Предмет соціологічної науки

Вид материалаДокументы

Содержание


Перший - демографічний - зокрема моделі народжуваності, смертності, міграції та пов’язану з цим діяльність людей. Другий
Метод в соціології.
Функції (від лат. functio — виконання, здійснення) соціологічної науки зовні такі самі, які в інших суспільних наук: пізнавальна
Пізнавальна функція
Практична функція
Структура і функції соціології
Структура соціології
Прикладна соціологія
Функції соціології
Функції соціології
Теоретична функція
Описова функція
Прогностична функція
Тема 2. ОСНОВНІ ПЕРЕДУМОВИ ПЕРЕТВОРЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ У САМОСТІЙНУ ГАЛУЗЬ ЗНАННЯ.
Основні передумови перетворення соціології у самостійну галузь знання.
Позитивізм у соціології та його основні школи.
Соціологічні вчення Вебера
Соціальні відносини: сутність і структура
Соціальна структура
Соціальні інститути. Соціальні інтереси й потреби
...
Полное содержание
Подобный материал:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


Тема 1: СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА
  1. Предмет соціологічної науки.
  2. Структура і функції соціології.

Предмет соціологічної науки.


Звернемося до визначення Смелзера: соціологія - це наукове дослідження суспільства та соціальних відносин. Воно спирається на дані або факти з реального світу і прагне слідувати за ними, використовуючи наукове обґрунтування. Смелзер виділяє дві предметні "зони": мікросоціологічну та макросоціологічну. Дослідники, які працюють в галузі мікросоціології, вважають, що явища можуть бути зрозумілими лише з позиції того змісту, який люди вкладають у взаємостосунки з іншими людьми. Предметом їх уваги є індивіди, мотиви та акти поведінки і той зміст, який люди вкладають у взаємодію, тобто все те, що, в свою чергу, утворює і змінює суспільство.

Макросоціологія - фокусує увагу на типових зразках поведінки, які є ключем до розуміння суспільства в цілому. Ці зразки можна назвати структурами, що включають сім’ю, освіту, релігію, політичний та економічний устрій.

Соціологи використовують п’ять основних підходів або "кутів зору" для спостереження та пояснення різних груп фактів.

^ Перший - демографічний - зокрема моделі народжуваності, смертності, міграції та пов’язану з цим діяльність людей.

Другий - психологічний, який пояснює поведінку кожної людини в рамках її особистості, тобто за допомогою мотивів, звичок, соціальних установок та уявлень людини про саму себе.

Цей підхід, як правило, використовують у психології, але і в соціології він мав широке використання.

Соціальні психологи досліджують широке коло питань, включаючи й такі, як формування соціальних установок, взаємодію суспільства та особистості в процесі соціалізації, або виникнення та поширення настроїв у випадках паніки та масових безпорядків.

Третій - "спільнісний" - ракурс з'являється, коли ми вивчаємо двох або більше людей, які становлять групу або організацію. Соціологи, вивчаючи первинні групи, такі як, наприклад, сім’я, розглядають їх як сукупності індивідів. Крім того, спільнісний підхід є основним у вивченні колективної поведінки, наприклад, дій натовпу або реакції аудиторії.

Четвертий - "відносницький" - з'являється, коли суспільне життя змальовується не через конкретних людей, а через специфікацію їх взаємовідносин, зумовлених їх роллю. Роллю називають поведінку, якої чекають від людини, коли вона займає певну позицію в групі. В нашому суспільстві існують сотні ролей - політик, виборець, господар, службовець, ділова людина, споживач, ув'язнений тощо. Поведінка людей до деякої міри структурована цими ролями.

П’ятий - "культурологічний" - застосовується при аналізі поведінка і використовує у мові опису культурологічні терміни, наприклад, громадські правила (установлені або ті, що маються на увазі) та суспільні цінності (ті, що випливають з релігійних, політичних і соціальних інтересів). Під цим кутом зору правила поведінки або норми розглядаються як регулятори вчинків окремих людей і діяльності груп. Прикладом може служити карний кодекс, який визначає такі дії, як вбивство, зґвалтування або пограбування людини як неприйнятні та карні.

Існування п’яти підходів визначає широту області досліджень у соціології.

Домінуючою теорією на мікросоціологічному рівні е символічний. Інтеракціонізм (від слова "Інтеракція". тобто щоденна взаємодія людей). Прибічники цієї теорії вважають, що люди надають певних значень (символів) об’єктам взаємодії.

