суспільства, технології життя, праці та навчання, обсяги знань, системи освіти. Людина як особистість формується та розвивається постійно і безперервно: від народження та протягом усього життя.

Такий підхід визнає можливість освоєння знань і вмінь під час праці та життя в суспільстві, а також в процесі формального і неформального навчання. У зв'язку з цим, у документах ЄС визначається відмінність між трьома типа­ми навчання: формальним неформальним і спонтанним або неофіційним.

^ Формальне навчання, зазвичай, надається навчальними закладами або організаціями, воно структуроване з погляду цілей та тривалості навчання і завершується присудженням свідоцтва про освіту. Формальне навчання с ціле­спрямованим з погляду того, хто навчається.

^ Спонтанне навчання є таким, яке здійснюється під час повсякденної життєдіяльності людини, пов'язаної з його роботою, життям у сім'ї або дозвіллям. Воно не структуроване з точки зору цілей, тривалості навчання та допомоги в навчанні. Після його завершення не видається свідоцтво про навчання. Спонтанне навчання може бути цілеспрямованим, проте, в більшості випадків воно не є таким.

^ Неформальне навчання— це навчання, яке людина здійснює поза межами навчального закладу та після закінчення якого також не видається свідоцтво про навчання. Проте, воно структуроване в плані навчання, тривалості навчання та допомоги в ньому. Неформальне навчання є цілеспрямованим з точки зору того, хто навчається.


Змістовний модуль ІІ

„Реалізація принципів Болонського процесу в країнах Західної Європи та в Україні”


^ Тема 5. Основні засади та принципи формування Зони Європейської вищої освіти


В епоху інформа цій ного суспільства характерними тенденціями в розвитку закордонної вищої освіти стали: продовження обов'язкової освіти після школи; диверсифікація структур вищої освіти; побудова суспільства, яке безперервно навчатиметься {система безперервної освіти); урізноманіт­нення вищих навчальних закладів; удосконалення та розширення «короткої та професіоналізованої» вищої освіти; розширення завдань вищих ігавчаль-них закладів; створення та розвиток нових університетів та інших вищих навчальних закладів на території з нижчим освітнім рівнем населення; якісні зміни у вимогах та умовах праці викладачів вищої школи; нові тен­денції в управлінні вищою освітою та її фінансуванні; нові тенденції у взаємо­дії вищих навчальних закладів і промисловців; підвищення якості освіти; вдосконалення систем кваліфікаційного забезпечення; розширення навчання за кордоном; зростання конкуренції на світовому ринку освітніх послуг; проблема втрати молодих науковців; євроінтеграція вищої освіти, яка має на меті створення єдиного європейського освітянського та дослідницького простору (Болонський процес) та Ін.


^ Тема 6. Європейська кредитно-трансферна та система накопичення – ECTS.


ECTS базується на трьох ключових елементах: на інформації (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), на взаємній угоді (між закладами-партнерами і студентом) і використанні кредитів ECTS (визначають навчальне навантаження для студентів). Ці три ключові елементи приводяться в дію через використання трьох основних документів: інформаційного пакета, форми заяви/навчального контракту та переліку оцінок дисциплін. Перш за все ECTS використовується студентами, викладачами і закладами, які хочуть зробити навчання за кордоном невід’ємною частиною освіти студента.

За своєю суттю ECTS не регулює змісту, структури чи еквівалентності навчальних програм. Це – питання якості, яка повинна визначатися самими ВНЗ під час створення необхідних баз для укладання двосторонніх чи багатосторонніх угод про співпрацю. ECTS забезпечує прозорість і сприяє визнанню освіти.


^ Тема 7. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи

вищої освіти у вищу освіту України


Стратегічні напрями модернізації освіти і науки, значущість цих сфер у суспільному розвитку країни визначаються як об’єктивними тенденціями загальносвітового розвитку, так і тісно пов’язаними внутрішньодержавними процесами.

Тому перша стратегічна мета у розвитку освіти і науки України – утвердження в суспільстві розуміння абсолютної пріоритетності цих сфер та фактичне її забезпечення.

Друга стратегічна мета полягає в модернізації освітянської діяльності задля того, щоб готувати людину, здатну до ефективної життєдіяльності у ХХІ столітті. Основні напрямки модернізації визначено у Національній доктрині розвитку освіти, схваленій ІІ Всеукраїнським з’їздом освітян і затвердженій Указом Президента України у 2002 році.

