І некласичних

245 Там само. – С. 63.

246 Там само. – С. 72.

247 Там само. – С. 95, 132.

248 Там само. – С. 76.

249 Гаєк Ф. Конституція свободи. – С. 201.

250 Пейн Т. Права людини. – С. 111.

251 Обґрунтування цієї думки маємо в Дж. Кіна: Keane John. Despotism and Democracy. The Origins and Development of the Distinction Civil Society and the State 1750-1850, in Civil Society and the State: New European Perspective. London and New York, 1988. – Р. 48.

252 Кін Дж. Громадянське суспільство: Старі образи, нове бачення. – К.: К. І. С., 2000. – С. 84.

253 Пейн Т. Права людини. – С. 131.

254 Там само. – С. 145.

255 Див.: Арендт Г. Що таке свобода. – С. 171.

256 Seligman A. The Idea of Civil Society. – P. 103-110.

257 Кант І. Відповідь на запитання: Що таке Просвітництво? // Мислителі німецького романтизму. – Івано-Франківськ: Лілея. – НВ, 2003. – С. 159.

258 Кант И. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане / Соч. в 6-ти томах. – Т.6. - М.,1966. – С. 9-10.

259 Там само. – С. 6-7.

260 Кекес Дж. Засадничі цінності лібералізму // Лібералізм. Антологія. – К.: Смолоскип, 2002. – С.109.

261 Кант І. Критика чистого розуму. – К.: Юніверс, 2000. – С. 107.

262 Там само. – С. 104.

263 Там само. – С. 108.

264 Там само.

265 Патнем Г. Розум, істина й історія / Пер. з англ. – К.: Видавничий дім „Альтернативи”, 2003. – С. 72.

266 Кант І. Критика чистого розуму. – С. 109.

267 Там само. – С. 299.

268 Кант І. Критика чистого розуму. – С. 299.

269 MсLean George F. Freedom, Cultural Tradition and Progress. The Council for Resеarch in Values and Philosophy. Washington, D.C. – 2000. – C. 8.

270 Кант І. Критика чистого розуму. – С. 274.

271 Elam Diane. Women on the Edge of Modernity in: Women: a Cultural Review Vol. 11. № 1/2, 2000. – P. 121.

272 Ibid. – P. 122.

273 Рікер П. Право і справедливість. – К.: Дух і літера, 2002. – С. 147.

274 Арендт Г. Криза культури: її соціальне та політичне значення // Арендт Г. Між минулим і майбутнім. – К.: Дух і літера, 2002. – С. 232.

275 Там само. Аренд додає міркування про те, що “всі ми дуже добре знаємо, як швидко люди впізнають одне одного, коли відкривають схожість у тому, що їм подобається, а що ні. З погляду цього спільного досвіду смак не тільки вирішує, яким має бути світ, а й також, які люди у ньому належать одне одному”. Арендт висловлює тривогу перед спокусою розглядати смак як суто аристократичний принцип організації соціальності.

276 Там само. – С. 234.

277 Gellner Ernest. Plough, Sword and Book. The Structure of Human History. The University of Chicago Press, 1988. – C. 126.

278 Маклін Дж. Ф. Громадянське суспільство: свобода у новому тисячолітті // Громадянське суспільств як здійснення свободи: центральносхідноєвро-пейський досвід. За ред. А. Карася. – Львів: Льв.нац. ун-т ім. Ів. Франка, 1999. – С. 15.

279 McLean G. Freedom, Cultural Tradition and Progress. – P. 10.

280 Ibid. - Р. 10-11.

281 Seligman Adam. The Idea of Civil Society. – С. 44.

282 Див.: Гусєв В.І. І. Кант: Філософське обґрунтування ідей миру // Наукові Записки Національного ун-ту “Києво-Могилянська академія”. Т. 18. Філософія та релігієзнавство. – К., 2000. – С. 10.

283 Кант И. Сочинения в 6 т. – Т. 6. – М., 1966. – С. 15.

284 Кант И. Там само. – С. 303.

285 Кант І. Критика чистого розуму. – К., 2000. – С. 43.

286 Рідель М. Свобода і відповідальність // Ситниченко Л. Першоджерела комунікативної філософії. – К.: Либідь, 1996. – С. 81.

287 Там само. – С. 83.

288 Кант І. Критика чистого розуму. – С. 319.

