Рекомендації щодо розвитку страхового ринку України > 1 Вдосконалення інноваційної політики страхових компаній 2 Шляхи розвитку страхування в Україні
| Вид материала | Документы |
- Устатті розглядаються питання стосовно ролі іноземного капіталу у розвитку страхового, 224.97kb.
- Назва реферату: Імітаційне моделювання страхової діяльності Розділ, 37.71kb.
- Лекція Тема: Страховий ринок І організація страхової справи в Україні, 141.73kb.
- К. В. Самсонова, студ гр. Фк-08, 77.65kb.
- Закон України " Про внесення змін до Закону України, 1576.39kb.
- Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні, 255.9kb.
- Ладених на нього завдань: вживає заходів щодо створення та розвитку інфраструктури, 57.55kb.
- Закон України "Про внесення змін до Закону України, 1914.92kb.
- Методичні рекомендації щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, 672.42kb.
- Дипломна робота на тему:"Розвиток ринку страхових послуг в Україні", 1269.82kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НУКИ УКРАЇНИ
Донецький Національний Технічний Університет
Кафедра економічної теорії
Курсова робота
на тему: „Напрямки впливу страхового ринку на макроекономічну систему”
Виконав: ст. гр. ЕТ-03
Шустіков О.О.
Перевірив: доц., к.е.н.
Романова С.О.
Донецьк-2007
Зміст
Вступ
1 Теоретичні аспекти формування страхового ринку в Україні
1.1 Поняття страхового ринку, його види та загальна характеристика
1.2 Організаційна структура страхового ринку України
1.3 Інструменти регулювання страхового ринку
2 Методологічні основи впливу макроекономічної системи на страховий ринок.
2.1 Положення страхової компанії на страховому ринку України
2.2 Вплив макроекономічних показників на діяльність Компанії
2.3 Державне регулювання діяльності НАСК «Оранта»
3. Рекомендації щодо розвитку страхового ринку України
3.1 Вдосконалення інноваційної політики страхових компаній
3.2 Шляхи розвитку страхування в Україні
3.3 Досвід зарубіжних країн в страхуванні
Висновки
Список літератури
Вступ
Слово «страхування» увійшло в українську мову давно. Воно має відповідники в інших мовах: «insuranse» — в англійській, «versicherungs» — у німецькій. Західні філологи вважають, що термін має латинське походження. В основі його слова «securus» і «sine cura», які означають «безтурботний». Отже, страхування відбиває ідею застереження, захисту та безпеки.
У фаховій літературі питанням з'ясування поняття страхування також приділено значну увагу. Проте до єдиного розуміння змісту категорії «страхування» дійти не вдалося. Оскільки ігнорувати відоме положення про необхідність відрізняти економічну сутність категорії від її змісту ні в якому разі не можна. Адже сутність постійна, а зміст може змінюватися відповідно до конкретних умов розвитку суспільства. Важливість цього висновку полягає в тому, що він вказує на об'єктивну стабільність сутності страхування. Така позиція дає змогу сформувати поняття про страхування зусиллями багатьох поколінь. Аналіз опублікованих визначень страхування показує, що кожне з них уточнює або доповнює попередні, залишаючи без змін їх основу.
Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі «Про страхування»: «Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)».
У Законі зафіксовані головні елементи, що формують поняття страхування. Це мета страхування — захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Указується на те, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових полісах. Підкреслено джерела грошових коштів, що є ресурсами для страхових виплат. Водночас ретельне вивчення поняття страхування і співставлення різних його тлумачень у наукових працях показують, що офіційне визначення терміна перевантажене правовими аспектами.
Зміст страхування, як і інших категорій, розкривається в його функціях. Радянські економісти, визначаючи функції страхування, виходили насамперед не із сутності самої категорії страхування, а вважали, що функції страхування «...є зовнішніми формами, які дозволяють виявити особливості страхування як ланки фінансової системи. Категорія фінансів виражає свою економічну сутність передусім через розподільну функцію. Ця функція знаходить конкретне, специфічне виявлення у функціях, притаманних страхуванню, — ризиковій, попереджувальній і заощаджувальний» До речі, думка про те, що фінансам притаманна розподільна функція, не є загальновизнаною. Так, велика плеяда відомих учених у галузі фінансів із Санкт-Петербурзького університету економіки та фінансів уже протягом багатьох років переконливо захищають інші тлумачення функцій фінансів, зокрема створення і розподілу, використання грошових доходів і фондів. Деякі науковці одну із функцій фінансів убачають у забезпеченні процесу відтворення.