Для досягнення цієї мети потрібно вирішити такі завдання:

1. Суттєво скоригувати спрямованість освітнього процесу.
   
2. Модернізація освіти.
   
3. Третє завдання в модернізації освіти полягає у переведенні матеріально-технічної бази навчального процесу на сучасний рівень.
   
4. Четверте завдання полягає у здійсненні мовного прориву в освіті, а потім і в українському суспільстві.
   

^ Тема 8. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у вищу освіту України


Організація навчального процесу в умовах КМСОНП здійснюється на основі таких найважливіших принципів:

• Порівняльної трудомісткості кредитів;
  
• Кредитності
  

А) на рівні індивідуального навчального плану;

Б)на рівні вивчення навчальної дисципліни;

• Модульності;
  
• Методичного консультування;
  
• Організаційної динамічності;
  
• Гнучкості та партнерства;
  
• Пріоритетності змістової та організаційної самостійності і зворотного зв’язку;
  
• Науковості та прогностичності;
  
• Технологічності та інноваційності;
  
• Усвідомленої перспективи;
  
• Діагностичності.
  

6. Інформаційно-методичне забезпечення


Тема 1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного

розвитку держави.


Основні поняття: глобалізація, адаптація законодавства, мережа майстерності, інтегровані проекти, Міжвідомча координаційна рада, нормативно-правові акти, програма ЄС ТЕМПУС, програма ЄС ТАСІС, програма ЄС «СОКРАТЕС», програма ЄС «ЛЕОНАРДО ДАВІНЧІ», програма ЄС «MEDIA PLUS».

План

1. Європейський вибір України – невід’ємна складова її подальшого розвитку.
   
2. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС.
   
3. Науково-технічне співробітництво України та ЄС.
   
4. Входження освіти і науки України в європейське освітнє поле.
   

Тема 2. Системи вищої освіти в країнах Європи, Америки та Японії.


Основні поняття: унітарна та бінарна тенденції, академічний рік, кваліфікації, доктор філософії, ступеневість освіти, закордонна кваліфікація, мовні вимоги, рейтингове оцінювання, модульні навчальні плани, молодший спеціаліст, спеціаліст, бакалавр, магістр.


План

1. Загальні принципи формування систем вищої освіти європейських країн.
   
2. Системи вищої освіти деяких європейських країн.
   
3. Системи вищої освіти США.
   
4. Системи вищої освіти Японії.
   
5. Системи вищої освіти України.
   

Тема 3. Порівняльний аналіз систем вищої освіти в деяких

країнах Європи

Семінарське заняття – 2 год.


Основні поняття: унітарна система вищої освіти, бінарна система вищої освіти, структура вищої освіти, академічний рік, кваліфікації, гранти, формування системи вищої освіти, ступневість освіти, сучасні принципи побудови вищої освіти, мовні вимоги, визнання закордонних кваліфікацій.


План

1. Загальні принципи формування систем вищої освіти європейських країн.
   
2. Особливості формування вищої освіти в США.
   
3. Структура освітніх та наукових ступенів у деяких країнах Європи.
   
4. Характеристика механізму здобуття вищої освіти у деяких країнах Європи.
   
5. Організація навчального року в університетах окремих країн.
   
6. Кваліфікація вищої освіти в країнах ЄС.
   

Контрольні питання та завдання

1. Назвіть загальні принципи формування систем вищої освіти європейських країн.
   
2. Які особливості формування вищої освіти в США на відміну від європейської?
   
3. Які мовні вимоги системи вищої освіти в Польщі?
   
4. Що собою являє система визнання закордонних кваліфікацій французької вищої школи?
   
5. Назвіть механізм здобуття вищої освіти у деяких країнах Європи.
   
6. Дайте характеристику структури освітніх та наукових ступенів у деяких країнах Європи.
   
7. Чим відрізняється система вищої освіти України від європейської?
   

Тема 4. Основні етапи та підходи формування Зони європейської

вищої освіти.


Основні поняття: двоциклове навчання, кредитна система, якість освіти, розширення мобільності, важливість соціального аспекту, дослідні системи, ECTS, диверсифікація.

План

1. Дев’ять ключових позицій єдиного Європейського освітнього і наукового пробору.
   