289 Гусєв В. І. Кант: філософське обґрунтування ідеї миру. – С. 11.

290 Seligman A. The Idea of Civil Society. – С. 44.

291 Кант свідомо застосовує поняття «схема», що пов’язане з інтелігібельною властивістю розуму, для розрізнення із «образом», що має характер наочності.

292 Див.: Кант И. Соч.: в 6-ти т. – Т. 5. - М., 1966. – С. 330-331.

293 Кант И. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане / Вказаний том. – С. 17.

294 Кант И. Трактаты и письма. – М.: Наука, 1980. – С. 332.

295Термін Канта на позначення “віртуозів ума”, що прагнуть лише спеку-лятивного знання, не звертаючи уваги на те, чи сприяє це знання конечним цілям людського розуму.

296 Йдеться, зокрема, про ранню працю „Спостереження над почуттям піднесе-ного і прекрасного”, та „Метафізику моралі” (1797р.) і про „Антропологію”, написану в 1793 р.

297 Геґель. Работы разных лет. В двух томах. – Т. 1. – М.: Мысль, 1972. – С. 211-212.

298 Ґеорг В. Ф. Геґель. Основи філософії права або природне право і державознавство. (Переклад з нім. Р.Осадчука і М. Кушніра). – К.: Юніверс, 2000. – С. 14.

299 Геґель. Работы разных лет. – Т. 1… – С. 212.

300 Там само. – С. 213.

301 Геґель Г.В.Ф. Феноменология духа. С.-Пб., Наука, 1994. – С. 233-4.

302 Геґель. Работы разных лет. – С. 211.

303 Лисий В. П. Шеллінг про „формування всесвітнього громадянського устрою” як „єдиної основи історії” // Громадянське суспільство як здійснення свободи: центрально-східноєвропейський досвід / За ред. А. Карася. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 1999. – С. 137

304 Геґель. Феноменология духа. – С. 235.

305 Геґель Г.В.Ф. Основи філософії права. – С.48.

306 Seligman A. Idea of Civil Society. – С. 45.

307 К. Маркс на основі геґелівського спостереження зробить у “Капіталі” висновок, що оскільки людина, працюючи, змінює довколишню природу, то вона водночас змінює і свою власну природу.

308 Геґель Г. В. Ф. Основи філософії права. – С. 107.

309 “Тільки вираження моральної волі стає вчинком,” – підкреслює Геґель. – Див.: там само.

310 Геґель, як раніше і Кант, і Фіхте та інші, знаходив у собі “суб’єктивну волю” говорити про народи, скажімо, таке: “Французи – це той народ, що найбільш говорить про чесноти… Німці, на відміну від них, вдумливіші…” (Там само. – С. 149).

311 Геґель Г.В.Ф. Основи філософії права. – С. 28. (В українському перекладі пропущена частка як, що дещо змінює значення).

312 Геґель Г.В. Ф. Філософія права. – С. 48.

313 Там само. – С. 55.

314 Там само. – С. 71.

315 Там само. – С. 104.

316 Там само. – С. 105.

317 Там само. – С. 105.

318 Там само. – С. 105.

319 Там само. – С. 148-149.

320 Там само. – С. 149.

321 Там само.

322 Там само. – С. 150.

323 Заповіти – це “право сваволі”, що посилюється з розпадом сімейних ланок, з ним “взагалі пов’язане щось відразливе й неприємне, бо я в ньому проголо-шую, хто ті, до кого я прихильний”. – Геґель. Там само. – С. 167.

324 Геґель Г. В. Ф. Там само. – С. 164.

325 Cohen Jeean L., Arato Andrew. Civil Society and Political Theory. The MIT Press, Cambridge, Massachusetts, and London, England. – 1995. – С. 92-93.

326 Геґель Г.В.Ф. Основи філософії права. – С. 169.

327 Там само. – С. 205.

328 Там само. – С. 169.

329 Там само. – С. 183.

330 Там само. – С. 184.

331 Там само. – С. 184.

332 Там само. – С. 199.

333 Там само. – С. 210.

334 Там само.

335 Cohen J.L. and Arato A. Civil Society and Political Theory. – P. 96.

336 Макінтайр Е. Після чесноти. – С. 170.

337 Гіденс Е. Соціологія. Пер. з англ. – К.: Основи, 1999. – С. 250.

338 Геґель Г. В. Ф. Основи філософії права. – С. 205.

