України та основи бюджетного процесу
| Вид материала | Кодекс |
- Бюджетний кодекс україни, 2025.37kb.
- Бюджетний кодекс україни, 1982.36kb.
- Бюджетний кодекс україни, 2127.28kb.
- Бюджетний кодекс україни, 148.97kb.
- Бюджетний кодекс україни, 2053.21kb.
- Бюджетний кодекс україни, 2041.1kb.
- Верховною Радою України був прийнятий закон, 334.39kb.
- Бюджетний кодекс україни, 1273.03kb.
- Відомості Верховної Ради України (ввр), 2001, n 37-38, ст. 189 ) ( Із змінами, внесеними, 1219.13kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 2001, n 37-38, ст. 189 ) ( Із змінами, внесеними згідно, 1195.32kb.
Стаття 42. Організація виконання державного бюджету
1. Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
Стаття визначає органи виконавчої влади, які забезпечують організацію виконання Державного бюджету України. Виконання Державного бюджету – це відносини, які регулюються Бюджетним кодексом України (ст. 1 Кодексу), включаючи внесення змін до Закону про Державний бюджет (рішення про місцевий бюджет) в межах бюджетного періоду (п. 1 ст. 3 Кодексу). Кабінет Міністрів України забезпечує та відповідає за виконання Державного бюджету України ( п. 6 ст. 116 Конституції та ст. 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 26.05.2008 р.). Діяльність центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики з виконання Державного бюджету спрямовується, координується та контролюється Кабінетом Міністрів України.
Головним органом виконавчої влади, що здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, та таким, що координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету, визначено Міністерство фінансів України (ст. 1 Положення про Міністерство фінансів України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів №1837 від 27 грудня 2006 р.). Відповідно до Бюджетного кодексу, інших нормативних актів у сфері бюджетних відносин та Положення про Міністерство фінансів основними завданнями Міністерства фінансів з виконання державного бюджету є:
— організація роботи, пов'язаної із виконанням Державного бюджету України, координація в межах своїх повноважень діяльності учасників бюджетного процесу;
— підготовка пропозицій щодо внесення змін до Державного бюджету України, здійснення заходів з підвищення ефективності управління державними фінансами;
— здійснення в межах своїх повноважень контролю за дотриманням бюджетного законодавства на цій стадії бюджетного процесу.
Міністерство фінансів України відповідно до покладених на нього завдань і повноважень має право:
— одержувати в установленому порядку від головних розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для аналізу виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи держави;
— одержувати від центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій усіх форм власності дані, необхідні для здійснення контролю за раціональним і цільовим використанням бюджетних коштів.
Міністерство фінансів у межах своїх повноважень на основі виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Мінфін під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними органами виконавчої влади, Радою Міністрів АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, підприємствами, установами та організаціями, а також з відповідними органами іноземних держав. Так, координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету досягається за рахунок передбаченого ст. 1, 2 Указу Президента України «Питання Міністерства фінансів України» №676/2005 від 20.04.2005 р. організаційного підпорядкування Державної податкової адміністрації, Державної митної служби, Державного казначейства, Головного контрольно-ревізійного управління Міністерству фінансів України і здійснюється шляхом:
— формування державної політики у відповідних сферах та здійснення контролю за її реалізацією зазначеними центральними органами виконавчої влади;
— внесення на розгляд Кабінету Міністрів України розроблених цими органами проектів нормативно-правових актів та погодження проектів нормативно-правових актів зазначених центральних органів виконавчої влади;
— визначення порядку обміну інформацією між Міністерством фінансів України та цими органами (наприклад, Наказ Міністерства фінансів від 29 червня 2005 р. «Про затвердження Формату та Регламенту обміну інформацією між Міністерством фінансів України та Державним казначейством України у новій редакції»);
— затвердження структури цих органів. В контексті змісту координуючої функції Міністерства фінансів може також розглядатися надання Міністру фінансів права вносити в установленому порядку Кабінетові Міністрів України подання про призначення на посади та звільнення з посад керівників та заступників керівників урядових органів державного управління, що діють у складі Мінфіну відповідно до п. 29 ст. 8 Положення про Міністерство фінансів України №1837 від 27 грудня 2006 р.
Організаційне підпорядкування Головного контрольно-ревізійного управління України Міністерству фінансів України також регламентується п.1 ст. 4 Закону України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р. та ст. 4 Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України, затверджене Указом Президента України від 28 листопада 2000 р., відповідно до яких Головне контрольно-ревізійне управління України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.
