Методичні рекомендації до написання та захисту бакалаврських І магістерських робіт з історичного джерелознавства для студентів спеціальності «Архівознавство» Київ 2008

Вид материала

Содержание

1. Вибір і затвердження теми бакараврської
2. Робота з джерелами та літературою
3. Робота над структурою та змістом
4. Методичні рекомендації до написання роботи
ВСТУП. Як зазначалося вище, основний текст будь-якої наукової роботи, в тому числі бакалаврської чи магістерської, повинен почин
5. Оформлення наукового апарату студентських наукових робіт
6. Захист бакалаврської та магістерської роботи
7. Приблизна тематика бакалаврських та магістерських робіт з історичного джерелознавства
Зразок титульної сторінки магістерської роботи
Джерела з історії розвитку історичної освіти в україні (кінець хіх – початок хх ст.)
Зразки оформлення посилань на джерела та наукові праці

Подобный материал:

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Історичний факультет

Кафедра архівознавства та спеціальних галузей історичної науки

Методичні рекомендації до написання та захисту бакалаврських і магістерських робіт з історичного джерелознавства

для студентів спеціальності «Архівознавство»

Київ - 2008

Методичні рекомендації до написання та захисту бакалаврських і магістерських робіт з історичного джерелознавства для студентів спеціальності «Архівознавство» / Упорядн. С.Ф.Павленко

Рекомендовано до друку Вченою радою історичного факультету

ВСТУП

Наукова робота студентів складає вагому частку професійної підготовки майбутніх фахівців. Важливими її формами є участь студентів у наукових конференціях, підготовка наукових повідомлень, доповідей, рефератів, статей тощо. Однак основними підсумковими документами, які засвідчують фахову зрілість випускників є бакалаврські та магістерські роботи, які мають відповідати певним кваліфікаційним вимогам та підтверджувати оволодіння ними методикою наукової роботи.

У цих рекомендаціях випускники історичного факультету спеціальності «Архівознавство» знайдуть системний виклад основних підходів, принципів, прийомів, засобів науково-дослідної праці над бакалаврськими та магістерськими роботами. Вони також зможуть ознайомитися з актуальною історико-джерелознавчою проблематикою, яка може стати предметом дослідження, основними вимогами щодо вибору теми, визначення змісту, пошуку та відбору джерел, їх аналізу та використання в роботі, методами дослідження, з принципами формулювання завдань та висновків, остаточного групування матеріалу та оформлення роботи, яка має бути представлена та захищена на Державній екзаменаційній комісії.

1. ВИБІР І ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТЕМИ БАКАРАВРСЬКОЇ

ТА МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ

Беззаперечним є той факт, що одним з основних факторів, який забезпечує вдале виконання наукового дослідження є правильно обрана та сформульована тема. В сучасній практиці студентської наукової роботи склалася традиція обрання основної генеральної теми, яку студент поступово опрацьовує упродовж чотирьох років, завершуючи її написанням спершу бакалаврської, а потім (якщо він продовжить навчання) і магістерської роботи. Процес обрання теми є достатньо непростим і зумовлений певними обставинами, основними з яких є такі:

вибір теми залежить від загального рівня професійної підготовленості студента, його особистих наукових зацікавлень історико-джерелознавчою проблематикою;
важливе значення мають навички та знання, здобуті в процесі практичної архівознавчої підготовки, уміння орієнтуватися в масивах архівної та бібліографічної інформації;
правильне визначення теми залежить також від ґрунтовності одержаної загально-історичної освіти, що дозволяє орієнтуватися в актуальних проблемах сучасної історичної науки в цілому;
важливим фактором при обранні теми дослідження виступає ступінь її забезпеченості достатньою кількістю репрезентативних джерел та наукової літератури;
зрештою вирішальне значення при виборі теми з історичного джерелознавства має особистий досвід студента в опрацюванні джерел, уміння віднаходити та аналізувати необхідну джерельну та історіографічну базу.

Значне місце у процесі правильного обрання та формулювання теми посідають консультації з майбутнім науковим керівником, якого призначає кафедра. Під час навчального процесу студенти мають змогу ознайомитися з проблематикою та спрямованістю наукових досліджень викладачів кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки й визначити для себе, які з них є співзвучними з їхніми власними науковими інтересами. Дуже важливо, щоб студенти вчасно усвідомили значення наукового керівника, власне вчителя й порадника, в процесі як вибору теми майбутнього дослідження, так і його підготовки. Конструктивна та постійна співпраця студентів з науковими керівниками фактично є майже 100-відсотковою гарантією не лише вдалого обрання теми, але й успішного її втілення в життя.