339 Дж. Коген та Е. Арато у цитованій праці вважають, що Геґель виокремив “буржуазний” аспект громадянського суспільства й “ідентифікував “bürgerlich as bourgeois”. Очевидно, в Коген та Арато йдеться про те, що думка Геґеля щодо економічної приватної основи потреб бюрґерів, на яку він вказує, є достатньою для ідентифікації стану приватновласницьких інтересів з поняттям буржуа. У § 190: “Характер потреби та її вдоволення” Геґель зазначає, що в громадянському суспільстві предметом є “громадянин (як bourgeois), тут, з точки зору потреб…” (див. Геґель Ґ.В.Ф. Основи філософії права. – С. 170).

340 Геґель Г.В.Ф. Основи філософії права. – С. 210.

341 Там само. – С. 202.

342 Там само. – С. 213.

343 Там само. – С. 211.

344 Taylor Charles. Hegel. Cambridge: Cambridge University Press, 1975. – P. 567.

345 Геґель Ґ. В. Ф. Основи філософії права. – С. 207. Цікаво, що Геґель зовсім не виправдовує імперської державної політики. Він пише: “Звільнення колоній виявилося найбільшою перевагою для метрополії, як ото звільнення рабів – найбільшою перевагою для господаря”. - Там само.

346 Там само. – С. 147.

347 Там само. – С. 261.

348 Елштайн Дж. Громадський чоловік, приватна жінка. – С. 162.

349 Геґель Ґ. В. Ф. Основи філософії права. – С. 234.

350 Там само. – С. 212.

351 Там само. – С. 216.

352 Там само. – С. 81.

353 Там само. – С. 216. Наведена сентенція Геґеля є також варіантом його відповіді на настанови І. Канта в тому, що практична філософія має спрямовувати на “остаточну мету людського розуму”.

354 Геґель Г.В. Ф. Энциклопедия философских наук. – Т.1. Наука логики. – М.: Мысль, 1974. – С. 389.

355 Геґель Г.В.Ф. Там же. – Т. 3. Философия духа. – М., 1977. – С. 364.

356 Там само. – С. 370.

357 Там само. – С. 368.

358 Цитовано за додатком (нові джерела) до “Філософії права”. – Геґель Г.В. Ф. Философия права. – М.: Мысль, 1990. – С. 383.

359 Геґель Ґ.В.Ф. Основи філософії права. – С. 260.

360 Kolb David. The Critique of Pure Modernity: Hegel, Heidegger and After. The University of Chicago Press. Chicago and London, 1986. – P. 105.

361 Cohen Jean and Arato Andrew. Civil Society and Political Theory. – Р. 100.

362 Див. докладніше про це: Лазарев В. В., Рау И. А. Геґель и философские дискусии его времени. – М.: Наука, 1991. – С. 92.

363 Франко І. Соціалізм і соціал-демократизм // Франко І. Мозаїка. – Львів: Каменяр, 2001. – С. 376-377.

364 Masaryk Thomas. The Making of a State. Memories and Observations 1914-1918. – New York. Howard Fertig, 1969. – P. 310.

365 Ibid. – P. 310-311.

366 Ibid. – P. 311.

367 Ibid., – P. 314.

368 Алексіс де Токвіль (1805 - 1859) походить із знатного французького аристократичного роду. Його батьки під час якобінського терору були ув’язнені. У 1831 р. як службовець судової установи добровільно подорожує до Америки, щоб вивчити досвід пенітенціарної системи США, де він фактично перебував дев’ять місяців. У 1835 р. виходить І том „Демократії в Америці”, а в 1840 р. – ІІ том книжки. Книжки вважаються класичним джерелом з питань демократії взагалі. У СРСР їх не видавали і принципово замовчували.

З 1837 р. Токвіль бере активну участь у політичному і громадському житті Франції. Обирався членом Французької академії. З політичної арени відходить з 1951 р. У 1856 р. виходить ще одна дуже популярна книжка Токвілля: „Давній режим і революція”.

369 Алексіс де Токвіль. Про демократію в Америці. – К.: Всесвіт, 1999. – С. 23.

370 Там само. – С. 23, 25.

371 Там само. – С. 26.

372 Там само. – С. 29.

373 Там само. – С. 30.

374 Там само. – С. 50.

375 Там само. – С. 406.

376 Там само. – С. 407.

377 Там само. – С. 409.

378 Там само. – С. 413.