Теоретичні і практичні намагання розглядати страхування як вторинну категорію щодо фінансів (у їх вузькій інтерпретації) завдають шкоди розбудові господарського механізму, і особливо у зв'язку з поступовим переходом країни до ринкової економіки. За умов, коли державі належало понад 9/10 усіх виробничих фондів і фінансових ресурсів, страхування було монополізоване і дуже обмежене щодо можливостей розвитку. Воно, як правило, не поширювалось на об'єкти державної власності. Включення страхування до фінансів мало значною мірою суто фіскальну мету. Були часи, коли умови страхування не передбачали створення перехідних резервів. Значні суми штучно створеного перевищення надходжень над витратами зараховувались до бюджету. Інша ситуація створюється в ринковій економіці, де страхування переведено на комерційні засади. Воно стає важливим напрямком підприємницької діяльності. Страхування розглядається як окрема галузь (індустрія). Природно, що страхові компанії, як і інші підприємства, мають своє фінансове господарство, яке призначене для забезпечення статутної діяльності. У цій частині страхування входить до фінансів підприємств і галузей. В цієї роботі страхування розглядається як частина фінансового ринку, розкрито механізм взаємодії через страхування суб’єктів макроекономіки. Важливість теми цієї роботи підкреслює поширення кола страхових компаній на Україні та збільшення страхового сектору в фінансовому ринку держави.
1. Теоретичні аспекти формування страхового ринку в Україні
Страхування є насамперед системою економічних відносин між конкретними суб'єктами господарювання, де з одного боку виступають страхувальники, а з іншого — страховики. Важливою передумовою застосування страхування є майнова самостійність суб'єктів господарювання і їхня зацікавленість у переданні відповідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням. Чим ця зацікавленість більша, тим і потреба у страхуванні вища. Саме в такій площині страхування розглядається у працях учених багатьох країн ринкової орієнтації. Поняття страхування є неповним і тоді, коли воно не передбачає превентивного спрямування захисту.
З урахуванням вищесказаного провідні економісти нашої країни дають таке визначення поняття «страхування»:
Страхування — це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього.
1.1 Поняття страхового ринку, його види, та загальна характеристика
Поняття „страховий ринок" поєднує в собі дві неоднозначні категорії, а саме - „ринок" та „страхування". Під ринком розуміють певні економічні відносини з приводу купівлі-продажу, а також систему інститутів, які організують відношення обміну. Під страхуванням, як економічною категорією, розуміють певний вид економічних відносин з приводу організації страхового захисту за рахунок створення і використання страхового фонду й інших фондів та ресурсів страховика з метою стабілізації економіки, розподілу ризиків, задоволення потреб страхувальників та власників, здійснення підприємницької діяльності, інвестування в економіку країни тимчасово вільних коштів. Використовуючи ці два поняття, можна сформулювати підходи до визначення страхового ринку:
- це сфера економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є страховий захист;
- це форма організації економічних відносин у сфері грошового обігу по формуванню та використанню страхового фонду й інших фондів та ресурсів страховика за допомогою купівлі-продажу страхових продуктів;
- це сукупність страховиків, страхувальників, посередників, що приймають участь в реалізації відповідних послуг;
- це середовище, у якому функціонують страхові компанії;
- це механізм перерозподілу фінансових ресурсів страхувальників та страховиків.
Обов'язковим умовами функціонування страхового ринку є наявність:
- об'єктів страхування, що мають споживчу вартість;
- потреби у страхових продуктах, послугах;
- суб'єктів страхових відносин - страхувальників, страховиків та інших суб'єктів, що здатні задовольнити зазначені потреби або їх споживати;
- можливість прийняття рішення про участь у страховій угоді.
До основних функцій страхового ринку можна віднести: :
- організація страхового захисту за допомогою продажу страхових полісів;
- акумулювання значних фінансових ресурсів з їх подальшим інвестуванням за певними напрямами;
- забезпечення "зустрічі" страхувальника та страховика.
На сучасному страховому ринку будь-якої країни діє система об'єктивних та суб'єктивних законів економічного розвитку. До основних об'єктивних законів відносяться:
- закон попиту та пропозиції, який забезпечує виникнення тих страхових послуг, що саме необхідні споживачеві та формує адекватну ціну, забезпечуючи умови конкуренції для страховиків, створюючи умови для постійного пошуку, удосконалення форм і методів організації страхового захисту;
- закон вартості, який діє через ціну (розмір страхових тарифів) та сприяє збалансуванню економічних інтересів учасників страхових відносин, є індикатором якості страхового ринку;
- закон конкуренції, забезпечує підвищення якості страхових послуг, стимулює розширення меж страхового ринку, розвиток його інфраструктури. Окрім того, на страховому ринку діє безліч суб'єктивних економічних законів, які створюють правове поле держави, міжнародний правовий режим.