Стаття 43. Казначейське обслуговування бюджетних коштів
1. При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:
1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;
2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов’язаннями;
3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.
В органах Державного казначейства України бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.
2. Обслуговування Державним казначейством України установ України, які функціонують за кордоном, здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
3. Державним казначейством України не здійснюється оплата послуг з оброблення електронних розрахункових документів та повідомлень у системі електронних переказів Національного банку України і з переказу коштів через валютні рахунки, відкриті в Національному банку України.
4. Державне казначейство України за погодженням з Міністерством фінансів України має право залучати на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунку для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам.
5. Обсяги тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, пов’язаних із забезпеченням захищених видатків загального фонду, в обов’язковому порядку покриваються Державним казначейством України в межах поточного бюджетного періоду, а тимчасові касові розриви Пенсійного фонду України, пов’язані з виплатою пенсій, - у межах фактичного дефіциту коштів на цю мету за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на договірних умовах без нарахування відсотків за користування цими коштами з обов’язковим їх поверненням до кінця поточного бюджетного періоду.
Порядок проведення таких операцій затверджується Кабінетом Міністрів України.
Обслуговування державного та місцевих бюджетів в Україні проводиться за казначейською формою виконання. До заснування в 1995 році Державного казначейства в Україні застосовувалась банківська форма касового обслуговування Державного бюджету. Відмінність її від казначейської форми обслуговування полягає в тому, що рух бюджетних коштів проводиться через систему рахунків, відкритих в уповноважених банках, які здійснюють свою діяльність на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються центральним банком. Світовій фінансовій практиці відома також і змішана форма обслуговування державного та місцевих бюджетів.
Перехід від банківської до казначейської системи виконання бюджету був викликаний наступним:
—банківські установи не були зацікавлені у контролі за своєчасним зарахуванням доходів на рахунки відповідного бюджету і не забезпечували належного і дієвого контролю за використанням коштів;
— розпорошеність бюджетних коштів у численних банківських установах не могла дати позитивні результати в управлінні державними фінансовими ресурсами;
— відсутність оперативної інформації про касові видатки та перерахування коштів за призначенням, а також за фінансовими операціями бюджетних установ.
Державне казначейство було створене на виконання Указу Президента України №335/95 від 27.04.95 р. «Про Державне казначейство України» з метою забезпечення управління коштами Державного бюджету України та започаткувало казначейську форму виконання Державного бюджету та касове виконання бюджету за доходами, що передбачає приймання та зарахування доходів на відповідні рахунки бюджетів. На даний час виконання за доходами регламентуються Наказом «Про затвердження Порядку виконання Державного бюджету за доходами», затвердженого ДКУ №131 від 19.12.2000 р.
Спільною Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України №13 від 14 січня 1997 р. «Про запровадження казначейської форми виконання державного бюджету» було встановлено, що, починаючи з 1 лютого 1997 р., введено поетапне касове виконання Державного бюджету за видатками через територіальні органи Державного казначейства. З метою подальшого становлення казначейської системи обслуговування Державного бюджету Наказом Головного управління Державного казначейства України від 21 березня 1997 р. №28 було затверджено Положення про єдиний казначейський рахунок.
Як зазначено в Указі Президента України №676/2005 від 20 квітня 2005 р. «Питання Міністерства фінансів України», Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України та йому підпорядковується. На даний час воно функціонує відповідно до Положення про Державне казначейство, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21.12.2005 р. Робота Державного казначейства побудована на принципі роботи єдиного казначейського рахунку. Тобто його роль полягає не тільки у виконанні окремих видаткових повноважень, а й у комплексному обслуговуванні всіх учасників бюджетного процесу.
Систему Державного казначейства України складають Головне управління Державного казначейства України та його територіальні органи – управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відділеннями в районах, містах і районах у містах. Діяльність Державного казначейства спрямована на вирішення таких завдань:
— організація виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за цим;
— управління наявними коштами Державного бюджету України, в тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України;
— фінансування видатків Державного бюджету України;
— ведення обліку касового виконання Державного бюджету України, складання звітності про стан виконання Державного бюджету України;
— управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;
— розподіл між Державним бюджетом України та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів;
— здійснення контролю за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів і позабюджетних коштів установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України;
— розробка нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які обов'язкові для всіх підприємств, установ та організацій, що використовують бюджетні кошти і кошти державних позабюджетних фондів.
