Geum.ru

Методичні рекомендації до курсу "Страхування"

Вид материалаМетодичні рекомендації
Подобный материал:
  1   2   3

Загальні методичні рекомендації до курсу “Страхування”

Методичні рекомендації до самостійного вивчення курсу "Страхування" призначені для студентів економічних спеціальностей. Вивчення курсу передбачає засвоєння студентами теоретичних знань та придбання практичних навичок, потрібних для якісної підготовки висококваліфікованих спеціалістів, які володіють професійними знаннями, необхідними в сучасних ринкових умовах, формування відповідного рівня економічного мислення та "страхової культури".

Головною метою дисципліни є послідовне формування у студентів знання основних положень теорії та практики страхування фізичних та юридичних осіб.

Вивченню навчальної дисципліни "Страхування" передують оглядові лекції, на яких розглядаються предмет курсу та його зв'язок з іншими дисциплінами (економічною теорією, фінансами, менеджментом, маркетингом, бухгалтерським обліком, економічним аналізом, статистикою, основами права). Студенти мають ознайомитись із програмою курсу "Страхування", головними питаннями кожної теми та основними літературними джерелами (навчально-методичною літературою, законодавчим та інструктивним матеріалом, періодичними виданнями, в яких висвітлюються питання страхування), які слід використовувати при самостійному вивченні курсу.

На початку кожної теми зазначено мінілексикон основних страхових термінів, що застосовуються для викладення теми і вивчення яких є необхідною умовою для розуміння та якісного засвоєння матеріалу. В кінці кожної теми наводиться перелік ключових положень, ґрунтовне засвоєння яких е обов'язковою вимогою вивчення дисципліни. При підведенні підсумків засвоєння кожної теми третього розділу доцільно визначити реалізацію принципів та функцій страхування у кожному окремому виді страхування, його значення та стан і розвиток в Україні Наприкінці вивчення курсу рекомендується зробити коротку порівняльну характеристику видів страхування, відмітити спільні та специфічні риси, притаманні кожному окремому виду страхування. Таким чином буде закріплено вивчений матеріал та реалізовано взаємозв'язок між усіма темами курсу.

Методичні рекомендації щодо вивчення тем курсу "Страхування"

Відповідно до програми курсу "Страхування" самостійне його вивчення рекомендується проводити за такою структурою:

Розділ 1. Страхування і його місце в управлінні ризиками

Тема1. Сутність, принципи і роль страхування.

Тема 2. Класифікація страхування.

Тема 3. Страхові ризики та їх оцінка.

Розділ 2. Страховий ринок.

Тема 4. Страховий ринок.

Тема 5. Страхова організація.

Тема 6. Державне регулювання страхової діяльності

Розділ 3. Галузі страхування.

Тема 7. Особисте страхування.

Тема 8. Страхування майна.

Тема 9. Страхування відповідальності

Розділ 4. Перестрахування.

Тема 10. Перестрахування і співстрахування.

Розділ 5. Основи фінансової діяльності страховика.

Тема 11. Доходи, витрати і прибуток страховика.

Тема 12. Фінансова надійність страхової компанії


Розділ 1. Страхування і його місце в управлінні ризиками

Тема 1. Сутність, принципи і роль страхування

Міні-лексикон

Страхування, страховий фонд, централізований страховий фонд, фонд самострахування, суброгація, страховий ризик, страховий інтерес, страхове відшкодування, франшиза, самострахування, співстрахування, страхове поле, страхова компанія, товариство взаємного страхування, страховий захист, страховий портфель, заходи превентивні

Засвоюючи цю тему, необхідно усвідомити, що за умов ризикового характеру функціонування будь-якого підприємства і не менш ризикового проживання кожної людини існує нагальна потреба попередження і відшкодування збитків, завданих стихійним лихом та нещасними випадками. Без її задоволення неможливо забезпечувати безперервність процесу виробництва матеріальних благ, підтримувати належний рівень життя людей. Відносини, що складаються у суспільстві з цього приводу, мають об'єктивний характер і в своїй сукупності формують зміст економічної категорії "страховий захист".