379 Там само. – С. 40.

380 Там само. – С. 37.

381 Там само. – С. 41.

382 Там само. – С. 45.

383 Там само. – С. 48.

384 Там само.

385 Там само. – С. 64.

386 Див.: Волзер Майкл. Безпека і добробут // Сучасна політична філософія. – К.: Основи, 1998. – С. 486 – 524.

387 Токвіль А. Про демократію ... – С. 196 – 197.

388 Детальніший розгляд дискусії з приводу значення соціального капіталу буде подано у пізніших розділах цієї праці.

389 Там само. – С. 196.

390 Там само. – С. 197.

391 Там само. Далі Токвіль висловлює міркування про надмірність американ-ського патріотизму. Він пише, що в своїй національній гордості вони доходять до крайнощів марнославства. „Нема нічого неприємнішого в повсякденному житті, як цей нестерпний американський патріотизм. Чужоземець ладен похвалити багато що в Америці, та він хотів би, аби йому дозволили також щось покритикувати, а йому в цьому категорично відмовляють”.

392 Ширше про це: Патнем Р. Творення демократії. Традиції громадської активності в сучасній Італії. – К.: Основи, 2001. – С. 199-227.

393 Там само. – С. 169.

394 Там само. – С. 187.

395 Там само. – С. 187.

396 Там само. – С. 195.

397 Там само. – С. 209.

398 Колодій А. На шляху до громадянського суспільства. – Львів: Червона калина, 2002. – С. 38.

399 Там само. – С. 565.

400 Там само. – С. 216.

401 Там само. – С. 414.

402 Там само. – С. 415.

403 Там само. – С. 417. „Штучно створювати” нове спілкування означає, зокрема, потребу широкого контексту не просто обміну думками, а обміну новоутвореними знаками, значеннями, словами і мовленням. Отже, йдеться про те, що демократичний соціальний прогрес має успіх в єдиному семіотичному процесі продукування належного розуміння між людьми.

404 Арон Реймон. Этапы развития социологической мысли. – М.: Прогресс, 1993. – С. 236.

405 Там само. – С. 86.

406 Токвіль де А. Про демократію ... – С. 233.

407 Там само. – С. 237.

408 Там само.

409 Там само. – С. 249.

410 Див: Hall J. A. In Search of Civil Society // Civil Society: Theory, History, Comparison. Ed. By J. A. Hall. Polity Press. Cambridge, UK, 1996. – P. 9. Очевидний доказ спостереження Токвіля (і Голла) знаходимо в контексті російського соціального розвитку XIX-XX століття, про що йтиметься пізніше.

411 Там само. – С. 345.

412 Там само. – С. 349.

413 Там само. – С. 238.

414 Токвіль де А. Давній режим і революція. – К.: Всесвіт, 2001.

415 Арон Раймон. Этапы развития социологической мысли. – С.245.

416 Токвіль де А. Про демократію ... – С. 374.

417 Там само. – С. 385.

418 Lively J. The Social and Political Thought of Alex de Tocqueville. – Oxford: Oxford University Press, 1965. – Р. 13-14.

419 Фріден М. Родина лібералізмів: морфологічний аналіз // Лібералізм. Антологія. – К.: Смолоскип, 2002. – С. 98.

420 Там само.

421 Whittington K. E. Revisiting Tocqueville’s America. Society, Politics, and Association in the Nineteenth Century – in American Behavioral Scientist,Vol. 42. № 1, September 1998. Sage Publications. Inc. – P. 23.

422 Croly H. The Promise of American Life – New York: Macmillan, 1909. – P. 186 – 190, 207 – 208.

423 Croly H. Progressive Democracy. – New York: Macmillan, 1915. – P.197 – 198.

424 Roosevelt Theodore. The New Nationalism, in Basic Readings in U. S. Democracy. Ed. by Melvin I. Urofsky. United States Information Agency. Washington, D. C. 1994. P. 190 – 199.

425 Ibid., P. 189.

426 The National Experience. A History of the United States. Fifth Edition. Harcont Brace Jovanovich, Inc. N.Y. / Chicago / San Francisco / Atlanta / London / Sydney / Toronto, 1981. – P. 123.

427 Ibid. - Р. 130.

428 Ibid.

429 Cohen Jean L. and Arato A. Civil Society and Political Theory. – P. 78.

430 Ibid.

431 Кін Джон. Громадянське суспільство. Старі образи, нове бачення. Пер. з анг. – К. І. С., 2000. – С. 172.