Функціонування єдиного казначейського рахунку регламентується Положенням про єдиний казначейський рахунок, затвердженим Наказом Державного казначейства України №122 від 26 червня 2002 р. та забезпечує:
— можливість швидкої мобілізації коштів, що надходять протягом дня на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, і використання їх для здійснення бюджетних витрат і здійснення інших операцій, що не суперечать законодавству України;
— надання оперативної інформації органам законодавчої та виконавчої влади з проведених по єдиному казначейському рахунку операціях з метою прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо забезпечення ефективного використання коштів бюджетів.
Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:
1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства здійснюється на підставі договору (Наказ Державного казначейства України №221 від 2 грудня 2002 р. «Про затвердження Порядку відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України»);
2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень до бюджету, взятті бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів та здійснення платежів за цими зобов’язаннями;
3) ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету регулюються Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності виконання державного та місцевих бюджетів в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом Державного казначейства України №119 від 28 листопада 2000 р. У відповідності до п. 1.1.1 зазначеного Положення система обліку виконання бюджету включає бухгалтерський, бюджетний, управлінський облік, які ґрунтуються на єдиній теоретичній та інформаційній базі, відрізняючись формою та періодичністю розрахунку даних.
Бухгалтерський облік забезпечує своєчасне та повне відображення всіх операцій органів Державного казначейства та надання користувачам інформації про стан активів і зобов'язань, результати виконання бюджетів та їх змін. На основі даних бухгалтерського обліку складається звітність про виконання бюджетів.
Бюджетний облік ведеться з метою накопичення даних про доходи, витрати, кредитування за вирахуванням погашення і фінансування бюджетів, а також підведення результатів виконання бюджетів.
Управлінський облік ведеться з метою забезпечення керівництва органів Державного казначейства оперативною фінансовою та нефінансовою інформацією у встановленій ними формі для планування та управління бюджетними коштами, оцінки і контролю використання бюджетних коштів. Управлінський облік – система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. №996-ХІV).
4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.
В органах Державного казначейства України бюджетним установам відкриваються наступні рахунки у встановленому законодавством порядку:
- для зарахування надходжень, передбачених законодавством України;
- рахунки розпорядникам та отримувачам бюджетних коштів;
- рахунки підприємств, установ, організацій по операціях, що не відносяться до операцій по виконанню бюджету, але відповідно до вимог законодавства обслуговуються органами Державного казначейства.
Державним казначейством України не здійснюється оплата послуг оброблення електронних розрахункових документів та повідомлень у системі електронних переказів Національного банку України і переказу коштів через валютні рахунки, відкриті в Національному банку України.
Державне казначейство України за погодженням з Міністерством фінансів України має право залучати на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунку для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам. Обсяги тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, пов’язаних із забезпеченням захищених видатків загального фонду, в обов’язковому порядку покриваються Державним казначейством України в межах поточного бюджетного періоду, а тимчасові касові розриви Пенсійного фонду України, пов’язані з виплатою пенсій, – у межах фактичного дефіциту коштів на цю мету за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на договірних умовах без нарахування відсотків за користування цими коштами з обов’язковим їх поверненням до кінця поточного бюджетного періоду.
Запровадження системи управління єдиним казначейським рахунком дає змогу значною мірою зменшити вплив касових розривів на рівень поточного виконання видаткових частин бюджету. Порядок проведення таких операцій затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 44. Розпис Державного бюджету України
1. Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний строк з дня прийняття закону про Державний бюджет України. До затвердження розпису Державного бюджету України Міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис Державного бюджету України на відповідний період.
Примірник затвердженого розпису Державного бюджету України передається до Рахункової палати та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з подальшим інформуванням про внесені до нього зміни, зумовлені внесенням змін до закону про Державний бюджет України.
2. Міністерство фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням, а також відповідність розподілу бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за загальним фондом державного бюджету за визначеними цим розписом періодами року відповідному прогнозу надходжень загального фонду державного бюджету протягом бюджетного періоду.
Розпис бюджету – документ, в якому встановлюється розподіл доходів, фінансування бюджету, повернення кредитів до бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації (п. 46 ст. 2 Кодексу).
Процедура складання та виконання розпису визначається Інструкцією про складання і виконання розпису Державного бюджету України, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України №57 від 28 січня 2002 р. (зі змінами та доповненнями).