Слід зазначити, що виникнення страхування, як соціального інституту, було закономірним наслідком вдосконалення превентивних форм постійної боротьби людини з оточуючими небезпечностями. Страхування зародилося тоді, коли людство зрозуміло, що побоювання наслідків трагічних подій в непередбачуваному майбутньому може бути значно зменшено шляхом їх розподілу між ймовірно більшою кількістю людей. Окремі елементи страхування були відомі ще за тисячі років до нашої ери і до цього часу розвиток його продовжується.

Окремо, при вивченні теми, необхідно приділити увагу вивченню страхування як економічної категорії та зробити порівняльну характеристику між категорією фінансів та кредиту. Страхування виступає як сукупність особливих замкнених перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначеного для відшкодування збитків підприємствам, організаціям та громадянам. Слід звернути увагу на те, що виступаючи у грошовій формі, закріплюючи ці відносини юридичними документами, страхування має риси, які об'єднують його з категоріями "фінанси" та "кредит", і в той же час, як економічна категорія має характерні тільки для неї функції, виконує тільки властиву їй роль і керується специфічними принципами (страховий інтерес, максимальна добросовісність суб'єктів страхування, відшкодування втрат у межах збитків, франшиза, суброгація).

Доцільно визначити, що матеріальною основою страхового захисту виступають страхові фонди, які є обов'язковим елементом суспільного виробництва. Створені у вигляді резерву матеріальних та грошових засобів, вони забезпечують безперервність процесу суспільного . відтворення та вирішують існуючі протиріччя між людиною та природою, між людиною та суспільством. Страховий фонд сприяє економічному прогресу суспільства. Акумульовані у страховому фонді значні фінансові ресурси поряд із цільовим використанням є джерелом інвестицій в державні цінні папери, нерухомість, різноманітні галузі виробництва і тим самим впливають на розвиток економіки.

В економіці ринкового типу страхування виступає, з одного боку, засобом захисту бізнесу та добробуту людей, а з іншого - комерційною діяльністю, яка приносить прибуток. Страхування є важливим фактором стимулювання господарської діяльності в умовах ринкової економіки.

Ключові положення та поняття для засвоєння

1. Необхідність страхового захисту як важливого засобу економічної безпеки.

2. Страхові фонди як матеріальна основа страхового захисту та його форми.

3. Самострахування, його джерела і межі доцільного застосування.

4. Виникнення та етапи розвитку страхування.

5. Сутність страхування та його місце в системі грошових відносин.

6. Загальні та специфічні риси економічних категорій - страхування, кредиту та фінансів.

7. Функції страхування.

8. Принципи страхування.

9. Сфери застосування страхування.

10. Роль страхування у розвитку ринкової економіки.

Рекомендована література

Основна; 1,5, 8, 9,17, 19.

Додаткова: 1,12,20,27,29, 34.

Тема 2. Класифікація страхування

Міні-лексикон

Класифікація страхування, об'єкт страхування, галузь страхування, вид страхування, форми страхування, добровільне страхування, обов'язкове страхування, обсяг відповідальності страховика, системи страхування, операції страхові

При вивченні цієї теми, студентам потрібно звернути увагу в першу чергу на те, чим зумовлена необхідність класифікації страхування та визначити її основу. Необхідно усвідомити, що під поняттям класифікації розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини і використання її як засобу для встановлення взаємозв'язків між цими поняттями (класами). Чим складніший об'єкт, що потребує класифікації, тим загальніше відчувається потреба в ній. Слід усвідомити, що без такої впорядкованості неможливо виконувати ні теоретичні дослідження, ні практичну роботу в будь-якій галузі

Така система підпорядкованих понять будується на основі використання певних спільних ознак, притаманних цим поняттям. Вони називаються ознаками класифікації. В основу класифікації страхування покладено розбіжності у сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об'єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування та інше. У зв'язку з цим можна виділити найістотніші класифікаційні ознаки, що мають

найбільш важливе значення як у теоретичному, так і у практичному розумінні а саме:
  • економічні ознаки (сфера діяльності, або спеціалізація страховика; об'єкти страхування; рід небезпек; статус страхувальника; статус страховика);
  • юридичні ознаки (за вимогами міжнародних угод і внутрішнього законодавства; за формою проведення).
  • класифікація страхування дає змогу, наприклад, страховикам:
  • розробляти єдині правила страхування певних об'єктів від характерних для них ризиків;
  • застосовувати методи розрахунку тарифів для різних видів страхування;
  • визначати особливості формування резервів страхової компанії
  • cтрахувальникам класифікація допомагає визначити:
  • договір з якого виду страхування та на який строк слід укласти;
  • свої права та обов'язки в укладенні того чи іншого договору страхування;
  • до якої страхової компанії доцільно звернутися за страховою послугою та інше.