З метою наукового дослідження, практичного застосування в умовах глобалізації економіки важливим є створення певної класифікації страхового ринку. Сьогодні науковці та практики не розробили єдиної класифікації чи єдиних підходів до класифікації страхового ринку. Вона може бути здійснена за різними ознаками, в залежності від цілі дослідження чи спостереження, вивчення умов функціонування, напрямків розвитку, потреби аналізу з метою виявлення певних тенденцій тощо. Найбільш загальні ознаки, за якими можна поділити страховий ринок, представлені на рис.1.1.
Сучасний страховий ринок за територіальною ознакою поділяється на: 1) місцевий (регіональний); 2) національний (внутрішній); 3) світовий (зовнішній).
В залежності від місця споживання страхових послуг деякі вчені та практики виділяють страхові ринки: 1) внутрішній; 2) зовнішній; 3) міжнародний.
Крім того, страховий ринок можна поділити за видами страхування: 1) особисте страхування; 2) майнове страхування; 3) страхування відповідальності тощо.
Рис. 1.1 - Ознаки класифікації страхового ринку
В свою чергу кожний з цих ринків можна поділити на окремі сегменти у відповідності до підгалузей (підвидів) страхування, в залежності від форми здійснення страхової послуги, об'єкту страхування, роду небезпек. Наприклад, страхування державного майна, колективного майна, приватного майна тощо. А також страхування будівель, споруд, засобів транспорту врожаю тощо. Або страхування від нещасних випадків, страхування дітей, страхування додаткової пенсії, змішане страхування життя, страхування до повноліття тощо.
За напрямком розвитку страховий ринок поділяється на:
- екстенсивний, який передбачає швидке зростання кількості страхових компаній з невисоким рівнем платоспроможності та звуженим асортиментом страхових послуг;
- інтенсивний, який передбачає укрупнення страхових компаній, збільшення власного капіталу, покращення фінансового стану, розширення асортименту страхових послуг.
Наведений перелік ознак для класифікації страхового ринку не є вичерпним, тому її вибір залежить від багатьох факторів та цілей створення. Наприклад, є пропозиції поділяти страховий ринок за сегментами у сфері маркетингових досліджень. В практичному плані найбільш часто використовуються наступні ознаки: за місцем споживанім страхових послуг, за видами, галузями, підгалузями страхування та за типом державного регулювання страхового ринку. Товар, що пропонується на страховому ринку, є страховою послугою. А перелік видів страхування, якими може користуватися страхувальник, відображає асортимент страхового ринку.
Отже, страховий ринок визначається за трьома основаними підходами, має свої умови функціонування, виконує певні функції, класифікується за відповідними ознаками. Страховий ринок представляє собою складну багатофакторну динамічну систему за внутрішнім змістом та зовнішнім оточенням з власною структурною будовою та інфраструктурою.
Практика страхування свідчить, що страховий ринок має могутні важелі свого саморозвитку, такі як: ініціатива, підприємливість, стимули до найбільш повного задоволення потреб страхувальників. А державне регулювання якісно доповнює ринковий механізм страхування.
1.2 Організаційна структура страхового ринку України
Страховий ринок представляє собою досить складне явище, має свою внутрішню структурну будову та зовнішнє оточення. Його внутрішня будова, з одного боку, представлена суб'єктами страхового ринку, з іншого - страховими продуктами, що реалізуються. Зовнішнє оточення представлено ланками фінансової системи держави та сферою міжнародних фінансів, зв'язок з якими визначається за напрямками руху грошових потоків.
Внутрішня структурна будова страхового ринку за суб'єктами страхових відносин представлена трьома основними секторами:
1-й сектор - уповноважений орган державного нагляду за страховою діяльністю;
2-й сектор - структурні елементи страхового ринку - страховики страхувальники та об'єднання страховиків;
3-й сектор - елементи інфраструктури - страхові та не страхові посередники.
Перший сектор - Департамент фінансових установ та ринків міністерства фінансів України, структура якого представлена на рис.1.2.