Обрана тема набирає чинності після того, як студент подає на кафедру заяву на ім’я завідувача із сформульованою темою та проханням призначити наукового керівника, після чого вона обговорюється, можливо уточнюється та затверджується на засіданні кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки (така ж процедура передбачена й стосовно затвердження тем курсових робіт).

2. РОБОТА З ДЖЕРЕЛАМИ ТА ЛІТЕРАТУРОЮ

Після остаточного вибору та затвердження кафедрою теми дослідження, студент приступає до виявлення й ґрунтовного вивчення джерельної та історіографічної бази своєї майбутньої роботи. Обов’язковим компонентом професійної підготовки історика є наукова організація і висока культура опрацювання джерел та літератури. Саме на цьому етапі роботи студент може оволодіти практичними навичками та умінням виявляти, відбирати, аналізувати необхідний йому матеріал, правильно його тлумачити, оцінювати рівень достовірності та повноти джерельної та історіографічної інформації. При цьому йому знадобляться теоретичні та практичні знання, здобуті під час вивчення таких навчальних дисциплін, як джерелознавство, історіографія, бібліографія, археографія, архівознавство, призначення яких серед іншого полягає й у формуванні наукової культури студентів.

Починати роботу над обраною темою бакалаврської або магістерської роботи необхідно з бібліографічного пошуку, щоб виявити, які опубліковані наукові, науково-популярні або навчальні праці мають пряме чи опосередковане відношення до теми. Для цього слід використовувати різні бібліографічні покажчики (наприклад, «Літопис книг», «Літопис журнальних статей», «Літопис газетних статей», «Літопис рецензій»), бібліотечні каталоги, електронні ресурси. На основі опрацювання цих видань студент складає бібліографію з теми дослідження, з’ясовує ступінь вивченості проблеми, її актуальність та новизну, формулює мету та основні завдання роботи. Ґрунтовне вивчення літератури сприяє попередньому окресленню необхідних меж майбутньої джерельної бази дослідження, її складу та потенційних інформативних можливостей.

Виробленню навичок та вмінню опрацювання джерел служить джерелознавча методика, яка складається з різних груп методів, що використовуються на певних етапах наукового дослідження. Передусім, - це методика пошуку та виявлення джерел, яка складається з наступних елементів:

ознайомлення з прикнижковою бібліографією в ході опрацювання наукової літератури з теми дослідження;
робота з науково-довідковим апаратом архівів та бібліотек;
перегляд бібліографічних покажчиків.

Починаючи роботу над темою, студент звертається насамперед до публікацій своїх попередників (якщо вони є), а також до узагальнюючих праць, які можуть стати вихідною точкою дослідження проблеми. Вже в ході цієї роботи можуть бути отримані перші уявлення про коло джерел, які можуть знадобитися в процесі роботи. Проте основну масу опублікованих та неопублікованих (архівних) джерел можна виявити лише на основі цілеспрямованого бібліографічного пошуку, роботи з каталогами, архівними путівниками, бібліографічними покажчиками тощо.

У наукових бібліотеках та архівах є алфавітні, систематичні, довідкові, спеціальні та інші каталоги, електронні бази даних по різних фондах та групах документів, які значною мірою допомагають у пошуковій роботі дослідників. Для пошуку джерел з певної теми використовується систематичний каталог.

Починаючи пошуково-бібліографічну роботу, слід мати уявлення про типи, види і форми видань документів. Основними типами видань є наукові, науково-популярні та навчальні; видами – пофондові, тематичні, документи певного різновиду, однієї особи; формами – корпус, серія, збірник, моновидання (видання одного джерела), альбом, плакат, публікація в періодичному виданні, публікація в додатках до наукової праці, публікація в тексті наукової праці.

Розшукуючи опубліковані документи, слід мати на увазі, що масового характеру друкування джерел в Україні набуло лише в ХІХ ст. Цьому значною мірою сприяла діяльність археографічних комісій та історичних товариств, зокрема Наукового товариства ім. Т.Шевченка, архівних та наукових установ. Тому у пошуковій роботі варто скористатися каталогами їх видань та бібліографічними покажчиками цих установ.

