Право інтелектуальної власності академічний курс

Вид материала

Документы

Содержание РОЗДІЛ Між і ЯВі. Об'єкти права інтелектуальної власності Твори декоративно-ужиткового мистецтва — Твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва.

Подобный материал:

• Цивільний кодекс україни, 363.3kb.
• Введення. Основні поняття, терміни інтелектуальної власності. Інститут комерційної, 191.81kb.
• План 1 Поняття та види інтелектуальної власності. 2 Право інтелектуальної власності, 294.24kb.
• Право інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту,, 91.94kb.
• Тема: Оцінка права інтелектуальної власності, 156.65kb.
• Книга четверта, 412.18kb.
• Загальні положення про право інтелектуальної власності, 78.47kb.
• Практика розгляду судами справ про злочини проти власності, 389.02kb.
• Набуття прав інтелектуальної власності та використання об’єктів права інтелектуальної, 89.37kb.
• Загальний план проведення науково-практичних конференцій, семінарів, нарад та інших, 128.21kb.

РОЗДІЛ Між і ЯВі. Об'єкти права інтелектуальної власності

433), є літературі твори. йо що йо РОЗДІЛ Драматичні твори музичні тво­ри Об'єкти права інтелектуальної власності

Сценічні твори Аудіовізуальні твори тори образотворчого мистецтва.

РОЗДІЛ з

особливість — здебільшого вони існують в одиничному примірни­ку і тісно пов'язані з матеріальним носієм, у який вони втілені. Об­разотворче мистецтво охоплює живопис, скульптуру і графіку.

Живопис — вид образотворчого мистецтва, твори якого створю­ються за допомогою фарб, що наносяться на яку-небудь поверхню. Живопис є важливим засобом художнього відображення і тлума­чення дійсності.

Скульптура — вид образотворчого мистецтва, твори якого мають тримірну форму і виконуються із твердих або пластичних матеріа­лів.

Графіка — вид образотворчого мистецтва, твори якого є поєд­нанням малюнка і друкованого художнього зображення (гравюра, літографія).

Оскільки твір образотворчого мистецтва втілений в єдину ма­теріальну форму, яка може бути власністю не автора, а іншої осо­би, в такому разі буває важко відрізнити об'єкт авторського права від об'єкта права власності. Власник має право на матеріальний но­сій, автор — на художній зміст твору.

При цьому слід мати на увазі, що об'єктом правової охорони є також ескізи, окремі малюнки чи інші вираження підготовчої робо­ти митця. Часто вони є також об'єктом цивільного обігу.

Твори декоративно-ужиткового мистецтва — художні твори, що використовуються у промисловості. Це сфера декоративного мис­тецтва, що має своїм призначенням прикрашення нашого побуту. Цей вид мистецтва можна поділити на дві частини. Перша части­на — створення художніх виробів — різного роду прикраси, речі побуту тощо. Другу частину складають способи і форми прикрашен­ня промислових виробів — меблів, одягу, посуду тощо.

Декоративно-ужиткове мистецтво є близьким до дизайну. Ди­зайном є різні види проектувальної діяльності, яка має метою фор­мування естетичних і функціональних якостей предметного середо­вища. У вузькому значенні — це художнє конструювання. Якщо ди­зайн досягає рівня мистецтва, то може бути об'єктом авторського права.

Сучасні технічні засоби фотографування зумовили виникнення досить широкого кола фотографічних творів. Закон України «Про

10*4-414

авторське право і суміжні права» надання правової охорони творам фотографії не обумовлює ніякими застереженнями. Правовій охо­роні підлягають будь-які фотографії незалежно від жанру і призна­чення.

Твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва. Архітектура (зодчество) — це мистецтво проектування і будівництва споруд різного призначення. Об'єктом правової охорони є як про­ектна документація, так і її реалізація. Поняття «твори архітектури» охоплює ескізи, фасади, перспективи, проекти забудови, малюнки, плани озеленення, моделі, макети, а також самі будівлі і споруди.

Твори містобудування — це результати теоретичних розробок, практики планування і забудови міст та інших населених пунктів.

Об'єктом авторського права можуть бути твори садово-парково­го мистецтва.

Окремим об'єктом авторського права є твори хореографії і пан томіми. Зазначені твори призначаються для виконання на сцені Хореографія в сучасному значенні — мистецтво створення танцю Це композиція рухів для танцю на сцені або будь-яка інша об'єдна на одним задумом система жестів, створена для виконання.