432 Rawls J. Justice as Fairness: Political not Metaphysical // Philosophy and Public Affairs. – 1985. – № 14. – P. 241.

433 Колодій А. На шляху до громадянського суспільства. – С. 39.

434 Schwartz E. A. Tocqueville’s Democratic Prescription: “Self-Interest: Rightly Understood” // Building a Community of Citizens. Civil Society in the 21st Century. Ed. By Don E. Eberly. University Press of America, 1994. – P. 83.

435 Дворкін Р. Свобода, рівність, спільнота // Сучасна політична філософія. – С. 319.

436 Rosmini Antonio. The Philosophy of Politics. Volume 2. Society and its Purpose. Rosmini House. Durham. 1994. – P. 17.

437 Ibid., P. 34.

438 Ibid.- P. 35.

439 Ibid.- P. 126.

440 Ibid.- P. 131.

441 Ibid.- P. 136.

442 Ibid.

443 Ibid.- P. 229.

444 Ibid.- P. 230.

445 Ibid.- P. 402.

446 Ibid.- P. 404.

447 Ibid.- P. 405.

448 Ibid.- P. 404.

449 Rosmini A. The Philosophy of Right. Volume 6. Rights in Civil Society. Rosmini House. Durham. 1996. – P. 12.

450 Ibid.- P. 13.

451 Ibid.- P. 19.

452 Ibid.- P. 21

453 Ibid.- P. 22.

454 Ibid.- P. 25.

455 Ibid.- P. 33.

456 Ibid.- P. 39.

457 Ibid.- P. 143.

458 Ibid.- P. 213.

459 Ibid.

460 Ibid- P. 49.

461 Ibid.- P. 61.

462 Ibid.- P. 61-62.

463 Ibid.- P. 442.

464 Ibid.- P. 197.

465 Ibid. Р.- 147.

466 Ibid. P.- 149.

467 Ibid.- P. 214.

468 Ibid.- P. 215.

469 Очевидно, що Росміні мав рацію щодо порушеної проблеми. Пригадаймо, що комуністи, коли прийшли до влади в СРСР, продумано і наполегливо намагалися запровадити т. зв. соціальне виховання дітей наперекір традиційному родинному. Сергій Єфремов у „Щоденнику” занотовує, що „нові вихователі” в школах-інтернатах допильновували повноправну рівність між дітьми зокрема тим, що ліжка дівчаток і хлопчиків у спальні йшли послідовно одне за другим. Батьки ж не мали права ставити під сумнів новітні методи творення „справедливого” суспільства.

470 У документі, поданому Т. Пейном, відповідно до українського видання тут наведено слова: “мета всіх політичних об’єднань”.

471 Росміні має на увазі “домашнє” (родинне) суспільство.

472 Зауважимо з цього приводу, що властиво соціалістичний рух, радикальне крило якого переросло пізніше в комуністичний, піддавав сумніву й не визнавав “набутих прав”. Більшовицька революція 1917 р. відбувалася, практично допильновуючи експропріацію набутих прав.

473 Ibid.- З. 215-219.

474 Берк Е. Релігія і громадянське суспільство // Консерватизм. – С.147.

475 Rosmini A. The Philosophy of Right. Volum 6. – P. 405.

476 Ibid.- P. 200.

477 Ibid.- P. 424.

478 Ibid.- P. 443.

479 Ibid.- P. 436.

480 Ibid.- P. 444.

481 Ibid.- P. 234.

482 Ibid.- P. 442.

483 Gellner E. Condition of Liberty. – P. 102.

484 Russell Bertrand. Freedom versus Organization. 1814 – 1914. – London, 1948. – P. 8.

485 Шпорлюк Р. Комунізм і націоналізм. Карл Маркс проти Фрідріха Ліста / Пер. з англ. – К.: Основи, 1998. – С. 36. Уперше книжка вийшла 1988 р. у видав-ництві Оксфордського університету США.

486 Gershenkron A. Economic Backwardness in Historical Perspective // Economical Backwardness in Historical Perspective. – Cambridge, MA, 1966. – P. 25. Цитата подана за книгою Р. Шпорлюка. – С. 38.

487 Gellner E. Condition of Liberty. – P. 105.

488 Ibid.- P. 106 – 107.

489 Павленко Ю. Історія світової цивілізації. Соціокультурний розвиток людства. – К.: Либідь, 1996. – С. 327 – 333.