Для отримання ґрунтовної інформації про опубліковані збірники документів в ХХ ст. можна скористатися виданнями Книжкової палати України. Бібліографічний покажчик «Літопис книг» виходить з 1924 р. Для пошуку видань 1935-1991 рр. може стати в нагоді «Ежегодник книги СССР», який охоплював літературу, що публікувалася в усіх республіках Радянського Союзу. З цією ж метою можна використовувати й «Археографический ежегодник» (Москва). З 1992 р. в Україні було відновлено видання «Українського археографічного щорічника», що практикує огляди джерельних публікацій.

Серед опублікованих джерел значну частку складають матеріали періодичної преси. Це публікації на її сторінках законодавчих, статистичних та інших документів, політичних, публіцистичних, критичних статей, інтерв’ю, опитувань, листування з читачами, спогадів, некрологів, хроніки, міжнародних оглядів тощо. При роботі з періодичною пресою слід пам’ятати, що її матеріали можуть бути використані у двох якостях – джерела або історіографії. Основний критерій для розуміння відмінностей між ними – це ознака первинності інформації. Скажімо, ті матеріали, що згадувалися вище, містять первинну інформацію й безумовно відносяться до джерел. Окрім того, якщо об’єктом дослідження виступає саме періодичне видання, наприклад, часопис «Киевская старина» або «Архіви України», весь комплект даного видання є джерелом.

З іншого боку, значна кількість періодичних видань, передусім історичного змісту, містить чимало публікацій наукових статей, рецензій, заміток, матеріалів дискусій, які присвячені висвітленню певних історико-наукових проблем та їх обговоренню. Ці матеріали слід розглядати як частину наукової історіографії проблеми. Тому вони мають фігурувати у списку використаної літератури.

Після ретельного пошуку та виявлення опублікованих джерел із обраної теми студент може перейти до пошуку неопублікованих джерел в архівних та інших документосховищах. Питаннями методики архівних пошуків займається спеціальна історична дисципліна – архівна евристика. Її роль для студента визначається тим, що архівні матеріали з більшості джерелознавчих тем мають бути основними. Водночас, історичні джерела в архівах важче шукати, ніж публікації чи рукописи в бібліотеках, оскільки науково-довідковий апарат архівів не може повною мірою відобразити зміст кожного архівного документа.

Архівні матеріали повинні складати основу бакалаврських та магістерських робіт студентів-архівознавців. Вони відрізняються від опублікованих джерел тим, що останні нерідко видавалися з купюрами, супроводжувалися коментарями вчених, які їх опублікували або використали, що могло призвести до втрати частини цінної інформації, або її не завжди коректного тлумачення. Окрім того, працюючи в архіві, студент повинен основну увагу зосередити на дослідженні тих джерел, які до нього ще ніхто не використовував і не коментував. Це вимагає від нього більш ретельного і критичного аналізу документів, знання принципів та методів джерелознавчої критики.

Щоб оптимально організувати пошук архівних матеріалів, слід ознайомитися з мережею архівних установ України (та інших країн, якщо цього вимагає тема дослідження), опанувати систему науково-довідкового апарату архівів, визначити профіль кожного архіву та склад його фондів, попрацювати з путівниками по архівних установах. Оскільки, на сьогодні в Україні видані сучасні путівники по всіх Центральних державних та обласних архівах, це значною мірою полегшує пошук історичних джерел. Окрім путівників допомогу в пошуку необхідної інформації надають архівні описи, довідники, каталоги.

Велике значення має правильна методика опрацювання зібраного матеріалу. Студент повинен сформувати свій власний систематичний каталог опублікованих та неопублікованих джерел, який слугує йому підручним матеріалом для написання роботи, має важливе значення в процесі складання бібліографічного списку використаних джерел та літератури. Кожна виписка із джерела або наукової праці має бути оформлена на окремому аркуші, повинна супроводжуватися точними вихідними даними про них. Можна також широко використовувати сучасну копіювальну та електронну техніку, яка полегшує технічну роботу з документами та книгами, допомагає якісніше ілюструвати наукове дослідження. Водночас, слід пам’ятати, що потужні пошукові, операційні, реєстраційні, редакційні можливості комп’ютера не спроможні замінити творчу працю самого дослідника, його здатність виявити цінну для розкриття обраної теми інформацію, проаналізувати її та зробити відповідні узагальнюючі висновки.

3. РОБОТА НАД СТРУКТУРОЮ ТА ЗМІСТОМ.