Розпис Державного бюджету України на відповідний рік (далі – розпис) складається відповідно до бюджетних призначень, установлених Законом «Про Державний бюджет України» та затверджується Міністром фінансів в місячний строк після набрання чинності цим законом. До затвердження розпису Міністерством фінансів обов’язково затверджується тимчасовий розпис Державного бюджету України на відповідний період. Розпис Державного бюджету на відповідний рік включає:
— розпис доходів Державного бюджету (далі – розпис доходів), який поділяється на річний розпис доходів загального і спеціального фондів державного бюджету та помісячний розпис доходів загального фонду державного бюджету;
— розпис фінансування державного бюджету (далі – розпис фінансування), який поділяється на річний розпис фінансування загального і спеціального фондів Державного бюджету та помісячний розпис фінансування загального фонду Державного бюджету;
— розпис асигнувань Державного бюджету (за винятком надання кредитів з Державного бюджету), який поділяється на річний розпис асигнувань Державного бюджету загального і спеціального фондів Державного бюджету та помісячний розпис асигнувань загального фонду Державного бюджету;
— розпис повернення кредитів до Державного бюджету та надання кредитів з Державного бюджету (далі – розпис кредитування), який поділяється на річний розпис повернення кредитів до Державного бюджету та надання кредитів з Державного бюджету, помісячний розпис повернення кредитів до загального фонду Державного бюджету та надання кредитів із загального фонду Державного бюджету;
— річний розпис витрат спеціального фонду Державного бюджету з розподілом за видами надходжень; помісячний розпис спеціального фонду Державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків).
Оригінал затвердженого розпису передається на паперових та електронних носіях Державному казначейству України, одна копія передається до Рахункової палати та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з подальшим інформуванням про внесені до нього зміни, зумовлені внесенням змін до Закону про Державний бюджет України, інша – залишається в Міністерстві фінансів.
Після затвердження розпису Державне казначейство України протягом трьох робочих днів доводить головним розпорядникам витяг із розпису, що є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), планів використання бюджетних коштів та помісячних планів використання бюджетних коштів для вищих навчальних закладів та наукових установ.
Внесення змін до розпису допускається у разі:
— необхідності перерозподілу видатків за економічною та програмною класифікацією;
— прийняття нормативного акта про передачу повноважень на виконання функцій або надання послуг, на які затверджено бюджетне призначення, від одного головного розпорядника іншому;
— прийняття рішення про розподіл нерозподілених бюджетних асигнувань між головними розпорядниками;
— необхідності внесення змін до розпису доходів, до розпису фінансування або до розпису кредитування;
— внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Внесення змін до розпису за загальним і спеціальним фондами Державного бюджету передбачає затвердження довідок про внесення змін до кошторисів, планів асигнувань (за винятком надання кредитів із бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків у встановленому порядку).
У разі виникнення необхідності внесення змін до вже затверджених та взятих на облік Державним казначейством України довідок, у зв'язку з допущеними технічними помилками, затверджується нова довідка, де вказуються реквізити тієї довідки, у якій були допущені технічні помилки.
Державне казначейство здійснює реєстрацію довідок та облік змін до розпису і надсилає їх копії головному розпоряднику, що є підставою для затвердження довідок про внесення змін до кошторисів та планів асигнувань (за винятком надання кредитів із бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), а для наукових установ та вищих навчальних закладів – до плану використання бюджетних коштів та помісячного плану використання бюджетних коштів.
Головні розпорядники в триденний термін подають Державному казначейству України довідки про внесені зміни до зведених кошторисів та планів асигнувань (за винятком надання кредитів із бюджету) загального фонду бюджету, зведених планів надання кредитів із загального фонду бюджету, зведених планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), а головні розпорядники, в мережі яких є наукові установи і навчальні заклади, – змінені зведені плани використання бюджетних коштів та зведені помісячні плани використання бюджетних коштів у розрізі розпорядників нижчого рівня. Головні розпорядники коштів доводять відповідні зміни до розпорядників нижчого рівня, які, в свою чергу, вносять зміни до кошторису та плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), а наукові установи та вищі навчальні заклади – до плану використання бюджетних коштів та помісячного плану використання бюджетних коштів.
Копія довідки про внесення змін до розпису у частині міжбюджетних трансфертів разом із розподілом за кодами відповідних бюджетів Міністерством фінансів України надається Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим управлінням обласних (Київської та Севастопольської міських) державних адміністрацій.
Частина друга статті закріплює норму, відповідно до якої Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням, а також відповідність розподілу бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за загальним фондом Державного бюджету за визначеними цим розписом періодами року відповідному прогнозу надходжень загального фонду державного бюджету протягом бюджетного періоду.
Стаття 45. Виконання Державного бюджету України за доходами