Рекомендації онмцппіср щодо організації діяльності працівників психологічної служби у 2009/2010 н р
| Вид материала | Документы |
- Методичні рекомендації щодо організації І змісту діяльності працівників психологічної, 176.96kb.
- Методичні рекомендації щодо організації І змісту діяльності працівників психологічної, 221.44kb.
- Методичні рекомендації щодо о рганізації та проведення працівниками психологічної служби, 152.63kb.
- Методичні рекомендації щодо організації діяльності психологічної служби міста, 374.46kb.
- Збірник нормативно – правових документів, які визначають та регулюють напрямки діяльності, 10243.96kb.
- Нормативно-правове забезпечення діяльності працівників психологічної служби, 36.25kb.
- Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного, 3382.62kb.
- Про діяльність психологічної служби у знз, 193.98kb.
- Методичні рекомендації щодо проведення та оформлення корекційно-відновлювальної, 105.23kb.
- Рекомендації щодо здійснення соціально-психологічного супроводу дітей та учнівської, 333.55kb.
^ У психодіагностичній роботі:
- Систематизувати наявні психодіагностичні методики за системою психолого-педагогічного супроводження, проблематикою, віком. Методики повинні бути забезпечені ключами для кількісної та якісної обробки, стимульним матеріалом;
- Скласти перелік наявного діагностичного інструментарію і надати психодіагностичні методики, що використовуються в роботі до розгляду експертної комісії обласного науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи ОІППО. Експертиза здійснюється в установленому порядку та згідно Типового положення. Форми документів на проходження експертизи діагностичного та соціологічного інструментарію у додатку 3 (Психодіагностичний інструментарій практичного психолога освіти: методичні рекомендації. – Чернівці, 2003. – с.36);
- Фіксувати у протоколах та заносити у індивідуальні картки психодіагностування дитини результати всіх проведених психодіагностичних досліджень;
- Узагальнювати отримані під час психодіагностичних досліджень відомості у формі аналітичних довідок, що містять кількісний, якісний аналіз із застосуванням діаграм та графіків. За результатами надавати конкретні, доцільні, науково обгрунтовані рекомендації;
- Моніторингові дослідження, що проводяться згідно плану обласного науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи подавати із супровідним листом у формі аналітичних довідок (кількісний та якісний аналіз, діаграми, рекомендації) на паперовому та електронному носіях.
^ У корекційно-відновлювальній та розвивальній роботі:
- Систематизувати за віком, проблематикою, цільовою групою та скласти перелік наявних корекційно-розвиваючих програм;
- Фіксувати хід індивідуальної чи групової форм роботи у журналі корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи. Вести плани-конспекти кожного заняття;
- Удосконалювати прийоми та урізноманітнювати форми корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи, систематично використовувати їх у практичній діяльності, поглиблювати знання з психогігієни, психотерапії.
^ У консультативній діяльності:
- Систематично проводити групові та індивідуальні консультації за результатами проведених досліджень;
- Регулярно консультувати батьків та педагогів з проблем навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами;
- Розробляти конкретизовані стратегії психологічної допомоги учням з проблемами у навчанні, поведінці, психологічному самопочутті, передбачаючи співпрацю з фахівцями суміжних галузей;
- Дотримуватись принципу конфіденційності, нерозголошення отриманих у ході консультування відомостей.
У просвітницькій діяльності:
- Використовувати інтерактивні форми роботи з учнями, педагогами, батьками;
- Проводити системну просвіту батьків та педагогів про аспекти суїцідальної поведінки.
І.М. Куцак,
методист-психолог НМЦППіСР
Рекомендації
ОНМЦППіСР щодо психологічної профілактики і корекції суїцидальної поведінки
в учнів закладів інтернатного типу
Психологічним службам проводити систематичну роботу з профілактики суїциду в навчальних закладах. Системна робота повинна включати компоненти: психологічну просвіту з профілактики суїциду; створення і підтримання позитивного психологічного клімату в навчальному закладі і сім’ї; психологічну та педагогічну діагностику суїцідальних тенденцій; психологічне консультування учнів, батьків (опікунів), педагогічних працівників; психолого-педагогічну корекцію суїцидальних тенденцій; систематичний контроль і врахування динаміки змін в особистості та поведінці учнів.
- ^ Психологічна просвіта з профілактики суїциду
З педагогами – проводити семінари: «Як попередити суїцид», «Фактори, що впливають на суїцідальну поведінку підлітка», «Як підняти соціальний статус учня в групі», «Дитина з неблагополучної сім’ї», «Конфлікти між учителями і підлітками».
З батьками – приймати участь у батьківських зборах, організовувати бесіди: «У сім’ї – підліток», «Депресивні стани у підлітків», «Як допомогти дитині?».