Після затвердження теми й попереднього знайомства з її джерельною та історіографічною базою студент повинен розробити структуру та зміст роботи. Виходячи з того, що це самостійне наукове дослідження на фахову зрілість, студент повинен визначити основну проблему, кінцевою метою вивчення якої є повне розкриття її змісту. Основна вимога до структури роботи полягає в тому, що всі її складові частини повинні носити взаємопов’язаний, нерозривний характер, бути підпорядковані певній чіткій логіці компонування та викладу матеріалу.

Зміст бакалаврської роботи має складатися щонайменше із таких основних компонентів і мати такий вигляд:

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………….. с.

1. (Назва розділу)………………………….. ………с.

2. (Назва розділу)…………………………...............с.

Висновки…………………………………………….с.

Список використаних джерел та літератури……...с.

Зміст магістерської роботи відрізняється від бакалаврської тим, що повинен мати більший обсяг і відповідно – більше розділів, які можуть складатися із підрозділів (параграфів), наприклад, -

1. (Назва розділу)……………………………………с.

(Назва параграфу)…………………………….с.
(Назва параграфу)…………………………….с.

При цьому слід пам’ятати, що в науковій практиці існує правило, за яким параграфів у розділі має бути не менше двох, а поділ одного розділу на підрозділи вимагає такого ж поділу й усіх інших розділів, хоча кількість параграфів може бути в них не однаковою (скажімо, в першому – 2, в другому – 3, в третьому – 2), але бажано не більше чотирьох. Загалом, кількість розділів та підрозділів у роботі не може бути суворо регламентованою, оскільки кожна наукова проблема вимагає індивідуального підходу до її висвітлення та структуризації.

Окрім основних компонентів бакалаврські та магістерські роботи можуть мати додатки, які розміщуються в кінці роботі й представлені в змісті після списку джерел та літератури. Вони, як правило, мають окрему нумерацію римськими цифрами. Окрім того, кожен елемент додатку повинен мати своє числове позначення, яке необхідне при посиланні на нього у основному тексті роботи.

Розробка досконалої структури роботи та формулювання її змісту непросте завдання для студента. На цьому етапі, як і під час вибору теми та визначення напрямів пошуку необхідних джерел та літератури, важливе значення мають консультування студентів із науковими керівниками, які мають достатній досвід наукової роботи та володіють відповідною методикою. Вибудований зміст роботи має розкривати досліджувану проблему в історичній послідовності. Як правило, найбільш продуктивним методом для побудови змісту є проблемно-хронологічний, який дозволяє згрупувати у розділах матеріал із певної проблеми за хронологічним принципом. Побудовані таким чином розділи дозволяють систематизувати матеріал і в підсумку всебічно дослідити обрану дипломником тему.

Водночас, слід усвідомлювати, що творчий процес є досить складним і багатогранним. Постійна, добросовісна робота над обраною темою може впливати на загальне бачення проблеми, формулювання як теми в цілому, так і окремих розділів та параграфів, назви яких можуть зазнавати змін та уточнень. Питання про удосконалення змісту виникає у зв’язку з появою нових, невідомих раніше матеріалів, що поглиблюють і розширяють досліджувану проблему. Подібні зміни цілком припустимі, але при цьому студент зобов’язаний вчасно повідомляти про них наукового керівника та кафедру. В цілому ж добре продуманий зміст роботи не зазнає суттєвих змін і студент постійно має ним керуватися в процесі написання роботи.

4. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ РОБОТИ

Бакалаврська та магістерська роботи з історичного джерелознавства є самостійними науковими творами студента, здійсненими під керівництвом наукового керівника. В процесі їх написання студент має можливість широкого наукового пошуку і творчої ініціативи в роботі над проблемою. Водночас, він зобов’язаний дотримуватись загальноприйнятих наукових принципів та методик, які є обов’язковими для подібних робіт та їх структурних елементів. Далі будуть розглянуті вимоги щодо основних складових бакалаврської та магістерської роботи.

ВСТУП. Як зазначалося вище, основний текст будь-якої наукової роботи, в тому числі бакалаврської чи магістерської, повинен починатися зі вступу. Він є важливим і складним підрозділом також і курсової роботи, попередниці бакалаврської та магістерської робіт. Зміст та структура вступу свідчать про теоретичний і конкретно-науковий рівень студентської наукової роботи, його фахову підготовку.