490 Gellner E. Nations and Nationalism. Cornell University Press. Ithaca, New York, 1983. – P. 63-64.

491 Шпорлюк Р. Комунізм і націоналізм. – С. 39.

492 Там само. – С. 41.

493 Seligman A. B. The Idea of Civil Society. – P. 102.

494 Енгельс Ф. До історії Союзу комуністів // К. Маркс і Ф. Енгельс. Твори. Т. 21. – К.: Держ. вид-во політ. літ-ри України, 1964. – С. 211.

495 Марксову оцінку філософії Геґеля подано в книжці: Андрущенко В. Історія соціальної філософії. (Західноєвропейський контекст). – К.: Тандем, 2000. – С. 300 – 306.

496 Валіцький А. Марксизм і стрибок у царство свободи. Історія комуністичної утопії / Пер. з польської. – К.: Всесвіт, 1999. – С. 18.

497 Энгельс Ф. Анти-Дюринг. – М.: Изд-во полит. лит-ры. 1967. – С. 112.

498 Там само. – С. 185.

499 Андрущенко В. Історія соціальної філософії. Західноєвропейський контекст. К.: Тандем, 2000. – С. 313.

500 Гердер Й. Ґ. Про вплив поетичного мистецтва на звичаї народів // Мислителі німецького романтизму. Антологія. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 70.

501 Відомий у ХХ столітті дослідник концептів свободи Ісая Берлін вважав, що Гердер мав також значний вплив на соціологічні міркування Маркса – див.: Berlin Isaiah. Vico and Herder. Two Studies in the History of Ideal. – New York: Viking, 1976. – P. 204.

502 Шпорлюк Р. Комунізм і націоналізм. – С. 158.

503 К. Маркс і Ф. Енгельс. Німецька ідеологія // Твори. – Т. 3. К.:Держ. вид-во політ. л-ри УРСР, 1989.- С. 33. У праці Маркса громадянське суспільство фак-тично ототожнюється з буржуазним, що проілюстровано на прикладі такої сен-тенції: „Буржуазне суспільство (bürgerliche Gesellschaft) як таке розвивається тільки разом з буржуазією”.

504 Енгельс Ф. Свято націй у Лондоні // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 2. – К., 1958. – С. 565.

505 Шпорлюк Р. Комунізм і націоналізм. – С. 122.

506 Маркс К. Листи з „Deutsch – Französische Jahrbücher” // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 1. - К., 1958. – С. 347.

507 Див.: Валіцький А. Марксизм і стрибок у царство свободи. – С. 30-31.

508 Маркс К. До єврейського питання // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 1. – С. 371 – 372.

509 Див.: Валіцький А. Марксизм і стрибок у царство свободи. – С. 32.

510 Lowi Michael. Marx and Engels: Cosmopolites // Critique. – 1981. – № 14. – Р. 11.

511 Pelczynski Z. A. Nation, Civil Society, State: Hegelian Sources of the Markxian Non- theory of Nationality // The State and Civil Society: Studies in Hegel’s Politikal Philosophy (ed. Z. A Pelczynski). – Cambridge: Cambridge University Press, 1984. – P. 277.

512 Берлін І. Чотири есе про свободу / Перекл з англ. – К.: Основи, 1994. – С. 66.

513 Див.: Валіцький А. Марксизм і стрибок у царство свободи. – С. 36-38.

514 Вебер Макс. Протестантська етика і дух капіталізму / Перекл. з німецької О. Погорілого. – К.: Основи, 1994. – С. 69.

515 Сміт Е. Д. Націоналізм та історики // Націоналізм. Антологія. Упорядники О. Проценко, В. Лісовий. – К.: Смолоскип, 2000. – С. 284.

516 Лісовий В., Проценко О. Націоналізм, нація та національна держава // Націоналізм. Антологія. – С. 15.

517 Ґрін Т. Г. Про різні значення слова свободи у зв’язку з волею та моральним поступом людства // Лібералізм. Антологія. – С. 453.

518 Мілл Дж. Ст. Про свободу. – К.: Основи, 2001. – С. 67.

519 Там само. – С. 71.

520 У сучасній антропології ведеться дискусія з приводу адекватних засобів аналізу та опису соціальності. Вона, зокрема, зосереджена на дихотомії “