Geum.ru

Українська Зернова Асоціація

Вид материалаДокументы

Содержание


Аванс на зерно
Олександр ЯРОСЛАВСЬКИЙ, заступник генерального директора Української аграрної конфедерації
Олексій ВАДАТУРСЬКИЙ, генеральний директор ТОВ СП «Нібулон»
Подобный материал:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   18
^

Аванс на зерно



Держава вперше пропонує трейдерам заплатити аграріям половину вартості майбутнього врожаю ще до початку посівної.


Наближення посівної кампанії змушує аграріїв активніше шукати фінанси для старту польових робіт. Тим часом держава обіцяє допомогти їм у цьому.

 

Як заявив під час робочої поїздки до фермерських господарств Одеської області міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк, торговців зерном хочуть залучити до процесу його вирощування. Як відзначає міністр, робоча група із зернотрейдерів, представників ЄБРР, Світового банку працює нині над відповідними пропозиціями до законопроекту про форвардні закупівлі зернових. Цим документом передбачатиметься, що зернотрейдери повинні будуть сплатити аграріям 50% суми фінансування до початку посівної, 30% — у процесі вирощування і 20% — після отримання зернових, розповідає Присяжнюк. «Цей принцип працює в багатьох інших країнах, у тому числі в Бразилії, яка є одним із найбільших експортерів зерна», — розповідає він. За словами Присяжнюка, держава готова на рівні закону гарантувати, що «зерно, яке вирощене спільними силами зернотрейдерів і сільгоспвиробників, матиме вільний рух у торгівлі». Тобто, інакше кажучи, робота за форвардними контрактами гарантуватиме трейдерам вільний експорт зернових. Оцінити ефективність такої пропозиції для ринку та його учасників «День» попросив експертів галузі.

КОМЕНТАРI

Володимир ЛАПА, генеральний директор асоціації «Українського клубу аграрного бізнесу»:

— На перший погляд, це — хороша пропозиція, бо аграрій отримує гарантії фінансової стабільності для проведення посівних робіт. До того ж, чим більше інвестицій — тим більша продуктивність АПК. Але є й проблемні моменти. Форвардні контракти несуть ризики як для зернотрейдерів, так і для сільгоспвиробників. Може виникнути ситуація, коли трейдери вносять передплату за майбутній врожай, але через збільшення цін на зерно аграрії можуть повернути завдатки, а зерно продати за вигіднішою ціною. В такому разі торговці зерном будуть змушені купувати його за високими цінами, щоб виконати свої міжнародні зобов’язання.

Для ефективної роботи за форвардними контрактами на зерновому ринку потрібно вирішити два моменти, що пов’язані державним оператором з експорту зернових. Перший — державна частка в ньому має бути 50% і більше. І другий — оператор повинен купувати зерно тільки в товаровиробника. Крім того, важливо на державному рівні створити сприятливі умови для інвестицій у майбутній урожай: нормальну роботу агрострахування та судової системи, укладання й виконання контрактів.

Якби це зробили, то трейдери із задоволенням фінансували б у майбутній урожай, резервуючи для себе, таким чином, обсяги майбутніх поставок. Поки що ж цього ще немає. Без озвучених змін навряд чи така ініціатива принесе велику користь ринку. Як експерту, мені сумно, що в аграрному питанні вибираємо погані варіанти, а на розумні — заплющуємо очі. Для прикладу, в інших розвинутих аграрних країнах для нормальної роботи АПК створюється біржовий ринок, де укладаються ф’ючерсні контракти. На них фермер може подивитися ціну на зерно майбутнього врожаю. І якщо вона його влаштовує, то укладатиме такий біржовий контракт. Це і є система страхування фінансових ризиків. Крім того, наявність ф’ючерсного контракту спрощує отримання в банку кредиту, який потрібен аграрію для виробничих потреб. Тож сільгоспвиробник може фінансувати свою діяльність самостійно без трейдера чи держави.

^ Олександр ЯРОСЛАВСЬКИЙ, заступник генерального директора Української аграрної конфедерації:

— Зернотрейдери вже не перший рік фінансують аграріїв під посіви зернових. Тільки дев’ять компаній, які погодилися надати конфедерації інформацію, інвестували в урожай 2010 року 2,7 мільярда гривень. Обсяг усіх авансів попереднього фінансування українських сільгосптоваровиробників трейдерами складно оцінити, але я думаю, що вони сягають 10—12 мільярдів гривень. А це близько 20—25% загальних витрат на весь комплекс польових робіт. Тому, на мою думку, уряду не варто додатково узаконювати подібну практику форвардного контрактування майбутнього врожаю, бо кожен учасник аграрного ринку (постачальник нафтопродуктів, мінеральних добрив, посівного матеріалу, виробник, трейдер) бажає вільного, прогнозованого та прозорого бізнес-середовища.

Ще один момент щодо зернових закупівель. Сьогодні держава розпочала форвардні закупівлі. Державна компанія проводить закупівлі, продаючи аграріям дешеві добрива і нафтопродукти, бо вона, за сприяння держави, має таку можливість. Інші ж суб’єкти ринку, навіть якщо й захочуть авансувати вирощування зерна за подібною схемою, то навряд чи матимуть таку можливість. А це, по суті, привілейоване становище одного гравця на ринку. Тому його потрібно виправити. Слід нагадати, що протягом 1991—1999 років в Україні була подібна практика авансування матеріально-технічними ресурсами виробників зерна державними або напівдержавними структурами, але наслідками такої практики було обмеження руху зерна по областях, активізація бартеру й накопичення значної суми простроченої заборгованості сільгосппідприємств перед постачальниками мінеральних добрив, пального і державою, яку після тривалого терміну пролонгації та реструктуризації було списано.

^ Олексій ВАДАТУРСЬКИЙ, генеральний директор ТОВ СП «Нібулон»:

— Пропозиції щодо фінансування 50% від ціни продукції ще перед посівною я розцінюю, як спробу спровокувати компанії, що працюють на ринку: поставити їх сьогодні перед невигідними умовами, аби потім звинуватити в тому, що вони відмовилися фінансувати аграрний сектор України. Така ситуація дозволить уряду розв’язати руки для ручного управління ринком зерна надалі.

Наша компанія за 20 років роботи інвестувала 7,3 мільярда гривень в економіку України, у тому числі безпосередньо в розвиток виробництва сільськогосподарської продукції — 2,29 мільярда гривень. А держава, вимагаючи авансованого фінансування, не дає жодних гарантій, як сільгосптоваровиробник або інвестор зможе розпорядитися цим зерном. І в разі неврожаю, хто платитиме за ризик? Аграрний сектор не завжди розрахується з інвестором. Якщо держава введе квоти і цей інвестор квоту не отримає, хто за це відповідатиме? Це чергові колосальні збитки. Тому необхідно в оперативному режимі на державному рівні ухвалити пакет законодавчих актів, перейнявши, наприклад, досвід цивілізованого порядку фінансування в Бразилії, яка всього за рік залучила 20 мільярдів доларів в аграрний сектор країни.

 Газета "День"