Основними складовими вступу є такі - формулювання актуальності теми, розкриття інформаційного потенціалу історіографічної та джерельної бази роботи, встановлення мети дослідження та його завдань, об’єкту та предмету дослідження, його хронологічних меж, наукової новизни, методологічних засад, практичного значення та структури.

Однією з обов’язкових та достатньо складних для виконання частин вступу є аналіз історіографії та джерельної бази роботи. Історіографічний аналіз вимагає особливого наукового підходу. Він ні в якому разі не повинен бути підмінений звичайним бібліографічним переліком літератури із обраної теми, оскільки основним завданням історіографії є з’ясування ступеню дослідженості тих проблем, які представлені в роботі, висвітлення глибини і широти їх вивчення в історичній науці. Натомість, бібліографічний метод дозволяє лише зафіксувати факт звернення науковців до розгляду певних історико-джерелознавчих проблем, що знайшли відображення в окремих публікаціях.

Науковий підхід вимагає від автора бакалаврської або магістерської роботи систематизації всієї опублікованої літератури за проблемним принципом. Групуючи літературу навколо конкретної проблеми, дослідник отримує можливість проаналізувати, наскільки глибоко, всебічно та неупереджено вона досліджена, який обсяг джерельної інформації було актуалізовано та використано попередніми дослідниками для плідного її висвітлення.

Джерелознавчий аналіз також складає органічну частку вступу. Тут має бути репрезентовано основні групи, типи та види історичних джерел, використаних автором для написання роботи, розглянуто ступінь їх вивченості та доступності для дослідників, проаналізовано повноту та достовірність джерельної інформації з даної проблеми, загальну ступінь збереженості джерельної бази та її репрезентативність, виявлено прогалини у ній та складності, що виникли в процесі її виявлення й дослідження. Як правило, розпочинається він з аналізу неопублікованих (архівних) документів та матеріалів, а завершується оглядом документальних публікацій, матеріалів періодичної преси. Слід зазначити, що для історико-джерелознавчих праць існує практика винесення розгорнутого аналізу джерел в перший розділ, в такому випадку для вступу можна обмежитись їх коротким оглядом. Якщо ж окремого джерелознавчого розділу немає, ґрунтовний аналіз джерельної бази має бути представлений у вступі.

Щодо інших складових частин вступу, студент повинен представити власне бачення актуальності та новизни теми, яку він обрав для опрацювання, спираючись при цьому на набуті в процесі роботи знання, досвід попередніх дослідників, поради наукового керівника. Важливо також приділити увагу окресленню методологічних та методичних засад дослідження, його практичного значення та структури.

Обсяг цієї частини дослідження відповідно до усталеної багатолітньої практики наукової роботи має складати близько п’ятої частини від загального її обсягу.

РОЗДІЛИ. Значна увага студента в процесі підготовки наукової роботи повинна бути зосереджена на розподілі зібраного та проаналізованого матеріалу по заздалегідь визначених у змісті роботи розділах, які, як правило, мають бути приблизно однакові за обсягом. Вважається неприпустимим, коли один розділ вдвічі або навіть втричі більший за інші. Пам’ятаючи про це, студент своєчасно зможе визначитись із кількістю та якістю використаної джерельної та історіографічної бази з певної проблеми, що складає один з розділів чи параграфів. Кожна бакалаврська та магістерська робота за своєю структурною побудовою повинна охоплювати декілька однакових за своєю значимістю розділів.

Кожен розділ повинен розпочинатися з власного невеликого вступу до тієї конкретної проблеми, яка в ньому розглядається. Приступаючи до висвітлення питання, автор зважує, на які джерела він може спиратися, залучає якомога більше опублікованих та неопублікованих документів та матеріалів, що дозволяє йому аргументовано та логічно викласти основні положення розділу. При цьому студент повинен широко використовувати наукову літературу, праці тих вчених, які прямо чи опосередковано торкалися даної проблеми у своїх дослідженнях, але не переказувати механічно їхні думки, а висловлювати власне бачення, погоджуючись або не погоджуючись зі своїми попередниками. Необхідно домагатися, щоб положення та висновки розділу були добре аргументовані фактами і логічно витікали з них. При цьому слід уникати перетворення роботи на хаотичний опис фактів, який надає роботі фактологічного характеру, що знижує її науковий рівень.