Ключові положення та поняття для засвоєння

1. Поняття класифікації, її наукове та практичне значення.

2. Ознаки класифікації.

3. Класифікація страхування за об'єктами. Визначення галузей та видів страхування.

4. Системи страхового забезпечення.

5. Класифікація за родом небезпек.

6. Форми проведення страхування. Принципи добровільного і обов'язкового страхування.

7. Визначення обов'язкових видів страхування Законом України "Про страхування".

8. Класифікація за статусом страхувальника.

9. Класифікація страхування за спеціалізацією страховика.

Рекомендована література

Основна: 5, 8, 9, 17,19.

Додаткова: 12, 20.

Тема 3. Страхові ризики та їх оцінка

Міні-лексикон

Ризик, майнові ризики, особисті ризики; катастрофічні, великі, середні, малі ризики; чисті та спекулятивні ризики; відбір ризиків, ризик-менеджмент; аналіз ризику; страховий ризик, нестройовий ризик, методи оцінки ризику, страховий тариф, страховий платіж (премія, внесок), страхова сума, страхова оцінка, статистика страхова, ступінь ризику, нетто-ставка, брутто-ставка, надбавка, актуарні розрахунки, актуарій, андеррайтер.

Приступаючи до вивчення цієї теми, необхідно зазначити, що саме ризик слугує передумовою виникнення страхових відносин. Без наявності відповідного ризику немає страхування, оскільки немає страхового інтересу. Фактор ризику та необхідність його покриття в результаті проявлення викликають потребу в страхуванні Зміст ризику та ступінь ймовірності настання визначають зміст та межі страхового захисту. Ризик існує протягом дії договору страхування.

Після розкриття поняття ризику, слід звернути увагу на те, що прояв різноманітних ризиків у всіх сферах суспільно-економічного життя зумовлює необхідність їх видової класифікації з метою застосування системного аналізу та прийняття раціональних управлінських рішень. Наскільки точно оцінюється імовірність настання даної події, настільки об'єктивно може бути оцінений розмір ризику. Страхування і розмір ризику є тісно пов'язані Вирівнювання ризику, його розподіл та управління складають арсенал технічних прийомів страховика, за допомогою яких на практиці організується проведення страхування.

Доцільно визначити, що ризик - величина непостійна. Його зміни у багатьох випадках зумовлені змінами в економіці, а також рядом інших факторів. Страховик повинен постійно стежити за розвитком ризику. Для цього ведеться відповідний статистичний облік, аналіз, обробка зібраної інформації, виходячи з якої страховик робить відповідну його оцінку, що полягає в аналізі усіх ризикових обставин. Результатом такої роботи є виділення відповідних груп ризику, які слугують мірою та критерієм оцінки.

Оцінка об'єкта страхування є необхідна для встановлення страхової суми, що визначає міру обов'язку з боку страховика або максимальну межу відшкодування збитку. Величина якого визначається ступенем понесеного збитку, вона може збігатися або бути меншою за страхову суму залежно від видів та умов страхування. Крім того, страхова сума визначає можливість та неможливість прийняття на страхування конкретного ризику.

Для оцінки ризику в страховій практиці використовують наступні методи:
  • середніх величин;
  • відсотків;
  • індивідуальних оцінок.

За результатами оцінки приймаються рішення, до якої ризикової групи слід віднести той чи інший об'єкт, яка тарифна ставка найкращим чином відповідає даному ризику. Ціна страхового ризику та інших витрат, адекватних грошовому виразу обов'язків страховика по укладанню договору страхування, носить назву тарифної ставки. Розгляд структури страхового тарифу доцільно здійснювати за схемою.

Ключові положення та поняття для засвоєння

1. Поняття ризику.

2. Основні характеристики ризику.

3. Визначення страхового ризику та його ознаки.

4. Класифікація ризиків у різних видах страхування.

5. Методи оцінки ризику.

6. Управління ризиком у страхуванні

7. Визначення ціни ризику у страхуванні

8. Структура страхового тарифу.