Пантоміма — вид сценічного мистецтва, у творі якого основниі засобом створення художнього образу є пластика, жест, міміка ви конавші. Це виконання твору, почуття і драматичні дії якого доне сяться до глядача засобами жестів, пози, міміки без використань слів. Пантоміма сприймається лише зором. Твори хореографії пантоміми охороняються з моменту їх оприлюднення.

Різного роду карти — географічні, геологічні, політичні, фізичі кліматичні та інші також складають групу об'єктів авторсько права.

Окремим об'єктом авторського права є колективний твір, тоб такий, що створюється групою фізичних осіб. До них належать е циклопедії та енциклопедичні словники, фільми, періодичні зб .ники і збірники, що продовжуються, збірники наукових праць, зети, журнали та інші періодичні видання. Особи, які організо ють створення колективних творів, не визнаються авторами і творів. Проте їм належать виключні права на використання таї творів у цілому. Видавець має право за будь-якого використаї

з

такого твору зазначати своє найменування або вимагати такого за­значення.

Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не передбачено договором на створення такого твору.

Об'єктами авторського права можуть бути тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мо­вами іноземних аудіовізуальних творів.

Правовій охороні підлягають компіляція даних (бази даних). Це об'єктивна форма подання й організації даних (статей, розрахунків тощо), систематизованих таким чином, щоб ці дані могли бути знай­дені й опрацьовані за допомогою комп'ютера. Творчий характер цьо­го об'єкта проявляється в особливому підборі й організації даних, незалежно від того, чи є ці дані об'єктами авторського права.

3.2. Об'єкти суміжних прав

Відповідно до ЦК України (ст. 449), Закону України «Про ав­торське право і суміжні права» (ст. 35) об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалеж­но від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є виконання, фонограми, відеограми, програ­ми (передачі) організації мовлення.

Виконання — це представлення творів, фонограм, відеограм, ви­конань шляхом гри, декламації, співу, танцю в живому виконанні або за допомогою технічних засобів (телерадіомовлення, кабельно­го телебачення та інших технічних засобів), а також показ кадрів аудіовізуального твору в їх послідовності (із супроводом або без су­проводу звуком).

Фонограма — це будь-який виключно звуковий запис виконань або інших звуків.

Відеограма — це відеозапис на відповідному матеріальному носії виконання або будь-яких рухомих зображень, крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору.

__ Об'єкти права інтелектуальної власності

Програма (передача) організації мовлення — програма (переда­ча), створена самою організацією мовлення, а також на її* замовлен­ня і за рахунок її коштів іншою організацією.

У чинному законодавстві України про інтелектуальну власність з'явилося нове поняття — «суміжні права». Зокрема, Закон України «Про авторське право і суміжні права» містить розділ НІ, який так і називається «Суміжні права». Слід зазначити, шо до прийнятті цього Закону цивільне законодавство України не передбачало пра вової охорони суміжних прав.

Суміжні права безпосередньо пов'язані з авторськими правами саме тому вони називаються суміжними і охороняються одним За коном. Особливістю суміжних прав є те, що вони грунтуються н використанні, як правило, об'єктів авторських прав. Суміжні прав випливають із творчої діяльності з реалізації, інтерпретації, викор* стання уже оприлюднених творів літератури і мистецтва. Наприї лад, поет написав слова пісні, композитор — музику до цієї пісі Але пісня може бути донесена до слухачів (користувачів) тільки пе ним виконавцем — співаком. Творчість співака є суміжною творче діяльністю з реалізації самої пісні. Це не просто використання ч жого твору, а його реалізація, якою може бути інтерпретація, пода ня тощо. Із цієї творчої діяльності випливає право співака на вш не виконання пісні, яке одержало назву суміжного права.

Суміжні права останнім часом набули прискореного розвит Сучасні технічні засоби надають можливість певним чином фік вати виконання будь-якого виконавця (артиста, диригента, кло; тощо) без його дозволу і в такий спосіб одержувати неправомі доходи з чужої майстерності, таланту. Щоб цьому запобігти і зап ваджено охорону суміжних прав.

Під суміжними правами розуміються права виконавців, виг ників фонограм, відеограм і організацій мовлення. Отже, цим няттям охоплюється чотири групи прав: 1) права виконавців; 2) З ва виробників фонограм; 3) права виробників відеограм; 4) п організацій мовлення. То постає запитання — права на що. Тс що є об'єктом суміжних прав. До об'єктів суміжних прав нале виконання, фонограми, відеограми і програми теле- чи радіо лення. Виконанням визнається здійснення чужого твору фізи*

РОЗДІЛ з

особою. Це може бути гра артиста на сцені чи в кіно, гра музикан­та, спів співака, танець танцюриста, декламація декламатора, керів­ництво диригентом оркестром, хором у процесі розучування і публічного виконання музичних творів або будь-який інший спосіб виконання твору літератури чи мистецтва.