Не слід захоплюватися цитуванням. Дослівно наводити варто лише принципові висловлювання, які підтверджують думку автора або показують безпідставність твердження іншого автора, з яким ведеться наукова полеміка. Не варто цитувати також загальновідомі факти або висновки про них. Якщо студентові конче потрібен такий матеріал, краще викласти його своїми словами, але з посиланням на його автора. Водночас не слід взагалі ігнорувати необхідність використання посилань на проаналізований історіографічний та джерельний матеріал, оскільки це може викликати підозру в недобросовісності студента, його невмінні або небажанні належним чином підготувати наукову роботу.

Викладаючи фактичний матеріал у розділах, студенти зобов’язані дотримуватися загальноприйнятих правил посилання на нього. Обов’язковими є посилання на:

прямі цитати з літератури та джерел;

викладені своїми словами вислови або твердження інших авторів;

згадки джерельної інформації без цитування;

будь-які кількісні показники.

При викладі матеріалу в розділі найкраще дотримуватися хронологічного принципу, що забезпечує послідовний перехід до наступного розділу та внутрішню єдність роботи в цілому. Водночас, слід мати на увазі, що історико-джерелознавчі роботи мають певну специфіку, тому для них може бути придатний не лише хронологічний, але й проблемно-тематичний принцип побудови роботи. Кожний розділ повинен закінчуватися невеликим узагальнюючим висновком.

ВИСНОВКИ. Бакалаврська та магістерська робота завершується ґрунтовними висновками, в яких підводиться підсумок виконаного дослідження. Тут не повинно бути ні нових фактів, ні нових положень, оскільки вони вже були представлені в основному тексті роботи. Висновки обмежуються основними положеннями, окреслюють те коло питань, яких торкався автор, показують чи вдалося йому реалізувати ті завдання, які були сформульовані у вступі. У висновках слід також згадати практичне значення роботи та визначити основні напрями подальшого вивчення проблеми.

Завершується основний зміст роботи списком використаних джерел та літератури. Але про цю структурну частину мова йтиме нижче.

ОБСЯГ бакалаврської та магістерської роботи визначається науковою значимістю теми, її змістом, складом джерельної бази та хронологічними межами. Оптимальний обсяг бакалаврської роботи – 50-60 сторінок, магістерської роботи – 70-80 сторінок друкованого тексту (14 шрифт, міжрядковий інтервал – 1,5). Довідкові матеріали, як зазначалося вище, у цей обсяг не входять. Обсяг розділів має складати не менше 2/3 усього тексту. Невідповідність загальноприйнятим пропорціям не тільки позначається на загальному змісті роботи, але може негативно вплинути на її оцінку на захисті.

5. ОФОРМЛЕННЯ НАУКОВОГО АПАРАТУ СТУДЕНТСЬКИХ НАУКОВИХ РОБІТ

В сучасній науці існують загальноприйняті державні стандарти оформлення апарату наукових історичних досліджень. Вони єдині для робіт усіх рівнів і передбачають в оформленні наукового апарату такі вимоги:

починаються бакалаврські та магістерські роботи титульною сторінкою, на якій указується назва навчального закладу, факультету, кафедри, повна назва роботи, прізвище, ім’я та по-батькові автора, прізвище та ініціали наукового керівника, місце і рік виконання роботи (див. дод. 1);
на наступній сторінці подається зміст роботи з нумерацією сторінок кожного її структурного елементу;
загальна нумерація роботи ведеться арабськими цифрами з першої титульної сторінки. Нумерація сторінок додатків здійснюється римськими цифрами, оскільки вони не входять до загального обсягу роботи;
обов’язковим елементом наукового оформлення роботи є посилання на джерела та літературу. Вони можуть бути підрядковими (на кожній сторінці) або прикінцевими (після висновків до роботи). Здійснюються посилання в автоматичному режимі та можуть мати посторінкову або суцільну нумерацію. Оформлення посилань може мати певні варіанти залежно від різновиду матеріалу, на який дослідник посилається (див. дод. 2);
закінчується робота списком використаних джерел та літератури. Залежно від розмаїття використаного матеріалу, він може складатися з таких частин: архівні документи, опубліковані джерела, наукові праці, довідкові видання, Інтернет-ресурси тощо. Назви всіх використаних праць мають подаватися в алфавітному порядку (див. дод. 3);
завершують роботу додатки, які можуть містити зведені таблиці, статистичні, бібліографічні, іконографічні, картографічні та інші матеріали, необхідні для розкриття теми. Кожен додаток має бути відповідно позначеним (Додаток 1, додаток 2 і т.д.) та повинен мати назву.

