Правила будови І безпечної експлуатації парових та водогрійних котлів (зі змінами та доповненнями) Київ 1998 державний нормативний акт про охорону праці

Вид материалаДокументы

Содержание


6.8. Живильні пристрої
7. ПРИМІЩЕННЯ ДЛЯ КОТЛІВ 7.1. Загальні положення
Подобный материал:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   43

6.8. Живильні пристрої



6.8.1. Живлення котлів може бути груповим і спільним для підключених котлів живильним трубопроводом або індивідуальним – тільки для одного котла.

Включення котлів в одну групу за живленням допускається за умови, що різниця робочих тисків в різних котлах не перевищує 15%.

Живильні насоси, які приєднуються до загальної магістралі, повинні мати характеристики, що допускають їх паралельну роботу.

6.8.2. Для живлення котлів водою допускається використання:

а) відцентрових і поршневих насосів з електричним приводом;

б) відцентрових і поршневих насосів з паровим приводом;

в) парових інжекторів;

г) насосів з ручним приводом;

д) водопровідної мережі.

Використання водопроводу допускається тільки як резервне джерело живлення котлів за умови, що мінімальний тиск води у водопроводі перед регулюючим органом живлення котла перевищує розрахунковий або дозволений тиск в котлі не менше як на 0,15 МПа (1,5 кгс/см2).

Пароструйний інжектор прирівнюється до насоса з паровим приводом.

6.8.3. На корпусі кожного живильного насоса або інжектора повинна бути прикріплена табличка, на якій вказуються такі дані:

а) назва підприємства-виготовлювача або його товарний знак;

б) заводський номер;

в) номінальна подача при номінальній температурі води;

г) число обертів за хвилину для відцентрових насосів або число ходів за хвилину для поршневих насосів;

д) номінальна температура води перед насосом;

е) максимальний напір при номінальній подачі.

Після кожного капітального ремонту насоса повинно бути проведено його випробування для визначення подачі і напору. Результати випробувань повинні бути оформлені актом.

6.8.4. Напір, що створюється насосом, повинен забезпечувати живлення котла водою при робочому тиску за котлом з врахуванням гідростатичної висоти і втрат тиску в тракті котла, регулюючому пристрої і в тракті живильної води.

Характеристика насоса повинна також забезпечувати від­сутність переривів у живленні котла при спрацьовуванні запобіжних клапанів з врахуванням найбільшого підвищення тиску при їх повному відкритті.

При груповому живленні котлів напір насоса повинен вибиратись з врахуванням вищевказаних вимог, а також виходячи з умов забезпечення живлення котла з найбільшим робочим тиском або із найбільшою втратою напору в живильному трубопроводі.

6.8.5. Подача живильних пристроїв повинна визначатись за номінальною паропродуктивністю котла з врахуванням витрат води на безперервну і періодичну продувку, на пароохолодження, на редукційно-охолоджуючі та охолоджуючі пристрої і на можливі втрати води або пари.

6.8.6. Тип, характеристика, кількість і схема включення живиль­них пристроїв повинні вибиратись спеціалізованою організацією з проектування котельних з метою забезпечення надійної і безпечної експлуатації котла на всіх режимах, включаючи аварійні зупинки.

6.8.7. На живильному трубопроводі між запірним органом і поршневим насосом, який не має запобіжного клапана і напір, який він створює, перевищує розрахунковий тиск трубопроводу, повинен бути встановлений запобіжний клапан.

7. ПРИМІЩЕННЯ ДЛЯ КОТЛІВ




7.1. Загальні положення



7.1.1. Стаціонарні котли слід встановлювати в будівлях і приміщеннях, що відповідають вимогам СНиП ІІ-35-76 «Котельні установки», СНиП ІІ-58-75 «Електростанції теплові» і даних Правил.

Встановлення котлів поза приміщенням допускається в тому випадку, якщо котел запроектований для роботи в заданих кліматичних умовах.

7.1.2. Улаштування приміщень і горищних перекрить над котлами не допускається. Дана вимога не розповсюджується на котли, які встановлені у виробничих приміщеннях від­повідно до статті 7.1.3.

7.1.3. Всередині виробничих приміщень допускається встановлен­ня:

а) прямоточних котлів паропродуктивністю не більше 4 т/год кожний;

б) котлів, які відповідають вимозі (t–100)V  100 (для кожного котла), де t – температура насиченої пари при робочому тиску, °С; V – водяний об’єм котла, м3;

в) водогрійних котлів (теплопродуктивністю кожний не більше 10,5 ГДж/год (2,5 Гкал/год)), які не мають барабанів;

г) котлів-утилізаторів – без обмежень.

7.1.4. Місце встановлення котлів в середині виробничих примі­щень повинно бути відокремлено від решти приміщення перегородками, що не згоряють, на всю висоту котла, але не нижче 2 м, з улаштуванням дверей. Місце розташування виходів і напрями відчинення дверей визначаються проектною організацією, виходячи з місцевих умов.

Котли-утилізатори можуть бути відділені від решти виробничого приміщення разом з печами або агрегатами, з якими вони пов’язані технологічним процесом.

7.1.5. В будівлях котельні не дозволяється розміщати побутові і службові приміщення, які не призначені для персоналу котельні, а також майстерні, що не призначені для ремонту котельного устаткування.

7.1.6. Рівень підлоги нижнього поверху котельного приміщення не повинен бути нижче від планувальної відмітки землі, що прилягає до будівлі котельні.

Влаштування приямків в котельних не допускається. В окремих випадках, обумовлених технологічною необхідністю, за рішенням проектної організації (для розміщення устаткування дробоочистки, вузлів вводу і виводу теплотрас та ін.) можуть влаштовуватись приямки.

7.1.7. Вихідні двері з котельного приміщення повинні відчинятись назовні і мати табличку «Стороннім вхід заборонено». Двері із службових, побутових, а також допоміжно-виробничих приміщень повинні відчинятись в бік котельні і обладнуватись пружинами або аналогічними пристроями.