2. Сорбонська декларація 25 травня 1998 року, м. Париж.
   
3. Болонська конвенція, спільна заява європейських міністрів освіти
   18-19 червня 1999 р., м. Болонья.
   
4. Формування майбутнього. Конвенція європейських вищих навчальних закладів та освітніх організацій 29-30 березня 2001 р., м. Саламанка.
   
5. До Зони європейської вищої освіти. Комюніке зустрічі європейських міністрів, які відповідають за вищу освіту 18-19 травня 2001 р., м.Прага.
   
6. Створення загальноєвропейського простору вищої освіти. Комюніке конференції міністрів, які відповідають за вищу освіту 19-20 вересня 2003 р., м. Берлін.
   

^ Тема 5. Основні засади та принципи формування Зони Європейської вищої освіти

Практичне заняття – 2 год.

Заняття проводиться в два етапи: на першому – магістри по 4 групам письмово протягом 45 хв. опрацьовують 4 теми, а саме:

1. Принципи формування змісту кваліфікацій і структур ступенів. Компетентнісний підхід.
   
2. Технологія проектування інноваційного навчального середовища в системі професійної підготовки фахівців в європейських країнах.
   
3. Управління якістю підготовки фахівців у вищих навчальних закладах.
   
4. Взаємовизнання дипломів як чинник інтеграції освіти. Європейський зразок додатка до диплома (DIPLOMA SUP PLEMENT).
   

Друга половина заняття відводиться на обговорення тем.


^ Тема 6. Європейська кредитно-трансферна та система накопичення – ECTS.

Основні поняття: інформаційний пакет, координатори ECTS, розподіл кредитів ECTS, ідентифікація, ступенева структура, лінгвістичні вимоги, методи оцінювання, Європейська система „Полегшення шкали оцінювання”, шкала оцінювання.

План

1. Загальна характеристика ECTS.
   
2. Кредити ECTS.
   
3. Інформаційний пакет.
   
4. Досвід використання ECTS у країнах Європи.
   

Тема 7. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи

вищої освіти у вищу освіту України

Семінарське заняття – 2 год.


Основні поняття: модернізація освіти, проблеми науки, законодавча база, страхування інноваційних ризиків, трансфер технологій, (ECTS) – європейська система пере зарахування, молодший спеціаліст, бакалавр, магістр, академічний кредит, базовий принцип, (ІНДЗ), куратор-консультант.

План

1. Стратегічні завдання розвитку освіти України.
   
2. Завдання щодо удосконалення вищої освіти України у контексті вимог Болонського процесу.
   
3. Формування інноваційного освітнього середовища у вищих навчальних закладах у контексті вимог Болонського процесу.
   
4. Освітньо-кваліфікаційні рівні (ступенева освіта) в Україні.
   
5. Сприяння європейській співпраці в галузі гарантій якості освіти.
   

Контрольні питання та завдання

1. Назвіть основні стратегічні завдання розвитку освіти України, викладеній в Державній національній програмі „Освіта України –
   ХХІ століття”.
   
2. Що не відповідає вимогам Болонського процесу в українській освітній системі вищої школи?
   
3. Що собою являє інноваційне освітнє середовище згідно вимог Болонського процесу?
   
4. Назвіть освітньо-кваліфікаційні рівні в Україні.
   
5. Дайте визначення і розкрийте зміст поняття ІНДЗ.
   
6. Що таке Європейська система перезарахування кредитів (ECTS)?
   
7. Що входить в поняття „гарантії якості освіти”?
   

Література []


Тема 8. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у вищу освіту України

Практичне заняття – 2 год.

На практичному занятті магістри опрацьовують та аналізують

4 документи МОН України:

1. Програму дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України (затверджено наказом МОН від 23.01.2004р., № 49).
   
2. Заходи щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки (затверджено наказом МОН від 23.01.2004р., № 49).
   
3. Програма проведення педагогічного експерименту щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації (затверджено наказом МОН України від 23.01.2004р., № 48).
   
4. Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців (затверджено наказом МОН України 23.01.2004р., № 48).
   

^ ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ДИСЦИПЛІНИ:

Акредитація – офіційне визнання уповноваженим наднаціональним, державним чи громадським органом факту відповідності визначеним стандартам якості діяльності вищого навчального закладу та програм підготовки ним фахівців з окремих спеціальностей;


Безперервна освіта – освіта упродовж всього життя, яка забезпечується єдністю і цілісністю системи освіти, сукупністю наступних, узгоджених диференційованих освітніх програм різних ступенів і рівнів, що гарантують громадянам реалізацію права на освіту і надають можливість одержувати загальноосвітню і професійну підготовку, підвищувати кваліфікацію, а також створювати умови для самоосвіти;


^ Вибіркові змістові модулі – змістові модулі варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики. Дають можливість здійснювати підготовку за спеціалізацією певної спеціальності та сприяють академічній мобільності і поглибленій підготовці за напрямами, визначеними характером майбутньої діяльності;


Еквівалентність – встановлені між країнами, інституціями чи вищими навчальними закладами відношення паритету (рівнозначності) щодо рівня і значення освітніх кваліфікацій. В ідеальному випадку еквівалентність кваліфікацій надає однакові права їх власникам в обох (чи кількох країнах);


Елективний курс – дисципліна за вибором;


Заліковий кредит – одиниця виміру навчального навантаження, необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів;


Змістовий модуль – система навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об’єктові;


Інформаційний пакет – загальна інформація про університет, назва напрямів, спеціальностей, спеціалізацій спеціальностей, анотації (змістові модулі) із зазначенням обов’язкових та вибіркових курсів, методики і технології викладання, залікові кредити, форми та умови проведення контрольних заходів, система оцінювання якості освіти тощо.

^ Компетентнісний підхід – оцінка підготовленості фахівців певного освітньо-кваліфікаційного рівня до професійної діяльності на основі наявності в них визначених стандартами компетенцій;


Кредит – одиниця обсягу та вимірювання результатів навчання, досягнутих на певний момент виконання програми навчання – система змістових модулів, які з урахуванням засвоєння студентами окремих навчальних елементів (відповідно психофізичних норм засвоєння при використанні форм, методів і способів навчання), можуть бути засвоєні за 24-54 години навчального часу (сума годин аудиторної та самостійної роботи студента за тиждень).

Згідно з додатком 1 Конвенції Ради Європи та ЮНЕСКО про визнання кваліфікації з вищою освітою кредит – точно документована мінімальна умовна одиниця вимірювання «вартості» будь-якої зі складових навчальної програми, виконаної студентом під час навчання;


^ Кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП) -

модель організації навчального процесу, яка грунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів);


Модуль – задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується у відповідних формах навчального процесу;


Моніторинг – процедура систематичного збирання даних про стан освіти на загальнодержавному, регіональному чи інституційному рівнях з метою оцінювання її якості та ефективності, управління і контролю, динаміки та прогнозування розвитку.


^ Нормативні змістові модулі – змістові модулі, необхідні для виконання вимог нормативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики. Сукупність нормативних змістових модулів визначає нормативну (обов’язкову) складову індивідуального навчального плану студента;


Трансфер кредитів – «перенесення кредитів» у розумінні визнання в закладі країни Б періодів навчання в її інших закладах (чи в закладах іншої країни А), де було документовано ці кредити.


^ ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ:

1. Глобалізація та її виклики світовій цивілізації.
   
2. Європейський вибір України – невід’ємна складова її подальшого розвитку.
   
3. Основні напрямки європейської інтеграції України.
   
4. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС.
   
5. Науково-технічне співробітництво України та ЄС.
   
6. Входження освіти та науки України в європейське інформаційне та освітнє поле.
   
7. Загальні принципи формування систем вищої освіти європейських країн.
   
8. Система вищої освіти Великобританії.
   
9. Система вищої освіти Іспанії.
   
10. Система вищої освіти Італії.
    
11. Система вищої освіти Німеччини.
    
12. Вища освіта Польщі.
    
13. Вища освіта Росії.
    
14. Вища освіта Франції.
    
15. Вища освіта США.
    
16. Вища освіта Японії.
    
17. Вища освіта України (історія і сучасність).
    
18. Порівняльний аналіз систем вищої освіти в деяких країнах Європи.
    
19. Дев’ять ключових позицій щодо створення єдиного Європейського освітнього і наукового простору.
    
20. Хронологія подій Болонського процесу.
    
21. Зміст Сорбонської декларації про гармонізацію архітектури Європейської системи вищої освіти 25 травня 1998 р., м. Париж.
    