Надання правової охорони об'єкту суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Проте виробники фонограм, відеограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм та відеограм або їх упаковках використову­вати знак охорони суміжних прав. Цей знак складається з латинсь­кої літери Р у колі — ®, імені (назви) особи, якій належить суміжне право, і зазначення року першої публікації фонограми (ві­деограми).

Об'єктом правової охорони виконання стає, коли воно здійсню­ється будь-якою особою — професіоналом чи любителем, якщо ця особа виконує роль, співає, грає на музичному інструменті чи будь-яким іншим способом виконує твір літератури і мистецтва.

Виконання стає об'єктом правової охорони лише за певних умов: якщо воно вперше виконане на території України; виконан­ня, зафіксоване на фонограмі (відеограмі), що охороняється в Ук­раїні; виконання не зафіксоване на фонограмі (відеограмі), але во­но включене у передачу організації мовлення, передачі яких охоро­няються в Україні.

Фонограма (відеограма) стає об'єктом правової охорони за таких умов:

— виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України;

— фонограму (відеограму) вперше опубліковано на території Ук­раїни або опубліковано на території України протягом ЗО днів від дня першої публікації в іншій державі.

Об'єктом прав організацій мовлення є їх програми. Поняття «програма» містить будь-які передачі організацій мовлення. Зазна­чені програми стають об'єктом правової охорони за умов: 1) ор­ганізації мовлення мають офіційне місцезнаходження на території

ьласн

України; 2) передачі здійснюються з передавачів, розташованих

території України.

Основними об'єктами промислової власності, як уже зазначат' ся, є результати винахідництва та промислові зразки. Винахідниі во — один із найбільш поширених і масових видів творчості, і практично доступний кожному. Інша справа, що здатність до і нахідниіггва в одних більша, в інших — менша. Країни з висої розвиненою економікою відзначаються високою винахідницьк активністю. Насамперед це стосується досить досконалої систс правового регулювання відносин у сфері науково-технічної тв чості. Саме тому винахідництву, в тому числі правовому регулюв ню відносин, шо складаються у сфері створення і використання находів, в усіх країнах приділяється значна увага. У нашій деря винахідницька діяльність регулюється Законом України «Про с рону прав на винаходи і корисні моделі» від 1 червня 2000 р. зі нами і доповненнями від 21 грудня 2000 р. та ЦК України.

При цьому варто зробити таке застереження: закони Укр про промислову власність регулюють не творчу діяльність зі с рення винаходів чи інших об'єктів промислової власності, а спільні відносини, що складаються у процесі створення, вияв ня, оформлення, використання та охорони результатів науково-нічної творчості. Слід пам'ятати, що сама творчість будь-яком) гулюванню не підлягає, але право може створювати сприяі умови для успішної творчості, або навпаки, створювати неспр ливі умови, за яких винахідництво буде розвиватися повільне зовсім не буде розвиватися. Щоправда, винахідництво — така і тивість людини, без якої вона існувати не може. щ

розвивається за будь-яких умов, але, зрозуміло, за сприятлив краще, за несприятливих — гірше.

Якою мірою на цей процес впливає законодавство Ук промислову власність, покаже практика його застосува що вона не досить впливова

3.3. Об'єкти промислової власності

Об'єкти винаходів

ЭЗД1ЛЗ

Новим у законодавстві про промислову власність є введення до ола результатів технічної творчості такого об'єкта як корисна мо-ель.

Чинним законодавством встановлено вимоги, яким мають від-ювідати винахід, корисна модель і промисловий зразок. На підста-іі цих вимог можна дати визначення об'єктів.

Винахід — це технологічне (технічне) вирішення у будь-якій га-іузі суспільно-корисної діяльності, що відповідає вимогам патен-"оздатності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне іля використання.

Отже, законодавство не обмежує поле винахідницької діяльності іевною технологічною галуззю.

Винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він новий, має винахідницький рівень і відповідає промисловій придатності.

Винахід є новим, якщо його сутність не відома з рівня техніки. Такий рівень щодо заявленої пропозиції визнається за всіма вида­ми інформації, загальнодоступними в Україні та за кордоном до ла­ги пріоритету винаходу. Це означає, що до дати пріоритету заявки сутність цього або тотожного рішення не була розкрита ні в Ук­раїні, ні за кордоном для невизначеного кола осіб настільки, що стало можливим його використання. Бувають випадки, коли нова­тор самостійно вирішує певні задачі. Інколи виявляється, що така задача вже вирішена, але відомості про це ще не дійшли до ви­нахідника. Винахід повинен давати нове технічне рішення, не відо­ме сучасному рівню техніки. Тому не може бути визнана винаходом пропозиція, описана у вітчизняній чи зарубіжній літературі або впроваджена у виробництво в Україні чи за її межами.