Другий сектор структурної будови страхового ринку України представлений (см. рис. 1.3):
- страховиками - страховими компаніями, перестраховиками у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, державних страхових компаній;
- страхувальниками ;
- юридичними особами, фізичними особами, фізичними особами, що займаються підприємницькою діяльністю;
- об'єднаннями страховиків ;
- страхові бюро; страхові пули, товариства взаємного страхування, спілки, асоціації та інші об'єднання страховиків.
Страховиками в Україні визнаються фінансові установи, які створені у відповідних формах (см. рис. 1.3) та у встановленому порядку отримали ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-резидентами України. Акціонерна форма організації страховика найбільш поширена в Україні. Створюється за допомогою централізації грошових коштів за допомогою продажі акцій. Бувають відкриті, закриті, кептивні акціонерні страхові компанії.
Рис. 1.2 - Структурна будова Департаменту фінансових установ та ринків Міністерства фінансів України
Рис. 1.3 - Структурні елементи страхового ринку України
Товариства повні, командитні, з додатковою відповідальністю представлені на страховому ринку менше, ніж акціонерні. Створюються за рахунок внесків засновників. Різняться межею майнової відповідальності засновників за зобов'язаннями організації. Створення страхових компаній у формі товариства з обмеженою відповідальністю в Україні заборонено.
Державні страхові компанії - це форма організації страхового фонду державою. Формуються на підставі заснування державою або націоналізацією акціонерних страхових компаній. Як правило, функціонують в конкретному сегменті ринку (страхування експортних кредитів, медичне страхування іноземних громадян, які заїжджають в Україну, обов'язкове страхування від нещасних випадків на залізничному транспорті).
Моторне (транспортне) бюро є об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам; участь у ньому страховиків, що здійснюють страхування даного виду, є обов'язковою.
Авіаційне бюро є об'єднання страховиків, які приймають на страхування авіаційні ризики; участь у ньому є добровільною.
Морське бюро об'єднує страховиків, яким дозволено займатись страхуванням морських ризиків, на добровільних засадах.
Страхові пули - Ядерний пул - є обов'язковою формою об'єднання страховиків, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту.
Товариства взаємного страхування - є формою об'єднання громадян та юридичних осіб з метою захисту своїх майнових інтересів.
Спілки, асоціації (Ліга страхових організацій України) - об’єднання страховиків на добровільних засадах з метою захисту інтересів своїх членів та здійснення соціальних програм; не можуть займатись страховою діяльністю.
Третій сектор страхового ринку представлений елементами інфраструктури, до складу якої входять (см. рис. 1.4):
- прямі посередники - страхові агенти, що діють від імені страхової компанії; страхові брокери, що діють від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник; перестрахові брокери, що також діють від свого імені та на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник ;
- непрямі посередники - ті, що професійно оцінюють страхові ризики (андеррайтер, сюрвеєр) та ті, що оцінюють страхові збитки (аварійний комісар, аджастер, диспашер);
- нестрахові посередники - виконують роботу другого напрямку.
Рис. 1.4 - Посередники страхового ринку
Посередники на страховому ринку України існують з моменту його виникнення наприкінці 80-х років. Вони були представлені тільки страховими агентами. Професійні страхові посередники почали з'являтись на страховому ринку в середині 90-х років в особі страхових брокерів. У вересні 1997 р. дев'ять професійних страхових посередників заснували Асоціацію професійних посередників України (АПСПУ).
Страхові агенти (обов'язкової реєстрації немає) – юридичні особи, для яких посередницька діяльність на страховому ринку є виключним видом діяльності (страхові агентства); інші юридичні особи, що поєднують посередницьку діяльність з іншими видами підприємництва; громадяни-підприємці, що працюють на основі агентської угоди; фізичні особи, що працюють за контрактом; страхові компанії, що мають агентські угоди з іноземними страховиками; спеціалізовані об'єднання страховиків.
Страхові брокери (підлягають обов'язковій державній реєстрації) - юридичні особи, громадяни-підприємці, представництва іноземних страхових брокерів, офіційно зареєстровані в державному реєстрі страхових брокерів України.
Андеррайтер (оцінювач страхових ризиків) - діє від імені страховика та має право брати на страхування запропоновані ризики, визначати тарифні ставки та умови договорів страхування на основі норм страхового права.
Сюрвеєр (оцінювач страхових ризиків)- інспектор чи агент страховика, здійснює огляд майна, яке приймається на оцінку, визначає ймовірність реалізації страхового ризику.