Рекомендована література

Основна: 1, 2, 6, 8, 9, 17, 19.

Додаткова:1, б, 8, 10, 11, 18, 30, 31.


Розділ 2. Страховий ринок Тема 4. Страховий ринок

Міні-лексикон

Страховий ринок, страховик, страхувальник, страхова послуга, страховий агент, страховий брокер, сліп, аквізиція, "Ллойд", страховий маркетинг, страховий договір, інфраструктура страховика, строк дії договору страхування, правила страхування, страховий поліс.

Перш ніж приступити до роботи над цією темою, доцільно згадати з попередніх навчальних дисциплін, які вивчали студенти, що являє собою ринок як економічна категорія. Після чого, вже усвідомлюючи сутність страхування, спробувати самостійно дати визначення страхового ринку та зазначити об'єктивну необхідність його існування.

Після розкриття поняття страхового ринку, доцільно самостійне опрацювання питання впливу основних економічних законів (вартості попиту та пропозиції, конкуренції) на його формування та функціонування.

У процесі вивчення цієї теми особливу увагу слід звернути на те, що однією із трьох головних дійових осіб на страховому ринку поряд зі страхувальником і страховиком виступає страховий посередник. Оскільки на страховому ринку України діють два основні типи посередників -страхові агенти та страхові брокери, слід чітко визначити їх основні функції та усвідомити відміни між ними. Для цього необхідно ознайомитися з діючим інструктивним та нормативним матеріалом.

Визначивши загальну характеристику страхового ринку, необхідно здійснити аналіз стану та перспектив його розвитку. Для цього слід визначити, що відноситься до основних параметрів розвитку страхового ринку (політична ситуація, правова система, економічні зв'язки з країнами-партнерами та ін.), та дві групи фінансових і нефінансових показників, які сприяють розвитку на ринку повноцінних суб'єктів страхових відносин. Після цього можна дати характеристику основних етапів розвитку страхування в Україні (визначити основні недоліки та зробити висновки), аналізуючи відповідний статистичний та графічний матеріал.

Особлива увага у цій темі приділяється питанню сутності та завдання маркетингу у страхуванні Перш ніж приступати до його вивчення, слід згадати раніше засвоєний курс маркетингу та спробувати самостійно визначити, що являє собою маркетинг у страхуванні Такий метод сприяє кращому засвоєнню та розумінню питання. Маркетинг у страхуванні може бути визначений як комплекс заходів страхової компанії, включаючи планування, ціноутворення, рекламу, організацію мережі просування страхових полісів, виходячи з наявного реального та потенційного попиту на страхові послуги. Користуючись інформацією рекламного характеру та матеріалами періодичних та статистичних видань, доцільно з'ясувати реалізацію цих головних завдань на практиці

Окреме і дуже важливе питання цієї теми - договір страхування, який є правовою основою взаємовідносин між страховиком і страхувальником. Такий договір виконує дві основні функції - юридичного факту виникнення договірних зобов'язань та засобу регулювання відносин і умов, на яких будується правовий зв'язок його учасників. При вивченні цього питання необхідно ознайомитися із чинним законодавчим та інструктивним матеріалом. Особливу увагу слід звернути на те, що основою укладання договору страхування є правила страхування, а факт його укладання може засвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом), що є формою договору.

Ключові положення та поняття для засвоєння

1. Поняття страхового ринку, умови його формування і розвитку.

2. Структура страхового ринку залежно від критерію, покладеного в основу його класифікації.

3. Учасники страхового ринку та взаємовідносини між ними.

4. Визначення страховиків та страхувальників згідно із законодавством України.

5. Страхові послуги як об'єкт купівлі-продажу на страховому ринку.

6. Роль посередників на страховому ринку.

7. Характеристика основних етапів розвитку страхового ринку України.

8. Перспективи розвитку страхового ринку України.

9. Страховий маркетинг.

10. Функції маркетингу страховика.

11. Страхові договори, порядок їх підготовки й укладання.

Рекомендована література

Основна: 1, 2, 4, 5, 8, 9, 17, 18, 19.

Додаткова: 7, 17, 19, 20, 24, 34.