6. ЗАХИСТ БАКАЛАВРСЬКОЇ ТА МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ

Повністю готова студентська наукова робота подається до захисту. Курсова робота захищається студентом перед викладачами кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки у встановлений кафедрою день. Бакалаврські та магістерські роботи спершу проходять попередній захист на кафедрі, а остаточно захищаються перед Державною екзаменаційною комісією.

Основою та запорукою успішного захисту роботи є своєчасна її підготовка та надання науковому керівнику для прочитання й схвалення. Після того, як науковий керівник прочитав роботу, він може зробити певні, інколи дуже суттєві зауваження щодо її структури, змісту, оформлення. Для врахування цих зауважень та внесення відповідних змін потрібен час, тому остаточний варіант роботи має бути готовим не пізніше, ніж за два тижні до захисту. Після схвалення роботи науковий керівник подає її завідувачу кафедри, який вирішує питання про допуск студента до захисту. Допущена кафедрою бакалаврська або магістерська робота направляється на зовнішню рецензію. Після цього з рецензією та відзивом наукового керівника вона передається в ДЕК для захисту.

Захист бакалаврських та магістерських робіт відбувається на відкритому засіданні ДЕК у присутності її членів, наукового керівника, всіх бажаючих. Після оголошення головою екзаменаційної комісії прізвища студента-випускника і теми роботи, йому надається слово. В короткому виступі (10-15 хвилин) він формулює проблему, обґрунтовує актуальність теми, ступінь її розробки, коротко характеризує джерельну базу і стисло докладає про основний зміст та висновки. При цьому він може, якщо в цьому є потреба, користуватися наочними матеріалами. По закінченні виступу члени комісії та всі присутні мають право ставити студентові запитання до дипломної роботи, на які він відповідає.

Після виголошення рецензії та відзива на роботу захист закінчується. На закритому засіданні комісія виносить остаточну оцінку якості бакалаврської або магістерської роботи та її захисту відповідно до існуючої системи («незадовільно», «задовільно», «добре», «відмінно»). При загальній оцінці враховується: науковий рівень роботи, її джерельна база, знання історіографії проблеми, правильність оформлення науково-довідкового апарату, глибина висвітлення питань, вміння коротко і чітко викласти в процесі захисту суть роботи, правильність та повнота відповідей на запитання, здатність вести наукову дискусію. Оцінки захищених робіт оголошуються головою ДЕК після завершення закритого засідання.

Якщо бакалаврська або магістерська робота отримала незадовільну оцінку, студент має право повторно захищати свою роботу після її доопрацювання, але не більше одного разу і не раніше наступного року.

Бакалаврські та магістерські роботи після захисту зберігаються в архіві Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

7. ПРИБЛИЗНА ТЕМАТИКА БАКАЛАВРСЬКИХ ТА МАГІСТЕРСЬКИХ РОБІТ З ІСТОРИЧНОГО ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА

«Акты, относящиеся к истории Юго-Западной России»: історія видання та склад документів.