Не визнається винаходом пропозиція, на яку вже подано заявку або видано авторське свідоцтво чи патент. Причому не має значен­ня, де видано авторське свідоцтво чи патент — в Україні чи за кор­доном. Новизна пропозиції втрачається, коли відомості про її сут­ність розголошені іншим шляхом до її заявки і роблять можливим її використання третіми особами. Тому автор пропозиції, що може бути визнана винаходом, а також інші особи, які мають відношен­ня до пропозиції, повинні уникати будь-якого розголошення змісту пропозиції до її заявки. Це має значення не лише для автора, а Й


для держави. У разі розголошення суті пропозиції до її заявки, хо­ча б і самим автором, останній втрачає право на одержання охорон­ного документа, оскільки держава не може гарантувати охорону та­кої пропозиції. У цьому випадку втрачається можливість патенту­вання пропозиції за кордоном і вона може бути використана інозем­ними особами без будь-якого дозволу і без виплати винагороди за її використання.

Проте з цього загального правила Законом встановлений важ­ливий виняток. Якщо сам винахідник чи особа, яка одержала інформацію про винахід від винахідника прямо чи опосередкова­но, виявлять цю інформацію, але не раніше як за 12 місяціч до да­ти подання заявки, то таке розкриття інформації про виьяхід не впливає на визнання його патентоздатності. Тобто новизна пропо­зиції не втрачається.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця його сут­ність не випливає з рівня техніки. Винахідницький рівень свідчить передусім про творчий характер пропозиції. Хоча в Законі про це прямо не йдеться, але це випливає з Його змісту. Винахід — це ви­найдення, відшукання рішення, якого фахівець не знає. Це рішен­ня істотно відрізняється від подібних відомих рішень (прототипів) такими ознаками чи перевагами, шо роблять доцільним його вико­ристання. Винахідництво — це творчий пошук, створення нового пристрою, технології, матеріалу тощо. Про це йдеться в Законі: право авторства на винахід належить громадянинові, який створив винахід. Тому не вважається винаходом запозичення відомого рішення, перенесення і використання позитивного досвіду, хоча ці заходи можуть бути дуже ефективними. У них немає творчого про­цесу, самого винахідництва. Проте одного творчого характеру для визнання за пропозицією винахідницького рівня ще не достатньо. Може мати місце творчість, а підстав для визнання її результатів винаходом не буде. Пропозиція має творчий характер, але не від­повідає вимогам патентоздатності. Вона визнається такою, шо має винахідницький рівень, якщо порівняно з рішеннями, відомими в науці техніці на дату пріоритету, пропозиція характеризується но­вою якістю, перевагами, які позитивно вирізняють її від відомих рі­шень. Винахідницьким рівнем відзначаються, зокрема, пропозиції.

РОЗДІЛ з

що відкривають нові галузі техніки, нові напрями у суспільному ви­робництві, медицині, сільському господарстві або створюють нові види цінних матеріалів, машин, виробів, ліків тощо. Винахідниць­ким рівнем відзначаються пропозиції, що істотно поліпшують умо­ви і безпеку праці, а також саму продукцію, вироблену на основі даної пропозиції.

Винахід є придатним для використання. У Законі йдеться про промислове використання, але з подальшого тексту випливає, що використання може мати місце не тільки у промисловості, а й у сільському господарстві, у системі охорони здоров'я, оборони, транспорту та інших галузях народного господарства. У цій нормі Закону (п. 1 ст. 7) йдеться про два аспекти поняття «промислова придатність»: 1) галузі застосування винаходу; 2) технічна можли­вість використання винаходу. Інколи надходять пропозиції, які за своїми параметрами відповідають умовам патентоздатності, але во­ни в сучасних умовах, наприклад, ще не можуть бути використані в суспільному виробництві — немає відповідного устаткування, ма­теріалів тощо.

Із Закону випливає, що пропозиція може бути використана у будь-якій галузі практичної діяльності людини, суспільства, держа­ви, не забороненій чинним законодавством. Це може бути діяль­ність наукова і господарська, культурно-освітня і лікувальна тощо. Не обмежується використання винаходу формами власності і гос­подарювання. Винахід може бути використаний як державними, кооперативними, акціонерними, так і іншими підприємствами, ор­ганізаціями і установами. Може використовуватися для власних по­треб, а також за кордоном шляхом продажу ліцензій тощо.