Тема 5. Страхова організація

Міні-лексикон

Страхова компанія, страхова система, акціонерне страхове товариство, командитне товариство, страхові об'єднання, представництво страхової компанії, агентство страхової компанії, філіал (відділення) страхової компанії, кептивні страхові компанії. Ліга страхових організацій України, холдинг, страховий пул, страхове бюро.

Вивчаючи цю тему, слід усвідомити, що діяльність будь-якої страхової компанії як історично визначеної організаційної форми страхового фонду завжди знаходиться в залежності від економічного середовища, в межах якого здійснюють свою діяльність страховики. Сукупність страхових компаній, які функціонують у даному економічному середовищі, створює страхову систему, основною метою якої є надання комплексу страхових послуг. Таким чином страхову індустрію можна визначити як частину сфери послуг, але слід зазначити, що страхова послуга має специфічний характер.

Необхідно звернути увагу на те, що страхові компанії складають основу інституціональної структури страхового ринку та поділяються на види залежно від критерію, покладеного в основу класифікації (за формою

власності; за характером виконуваних операцій; за зоною обслуговування, за величиною статутного капіталу).

Порядок створення нових або реорганізації снуючих страхових компаній регулюється як загальними законами, так і страховим законодавством. У вивченні цього питання доцільним є використання діючого нормативного та інструктивного матеріалу. Особливу увагу слід звернути на порядок створення та функціонування товариств взаємного страхування (ТВС), головною метою яких є надання взаємодопомоги своїм членам.

За спеціалізацією страхові компанії поділяються на три групи (такі, що страхують життя; здійснюють інші види страхування; надають винятково перестрахувальні послуги).

Слід звернути увагу на те, що в даний час за Законом України "Про страхування" страхова діяльність в Україні здійснюється винятково страховиками-резидентами України, а загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика не може перевищувати 49 відсотків. Таким чином, іноземні страховики не мають права займатися страховою діяльністю на території України. Хоча програмою розвитку вітчизняного страхового ринку передбачається, що таке обмеження для нерезидентів на страхову діяльність в Україні поступово буде знято.

Треба визначити, що діяльність страховика не може здійснюватися без наявності необхідних факторів, а саме: основних і обігових коштів;

трудових, фінансових та інформаційних ресурсів, які складають його інфраструктуру. Їх сукупність і раціональне використання визначають потенціал компанії та забезпечують її економічне зростання.

Доцільно визначити, що особлива увага у страховій компанії приділяється питанню організаційної структури, тобто зв'язкам, що існують між різними її частинами. Організаційна структура відображується у таких формах, як поділ праці, створення спеціалізованих департаментів (відділів) та відокремлених підрозділів (філій, представництв), ієрархія посад, внутрішньоорганізаційні процедури. Слід звернути увагу на те, що органи управління страховою компанією визначаються залежно від того, на яких засадах створено організацію.

На завершення вивчення цієї теми необхідно звернути увагу на те, що страховики можуть створювати професійні об'єднання для координації діяльності захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм. Кожне об'єднання призначено для виконання певних функцій і сприяє розвитку страховиків та стабілізації їх на страховому ринку. Рекомендується звернути увагу на принципи та основні завдання цих об'єднань (ЛСОУ, МТСБУ, Авіаційного і Морського бюро), керуючись діючим нормативним та інструктивним матеріалом. Програмою розвитку

вітчизняного страхового ринку до 2005 року передбачено створення об'єднань за основними видами страхування (цивільної відповідальності власників транспортних засобів, морських ризиків, авіаційних ризиків, ядерних ризиків, експортно-імпортних операцій, медичного страхування).

Ключові положення та поняття для засвоєння

1. Визначення страхової компанії

2. Поняття страхової системи як частини сфери послуг.

3. Характеристика особливостей різних видів страхових компаній.

4. Відмінності страховиків за приналежністю.

5. Особливості діяльності страховиків за спеціалізацією.

6. Порядок створення, функціонування та ліквідації страхових компаній.

7. Особливості роботи товариств взаємного страхування.

8. Перспективи діяльності нерезидентів на страховому ринку України.

9. Інфраструктура страховика та її характеристика.

10. Організаційна структура страхової компанії

11. Принципи структури управління страховою компанією.

12. Функції та роль філій і представництв страховика.

13. Об'єднання страховиків та їх функції.

Рекомендована література

Основна:2, 4,5,8,15,16,17, 19.

Додаткова:13, 24, 28, 32, 34.