«Архив Юго-Западной России» (1859-1914) як історичне джерело.
Агіографічні твори як історичне джерело.
Адміністративні, судові, фінансові книги України ХШ-ХУШ ст.: склад та джерельне значення.
Архітектурні пам’ятки України: джерельне значення.
Гетьманат Павла Скоропадського: джерелознавство проблеми.
Графічні твори як джерело з історії українського книгодрукування.
Давньоруські літописи: історія дослідження та джерельне значення.
Давньоруські мініатюри як історичне джерело.
Давньоруські пам’ятки монументального мистецтва як історичне джерело.
Джерела з історії українського козацтва.
Джерела з історії українського міщанства.
Джерела з історії українського селянства.
Джерела з історії української шляхти.
Джерела з історії українського духовенства.
Джерела з історії українських визвольних змагань.
Джерела з історії книгодрукування в Україні.
Джерела з історії мистецтва України.
Джерела з історії науки України.
Джерела з історії освіти України.
Джерела з історії політичних рухів в Україні.
Джерела з історії українського правозахисного руху.
Джерела з історії міст, сіл, селищ, замків, монастирів України (на вибір).
Джерела з історії українських політичних партій.
Джерела з історії ОУН-УПА.
Джерела з історії сталінських репресій в Україні.
Джерела з історії голодоморів в Україні.
Джерела з історії української державності (на вибір).
Джерела з історії української діаспори.
Джерела з історії українських зовнішніх зв’язків.
Джерела з історії життя та діяльності діячів української культури, науки, освіти (на вибір).
Джерела з історії життя та діяльності видатних політичних та державних діячів України (на вибір).
Джерела з історії України в зарубіжних архівах.
Джерела з історії України в приватних колекціях.
Джерельне значення історичної української періодики.
Джерельне значення кінофотодокументів.
Документальні колекції науково-історичних установ та товариств України ХІХ – початку ХХ ст. (на вибір).
Документи українських урядів доби визвольних змагань (на вибір).
Епістолярна спадщина провідник діячів української історії як історичне джерело (на вибір).
Земські описи як джерело з історії України к. ХІХ – п. ХХ ст.
Матеріали особових архівних фондів як історичне джерело (за вибором).
Матеріали архівних фондів державних установ як історичне джерело (за вибором).
Матеріали архівних фондів творчих спілок як історичне джерело.
Матеріали архівних фондів політичних організацій як історичне джерело.
Матеріали архівних фондів громадських об’єднань як історичне джерело.
Мемуаристика як історичне джерело.
Мемуари політичних та громадських діячів України (на вибір).
Описи українських намісництв як історичне джерело.
Пам’ятки українського права як історичне джерело.
Проблеми джерелознавства у науковій спадщині провідних українських істориків (на вибір).
Проблеми джерелознавства на сторінках історичних періодичних видань (на вибір).
Розвиток джерелознавства в Україні (у різні періоди на вибір).
Розвиток джерелознавства в навчальних закладах України (на вибір).
Статистичні документи як історичне джерело.
Таборові щоденники українських дисидентів як історичне джерело.
Українські міфологічні пам’ятки як історичне джерело.
Українські легенди як історичне джерело.
Українські літописи як історичне джерело (на вибір).
Українські грамоти як історичне джерело.
Щоденники української козацької старшини як історичне джерело.
Щоденники та подорожні записи іноземців як джерело з історії України.
Щоденники провідних діячів української культури як історичне джерело (на вибір).

ДОДАТКИ

Додаток 1

ЗРАЗОК ТИТУЛЬНОЇ СТОРІНКИ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра архівознавства та

спеціальних галузей

історичної науки

ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ (КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)

Магістерська робота

студента денної (заочної)

форми навчання

Петренка Івана Павловича

Науковий керівник

канд.іст.наук,

доц. Палієнко М.Г.

Київ – 2008

Додаток 2

ЗРАЗКИ ОФОРМЛЕННЯ ПОСИЛАНЬ НА ДЖЕРЕЛА ТА НАУКОВІ ПРАЦІ

Посилання на архівний документ:

ЦДАВО України, ф. 3689, оп. 1, спр. 7, арк. 34.

Посилання на опубліковане джерело:

Скоропадський Павло. Спогади (кінець 1917 – грудень 1918) / Гол. ред. Яр. Пеленський. – К. – Філадельфія, 1995. – С. 158.

Посилання на книжкове видання:

Заремба С.З. Українське пам’яткознавство: історія, теорія, сучасність. – К.: Логос, 1995. – С. 182.

Посилання на наукову статтю у довіднику:

Коваленко О. Модзалевський Вадим Львович // Українські архівісти: Біобібліогр. довід. – Вип. 1. – К., 1999. – С. 235.

Посилання на статтю у періодичному виданні:

Коваленко О.Б. Чернігівська архівна комісія // УІЖ. – 1976. - № 12. – С. 121.

Додаток 3

Зразок списку використаних джерел та літератури

Список використаних джерел та літератури

Архівні документи

Центральний державний архів музей літератури та мистецтва України. Ф. 73. – Василевська Ванда Львівна. Оп. 1, спр. 1, 2, 3; оп. 2, спр. 4.

Опубліковані джерела

Поле відчаю і надії: Документи і матеріали про українсько-єврейські взаємини / Упорядник Р.М.Корогодський. – К., 1994. – 280 с.

Наукові праці

Корогодський Р.М. І дороги. І правда. І життя (Про творчість Валерія Шевчука). – К., 2001. – 364 с.
Ходоровський М.Д. Курбас Лесь // Українська біографістика. Зб.наук.праць. – Вип. 1. – К., 1996. – С. 79 – 83.

Довідники

5. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Путівник. – Вип. 1. – К., 2003. – 556 с.

Blog

Содержание