22. Болонська конвенція, спільна заява європейських міністрів освіти
    18-19 червня 1999 р., м. Болонья.
    
23. Декларація «Формування майбутнього» Конференції європейських вищих навчальних закладів та освітніх організацій 29-30 березня 2001р., м. Саламанка.
    
24. Комюніке «До Зони Європейської вищої школи» зустрічі європейських міністрів 18-19 травня 2001 р., м. Прага.
    
25. Комюніке «Створення загальноєвропейського простору вищої освіти» Конференції міністрів 19-20 вересня 2003 р., м. Берлін.
    
26. Принципи формування змісту кваліфікацій і структур ступенів. Компетентнісний підхід.
    
27. Модульна структура навчального плану підготовки за кваліфікацією.
    
28. Основні принципи співпраці з розробки загальноєвропейської системи кваліфікацій і ступенів.
    
29. Технологія проектування інноваційного навчального середовища у системі професійної підготовки фахівців в європейських країнах.
    
30. Управління якістю підготовки фахівців у вищих навчальних закладах.
    
31. Інформаційно-технологічний вид забезпечення навчального процесу.
    
32. Особливості системи оцінки вищої освіти в країнах Європи та Америки.
    
33. Ліцензування, атестація, акредитація у країнах Східної Європи і СНД.
    
34. Взаємовизнання дипломів як чинник інтеграції освіти.
    
35. Європейський зразок додатку до диплома (DIPLOMA SUPPLEMENT).
    
36. Загальна характеристика ECTS.
    
37. Загальні умови користування ECTS.
    
38. Загальна характеристика кредитів ECTS.
    
39. Призначення кредитів ECTS.
    
40. Присвоєння студентам кредитів ECTS.
    
41. Перезарахування кредитів ECTS.
    
42. Координатори ECTS.
    
43. Інформаційний пакет.
    
44. Європейська система «полегшеної шкали оцінювання».
    
45. Досвід використання ECTS у країнах Європи та в Україні.
    
46. Стратегічні завдання розвитку освіти України.
    
47. Завдання вищої освіти України щодо удосконалення у контексті вимог Болонського процесу.
    
48. Формування інноваційного освітнього середовища у вищих навчальних закладах України у контексті вимог Болонського процесу.
    
49. Сутність індивідуального навчально-дослідного завдання (ІНДЗ).
    
50. Інформатизація навчального процесу.
    
51. Розробка інтерактивних комплексів навчально-методичного забезпечення дисципліни (ІКМЗД).
    
52. Освітньо-кваліфікаційні рівні (ступенева освіта) в Україні.
    
53. Сприяння європейській співпраці в галузі гарантій якості освіти.
    
54. Програма дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України (затверджено наказом МОН від 23.01.2004 р., № 49).
    
55. Індивідуальна та самостійна робота студентів.
    

^ ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Вища освіта і Болонський процес: Навчальний посібник / за редакцією В.Г. Кременя. Авторський колектив: М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш,
   В.Д. Шинкарук, В.В. Грубінко, І.І. Бабин. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 384 с.
   
2. Кремень В.Г. Болонський процес: зближення, а не уніфікація // Дзеркало тижня. - № 48 (473). – 13-19 грудня 2003.
   
3. Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі: Навч. посібник. – К., 2007.
   

^ ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Ван дер Венде М.К. Болонская декларация: расширение доступности и повышение конкурентоспособности высшего образования в Европе // Высшее образование в Европе. – 2000. – Том XXV. - № 3.
   
2. Джура О. Болонський процес як прояв модернізації освіти. – Вища освіта України. – 2008, № 4. – с. 58-64.
   
3. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2003. – 200 с.
   
4. Капрановы братья. Высшее образование или лоходром // Зеркало недели. – 2009, 12 сентября.
   
5. Корсак К.В. Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів. Монографія. – К, 1997.
   
6. Кострюков С. Цивілізаційне покликання освіти. – Вища освіта України. – 2008, №4. – с. 72-77.
   
7. Науменко У. Єврепейський вектор розвитку: стратегія для України. – Вища освіта України – 2008, №3 – с. 31-36.
   
8. Товажнянський Л.Л., Сокол Є.І., Клименко Б.В. Болонський процес: цикли, ступені, кредити. – Харків: НТУ «ХПІ», 2004. – 144 с.