Минулий досвід і розуміння того, про що говорять символи, роблять взаємодію точною. На макросоціологічному рівні існують дві основні теорії; функціоналізм і теорія конфлікту. Функціоналісти вбачають в суспільстві систему взаємозалежних частин, кожна з яких робить свій внесок у функціонування цілого. Наслідком належного функціонування різних частин є стабільне сильно-інтегроване суспільство. Теорія конфлікту ґрунтується на ідеї Маркса про те, що люди розділені на класи відповідно до їх становища в економічній системі і що конфлікт між цими класами е неминучим.

Соціологія як наука має досить складну структуру, загальний вигляд якої можна подати за такою схемою:

Соціологія поділяється на соціологічне знання, соціологічне дослідження і методи. В свою чергу кожне складається з таких компонентів:

соціологічне знання з методологічного знання і знань про предмети;

соціологічне дослідження з теоретичного, емпіричного, методологічного та неметодологічного досліджень;

методи з загальнонаукових та приватно-наукових методів.




















































































































































Кожна наука поділяється на два великих так би мовити розділи: суто наукові знання і засоби їх здобуття. Тому зрозуміло, що соціологічні дослідження та їх методи належать до однієї групи. Але, на нашу думку, їх не можна ототожнювати, бо методи можуть мати і дещо самостійне існування щодо соціологічних досліджень.

Під методологічним знанням розуміється: вчення про предмет соціології; знання про методи, їх розробку і використання; вчення про соціологічні знання, його форми, типи і рівні; знання про процес соціологічного дослідження, його структуру і функції.

Знання про предмет включає спеціально побудовані класифікації або типології, моделі, гіпотези і теорії, статистичні дані .

Соціологічні дослідження за рівнем орієнтації поділяються на теоретичні (фундаментальні) та емпіричні (прикладні). Якщо в теоретичному дослідженні соціолог переважно оперує науковими поняттями і категоріями, які відображають суттєві властивості соціальних явищ, то в емпіричному дослідженні першим планом виступають конкретні події і факти. Але слід зауважити, що такий поділ є досить умовним, бо теорія базується на фактах, узагальнюючи їх, а емпіричні дослідження, встановлюючи зв’язки між фактами, потребують теоретичного осмислення.

За характером одержання нового знання соціологічні дослідження поділяються також на методологічні (тобто такі, які дають знання про методи досліджень) і неметодологічні (ті, що дають нові знання про предмет). Але на практиці вони дуже часто збігаються, бо в більшості комплексних досліджень присутні як теоретичні, так і практичні аспекти.

Говорячи про тісні зв’язки соціології з іншими науками, можна підкреслити, що в соціології використовуються як загальнонаукові методи досліджень (математичні, статистичні тощо), так і приватно-наукові, суто соціологічні (анкетування, інтерв’ю, спостереження, соціограма та ін.)

^ Метод в соціології. Соціологія, як й інші науки, має свою методику, тобто систему методів, за допомогою яких пі знається об’єкт досліджень, отже, це засіб побудови й обґрунтування соціологічних знань, сукупність прийомів, операцій і процедур (послідовних дій).

Соціологія має певні функції в суспільстві, які вона досліджує. ^ Функції (від лат. functio — виконання, здійснення) соціологічної науки зовні такі самі, які в інших суспільних наук: пізнавальна та практична. Але зміст цих функцій у кожної науки свій.

^ Пізнавальна функція соціології тісно пов’язана з філософією як загальнотеоретичною основою пізнання суспільства. Узагальнюючи соціальні явища: і процеси, теоретична соціологія дає більш чітке уявлення про суспільство, закономірності його розвитку, рушійні сили і тенденції, розкриває роль людини в суспільному житті.

^ Практична функція немовби випливає з пізнавальної. Отримані соціологами факти соціальної дійсності, виявлені закономірності і тенденції дають можливість висвітлити "вузькі місця", соціальні проблеми, і накреслити шляхи до їх подолання. Мабуть, жодна з існуючих наук не має можливості зробити такий науковий соціальний прогноз, виходячи з фактів сьогодення, як соціологія. Це особливо важливо зараз, в перебудовчий період, коли руйнується стара адміністративне—командна система і будується нова, демократична країна.


^ Структура і функції соціології