У цій нормі Закону наголошується така ознака винаходу як тех­нічна можливість його застосування на практиці, тобто пропозиція має бути придатною для відтворення, повторення і тиражування як у даний час, так і в майбутньому. Отже, винаходом визнається і пропозиція, що може бути використана за умови появи технічної можливості у майбутньому.

Ця вимога щодо винаходу також вказує, що розв'язання прак­тичного завдання здійснюється технічними засобами. Такий висно­вок випливає з двох попередніх вимог, що визначаються рівнем

__Об'єкти права інтелектуальної

техніки. Крім того, ця вимога передбачає ще одну якісну ознаку ви­находу — його позитивний ефект. Якщо некорисні пропозиції в принципі можуть бути визнані винаходами, то розумна людина їх просто не використовуватиме. Отже, здатність до промислового ви­користання означає і корисність винаходу, щоправда, це інколи бу­ває важко визначити. У сучасних умовах пропозиція може бути ви­знана некорисною, а в майбутньому ця сама пропозиція може дати значний прибуток. Такі факти в історії техніки непоодинокі.

Корисність пропозиції може виявитися у найрізноманітніших формах і способах. Вона може давати певний економічний ефект, поліпшувати умови і безпеку праці, якість продукції, зменшувати витрати енергії і матеріалів, негативний вплив на навколишнє се­редовище.

Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в ст. 6 п. 2 визначає об'єкти винаходу. Ними можуть бути:

— продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура

клітин рослин і тварин тощо);

— спосіб;

— застосування раніше відомого продукту чи способу за новим

призначенням.

Отже, поняття «винахід» є об'єктом цивільного права, права ін­телектуальної власності, результатом інтелектуальної діяльності. свою чергу винахід, як результат технічної творчості, може сто­суватися різних сфер діяльності людини, але всі вони згруповані у дві групи: продукти або способи. даному разі результатом вина­хідницької діяльності є об'єкт у вигляді продукту або способу. Третій об'єкт винаходу, власне, не є новим об'єктом, а використан­ням уже відомого об'єкта за новим призначенням.

Об'єктами винаходу не можуть бути, тобто винахідницькі рішен­ня не можуть стосуватися: відкриттів, наукових теорій та матема­тичних методів; методів організації та управління господарством; планів; умовних позначень, розкладів, правил; методів виконання розумових операцій; комп'ютерних програм; результатів художньо­го конструювання; топологій інтегральних мікросхем; сортів рос­лин і порід тварин.

РОЗДІЛ з

Зазначені об'єкти не можуть визнаватися винаходами або через свої специфічні особливості, або тому, що деякі з них є об'єктами інших результатів інтелектуальної діяльності, наприклад, програми для комп'ютерів, результати художнього конструювання, компону­вання інтегральних мікросхем, сорти рослин породи тварин.

Крім того, правова охорона не надається пропозиції, шо супере­чить суспільним інтересам, принципам гуманності моралі та не відповідає умовам патентоздатності.

Першим об'єктом винаходу серед продуктів названо «пристрій». До пристроїв як об'єктів винаходу (корисних моделей) належать машини, механізми, прилади тощо. Для характеристики «прист­рою» використовуються такі ознаки: наявність конструктивного елементу чи конструктивних елементів; наявність зв'язків між ни­ми; взаємне розташування елементів; форма виконання елемента (елементів) або пристрою в цілому; форма виконання зв'язків між елементами; параметри та інші характеристики елемента (елемен­тів) та їх взаємозв'язок; матеріал, з якого виготовлено елемент (еле­менти), або пристрій в цілому, середовище, що виконує функцію елемента. Тобто у заявці має бути дана повна характеристика при­строю, що заявляється як винахід.

Поняттям «продукт» охоплюється також і поняття «речовина». Термін «речовина» охоплює індивідуальні хімічні сполуки, до яких також умовно належать високомолекулярні сполуки та об'єкти ге­нетичної інженерії (плазміди, вектори, рекомбінантні молекули нуклеїнових кислот); композиції (сполуки, суміші, розчини, спла­ви тощо) та продукти ядерного перетворення.

Індивідуальні хімічні сполуки характеризуються якісним скла­дом (атоми певних елементів), кількісним складом (число атомів кожного елемента), а також зв'язком між атомами, їх взаємним розташуванням у молекулі, вираженим хімічною формулою (для низькомолекулярних сполук) чи кристалічною решіткою.

Для високо молекулярних сполук зазначаються хімічний склад і структура однієї ланки макромолекули, структура макромолекули в цілому (лінійна, розгалужена), періодичність ланок, молекулярна