З учнями – цикл бесід «Про цінність й сенс життя», «Спілкування з дорослими», «Спілкування з однолітками», «Спілкування з однолітками протилежної статі», «Стрес».
- Працювати над створенням позитивного психологічного клімату в навчальному закладі та сім’ї. Брати участь в планових заходах культурної, громадської, виховної роботи, підтримувати директора і навчальний колектив. Вивчати психологічний клімат в учнівських колективах, розподіл ролей, виявляти учнів, що мають статус лідерів або відторгнутих.
- ^ Психодіагностика суїцидальних тенденцій
Спрямовувати психодіагностичну роботу на виявлення індивідуальних особливостей, які є можливою причиною емоційних порушень, дезадаптації, інших негативних проявів, а також знаходження «особистісних ресурсів», компенсаторних механізмів реабілітації. Виявляти на основі спостережень та експертного опитування педагогів учнів «групи ризику», схильних до аутоагресії. Всі діагностичні показники заносити до діагностичної карти.
У процесі спостереження звертати увагу педагога на фактори ризику суїцидальності учнів: спадковість, вербальна і фізична агресія, висока конфліктність спілкування, ізоляція або неприйняття однолітками, різкі зміни в поведінці, імпульсивність, неадекватність реакцій, низький або високий IQ, неадекватна самооцінка, несприятливе сімейне оточення, психотравматичні події (смерть близької людини, міжособистісний конфлікт, поганий вчинок, погані стосунки у сім’ї), асоціальний спосіб життя, алкоголізм і наркоманія; ознаки емоційних порушень: втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищення сонливості впродовж останніх декількох днів, часті скарги на соматичні хвороби (головний біль, біль у животі, постійна млявість), незвичне неохайне ставлення до своєї зовнішності, постійне почуття самотності, непотрібності, провини або суму, нудьга під час перебування у звичайному оточенні або виконання роботи, яка раніше подобалась, втеча від контактів, ізоляція, занурення у роздуми про смерть.
^ Діагностичний інструментарій для учнів з особливими потребами:
проективні методи: «Уявна тварина», «Людина» і «Людина під дощем», «Кінетичний малюнок сім’ї», колірний тест Люшера;
стандартизовані методи: моторна проба Шварцландера, дитячий опитувальник неврозів, методика Дембо, методика визначення схильності до суїцидальної поведінки (М.Горської), карта спостереження Скотта, соціометрія.
^ Алгоритм роботи:
1. Виявлення дітей «групи ризику» за результатами бесід з педагогічними працівниками, спостережень, соціометричних досліджень, аналізу анкет учнів;
На цьому етапі проводяться бесіди і консультації з батьками (опікунами), діти яких мають труднощі в поведінці та ознаки емоційних розладів.
2. Визначення можливих причин труднощів дітей групи суїцидального ризику: а) індивідуальне обстеження учня під час бесіди, тестування, інтерв’ю;
б) функціональний аналіз проблем дитини, виявлення головних причин, що зумовлюють її труднощі;
в) визначення типу групи суїцидального ризику та рівня небезпеки.
3. Визначення можливих шляхів подолання труднощів:
а) переадресування до спеціалістів – дитячого психоневролога, психотерапевта, у соціальні служби для молоді;
б) індивідуальне консультування дитини, в ході якого обговорюються ситуації, в яких проявляється особистість, акцентується увага на позитивних рисах характеру, надаються рекомендації з вирішення ситуації, модель поведінки в конфліктній ситуації. Наприкінці консультації варто нагадати, що у випадку виникнення труднощів дитина може завжди звернутись по допомогу;
в) індивідуальна чи групова психолого-педагогічна корекція: заняття, спрямовані на розвиток соціальних навичок з використанням різних форм роботи (ігор, етюдів, вправ, пантоміми, обговорення художніх фільмів, окремих випадків); у груповій роботі здійснюється актуалізація життєвого досвіду дитини, комунікативних навичок, навичок взаємодії.
г) робота психолога з сім’єю: індивідуальне консультування, надання рекомендацій з налагодження батьківсько-дитячих стосунків, зміни стилю виховання;
д) надання рекомендацій вчителям про вибір індивідуального педагогічного стилю спілкування з конкретною дитиною;
є) зниження вимог до виконання навчальної програми;
е) тимчасовий перехід на індивідуальну форму навчання;
ж) переведення до іншого вчителя;
з) створення «ситуацій успіху», заохочення до позашкільної діяльності.
4. Систематичний контроль і врахування динаміки змін в особистості та поведінці учнів: неперервний моніторинг ознак, тенденцій, ризиків суїцидальної поведінки учнів на всіх етапах роботи психолога.
І.М. Куцак,
методист-психолог НМЦППіСР