Кредитно-модульний курс рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів «Центр учбової літератури»

Вид материала

Документы

Содержание Растоу Д. «Переходи до демократії: спроба динамічної моделі» А. Пшеворський Самуель Хантінгтон Е. Гідденс 7.2. Політичні конфлікти і кризи Тоффлер Е., Тоффлер X. «Війна та антивійна»

Подобный материал:

• С. Б. Чехович елементарний курс міграційного права україни конспект, 2992.83kb.
• В. В. Бедь юридична психологія, 30871.16kb.
• Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний інститут ім., 1802.26kb.
• Ацій. Екстрена медична допомога рекомендовано Міністерством освіти І науки України, 3604.63kb.
• Конкурентне, 6830.17kb.
• Р. С. Балакірєва конституційне право україни, 5831.21kb.
• Г. О. Фролова фінансовий аналіз навчально-методичний посібник, 5022.82kb.
• В. О. Штангеєв, доктор технічних наук, професор, директор Укрндіцп, 100.26kb.
• М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
• Навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних, 3345.03kb.

^И
таку зміну (або набуття) якостей і ха­рактеристик політичної системи, що дозволяє їй адаптуватися до нових умов соціально-політичного життя. Режим розвитку політичного процесу супроводжується істотною зміною структури і характеру політичних від­носин, механізмів функціонування елементів політичної системи, а також характеру її взаємодії із зовнішнім се­редовищем.

Намагання вчених виявити джерела, характер і спрямо­ваність політичних змін у суспільствах, що змінюють мо­делі економічного та політичного розвитку, призвело до формування теорії політичної модернізації.

Під політичною модернізацією (фр. modernisation, від moderne — сучасний) розуміють процес, пов'язаний із фор­муванням або відновленням інститутів політичної системи, а також характеру політичних відносин. Основний внесок у розвиток теорії політичної модернізації зробили такі вче­ні, як Г. Алмонд, Д. Пауелл, Л. Пай, Є. Хантіштон та ін.

На відміну від поняття «політичний розвиток», термін «політична модернізація» вживається стосовно до країн, що здійснюють перехід від традиційного (доіндустріально-го, аграрного) до індустріального суспільства. У більшості розвинених сучасних країн політична модернізація відбу­валася в період з кінця XVII до початку XX ст., протягом якого виникали нові політичні інститути, з'являлися різ­номанітні форми політичної участі громадян у політич­ному житті, формувався новий тип політичної культури.

Виділяють два основних типи модернізації:

• первинну (оригінальну) або органічну модернізацію;
  

• вторинну (віддзеркалену) або неорганічну модерні­зацію.
  

Первинна модернізація реалізовувалася в США, а також країнах Західної Європи шляхом еволюційного розвитку всіх сфер громадського життя, що призвело до формування громадянського суспільства та виникнення нового типу по­літичної системи. Так, наприклад, у Великобританії процес

модернізації політичної системи, по суті, бере свій початок ще в середині XVII ст., коли були істотно розширені повно­важення парламенту та уряду, і, тим самим, закладені ос­нови політичної системи нового типу. В середині XVIII ст. в Англії формуються перші прообрази політичних пар­тій — торі та віги, а політичні реформи призводять до оста­точної ліквідації абсолютизму й встановлення конститу­ційної монархії. Інституціональні зміни англійської полі­тичної системи закінчуються лише в середині XIX ст. з утворенням перших політичних партій — ліберальної та консервативної, а остаточне становлення громадянського суспільства пов'язується з прийняттям закону про місцеве самоврядування в кінці XIX ст.

Вторинна модернізація (Росія, Бразилія, Туреччина та ін.) здійснювалася шляхом запозичення досвіду розви­нених країн, що вже пройшли цей етап. Даний тип модер­нізації, заснований не на внутрішньому розвитку, а на впливі зовнішніх факторів, відрізнявся набагато більшою інтенсивністю, але, при цьому, й істотною нерівномірністю змін, що відбувалися в суспільстві.

Спочатку в політичній практиці (та й у політичній на­уці також) політична модернізація сприймалася винятково як вестернізація (англ. western, від west — захід), тобто без­умовна орієнтація на американський або західноєвропей­ський спосіб життя, західні моделі політичної поведінки, духовні та політичні цінності. Однак спроби прямого за­позичення західних політичних стандартів, заміна ціннос­тей традиційного суспільства цінностями західної цивілі­зації на практиці далеко не завжди виявлялися ефектив­ними, що призвело до переосмислення теорії політичної модернізації в 70-90 роки XX ст., з урахуванням своєрід­ності історичних і національних умов реформування тра­диційних політичних систем.

Ч«Щоб прийти до демократії, потрібне не копіювання конститу­ційних законів або парламентської практики будь-якої вже існую­чої демократії, а здатність чесно поглянути на свої специфічні конф­лікти та уміння винайти або запозичити ефективні механізми їх ви­рішення».

Содержание