Засадничі міфи ізраїльської політики

Вид материала

Документы

Содержание Про автора Засадничі міфи ізраїльської політики 1 2. Міф про «богообраний народ»« 10 2. Міф про нюрнберзьке правосуддя 23 Iii. політичне використання міфу 56 Ти стежиш за схоронністю небес і землі

Подобный материал:

• План. І. Поняття регіональної політики. ІІ. Програма розвиту регіону як конкретизація, 232.54kb.
• Орієнтовне календарно-тематичне планування, 89.66kb.
• План Зміст, мета та завдання соціальної політики. Зв’язок соціальної політики як навчальної, 333.85kb.
• Реферат міфи стародавності про походження світу І людей. Особливості міфологічнихих, 101.09kb.
• Валютне регулювання та контроль, 1125.23kb.
• Підтримки прийняття рішень з монетарної політики, 167.87kb.
• Антична література, 176.95kb.
• Україна –– нато: міфи, факти, перспективи, 87.1kb.
• Олександр Зайцев Війна міфів про війну в сучасній Україні, 119.08kb.
• Теоретичні засади формування сучасного корпоративного управління засадничі принципи, 794.1kb.

^

Про автора

Роже Гароді (Roger Garaudy) - французький політичний діяч, науковець, письменник, публіцист, філософ, один з теоретиків марксизму, літературний критик, ревізіоніст Голокосту, колишній член ЦК Компартії Франції.

Народився 17 липня 1913 року в сім'ї робітників в Марселі. Батьки віддали його в привілейований ліцей, де він вважався одним із найкращих учнів. Отримавши атестат у ліцеї, юнак вступає до університету, де зближується з християнськими студентськими організаціями, приймаючи активну участь у їх діяльності. У 1933 році Гароді відходить від протестантської молоді і вступає до Комуністичної партії Франції.

У 1936 році захистив кандидатську дисертацію з філософії у Страсбурзькому університеті і був призначений професором філософії в ліцеї в Альбі. Тоді ж стає марксистом. Зустріч Гароді з Морісом Торезом, що відбулася в 1937 році, зіграла визначальну роль у подальшій долі починаючого партійного діяча. Торез відкрив Роже Гароді сутність фундаментального марксизму і допоміг йому стати помітним партійним активістом.

В 1939 році Гароді мобілізують в армію, він бере участь у запеклих боях. Під час Другої світової війни перебував у лавах лівого крила французького руху Опору.

Після демобілізації знову приступає до викладацької діяльності і займається політикою. У вересні 1940 року його заарештовують і разом з трьома сотнями інших французьких комуністів етапують до Алжиру, де його ув’язнюють в концентраційному таборі Босюей. У концтаборі він організовує підпільну діяльність і з групою соратників піднімає загальнотабірне повстання. Ув'язнені протестують проти нелюдських умов та жорстокого поводження. Повстання було придушено, а його організаторів засудили до розстрілу, але вирок не виконали.

Гароді провів в ув'язненні 33 місяці. Вийшовши на волю в 1943 році, він не відразу повертається на батьківщину, залишається в Алжирі, де займається політичною діяльністю.

У жовтні 1944 року Роже Гароді приїжджає до Франції, де його зустрічають як непримиренного борця з німецьким фашизмом. З жовтня 1944 бере активну участь у політичному житті Франції. Обраний депутатом Установчих зборів (1945-1946), Національних зборів (1946-1951), в 1956 році був обраний членом політбюро Комуністичної партії Франції (займає цей пост до 1970 року і вважається провідним ідеологом партії), віце-головою Національних зборів (1959-1962) і сенатором (1959-1962).

У 1952 році Гароді призначають власним кореспондентом офіційної газети французьких комуністів «Юманіте» у Москві. Тут він працює над докторською дисертацією, дружить з видними партійцями та діячами культури. Відомий той факт, що Сталін не раз приймав Роже Гароді у себе в будинку. Гароді повертається на деякий час до Франції для захисту докторського ступеня в Сорбонні. У 1954 році він знову приїжджає до СРСР і стає доктором філософських наук.

У 1956 році Роже Гароді переобирається до Парламенту депутатом від паризького округу.

Партійна кар'єра досягає свого апогею, коли він стає віце-президентом Національної Асамблеї. З 1961 року Гароді - член Політбюро. Він стає головним редактором французького теоретичного журналу «Койе де комунізм» («Зошити комунізму») та керує одним з найбільших проектів - перекладу робіт Леніна на французьку мову.

У травні 1968 року на засіданні політбюро Гароді критикує лідера Компартії Франції Жоржа Марше за недооцінку студентського руху. Потім він виступає проти радянського вторгнення в Чехословаччину і вступає в конфронтацію з комуністичними проводами Франції і СРСР. На черговому з'їзді Компартії Франції політична позиція Гароді визнається несумісною з установками КПФ; у квітні 1970 року його виключають з лав Комуністичної партії в якої він перебував 37 років. Ця звістка відразу дійшла до радянського керівництва: на одному з пленумів ЦК КПРС Леонід Брежнєв присвятив опальному комуністові цілу доповідь «Ренегат Гароді».

У 1982 прийняв іслам. Змінивши своє ім'я на Раджу Джаруді, він починає стверджувати, що тільки цінності, встановлені ісламською культурою, можуть викоренити «терор і анархію». Висловлював переконання, що Аллах створив людину своїм халіфом (намісником), причому цей спадок призначений не обраним, але всім мусульманам. Мислитель так пояснював прийняття мусульманської релігії: «Так, сьогодні я мусульманин! Ви питаєте, чому я прийняв Іслам? Своїм вибором я випередив епоху.»

Заперечує Голокост. Пояснював переслідування німецьких євреїв Гітлером тим, що 6 вересня 1939 року, вже після початку війни голова Єврейського агентства (Jewish Agency for Palestine) з офісом у Лондоні Хаїм Вейцман публічно оголосив, що євреї готові «битися за демократію на боці Великобританії». На думку Гароді, це «цей лист являв собою справжнє оголошення єврейським світом війни Німеччині».

(Інформацію взято з україномовної Вікіпедії - ссылка скрыта)

Зміст