Аварійний комісар (оцінювач страхових збитків) - встановлює причини настання страхового випадку, характер та розмір збитків, як правило займається дорожньо-транспортними пригодами.
Аджастер (оцінювач страхових збитків) - діє від імені страховика при вирішенні та врегулюванні заявлених претензій страхувальників.
Диспашер (оцінювач страхових збитків) - спеціаліст у галузі морського права, який здійснює розрахунки при загальній аварії, розподіляє збитки між судном, вантажем та фрахтом.
Окрім того, в інфраструктурі страхового ринку працюють не страхові посередники, які здійснюють консультаційні, інформаційні, рекламні, кредитно-банківські, фінансові, аудиторські, нотаріальні, біржові та інші послуги.
1.3 Інструменти регулювання страхового ринку
На страховому ринку України діють певні його регулятори, а процес страхування здійснюється за допомогою відповідних інструментів.
Головними ринковими регуляторами, які впливають на всі його структурні елементи, на формування ціни страхової послуги є : 1) податки; 2) інші обов'язкові платежі (збори, внески, відрахування); 3) біржова страхова діяльність.
Особливості оподаткування страхування досить специфічні для кожного окремого національного ринку.
Так, у відповідності до Закону України „ Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22. 05. 1997 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, передбачено певний порядок оподаткування страховиків.
На відміну від загальноприйнятої практики, коли оподаткування базується на загальних критеріях, тобто на принципах оподаткування прибутку, в Україні оподатковуються валові доходи від строкової діяльності (окрім страхування життя) за ставкою 3%.
Валові доходи від страхування життя оподатковуються двома способами:
1. Якщо договір страхування достроково розірваний то застосовується ставка 6%.
2. Якщо за інших умов, то застосовується порядок, як і при ризикових видах страхування, тобто оподаткування здійснюється за ставкою 3%.
Доходи від інших видів діяльності, що не пов'язані із страхуванням - інвестиційної; від реалізації основних засобів чи нематеріальних активів, що вибувають; від операцій з борговими зобов'язаннями; штрафи тощо - оподаткування здійснюється на загальних умовах, тобто за ставкою 30%.
Інші обов'язкові платежі, такі як до цільових позабюджетних державних фондів, місцеві податки та збори, інші податки та збори здійснюються на загальноприйнятих засадах господарюючого суб'єкта відповідної організаційної форми. Біржа є універсальним регулятором ринкових відносин. Біржова страхова діяльність в Україні в чистому виді відсутня, так як і пряма біржова страхова діяльність в сучасних умовах не здійснюється практично ні в одній країні світу. Проте роль біржі у світовому масштабі виконує страховий ринок „Ллойд", який здійснює продажу полісів за такими основними напрямками: страхування морських, не морських, авіаційних, автомобільних ризиків.
Основним інструментом страхового ринку являється договір страхування, який повинен відповідати вимогам, що закладені в ст. 16 Закону про страхування. А саме:
- повинен укладатись відповідно до правил страхування;
- повинен містити чітко зазначені вимоги щодо назви документу, назви та адреси страховика й страхувальника, зазначенню об'єкта страхування, розміру страхової суми та страхових виплат, переліку страхових випадків, розміру страхових внесків, величини страхового тарифу, терміну дії договору та порядку припинення його дії, умов здійснення страхових виплат, переліку причин відмови у страховій виплаті, прав та обов'язків сторін, тощо.
Валюта страхування обмежується дією валютного законодавства та валютними застереженнями в Україні: страхові платежі вносяться лише у грошовій одиниці України, а нерезиденти - окрім зазначеного можуть і у вільно конвертованій іноземній валюті. Страхова виплата здійснюється у тій валюті, яка передбачена договором страхування. Законодавством України встановлені певні вимоги щодо припинення дії договору страхування та умов визнання його недійсності.
Іншим інструментом на страховому ринку України є страховий поліс, який підтверджує факт укладання договору страхування, в деяких випадках замінює сам договір (страхування від нещасних випадків школярів, майна громадян, цивільної відповідальності власників транспортних засобів тощо) тобто, там, де застосовуються загальні правила та умови страхування чи страхові тарифи, обмежені державою.
Страховий ринок є складовою частиною ринку фінансових послуг, то він впливає на діяльність суб’єктів макроекономічної системи та находиться під впливом макроекономічних показників. Він дає змогу передбачувати зміну цих показників та формувати резерви на випадок різкої зміни показників.
2. Методологічні основи впливу макроекономічної системі на страховий ринок